CC BY
14
УДК 342,5 (477)
В. С. Кобрин
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук,
асист. кафедри конституцшного та мiжнародного права
ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОГО ФУНКЦ1ОНУВАННЯ 1НСТИТУТУ КОНТРАСИГНУВАННЯ АКТ1В ГЛАВИ ДЕРЖАВИ В УКРА1Н1
© Кобрин В. С., 2016
Проанаизовано конституцiйно-правовий шститут контрасигнування акпв глави держави в Укра'шь Звернено увагу на проблеми практичного функщонування iнституту контрасигнування в нашш державi. Запропоновано низку конституцiйних та законо-давчих змiн для вдосконалення процесу контрасигнаци актiв глави держави -Президента Укра'ши.
Ключовi слова: контрасигнування, глава держави, прем'ер-мшктр, мiнiстр, акт, п1дпис.
В. С. Кобрын
ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧЕСКОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ИНСТИТУТА КОНТРАССИГНОВАНИЯ АКТОВ ГЛАВЫ ГОСУДАРСТВА В УКРАИНЕ
В статье проведен анализ конституционно-правового института контрассигнованные актов главы государства в Украине. Обращено внимание на проблемы практического функционирования института контрассигнованные в нашем государстве. Предложен ряд конституционных и законодательных изменений для совершенствования процесса контрассигнации актов главы государства - Президента Украины.
Ключевые слова: контрассигнованные, глава государства, премьер-министр, министр, акт, подпись.
V. 8. КоЬгуп
THE PRACTICAL PROBLEMS OF FUNCTIONING THE INSTITUTE OF CONTRASIGNATURE ACTS OF THE HEAD OF THE STATE
IN UKRAINE
The article analyzes the constitutional-legal institute of contrasignature acts of the head of the state. Attention is paid to the practical problems of functioning the institute of contrasignature in our country. It has been proposed a number of constitutional and legislative changes in oder to improve the process of contrasignature acts of the head of the state - the president of Ukraine.
Key words: contrasignature, the head of the state, prime minister, minister, act, signature.
Постановка проблеми. Питання реформування державно!' влади в Укра'ш, конституцшно1 реформи та вдосконалення наявних механiзмiв взаемоввдносин у владному трикутнику: "Президент-Верховна Рада-Кабшет М1тстр1в" залишаються актуальними та наболшими як з погляду теори, так i з погляду практики. Одним i3 таких механiзмiв, без якого неможлива аш
повнощнна конституцшна реформа, aHi вдосконалення MexaHÍ3MÍB взаемоввдносин у системi "стримувань i противаг влади" е iнститут контрасигнування (контрасигнаци) aKTiB глави держави та роль i участь у цьому процесi Прем'ер-мтстра Украши.
Аналiз останшх досл1джень та публiкацiй. Дослiдженнями шституту контрасигнування в Укрaiнi займалися проввдш вченi в гaлузi конституцiйного, адмтстративного права та полiтологii, зокрема: В. Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, С. В. Болдирев, А. З. Георгща, I. I. Дахова, А. А. Сзеров, В. П. Срмолш, I. Б. Колiушко, В. В. Марченко, Н. Г. Плахотнюк, А. С. Романюк, О. В. Совгиря, В. М. Шаповал та ш. Окремо питання контрасигнацй aктiв глави держави порушено у кандидатських дисертацмх, яю стосувалися Президента Украши, зокрема у роботах: Д. М. Белова, А. Д. ТулГева, Д. М. Мазура, Л. М. Силенко та ш. З ще!' тематики е низка публшацш рiзних експертiв та фaхiвцiв.
Виклад основного матерiалу. Для початку з'ясуемо, що таке поняття "контрасигнування". Оскшьки саме слово е шшомовного походження вважаемо за доцшьне звернутися до вiдповiдного словника, який розтлумачуе змiст запозичених слiв. Контрасигнатура - (вiд лат. Contrasignatura -мтстерський пiдпис - у конституцшному прaвi зaрубiжних держав пiдписaння прем'ер-мтстром або уповноваженим мiнiстерствa нормативного акта глави держави чи парламенту, що надае цьому документовi юридичноi сили [1, с. 357]. Водночас цей же словник пвд контрасигнащею (ввд лат. сопiгa - проти i лат. signo - пвдписую, засввдчую печаткою) розглядае пiдпис в ввдповвдного мiнiстрa на aктi, що виходить ввд глави держави (монарха або президента), яким мтстр бере на себе юридичну i полгтичну ввдповвдальшсть за цей акт [1, с. 357-358].
З огляду на вищенаведене слвд погодитися iз думкою О. В. СовгтрГ що слiд розмежовувати поняття "контрасигнування" (контрасигнацм) та "контрасигнатура". Перше слвд розглядати як скршлення пвдписами прем'eр-мiнiстрa та вiдповiдaльного мтстра акта глави держави, друге -власне як сам пвдпис на такому акт [2, с. 67].
Також потрiбно погодитися iз низкою дослвдниюв цього iнституту, що контрасигнатура покладае на осiб, якi ii вчиняють перш за все полгтичну вiдповiдaльнiсть. Про юридичну ввдповь дальшсть у цьому рaзi можна вести мову лише у рaзi передбачення ввдповвдних мехaнiзмiв вiдповiдaльностi та наявност i можливост застосування конституцшних та шших сaнкцiй до гхшх порушниюв.
Особливосл "украшського" вaрiaнтa контрасигнацй полягають у тому, що в Укра1ш не юнуе офщшного тлумачення термша "контрасигнатура", бо вш не вживаеться у чинному законодавстш взaгaлi [3, с. 55]. Чинна редакцм Основного Закону передбачае тгльки, що акти Президента Украши, видаш ним у межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23 частини першо!' статп 106 Конституци Украши, скршлюються пвдписами Прем'ер-мтстра Украши i мтстра, ввдповвдального за акт та його виконання [4].
Не розвинутий на належному рГвш в нашш державГ такий елемент взаемоди як шститут контрасигнування. У вшх державах Гз змшаною республшанською i парламентарними формами правлшня, крГм тих, що утворилися на терет колишнього СРСР, такий шститут е важливим засобом забезпечення повноважень глави держави. У рГзних крашах сфера застосування шституту контрасигнування рГзна [5, с. 233].
За умов змшано!' республшансько!' форми державного правлшня контрасигнування сто-суеться лише визначеного кола актГв президента. Зауважимо, що в ч. 4 ст. 106 Конституци Украши йдеться про ввдповвдальшсть мшктра, який вчинив контрасигнування акта Президента Украши, за цей акт та його виконання. З огляду на усталену конституцшну теорГю було б коректним, коли ввдповвдальним визначили i Прем'ер-мтстра Украши. 1нститут контрасигнування передбачений i в деяких президентських республшах, де уповноваженими мтстрами скршлюються уш або визначена частина актГв президента [6, с. 46].
Порядок контрасигнування зазвичай встановлений у конституци i може бути рГзним. У деяких крашах у тих випадках, коли повноваження глави держави i видаш в його реалГзащю акти
мають загальне значення, передбачено, що контрасигнування вчиняе прем'ер-мтстр. Акти, зарахованi до так званого галузевого управлшня, за таких обставин контрасигнуе уповноважений член уряду самостшно чи за дорученням прем'ер-мiнiстра. В iнших крашах контрасигнування ушх вiдповiдних актiв вчиняе або сам прем'ер-мтстр, або вiн же разом з шшим членом уряду. Згвдно з ч. 2 ст. 106 Конституцй Украши визначенi акти Президента Украши "скршлюються пiдписами Прем'ер-мшктра Украши i мiнiстра, вiдповiдального за акт та його виконання"[6, с. 46].
У чиннш Конституцii це лише чотири пункти, тодi як в Конституцй редакцй 1996 р., таких пункпв у межах ст. 106 було аж тринадцять. Незважаючи на бшьшу кiлькiсть повноважень, як пiдпадали пiд iнститут контрасигнатури, значно менше було непорозумiнь та суперечностей.
Проте, заради правди потрiбно сказати, що водночас вш був суто формальним, адже цшком залежнi ввд Президента Украiни в частинi установчоi його функцii Прем'ер-мiнiстр i мтстри скрiплювали сво'ми пiдписами будь-якi акти глави держави.
Контрасигнування, як правило, вчинюеться у вираженш формi тдписання (скрiплення) уповноваженою посадовою особою акта, вже пвдписаного главою держави. Зокрема, таку форму мае скршлення акпв Президента Украiни, хоча тривалий час здебшьшого полiтиками дискуту-валися питання вiдповiдноi форми. Рiвень цiеi дискусй засвiдчив, зокрема, порiвняння скрiплення з так званим вiзуванням, а також протиставлення понять скршлення i контрасигнування. Водночас контрасигнування акпв глави держави може мати iншi форми. Наприклад, у Францii участь прем'ер-мiнiстра й уповноваженого мiнiстра в засiданнi ради мтстрш, акти яко!' пiдписав президент, вважаеться контрасигнуванням "де-факто"[6, с. 46-47].
Скршлення акта Президента Украши здшснюеться через вчинення пвдпишв Прем'ер-мтстром Украши i мiнiстром, вiдповiдальним за акт та його виконання, на пвдписаному Президентом Украши аркушi оригшального примiрника такого акта. Загальна тривалють зазначеноi процедури не може перевищувати п'яти робочих днiв з моменту надходження такого акта до Секретарiату Кабiнету Мiнiстрiв Украши [7, с. 183].
1нша важлива проблема пов'язана iз згаданим у попередтх роздшах роботи шститутом контрасигнатури актiв глави держави з боку Глави Уряду та ввдповвдного мтстра. Сьогоднi згiдно з ч. 4 ст. 106 Конституцй Украши акти Президента Украши в межах повноважень, передбачених пунктами 5, 18, 21, 23, скршлюються пвдписами Прем'ер-мтстра Украши i мшктра, ввдповь дального за акт та його виконання. Зокрема, це:
• повноваження Президента Украши з призначення та звшьнення глав дипломатичних представництв Украши в шоземних державах i за мiжнародних органiзацiй, приймання вiрчих та вiдкличних грамот дипломатичних представниюв iноземних держав;
• повноваження з питань дмльносп Ради нацiональноi безпеки та оборони Украши та прийнятих нею ршень;
• повноваження з питань приймання в Украт або в окремих й мюцевостях рiшення про введення надзвичайного стану, оголошення окремих мюцевостей в Украт зонами надзвичайноi екологiчноi ситуацii;
• повноваження з питань утворення судiв в Украiнi.
На перший погляд, це достатньо великий спектр питань, який дае змогу впливати на полггику глави держави з боку Глави Уряду та шших члетв Кабшету Мтс^в Укра1ни. На жаль, Прем'ер-мiнiстр Укра1ни, маючи таю конституцшш можливостi, не може !'х сьогоднi реалiзувати сповна у зв'язку з вщсутшстю чiткого механiзму та порядку застосування iнституту контрасигнацii на практищ.
З другого аспекту, порiвняно з конституцiйним положенням ч. 4 ст. 106 Конституцй Украши 1996 року, де акти глави держави - Президента Украши пвдлягали скршленню пвдписами Прем'ер-мтстра Укра1ни та мтстра, вiдповiдального за акт та його виконання в 13-х iз 31-го пункпв ст. 106 Основного закону, це не такий вже i великий перелш та спектр повноважень.
Вважаемо, що у цьому разi перелш положень пункпв ст. 106 Конституцй Украши потрiбно переглянути в сторону збшьшення сфер контролю з боку Прем'ер-мшктра Укра1ни та мтс^в за дiяльнiсть Президента Украши. Так, варто би було повернути контрасигнащю актiв у межах пункту
3 ст. 106 Конституци Украши, особливо щодо ведення neperoBopiB та укладання мiжнародних договорiв та пункту 22 ст. 106, в частит призначення третини складу Конституцшного Суду Украши.
Так, щодо ведення переговорiв та укладання мiжнародних договорiв, Прем'ер-мтстр Украши та ввдповвдний мiнiстр повиннi контрасигнувати акти Президента Украши, щоби убезпечити себе та весь склад Кабшету Мтстрш Украши можливiстю пiзнiше виконати щ домов-леностi та реалiзувати змiст цих мiжнародних договорiв. Особливо це е важливим, якщо таю переговори та договори стосуються питань економши та фiнансiв.
Стосовно контрасигнацй' указiв Президента Украши в частит призначення третини (6-х суддiв) складу Конституцшного Суду Украши, то контроль е необхвдним з метою убезпечення можливих зазiхань з боку глави держави на узурпащю влади та будь-який вплив чи тиск на незалежний, единий орган конституцшно!' юрисдикци.
Уявимо соб^ що шститут контрасигнування реально би застосовувався в конституцшнш практищ нашо!' держави i акти глави держави в перелiчених вище випадках набирали чинностi лише тсля скрiплення пiдписами глави уряду та ввдповвдних урядовщв. У такiй ситуаци можна би було говорити про збшьшення ролi та значення в ^^wi органiв влади посади Прем'ер-мшктра Украши, який би стримував концентращю влади у руках глави держави та сво!'ми дмми пiдвищував би яюсть роботи всього Кабiнету Мтстрш Украши.
Однак на практицi, як зазначае А. А. Сзеров, трапляються випадки, коли вводячи ршення Ради нащонально!' безпеки та оборони Украши в дто, Президент часто нехтуе ввдповвдним поло-женням Конституци Украши. Так, Указ про введення Ршення Ради нащонально!' безпеки та оборони Украши ввд 5 квггня 2007 р. [8], не пвдписаний Прем'ер-мтстром Украши, який навiть не був присутнiм на засiданнi Ради, а присутнш вiдповiдальний Мiнiстр фiнансiв Украши прого-лосував проти цього Ршення. Але, незважаючи на це, Указ був опублшований i набув чинносп без пiдписiв зазначених осiб [9, с. 55]. Така ситуацм наштовхуе на думку про необхiднiсть законодав-чих напрацювань з встановлення ввдповвдальносп за порушення процедури контрасигнацй'.
Ще одна законодавча неяснiсть iснуе у разi вiдмови вiд пiдписання Прем'ер-мтстром чи мiнiстром акта глави держави. Закон Украши "Про Кабшет Мтстрш Украши" нiчого не говорить про можливi юридичнi наслiдки тако!' ввдмови. Вважаемо, що в цьому разi вирiшити питання мав би Конституцшний Суд Украши, давши офiцiйне тлумачення ч. 4 ст. 106 Конституци Украши та ввдповвдним нормам Закону Украши "Про Кабшет Мтстрш Украши".
Ще один варiант виходу iз ситуаци - це змши до Конституци Украши у виглядi доповнення статп 106 частиною п'ятою такого змюту: "Акти Президента Украши, не скршлет пiдписами Прем'ер-мiнiстра Украши та мтстра, вiдповiдального за акт та його виконання, е недшсними та не можуть бути офщшно оприлюднент".
Водночас варто також внести змши до Закону Украши "Про Кабшет М1тстр1в Украши", в якому визначити мехатзми ввдмови Прем'ер-мтстра Украши та мтстра вiдповiдального за акт та його виконання ввд скршлення пвдписами акту глави держави та передбачити ввдповвдальтсть за таку ввдмову, адже остання може базуватися виключно на "полггичних мотивах".
Можна погодитися з думками О. В. Совгирi про можливють повернення до процедури ввдмовлення, запроваджено!' Законом Украши "Про Кабшет Мтстрш Украши" вiд 21 грудня 2006 року, де Прем'ер-мтстр Украши та мтстр, вiдповiдальний за акт та його виконання, вважаючи неможливим скршлення пвдписами акта Президента Украши, повертали такий акт главi держави iз викладеними у супроввдному лисп мотивами сво!'х рiшень [10, с. 328].
Зввдси виникае запитання: а чи може Президент Украши якимось чином подолати мехатзм ввдмови ввд скршлення пвдписами? Вважаемо, що змши до Закону Украши "Про Кабшет Мтстрш Украши" мають передбачати таку можливють для глави держави. У разi ввдмови Прем'ер-мтстра Украши та мтстра, ввдповвдального за акт та його виконання, скршлювати пвдписами акт Президента Украши, останнш повинен мати право, повторно видати такий акт та надюлати його на повторну процедуру контрасигнацй', з урахуванням викладених у супроввдному лисп зауважень та пропозицш.
У pa3i ж повторно!' ввдмови скршлювати пiдписами акт глави держави вищезгаданими високопосадовцями Президента Украши слiд надшити правом винесення такого акта на всенародне обговорення та можливютю i законною пiдставою у такому разi поставити питання перед Верховною Радою Украши про ввдповвдальшсть Прем'ер-мтстра Украши та вiдповiдного мiнiстра.
^îm того, як слушно зауважуе О. В. Совгиря, неврегульованою е i ситуацм, коли можливi розбiжностi в поглядах мтстрш та Прем'ер-мiнiстра Украши з приводу контрасигнування ввдповвдного акту [2, с. 68]. Тут ми дозволимо ^6i не погодитися з думкою автора про необхвдшсть у такому випадку виносити питання на засвдання Кабшету Мтстрш Украши та приймати ввдповвдш рiшення. Вважаемо, що у разi розбiжностей, остаточне ршення скрiплювати пiдписами чи не скршлювати повинен приймати Прем'ер-мтстр Украши, який несе ввдповвдальшсть за всю дмльшсть Уряду.
Стосовно питання процесуально!' форми вчинення таких дш, то скршлення повинно ввдбуватися через вчинення пвдпишв Прем'ер-мiнiстром Украши i мiнiстром, ввдповвдальним за акт та його виконання, на пвдписаному Президентом Украши аркушi оригшального примiрника такого акту.
На проблеми у цьому напрямку вказувала свого часу i Венещанська комю1я у своему Висновку "Про конституцшну ситуацiю в УкрашГ' [11]. Президентсью акти в межах встановлених повноважень повинш бути "пвдтверджеш" прем'ер-мiнiстром i ввдповвдальним мiнiстром "шляхом скрiплення 1'х пвдписами" у п'ятиденний строк з дня надходження акта для скршлення. У зв'язку з цим Комiсiя нагадуе, що вимога контрасигнаци передбачае встановлення обмежень щодо дискрецшних повноважень президента в деяких сферах i запобшае здшсненню ним його власно!' особисто!' полiтики. Хоча обговорюване положення явно належить до мехашзму контрасигнаци', таке формулювання i дуже короткий термш може пiдiрвати його актуальшсть на практицi.
Також варто пвдтримати думки О. Сировд та Ю. Яшино!' щодо необхiдностi опублiкування в офщшних виданнях Украши указiв Президента Украши, як пiдлягають контрасигнаци, разом з пвдписом Прем'ер-мiнiстра Украши та мтстра, вiдповiдального за цей акт та його виконання, з точним зазначенням посади, прiзвища та iнiцiалiв посадово!' особи та дати вчинення ïï пiдпису [12, с. 22].
Висновки. Отже, для вдосконалення наявного мехашзму контрасигнаци акпв глави держави передушм необхвдно статтю 106 Основного Закону Украши доповнити частиною п'ятою такого змiсту: "Акти Президента Украши, не скршлет пiдписами Прем'ер-мiнiстра Украши та мтстра, вiдповiдального за акт та його виконання, е недшсними та не можуть бути офщшно оприлюднеш".
Також слiд надати право Прем'ер-мтстру та вiдповiдному мiнiстру не погодитися iз контрасигнуванням акта глави держави та право надюлати останньому своï зауваження та пропозицiï з приводу цього акта. Кр1м того, контрасигноваш акти глави держави повинш публшу-ватися за пiдписами не лише Президента Украши, але i Прем'ер-мтстра Украши i вiдповiдного мтстра iз зазначенням ïхнiх посад, прiзвищ та дати пiдписання самого документа.
1. Словник iншомовних слгв / за ред. члена-коресподента АН УРСР О. С. Мельничука. - К. : Головна редакщя УРЕ, 1977. - 776 с. 2. Совгиря О. 1нститут контрасигнування актiв глави держави в УкраШ: правова природа та проблеми законодавчого регулювання / О. Совгиря // Вкник Килвського нащонального утверситету iM. Тараса Шевченка. ЮРИДИЧН1 НАУКИ. - 2010. - № 85. -С. 66-69. 3. Болдирев С. В. 1нститут контрасигнацй' як заЫб взаемоди Президента та Уряду Укрални: проблеми та перспективи / С. В. Болдирев // Державне будiвництво та мюцеве самоврядування. Вип. 27. - 2014. - С. 53-61. 4. Конститущя Укрални вiд 28 червня 1996 р. // Вiдомостi Верховноï Ради Укрални. - 1996. - № 30. - Ст. 141 з змтами). 5. Шаповал В. М. Конституцшне право зарубiжних кралн: Шдручник / В. М. Шаповал. - 4-те стереотипне вид. - К. : АртЕк, 2001. - 264 с. 6. Шаповал В. Форма державного правлтня як конституцшний modus vivendi сучасно'г держави / В. Шаповал // Право Укрални. - 2009. - № 10. - С. 38-56. 7. Гладун З. С. Конституцшне право Украти : навч. mti6. / З. С. Гладун, М. П. Федоров, М. Г. Федчишин. -
Тернотль : Видавництво ТНЕУ, 2008. - 566 с. 8. Указ Президента Укрални "Про Ршення Ради нащонально'г безпеки та оборони Укрални "Про сусшльно-полтичну ситуацЮ та невiдкладнi заходи щодо забезпечення конституцшних прав громадян Укрални" eid 5 квтня 2007 р. // Офщшний вкник Президента Укрални. - 2007. - № 3. - С. 19. 9. Сзеров А. А. Сучасш проблеми конституцшно-правовоХ оргашзацп виконавчог влади / А. А. Сзеров // Право Украти. - 2010. - № 2. -С. 51-59. 10. Совгиря О. В. Конституцшно-правовий статус Кабтету Мiнiстрiв Укрални: стан та тенденци розвитку : монографiя / О. В. Совгиря. - К. : Юртком 1нтер, 2012. - 464 с. 11. Висновок Венещансько'г комшг "Про конституцшну ситуацт в УкратГ' - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.zakon.org.ua/print/comment/45 12. Сирогд О. Дiяльнiсть Президента Украти в сферi указотворчостi та законодавчого процесу / О. Сирогд, Ю. Янишина, Укралнська Правнича Фундащя. - К. : Реферат, 2004. - 63 с.
REFERENCES
1. Mel'nychuk O.S. Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words]. Holovna redaktsiya URE Publ. Kyiv, 1977. 776p. 2. Sovhyrya O. Instytut kontrasyhnuvannya aktiv hlavy derzhavy v Ukrayini: pravova pryroda ta problemy zakonodavchoho rehulyuvannya [The institute of contrasignature acts of the head of the state in Ukraine: legal nature and problems of legal regulation]. Visnyk Kyyivs'koho natsional'noho universytetu im. Tarasa Shevchenka. YURYDYCHNINA UKY, 2010, vol. 85, pp. 66 - 69. 3. Boldyryev S. V. Instytut kontrasyhnatsiyi yak zasib vzayemodiyi Prezydenta ta Uryadu Ukrayiny: problemy ta perspektyvy [The institute ofcontrasignature as a means ofinteraction between the President and the Government of Ukraine: problems and prospects]. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovryaduvannya, 2014, vol. 27, pp. 53 - 61. 4. Konstytutsiya Ukrayiny [The Constitution of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, 1996, vol. 30. 5. Shapoval V.M. Konstytutsiyne pravo zarubizhnykh krayin [The Constitutional law of foreign countries]. ArtEk Publ. Kyiv, 2001. 264 p. 6. Shapoval V. Forma derzhavnoho pravlinnya yak konstytutsiynyy modus vivendi suchasnoyi derzhavy [The form of government as a constitutional modus vivendi modern state]. Pravo Ukrayiny, 2009, vol. 10, pp. 38-56. 7. Hladun Z.S. Konstytutsiyne pravo Ukrayiny [The Constitutional law of Ukraine]. TNEU Publ. Ternopil', 2008. 566p. 8. Ukaz Prezydenta Ukrayiny "Pro Rishennya Rady natsional'noyi bezpeky ta oborony Ukrayiny "Pro suspil'no-politychnu sytuatsiyu ta nevidkladni zakhody shchodo zabezpechennya konstytutsiynykh prav hromadyan Ukrayiny " [Decree of the President of Ukraine "On the decision of the National Security and Defense of Ukraine" On the socio-political situation and immediate measures to ensure the constitutional rights of citizens of Ukraine"]. Ofitsiynyy visnyk Prezydenta Ukrayiny, 2007, vol. 3, p. 19. 9. Yezerov A.A. Suchasni problemy konstytutsiyno-pravovoyi orhanizatsiyi vykonavchoyi vlady [Current problems constitutional and legal organization public authorities]. Pravo Ukrayiny, 2010, vol. 2, pp. 51-59. 10. Sovhyrya O.V. Konstytutsiyno-pravovyy status Kabinetu Ministriv Ukrayiny: stan ta tendentsiyi rozvytku [Constitutional and legal status of the Cabinet of Ministers of Ukraine: state and development trends]. Yurinkom Inter Publ. Kyiv, 2012. 464 p. 11. Vysnovok Venetsians'koyi komisiyi "Pro konstytutsiynu sytuatsiyu v Ukrayini" [The Venice Commission "On the constitutional situation in Ukraine"]. Available at: http://www.zakon.org.ua/print/comment/45. 12. Syroyid O. Diyal'nist' Prezydenta Ukrayiny v sferi ukazotvorchosti ta zakonodavchoho protsesu [The activities of the President of Ukraine in the sphere of the legislative process and publication of acts the head of the state]. Ukrayins'ka Pravnycha Fundatsiya. Referat Publ. Kyyiv, 2004, 63 p.
