CC BY
14
УДК 911+502.4 Проф. С.П. Сонько1, д-р географ. наук;
доц. Н.В. Максименко2, канд. географ. наук; астр. Р.О. Квартенко2' 3
ПРОБЛЕМИ ТЕРИТОР1АЛЬНО1 ОРГАШЗАЦН ЕКОЛОПЧНО1 МЕРЕЖ1 (НА ПРИКЛАД1 С1ВЕРСЬКО-ДОНЕЦЬКОГО ЕКОЛОГ1ЧНОГО КОРИДОРУ)
У формуваннi нащонально! еколопчно! мережi е певш проблеми, яга мають ме-тодологiчнi пiдвалини. Еколопчш коридори виконують з'еднувальну роль в еколо-гiчнiй мережi. Розглянуто сучасш проблеми формування Сiверсько-Донецького еко-лопчного коридору.
Ключовг слова: екологiчна мережа, еколопчний коридор, природно-заповiдний фонд.
Загальнодержавну програму формування нащонально! еколопчно! ме-реж1 Укра!ни на 2000-2015 р. розроблено в контекст! вимог щодо подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку еколопчного законодавства Укра-!ни, а також вщповщно до рекомендацш Всеевропейсько! стратеги збережен-ня бюлопчного та ландшафтного р1зномашття (1995 р.) щодо питання формування Всеевропейсько! еколопчно! мереж1 як едино! просторово! системи територш кра!н Свропи з природним або частково змшеним станом ландшафту [1, 10].
На жаль, сьогодш в Укра!ш "еколопчна мережа" - усього лише меха-шчний наб1р об'екпв природно-заповщного фонду, як ще не утворюють тих еколопчних мереж, як дшсно здатш виконувати функщю стабЫзацп природного середовища. Як свщчить досвщ, позбутись такого мехашзму дуже важко, оскшьки бшьшють дослщжень под1бного напряму лопчно "зами-каеться" на методолог!! географ1чно! науки i на вщомих ушм моделях просторово! оргашзацп природи i суспшьства В. Кристаллера, У. 1зарда, Б. Родома-на, О. Топчiева. Власне, зростаюча "запитанють" подiбних дослiджень в ос-таннi роки i обумовила актуальшсть нашого дослiдження.
Вiдповiдно до територiально! органiзацi! екологiчна мережа будь-яко! кра!ни мiстить у собi крупноареальш або ядернi, лiнiйнi та точковi елементи. Крупноареальнi ядернi (вузловi) елементи називають "серцевинними терито-рiями", "базовими резерватами" або "природними регiонами". В Укра!ш до них вiдносять заповщники, заказники; нацiональнi i природнi парки, люи першо! i друго! групи, великi за площею пам'ятки природи [3]. Зпдно з [14], базовi резервати забезпечують збереження природних комплекив, тдтриму-ють необхiдний рiвень рiзноманiтностi мiсцеперебувань i видiв, створюють умови для рекреацп.
Лiнiйнi елементи - це еколопчш коридори, територп витягнуто! фор-ми, що зв'язують мiж собою природнi регiони i складеш вiдносно малопору-шеними господарською дiяльнiстю ландшафтами. До екологiчних коридорiв,
1 Уманський НУС;
2 Харювський НУ ¡м. В.Н. Каразша
3 Наук. кер1вник: доц. Н.В .Максименко, канд. географ. наук;
що е осями еколопчно! активности можуть бути вщнесеш: русла i заплави великих рiчок; долини малих рiчок i водотоюв; осередки лiсу на вододшах; озелененi коридори транспортно1 й шженерно-техшчно! iнфраструктури; за-хиснi лiсопосадки. Головна функщя лiнiйних елементiв полягае у шдтримщ цiлiсностi мережi завдяки зв'язуванню розрiзнених резервата, забезпечення перемiщення рухливих компонента природи, захист рiчкових русел i заплав, iзоляцiя лiнiйно виражених зон антропогенно! активности автострад, затз-ниць. Проте в окремих випадках i названi шляхи сполучення можуть викону-вати роль екологiчних коридорiв (шфраекосистем), оскiльки вздовж них, як i в природних екосистемах, формуються сво! харчовi ланцюги [12].
Точковi (локальнi, мiсцевi) елементи - це вузли еколопчно! активнос-тi, як поеднують найрiзноманiтнiшi об'екти: невеликi пам'ятки природи рiз-ного профiлю; зелеш зони невеликих населених пунктiв; об'екти неживо! природи, що охороняються; пам'ятки юторп i культури.
Буфернi зони - спещальш елементи з режимом спещального регулю-вання - зони: водоохоронш; охороннi; курортнi, охорони бальнеолопчних об'ектiв, санiтарно-захиснi; шумовi й iншi зони дискомфорту, охороннi зони прських виробок, водозаборiв; потенцiйнi зони виникнення надзвичайних си-туацiй, охороннi зони резервата, якi нiвелюють екологiчний ефект. Взагат ж, "буферна полiтика" спрямована на запоб^ання або мiнiмiзацiю зовшшшх впливiв на нацiональну екологiчну мережу i забезпечуе додаткову 1! стшюсть. На нашу думку, буфернi зони з еколопчного погляду мають уш-кальне призначення, оскiльки за виконуваними функцiями вони дуже подiбнi до екотошв. Важливiсть екотошзацп просторових вщносин природи i сус-пiльства наголошували неодноразово [2,4].
В iдеальному випадку природнi регiони, природнi коридори та буфер-нi зони у сво!й безперервнiй едностi повиннi утворювати мережу, яка об'еднуе дiлянки природних ландшафта у територiально цiлiсну систему. Не зважаючи на задекларованi заходи щодо збереження навколишнього середо-вища, рiвень освоення багатьох територiй на сьогодш такий високий, що при-родш, малозмiненi екосистеми виглядають острiвцями в морi промислових зон, високоповерхово! житлово! забудови, транспортних магютралей, парни-кових господарств тощо. На нашу думку, удосконалення потребують методо-лопчш пiдходи до видiлення екомереж. Зокрема, прагнення до правильно! конф^рацп зпдно з родоманiвською моделлю поляризованого ландшафту порушуе головну умову стiйкостi природних екосистем: "Геть вiд геометрич-но-правильних форм!" [11,13]. Але, ухваливши вщповщний закон, Укра!на автоматично пристала до Всеевропейсько! стратеги, якш треба слщувати [6]. Зокрема, згiдно зi складеною "Програмою формування нацюнально! еколопчно! мережi" [9], передбачено проведення фундаментальних i прикладних дослiджень, обгрунтування найбшьш ефективних заходiв, що забезпечать збалансоване i невиснажливе використання природних ресуршв, швентариза-цiю природних комплексiв та !х компонентiв, органiзацiю ведення кадас^в
природних ресуршв та мошторингу довкiлля у межах нацюнально! еколопч-но! мережi, створення вщповщних банков даних i геошформацшних систем.
Одним з основних елеменпв нацюнально! еколопчно! мережi загаль-нодержавного значення е Придонецький природний регюн, що розташований у долинi р. Оверський Донець, природними ядрами якого е нащональш при-роднi парки Свят Гори, Сiверсько-Донецький, Слобожанський, Гомоль-шанський. Вони пов'язанi зi ^версько-Донецьким природним коридором, тобто це заплавш луки, чагарники, сiножатi, землi з незначним рослинним покривом, люи, водш об'екти у долинi р. Оверський Донець [5,9]. Екокори-дори мають рiзнi ранги, а отже, i значення !х може бути взаемозамшюваним. Наприклад, природне ядро локального значення може виконувати функцiю екокоридору репонального значення i навпаки, частина екокоридору нащ-онального рангу може бути природним ядром репонального рангу [7,8]. Всеевропейсью або континентальш мають зв'язувати мiж собою природнi ядра вщповщного рангу. Такi екокоридори повинш характеризуватися багат-ством бiорiзноманiття умов юнування i еконiш. Вони е направляючими шляхами панмжсп гешв у масштабi континенту i мирацшними шляхами на вели-кi вщсташ. Це унiверсальнi щодо функцiй екокоридори, в яких формуються бiльш оптимальш для iснування i мирацп видiв умови, на вiдмiну вiд екоко-ридорiв нижчого рангу. Це можуть бути долини великих рiчок, шдшжжя ви-сочин тощо. Виходячи з цього, ширина !х може бути не менше шж 15- 20 км.
Екокоридори, що з'еднують ключовi територп нацiонального, регь онального та локального значення, вдаграють вiдповiдну роль. Ширина ло-кальних екокоридорiв не може бути меншою за 500 м. На цьому та регюналь-ному рiвнях вони можуть бути як окремi територil з густою мережею екосис-тем високо! внутршньо! пов'язаностi елементiв. Загалом, чим вужчий екоко-ридор, тим гiрше вш виконуе свое призначення i навпаки. З цього випливае необхщнють максимально можливо! частоти органiзацil ключових територш. Бiльшiсть показникiв, за якими видшяються екокоридори, збiгаються з показ-ником для встановлення ключових територш. Загалом рисах вони повинш мати: оптимальш умови для виживання органiзмiв; можливосп для поширен-ня i м^ацп; мiсця, придатнi для вiдпочинку i живлення мiграцiйних тварин; можливостi для штеграцп в едину континентальну систему. В окремих ви-падках для м^ацшних птахiв екокоридори можуть мати ос^вний вигляд, немовби витягнутий вздовж м^ацшного шляху ланцюжок.
Екокоридори зв'язують вщповщш ключовi територil, переважно через долини рiчок. Рiчковi долини перебувають у тюних зв'язках з регюнальною оротектонiкою, тому вони можуть бути мiжрегiональними, регiональними та мiсцевими екокоридорами, що шдсилеш лiсовими зональними штегративни-ми зв'язками. Зональнi ж штегративш зв'язки найсильнiшi в лiсових природних масивах Укра!ни. Зокрема, з просуванням на твдень до люостепових, степових, а тим бiльше сухостепових природних масивiв, iнтеграцiйний вплив зональносп слабшае. Тому лiсовi екокоридори найнадiйнiшi серед iн-ших зональних екокоридорiв i вiдповiдне посилення екокоридору люовими
природними чи вщновленими масивами найефективнiше. Саме тому вико-ристання долини р. ^верський Донець як екокоридору i посилення його люо-вими масивами е найефективнiшим для вирiшення проблеми.
Потужний мiжрегiональний екокоридор рiчково-долинного ландшафтного комплексу р. Оверський Донець починаеться далеко в Росп i е субме-ридiональним. Ця рiчково-долинна система мае значну насиченiсть русла з заплавними, лучними, схиловими, терасовими природними територiями ^ зокрема, лiсовими масивами по обидва боки украшсько-росшського коридору. Це дае змогу видшяти як реальнi транзитнi екокоридори високого мiжре-гiонального рангу, так i угруповання природних територiй в долиш р. Сь верський Донець, тобто рiчково-долиннi, придолиннi ландшафтнi комплекси.
У межах Укра1ни добре сформована долина Оверського Дiнця, мае переконливе регюнальне значення i в рiчково-долинних комплексах, яю мож-на вважати репональним екокоридором. Територiя лiвобережжя долини Сь верського Дiнця багата виразними формами рельефу, крейдовими вщслонен-нями iз цiнною флорою, дiбровами i сосновими борами. Долина рiчоки ниж-че м. Змпв впродовж майже швтис^ кiлометрiв витримуе "головний укра-1нський оротектонiчний напрямок" - iз твшчного заходу на пiвдень. Потужний регюнальний екокоридор долини Сiверського Дшця щедро представлений лiсовими природними мюцевостями та шквальними русловими комплексами, "хребтом" природи Донецьких i Задонецьких стетв. При цьому з екокоридором долини Оверського Дшця зримше пов'язанi субмеридiональнi ре-гюнальш рiчково-долиннi екокоридори Старобiльшини та Задонецького тв-нiчностепового краю. Це рiчковi комплекси Осколу i Айдару, що тягнуться з Росп, та кшькох менших приток.
Проблема територiальноl оргашзацп Придонецького природного регь ону полягае у виршенш питань збалансованого стввщношення мiж викорис-танням, полiпшенням i охороною навколишнього середовища. В основу вирь шення питання щодо територiальноl оргашзацп закладено принципи i правила, що е визнаними для геоекологп.
1. Правило "м'якого" керування природою. Вщповщно до цього правила вм зусилля повинш бути спрямоваш на актив1защю корисних природних ланцюгових реакцш, зокрема процемв вщновлення [ вщтворення ре-суршв. За цим правилом працюють бюлопчш системи землеробства [ ця щея закладена в основу створення полезахисних та прибалкових л1сос-муг. Характерним прикладом правила "м'якого" керування для територп Придонецького природного регюну можна назвати виведення з активного сшьськогосподарського використання малопродуктивних [ ерозшно небезпечних земель з подальшим залуженням [ зал1сенням найбшьш дег-радованих 1з них.
2. Принцип територ1альноТ диференщаци, що випливае з розходжень ландшафтно! структури територп, полягае в р1зному ступеш штенсив-ност проведення природоохоронних робгг 1, вщповщно, р1зно! щшьност
1 конф1гурацп систем еколопчно! шфраструктури. Чим вища потенцшна стшшсть ландшафту [ його природна розматсть, тим менше вш мае потребу в охорош. Цей принцип повинний бути доповнений законом необ-хщно! розма!тост1 У.Р. Ешбг устшно протид1яти зовшшшм р1зномашт-ним впливам можуть лише системи з достатньою розматстю.
3. Принцип профшактичносп, що передбачае невщкладне формування природоохоронних геосистем на територ1ях, яю активно втягнеш в гос-подарський оборот, але не втратили свш потенщал цшком. Вщповщно до розглянутого принципу, спочатку формуеться система еколопчно! ш-фраструктури, а вже потам плануеться господарська д1яльшсть. Дшянки, що деградували цшком (яри, кар'ери), тдлягають повнш рекультивацп через залуження або л1сорозведення. Охорона таких дшянок на перших етапах забезпечить тдтримку й у наступному - ввдновлення еколопчно-го потенщалу саморегулювання.
4. Принцип керування 1 контролю заснований на р1зних р1внях активнос-т оргашв охорони природи в створенш [ шдтримщ на необхщному р1вш природоохоронних заход1в. Видшяються три р1вш активности невтру-чання, надання допомоги й активне керування. У межах сильно перетво-рених територш найбшьше застосовуеться другий [ третш р1вш, причому активне керування необхщно здшснювати на бшьшосп площ. Невелика кшьюстъ природних територш обмежуеться першим р1внем активност -невтручання.
5. Правило функцюнальноУ "поляризаци" ландшафту, обгрунтоване Б.Б. Родоманом. У його основу покладеш принципи розмежування зон р1зного функцюнування, при якому найбшьш вщдаленими одна вщ одно! е територп, яю активно використовують в господарськш д1яльност1 з одного боку, й заповщш - з шшого. Перехщш зони м1ж ними складаються з територш з р1зним ступенем освоення [ господарського використання. Територп з поступовим збшьшенням антропогенного навантаження бу-дуть розташовуватися в напрямку вщ заповщних до активно використо-вуваних.
6. Принцип повсюдност1 важливий у тому плат, що базуеться на уявлен-нях про тасш горизонтальш зв'язки м1ж р1зними ландшафтними одиниця-ми й усередиш кожно! з них. Тому юнування й ефективна робота приро-доохоронно! системи тдтримуеться за допомогою зв'язюв И елеменлв, порушення яких, а також припинення руху через систему потоюв речо-вини й енергл, призводить до И деградацп [ пригшчення. Таким чином, природоохоронними об'ектами [ системами повинш бути охоплеш вс територп, але з р1зною штенсившстю охорони.
7. Правило повноти складових, ввдповдао до якого число функцюнальних складових системи повинне бути оптимальним - без нестач1 або надлишку. Його потр1бно визначати типом системи й умовами середовища. Найчасть ше, за еталон беруть ландшафтш структури незайманих територш.
8. Принцип пол1функцюнальност1 полягае в можливост [ бажаност ви-конання одним об'ектом одночасно декшькох функцш.
Шеляг-Сосонко Ю.Р., Стойко С.М. й iн. видшяють рiзнi аспекти взаемодп природи i суспiльства: еволюцiйно-генетичний, екологiчний, сощ-альний, економiчний. На !хнш основi були сформульоваш такi принципи:
1. Еволюцшно-генетичний принцип передбачае формування мереж1 за-повщних об'еклв, яка б забезпечувала збереження всього генофонду [ це-нофонду [ нормальне протжання еволюцшних процешв утворення вид1в [ стльнот. В основ1 його повинен знаходитися популяцшний шдхщ, вихо-дячи з якого встановлюеться необхщна кшьюсть заповщних об'еклв [ !х-т розм1ри, тобто необхщно забезпечити збереження тако! кшькост по-пуляцш виду й у такш чисельност !хшх особин, що не вела б в умовах тривало! 1золяцп до генетичного збщшння популяцш [ ствтовариств. Необхщно також зберегти таке число особин виду, яке б не вело з поко-лшня в поколшня до ютотно! змши його спадкоемно! м1нливост1 через обмежешсть генетичного обмшу.
2. Еколог1чний принцип потребуе, щоб число, розм1ри [ характер розмь щення природо охоронних територш забезпечували збереження всього розмаптя екосистем Придонецького природного регюну, юторично сформованих природних зв'язюв м1ж ними й еколопчно! р1вноваги.
3. Науковий принцип - еколопчна мережа повинна включати вс природ-т об'екти, що мають наукову цшшсть. Ця мережа повинна забезпечува-ти отримання нових знань. Тому необхщно охороняти передумм типов1 [ рщюсш об'екти [ види.
4. Естетичний принцип потребуе включення в природоохоронну мережу найбшьш естетично привабливих (атрактивних) дшянок природи, що сприяють розвитку емоцшно! сфери людини, удосконаленню його есте-тичних уявлень, [ формуванню бажання збереження природи.
5. Шзнавальний принцип - мережа особливо охоронюваних природних територш повинна включати вм об'екти, що мають загальноосвггне [ тз-навальне значення. Цей принцип поеднуеться з науковим принципом.
6. Рекреацшний принцип - природоохоронна мережа повинна включати ус найбшьш багат рекреацшними ресурсами територп [ передбачати можливють И використання, водночас не порушуючи шт принципи.
7. Принцип репрезентативност полягае в необхщност повного вщобра-ження в об'ектах природоохоронно! мереж1 природи регюну загалом. Поеднуеться з еколопчним принципом.
8. Господарський принцип - необхщно зберегти вм найбшьш типов1 по-зитивш зразки природокористування, що можна використати у виробни-чш сфер1, як еталони його рацюнальностт
Висновки. Пiдсумковим результатом територiальноl оргашзацп Придонецького природного регюну повинне стати формування мережi природо-охоронних територiй, засновано! на щеях природно! саморегуляцп бiосфери.
Л1тература
1. Беннет Г. Панъевропейская экологическая сеть / Г. Беннет // Сила тяготения. - М., 2000. - № 4. - С. 11-15.
2. Бобра Т.В. Ландшафтные границы: подходы к анализу и картографированию / Т.В. Бобра. - Симферополь : Изд-во "Таврия-Плюс", 2001. - 165 с.
3. Горбатюк В.М. Про планування коридорiв еколопчно! мережi на регiональному piBHi управлшня земельними ресурсами / В.М. Горбатюк // Геодезiя, землеустрiй та геошформати-ка. - С. 442-447.
4. Денисик Г.1. Мiжзональний геоекотон "люостеп-степ" Правобережно! Укра1ни / Г.1. Денисик, О.1. Ситник. - Вiнниця : ПП "ТД "Едельвейс i К", 2012. - 217 с.
5. Доповщь про стан навколишнього природного середовища в Хаpкiвськiй областi у 2011 рощ / вщпов. за вип. Р.О. Квартенко. - Харгав : Державне управлiння охорони навколишнього природного середовища в Харгавськш области 2012. - 287 с.
6. Закон Украины об общегосударственной программе формирования национальной экологической сети на 2000-2015 годы, от 21 сентября 2000 г. № 1989-Ш.
7. Максименко Н.В. Ландшафтно-еколопчне планування як зааб створення еколопчно-го каркасу територи Харгавсько! областi / Н.В. Максименко, Р.О. Квартенко // Людина та дов-кiлля. Проблеми неоекологн. - Харкiв : Вид-во ХНУ iм. В.Н. Каразiна, 2012. - № 1-2. - С. 66-70.
8. Максименко Н.В. Ландшафтне планування як зааб еколопчного впорядкування територи / Н.В. Максименко // Проблеми безперервно! географiчноl освiти i картографн : зб. наук. праць. - Харгав, 2012. - Вип. 16. - С. 65-68.
9. Програма формування нащонально! еколопчно! мережi в Харкiвськiй областi на 2002-2015 роки / Затверджена ршенням обласно! ради вiд 21 травня 2002 року (II сешя XXIV скликання).
10. Руководящие принципы формирования Общеевропейской экологической сети : пер. с англ. / состав: Г. Беннет (ред. Н.А. Соболев) // Информационные материалы по экологическим сетям / / Рабочая группа по экологическим сетям Северной Евразии (РГЭССЭ). - М. : Изд-во ЦОДП. - 2000. - Вып. 4. - 32 с.
11. Сонько С.П. Засадничi принципи ноосферного природокористування у контексп концепцн сталого розвитку / С.П. Сонько // Вюник Криворiзького екож^чного шституту КНЕУ : зб. наук. пр. - Кривий Иг : Вид-во КЕ1 КНЕУ, 2006. - № 8. - С. 74-87.
12. Сонько С.П. Просторовий розвиток сощо-природних систем: шлях до ново! парадиг-ми : монографiя / С.П. Сонько. - К. : Вид-во "Нжа Центр", 2003. - 287 с.
13. Сонько С.П. Просторова структура ноосфери - сучасш реали i парадокси / С.П. Сонько // Матерiали Шостих Всеукра!нських наукових Талй'вських читань. - Харгав : Вид-во ХНУ iм. В.Н. Каразша, 2010. - С. 5-18.
14. Шашеро А.М. Формування регюнальних екологiчних мереж методами планування територи та аналiзу землекористувань : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. географ. наук: спец. 11.00.02 "Екож^чна та сощальна географiя". - Одеса : Вид-во ОНУ iм. Мечникова, 2013. - 20 с.
Сонько С.П., Максименко Н.В., Квартенко Р.О. Проблемы территориальной организации экологической сети (на примере Северско-До-нецкого экологического коридора)
В формировании национальной экологической сети имеются определенные проблемы, которые имеют методологическую природу. Экологические коридоры выполняют соединительную роль в экологической сети. Рассмотрены современные проблемы формирования Северско-Донецького экологичекского коридора.
Ключевые слова: экологическая сеть, экологическиий коридор, природно-запо-ведный фонд.
Sonko S.P., Mаksymenko N. V., Kvartenko R.О. The territorial organization of ecological network and its problems (for example Siversko-Donetsky ecological corridor)
There are some problems in existing of the national ecological network, which have a methodological foundation. Ecological corridors make connection role in the ecological network. A development of Siversko-Donetsky ecological corridor and its problems are discussed.
Keywords: ecological network, ecological corridor, nature-protection foundation.
