CC BY
14УДК: 343.72(477) ГРНТИ: 10.77.51
Sobko A. N.
рrofessor of Criminal Law and Criminology Odessa State University of Internal Affairs, Doctor of Law, Associate Professor
Kushnaryova O.B. adjunct professor of the criminal department law and criminology Odessa State University internal affairs Ukraine, Odessa, Uspenskaya street, 1;
PROBLEM ISSUES OF THE CORRECT QUALIFICATION OF FRAUD FOR PERSONS
WHO ARE IN A HYPNOTIC STATE
Собко Ганна Миколагвна
професор кафедри кримтального права та кримiнологii
Одеського державного утверситету внутрштх справ, д.ю.н., доцент
Кушнарьова Олена Бориывна
ад'юнктка кафедри кримтального права та кримiнологii Одеський державний утверситет внутрштх справ Укра'та, м. Одеса, вул. Успенська, 1
ПРОБЛЕМН1 ПИТАННЯ ПРАВИЛЬНО! КВАЛ1Ф1КАЦП ШАХРАЙСТВА ЩОДО ОС1Б, ЯК1 ЗНАХОДЯТЬСЯ У Г1ПНОТИЧНОМУ СТАН1
Summary. The article considers the qualification of performers who commit fraud using persons under the influence of hypnosis. Several different views on the correct qualification of these actions are offered. With the help of statistical analysis of the Unified State Register of Judgments, the quantitative and qualitative indicators of this act were analyzed. The article also examines the views of various scientists with the appropriate qualifications of fraud on people who are in a hypnotic state. The following are examples of court decisions in which fraud was committed against persons who were in a hypnotic state according to the testimony of the victims. In addition, there are examples of decisions of the Plenum of the Supreme Court on criminal cases, which are mandatory for the transfer of property or property rights in case of fraud. Different types of qualification of hypnosis are proposed from different angles, both by the victim, who may commit a criminal offense during a hypnotic state, and by the hypnotist, who uses the hypnotized person to commit a criminal offense.
Анотащя. В статп розглядаються питання кватфшацп виконавшв, як вчиняють шахрайства з використанням oci6, яш знаходяться шд дieю гшнозу. Пропонуеться декшька pi3Hm поглядiв на правильну квалiфiкацiю вказаних дш За допомогою статистичного аналiзу Сдиного державного реестру судових ршень проаналiзовано шльшсно-яшсш показники вказаного дiяння. Також в статп розглядаються погляди рiзних вчених вiдповiдноi квалiфiкацii шахрайства, щодо осiб, якi знаходяться у гшнотичному станi. Надалi наводяться приклади судових ршень в яких мало мюце вчинення шахрайства вiдносно осiб, яш перебували за показаниями потерпiлих у гшнотичному стат. Крiм того наводяться приклади постанов Пленуму Верховного Суду з кримшальних справ, яш е обов'язковi при передачi майна чи права на майно у випадку скоення шахрайства. Запропонованi рiзнi види щодо квалiфiкацii гiпнозу з рiзних сторiн, як з боку потерпiлоi особи, яка може скоiти кримшальне правопорушення пiд час гiпнотичного стану, так i з боку гшнотизера, який використовуе загiпнотизовану особу для вчинення кримтального правопорушення.
Key words: deception, abuse of trust, hypnosis, coercion, fraud.
Ключовi слова: обман, зловживання довiрою, гтноз, примушування, шахрайство.
Постановка проблеми. В умовах сьогодення одним iз поширених способiв учинення шахрайства е шахрайство учинене щодо особи, яка знаходиться в гшнотичному стат.
У певних ситуатях ппноз може стати кримшогенним засобом для використання в протиправних цiлях. Специфiка його полягае в тому, що гiпноз здшснюеться так, що б людина або
група людей про це навпъ i не пiдозрювала, дiя ввдбуваеться без вiдома i згоди особи, яка ппнотизуеться. [1, с. 219-225] Це призводить до латентностi таких правопорушень та зумовлюе безкарнiстъ правопорушнишв.
Нормативно правова база, яка юнуе в Украiнi стосовно застосування такого психолопчного явища як гiпнозу знаходиться на низькому рiвнi i
врегульовуеться лише ч. 3 ст. 32 Закону Украши про «Основи законодавства Украши про охорону здоров'я» ввд 19.11.1992 р, в якому вказано, що «З метою запобйання шкоди здоров'ю населення застосування гшнозу, навшвання, шших метод1в психолопчного i психотерапевтичного впливу дозволяеться лише у мюцях та в порядку, встановлених Мiнiстерством охорони здоров'я Укра1ни» [2].
Анaлiз останшх дослiджень та публжацш. При розглядi гiпнозу як способу вчинення кримшального правопорушення, юнуе дек1лька протилежних ставлень до цього питання.
До першо! групи вщносяться публшацп вчених Т. I. Ахметов, М. £. Жидко та I. А. Турчина, яш стверджують про можливють вiднесення гiпнозу до способу вчинення кримшального правопорушення. [3, с. 14-18.].
1ншо! позицп дотримуеться О. М. Храмцов, який вважае що гшноз не може бути способом вчинення кримшального правопорушення у зв'язку зi складнiстю доказування гiпнотичного впливу на потертлу особу [5, с. 61-90].
Седих Л.В. вважае, що одшею iз головних особливостей тд час злочинно! дiяльностi учасник1в оргашзованих груп i злочинних органiзацiй, сформованих на етнiчнiй основi являеться використання гiпнозу та гiпноз е особливим видом психолопчного насильства. [5, С.92-94]
Якунша Т. Зауважуе, що навиъ служби безпеки банкiв спецiалъно шструктують операторiв: «Уважнiше вiдноситеся до циган i азiацiв, як1, можливо, володшть технiкою гiпнозу». [6]
Видiлення iiciuipiiiicinix рашше частин загальноТ проблеми. У кримiналъному законодавствi Укра!ни не врегульоваш питання щодо кримшально! вiдповiдалъностi за кримшальш правопорушення, як1 вчиненi при застосуванш до особи гiпнозу. Юридична проблема попередження та виявлення правопорушень iз застосуванням гiпнозу ускладнюеться вщсутшстю медичного критерiю щодо гiпнотичного стану особи.
Мета статтк узагальнити результата медичних та кримiнально-правових дослiджень гшнозу; дослвдити механiзм та визначити правову природу гiпнотичного впливу особи, яка застосовуе гшноз з метою вчинення злочину. У ходi дослвдження встановити чи слад вiднести гiпноз до психiчного примусу.
Викладення основного мaтepiaлу. Дослщжуючи таке явище як гшноз в даному контекстi доцiльно також встановити для початку, сутшсть шахрайства та обману. Зокрема, у чинному закот Укра!ни про кримiнальну ввдповщальшсть визначення шахрайства дано як заволодшня чужим майном або придбання права на майно шляхом обману або зловживання довiрою (ч. 1 ст. 190 КК Украши) й належить до кримшальних правопорушень проти власностi. У закош Укра!ни про кримiнальну вiдповiдальнiсть е й iншi склади
кримiнальних правопорушень, в яких е термiн «шахрайство», але у цих складах шахрайство е лише одним зi способiв вчинення кримiналъного правопорушення. Проанал1зоване тлумачення дае пiдстави для видiлення двох видiв шахрайства -заволодiння чужим майном та придбання права на чуже майно, крiм того, розкривае два способи заволодшня чужим майном, а саме: зловживання довiрою чи обман.
Феномен шахрайства треба серйозно та поглиблено розбирати, для зрозумшня його способiв вчинення та джерел. Шахрайство треба ввднести до найхитршого кримiнального правопорушення, важко доказуваним, чим i користуються злочинцi. Вони постшно вдосконалюють свое кримiналъне ремесло, застосовують та напрацьовуючи iншi способи зловживання довiрою та обману [7, с. 78].
Вщповвдно до ч. 1 ст. 190 КК Украши шахрайство може здшснюватися двома способами: обманом або зловживанням довiрою [8, 181]. Психолопя як наука ввдносить обман до сощального феномену, якому притаманш тисячi способiв для його класифшаци [9, с. 23]. Пiдкреслимо, що у ст. 148 КК Швейцари закршлене визначення шахрайства, пiд яким розумiеться, що обман е поведшкою, яка умисно направлена, щоб за допомогою жеспв, мови або конклюдентних дiянь створити ставлення до дп, яка не вiдповiдае дiйсностi [10, с. 457]. Зазначене визначення обману являе собою найповшше ввдтворення ознак, оск1льки мiстить й так1 види вчинення шахрайства, як введення в транс та гшноз. Представники правоохоронних органiв (слiдчi, прокуратура) свiдчать, що юнували випадки, коли потерпiлi (жертви) давали показания, ввдповщно до яких на них чинився психолопчний вплив, впливаючи на них таким чином, щоб вони передали грош^ цшш речi, коштовностi тощо.
Вiдповiдно до даних Сдиного державного реестру судових ршень з 01.01.2016 року найб№шу к1льк1сть судових рiшень у кримшальних справах, у яких гшноз використовувався як зааб вчинення кримшального правопорушення, було прийнято у Львiвськiй обласп, а саме: 8 рiшень. Крiм того, зазначене в1дбуваеться й в шших областях Укра!ни, зокрема, 5 ршень ухвалено у Полтавськ1й обласп, по 4 рiшення - у Хмельницькш та Чернiвецькiй областях, по 3 вироки - у Запорiзькiй, Миколаlвськiй, Сумськiй областях та в м. Киев^ по 1 ршенню - у Днiпрi, Ки1вськ1й та Чершпвськш областях [11, с. 23].
За останш роки зг1дно з реестром судових ршень, у приблизно 24-х вироках гiпноз квалiфiкуеться саме як шахрайство.
Так, наприклад, в справi № 638/22516/14 К (номер провадження 1 КП/638/75/17) вiд 16 лютого 2017 року Дзержинським районним судом м. Харкова було встановлено наступне:
Близько 14.00 години ОСОБА_3, знаходячись бiля будинку № 10 по вул. О. Яроша в м. Харков^
зустрша ОСОБА_4, на якш були одягнутi золотi вироби. ОСОБА_3, шляхом обману запропонувала ОСОБА_4 погадати, так, як висловила припущення наведення «порчЬ> на останню. Реалiзуючи свш злочинний намiр, ОСОБА_3 пiд приводом зняття ««порчЬ>» з золотих виробiв, як1 були на ОСОБА_4, запропонувала останнш зняти та передати !й всi золотi вироби, як1 в неi е, щоб вона змогла вчинити певш ритуалънi дп та вщразу !х повернути. Однак бажаючи заволодiти майном ОСОБА_4 повертати вказаш золотi вироби вона не збиралась, i отримавши обручку зi сплаву золота 585 проби вагою 4,17 грама, вартiстю 1165 гривень 542 копшки, обручку зi сплаву золота 585 проби вагою 2,25 грама, вартютю 628 гривень 88 копшок, сережки зi сплаву золота 585 проби, вагою 2,47 грам, вартютю 690,37 гривень, ланцюжок зi сплаву золота 585 проби вагою 3,61 грамiв, вартютю 1009 гривень, хрестик зi сплаву золота 585 проби, вагою 2,59 грашв, вартютю 723,91 гривень, обернула !х у свою власнють i розпорядилась ними на свш розсуд, чим заподiяла потерпшй ОСОБА_4 матерiальний збиток на суму 4217,68 гривень.
Крiм того 06.12.2014 року близько 14.00 години ОСОБА_3 знаходячись бiля будинку 12 по вул. Отакара Яроша в м. Харковi побачила незнайому 1й рашше ОСОБА_5, на як1й були одягнуп золотi вироби. Реалiзуючи сво! злочинш намiри ОСОБА_3 переконала ОСОБА_5, що !й «пороблено», та щоб виправити ситуацш необхiдно провести ворож1ння, а задля ворож1ння потрiбнi грошi та ювелiрнi вироби. Пiсля чого ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 золотi сережки та загорнула 1х в три грошовi купюри по п'ятдесят гривен, як того вимагала ОСОБА_3. З отриманими сережками та коштами ОСОБА_3 зникла, обернувши 1х на свою користь та розпорядившись ними, в результат чого завдала шкоду потерпiлiй ОСОБА_5 на суму 1212,81 гривень.
В указанш судовiй справi е пояснення потерпiлоi ОСОБИ_4, яка розповвдаючи про обставини, вказала, що начебто була шд дiею гiпнозу та не розумша, що ввдбуваеться, повiрила, що в не! «порчам», тому не маючи достатнього життевого досвiду передавала вказаш ювелiрнi вироби ОСОБА_3, а лише коли та зникла з ними, зрозумша, що вщносно не! вчинено кримшальне правопорушення [12, с. 56-60].
О.1. Бойцов зазначав, що при застосуванш шахрайства, особа, яка вчиняе зазначене дiяння намагаеться з корисних мотивiв отримати безоплатне чуже майно на власну користь. Особа-злочинець вводить потертлу особу в оману шляхом фальсифшацп свiдомостi та волi власника чужого майна при цьому потерпша особа вважае, що чинить це «добров№но», вважаючи, що на це е законш пiдстави [13, с. 297]. У роботах М.Г. Шуруханова та Ю.В. Гаврилiна, стверджуеться, що до обману треба вщнести умисне спотворення наявного стану речей, навмисне введення особи в спотвореш чинники, при яких дезiнформуються обставини справи та подii, з метою схилення
контрагента за власною волею, вщдати свое майно або яке вв1рено ним злочинцю [14, с. 197]. У матер1алах Пленуму Верховного Суду Украши, зазначаеться, що при шахрайств1 злочинець спрямовуе сво! дй' на те, щоб потерпша особа за власною волею була впевнена в обов'язковосп передач! майна чи права на майно та впевнена в випдносп цього. [15].
Але в украшському кримшальному законодавств1 до тепершнього часу залишаються не врегульованими питания про кримшальну ввдповщальнють за кримшальш правопорушення, вчинеш за допомогою гшнозу. 1снують р1зш точки зору, як1 треба проанал1зувати для з'ясування ознак, що притаманш кримшальним правопорушенням вчиненим за допомогою гшнозу.
Розглядати гшноз потр1бно з р1зних сторш, як з боку потершло! особи, яка може ско!ти кримшальне правопорушення шд час гшнотичного стану, так i з боку ппнотизера, який використовуе заг1пнотизовану особу для вчинення кримшального правопорушення. При цьому кримшально-правова квалiфiкацiя буде вщповвдно рiзною. У першому випадку, коли загшнотизована особа вчиняе кримiнальне правопорушення шд впливом пропонуеться виключати кримшальну
ввдповщальнють загiпнотизованоl особи, так як за статтею 40 КК Укра!ни вона знаходиться пiд фiзичним або психiчним впливом, а це е обставиною, що виключае злочиннiсть дiяния. 1снуе i iнша точка зору, яку шдтримують М. Н. Мале!на та М. С. Таганцев стосовно яко! взагалi загiпнотизовану особу пропонують вважати неосудною [16, с. 121, с. 127], зпдно з ч. 2 ст. 19 КК «вона не усввдомлюе або/i не може керувати сво!ми дiями», але ж це точка зору також критикуеться певними науковцями, у зв'язку з тим, що ввдсутнш медичний критерiй.
У випадку, коли гшнотизер використовуе загiпнотизовану особу для вчинення кримшального правопорушення, на нашу думку, слщ квалiфiкувати ппнотизера як виконавця вчиненного кримiнального правопорушення зпдно з ч. 2 ст. 27 КК Укра!ни «виконавцем визнаеться особа, яка використовуе iншу особу, яка за законом Укра!ни про кримшальну вщповвдальнють не е суб'ектом кримшального правопорушення», але тодi повинш погодитись з тим, що загшнотизована особа е неосудною. Але з цього приводу юнують iншi точки зору, наприклад, I. М. Кульчш вважае, що вiдсутнiй медичний критерш неосудностi (наявнiсть психiчноl хвороби) [17, с. 305]. Проте пропонуемо вважати гшноз тимчасовим розладом психiчноl дiяльностi, у такому випадку буде наявнють як медичного, так i юридичного критер1ю.
1снуе точка зору, яка стосуеться ступеню позбавлення волi загшнотизовано! особи, у разi, коли загшнотизована особа, здшснюючи протиправне дiяния, збертае контроль над ситуацiею, i, таким чином, усввдомлюе суспiльну небезпеку свого дiяння, така особа повинна
визнаватися як безпосереднiй виконавець кримшального правопорушення, а дп гшнотизера слад розцiнювати як пiдбурювання, а саме: умовлянням, пiдкупом, погрозою, примусом або шшим чином схилила шшого спiвучасника до вчинення кримiналъного правопорушення за ч. 4 ст. 27 КК [17, с. 307].
Проте при розслвдуванш кримшальних правопорушень, вчинених iз застосуванням гiпнозу, необхiдним е шдивщуальний пiдхiд з урахуванням при цьому ступеня волi загiпнотизованого. У раз^ коли на загiпнотизованого здшснюеться такий психiчний примус, за якого особа не може керувати сво!ми дiями, тобто повнiстю позбавлена можливосп вiлъно приймати рiшення, вiдсутня сшвучасть, такий примус мае бути визначений як непереборний, тобто е фактично самостшною обставиною, яка виключае злочиннiсть дiяння, а гiпнотизер мае бути визнаний безпосереднiм виконавцем кримiнального правопорушення.
Деяш вiдносять гiпноз до фiзичного примусу чи психiчного примусу, непереборно! сили, крайньо! необхiдностi - це те що, стосуеться гшнозу, як способу вчинення кримшального правопорушення. Проте недостатньо розглядати гшноз тiлъки як саме дiяння, необхвдно зрозумiти, хто е суб'ектом кримшального правопорушення (гшнотизер), проте е i потерпiла особа вщ гiпнозу (загiпнотизована особа).
Проте в даний час вплив на псих^ особи шляхом застосування гшнозу не охоплюеться кримiнальним законом Укра!ни. У зв'язку з цим, доцшьно дослвджувати дану проблему i на основi фундаментальних досл1джень, шдняти питання про кримiналiзацiю гiпнозу, що застосовуеться при розкраданш чужого майна, тому що погроза не може бути единою характеристикою психiчного насильства, що супроводжуе розкрадання чужого майна.
Схожа ситуащя складаеться i коли використовуеться препарат «клофелш» або iншi сильнодiючi та наркотичш, психотропнi речовини та !х аналоги для введення особи в певний стан, в якому вона не може чинити отр. В постановах пленуму Верховного суду з кримшальних справ «Про судову практику у справах про кримшальне правопорушення проти власносп» вщ 06.11.2009 № 10 вказано, що застосування до потерпшого без його згоди наркотичних засобiв, психотропних, отруйних чи сильнодшчих речовин (газiв) з метою заволодшня його майном потрiбно розглядати як насильство i залежно вiд того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, квалiфiкацiя таких дiянь за ч. 2 ст. 186 КК або за вшповщною частиною ст. 187 КК. У раз^ коли використання таких засобiв було небезпечним для життя або здоров'я потерпiлого, проте не призвело до настання легкого тшесного ушкодження, що потягло за собою короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатностi, при заподiяннi середньо! тяжкосп чи тяжкого тiлесного
ушкодження, дiяння необхiдно квалiфiкувати як розбiй за умови, що винна особа усвшомлювала можливiсть заподiяння будь-якого iз цих насл1дк1в. Зазначене розповсюджуеться й у разi застосування наркотичних засобiв, психотропних, отруйних чи сильнодшчих речовин (газiв) пiд час вимагання [18, с. 102]. Хоча сама назва препарату «клофелш» не використовуеться в постановах пленуму, проте суд розглядае таю ситуацп за аналогiею. Вбачаеться, вщповщно до ч. 4 ст. 3 КК Укра!ни iснуе пряма заборона на застосування закону про кримшальну вiдповiдалънiсть за аналогiею [19, с. 6]. Але у даному випадку iснуе застосування за аналопею нi самого закону про кримшальну вщповшальшсть, а постанови пленуму Верховного суду з кримшальних справ «Про судову практику у справах про кримшальш правопорушення проти власносп», що вщповщно до закону взагал1 не е джерелом кримiнального права. Тому можна застосовувати за аналогiею практику, яка вказана у постановах, посилаючись на яку слвдш квалiфiкують викрадання, яке використовуеться за допомогою «клофелша», як сильнодiючi речовини. Вiдповiдно, на наш погляд, гiпноз також може бути розцшено як спосiб вчинення кримшального правопорушення, при якому особа знаходиться в такому ж сташ як i пiд сильно дшчими речо винами.
Даний приклад дае нам певт тдстави вважати, що гiпнотичний стан також можна вважати психiчним насильством, який може бути як небезпечним для життя та здоров'я особи, так i не мати ознаки небезпечностi i в залежносп вщ досвiду гiпнотизера та методики, яш вiн використовуе, дане суспшьно-небезпечне дiяння може розцiнюватись як грабiж за ст. 186 КК чи ст. 187 КК Укра!ни.
Розглянута вище позицiя стосуеться нормативно-правових акпв, проте позицiя, яку, на наш погляд, треба тдтримати i яка бшьше вiдповiдае теорй' кримiнального права е наступною: при квалiфiкацil розкрадання, вчиненого iз застосуванням до потерпшого гшнозу чи правильно вважати подiбне дiяння грабежом чи розбоем або шахрайством. Це питання тягне ряд проблемних моменпв:
1) стаття 190 КК Укра!ни передбачае тiльки два можливих способи - обман або зловживання довiрою. Оск1льки гiпноз не входить в число способiв здiйснення шахрайства, подiбне дiяння некоректно квалiфiкувати за статтею 190 КК Укра!ни;
2) визнаючи гiпноз насильницьким способом розкрадання, можна говорити про квалiфiкацiю вчиненого по ст. 186 або ст. 187 КК Укра!ни, але граб1ж i розбiй характеризуються ознакою вiдкритостi, гшноз же, як зазначалося вище, блокуе свщомють потерпiлого, тим самим роблячи таемним факт розкрадання (в раз^ якщо вiдсутнi свiдки кримiналъного правопорушення). Фактично ввдбуваеться крад1жка, але стаття 185 КК Укра!ни не передбачае можливосп вчинення краджки iз застосуванням насильства.
Шдтримуючи цю позицiю, хотшось би зауважити, що законодавство потребуе невщкладного тлумачення, щодо квалiфiкацil цих суспiльно-небезпечнi дiяния, як1 вчиняються з використанням психiчного насильства, а саме: викрадання iз застосуванням гшнозу до потершло1 особи, коли вона усвщомлюе вчинюваний з нею акт пограбування та такий коли вона не усввдомлюе вчинюване дiяния та вщповщне схоже вiдбуваеться i при застосуванш таблеток клофелiну, коли особа не усввдомлюе вчинений акт, але ж, звертаючись до практики, таке дiяння квалiфiкуеться як вiдкрите заволодшня.
Саме остаинiй пункт i зумовлюе нашi логiчнi рекомендацй' - б№ш детальне врегулювання вiдповiдальностi за вчинення кримiнальних правопорушень, вчинених за допомогою саме гшнозу. Але разом з тим, варто зазначити, що пропонування будь-якого формулювання ново1 статтi до КК, яка б окремо регламентувала вщповвдальшсть за використання гiпнозу, майже не можливе. Сам гiпноз ще й досi е недослiдженим явищем не лише для юристiв, але й для психолопв. Тому досить велика ймовiрнiсть, що окремi статп щодо гiпнозу з'являться не скоро. Проте вже сьогодш, ми щлком можемо вживати превентивнi заходи, щоб не допускати збiльшення кiлькостi людей, що безконтрольно користуються технiками гшнозу. На наш погляд, якщо уряд зараз зверне свою увагу на велику кiлькiсть чинних приватних шкш та центрiв, що навчають техшкам гiпнозу та нейролiнгвiстичному програмуванню, то зможеме якщо не повнютю звести нашвець кримiнальне правопорушення iз застосуванням гiпнозу, але принаймнi зменшити !х к1льк1сть.
Висновок та пропозицп. Отже, потрiбно зазначити, що укра1нське законодавство потребуе тлумачення, щодо квалiфiкацil кримшальних правопорушень з використанням гiпнозу та визначенням його психiчним насидьством до особи. В звязку з тим, що гшноз е недостатньо дослщженним явищем треба вдосконалювати законодавство на рiвнi превенцй' правопорушень, як1 скоюються iз застосуванням гiпнозу. Треба надшита правоохороннi органи Украши на б№ш серйозне ставлення до такого роду правопорушень та статистично видiляти правопорушення, яш скоювались пiд впливом гiпнозу. Вщповщно, вважаемо за необхщне доповнити постанови пленуму з кримшальних справ також таким способом вчинення кримшальних правопорушень проти власносп як гшноз i запропонувати вiдповiдну квалiфiкацiю, хотiлось би зауважити, що законодавство потребуе невщкладного тлумачення, щодо квалiфiкацil цих суспшьно-небезпечнi дiяния, як1 вчиняються з використанням психiчного насильства, а саме: викрадання iз застосуванням гiпнозу до потершло1 особи, коли вона усвщомлюе вчинюваний з нею акт пограбування та такий коли вона не усвщомлюе вчинюване дiяння.
Проведений аналiз зумовлюе нашi логiчнi рекомендацй' - бiльш детальне врегулювання вiдповiдальностi за вчинення кримшальних правопорушень, вчинених за допомогою саме гшнозу. Але разом з тим, варто зазначити, що пропонування будь-якого формулювання ново1 статп до КК, яка б окремо регламентувала вщповщальшсть за використання гшнозу, майже не можливе. Враховуючи, що гшноз ще й дос е недослщженим явищем не лише для юриспв, але й для психолопв. Тому досить велика вiрогiднiсть, що окремi статп щодо гшнозу з'являться не скоро. Проте вже сьогодш ми цшком можемо вживати превентивш мiри, щоб не допускати збшьшення шлькосп людей, що безконтрольно користуються техшками гшнозу. На наш погляд, якщо уряд зараз зверне свою увагу на велику шльшсть юнуючих приватних шкш та цен^в, що навчають техшкам гшнозу та нейролшгвютичному програмуванню, ми зможемо якщо не повнютю звести нашвець кримшальне правопорушення iз застосуванням гшнозу, але принаймш зменшити !х к1льк1сть.
Список лiтератури:
1. Севрук В.Г. Гшноз, як складова способу протиправно1 дiяльностi учасник1в органiзоваиих груп i злочинних органiзацiй, сформованих на етшчнш основi. /В.Г. Севрук//Правовi реформи в УкраМ: реалй' сьогодення. Кшв: НАВС. - 2016. - С. 219-225
2. Закон Украши про «Основи законодавства Украгни про охорону здоров'я» вiд 19.11.1992 № 2801 -XII . [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.Gov.ua/laws/show/2801 -12/page?text=%E3%B 3% EF%ED%EE%E7 (дата звернення: 10.11.2021)
3. Трубников В.М. Поняття об'екта злочину з нових позицш. / В.М. Трубников//Вiсник Харк1вського нацюнального унiверсите-ту iм. В.Н. Каразiна: Серiя «Право». - 2009. - № 6. - С. 14-18.
4. Холмогорова А.Б., Гаранян Н.Г. Эмоциональные расстройства и современная культура. / А.Б. Холмогорова, Н.Г. Гаранян //Консультативная психология и психотерапия. -1999. - Т. 7. № 2. - С. 155.
5. Седых Л.В. Гипноз как способ психического принуждения/Л.В. Седых // Труды юридического факультета Ставропольского государственного университета. — 2008. — Вып. 19. - С. 92-94.
6. Якунина Т. Пункты обмена валют грабят гипнотизеры? // Комсомольская правда. - 2004. - 5 авг.
7. Квалификация преступлений против личной собственности. Учебное пособие. / В.А.Владимиров. - М.: Высшая школа МООП СССР, 1968. - 171 с.
8. Криминология: учебник / А.И.Долгова. -М.: Юридическая литература, 2004. - 181 с.
9. Шиктыбаев Т.Т. Причинение вреда при задержании лица, совершившего преступление, как обстоятельство, исключающее общественную опасность и противоправность деяния: автореф.
дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08./ Т.Т. Шиктыбаев. - Алматы, 1997. -144 с.
10. Pottie Bunge, Valerie and Andrea Levett. Family violence in Canada: A statistical profile. Ottawa: Statistics Canada. 1998. Catalogue no. 85-224-X., - р. 457
11. Гертель Е.В. Уголовная ответственность за угрозу: автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08./ Е.В. Гертель. -Омск, 2006. - 23 c.
12. Денисов Н.Г. О кризисе доверия власти к народу («советы нестороннего»)./ Н.Г. Денисов// Теория и практика общественного развития. - 2009. №1. - С. 56-60.
13. Горбань Ю. О. 1нформацшна вшна проти Украши та засоби и ведення. [Електронний ресурс]. - URL: http://www.visnyk.academy. gov.ua/wpcontent/uploads/2015/04/20.pdf., с. 297 (дата звернення 10.11.2021).
14. Кримшальне право Украши. Загальна частина. : тдручник вид. 3-те, переробл. та допов. /
М.В. Володько, Ю.В.Алексадров, В.1. Антипов [та ш. ]; за ред. M.I. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - 252 с.
15. Закон Украши «Про телебачення та радюмовлення». [Електронний ресурс]. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3759-12#Text, с. 573 (дата звернення 11.11.2021).
16. Преступность как социальное явление. Лекции по криминологии. / Н.А. Стручков. - Л., 1969. - 342 с. ; Психологические последствия насилия в детей 10-13лет. /Макарчук А.В. -[Електронний ресурс]. - URL: www.lib.ua-ru.net. -Загл. с екрана, с. 127 (дата обращения 11.11.2021).
17. Кульчш 1.М. Щодо проблеми квалiфiкацii гшнозу як способу вчинення злочину. / 1.М. Кулъчiй// Часопис Кшвського ушверситету права. -2010. - № 4. - С. 303-307.
18. Правовые основы учения о жертве преступления. / В.И. Полубинский//учебное пособие.: Горьк. ВШ МВД СССР, 1979. - 102 с.
19. Криминология: учебник / Долгова А.И. -М.: Юрид. лит., 2004. - 181 с.
