CC BY
111
УДК 342,5 (477)
В. С. Кобрин
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащональний ушверситет '^bBiBCb^ полггехшка", асистент кафедри конститущйного та мiжнародного права,
канд. юрид. наук
ОСОБЛИВОСТ1 КОНСТИТУЦ1ЙНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СТАТУСУ ГЛАВИ УРЯДУ У ЗМ1ШАНИХ СВРОПЕЙСЬКИХ РЕСПУБЛ1КАХ
© Кобрин В. С., 2015
Проанашзовано конституцшно-правовий статус глав урядiв европейських держав зм1шано1 республжанськоТ форми правл1ння. Звернено увагу на порядок призначення на посаду, функцн та повноваження глав урядiв европейських змiшаних республiк. Наведено думки вчених щодо особливостей функцiонування iнституту глави уряду у визначених державах.
Ключовi слова: уряд, глава уряду, прем'ер-мшктр, форма правлiння, республжа.
В. С. Кобрин
ОСОБЕННОСТИ КОНСТИТУЦИОННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ СТАТУСА ГЛАВЫ ПРАВИТЕЛЬСТВА В СМЕШАННЫХ ЕВРОПЕЙСКИХ РЕСПУБЛИКАХ
Проанализирован конституционно-правовой статус глав правительств европейских государств смешанной республиканской формы правления. Обращено внимание на порядок назначения на должность, функции и полномочия глав правительств европейских смешанных республик. Приведены мнения ученых об особенностях функционирования института главы правительства в определенных государствах.
Ключевые слова: правительство, глава правительства, премьер-министр, форма правления, республика.
V. S. Kobryn
THE PECULIARITIES OF CONSTITUTIONAL REGULATION OF THE STATUS OF THE HEAD OF GOVERNMENT IN MIXED EUROPEAN REPUBLICS
The article analyzes the constitutional-legal status of the heads of governments of European countries mixed republican form of government. Attention is paid to the order of appointment, functions and powers of the heads of governments of European mixed republics. It has been illustrated the scientists' opinions of the functioning the head of government in certain countries.
Key words: government, head of government, prime minister, form of government, republic.
Постановка проблеми. Для завершення конститущйного бущвництва нашо! держави досвщ функщонування статусу глав урядiв европейських держав 3i змшаною формою державного правлшня е як школи актуальним та корисним, адже в силу багатьох чинниюв (полггичних,
економiчних, сощальних, географiчних, iсторичних) запровадження так звано! "чисто!" форми державного правлшня на сьогодшшньому етапi розвитку суспшьства е, з одного боку, неможливим, а з шшого - загрозливим для iснування само! держави.
Аналiз останнiх дослiджень та публiкацiй. Питання оргашзацп виконавчо! влади взагалi, а також уряду та його структурних елеменив (зокрема i статусу глави уряду) порушували у сво!х працях таю укра!нсью вченi-конституцiоналiсти як А. З. Георгща, I. I. Дахова, В. В. Марченко, О. В. Совгиря, В. М. Шаповал та ш. Окреме дослщження на основi кандидатсько! дисертацi! було проведене З. С. Макаровою у монографi! "Конституцшно-правовий статус глави уряду: порiвняльно-правовий аспект", проте змшана форма правлiння та положення у нш глави уряду аналiзуеться на прикладi пострадянських, а не европейських республш. С низка публшацш вчених-полiтологiв з ще! тематики. Натомiсть цiлiсного дослiдження особливостей конституцшного регулювання статусу глави уряду у змшаних европейських республiках в науковш правовiй лiтературi не було проведено.
Формулювання цьш статтi. Таким чином, метою дано! науково! статп е дослiдження власне особливостей конституцшного регулювання статусу глави уряду у змшаних европейських державах республшансько! форми правлшня.
Виклад основного матерiалу. Основоположною ознакою змiшано! республiкансько! форми державного правлшня е, як зазначалося, так званий "дуалiзм" виконавчо! влади. Термш "дуалiзм" стосовно виконавчо! влади першими сформулювали французькi автори, котрi з вщповщною метою використовують i термш "дiархiя". Цi термiни позначають подш повноважень у сферi виконавчо! влади мiж президентом i урядом [1, с. 283]. Я. М. Журба вважае, що нерiдко слово "дуалiзм" змiстовно застосовуеться i як негативна характеристика, очевидний недолш органiзацi! виконавчо! влади [2, с. 131]. З наведеною думкою можна погодитися частково, адже говорити про власне позитивш i негативш сторони такого явища, як "дуалiзм" виконавчо! влади слщ лише у випадку дослiдження його функцюнування у рiзних державах змшано! республiкансько! форми правлiння.
Для характеристики дуалютично! моделi органiзацi! виконавчо! влади застосовують переважно таю формулювання: "подвшний центр виконавчо! влади", "складний центр виконавчо! влади", "двоголова виконавча влада", "здшснення виконавчо! влади президентом та урядом на чолi з прем'ер-мшютром" та iн. [2, с. 131]. Наприклад, Ж.-П. Жакке називае "двоголовою" виконавчу владу Великобританп та ФРН [3, с. 172, 191] i не помиляеться, осюльки i королева Великобритании рiвно ж як Федеральний Президент Кмеччини, порiвняно з Прем'ер-мшютром Великобританп та Канцлером ФРН, надшеш номшальними повноваженнями у сферi виконавчо! влади. Проте прийняття рiшень при "дуалiзмi" виконавчо! влади в змшанш республiцi складнiший, анiж у чисто парламентсьюй чи президентськiй. З цього приводу Дж. Сарторi писав, що змшана форма нiколи не буде такою простою, як чиста, однак вона е бшьш придатною за парламентську i краща за президентську форми правлшня [4, с. 125].
В. В. Марченко, розглядаючи правовий статус глави уряду, зазначав, що ця посада е надзвичайно важливою не тшьки в залежносп вiд форм правлiння. Прем'ер-мшютр виступае майже единим стримуючим фактором виконавчо! влади, осюльки глава держави не мае повноважень такого порядку, виконуючи символiчнi повноваження арбггра, гаранта конституцп й представника нацш у зовшшшх зносинах. Але й у випадках, коли глава держави мае ширшi повноваження, як, наприклад, у Францп, глава уряду також мае значний вплив на суспшьш вщносини [5, с. 86].
У таюй, нашвпрезидентсьюй, системi президент може особисто призначити тшьки главу уряду, та й то з урахуванням розстановки сил у парламента Контури цiе! прерогативи глави натвпрезидентсько! республiки окреслив перший Президент V Республши у Францi! Ш. де Голль, котрий у славетнш промовi в Байо виголосив: "Глава держави, виходячи iз загального iнтересу, повинен займатися тдбором людей, враховуючи орiентацiю Парламенту. Вiн повинен призначати мшс^в, i насамперед, звичайно Прем'ера^" [6, с. 38].
Незважаючи на той факт, що Президент Французько! Республiки головуе на засщаннях Ради Мiнiстрiв (ст. 9 Конституци), пiдписуe ордонанси й декрети, розглянут цим органом (ст. 13 Конституци) [7], i мае ряд шших вагомих важелiв у системi державного управлшня, Прем'ер-мiнiстр мае також достатш повноваження. Крiм роздiлу III Конституци Французько! Республiки, що називаеться "Уряд" [7] правовий статус ще! посадово! особи закрiплений в шших роздшах Конституци, а також у рядi iнших правових актiв. Зокрема, Уряд, дiяльнiстю якого керуе призначений Президентом Республши Прем'ер-мiнiстр, визначае й проводить полгтику наци (ст. 20 Конституци), вщповщае за нацiональну оборону, забезпечуе виконання закошв (ст. 21). Прем'ер-мiнiстровi вiдповiдно до ст. 39 Конституци належить право законодавчо! шщативи. Вiн користуеться правом звернення до Конституцшно! ради з метою встановлення вщповщносп проекту, що вотуеться палатами Парламенту, Конституци Французько! Республши. За пропозищею Прем'ер-мiнiстра скликаються позачерговi сеси Парламенту (ст. 29 Конституцi!), бшьше того, ч. 3 зазначено! статп визначае, що лише Прем'ер-мiнiстр може вимагати скликання ново! сеси до закшчення мюяця, що йде за виданням декрету про закриття сеси. Вш може також вносити пропозици щодо продовження строку чергових сесш вищого представницького органу. За пропозищею глави Уряду Франци проводяться закрит засiдання палат Парламенту у формi таемного комiтету[5, с. 86].
Розглядаючи правовий статус Прем'ер-мiнiстра Французько! Республши, необхiдно деталь-нiше зупинитися на положеннях ч. 3 ст. 49 Конституци, вщповщно до яко! останнш може поставити перед Нащональними зборами питання про довiру уряду у зв'язку з його програмою, загально-полiтичною декларацiею або у зв'язку з голосуванням по тому чи шшому акту. Законопроект вважаеться прийнятим, якщо бшьшють депутатiв Нащональних зборiв не проголосують за вотум недовiри. В iншому випадку Прем'ер-мшютр повинен подати Президентовi Республiки прохання про вщставку свого уряду. Така норма дозволяе уникнути систематично! обструкци щодо дш уряду з боку парламенту. Аналопчна стаття, на думку В. В. Марченка, могла б бути корисною й для укра!нсько! правово! реальностi [5, с. 87].
Конститущя V Французько! Республiки створюе умови для того, щоб у разi iснування суперечностей мiж президентом i прем'ером останнiй мав шанси залишатися на сво!й посадi всупереч бажанню глави держави. Формально за Конститущею Францi! вiдправити уряд у вщставку може лише парламент. Стаття 50 Основного Закону фшсуе, що прем'ер-мшютр мае право вручити президенту заяву про вщставку лише тсля того, як Нащональш Збори або ухвалять резолюцiю недовiри уряду, або в парламентарiв не знайде тдтримки урядова програма. Але ж тд час "перюду ствюнування" (1986 - 1988 роки), коли парламентська бшьшють тдтримувала не президента Ф. Мггтерана, а уряд Ж. Ширака, певною мiрою опозицiйний президенту, останнiй не м^ вiдправити прем'ер-мiнiстра у вщставку, оскшьки Нацiональнi Збори не ухвалювали резолюцiй недовiри щодо уряду [8, с. 88].
Крiм того, у Франци шдивщуальна вiдставка члена уряду президентом можлива лише за пропозищею прем'ера. Необхщною умовою тако! вщставки е розбiжнiсть точки зору мшстра з позицiею уряду взагалi та прем'ера зокрема. Фактично полiтична доля мшстра у Францi! залежить вщ рiшення прем'ера, який, незважаючи на сильного главу виконавчо! влади - Президента, стае центральною ф^урою уряду, а тому погляди урядовщв мають збтатися, насамперед, з його особистими поглядами [8, с. 93].
Як глава Уряду, Прем'ер-мшютр займае прившейоване положення щодо iнших мiнiстрiв i державних секретарiв. Крiм того, вш мае у своему розпорядженнi власш адмiнiстративнi служби, зокрема Генеральний секретарiат Уряду. Практика V Республiки знае випадки, коли Прем'ер-мiнiстр очолював одночасно те або шше мiнiстерство, однак помнимо, що в таких випадках йому зазвичай надавав допомогу вщповщний державний секретар або вповноважений мшстр. Також, вiдомi випадки, коли Прем'ер-мшстр одночасно виконував обов'язки мера. Так, А. Жюппе в 1994 рощ займав посади Прем'ер-мшстра Франци й мера Бордо, а Ж. Ширак в 1986-1988 р. був не тшьки главою Уряду, але й мером Парижа [5, с. 87, 88].
Ще одна кра!на, яка межуе на Заходi з Укра!ною - Республша Польща - теж е змшаною республiкою. В нормах Основного закону найдетальшше з-помiж iнших Конституцiй кра!н СС регулюеться статус глави уряду.
Так, Конституцiя Польщi зазначае, що уряд - Рада Мшс^в Республши Польща складаеться
13 Голови Ради Мшс^в та окремих мшс^в. Порядок формування уряду теж регулюеться Конститущею. Так, вiдповiдно до статп 154 Конституцi! Республiки Польща Президент Республши висувае кандидатуру Голови Ради Мшс^в, який пропонуе склад Ради Мшс^в. Президент Республiки призначае Голову Ради Мшс^в разом з шшими членами Ради Мiнiстрiв впродовж
14 дшв з дня першого засщання Сейму або прийняття вiдставки попередньо! Ради Мiнiстрiв i приймае присягу члешв ново! Ради Мiнiстрiв [9].
Голова Ради Мшс^в впродовж 14 дшв з дня призначення Президентом Республши представляе Сейму програму дiяльностi Ради Мшс^в з пропозицiею виразити йому довiру. Вотум довiри Сейм виносить абсолютною бшьшютю голосiв в присутносп не менше половини законного числа депутата.
Якщо Рада Мшс^в не сформована в порядку, передбаченому вище, або йому не винесений вотум довiри, Сейм впродовж 14 дшв тсля закiнчення 14 добового термшу обирае Голову Ради Мшс^в i запропонованих !м членiв Ради Мшс^в абсолютною бiльшiстю голосiв в присутносп не менше половини законного числа депутата. Президент Республши призначае обрану таким чином Раду Мшс^в i приймае присягу !! члешв. Якщо Уряд не створений, Президент розпускае Сейм i призначае новi вибори[9].
Республiка Польща е практично единою державою Свропи, в Конституци яко! е спецiальна стаття, присвячена виключно правам та обов'язкам глави уряду. Зпдно з !! положеннями Голова Ради Мшс^в Польщi:
- представляе Раду Мшс^в;
- керуе роботою Ради Мшс^в;
- видае розпорядження;
- забезпечуе здшснення полггики Ради Мiнiстрiв i визначае способи !! здiйснення;
- координуе й контролюе роботу члешв Ради Мшс^в;
- здшснюе нагляд за територiальним самоврядуванням у межах i формах, визначених у Конституци Польщi й законах;
- е начальником по службi для пращвниюв урядово! адмiнiстрацi![9].
Крiм того, зпдно з Конститущею Польщу офiцiйнi акти Президента Республши набувають чинностi за наявносп пiдпису Голови Ради Мшс^в, який разом iз скрiпленням акту сво!м пiдписом бере вiдповiдальнiсть перед Сеймом за його виконання. Також вщповщно до норм та! ж таки Конституци Голова Ради Мшс^в може звернутися до Сейму iз проханням про висловлення довiри Радi Мiнiстрiв [10].
Наступною кра!ною Свропейського Союзу, яку розглядатимемо у цш статп, е Австрiя. Так, вщповщно до Федерального конституцшного закону Австри 1920 р. [11] здшснення вищого управлшня справами Федерацi!, якщо воно не передано Федеральному президенту, доручаеться Федеральному канцлеру, вще-канцлеру i шшим федеральним мiнiстрам. Вони утворюють у сво!й сукупностi Федеральний уряд, очолюваний Федеральним канцлером. Як бачимо, уряд складаеться iз Федерального канцлера, вще-канцлера та федеральних мшс^в.
Вiце-канцлер замщае Федерального канцлера у всiй сферi його компетенцi!. За наявностi обставин, що перешкоджають одночасно Федеральному канцлеру i вiце-канцлеру здiйснювати сво! повноваження, Федеральний президент доручае одному з члешв Федерального уряду замщати Федерального канцлера. У раз^ якщо юнують одночасно перешкоди для здiйснення повноважень Федеральним канцлером i вiце-канцлером, що виключають можливють призначення заступника, то Федеральний канцлер замщуеться шляхом призначення на бшьш тривалий термш виконуючого службовi обов'язки, а при рiвному строку - найбшьш старшого за вшом члена Федерального уряду [11].
Стосовно порядку формування уряду, то вщповщно до конститущйного закону Федеральний канцлер i за його пропозищею iншi члени Федерального уряду призначаються Федеральним президентом. Ршення про призначення Федерального канцлера або всього складу Федерального уряду скршлюеться пщписом новопризначеного Федерального канцлера.
Федеральним канцлером, вще-канцлером або федеральним мшютром може бути призначена лише особа, яка мае право бути обраною до Нащонально! ради; члени Федерального уряду не повинш входити до складу Нащонально! ради. Якщо Федеральний президент призначае новий Федеральний уряд у перюд, коли Нащональна рада не засщае, то вш зобов'язаний протягом одного тижня скликати Нацiональну раду на позачергову сесш для подання йому нового Федерального уряду [11].
Члени Федерального уряду при встут на посаду приносять присягу Федеральному президенту. Документи про призначення Федерального канцлера, вще-канцлера i шших федеральних мiнiстрiв складаються Федеральним президентом в день принесення присяги i скршлюються пщписом новопризначеного Федерального канцлера [11].
Не зважаючи на встановлений порядок призначення Федерального канцлера та федеральних мiнiстрiв Федеральним Президентом, практика ще шшим шляхом, адже Федеральному канцлеру необхщною е пiдтримка (вотум довiри) парламенту, а саме нижньо! !! палати - Нацiонально! Ради, а тому канцлером, як правило, стае лщер партп, що перемогла на вщповщних парламентських виборах.
В Австрi! очолюе уряд та керуе його роботою голова уряду, який iменуеться канцлером (бундесканцлером). Такого бундесканцлера призначае на посаду федеральний Президент Австршсько! Республши, при цьому вш бере до уваги думку бшьшосп депутатiв нижньо! палати австрiйського парламенту. Якихось особливих повноважень чи функцш в Основному закош йому не вщводиться. Вказуеться лише на його особливу вщповщальнють i у зв'язку з цим вщповщальнють всього складу австршського уряду [11].
Цiкавою е ситуащя з конституцiйно-правовим статусом глави уряду - Прем'ер-мшютра у Португальськш Республiцi. Так, по-перше, Конституцiя Португалп [12] розрiзняе склад уряду та склад Ради Мiнiстрiв, хоча i перше, i друге очолюе Прем'ер-мшютр. Так, Уряд складаеться з Прем'ер-мшютра, мiнiстрiв, державних секретарiв та заступниюв державних секретарiв. Крiм того, Уряд може включати одного або бшьше заступниюв Прем'ер-мшютра. Рада мiнiстрiв складаеться з Прем'ер-мшютра, заступниюв Прем'ер-мiнiстра, якщо вони е, i мiнiстрiв.
Вщповщно до норм Конституци Прем'ер-мшютр призначаеться Президентом Республши тсля консультацiй з полгтичними партiями, представленими в Асамбле! Республiки, i з урахуванням результата виборiв. Решта членiв Уряду призначаються Президентом Республши за пропозицiею Прем'ер-мшютра. Вщповщно, повноваження Прем'ер-мшютра починаються з його вступом на посаду i припиняються з його вщставкою, здшснюваною Президентом Республши. Повноваження всiх шших члешв Уряду починаються з !х вступом на посаду i припиняються з !х вiдставкою або з вщставкою Прем'ер-мшютра Португалп [12].
Крiм всього вищенаведеного, Конститущя Португальсько! Республiки в ст. 201 визначае компетенщю глави уряду - Прем'ер-мшютра Португалп. Так, до компетенци Прем'ер-мшютра входить:
- здшснювати керiвництво загальною полiтикою Уряду, координуючи i орiентуючи дiяльнiсть вшх мiнiстрiв;
- здiйснювати керiвництво функщонуванням Уряду та вiдносинами загального характеру з шшими органами держави;
- шформувати Президента Республiки з питань, що стосуються проведення внутршньо! i зовнiшньо! полiтики кра!ни;
- здшснювати iншi функцi!, закрiпленi за ним Конститущею або законом [12].
Глава португальського уряду несе вщповщальнють перед Президентом Республши i в рамках полгтично! вщповщальносп Уряду - перед Асамблеею Республши. Заступники Прем'ер-мiнiстра i мiнiстри несуть вiдповiдальнiсть перед Прем'ер-мшютром i в межах полiтично! вщповщальносп Уряду - перед Асамблеею Республши. Державнi секретарi та заступники державних секретарiв несуть вiдповiдальнiсть перед Прем'ер-мшютром i вiдповiдним мiнiстром.
Ще одна европейська краша 3i змшаною республiканською формою правлiння - Румушя теж мае сво! особливостi стосовно правового положення глави уряду. Так, Основний закон ще! держави говорить, що уряд складаеться з Прем'ер-мшютра, мшс^в та шших членiв, яких визначае оргашчний закон.
Президент Румуни висувае кандидатуру на посаду Прем'ер-мшютра тсля консультацiï з партiею, яка мае абсолютну бiльшiсть у Парламенту або, якщо такоï бiльшостi не юнуе, з партiями, представленими в Парламента Кандидат на посаду Прем'ер-мшютра в 10-денний термiн пiсля висунення вимагае вщ Парламенту вотуму довiри для програми i всього складу Уряду. Програма i склад Уряду обговорюються Палатою Депутатiв i Сенатом на стльному ïx засiданнi. Парламент висловлюе довiру Уряду бiльшiстю голошв депутатiв i сенаторiв. Прем'ер-мiнiстр, мшютри i iншi члени Уряду шдивщуально приносять перед Президентом Румунiï присягу [13].
Щодо самого глави уряду Румуни - Прем'ер-мшютра, то вш зпдно ст. 106 Конституци керуе Урядом i координуе дiяльнiсть його члешв, контролюючи надаш хм повноваження. Вш також представляе Палатi Депутата або Сенату звгги i заяви про полггику Уряду, якi обговорюються в першочерговому порядку. Якщо Прем'ер-мшютр подае у вiдставку, вiдкликаеться з посади, втрачае виборчi права, знаходиться в сташ несумiсностi iз займаною посадою, внаслiдок смертi або коли вш не в змозi здшснювати своï повноваження, то Президент Румуни призначае шшого члена Уряду для тимчасового замщення глави румунського уряду i здшснення повноважень прем'ер-мшютра до формування нового Уряду. Тимчасове замщення припиняеться, якщо Прем'ер-мшютр вщновлюе свою дiяльнiсть в Урядi [13].
Останньою у списку змшаних республш краш Свропейського Союзу розглянемо одну iз скандинавських держав, а саме Фшляндда. До складу уряду цiеï краши - Державноï Ради - входять Прем'ер-мшютр як голова та визначене коло мiнiстрiв. Едускунта (назва парламенту у Фшлянди) обирае Прем'ер-мшютра, якого поим Президент Республши призначае для виконання його обов'язюв. Iншi мшютри призначаються Президентом вщповщно до пропозици того, хто обраний Прем'ер-мiнiстром [14].
Перш шж буде обрано прем'ер-мшютра, представники вщ партiйниx груп Едускунти ознайомлюються з програмою Уряду i з його складом. Про результати такого ознайомлення повщомляеться Президенту, щоб вiн представив парламенту особу-кандидата в прем'ер-мшютри. Якщо кандидат тд час вiдкритого голосування в Едускунт отримае бiльше половини поданих голошв, то вважаеться обраним Прем'ер-мшютром. У випадку, якщо кандидат не отримае необхщно1' бшьшосп, то в тому ж порядку повинен пропонуватися новий кандидат. Якщо i новий кандидат не отримае бшьше половини поданих голошв, то проводяться новi вибори шляхом вщкритого голосування. При цьому обраним вважаеться той, хто отримае найбшьшу кшькють голосiв [14].
Прем'ер-мiнiстр Фiнляндiï керуе дiяльнiстю Державно1' ради, стежить за пщготовкою та обговоренням справ, якi пщлягають розгляду в урядi. Прем'ер-мiнiстр очолюе вш засiдання Державно1' ради. За наявносп перешкод для прем'ер-мiнiстра його функци здiйснюе той мiнiстр, який е його заступником, а якщо i цей мшютр мае перешкоди для цього, то функци глави уряду виконуе мшютр, який е найстаршим за часом перебування на посадi в уряд^14].
У рiзниx крашах зi змiшаною формою державного правлшня вщмшним е статус посадово1' особи, яка найчастiше мае титул прем'ер-мшютра або голови ради ммс^в. Водночас сформульоваш тут конституцiйнi визначення вiдповiдноï посадово1' особи подiбнi до прийнятих за умов парламентського правлшня. Зокрема, у багатьох випадках йдеться про те, що прем'ер-мiнiстр або голова ради мшю^в керуе урядом (його дiяльнiстю) i координуе дiяльнiсть мiнiстрiв [1, с. 283].
Незважаючи на неоднакову вагомють посади прем'ер-мшютра у рiзниx кра1'нах Заxiдноï Свропи, на думку А. С. Романюка, спостертаеться поступове пiдвищення статусу ще1' посади. Здебiльшого це пов'язуеться iз розвитком iнтеграцiйниx процесiв у Сврош та з iстотним зростанням ролi i значенням засобiв масово1' шформаци у суспiльному життi кожно1' краши. Активний розвиток штеграцшних процесiв у Сврош, зростання 1'х важливостi для подальшого розвитку континенту вiдбуваеться у рамках штенсивного мiжнародного дiалогу, в якому прем'ер-мшютри, яю представляють власш держави, е рiвними, незалежно вщ вiдмiнностей у 1'х "домашньому" обсязi
повноважень. Також простежусться персоналiзацiя влади, коли Hociï посади глави уряду внаслщок особистiсних характеристик i своeï залученосп до мiжнародних справ здатнi вщгравати бiльшу суспiльну роль, нiж передбачено формальними повноваженнями. У другому випадку посада прем'ер-мшютра незалежно вщ рiвня ïï впливовостi внаслiдок функцiональних обов'язюв сприяе тому, що прiзвища цих ошб постiйно присутнi на шпальтах газет, журналiв, у передачах радю та телебачення, що сприяе високому суспшьному авторитету посади [15, с. 188].
Майбутнш же розвиток процесу становлення посади глави уряду, без всяких сумнiвiв, тшьки пiдвищуватиме роль i значення ще1' посади у конституцшних моделях держав европейського континенту.
Висновки. Проведений вище конституцiйно-правовий аналiз статусу глави уряду у змшаних европейських республшах засвщчуе неоднаковiсть його конститущйного регулювання на рiвнi Основного закону: вщ нормативного закрiплення мiсця в склащ уряду, окремих функцiй та порядку призначення на посаду (Фшляцда, Румунiя, Австрiя, Францiя) до детальшшого регулювання повноважень на рiвнi окремо1' статтi конституцiï (Польща, Португалiя). Крiм того, статус глави уряду та його конституцшне регулювання у змшаних республiках Свропи наочно демонструе рiзновид тieï чи iншоï форми правлшня: змiшаноï президентсько-парламентсько1' республiки у Франци, Польщ^ Португалiï, та змiшаноï парламентсько-президентсько1' республiки у Румунiï, Австрiï, Фшлянди.
Украïнi, яка перебувае сьогоднi на шляху до омрiяних високих стандарта демократи, варто перейняти у европейських держав змшано1" республiканськоï форми правлшня полпичну культуру спiлкування м1ж органами та шститутами влади, прiоритет нащональних та державних iнтересiв над власними штересами i потребами, реальну взаемодда м1ж урядом, його главою та парламентом, дieвий контроль з боку останнього за дiяльнiстю виконавчо1' гшки влади. Впровадження таких параметрiв оргашзаци та функцiонування влади допоможе Украш бiльшою мiрою реалiзовувати принципи правово1' держави i верховенства права та наблизитись до членства у Свропейському Сокш.
1. Шаповал В. М. Конституцшне право заруб1жних крат. Академ1чний курс : тдручник / В. М. Шаповал. - 2-ге вид., перероб. i допов. - К. : Юртком 1нтер, 2010. - 464 с. 2. Журба Я. М. Дуал1зм в оргатзацп виконавчог влади: спроба порiвняльно-правового аналiзу / Я. М. Журба // Часопис Кигвського утверситету права. - 2011. - № 3. - С. 131-134. 3. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институты: Учеб. пособие / Пер. с франц. / Ж.-П. Жаке. - М. : Юристъ, 2002. - 365 с. 4. Сарторi Джовант. Порiвняльна конституцтна iнженерiя : До^дження структур, мотивiв, результатiв : Пер. з 2-го анг. вид. / Дж. Сарторi. - К. : АртЕк, 2001. - 211 с. 5. Марченко В. В. Конституцтно-правовий статус уряду в крагнах СС (на прикладi Франци, Федеративноï Республти Шмеччини, 1спанп) : Монографiя / В. В. Марченко. - К. : Алерта, 2010. - 216 с. 6. Волощук О. Т. КонституцШний iнститут уряду у зарубiжних крагнах. Наукова доповiдь / О. Т. Волощук. - Чертвщ, 2012. - 88 с. 7. French Constitution of October 4, 1958. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.assemblee-nationale.fr/english/8ab.asp 8. Кононенко Н. Мехатзм стримувань i противаг. 1нститут президентства в Украгт та ФранцИ' : спроба полiтологiчного аналiзу / Н. Кононенко // Вiче. - 1997. - № 11 (68). - С. 82 - 95. 9. Конституция Республики Польша. - [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.sejm.gov.pl/prawo/konst/rosyjski/kon1.htm 10. Лагутов Ю. Е. КонституцШний статус i вiдповiдальнiсть глави уряду : европейський досвiд i втчизняна практика /Ю. Е. Лагутов. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://politua.info/ 11. Austria Constitution -[Електроннийресурс]. - Режим доступу : http://www.servat.unibe.ch/icl/au00000_.html 12. Constitution of the Portuguese Republic. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://app.parlamento.pt/site_ antigo/ingles/cons_leg/Constitution_VII_ revisao_definitive.pdf 13. Constitution of Romania. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.cdep.ro/pls/dic/site.page?id=339&idl=2 14. The Constitution of Finland. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.finlex.fi/fi/laki/kaannokset/1999/en1 9990731.pdf 15. Романюк А. 1нститут прем 'ер-мтстра в крагнах Захiдноï Свропи / А. Романюк // Украгнська нацюнальна iдея: реалп та перспективи розвитку. Збiрник наукових праць. - Львiв : Вид-во Нац. ун-ту "Львiвська полтехтка". - 2006, № 18. - С. 184 - 189.
