CC BY
7Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 135-141.
УДК 347.965.43
Кройт ор В.А.
ПРОБЛЕМИ ВЗАеМОДИ ДИСПОЗИТИВНИХ ЗАСАД ТА АКТИВНОСТ1 СУДУ ПРИ ЗД1ЙСНЕНН1 ЦИВ1ЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА В УКРА1Н1
В робст з'ясовуетъся взаемозв'язок м1ж принципами цившьного судочинства, зокрема, вирiшенню пщляге проблема взаемодп диспозитивних засад та активносп суду при здiйсненнi цивiлънсгс судочинства в Укра!ш. Дiялънiстъ суду 3i сприяння сторонам у реалiзацil !х прав та контроль суду за здшсненням заксннсстi е проявом взаемозв'язку принципiв диспсзитивнсстi, заксннсстi та законо! iстини.
Ключсвi слова: цивiлъне судочинство, суд, принципи, диспсзитивнiстъ,
Принцип диспозитивносп е визначалъним принципом судового процесу i його можливо вщнести до основних засад судочинства. Згiднс з ч. 1 ст. 11 ЦПК Укра!ни суд розглядае цивiлънi справи не iнакше як за зверненням фiзичниx чи юридичних ссiб, поданим вiдпсвiднс до ЦПК Укра!ни, в межах заявлених вимог i на шдст^ дсказiв стсрiн та шших ссiб, якi берутъ участь у справа Особа, яка бере участь у справу розпоряджаетъся свшми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право маютъ також особи ( за винятком тих ошб, якi не маютъ цившьнш процесуально! дiездатнсстi), в iнтересаx яких заявлено вимоги.
Слщ зазначити, що розвиток цивiлънсгс процесу можливий тшьки на сснсвi взаемодп' системи принцишв. Тому е несбxiдним з'ясувати взаемозв'язок м1ж принципами цивiлънсгс судочинства , зокрема, виршенню пщлягае проблема взаемодп диспозитивних засад та активносп суду при здшсненш цивiлънсгс судочинства в Укра!ш. Несбxiднс вказати, що щ питання порушувалися в наукових працях Т.М. Яблочкова, G.B. Васьковского, М.А. Гурвича, В.Ф. Тараненко, В.М. Семенова, О.Г. Плешанова, А.В. Андрушко, О.В. Шутенко та iншиx учених.
Метою ще! статтi е розгляд, аналiз i визначення взаемодп' диспозитивних засад та активносп суду при здшсненш цившьного судочинства в Укра!ш.
Дослщжуючи питання принципу диспсзитивнсстi у систем принципiв цивiлънсгс процесуального права Укра!ни несбxiднс вщзначити, що поеднання диспозитивних засад з шшими принципами цившьного процесуального права забезпечуе ва можливосп повного i всебiчнсгс використання засобiв судового захисту цивiлъниx прав вщповщно до iнтересiв особи, яка звернулася до суду за захистом сво!х прав, свобод та охоронюваних законом штерешв. Принцип диспсзитивнсстi визначае можливосп сторш i iншиx ссiб, як беруть участь у справi, по розпорядженню предметом спору, виникненням, розвитком та заюнченням процесу.
Одним iз перших у науцi цивiлънсгс процесуального права, хто сформулював положення про диспозитивш властивсстi судового процесу, був нiмецъкий прсцесуалiст К.-Ф. Канштейн. При цьому вiн пщкреслював вплив властиво! цивiлънсму праву засади вiлънсгс розпорядження ним зi сторони суб'екта - володшьця даного права на цившьний процес. К.-Ф. Канштейн визначив, що особа мае право вшьно
розпоряджатися в процес сво!ми матерiальними та процесуальними правами, а суд не втручаетъся в цю галузь, надае сторонам автономiю в цившьному судочинствi. За зако-нодавством останньо! третi Х1Х сторiччя суд не мав право вчиняти будь яю процесуалънi дп за власною iнiцiативою: порушувати справу, збирати докази, контро-лювати розпорядження сторiн (визнання позову, вiдмова вiд позову, мирова угода) [1, с. 39-40].
Проблеми диспозитивносп дослщжувались i в процесуалънiй наущ дореволюцiйного перiоду. При цъому низка вчених тдтримували теорiю походження диспозитивносп, про яку йшлосъ вище. Так, С. В. Васьковский стверджував, що виключна риса цивiлъних прав полягае в тому, що вони знаходяться у повному розпорядженш осiб, яким вони належать. Кожний вправi здшснювати свое цивiлъне право чи не здшснювати, збергати його за собою чи вщмовитися вщ нього, вимагати визнання його зобов'язаними особами або миритися з невиконанням ними обов'язюв щодо нього) [2, с. 95-96]. Далi С. В. Васьковский зазначае, що "Принцип диспозитивно-сти принадлежит к числу безусловных и непреложных начал гражданского процесса -не потому, впрочем, чтобы он не мог быть нарушен законодателем, а потому, что отступления от него, если бы они и были сделаны в законе, все равно не могут получить практического осуществления без воли заинтересованных лиц "[2, с. 97].
Разом з тим ця теорiя була шддана справедливш критищ. Так, В.А. Рязановский стверджував, що не можна розглядати диспозитивнють як безумовну та беззастережну засаду процесу, яка випливае iз сутностi цивiлъних прав, що не допускае вщстутв без волi заштересованих осiб та тдкреслював думку щодо заштересованосп держави в оргашзаци процесу. Вчений зазначав, що держава не може допустити, щоб цившьний процес слугував тiлъки формалънiй iстинi, щоб правосуддя, як оплот правосуддя, розсходилося з задачами правопорядку i було пщкорено iнтересам окремих осiб [3, с. 59]. "Обладателю субъективного гражданского права принадлежит автономия в распоряжении своим правом до процесса, но если он обратиться к суду, то и должен считаться с организацией процесса, созданной государством не только в его личных интересах, а прежде всего в интересах целого, в интересах всего государства. А интересы целого требуют, чтобы процесс служил к охране правопорядка, целям раскрытия материальной истины. Таким образом от усмотрения субъекта права зависит, обратиться или нет к суду, дальше уже дело государства организовывать процесс наиболее целесообразно для охраны правопорядка. Поэтому частная автономия тяжущихся в процессе не может иметь широкого применения."[3, с. 59]. Тобто йшлося про певне "обмеження" принципу диспозитивносп, що обумовлюеться необхщнютю встановленням ютини по справа
Представники процесуально! науки радянського перюду дотримувались наступних думок щодо природи диспозитивносп. Передуем, Жероулiс I. вiдзначав, що змют принципу диспозитивностi цивiлъного процесуального права обумовлений саме змiстом принципу диспозитивносп цившьного права [4, с. 42-43]. Гурвич М.А. вказу-вав, що принцип диспозитивносп е вщображенням особливостей цившьного права та, зокрема, автономного характеру цившьних прав [5, с. 35].
Iншi вченi радянського перюду також подавали критицi таке положення. Так, Зейдер Н.Б. зазначав, що в цившьному процеа захищаються не тiлъки цивiлънi, а й iншi матерiалънi права, i тому поняття принципу диспозитивностi виключае можливють
136
вщсилки до властивостей цившьного права [6, с. 141]. Тараненко В.Ф. вказував, що помилковою е точка зору тих вчених, яю вважають, що принцип диспозитивносп виявляеться лише в диспозитивних д1ях процесуального характеру та виключають з1 змюту цього принципу розпорядження матер1альними правами, що позбавляе принцип зв'язку та наступносп з матер1альним цившьним правом [7, с. 7].
Таю науковщ, як В.М. Семенов, 1.М. Пятшетов, В.В. Комаров, визнали змютом принципу диспозитивносп можливють вшьного розпорядження матер1ально заштересованими у справ1 особами матер1альними правами, що !м належать, { процесуальними засобами !х захисту [8, с. 45; 9, с. 29;10, с. 76 ]. М.Й. Штефан до змюту принципу диспозитивносп включае можливосп вшьно здшснювати сво! права ( матер1альш { процесуальш), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальш ди, спрямоваш на порушення, розвиток { припинення справи в сущ, а також використовувати шш1 процесуальш засоби з метою захисту суб'ективних майнових { особистих немайнових прав { охоронюваних законом штерешв, державних { громадських штерешв. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджаеться сво!ми вимогами на свш розсуд, не порушуючи при цьому прав { охоронюваних штереав шших ос1б [11, с. 51]. При цьому М.Й.Штефан окремо вцщляе принцип публ1чносп та критично вщноситься до позицш тих вчених, яю включають низку процесуальних прав суду (наприклад, повноваження суду щодо прийняття вщмови позивача вщ позову чи визнання мирово! угоди - ч.5 ст.174 ЦПК Укра!ни та ч.5 ст.175 ЦПК Украши) до змюту принципу диспозитивносп [11, с. 50].
Таким чином, вщносно змюту принципу диспозитивносп у юридичнш наущ постае сшрне питання, пов'язане ¡з розповсюдженням засад диспозитивносп на ди як суду, так I оргашв та ос1б, яким законом надано право захищати права та штереси шших ос1б. У наущ таке "обмеження" деяю автори - Орлова Л.М., Семенов В.М., Енгельман 1.С., Штефан М.Й., Андрушко А. В. - визнають принципом активносп суду чи публ1чносп цившьного процесуального права.
1шщатива й активнють суду чи оргашв державно! влади розглядаються одними вченими як явище, що е несумюним !з свободою сторш, тому таю ди розглядаються як самостшний принцип [12, с.17; 13, с.19]. 1нш1 вважають активнють суду одним ¡з важ-ливих прояв1в у цившьному процес принципу законносп [14, с. 118-127].
Юдельсон К. С. та Гурвич М. А. включали до змюту диспозитивносп активнють суду, розглядаючи !! як допомогу I контроль суду за розпорядчою дшльнютю сторш [15, с. 41; 16, с. 33].
Пятшетов I. М. також включае до змюту принципу диспозитивносп активнють суду та прокурора, пояснюючи це тим, що !х участь доповнюе розпорядчу волю сторш та приводить !! у вщповщнють до дшсних прав та штереав сторш [17, с. 8 ]. Свтод'ева I. А. аргументувала схожу точку зору таким чином: необхщнють контролю за розпорядчими д1ями учасниюв процесу вщповщае конституцшному положенню про те, що викори-стання громадянином прав { свобод не повинно завдавати шкоди штересам держави, суспшьства, правам шших ос1б; функцп контролю суду вщповщають розумшню свобо-ди як можливосп людини д1яти у вщповщносп до сво!х штерешв { цшей [18, с. 5 ].
Гершонов М. М. дотримувався т1е! точки зору, що активнють суду та право прокурора розпочати справу та вступати до не! на будь-яюй стадп процесу необхщно розгля-дати як обмеження принципу диспозитивносп [19, с.24]. З такою позищею важко
137
погодитись, оскшьки можливють мaтеpiaльно-зaiнтеpесовaниx осiб здiйснювaти сво1' пpоцесyaльнi ^ава не обмежyeться дiяльнiстю зaзнaчениx ошб та оpгaнiв деpжaвноï влади. Оpловa Л. М. У свою чеpгy ствеpджye, що aктивнiсть суду та ^аво пpокypоpa pозпочaти спpaвy e не обмеженням, гapaнтieю здiйснення ^инципу диспозитивностi [20, с. 47 ].
Сеpед сyчaсниx yкpaïнськиx дослщниюв у нayцi цивiльного пpоцесyaльного ^ава також немae eдиноï думки щодо змюту диспозитивностi. Зокpемa, A.B.Aндpyшко ввaжae, що змiст пpинципy диспозитивностi полягae у можливостi вiльно, на свш pозсyд здiйснювaти i pозпоpяджaтися мaтеpiaльними пpaвaми щодо пpедметy споpy та пpоцесyaльними засобами ïx зaxистy. Складовими положеннями змiстy пpинципy диспозитивностi e шють гpyп пpaв - ^ава, що xapaктеpизyють повноваження на ropy-шення пpовaдження по спpaвi; ^ава, спpямовaнi на змiнy позовниx вимог; ^ава, пов'язaнi iз забезпеченням законного складу суду, об^ктивного pозглядy с^ави та ви-конання сyдовиx постанов; ^ава, пов'язaнi iз залученням до с^ави всix зaiнтеpесовaниx осiб; ^ава щодо здiйснення окpемиx пpоцесyaльниx дш ; iншi пpaвa, якi забезпечують зaxист у пpоцесi по спpaвi [21, с. 8 ]. Aïïam зaпpопоновaноï вченим клaсифiкaцiï цивiльниx пpоцесyaльниx пpaв дозволяe зpобити висновок, що коло ошб, на якиx гош^к^ься дш пpинципy диспозитивностi - це ва особи, яю беpyть участь у с^ав^ а не лише мaтеpiaльно-зaiнтеpесовaнi особи.
Bтiм, A.B. Aндpyшко вiдстоюe позицiю, згiдно з якою повноваження суду та оpгaнiв та ошб, яким законом надано ^аво зaxищaти пpaвa та iнтеpеси шшж осiб, e пpоявом пpинципy пyблiчностi цивiльного пpоцесyaльного пpaвa. Цивiльне судочинство фyнкцiонye на пyблiчниx зaсaдax, що визначають пpaвa й обов'язки оpгaнiв пpaвосyддя, оpгaнiв деpжaвноï влади та оpгaнiв мiсцевого сaмовpядyвaння, пpокypоpa, шшж осiб пpи поpyшеннi, pозглядi та в^шент цивiльниx спpaв, якi активно викоpистовyють сво1' повноваження на за^ст пpaв i свобод гpомaдян, ю^иц^н^ осiб, iнтеpесiв деpжaви та сусшльства [21, с. 13].
Шутенко О.В. у свою чеpгy пщ ^инципом диспозитивностi pозyмie зaкpiплене в ноpмax цивiльного пpоцесyaльного пpaвa кеpiвне положення, яке pозкpивae пpиpодy цивiльниx пpоцесyaльниx пpaвовiцносин, вiдобpaжae свободу сyб'eктiв цж пpaвовiцносин, виxодячи з iснyвaння та xapaктеpy юpидичноï зaiнтеpесовaностi визна-чати межi судового зaxистy, pозпоpяджaтися в ^оцес мaтеpiaльними та пpоцесyaль-ними ^авами (впливаючи тим самим на виникнення, pyx та зaкiнчення ^оцесу по спpaвi), необxiцне для pеaлiзaцiï пpоцесyaльниx цiлей сyб'eктiв пpоцесy, положення, яке встaновлюe своepiдний баланс у цившьнж пpоцесyaльниx пpaвовiцносинax [22, с.
3]. Вона тpaцицiйно включae до змюту ^инципу диспозитивностi свободу за^^^есован^ осiб pозпоpяджaтися мaтеpiaльними та ^оцесуальними пpaвaми [22, с.
4].
В^м, Шутенко О.В. вiдстоюe позицiю ^о те, що пpинцип диспозитивностi дie по вщношенню до суду, що пpоявляeться у його можливостi pозпоpяджaтися повноваженнями, пpиpодa якиx мae подвшний xapaктеp: вони одночасно e й ^авами й обов'язками суду. Хapaктеp пpоцесyaльниx повноважень суду пояснюсгься тим, що суд повинний здшснювати судочинство як пеpед деpжaвою (якою вш уповноважений на це), так i пеpед стоpонaми (в чиïx iнтеpесax починасться та ведеться пpоцес по кон^етий спpaвi. Суд нaцiлений такими свофщними диспозитивними обов'язками
138
для реалiзацil функцiй судочинства та ряду похщних функцiй (забезпечення законностi при вирiшеннi цивiлъних справ, контролююча функцiя, функцiя захисту). Указан процесуалънi повноваження вона пропонуе називати диспозитивними правами та обов'язками суду [22, с. 9].
Наявнють вказаних функцп обумовлено тим, що суд зобов'язаний здшснювати судочинство як перед державою, так i перед сторонами. Автор констатуе, що природа диспозитивних обов'язюв суду така, що вони е i правом, i обов'язком суду [26, с. 9].
Викладена позицiя е досить спiрною. Авторка, розповсюджуючи дiю диспозитивних засад i на процесуальне положення суду, та не аналiзуеться з цього приводу принцип зi схожим змютом: принцип законно! iстини. 1снування принципiв iз схожим змiстовним наповненням внесе розбалансованiстъ у систему принцишв цивiлъного процесуального права.
Разом iз тим, позицiю Шутенко О.В. про те, що принцип диспозитивносп по вщношенню до шших (окрiм сторш) осiб, якi беруть участь у справу дiе не однаково, можна пщтримати.
Вважаю, особи i органи, яким за законом надано право захищати права i свободи шших оаб, повиннi розглядатися саме як особи, що сприяють сторонам у здшсненш та захистi !х прав. 1х повноваження у судовому процесу обумовлеш диспозитивними засадами. Повноваження суду обумовлеш як правило засадами законносп та законно! ютини.
Вщповщно до ст. 46 ЦПК Укра!ни органи та iншi особи, якi вщповщно до статтi 45 ЦПК Укра!ни звернулися до суду в штересах iнших осiб або державних чи сустльних iнтересах, мають процесуалънi права й обов'язки особи, в штересах яко! вони дiютъ, за винятком права укладати мирову угоду. Участь у цившьному процеа органiв i осiб, яким за законом надано право захищати штереси iнших ошб, не позбавляе сторону самостiйно вщстоювати свою правову позицiю. Тому !х дiялънiстъ не можна назвати обмеженням диспозитивних засад.
Принцип диспозитивносп мае тюний взаемозв'язок iз принципом законно! (судово!) iстини. Загальний змiст принципу законно! (судово!) ютини закршлений на законодавчому рiвнi та сформульований у частит 4 ст. 10 та ст. 212 ЦПК Укра!ни. Перша iз вказаних статей мае назву "Змагальнють сторш" та, вщповщно, розкривае змют принципу змагальносп. Але !! змiст значно ширший, що обумовлено еднiстю процесу доказування: надання доказiв сторонами - принцип змагальносп, та дослщження й оцшка доказiв судом - принцип законно! ютини. У вщповщносп до частини четверто! ст. 10 ЦПК Укра!ни суд сприяе всебiчному i повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснюе особам, яю беруть участь у справу !х права та обов'язки, попереджуе про наслiдки вчинення або не вчинення процесуальних дiй i сприяе здшсненню !хнiх прав у випадках, встановлених законом, наприклад, витребування доказiв судом за клопотанням сторiн (ст. 137 ЦПК Укра!ни).
Принцип законно! (судово!) ютини передбачае такий характер дiялъностi суду, що спрямований на з'ясування дiйсних вщносин сторiн, !хшх прав i обов'язкiв, всiх обставин справи, що розглядаеться, у межах заявлених вимог i на пщст^ представлених сторонами й iншими особами, що беруть участь у справу доказiв.
Взаемодiю та взаемозв'язок принцишв законносп та диспозитивносп можна вщобразити таким чином: розпоря,^ дi! сторш та шших ошб, якi беруть участь у
139
справу здшснюються пщ контролем суду з метою додержання закону та дотримання прав, свобод та штересш шших ос1б; процесуальш ди матер1ально заштересованих ос1б та шших учасниюв цившьного судочинства, яю беруть участь у справу пщпорядковуються закону. Контролююча роль суду у цившьному судочинста е не змютом аш принципу диспозитивносп, аш самостшним принципом. Саме взаемод1я та взаемозв'язок принцишв законности суть якого полягае в тому, що е недопустимими таю ди сторш, яю б суперечили закону або порушували права, свободи та штереси шших ос1б, та законно! ютини визначають активну роль суду шд час здшснення судочинства у конкретнш справа
Активна д!яльшсть суду, тобто сприяння суду сторонам, зокрема, у збиранш та витребуванш доказ1в (статл 133 та 137 ЦПК Укра!ни), роз'яснення сторонам !х прав е змютом саме принципу законно! ютини. Суд оцшюе доказ! за сво!м внутршшм переконанням, що грунтуеться на всеб1чному, повному, об'ективному та безпосередньому дослщженш наявних у справ! доказ!в (ст. 212 ЦПК Укра!ни). Р!шення суду повинно бути обгрунтованим (ст. 213 ЦПК Укра!ни): повинно бути ухвалено на основ! повно ! всеб!чно з'ясованих обставин, на як! сторони посилались як на шдставу сво!х вимог ! заперечень, п!дтверджених тими доказами, як! були дослщженш в судовому засщанш. Суд не втручаеться в процес доказування, а лише визначае, як! факти яка сторона повинна довести, тобто розподшяе м!ж ними обов'язок доказування.
У зв'язку з вищевикладеним, д!яльшсть суду з! сприяння сторонам у реал!зацп !х прав та контроль суду за здшсненням законност е проявом взаемозв'язку принцип!в диспозитивносп, законност! та законно! !стини. Але обсяг статп не дозволяе зупинити-ся на висв!тленн! вс!х проблем, пов'язаних !з взаемод!ею диспозитивних засад та активносп суду при здшсненш цившьного судочинства в Укра!ш, але вс! вони потре-бують подальшого глибокого теоретичного досл!дження, належного законодавчого за-безпечення та осмислення практики його застосування, !з тим щоб подальш! зм!ни в законодавств! сприяли насамперед подальшому забезпеченню прав свободи на спра-ведливий, незалежний ! неупереджений суд. Зокрема окремого дослщженню п!длягае положення взаемод!! диспозитивних засад та активносп суду при здшсненш цившьного судочинства в Укра!ш на стадиях перев!рки законност! та обгрунтованосп судових р!шень.
Список використаних джерел та лггература:
1. 1.Плешанов А.Г. Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики. - М.: Издательство НОРМА, 2002. - 352 с.
2. Васьковский Е.В. Учебник гражданского процесса / Под редакцией и с предисловием В.А. Томсинова. - М.: Издательство "Зерцало", 2003. - 464 с. - ( Серия "Русское юридическое наследие").
3. Рязановский В.А. Единство процесса: Учебное пособие. - М.: ОАО «Издательский Дом" ГОРОДЕЦ"», 2005. - 80 с.
4. 4.Жероулис И. Сущность советского гражданского процесса. - Вильнюс, 1969.- с.
5. Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. М. А. Гурвича.- М.:Высшая школа, 1975. -399 с.
6. Зейдер Н.Б. Рецензия на книгу В.К. Пучинского "Признание стороны в советском гражданском процессе» // Сов. гос-во и право. - 1956. - № 10. - С.141.
7. 7.Тараненко В.Ф. Принцип диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе. - М.: ВЮЗИ, 1990. - 152 с.
140
8. Советский гражданских процесс. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. - 436 с.
9. Гражданский процесс. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное / Под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота. -М.: "ПРОСПЕКТ", 1998. - 472 с.
10. Цившьне процесуальне право Украши : /Шдручник для юрид. вуив i фак./ В. В. Комаров, В. I. Тертиштков, G. Г. Пушкар та iн. / За ред. В. В. Комарова. - Харюв: Право, 1999. - 592 с.
11. 11.Штефан М.Й. Цившьний процес: Шдручник для студ. юрид. спещальностей вищих заклад1в освiти. - Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: Видавничий Дiм "1н Юре", 2001. - 696с.
12. Боннер А.Т. Соотношение инициативы и активности сторон и суда в гражданском судопроизводстве //Сов. гос - во и право.-1983.-№ 8. - С. 17-29.
13. Пилехина Е.В. Мировое соглашение в практике арбитражного суда и суда общей юрисдикции: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Санкт-Петербург, 2001. - 19 с.
14. Авдюков М.Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве. - М.: Изд-во МГУ, 1970. - 203 с.
15. Юдельсон К.С. Советское гражданское процессуальное право. - М., 1965. - 198 с.
16. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу. - М., 1955. - 399 с.
17. Пятилетов И. М. Распоряжение стронами гражданскими материальными и процессуальними правами в суде первой инстанции: Автореф. дис. .канд. юрид. наук. - М., 1970. - 19с.
18. Евтодъева И. А. Принципы диспозитивности и состязательности в советском гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - М., 1983. - 21 с.
19. Гершонов М. М. Основные принципы советского гражданского процесса // Ученые записки Украинского ин-та юридических наук. - М., 1940. - С. 24.
20. Орлова Л. М. Права сторон в гражданском процессе. - Минск, Изд-во БГУ, 1973. - 192 с.
21. 21. Андрушко А.В. Принцип диспозитивносп цившьного процесуального права Украши: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Ки1в, 2002. - 17 с.
22. Шутенко О.В. Проблемы диспозитивности в гражданском процессе: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.- Харьков, 2003. - 19 с.
Кройт ор В.А. Проблемы взаимодействия диспозитивных начал и активности суда при осуществлении гражданского судопроизводства в Украине.
В работе узучается взаимосвязь между принципами гражданского судопроизводства, в частности, разрешению подлежит проблема взаимодействия диспозитивных начал и активности суда при осуществлении гражданского судопроизводства в Украине. Деятельность суда по содействию реализации прав сторон и контроль суда за соблюдением законности является проявлением взаимосвязи принципов диспозитивности, законности и законной истины.
Ключевые слова: гражданское судопроизводство, суд, принципы, диспозитивность.
Kroytor V.A. The problems of co-operation of the dispositivebeginnings and activity of court during the carrying out of the civil court proceeding in Ukraine.
The co-operation between the priciples of the civil justice is considered by the author. The author solves a problem of the co-operation of dispositive beginnings and the activity of court during the carrying out of the civil court proceeding in Ukraine. The princeple of the court activity that helping to realize the civil rifhts of Ukrainian citizens and the princeple of tne court control for observing the law demonstrate the co-operation of the princeples of disposition and lawfulness.
Key words: civil justice, coutr, princeples, disposition.
Надiйшла до редакцл 17.03.2009 р.
141
