CC BY
80
ТРУДОВЕ ПРАВО
х
_
Ярошенко Олег Миколайович,
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Нацюнально)'академ'И правових наук Украти, завдувач кафедри трудового права, На^ональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: yaroshenkolex@ukr.net
ORCID 0000-0001-9022-4726
doi: 10.21564/2414-990x.145.159672 УДК 349.22
ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ПРАВА ГРОМАДЯН НА ДОСТАТН1Й ЖИТТ6ВИЙ Р1ВЕНЬ
Зг1дно з Конституцию Украгни 1996 р. держава забезпечуе соЦальну спрямовангсть еконо-мжи (ч. 4 ст. 13). Це у свою чергу е основою для реал1защ численних сощальних прав громадян, зокрема на заробтну плату, не нижчу в1д визначеног законом (ст. 43), соЦальний захист (ст. 46), а також достатнш життевий ргвень для себе I своег с1м'г (ст. 48). Зазначеж норми Основного Закону реалгзуються передбаченими чинним законодавством державними соЦальними стандартами I державними сощальними гарант1ями. У статт1 доведено, що чинж нацюнальш законодавч1 акти, що визначають правов1 засади формування I застосування державних соЦальних стандар-тгв I нормативгв, спрямованих на реалгзащю закртлених Конституцию та законами Украгни основних соЦальних гарантш, чтког та однозначног вгдпов1д1 на питання, що е достатнш життевий ргвень, який змгст в1дпов1дного права та як воно забезпечуеться, не мгстять.
Аналгз м1жнародних документгв показав, що для позначення фактично одного I того ж явища використовуються ргзш термти: «достатнш життевий ргвень»; «г1дний життевий ргвень»; «життевий р1вень, який е необх1дним для тдтримання здоров'я I добробуту»; «адекватний сощ-альний захист».
Зрозумгло, що достатнш життевий ргвень не е усталеною величиною, позаяк вт змтюеться залежно в1д соцшльно-економгчних та тших чиннитв. Завдання держави полягае у створенш належних умов для людини, щоб вона могла своею працею забезпечити ггдну матергальну базу як для себе, так I своег с1м'г. Обстоюеться позицгя, що правильнше говорити не про достатнш, а про г1дний життевий ргвень, адже у першому випадку йдеться про ргвень, який фактично вгдпов1дае мжмальним потребам людини (тобто той, що дор1внюе або е вищим меж1 б1дност1 людини), значення ж другого полягае у тому, що це ргвень, який виходить гз того, що для людини е найви-щою соЦальною цтнгстю. Саме ггднгсть дае змогу людиж в1дчувати самоповагу й усвгдомлювати власну суспгльну щннкть. Ця позиЦя мае бути зафжсована I у ст. 48 Конститущ Украгни.
Ключовi слова: сощальш права; сощальний захист; право на достатнш життевий рiвень; державш сощальш стандарти; державш сощальш гаранта; прожитковий мшмум; бвдшсть.
Ярошенко О. Н., доктор юридических наук, профессор, член-корреспондент Национальной академии правовых наук Украины, заведующий кафедрой трудового права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail : yaroshenkolex@ukr.net ; ORCID 0000-0001-9022-4726
Проблемы обеспечения конституционного права граждан на достаточный жизненный уровень
Согласно Конституции Украины 1996 г. государство обеспечивает социальную направленность экономики (ч. 4 ст. 13). Это в свою очередь является основой для реализации многочисленных социальных прав граждан, в частности на заработную плату, не ниже той, что определена законом (ст. 43), социальную защиту (ст. 46), а также достаточный жизненный уровень для себя и своей семьи (ст. 48). Указанные нормы Основного Закона реализуются предусмотренными действующим законодательством государственными социальными стандартами и государственными социальными гарантиями. Однако действующие национальные законодательные акты, определяющие правовые принципы формирования и применения государственных социальных стандартов и нормативов, направленных на реализацию закрепленных Конституцией и законами Украины основных социальных гарантий, четкого и однозначного ответа на вопрос, чем является достаточный жизненный уровень, какое содержание соответствующего права, и как оно обеспечивается, не содержат.
Анализ международных документов показал, что для обозначения фактически одного и того же явления употребляются разные термины: «достаточный жизненный уровень»; «достойный жизненный уровень»; «жизненный уровень, являющийся необходимым для поддержания здоровья и благосостояния»; «адекватная социальная защита».
Понятно, что достаточный жизненный уровень не является устоявшейся величиной, поскольку он изменяется в зависимости от социально-экономических и других факторов. Задача государства заключается в создании надлежащих условий для человека, чтобы он мог своим трудом обеспечить достойную материальную базу как для себя, так и своей семьи. Отстаивается позиция, согласно которой правильнее говорить не о достаточном, а о достойном жизненном уровне, ведь в первом случае речь идет об уровне, фактически отвечающем минимальным потребностям человека (то есть о том, который равняется или является выше границы бедности человека), значение же второго заключается в том, что это уровень, исходящий из того, что человек является наивысшей социальной ценностью. Именно достоинство дает возможность человеку чувствовать самоуважение и осознавать собственную общественную ценность. Эта позиция должна быть зафиксирована и в ст. 48 Конституции Украины.
Ключевые слова: социальные права; социальная защита; право на достаточный жизненный уровень; государственные социальные стандарты; государственные социальные гарантии; прожиточный минимум; бедность.
Постановка проблеми. Зпдно з Конститущею УкраТни держава забезпе-чуе сощальну спрямовашсть економжи (ч. 4 ст. 13). Це у свою чергу е основою для реалiзацfí численних сощальних прав громадян, зокрема на заробггну плату, не нижчу вщ встановленоТ законом (ст. 43), сощальний захист (ст. 46), а також достатнш життевий рiвень для себе i своеТ сiм'Т (ст. 48). Зазначеш норми Основного Закону реалiзуються шляхом передбачених чинним законодавством державних сощальних стандарт i державних сощальних гарантш, визначених Законом УкраТни «Про державш сощальш стандарти та державш сощальш гарантп» вщ 5 жовтня 2000 р. [2]. Поряд iз законодавчим встановленням най-быьш важливих сощальних стандарив i нормативiв, диференцшованим за соцiально-демографiчними ознаками шдходом до визначення цим нормативiв,
гласшстю i громадським контролем при Тх визначеннi та застосуванш, науковою обrрунтованiстю норм споживання i забезпечення, соцiальним партнерством, урахуванням вимог мiжнародних стандартiв у сферi сощального захисту i тру-дових ввдносин, формування стандартiв i нормативiв здшснюеться за принципом забезпечення конституцшно визначених соцiальних прав i державних сощальних гарантш достатнього життевого рiвня для кожного. Однак нi у наз-ваних, нi в шших чинних нацiональних законодавчих актах, що визначають правовi засади формування i застосування державних соцiальних стандартiв i нормативiв, спрямованих на реалiзацiю закрiплених Конституцiею i законами УкраТни основних сощальних гарантш, ч^коТ й однозначно!" вщповщ на питання, що е достатнш життевий рiвень, який змкт вiдповiдного права, та як воно забезпечуеться, отримати не можна. Створити надшний фундамент, який правозастосовувачам дозволить уникнути або подолати вщповщш проблеми, а законодавщв спонукатиме до активного нормотворення в означенш цариш, i покликана юридична наука.
Аналiз остантх джерел i публжацш. Теоретико-прикладна проблема належно!" реалiзацiТ громадянином конституцшного права на достатнiй життевий рiвень стала об'ектом наукового штересу вiтчизняних учених-правни-кiв вже шсля проголошення незалежностi УкраТни. Протягом радянського перюду вона замовчувалася. Окремим Т! аспектам, бiльшою чи меншою мiрою, присвяченi науковi працi С. С. Алексеева (8. 8. А1ек81е1еу), О. С. Арсентье-воТ (О. 8. А^епиеуа), Ю. Г. Барабаша (Уи. Н. БагаЬавЬ), О. В. Бермiчево! (О. V. БегшкЬеуа), В. М. Вегери (V. М. УеЬега), Ю. Ю. 1вчук (Уи. Уи. ¡уеЬик), А. М. Колодiя (А. М. КоЫи), В. В. Мацокiна (V. V. Matsokin), О. В. Москаленко (О. V. Moska1enko), С. М. Прилипка (8. М. Ргу1урко), П. М. Рабiновича (Р. М. КаЫпоуусЬ), Б. I. Сташкiва (Б. I. Stashkiv), Л. П. ШумноТ (Ь. Р. 8Ьишпа), О. М. Ярошенка (О. М. Уaroshenko) та ш.
Мета статтi - на пiдставi мiжнародних i нацiональних законодавчих акив у сферi працi та сощального забезпечення, практики Тх застосування компетентними державними органами, висновыв та вдей фахiвцiв-юристiв, з'ясувати сутнiсть i правову природу права на достатнш життевий рiвень, його мiсце в системi конституцiйних прав людини i громадянина, а також визначити проблеми забезпечення цього права i запропонувати шляхи Тх виршення.
Виклад основного материалу. Конститущя УкраТни у ст. 48 проголошуе: «Кожен мае право на достатнш життевий рiвень для себе i своеТ сiм'Т, що вклю-чае достатне харчування, одяг, житло».
Це конституцiйне положення - яскравий приклад упровадження в нащо-нальне украТнське право загальновизнаних мiжнародних стандартiв у царинi прав людини. Адже за ст. 25 ЗагальноТ декларацп прав людини 1948 р. [3] кожна людина мае право на такий життевий рiвень, який е необхщним для пiдтримання здоров'я i добробуту ТТ самоТ та ТТ сiм'Т, i право на забезпечення в разi безробiття, хвороби, швалщносп, вдiвства, старостi чи шшого випадку втрати засобiв до юнування через незалежнi вiд неТ обставини. Перше iз перера-
хованих прав включае Тжу, одяг, житло, медичний догляд 1 необхвдне сощальне обслуговування. Наведений постулат розвинено у ст. 11 М1жнародного пакту про економ1чш, сощальш 1 культурш права 1966 р. [4], за якою держави, що беруть участь у ньому, визнають право кожного на достатнш життевий р1вень для нього 1 його с1м'Т, що передбачае достатне харчування, одяг 1 житло, 1 на неухильне полшшення умов життя. Держави вживуть належних заход1в щодо забезпечення здшснення цього права, визнаючи важливе значення в цьому ввдношенш м1жнародного сшвробггництва, заснованого на вшьнш згодь Держави, визнаючи основне право кожноТ людини на свободу в1д голоду, повинш вживати необхвдних заход1в шдиввдуально 1 в порядку м1жнародного сшвробггництва, як1 б включали проведення конкретних програм для того, щоб: а) полшшити методи виробництва, збериання 1 розподшу продукт1в харчування шляхом широкого використання техшчних 1 наукових знань, поширення знань про принципи харчування 1 вдосконалення або реформи аграрних систем так, щоб досягти найбшьш ефективного освоення 1 використання природних ресурс1в; б) забезпечити справедливий розподш св1тових запас1в продоволь-ства в1дпов1дно до потреб 1 з урахуванням проблем краТн, що 1мпортують чи експортують продукти. За статею 28 «Достатнш життевий р1вень та сощальний захист» Конвенцп про права ос1б з швалщшстю 2006 р. [5] держави визнають право ос1б з швалвдшстю на достатнш життевий р1вень для них самих 1 Тх с1мей, що включае достатне харчування, одяг та житло, 1 на безперервне полшшення умов життя й вживають належних заход1в для забезпечення 1 заохочення реал1зацп цього права без дискримшацп за ознакою швал1дност1. Роздш II Конвенцп МОП № 117 «Про основш щл1 та норми сощальноТ пол1тики» 1962 р. [6] мае назву «Шдвищення р1вня життя» 1 розглядае таке шдвищення як основну мету при плануванш економ1чного розвитку. При плануванн1 остан-нього вживаються вс1 можлив1 заходи для узгодження такого розвитку з1 здоровою еволющею в1дпов1дних груп населення. Зокрема, докладаються зусилля з метою запоб1гання руйнуванню с1мейного життя 1 традицшних соц1альних одиниць, особливо шляхом: ретельного вивчення причин 1 наслщыв мирацп 1 вжиття в раз1 потреби в1дпов1дних заход1в; сприяння м1ському та с1льському плануванню в регюнах, де потреби економ1чного розвитку призводять до кон-центрацГТ населення; запоб1гання й усунення перенаселеност1 в м1ських зонах; пол1пшення умов життя в сшьських м1сцевостях 1 створення вщповвдних галузей промисловост1 там, де е вщповвдна робоча сила. Вживаються заходи для забезпечення незалежним виробникам 1 найманим пращвникам умов, як1 дадуть Тм можлив1сть п1двищити свш р1вень життя власними зусиллями й забезпечать шдтримання прожиткового м1н1муму, що встановлюеться шляхом офщшних досл1джень життевих умов, як1 проводяться п1сля консультацш з представниками орган1зац1й роботодавц1в 1 пращвниюв. При встановленн1 прожиткового м1шмуму беруться до уваги так1 основш с1мейш потреби прац1в-ник1в, як продукти харчування 1 Тх калоршшсть, забезпечення житлом, одягом, медичне обслуговування та осв1та.
До питання забезпечення пдного людини рiвня життя неодноразово зверта-лась i продовжуе звертатись европейська наукова спiльнота. Так, ч. XI «Норми, яким мають вiдповiдати перюдичш грошовi виплати» бвропейського кодексу сощального забезпечення 1964 р. [7] виходить iз того, що розмiр допомоги встановлюеться вiдповiдно до визначено! шкали чи шкали, запроваджено! ком-петентним органом державно!" влади. Цей розмiр може бути скорочено, тiльки якщо iншi засоби iснування сiм'ï бенефiцiарiя перевищують визначенi основнi суми чи основш суми, встановленi компетентним органом державно! влади. При цьому загальний розмiр допомоги та будь-яких шших засобiв кнування пiсля вирахування зазначених вище сум мае бути достатшм для утримання сiм'ï у здоровому й пдному станi. Xартiя Сшвтовариства про основнi соцiальнi права пращвниюв 1989 р. [8] у ст. 5 фшсуе, що всi види зайнятост пiдлягають справедливiй винагородi. З щею метою працiвникам забезпечуеться справедлива заробма плата, тобто заробма плата, достатня для забезпечення !м гiдного рiвня життя. Стосовно сощального захисту ст. 10 розглядуваного акта закршлюе, що кожний пращвник бвропейського Спiвтовариства мае право на адекватний сощальний захист, i незалежно вщ статусу i розмiру пiдприемства, на якому працюе, користуватися адекватним рiвнем допомоги з соцiального забезпечення. Ввдповвдно до бвропейсько! соцiальноï хартп (переглянуто!) 1996 р. [9] з метою забезпечення ефективного здшснення права на справедливу винагороду держави зобов'язуються визнати право пращвниыв на таку вина-городу, яка забезпечуе !м i !х сiм'ям достатнiй життевий рiвень (ст. 4). У свою чергу з метою забезпечення реалiзацiï права на захист вщ бiдностi та сощального вщчуження Сторони зобов'язуються: a) у рамках загального та узгодженого шдходу вживати заходiв для надання особам, що живуть або можуть опини-тися в ситуацп сощального ввдчуження або бiдностi, а також членам !х сiмей, ефективного доступу, зокрема, до роботи, житла, професшно! шдготовки, освiти, культури i сощально! та медично! допомоги; б) переглядати щ заходи з метою !х коригування у разi необхщност (ст. 30).
Аналiз наведених та шших мiжнародних документiв показуе, що для позна-чення фактично одного i того ж явища використовуються рiзнi термiни: «достат-нiй життевий рiвень»; «гiдний життевий рiвень»; «життевий рiвень, який е необхiдним для шдтримання здоров'я i добробуту»; «адекватний сощальний захист».
На думку О. В. Бермiчевоï, сутшсть права людини на достатнш життевий рiвень складають умови, що !х створюе держава для його реалiзацiï, змiст же утворюють заходи, що вживаються нею для забезпечення цього права, а формою виступае передбачення законодавчо встановлених мтмальних сощальних стандарив [10, с. 56-57].
В. В. Мацокш право людини на достатнш життевий рiвень називае штегру-ючим соцiальним правом, що об'еднуе собою не лише всi iншi соцiальнi права в одну цШсну систему, але й зумовлюе сутшсть i змют правового регулювання бшьшосп громадянських i полмчних прав. Правознавцем доведено, що розгля-
дуване право е одним з найбшьш важливих i сощально значущих для кожно'1 людини. Забезпечення ж цього права е метою дiяльностi кожно'1 демократично'1 краши й одним з основоположних конституцшних принципiв будь-яко'1 сучасно'1 держави. Це право слiд розглядати в двох взаемопов'язаних аспектах: з одного боку, держава створюе умови, за яких кожна здорова, дiездатна людина мае реальш можливостi забезпечити такий рiвень свого життя, який вщповвдае ïï уявленням; з другого - держава зобов'язана використовувати всi сво'1 матер^ альнi, полiтичнi, оргашзацшш й iншi ресурси задля забезпечення достатнього життевого рiвня соцiально незахищених верств населення [11, с. 10-11].
Зпдно зi ст. 25 Основ законодавства Украши про охорону здоров'я ввд 19 листопада 1992 р. [12] з метою досягнення належного життевого рiвня, враховуючи науково обгрунтоваш медичнi, фiзiологiчнi i санiтарно-гiгiенiчнi вимоги, держава: а) встановлюе единi мтмальш норми заробiтноï плати, пен-сш, стипендiй, соцiальноï допомоги й шших доходiв населення; б) органiзуе натуральне забезпечення населення продуктами харчування, одягом, лжами та шшими предметами першо'1 необхщностц в) здiйснюе комплекс заходiв щодо задоволення життевих потреб бiженцiв, безпритульних та iнших осiб, яы не мають певного мiсця проживання; г) безплатно надае медичну допомогу й сощальне обслуговування особам, яы перебувають у скрутному матерiальному становишд, загрозливому для ïx життя i здоров'я.
Рiвень життя - багатогранна i складна категорiя. Вона характеризуе сукуп-нiсть реальних соцiально-економiчниx умов життедiяльностi людей, а тому е найважлившою характеристикою соцiального процесу. Передумови для шдвищення рiвня життя населення краши створюються вiдповiдним економiчним розвитком. Останнiй е ресурсоутворюючим фактором для реалiзацiï соцiальниx програм. У цьому виявляеться ткний взаемозв'язок мiж економiчним зростан-ням i сощальним прогресом. Аналiз рiвня життя населення передбачае вивчення процесiв, явищ i факторiв, що впливають на життедiяльнiсть людей, ïx матерЬ альнi умови, при цьому розглядаються ключовi проблеми соцiально-економiч-ного розвитку, якi шдлягають першочергомому вирiшенню. Добре налагоджена система показниюв рiвня життя мае велике значення для розробки ефективно'1 сощально'1 полiтики; прийняття обгрунтованих рiшень щодо надання допомоги малозабезпеченому населенню; оцшки соцiально-економiчниx наслiдкiв прове-дених у краш реформ; здiйснення контролю за ходом реалiзацiï найважливiшиx державних сощальних програм.
Статистичнi характеристики рiвня життя Грунтуються на широкш системi взаемозалежних показниыв, що забезпечують його комплексну оцшку. Вона мiстить у собi показники, що характеризують доступнiсть матерiальниx благ, ступiнь рiвностi у ïx розподт, купiвельну спроможнiсть громадян, ïx доходи, гарантований державою мшмальний рiвень забезпеченостi, тобто беруться до уваги всi економiчнi ресурси, що мае в своему розпорядженш населення в щлому та його окремi соцiально-економiчнi групи. 1нший блок показникiв включае даш про особисте споживання, i, насамперед, про задоволення основних
фiзiологiчних потреб. Вш вщображае реальнi споживчi можливостi населення.
Така система показниюв рiвня життя загалом ввдповщае свiтовим стандартам. Зважаючи на шдсумки Всесвiтньоï зустрiчi на вищому рiвнi в iнтересах сощального розвитку (м. Копенгаген, 1995 р.), у 1997 р. 29-та Статистична Ком^ сiя ООН [13] затвердила наступний мшмальний набiр соцiальних iндикаторiв, рекомендованих для статистичного спостереження:
а) демографiчнi показники;
б) макроекономiчнi показники матерiального добробуту;
в) показники економiчноï активностi населення;
г) показники матерiальноï заможностi домогосподарств;
д) рiвень i структура особистого споживання;
е) житловi умови населення.
При цьому демографiчнi показники включають чисельнiсть населення, очжувану тривалiсть життя при народженш, рiвень смертностi немовлят i мате-ринсько'Т смертностi, рiвень освiти населення, а макроекономiчнi показники матерiального добробуту об'еднують реальш наявнi ресурси, витрати на кшцеве споживання домогосподарств, середньомкячну заробiтну плату й iншi види доходiв.
Склад наведених вище показниюв i ступiнь ïx використання можуть змшю-ватися залежно вiд того, яю аспекти рiвня життя населення шдлягають аналiзу, та вiд прюритетност розв'язуваних проблем. Перераxованi показники характе-ризують: людський i трудовий потенщал кра'Тни; розмiр i джерела формування особистих доxодiв, а також роль кожного з них; розподш доxодiв мiж окремими групами населення; використання доxодiв для особистого споживання; обсяги i структуру споживання матерiальниx благ i послуг.
Самостшним об'ектом статистичного вимiру е бiднiсть як неможливють внаслiдок нестачi коштiв пiдтримувати спосiб життя, притаманний конкретному суспiльству в конкретний перюд. Виходячи з нагально'Т потреби в якнайшвид-шому подоланш бiдностi - однiеï з найболючших проблем суспiльства, вiд яко'Т страждае значна частина населення УкраТни (^м'Т з дггьми, дiти-сироти, дiти, позбавлеш батькiвського пiклування, безробiтнi, особи з швалвдшстю, пенсю-нери, бездомнi громадяни, безпритульш дiти) та яка суттево обмежуе можли-востi людського розвитку, породжуе масштабш соцiальнi конфлiкти, становить загрозу едност суспiльства та нащональнш безпецi УкраТни, 26 лютого 2010 р. Президентом УкраТни був прийнятий Указ № 274/2010 «Про невщкладш заходи з подолання бвдностЬ» [14]. Подолання бщноси визнано найважлившим прю-ритетом у здiйсненнi реформ в УкраТш.
Стратегiчним напрямом подолання бвдносп е пiдвищення зайнятостi населення i розвиток ринку пращ. Однак бщшсть не можна подолати лише шляхом шдтримки незаможних, потрiбнi комплексш пiдxоди, орiентованi як на бщш, так i на вiдносно забезпечеш верстви населення. Необxiдною передумовою руху у цьому напрямку е створення працездатному населенню умов для самостшного розв'язання проблем шдвищення власного добробуту, що можливо лише в разi
забезпечення продуктивно!" зайнятосп, збалансування попиту i пропозицп на ринку пращ, запобиання безробггтю.
Наступним напрямом подолання бщност е збшьшення доxодiв вiд трудово'1 дiяльностi, збiльшення рiвня заробiтноï плати як основного джерела доxодiв населення i забезпечення випереджального зростання номшально'1 зароб^но!" плати порiвняно з ростом споживчих щн, посилення мотивацп до продуктивно'! працi, запровадження погодинно'1 системи оплати працi iз застосуванням мтмального розмiру погодинно'1 заробiтноï плати; розвитку сощального партнерства i договiрного регулювання трудових вiдносин у сферi оплати працi, вдосконалення процедури укладання колективних договорiв i угод та контролю за ïx виконанням.
Дуже важливим елементом у подоланш бщност е розвиток сощального страхування як спосiб захисту особи вщ втрат доходу i як оргашзащйно-пра-вова форма сощального забезпечення. Сощально-страхова система мае бути спрямована на посилення сощального забезпечення конкретних осiб i члешв ïx сiмей вщ iмовiрноï бiдностi внаслiдок неможливостi отримувати дохвд у разi втрати роботи або працездатност через хворобу, нещасний випадок, калщтво, старiсть чи смерть годувальника.
В. М. Вегера основними прюритетами сощально'1 держави в питанш забезпечення достатнього рiвня життя називае таю: а) шдвищення якост й рiвня життя населення; б) чггке розмежування сфер державного i колективно-договiрного регулювання оплати працi; в) поступальне зростання мшмального розмiру заробггно'1 плати; г) установлення й забезпечення державних гарантш у сферi оплати пращ; д) обмеження розмiрiв утримань iз заробiтноï плати, в тому числ розмiрiв оподаткування доxодiв; е) посилення захисту прав пращвниюв на сво-ечасне й у повному розмiрi одержання заробiтноï плати [15, с. 5-6].
Слушною е думка, що розмiри виплат залежать ввд соцiально-економiчниx можливостей держави, проте повинш забезпечувати конституцiйне право кожного на достатнш життевий рiвень для себе i свое'1 сiм'ï, хоча в зазначенш статтi Основного Закону й не закршлюеться, що держава його гарантуе. Завдання ж держави, яка проголосила себе сощальною, полягае в тому, щоб створити так умови для людини, аби вона могла своею працею забезпечити пдну матерiальну базу життедiяльностi для себе i свое'1 сiм''ï. Незважаючи на те, що кожен мае шклуватися про власний добробут особисто, держава зобов'язана створювати вщповщш умови, щоб людина реально мала змогу забезпечити себе i свою сiм'ю. Забезпечення кожного такою можливктю - одне iз головних завдань сощально'1 держави [15, с. 67-68].
З метою забезпечення конституцшного права громадян на достатнш життевий рiвень виключно законами встановлюються основш державш сощальш гаранта (мшмальш розмiри оплати пращ доxодiв громадян, пенсшного забезпечення, сощально'1 допомоги, розмiри iншиx видiв соцiальниx виплат, встановленi законами та шшими нормативно-правовими актами, яю забезпечують рiвень життя не нижчий вщ прожиткового мiнiмуму). Вони е обов'язковими для всix
державних оргашв, оргашв мкцевого самоврядування, пiдприемств, установ i оргашзацш незалежно вiд форми власностi.
Рiвнi основних державних соцiальниx гарантiй визначаються на базi державних сощальних стандарта - встановлених законами, шшими нормативно-пра-вовими актами соцiальниx норм i нормативiв або ïx комплексу.
Стандарти i нормативи формуються, встановлюються i затверджуються у порядку, визначеному Кабшетом Мiнiстрiв УкраТни за участю та погоджен-ням з iншими сторонами сощального партнерства. 1нший порядок може бути передбачений тшьки Конституцiею та законами УкраТни. Виключно законами УкраТни визначаються: мшмальний розмiр заробiтноï плати; мшмальний розмiр пенсп за вiком; неоподатковуваний мшмум доxодiв громадян; величина порогу шдексацп грошових доxодiв громадян; шльги щодо оплати житлово-комуналь-них, транспортних послуг i послуг зв'язку та критерп ïx надання.
Надання державних сощальних гарантш здшснюеться за рахунок бюджета усix рiвнiв, коштiв шдприемств, установ i органiзацiй та сощальних фондiв на засадах адресностi та щльового використання. Державнi соцiальнi гаранты та державнi соцiальнi стандарти i нормативи е основою для розрахунку видатыв на сощальш щш та формування на ïx основi бюджета усix рiвнiв та сощаль-них фондiв, мiжбюджетниx вiдносин, розробки загальнодержавних i мкцевих програм економiчного i сощального розвитку.
Нормативи фшансування встановлюються шд час прийняття Закону Украши про Державний бюджет Украши на поточний рiк, а також шд час формування бюджета соцiальниx фондiв.
З метою дотримання державних сощальних гарантш, оцшки ефективност державно'1 соцiальноï полiтики, ï"ï впливу на рiвень та якiсть життя в УкраМ здiйснюеться постiйний державний мошторинг у сферi застосування та фшан-сового забезпечення державних сощальних стандарта i нормативiв. Основними засобами здшснення такого монiторингу е: щомкячна оцiнка вартiсноï величини основних державних сощальних стандарта; ведення державного статистичного облшу щодо дотримання державних сощальних стандарта i нормативiв; поточне коригування варткних величин державних сощальних нормативiв i нормативiв витрат (фiнансування) залежно ввд змiни цiн та шших умов ïx формування. За результатами такого мошторингу здшснюеться перегляд розмiрiв державних сощальних гарантш у порядку, що визначаеться законами.
Висновки. Поняття «достатнш життевий рiвень» чинним законодавством Украши не визначено, не встановлено також, яким е його сшвввдношення з прожитковим мшмумом. Достатнш життевий рiвень не е усталеною величиною, тому що змшюеться залежно ввд соцiально-економiчниx та шших чинни-юв. Завдання держави полягае у створенш належних умов для людини, щоб вона могла своею працею забезпечити пдну матерiальну базу для себе i свое'1 сiм'ï. Притримуемось позицп, що правильнiше говорити не про достатнш, а про пдний життевий рiвень, адже у першому випадку йдеться про рiвень, який фактично вщповвдае мiнiмальним потребам людини (тобто мтмальний - той,
що не е нижчим межi бщносл людини), значення ж другого полягае у тому, що це рiвень, який виходить iз того, що права людини е найвищою сощальною щншстю. Саме пдшсть дае змогу людиш вщчувати самоповагу й усвщомлювати власну сусшльну цiннiсть. Ця позищя мае бути зафiксована й у ст. 48 Консти-туцп Украши.
Список лiтератури:
1. Конститущя Украши ввд 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. В1домост1 Верховног Ради Украти. 1996. № 30. Ст. 141.
2. Про державш сощальш стандарти та державш сощальш гарантп : Закон Украши ввд 05.10.2000 р. № 2017-III. Вдомостг ВерховноЧ Ради Украти. 2000. № 48. Ст. 409.
3. Загальна декларащя прав людини ООН ввд 10.12.1948 р. Документи ООН A/RES/217A : Права людини. М1жнародш договори Украши, декларацп, документи. 2-ге вид. упоряд. Ю. К. Качуренко. Ктв : Юршформ, 1992. С. 18-24.
4. М1жнародний пакт про економ1чш, сощальш i культурш права ООН ввд 16.12.1966 р. Вкник Конституцшного Суду Украти. 2006. № 4.
5. . Конвенщя про права ошб з швалвдшстю ООН ввд 13.12.2006 р. Офщшний вкник Украти. 2010. № 17. Ст. 799.
6. Про основш щш та норми сощально1 полггики : Конв. МОП ввд 22.06.1962 р., № 117 Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ : в 2-х т. Т. I (1919-1964). Женева : М1жнар. бюро пращ, 1999. С. 688-699.
7. бвропейський кодекс сощального забезпечення ввд 16.04.1964 р. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/994_329.
8. Харпя Сшвтовариства про основш сощальш права пращвниюв ввд 09.12.1989 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_044.
9. бвропейська сощальна харпя (переглянута) ввд 03.05.1996 р. В1домост1 Верховног Ради Украти. 2007. № 51.
10. Берм1чева О. В. Сощальна функщя держави в Украш : дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2002. 191 с.
11. Мацоюн В. В. Право громадян Украши на достатнш життевий р1вень : автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харюв, 2008. 20 с.
12. Основи законодавства Украши про охорону здоров'я : Закон Украши ввд 19.11.1992 р. № 2801-XII. В1домост1 Верховног Ради Украти. 1993. № 4. Ст. 19.
13. Феоктистов Д. В. Методология оценки уровня и качества жизни населения. Налоги. Инвестиции. Капитал. 2002. № 3/4. URL: http://nic.pirit.info/200211/021.htm (дата звернення: 22.11.2018).
14. Про неввдкладш заходи з подолання бвдносп : Указ Президента Украши ввд 26.02.2010 р. № 274/2010. Офщшний вкник Украти. 2010. № 16. Ст. 731.
15. Вегера В. М. Встановлення розмiру мтмально1 заробино1 плати як споаб державного регулювання оплати пращ в Украт. Харюв : Право, 2015. 168 с.
References:
1. Konstitutsiya Ukrayini vid 28.06.1996 r. № 254k/96-VR. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 30, art. 141.
2. Pro derzhavni sotsialni standarti ta derzhavni sotsialni garantiyi: Zakon Ukrayini vid 05.10.2000 r. № 2017-III. (2000). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 48, art. 409.
3. Zagalna deklaratsiya prav lyudini OON vid 10.12.1948 r. (1992). Dokumenti OON A/RES/217A: Prava lyudini. Mizhnarodni dogovori Ukrayini, deklaratsiyi, dokumenti. Yu. K. Kachu-renko (Ed.). Kyiv: Yurinform, 18-24 [in Ukrainian].
4. Mizhnarodniy pakt pro ekonomichni, sotsialni i kulturni prava OON vid 16.12.1966 r. (2006). Visnyk Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy, 4 [in Ukrainian].
5. Konventsiya pro prava osib z invalidnistyu OON vid 13.12.2006 r. (2010). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 17, art. 799 [in Ukrainian].
6. Pro osnovni tsili ta normi sotsialnoyi politiki: Konv. MOP vid 22.06.1962 r. № 117 Konventsiyi ta rekomendatsiyi, uhvaleni Mizhnarodnoyu organizatsieyu pratsi: (Vols. 1-2); Vol. 1 (1919-1964). (1999). Zheneva: Mizhnar. byuro pratsi, 688-699 [in Ukrainian].
7. Evropeyskiy kodeks sotsialnogo zabezpechennya vid 16.04.1964 r. URL: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/994_329 [in Ukrainian].
8. Hartiya Spivtovaristva pro osnovni sotsialni prava pratsivnikiv vid 09.12.1989 r. URL: http:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_044 [in Ukrainian].
9. Evropeyska sotsialna hartiya (pereglyanuta) vid 03.05.1996 r. (2007). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 51 [in Ukrainian].
10. Bermicheva, O.V. (2002). Sotsialna funktsiya derzhavi v Ukrayini. Candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
11. Matsokin, V.V. (2008). Pravo gromadyan Ukrayini na dostatniy zhitteviy riven. Extended abstract of candidate's thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
12. Osnovi zakonodavstva Ukrayini pro ohoronu zdorov'ya: Zakon Ukrayini vid 19.11.1992 r. № 2801-XII. (1993). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy, 4, art. 19.
13. Feoktistov, D.V. (2002). Metodologiya otsenki urovnya i kachestva zhizni naseleniya. Nalogi. Investitsii. Kapital, 3/4. URL: http://nic.pirit.info/200211/021.htm [in Russian].
14. Pro nevidkladni zahodi z podolannya bidnosti: Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 26.02.2010 r. № 274/2010. (2010). Ofitsijnyj visnyk Ukrainy - Official Gazette of Ukraine, 16, art. 731.
15. Vegera, V.M. (2015). Vstanovlennya rozmiru minimalnoyi zarobitnoyi plati yak sposib derzhavnogo regulyuvannya oplati pratsi v Ukrayini. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].
Yaroshenko O. M., Doctor of Law, Professor, Corresponding Member of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine, Head of the Department of Labor Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail : yaroshenkolex@ukr.net ; ORCID 0000-0001-9022-4726
Problems of provision of the citizens' constitutional right to sufficient standard of living
In accordance with the Constitution of Ukraine of 1996, the state ensures social orientation of the economy (Part 4, Article 13). This, in its turn, is the basis for the implementation of numerous social rights of citizens, in particular to (1) wages, not lower than that established by law (Article 43), (2) social protection (Article 46), and (3) sufficient standard of living for themselves and their families (Article 48). These norms of the Basic Law are implemented by the state social standards and state social guarantees provided for by the current legislation. However, the current national legislation defining the legal framework for the formation and application of the state social standards and norms aimed at implementing the basic social guarantees enshrined in the Constitution and the laws of Ukraine does not contain a clear and unambiguous answer to the questions of what is a sufficient standard of living, what is the content of the relevant right, and how it is implemented.
The analysis of international documents has shown that to designate actually the same phenomenon different terms are used: "sufficient standard of living"; "decent living standard"; "the standard of living necessary for the maintenance of health and well-being"; "adequate social protection".
It is clear that a sufficient standard of living is not a stated quantity, since it varies depending on socio-economic and other factors. The task of the state is to create the proper conditions for a person so that he/she can by one's own work provide a decent material base for oneself and for the family. The position is advocated that it is more correct to speak not about sufficient but about decent standard of living, since in the first case we talk about a level that actually corresponds to the minimum human needs (that is, equal to or higher than the human poverty line), the importance of the second is that it is the level that goes out from the fact that a person is the highest social value. It is the dignity that allows a person
to feel self-respect and realize one's own social value. This position should be fixed in Article 48 of the Constitution of Ukraine.
Keywords: social rights; social protection; right to adequate standard of living; state social standards; state social guarantees; cost of living; poverty
Рекомендоване цитування: Ярошенко О. М. Проблеми забезпечення конституцшного права громадян на достатнш життевий рiвень. Проблеми законность 2019. Вип. 145. С. 106-117. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.145.159672.
Suggested Citation: Yaroshenko, O.M. (2019). Problemy zabezpechennia konstytutsiinoho prava hromadian na dostatnii zhyttievyi riven [Problems of provision of the citizens' constitutional right to sufficient standard of living]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 145, 106-117. doi: https://doi.org/10.21564/2414-990x.145.159672 [in Ukrainian].
Надшшла до редколегп 15.03.2019 р.
