CC BY
47
4. Червона книга Украши. Рослинний CBix/ За ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка. - К.: Укра-шська енциклопедiя, 1996. - 608 с.
5. Benoni K. Ueber die Dniestrquellen und die Thalbildungen im oberen Dniestr- und Strwi^zgebiete// Mitt. der kais. und köng. Geographischer Gesellschaft in Wien. - 1879. - 22. -S. 129-144, 225-237.
6. Benoni K. O gornym obszarze Dniestru i Strwi^za pod wzgl^dem morfologicznym// Spraw. dyrekcji wyzszej szkoly realnej we Lwowie. - Lwow. - 1880. - 14. - S. 3-16.
7. Pol W. Opis Dniestru// Rocznik Towarzystwa Naukowego z Uniwersytetem Jagel-lonskim zl^czonego, т. 21. - Krakow. - 1852.
8. Rohrer J. Bemerkungen auf einer Reise von der türkischen Gränze über die Bukowina durch Ost und Westgalizien, Schliesen und Mähren nach Wien. - Wien. - 1804.
УДК[502.4:502.7](075.8)Д 13 Доц. Л.С. Юглiчек -Хмельницький
нацюнальшй утверситет
ЕКОЛОГ1ЧНА МЕРЕЖА МАЛОГО ПОЛ1ССЯ
Еколопчна мережа Малого Полюся буде охоплювати площу вщ Рави Русько! на заходi до Шепетсвки на сходь Екомережа Малого Полюся повинна включати три еколопчш ядра (Мальованське, Острозьке, Стирське), 4 еколопчш коридори i бу-фернi зони, (територп, що захищають екологiчнi ядра i еколопчш коридори). Коридор широтного спрямування - Малополюький. Коридори меридiального спрямуван-ня - Захiдно-Бузький, Стирський, 1квокський. Передбачаеться, що Мале Полiсся буде важливою частиною еколопчно! мереж.
Ключов1 слова: екомережа, Мале Полюся, екологiчне ядро, екокоридор
Doc. L.S. Yuglichek - Khmelnytskiy national university The ecological network of the Male Polissia
The ecological network of the Male Polissia will cover an area from the Rava-Rusca in the west to the Schepetivca in the east. The econetwork of the Male Polissia must involve 3 ecological kernels (Malovanca, Ostrog, Stir), 4 ecological corridors and buffer zones (the territories that do signify a defense for ecological kernels and ecological corridors against environmental influence). The latitudal corridor is Male Polissia corridor (forest). The meredi-onal ecocorridors are the next: corridor of the Western Boug, corridor of the Styr, corridor of the Ikva. Male Polissia is supposed to be an important part of the national ecological network.
Keywords: Ecological network, Male Polissia, ecological kernel, ecological corridor.
З метою збереження всього бюлопчного та ландшафтного р1зномашття створюеться еколопчна мережа - територ1альна система природних об'екпв.
Побудова нащонально! екомереж1 неможлива без урахування природних особливостей регюшв. Серед ряду регюнальних екомереж, як пла-нуеться створити на Укра!ш, велике значення мае Малополюька.
Мале Полюся розташоване на заход1 Укра!ни у вузькш зниженш смуз1 м1ж Волинським та Подшьським лесовими плато, яку промили льодовиков1 води Дншровського зледеншня. Геоструктурно територ1я приурочена до Во-лино-Подшьсько! моноклшаль Це плоскохвиляста р1внина, майже суцшьно замкнена навколишшми височинами. На швноч1 Мале Полюся оточене Во-линською височиною, на швденному заход1 - Розточчям, на швдш - Голого-ро-Кременецьким шднятим краем Подшьсько! височини [2].
Рельеф територи пластово-акумулятивний алюв1ально-водно-льодови-ковий - це внутршня понижена р1внина, що тягнеться вщ Шепет1вки на захщ
до Рaви-Рycькоï (Мapикич, 1955) [4]. Загальна ïï довжина доcягaе бiльшe 300 м, а cepeдня шиpикa - 20-25 км з вiдxилeннями вщ 5 до V0 км. Для Малого Пол^я xapaктepкi:
• значне тдвищення повepxнi (пepeвaжaють aбcолютнi виcоти 240-260 м i тшьки y долинax piчок тpaпляютьcя вiдмiтки менше 200 м, тодi як аб^лютт виcоти на Полicci доxодять до 120-130 м i не пiднiмaютьcя вище 220 м, а на Подiльcькiй виcочинi - 300-420 м;
• велика шльюсть опaдiв ^чна cyмa опaдiв пepeвиш,ye 650-V40 мм, тодi як на Bолинcькiй вжочит та Подiльcькомy плато вони ледь cягaють 600 мм);
• незначна глибина pозчлeкyвaкня (10-20 м, що значно менше вiд тaкиx показни-кiв для Bолинcькоï та виcочин (вiдповiдко 20-40 м та 150-180 м) [5];
• незначна густота pозчлeнyвaння мeжиpiч (0,5-0,6 км/км2, тодi як на Bолинcь-кш виcочинi - 1,0-2,0 км/км2, а на Под^^шй - 4,0-5,0 км/км2 [5];
• pозтaшyвaння майже вше! тepитоpiï поза межами злeдeнiння, мала кшьшсть озep та вiдcyтнicть моpeновиx вiдклaдiв (Зiльбep, 1956) [3];
• глибоке пiдcтилaння кpиcтaлiчниx поpiд; ^шт^чний фyкдaмeнт майже т-де не вводить на дeнкy повepxкю i зaглиблюетьcя y зaxiдномy нaпpямкy;
• близьке до повepxнi залягання кpeйдовиx поpiд.
Роcликкий покpив Малого Пол^я вiдзкaчaетьcя значною piзкомaкiт-кicтю та cпeцифiчкicтю. Це зyмовлeко екотонним положенням тepитоpiï, ад-же поpyч знaxодятьcя Укpaïкcькe Полiccя та Пpaвобepeжкий Люоетеп. ^pe-важае лicовa pоcликкicть. Значна yчacть цeктpaлькоевpопeйcькиx видiв та цeктpaлькоевpопeйcькиx yгpyповaкь.
Пpи побyдовi eкомepeжi Малого Пол^я ми викоpиcтовyвaли доcвiд cтвоpeння тaкиx мepeж в Gвpопi та У^аЛт [1, 6-10]. Пpиpодко-зaповiдкi те-pитоpiï yтвоpюють кicтяк peгiокaлькоï eкомepeжi, яка включае пpиpодкi яд-pa, бyфepкi зони, eкологiчкi коpидоpи та тepитоpiï пpиpодкого вiдковлeккя.
До cклaдy пpопоковaкоï нами cxeми eкомepeжi Малого Пол^я (pиc.) вxодять тpи еколопчнж ядpa piзкого piвкя: Мaльовaкcькe, Оефозьке та Стиpcькe. Навколо киx видiляютьcя бyфepкi зони - тepитоpiï, що зaxищaють ядpa. Нaйбiльшe за площею Мaльовaкcькe eкологiчкe ядpо зкaxодитьcя y cxiдкiй чacтикi Малого Полiccя (в мeжax Хмeлькицькоï облacтi) i оxоплюе pяд пpиpодко-зaповiдкиx тepитоpiй дepжaвкого та мюцевого значення. Його пpиpодкий ценф cтaковить peгiокaлький ландшафтний пapк "Мальованка", pозтaшовaкий y Шeпeтiвcькомy та Полонскому p-кax. Biк xapaктepизyетьcя виcоким cтyпeнeм пpиpодкоcтi, piзкомaкiттям лaкдшaфтiв, значним флоpиc-тичним, ценотичним та фayкicтичким багатством. Саме по тepитоpiï пapкy пpоxодить cxiдкa межа Малого Полiccя y cиcтeмi гeоботaкiчкого paйокyвaк-ня. Тут зpоcтaють 20 видiв pоcлик, зaнeceниx до "Чepвокоï книги Укpaïки", та багато peгiонaльно piдкicкиx видiв pоcлин та pоcликкиx yгpyповaкь. Режим peгiонaльного пapкy, peгyлювaккя aктpопогeккого навантаження rap^ ятимуть полiпшeккю eкологiчкоï crnya^ï даного peгiокy.
До cклaдy цього ж пpиpодного ядpa eкомepeжi увшде i тepитоpiя ^о-ектованого нащонального пpиpодкого пapкy "Озepо Святе". Цей ушкальний пpиpодкий комплeкc, yтвоpeкий cиcтeмою cоcковиx лiciв та пpиpодкиx i штучнж озep, якi пepeбyвaють на piзниx cтaдiяx pозвиткy, зкaxодитьcя у Славутському та Iзяcлaвcькомy paйокax. Загальна площа ^^одного цeктpy Мaльовaкcького еколопчного ядpa cтaковитимe 30660 га.
1. 1сторико-оргашзацшш та дидактичнi аспекти заповвдноТ справи
9V
1-А; 2-а: 3-Я: 4-и; 5-«; 6-0; 7-е; 8-.: 9-+;№-♦; 11-|; 12-ES; 13-В; 14 Ш.
Рис. Екомережа Малого Полся
Умовнг позначення: I - Мальванське ядро; II - Острозьке ядро; III - Стирське ядро; 1 - заказник державного значення; 2 - заказник мюцевого значення; 3 - пам'ятка природи державного значення; 4 - пам'ятка природи мюцевого значення; 5 - регюналь-ний ландшафтний парк; 6 - дендропарк державного значення; 7 - дендропарк мюцевого значення; 8 - заповщне урочище мюцевого значення; 9 - боташчний сад державного значення; 10 - боташчний сад мюцевого значення; 11 - державний кордон; 12 - екоко-ридори; 13 - природне ядро; 14 - проектоваш природно-заповщш територи
Два шших еколопчних ядра значно менш1 за площею, але вони вщ1г-рають важливу роль в екомереж1 Малого Полюся. Острозьке еколопчне ядро знаходиться на Р1вненщиш, на територи релштово! Острозько! прохщно! до-лини, яка е вузькою екотонною смугою i тому мае багате бюр1зномашття. Природний центр Острозького ядра становлять природно-заповщш територи, загальною площею 8558,5 га. Найбiльшi з них - Дермансько-Мос^вський ре-гiональний ландшафтний парк, Бущанський боташчний заказник державного значення та заказники мюцевого значення - "Урочище '^р", Збитенський пдролопчний та Збитенський оршголопчний.
Стирське еколопчне ядро мае значно менший (268,4 га) природний центр, утворений заказниками державного значення - Лопатинським люо-вим, Лешшвським боташчним та природно-заповщними територiями мюцевого значення. Але це еколопчне ядро включае ряд територш, перспективних для охорони, i потребуе розвитку.
Екокоридори Малого Полюся представлен в основному рiчково-до-линними та люовими комплексами, вони включають iснуючi природно-запо-вiднi територи, а також вщносно збереженi природнi дiлянки. Пропонуеться видшити один регiональний коридор широтного спрямування - Малополюь-кий та три регюнальних коридори меридiального спрямування - Захщнобузь-кий, Стирський, 1квокський.
Широтний Малополiський коридор можна розглядати як частину про-ектованого Галицько-Слобожанського коридору нацюнально! екомережi, що тягнеться вщ Сяну на заходi до рж басейну Сiверського Дiнця та Дону на сходi [6]. Вiн зв'язуе природш ядра екомережi Малого Полюся з ядрами гiрських систем Карпат на заходi та природними ядрами Житомирського По-лiсся на сходь На зниженiй територи Малого Полюся, яку промили льодови-ковi води, бшьш вологий клiмат, нiж на сусщшх Подiльськiй та Волинськiй
височинах, випадае бiльше опадiв, наявна розгалужена система водойм, бага-то болгг, бiльш м,якi зими, значна залюетсть. Очевидно саме це створило умови для переходу ряду видiв з сусщтх височин та Центрально: Свропи через мiграцiйний коридор Малого Полюся на бiльш схiднi територи. Цим по-яснюеться наявнiсть у схщнш частинi Малого Полiсся таких переважно мон-танних видiв, як Luzula sylvatica (Huds.) Gaudin., Phtegopteris connectilis (Michx.) Watt, Primula vulgaris, Rubus hirtus. Регiон характеризуеться значною участю центральноевропейських видiв. Молодiсть флори Малого Полюся та-кож пояснюеться ïï мiграцiйним походженням.
Особливу роль вщграють коридори рiчок Захiдного Бугу, Полкви (та ïï приток Солокп та Ратви), Стиру, 1кви, Горит та ïï приток (Утки, Цвггохи з ïï притоками Гускою та Косецькою та Вiлiï - з притоками Гнилий Рiв, Рудка, Устя), Смолки - притоки Случа. Через щ коридори еколопчна мережа Малого Полюся сполучаеться з единою нацюнальною мережею. Саме на Малому Полюс знаходяться верхiв,я Захiдного Бугу i Стиру. Включення цих терито-рiй в екомережу Малого Полюся е важливим моментом ïx збереження.
Екокоридори не завжди топографiчно неперервт. Незначний розрив е бiля с. Гайки Сахненськ на Львiвщинi. Це територiя природного вщновлен-ня, вона вимагае певних заходiв, спрямованих на подолання наявноï нинi iзо-ляцн природних дiлянок для забезпечення функщонування екокоридору.
Екомережа - це спроба поеднати заповщання територiй з 1'х полiфун-кцiональним використанням. У визначеннi екокоридорiв необхiдно сшвпра-цювати з транспортниками, будiвельниками, передбачити спецiальнi споруди в мюцях, де стикаються м^рацшш коридори та транспортнi. Зеленi мости через дороги забезпечать нерозривну еднють бюсистем, мiграцiю та розселення живих органiзмiв.
Запропонована екомережа Малого Полюся - функцiонально-едина те-риторiальна основа охорони навколишнього середовища регюну - стане важ-ливою ланкою екомережi Украïни.
Л1тература
1. Андр1енко Т.Л., Клестов М.Л., Прядко О.1. Напрямки розвитку природно-запо-в^но! мережi Украши та роль репональних мереж в шй// Мiждержавнi природно-заповiднi територи Украши. - К.: Наука, 1998. - С. 7-13.
2. Брадк С.М., Андр1енко Т.Л. Полiська пщпровшщя// Геоботанiчне районування Укра^сь^ РСР. - К.: Наук. думка, 1977. - С. 73-136.
3. Зильбер Г. А. Краткий физико-географический очерк Малого Полесья// Географ. сб. - Львов. - 1956, вып. III. - С. 25-34.
4. Маринич О.М. Короткий геолого-геоморфолопчний нарис Полюся Украшсько! РСР // Нариси про природу i сшьське господарство Украшського Полюся. - К.: Вид-во Кшв. ун-ту, 1955. - C. 5-44.
5. Пал1енко В.П. Волино-Подшьська область пластово-денудацшних i пластово-аку-мулятивних тдвищених рiвнин // Географiчна енциклопедiя Украïни. - К.: Укр. Рад. Енцик-лопедiя iм. М П. Бажана, 1989, т. 1 - С.208.
6. Розбудова екомережi Украши. Пiд ред. Ю.Р. Шеляга-Сосонко. - К.: Наука, 1999. - 127 с.
7. Bennet G. The Paneuropaean Ecological Network. Questions and answers. - Council of Europe Publishing, 1998. - 28 p.
8. Borussiewicz A. Krainy geograficzne Wolynia Rocznik Wolynski, t. VIII Rowne, 1939. - С. 1-25.
1. 1сторико-оргашзацшш та дидактичш аспекти заповвдноТ справи
99
9. Hoskins R., Karpovicz Z., Lizo A., Nemeth F., Plesnik J. and P. Sabo The IUCN European programme: a contribution to the application of ecological networks in the countries of Central and Easten Europe, 1996. - P. 143-149.
10. Nowicki European ecological networks: perspectives in policy planning and law// Perspectives on ecological networks. European Centre for Nature Conservation publications series on Man and Nature, 1996. - Vol. I. - August. - 192 p._
УДК 581.55 Доц. В.М. Скробала, канд. с.-г. наук - УкрДЛТУ
Л1СОВА ТИПОЛОГ1Я: АСПЕКТИ ЗАПОВ1ДНО1 СПРАВИ
На 0CH0Bi математичного моделювання методами добування даних запропонова-но схему клiматично-едафiчноi атки, представлено загальш результати титзацп мю-цезростань люово'1 рослинносп. Вщзначено, що еколопчш параметри мюцезростань раритетних фiтоценозiв значно вщхиляються вiд середнiх значень. Багатовимiрна ор-динацiя рослинних угруповань може слугувати основою для оцшки ix раритетностi.
Ключов1 слова: люова типологiя, багатовимiрна ординацiя, математичне моде-лювання.
Doc. V.M. Skrobala, Ph.D. - USUFWT Forest typological: aspects of the protected business
On the basis of mathematical modelling by the data mining methods the general results of typification of forest vegetation settlements and the chart of climat-edaphic net have been represented. It is marked, that ecological parameters of rare phytocoenoses settlements considerably deviate from the mean values. Multidimensional ordination of plant communalities can serve as a basis for estimation of their rarity.
Keywords: forest typology, multidimensional ordination, mathematical modelling.
Люова типолопя мае важливе значения у теори та практищ люового господарства [4, с.13]. Вона слугуватиме основою для встановлення причин i умов формування насаджень того чи шшого складу та продуктивносл, зако-номiрностей природного вщновлення i динамжи деревостану, пояснення взаемозв'язюв i взаемозалежност лiсовоi рослинносп i факторiв середовища, районування територи. Але, як зазначав Д.В. Воробйов, "приймаючи един принципи класифiкацii, ми не повинш ix розглядати як догму, як ютину в ос-таннiй iнстанцii" [4, c.14]. Навпаки, передбачалося, що у процесi розроблення першого варiанту класифiкацii типiв люорослинних умов буде нагромадже-ний необхщний матерiал для критичного перегляду цих принцишв та подаль-шого удосконалення класифiкацii.
На теперiшнiй час юнуе цiла низка недостатньо розроблених питань класифшаци, на якi вказували ще Д.В. Воробйов i П.С. Погребняк: необхщ-нiсть розширення едафiчноi Ытки у напрямi бiльш сухих мюцезростань (пг-ротопи мiнус один, мшус два i т.д.), у напрямi типiв вищо трофностi (трофо-топи E, F, G, H i т.д.), класифжащя мiсцезростань iз засоленими грунтами, ацидифшьних i кальцефiльниx варiантiв мiсцезростань тощо [4, 13]. Про те, що класифжащя типiв люорослинних умов за допомогою едафiчноi Ытки Алексеева-Погребняка не дае можливостi вщобразити всю рiзноманiтнiсть ль сiв, свщчать роботи А.Л. Бельгарда, М.А. Голубця, К.А. Малиновського та багатьох шших [2, с.5-6]. 1стотний недолiк люово!" типологii полягае у тому,
