CC BY
45
Key words: marine community, the marine social subculture, people of the sea, sea sociology, Ukrainian seaside region.
УДК 316.776.23
Л.В. Калашшкова, Л.С. Черноус
ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦП СУЧАСНО1 В1ТЧИЗНЯНО1 СОЦЮЛОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ
У cmammi з'ясовано особливост1 процесу професюнал1заци втчизняног соцюлогп, зокрема, подано визначення сутностi процесу професiоналiзацli; окреслено основт ознаки соцюлогп як професи; схарактеризовано зв'язок процеЫв iнституалiзацli та професiоналiзацli втчизняног соцюлоги; визначено детермтанти соцiологiчно'i культури, гг рiвнi та структуры складовi; проаналiзовано характер взаемозв'язку соцiологiчноi культури та профестног етики; висвтлено суттсть та складовi профестног етики у сферi соцiологiчних до^джень. Розв'язання зазначених проблем розвитку соцюлоги як професи дозволить, з одного боку, суттево змтити ii м^це i роль у сучасному украгнському суспiльствi, тдвищити рiвень соцiологiчно'i культури сощуму, позитивно вплинути на мiжнародний статус втчизняног соцiологiчно 'i науки. З тшого - значно покращити яшсть та урiзномантнити форми профестног тдготовки фахiвцiв-соцiологiв, тдвищити рiвень корпоративног соцiологiчно'i культури.
Клю^о^^ слова: професiоналiзацiя соцiологiчно'i дiяльностi, соцiологiчна культура, профестна мораль, профестна етика соцюлога.
Аналiз процесу професюналiзащi соцюлогп в Украши дозволяе окреслити, з одного боку, наявш досягнення, з шшого - очевидш недолши. Так, cyrreBi перетворення на сучасному етат розвитку украшського суспшьства, обумовлеш, перш за все, комушкацшною револющею й загостренням глобально1 проблематики, актуалiзували потребу у фахiвцях-соцiологах, яю волод^ть системними сощальними знаннями, навичками оргашзацп та реалiзацii дослщницько"1 дiяльностi, досвщом прогнозування, тдготовки й обгрунтування комплексних сощальних ршень. Задоволення ще1 потреби певною мiрою залежить вщ ефекrивносri системи вищо! професшно"1 освirи, оскшьки саме вона спрямована на тдготовку висококвалiфiкованих фахiвцiв у галузi соцюлоги, здатних у майбутньому до професшного зростання й професшно"1 мобiльносri на ринку працi. Натомють масштабне поширення у вузах краши сощолопчно"1 освirи без урахування кшькосп наявних робочих мiсць для сощолопв рiзних профiлiв та квалiфiкацii, застосування дистанцшно'1' та заочно'1 форм навчання, нестача професшних соцiологiв-викладачiв, загострення проблеми якост навчально'1 лirераrури з соцюлогп, ослаблення контролю за якiсrю методично'1 роботи кафедр соцiологiчного профiлю - негативно вплинуло на якють сощолопчно'1 освirи.
Тож, метою ще"1 статп е з'ясування спектру проблем, пов'язаних з формуванням основних ознак в^чизняно'1 соцюлогп як професп та спецiалiзованого виду занять з вiдповiдним функцюнальним наповненням.
Сучасна соцiологiчна наука як галузь наукового знання та як профеая вимагае високого рiвня професiоналiзму, що формуеться переважно за рахунок професшно'!
пiдготовки спецiалiстiв у данш сферi практично! дiяльностi. Професiоналiзм конкретного спецiалiста е результатом його самореалiзацii в ходi тривалого професшного становлення, для якого характернi шдивщуальна своерiднiсть та унiкальнiсть умов протшання.
Професiйне становлення фахiвця-соцiолога - це цшсний та безперервний процес розвитку практично!, осв^ньо! й дослщницько! дiяльностi у галузi соцюлогп, орiентований на формування у нього професiйних знань, вмшь, навичок та особистiсних якостей, адекватних квалiфiкацiйним й етичним стандартам професи.
Професiоналiзацiю соцюлопчно'].' дiяльностi слщ розглядати як процес поступового формування основних ознак професп, якi характеризують соцiологiю як спецiалiзований рiзновид занять з визначеним змютом, та полягають:
- в актуалiзацii суспшьно! потреби у професшнш соцiологiчнiй пiдтримцi населення;
- у формуваннi соцiально-професiйноi групи фахiвцiв-соцiологiв та створеннi мереж навчальних закладiв, в яких вiдбуваеться осв^ня пiдготовка таких спецiалiстiв;
- у визначенш та обгрунтуваннi кола професшних завдань, що постають перед соцюлогами;
- в утвердженнi нового типу закладiв, що створюють робочi мюця для сощолопв, та норм, яю регламентують 1х дiяльнiсть;
- у виникненш спецiального наукового знання, що пропонуе теоретичне обгрунтування практично'1 дiяльностi у галузi соцюлогп.
За свою двохсотрiчну iнституцiональну iсторiю соцiологiя встигла апробувати цший ряд варiантiв лепм^изацп. Необхiднiсть розвитку, належного функцiонування соцюлопчно! науки та соцюлопчно! освiти було обгрунтовано вiдповiдно до конкретно!' епохи й краши. Дискусiя ж про професiоналiзацiю сучасно'1 в^чизняно! соцюлогп розгортаеться навколо питання про стввщношення теорп й практики у навчальному процеа, адже достеменно вiдомо, що навчання повинно давати теоретичну базу, яка буде ефективно конвертуватися у практичш навички задля забезпечення конкурентно'1 позицп соцiологiв-професiоналiв на ринку працi. Така професюнальна модель е ефективною лише за умов оргашзацшно-правового закрiплення та громадського визнання соцiологii як галузi наукового знання, оскiльки 11 професiоналiзацiя тiсно пов'язана з iнституцiоналiзацiею, що як вщомо вiдбувалася в украшському суспiльствi майже на столiття тзшше, нiж у краiнах Захiдноi Свропи та США.
Першими проявами iнституцiоналiзацii соцiологii в Украiнi стали так зваш лабораторii конкретних соцiологiчних дослщжень, створенi на початку 1960-х рр. Така лабораторiя почала функцiонувати у 1962 р. в Кшвському державному ушверситет! iм. Т.Г. Шевченка при кафедрi фiлософii, створеноi за Ыщативи П.В. Копнiна. Подiбнi лабораторii були створеш у Львiвському, Харкiвському ушверситетах, а згодом й в шших вузах краiни. 1з започаткуванням соцюлопчно! освiти розгорталася пiдготовка соцiологiчних кадрiв вищо! квалiфiкацii. У груднi 1979 р. в Кшвському державному ушверсше! iм. Т.Г. Шевченка була створена перша кафедра соцюлогл, у 1986 р. -вщдшення соцiологii, а у кв^ш 1991 р. - факультет соцюлогп та психологii. Перший в УкраЛш соцiологiчний факультет було засновано в 1990 р. у Харювському нацюнальному унiверситетi iм. В.Н. Каразша. Пiзнiше соцiологiчнi факультети, вщдшення були створенi у Львiвському, Одеському, Дншропетровському та Волинському унiверситетах. Сьогодш соцiологiчну освiту можна отримати у бшьш нiж 30 вузах Украши.
З середини 1990-х рр. регюнальш соцiологiчнi школи отримали великi
можливостi для творчого росту, що дозволило створити мережеву структуру розвитку соцюлогп. Проте це не гарантувало автоматичного розвитку науки, цей процес, скорее за все, залежав вщ активносп самих сощолопв, про що свщчать яскравi приклади появи нових iмен. З огляду на процес професiоналiзацiï провiдним недолгом дiяльностi соцiологiчних осередюв е хибне розумшня свободи наукових дослiджень й викладання без внутрiшнього прив'язування до професшних стандар^в. Нормою став факт вираження шдивщуального розумiння соцiологГï за вщсутносп досвiду й визнання з боку професшного товариства, осв^нш стандарт з соцюлогп перетворився на фантом, провщною причиною цього е вщсутшсть тривалих традицш викладання соцiологiчноï науки. Першi спроби вирiшення дано'1' проблеми здшснили саме представники укра'1'нсько'1' професшно'1' соцiолоriчноï спiльноти, якi намагаючись узгодити загальш змiстовнi принципи викладання соцюлогп, запропонували регламентований перелш навчальних дисциплш циклу професiйноï пiдготовки для студеш!в-соцюлопв.
Процес професiоналiзацiï соцюлогп спричинив появу нового культурного середовища, в межах якого украшсью соцiологи отримали можливють розв'язувати спецiалiзованi завдання, здiйснювати пошуки й вивчати концептуальнi, методологiчнi, емтричш соцiальнi проблеми. Одночасно сформувався образ украшсько'1 соцюлогп, зусилля яко'1 спрямоваш на пiдвищення соцiолоriчноï культури суспшьства, стимулювання його до самопiзнання i саморегулювання як системи.
Пiд поняттям «соцюлопчна культура», на думку В.1. Тарасенка, слiд розумiти рiвень професшно'1 майстерностi, досягнень соцiологiв краши чи соцюлопчно!' школи, яким визначаеться i гарантуеться стандарт якостi соцiологiчних дослщжень, надiйнiсть ïx результатiв, авторських висновюв й прогнозiв, а також авторитет та iмiдж соцiологiв i соцюлогп в суспшьст [5]. Поняття соцюлопчна культура багатозначне й може вщображати цей феномен стосовно рiзних носпв: окремого iндивiда-соцiолога, групи соцiологiв, дослщницького соцiологiчного центру, соцiологiв краши, св^у.
Н.В. Четирiна стверджуе, що сьогодш соцiологiчна культура iснуе на п'яти автономних рiвнях розвитку: рiвень соцiологiчноï культури самих соцiологiв; рiвень соцiологiчноï культури населення, перш за все, професшних ел^, якi визначають розвиток культури в цшому, до ïx: числа слiд вiднести полiтичну ел^у, бiзнес-елiту, елiту ЗМ1, академiчну та референтну елiти; iнституцiональний рiвень (наявшсть соцiологiчноï культури у сферi пол^ики, освiти, охорони здоров'я, релiгiï, спорту тощо); макрорiвень (iнтегральний рiвень); мiкрорiвень (особистiсний рiвень) [7].
Соцiологiчну культуру можна розглядати не тшьки як феномен сощального знання, а й як атрибут особистюного розвитку. Власне соцiологiчне бачення особистосп передбачае аналiз ïï ролi та способiв участi у вщтворенш суспiльного життя.
Основними складовими елементами соцiологiчноï культури е: соцiологiчне мислення (здатнiсть мислити з позицiï соцюлопчного знання, системне розумiння об'ективних й суб'ективних основ соцiальниx процесiв та ïx^ взаемодiï); соцiологiчна уява (створення в процесi мислення нових образiв на основi минулого соцiологiчного сприйняття та наявних соцiальниx понять); вмшня враховувати в iндивiдуальнiй та груповш поведiнцi соцiологiчнi закони як юнуюч^ необxiднi, постiйно повторюванi зв'язки сощальних систем, пiдсистем, соцiальниx спiльнот, процеав, iнститутiв та iншиx складових суспшьства; соцюлопчш знання, навички й вмшня; теоретичш та емпiричнi дослiдження [7].
Зрозумшо, що соцiологiчна культура е похщною вiд багатьох чинникiв, але у ïx сукупносп варто видшити двi групи: тi, що пов'язаш з дiяльнiстю самих соцiологiв, i ■ri, що своïми коренями заглиблет в суспiльство, яке потребуе соцiологiчноï
шформаци, використовуе и i так чи iнакше поважае як соцiальне знания в його соцюлопчнш штерпретаци, так i здобувача цього знания. Безумовио, серед чинниюв першо^^ групи вирiшальие значення мають тi з них, що безпосередньо визначають рiвеиь професшно'х пiдготовки, компетентности i майстериостi соцiологiв: освiта, квалiфiкацiя, досвiд роботи, методологiчиа свiдомiсть, чесшсть, фуикцiоиуваиия професiйиих оргаиiзацiй та ш. Без сумиiву, самi соцiологи власною дiяльиiстю створюють свою фахову культуру й свш iмiдж у суспшьста. I тут дiють прямi залежносп: високий рiвеиь професiйиоi дiяльиостi - високий рiвень соцюлопчно'].' культури, низький рiвеиь дiяльиостi - низький рiвень ща культури. Але й остання шляхом зворотно'1 ди впливае на професшну дiяльиiсть соцiологiв, пiдвищуючи чи знижуючи 11 рiвеиь.
Сьогодиi в укра'шськш соцюлоги спостерiгаються суперечливi процеси, пов'язаш з роллю та значенням стандарту в дослiдиицькiй практицi. З появою нових соцiологiчиих цеитрiв, рiзних дослiдиицьких фоидiв, фiрм, аиалiтичиих установ й iиших структур соцiологiя значно урiзиомаиiтиилась, ставши оперативиiшою. Водночас ця ж практика демонструе зниження ролi наукового стандарту хоча б з тих причин, що до сфери соцюлопчних дослщжень долучаються иепрофесiйиi дослщники, а зазиачеиi дослiдиицькi структури нерщко проводять не соцiологiчиi иауковi дослщження, а демоскопiчиi обстеження громадсько!' думки, видаючи !х за подiбиi дослщження. Справа зайшла так далеко, що практикуються дослщження без програм (тшьки за робочим планом або за спрощеною програмою), коли нав^ь проблема, що дослщжуеться, не фiксуеться на науковому рiвиi, а вивчаеться безпосередньо - так як и сприймае замовник чи сам дослiдиик.
Про не досить надшний стандарт сощолопчно! працi свiдчать прогиозиi помилки, яких припускаються дослщницью центри, особливо пщ час виборчих кампаиiй, коли значно зростають динамша громадсько!' думки, змши масових настро!^ та орiеитацiй. I вже на вщсутшсть будь-якого стандарту вказують численш соцiологiчиi публшацп у преа, в яких часто-густо немае й натяку на все те, чим визначаеться ступiиь довiри до дослщження i дослiдиикiв (обсяг вибiрки, спосiб вiдбору респоидеитiв, методи проведення опитування, розмiри похибки тощо). З огляду на це соцюлопчним установам, центрам, навчальним закладам, професiйиим оргашзащям соцiологiв потрiбио вести послiдовиу активну боротьбу за жорстку стаидартизацiю в соцюлоги, налагодження такоi системи оцшок, квалiфiкацii дослiджеиь, яка б виключала можливють дилетантизму та спроб видавати результати випадкових опитувань за професшш иауковi дослiджеиия.
Отже, про свою соцюлопчну культуру мають дбати, насамперед, самi соцiологи, що е, до реч^ одиiею з вимог до !х професiйиого обов'язку та його складових. Проте ця культура мютить у собi ще й таю складов^ якi залежать безпосередньо не вщ соцiологiв, а вiд суспшьства, у якому живуть i дшть цi спецiалiсти-дослiдиики, а також функцюнуе соцiологiчиа наука.
Загалом соцiологiчиа культура суспшьства вщбивае характер його реакцш на потреби в особливiй сощальнш иауцi, спроможиiй постачати йому конкретну iиформацiю про соцiальиi процеси i явища, збагачувати його iителект, рацюнально обгрунтовувати соцiальиу творчiсть, забезпечувати прийняття иеобхiдиих рiшеиь соцiальиих проблем тощо. Соцюлопчна культура суспiльства - це вщображення мiри поширення у ньому соцiологiчиого мислення й соцiологiчиоi шформаци, його поваги до соцiологiчиого знання та дiяльиостi соцiологiв, готовиостi скористатися !х рекомеидацiями на практицi. 1ншими словами, соцiологiчиа культура суспiльства - це вщображення стану iиституцiоиалiзацii в ньому соцюлопчно! науки, освiти та
забезпечення життя i професiйноï дiяльностi соцiологiв за загальновизнаними стандартами.
З шшого боку, соцiологiчна культура характеризуеться також i моральними чинниками, що узагальнюються термшами «професшна мораль», «професшна честь» соцiологiв. Безумовно, цей аспект культури доволi своерiдний, оскiльки вш пов'язаний iз суто людськими та громадянськими рисами сощолопв як члешв того чи шшого суспшьства i носпв сощального престижу вченого та науки в цшому [2].
Професшна етика у сферi соцiологiчниx дослщжень потребуе особливох регламентацп. Дiяльнiсть сощолопчних спiвтовариств регулюють спецiальнi етичнi кодекси, яю вiдбивають «багатошаровють» професiйноï етики сощолога, його соцiальниx вiдносин. За сучасних умов соцiолог як представник професiйноï спiльноти мае нести особисту моральну вщповщальшсть за взаемини з рiзними суб'ектами, з якими необхщно вступати в контакти пiд час здшснення професiйноï дiяльностi.
Етика сощолога грунтуеться на загальнолюдськiй моралi, загальному громадському законодавствi та загальних етичних нормах науковоï працi й наукового спшкування. Проте соцiологiя (i передуам ïï емпiрична складова) мае певну специфшу, яка висувае додатковi вимоги до моральноï регламентации характер колективноï працi; наступнiсть i спiвставлення результатсв; конфiденцiйнiсть проблем дослiдження; дiловi вщносини iз замовниками; соцiально-полiтична й громадська значущiсть результатiв [4].
Колективний характер пращ, наступшсть i спiвставлення результат призводять до того, що проблема плапату в емпiричнiй соцюлогп мае складшший характер, нiж в шших галузях науки. Вчений соцiолог вельми вразливий у зв'язку з можливютю привласнення результатiв його працi або шнорування його iменi в разi манiпуляцiй iз його даними. Проблема посилань у соцюлогп потребуе ретельнiшоï регламентацп. Особливо це стосуеться шструментар^ дослiджень. На разi в соцюлогп досить багато новобранщв, якi з дитячою безпосередшстю запозичують чуж методики i вважають щ акти привласнення цшком легальним способом науковоï або прикладноï працi, забуваючи, втiм, що наукова робота потребуе посилань, а прикладна - оплати пращ реального автора.
Сощально-структурш змши, яю розпочалися в нашому суспiльствi в перiод «перебудови» i здобуття Украшою державноï незалежностi, не могли обшти стороною iнституцiï науки загалом. Але з уах наукових дисциплш найсуттевших структурних та етико-професшних деформацiй зазнала саме соцiологiя. Головна причина деформацш полягала в тому, що потреба в соцюлопчному забезпеченш полiтичниx й економiчниx iнституцiй ютотно перевищила можливостi професiйноï пiдготовки необxiдноï кiлькостi квалiфiкованиx фаxiвцiв.
Пiдвищення попиту на соцюлопчш дослiдження спричинило с^мке залучення до соцiологiï великого числа людей, яю не мають спецiальноï систематичноï пiдготовки i незнайомi або недостатньо знайомi iз специфiкою морально-професiйноï регламентацiï соцiологiчноï дiяльностi. Один iз таких контингентiв представлений фаxiвцями у галузi iсторичного матерiалiзму, наукового комушзму та iншиx суспiльниx дисциплiн минулого, яких до соцюлогп привела змша iдеологiчноï парадигми суспiльства. Як правило, щ фаxiвцi досить добре володшть навичками роботи з лiтературою, тому опанування новоï царини знання у тш частинi, де йдеться про теоретичний аналiз або викладання, не е для них принциповою змшою рiзновиду професiйноï дiяльностi. 1нша рiч, коли життевi обставини й в^альш потреби спонукають ïx займатися емтричною соцiологiею, котра потребуе принципово шшого тдгрунтя знань, пов'язаного з математичною статистикою та проблемою
вимiрювання [1; 6].
Зважаючи на те, що професiоналiзм передбачае, перш за все, виконання професiйних зобов'язань, професiйну вiдповiдальнiсть за процес i результат професiйноï дiяльностi. У цьому сенсi професiйний обов'язок соцюлога слiд визначити як вироблене товариством соцюлопв уявлення про зобов'язання перед суспiльством, якi фахiвцi-соцiологи добровшьно виконують, вiдповiдно до мiсця та ролi своеï професп у сучасному суспшьному життi. Заломлюючись крiзь призму особистюних переживань конкретним спецiалiстом, обумовлених профеаею соцiолога етичних вимог, засвоення загального уявлення про професшш зобов'язання народжуеться особиспсне самовизначення професiйного обов'язку, впевнешсть у необхiдностi особистiсноï участ у виконаннi суспiльних вимог до професи. Змют професiйних зобов'язань сучасного соцюлога описано й конкретизовано у професшному кодека соцюлога.
Сьогодш, коли нормативну базу систематизовано в межах регламентацшного документа, головним завданням rie'i' частини соцiологiчного спiвтовариства, яка вважае себе професюналами, е зробити все можливе (iнодi навiть жертвувати швидкою вигодою), щоб норми, закрiпленi в Кодека, являли собою не aрхiвну цшшсть, а вступали дiевими регуляторами професшно'1' етики, формуючи корпоративну солщаршсть. Деякi мaтерiaльнi втрати сьогодення надолужаться створенням реально'1' професiйноï асощацл, яка вщстоюватиме iнтереси сво'1'х членiв завдяки високому рiвню професiонaлiзму, необхiдного не лише для нормального розвитку суспшьства, а й для шдвищення реального статусу соцюлогп у цьому розвитку [4].
Д^чий сьогодш Кодекс професшно'1 етики соцюлога, затверджений V зЧ'здом Соцюлопчно!' асощаци Украши 20 травня 2004 р., складаеться зi вступу, преамбули, основних принцишв (повага до прав людини, ïï гiдностi та шдивщуальносп; професiйнa компетентнiсть; чеснiсть; професшна та соцiaльнa вiдповiдaльнiсть) й етичних норм щодо оргашзацп професiйноï дiяльностi i трудових вiдносин, науково-дослiдницькоï дiяльностi, наукового спiлкувaння, презентацп результат дослiдження й наукових публiкaцiй, публiчних виступiв, редaкцiйно-видaвничоï дiяльностi, освiти, викладання, професiйноï пiдготовки, консультування й експертизи, здшснення роботи за контрактами i надання послуг [3].
Профеая соцюлога володiе системою цiннiсних переваг, що задають цiль, змiст та напрямки дiяльностi спецiaлiстaм-професiонaлaм. В той же час професшш цшносп соцiологiчноï науки, як i будь-якоï iншоï сфери професiйноï дiяльностi, не iснують незалежно вщ системи суспiльних цiнностей. Профеая визнае, пiдтримуе й проголошуе визначеш соцiaльнi цiнностi, а суспiльство, у свою чергу, санкцюнуе iснувaння цiеï професiï й гарантуе ïï визнання. Нескладно помiтити, що в основi будь-яко'ï системи професiйно'ï етики лежать класичш зaгaльнолюдськi морaльнi норми, що, в першу чергу, забороняють неправду, насилля, обмеження прав людини. Тому професшна етика соцюлога е не лише важливою складовою зaгaльноï системи етики, а й може розглядатися як продукт вторинноï соцiaлiзaцiï особистосп фaхiвця-соцюлога, як один з виявiв стану морaлi в суспiльствi у визначених iсторичних умовах.
Узагальнюючи, зазначимо, що за останш десятилiття втизняна соцiологiя стала провiдним джерелом соцiaльноï iнформaцiï. Iнституaлiзaцiя соцiологiï спричинила необхщшсть стандартизацП галузей дослiдження, сприяла професiонaлiзaцiï соцiологiчноï науки, унiфiкaцiï кaтегорiaльно-понятiйного апарату, математизацп дослiджень й формування розумшня того, що саме наука е джерелом достовiрного соцiaльного знання.
Фaхiвцi-соцiологи повиннi повнiстю усвiдомити свою вщповщальшсть перед
сучасним суспшьством, перш за все, зважаючи, на масштабну комерцiоналiзацiю соцiологiчноï науки, що нерiдко призводить до викривлення соцiологiчноï шформацп, породжуе кон'юнктурш дослiдження, призводить до вiдриву вщ академiчноï й вузiвськоï науки. Як результат руйнування соцюлопчних структур i оргашзацш, полiтична заангажованiсть, депрофесiоналiзацiя соцiологiчноï науки. В умовах, що склались, особливо важливим е питання консолщацп соцiологiв, систематичностi в обмiнi шформащею й публiкацiями, пiдвищення рiвня соцiологiчноï культури суспiльства. Для подолання наявних проблем, з одного боку, необхщно створити ряд постiйно дiючиx оргашзацшних структур, налагодити спiвробiтництво з мiжнародним соцiологiчним товариством, удосконалити законодавчу базу з метою регламентацп дiяльностi неурядових дослiдницькиx центрiв та налагодження ствпращ з державними органами влади, реформувати державнi освiтнi стандарти з соцюлогп для рiзниx профiлiв, рiвнiв квалiфiкацiï й сформувати сучаснi меxанiзми ïx використання, розробити цiльовi програми масовоï соцiологiчноï просвiти, вiдновити статус соцюлогп як обов'язковоï дисциплiни у вузах краши, провести експертизу якост й форм оргашзацп соцiологiчноï освiти, налагодити мехашзми контролю дотримання норм та стандартсв корпоративноï соцiологiчноï етики.
З шшого боку, необхщно починати пщготовку нового поколшня фаxiвцiв-соцiологiв з активiзацiï процесiв професiйного та особистюного розвитку студентiв, ïx професiоналiзацiï й соцiалiзацiï пiсля закшчення вузу. Перш за все, шляхом пщкршлення професiйноï мотивацп, що забезпечуе формування осв^шх, професiйниx й особистiсниx цiннiсниx орiентацiй. Оскiльки саме професiйна мотивацiя як провщна складова мотивацiйноï сфери студенев визначае не лише правильнiсть вибору професшного шляху й продуктившсть трудовоï дiяльностi, ступiнь задоволеностi результатами своеï працi, але й успiшнiсть професшного становлення у майбутньому. А це вкрай важливо, зважаючи на те, що представники новоï генерацл украись^ соцюлогп повиннi мислити концептуально глибоко, розробляти новi методологiчнi пiдxоди, повсякчасно демонструвати защкавленють у розвитку вiтчизняноï соцiологiчноï науки, розбудовi досадни^^ шфраструктури краïни, становленнi громадянського суспiльства.
Список використаноУ л1тератури
1. Головаха Е. И. В социологии закончилось время бурь и натиска [Електронний ресурс] / Е. И. Головаха // Polit.Ru. - Режим доступу : http://www.polit.ru/science/2006/12/04/golovah.html ; Golovakha Ye. I. V sotsiologii zakonchilos vremya bur i natiska [Yelektronniy resurs] / Ye. I. Golovakha // Polit.Ru. -Rezhim dostupu : http://www.polit.ru/science/2006/12/04/golovah.html
2. Панша Н. В. Професшна етика i соцюлопя в Украш (до прийняття Кодексу професiйноï етики сощолога САУ) / Н. В. Панша // Соцюлопя: теорiя, методи, маркетинг. - 2004. - № 3. - С. 5-8 ; Panina N. V. Profesiina etyka i sotsiolohiia v Ukraini (do pryiniattia Kodeksu profesiinoi etyky sotsioloha SAU) / N. V. Panina // Sotsiolohiia: teoriia, metody, marketynh. - 2004. - № 3. - S. 5-8
3. Попова I. М. Соцюлопя. Пропедевтичний курс : пщруч. / I. М. Попова. - Кшв : Тандем, 1996. - C. 203-237 ; Popova I. M. Sotsiolohiia. Propedevtychnyi kurs : pidruch. / I. M. Popova. - Kyiv : Tandem, 1996. - C. 203-237
4. Прикладна етика / Т. Г. Аболша, В. Г. Нападиста, О. Д. Рихлщька та ш.; за наук. ред. В. I. Панченко. - Кшв : Центр учбовоï л^ератури, 2012. - С. 207-239 ; Prykladna etyka / T. H. Abolina, V. H. Napadysta, O. D. Rykhlitska ta in.; za nauk. red. V. I. Panchenko. - Kyiv : Tsentr uchbovoi literatury, 2012. - S. 207-239
5. Соцюлопя : короткий енциклопедичний словник / пщ заг. ред. В. I. Воловича. -
Кшв : Украшський Центр духовно1 культури, 1998. - C. 277-279 ; Sotsiolohiia : korotkyi entsyklopedychnyi slovnyk / pid zah. red. V. I. Volovycha. - Kyiv : Ukrainskyi Tsentr dukhovnoi kultury, 1998. - C. 277-279
6. Сучасний стан i перспективи розвитку соцюлогп в Украш та Сврот / за наук. ред. С. I. Головахи та О. Г. Стегшя. - Кшв : 1С НАНУ, 2008. - 188 с. ; Suchasnyi stan i perspektyvy rozvytku sotsiolohii v Ukraini ta Yevropi / za nauk. red. Ye. I. Holovakhy ta O. H. Stehniia. - Kyiv : IS NANU, 2008. - 188 s.
7. Четырина Н. В. Проблема становления и развития социологической культуры в российском обществе / Н. В. Четырина // Экономика и социум: современные модели развития общества в аспекте глобализации : матер. Междунар. науч.-практ. конфер в 2-х ч., г. Саратов, 30 июня 2008 г. - Саратов : Научная книга, 2008. - Ч. 1. - С. 140-142 ; Chetyrina N. V. Problema stanovleniya i razvitiya sotsiologicheskoy kultury v rossiyskom obshchestve / N. V. Chetyrina // Ekonomika i sotsium: sovremennye modeli razvitiya obshchestva v aspekte globalizatsii : mater. Mezhdunar. nauch.-prakt. konfer v 2-kh ch., g. Saratov, 30 iyunya 2008 g. - Saratov : Nauchnaya kniga, 2008. - Ch. 1. - S . 140-142
Стаття надшшла до редакцп 09.09.2016
L. Kalashnikova, L. Chernous
THE PROBLEMS OF TRANSFORMATION OF MODERN UKRAINIAN SOCIOLOGICAL EDUCATION
Modern sociology of scientific knowledge as an industry and as a profession requires high-level ofprofessionalism, which is formed due to the training of specialists in this field of practice. Professionalization of sociological activity should be seen as a process of gradual formation of main features of the profession that characterize sociology as a specializedform of training to the definition of the content.
The process of professionalization of sociology has caused the emergence of a new cultural environment, in which the Ukrainian sociologists were able to solve specific tasks, to carry out the search for and study the conceptual, methodological, empirical social problems. At the same time they formed the image of Ukrainian sociology, whose efforts are aimed at increasing sociological culture of the society, stimulating it to self-knowledge and self-regulation as a system.
Sociological culture can be seen not only as a phenomenon of social knowledge, but also as an attribute of personality's development. The main constituent elements of the sociological culture are: sociological thinking; sociological imagination; the ability to take into account the individual and group behaviour as sociological laws exist, you must constantly recurring social communication systems, sub-systems, social communities, processes, institutions and other components of society; sociological knowledge, skills and abilities; theoretical and empirical research.
On this sociological culture needs to be taken care, especially sociologists themselves. However, this culture also includes those components, which are not directly dependent on the social scientists and the society in which these specialists-researchers and operates sociological science live and operate.
The article analyzes the process of professional formation of the Ukrainian sociology, presents the definition of professionalization and the main features of sociology as a profession; characterizes by the interrelation of processes of formation and professionalization of the Ukrainian sociology; describes the sociological determinants of culture, presented the content and structural components of professional ethics in the field of sociological research. The solution outlines problems of development of sociology as a profession that will significantly change its place and role in contemporary Ukrainian
society, raises the international status, increases the level of sociological culture of society, significantly improves the quality and diversity of sociological professional training and improves the corporate culture of sociology.
Key words: professionalization of sociology, sociological culture, professional morality, professional ethics sociologist.
УДК 316.61:316.4
Н. E. Мазша, Н. С. Скок
СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧНА АДАПТАЦ1Я ВНУТР1ШНЬО ПЕРЕМ1ЩЕНИХ ОС1Б: П1ДХОДИ ДО ВИМ1РУ
Робота присвячена питаниям соцюлог1чного анал1зу процесу сощально-економ1чно1 адаптацп внутршньо перемщених ос1б в умовах сустльних трансформацт. Розглядаються поняття «соц1ально-економ1чна адаптащя», «психолог1чна адаптащя», «ттегральний iндекс», специфта використання iнтегральних показник1в при проведенн емтричних до^джень. Розглянуто основн аспекти розробки вiдповiдноi ттегральног ощнки та основн тдходи до вимiру соцiально-економiчноi адаптацп ВПО.
Клю^о^^ слова: трансформащя, соцiально-економiчна адаптащя, внутршньо перемшеш особи, сощальне самопочуття, ттегральний тдекс, рiвень сощально-економiчноi адаптацп, сощальш процеси.
Негативш тенденцп в економщ Украши, зростання шфляцп, руйнування економiчних зв'язюв, вщсутшсть реально!' можливостей для впровадження альтернативних видiв економiчноi дiяльностi невщворотно позначилися на показниках сощального розвитку, вразивши ринок пращ та сферу доходiв населения, що на тлГ девальвацп гривш, стагнацп бан^сько'' системи та триваючого вiйськового протистояння на Сходi краши створили прецедент, коли велик маси людей одночасно змушеш адаптуватися до швидкоплинно'' та жорстоко'! реальностi, балансуючи на меж економiчного, а школи навiть фiзичного виживання. Одним з провщних напрямкiв дослiджения сучасного украшського суспiльства е на сьогоднi стають проблеми пристосування до соцiально-економiчних змш: вивчення нових стратегiй виживання та ix ефективносп, адаптацп особистостi в умовах сощальних трансформацiй, змiн самопочуття населення, меxанiзмiв психологГчного захисту особистосп, вивчення змГн як фактора мотивацп, а також аналiзу характеру зв'язюв мГж процесами зростання сощально'' напруги та сощально!' пасивностi; дослiдження змш економiчного характеру та !'х сощальних наслоив; переоцiнки духовних цiнностей у кризовому та посткризовому сустльств^ визначення перспектив майбутнього.
Внутршньо перемiщеною особою, вщповщно до Закону Украши, вважаеться «громадянин Украши, iноземець або особа без громадянства, яка перебувае на територп Украши на законних тдставах та мае право на постшне проживання в Укра'ш, яку змусили залишити або покинути свое мюце проживання у результатi або з метою уникнення негативних наслiдкiв збройного конфлшту, тимчасово'' окупацп, повсюдних проявГв насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацiй природного чи техногенного характеру (ст. 1) [1]. Проблема соцiально-економiчноi адаптацп внутршньо перемiщениx оаб й досГ залишаеться болючою та недостатньо
