CC BY
16
8. Stawinski W. (red). "Dydaktyka biologii i ochrony srodowiska" PWN. Warszawa - Poznan. 2000.
9. Wazynski B.,: Metody edukacji przyrodniczo-lesnej" [w:] Wspolczesne zagadnienia edukacji lesnej spoleczenstwa. Lesny Zaklad Doswiadczalny SGGW. Centrum Edukacji Przyrodnic-zo-Lesnej. Rogow 1997.
10. Zar§ba R. Puszcze, bory i lasy Polski. PWRiL. Warszawa 1986.
УДК 551.482 Проф. Януш Тудовсм, д-р. габ. - Варшавський ушверситет;
мол. наук. ствроб. Ю. Нестерук - 1н-т екологи Карпат НАН Украши
ФЕНОМЕН ВИТОК1В ДН1СТРА (ДЕЯК1 ДОПОВНЕННЯ ДО 1СТОРН ДОСЛ1ДЖЕННЯ ДН1СТРА)
Подаеться короткий нарис юторп дослiджень витокiв Дшстра. Викладена юто-рiя дискусп про основне джерело ще' рiки.
Ключов1 слова: витоки Днicтра, потiк, притока.
Prof. Janusz Gudowski - University of Warsaw; Yuri Nesteruk -Institute of Ecology of the Carpathians, NASU
Phenomen of the Dnister head streams (Some remarks to researches history of Dnister river)
The paper gives a short description of the head stream of the Dnister river. History of the discussion about the main source of the river is presented.
Keywords: head stream of the Dnister River, stream, tributary.
Визначення географ1чного розташування витоюв Дшстра е своерщ-ним феноменом. Джерела ржи знаходяться при головному европейському во-додш, поблизу верх1в''в ще двох шших великих рш - Вюли i Дунаю. Витоки Дшстра й витоки Сяну, басейн якого належить до Балтшського моря, знаходяться на вщсташ близько 20 км. Окр1м цього, за 6 км вщ джерел Сяну, на швденних схилах Ужоцького перевалу бере початок Уж, який вщноситься до басейну Дунаю. На вщдал1 6 км вщ джерел Дшстра пропливае Стрий -найбшьша права притока Дшстра.
Довгий час серед географ1в не було одностайност стосовно витоюв Дшстра. Найперше про це зазначив Геродот, який у четвертш книз1 свое'' "1с-торп" зазначив, що Т1рас (Дшстер) "пливе з швноч1 й бере початок з великого озера, що знаходиться на меж1 земель сюф1в i невр1в" [1]. У примаках редактором зазначено, що Геродот був переконаним у тому, що вс найбiльшi ржи Сюфи брали початок з великих озер. На наше глибоке переконання, до Геродота у цей час потрапила шформащя про озеро у верхнш течи долини Дшстра, у мющ впадшня р. Верещищ. Велик cамбiрcькi болота у розширенш дь лянцi долини Дшстра е шчим iншим, як евтрофшованим озером. Як вiдомо з палеогеографiчних доcлiджень, у середньому голоцеш (атлантична епоха за схемою Блггта-Сернандера, прибл. 5,5 тис. р. тому) кшмат Свропи вщзначав-ся вищими температурним режимом й вологicтю (цей перюд iнодi називають клiматичним оптимумом). Шзшше, iз глобальним похолоданням, сповшьни-лося живлення озера й воно поступово перетворилося на велике болото iз по-тужним торфовим покладом.
1. 1сторико-оргашзацшш та дидактичнi аспекти заповвдноТ справи
93
Iншi давш географи й мандрiвники - Страбон, Птолемей, Йордан, Костянтин Багрянородний та ш. теж згадували Днiстер у сво!х працях, але Bei щ данi стосувалися нижньо! його течи. Ця частина долини Дшстра уже в ан-тичнi часи була добре знаною античним мислителям, з огляду на те, що у Швшчному Причорномор'1 вже iснувало ряд мют - колонiй. Саме антична назва ржи дала назву Тiрi - давньому поселенню у гирлi Днiстра, першi згад-ки про яке сягають перелому VI i V ст. до н. е. Сдиний географ - Страбон - у другш книзi "Географи" зазначае, що "витоки Днiстра не е дослiдженимим [3].
У свош пращ В. Поль [7] зазначав, що "давнiшi географи звично, були впевнеш, що Сян, Дшстер й Тиса беруть початок з одного мюця й зазначають його як гору Бескид". "Давшшими географами" був фактично священик Б. Хмельовський, автор першо! польсько! енциклопеди "Новi Афiни чи Ака-демiя всiх сенсацiй" (1745-1756), вщомо! великою масою неточностей. Невь домо чому, але В. Поль не взяв до уваги "Рочтю" Я. Длугоша, де було зазна-чено, що "джерело Днiстра знаходиться у горах Сарматських поблизу замку Собень у Перемишльськш земл^'.
У 1803 р. на витоках Дшстра побував Ю. Рогрер - краезнавець, профе-сор Львiвського ун-ту. У виданш 1804 р. його пращ "Bemerkungen auf einer Reise..." [8] бачимо автора iз карашським провщником бiля струмка Днiстра, що пливе попри село бшя пiднiжжя прського хребта. Ю. Рогрер побував у Лiмнiй i Дубовому, де мiсцевi жителi вказували на початок Дшстра. Автор був помилково упевнений, що цей доплив саме й е основним струмком Дшстра, який, незважаючи на те, що був коротшим вщ осьового допливу, справляв враження повноводшшого. Так само й В. Поль, який був першим, хто у 1840-1844 рр. провiв систематичш дослщження верхiв'я Дшстра, був переко-наний, що початком ще! велико! ржи е саме Дшстрик Дубовий: "... через чо-тири милi прсько! мандрiвки вщ перевалу Бескид потрапляемо у село, зване Дшстриком Дубовим, й тут б'ють джерела Дшстра вже на нижчих залюнених вододшах". В. Поль побував у щй мiсцинi кшька разiв, а його описи природи цих мюць i побуту мюцевих жителiв повиннi були б увшти до працi "Геогра-фiя та етнографiя Польщi", однак рукопис ученого безслщно пропав пiд час повстання 1846 р. На щастя, "Опис Дшстра" В. Поль встиг опублжувати у "Рочшку Наукового Товариства з Ушверситетом Ягеллонським" [7], звiдки й подаш наведенi вище цитати.
Необхщно також зазначити, що подiбнi сумшви, як у випадку Дшс-трика Дубового, стосувалися також шших, значно бшьших приток Днiстра, як Стрвяж i Стрий. Цi гiпотези юнували ще на початку ХХ ст. На пiдставi по-рiвняння приток й аналiзу гирл цих двох рш стверджувалося, що Днiстер не-обхiдно вважати притокою то одше! рiки, то шшо!.
Наприкiнцi 1870-х роюв появилися першi топографiчнi карти терито-ри й це стало поштовхом до вирiшення цього питання. На знаходження вито-ку Дшстра саме на схилах Розлуча над Вовчим уперше аргументовано вказав у 1878 р. К. Бенош - професор Львiвського ун-ту [5,6], автор кшькох видань "Географи Австро-Угорсько! iмперil", "1люстрованого географiчного атласу" й ряду шдручниюв для шкiл та пмназш, виданих нiмецькою та польською
мовами. Зазначеш К. Бенонi дослiдження з визначення витоюв Днiстра у 1905 р. шдтвердив С. Рудницький - геоморфолог i класик укра1нсько1 геогра-фи. Вiн зазначав: "Жерела ржи Дшстер клали давнiшi географи мабуть за Вшкентием Полем у Дшстрику Дубовому. Цей погляд удержувався довп ль та, хоч Бенонi вже у 1879 р. доказав, що властиво джерела Дшстра належить шукати коло села Вовчого" [2].
У часи С. Рудницького i вовчинецький потж (тобто власне Дшстер), i потiк iз Днiстрика Дубового (тобто Дшстрик Дубовий) мiсцеве населення на-зивали Днiстром. Але, за переконанням С. Рудницького, i картографiчний ма-терiал, й обстеження околиць показують, який потiк е основним, а як - дру-горядними, тобто, притоками Дшстра. С. Рудницький так пояснюе ситуацш стосовно справжнього джерела - витоку Дшстра. На його думку, головного джерела Дшстер не мае. У безпосереднш близькост вщ джерела у Дшстер впадае з десяток по^чюв, як лiвих, так i правих, приблизно однакових за дов-жиною й водшстю. Тому правильнiше сказати, що С. Рудницький шдтвердив власне водозбiрну лшку, в якiй знаходяться витоки Дшстра.
Джерело, яке можна умовно вважати за головне джерело Дшстра, зна-ходиться на схщ вщ с. Вовче, на швденно-захщному схилi хр. Розлуч i вщда-лене вщ г. Розлуч (933 м - найвища точка на хребтi) приблизно на 1300 м у пн-зах - зах. напрямку. С. Рудницький подав знаходження основного джерела Дшстра на висот 850 м, тодi як К. Бенош [6] - на висот приблизно 910 м, що на 200 м вище, шж витоки Дшстрика Дубового. Рiзниця у висот розташу-вання джерел Дшстра пояснюеться, очевидно, рiзною воднiстю рокiв, коли проводили сво! дослiдження В. Поль i С. Рудницький, й, вщповщно, рiзною висотою знаходження пiдкорових джерел. За останшми даними джерело, яке вважаеться основним витоком Дшстра, розташоване на висот 818±2 м н. р. м. ^длш Лаборатори iнформацiйних технологiй у географiчному краезнавствi ЛНУ iм. 1вана Франка). Неподалiк цього мiсця (на вщстат 0,5 км) проходить вододш мiж витоками Днiстра й притоками р. Яблуньки, яка вщноситься до басейну р. Стрий.
Витоки Дшстра знаходяться у мющ, де проходять межi видiлiв ба-гатьох районувань - геоботашчного, флористичного, ландшафтного, геомор-фологiчного тощо. Цей регiон вщзначаеться великою бiотичною рiзноманiт-нiстю. За даними наших дослщжень, у Верхньодшстровських Бескидах зрос-тае щонайменше бшя трьох десяткiв видiв рослин, яю занесенi до Червоно! книги Укра1ни [4]. Ряд видiв знаходяться у Бескидах на межi свого ареалу. Тому мюце витоку Днiстра повинне бути приеднане до регюнального ландшафтного природного парку "Верхньодшстровсью Бескиди", що сприятиме здiйсненню програми еколопчного монiторингу й оптимiзацil гiдрологiчного режиму у верхнш частинi долини Дшстра.
Лггература
1. Геродот. 1стори в дев'яти книгах. - К.: Наук. думка, 1993. - 575 с.
2. Рудницький С. Знадоби до морфологи карпатського сточища Днютра// Зб. ма-тем. - природописн. - лшарс. секцш НТШ, т. 10. - Льв1в: НТШ, 1905. - С. 1-85.
3. Страбон. География. В 17-ти кн. - Л.: Наука, 1964. - 943 с.
1. 1сторико-оргашзацшш та дидактичш аспекти заповвдноТ справи
95
4. Червона книга Украши. Рослинний свгг/ За ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка. - К.: Укра-шська енциклопедiя, 1996. - 608 с.
5. Benoni K. Ueber die Dniestrquellen und die Thalbildungen im oberen Dniestr- und Strwi^zgebiete// Mitt. der kais. und köng. Geographischer Gesellschaft in Wien. - 1879. - 22. -S. 129-144, 225-237.
6. Benoni K. O gornym obszarze Dniestru i Strwi^za pod wzgl^dem morfologicznym// Spraw. dyrekcji wyzszej szkoly realnej we Lwowie. - Lwow. - 1880. - 14. - S. 3-16.
7. Pol W. Opis Dniestru// Rocznik Towarzystwa Naukowego z Uniwersytetem Jagel-lonskim zl^czonego, т. 21. - Krakow. - 1852.
8. Rohrer J. Bemerkungen auf einer Reise von der türkischen Gränze über die Bukowina durch Ost und Westgalizien, Schliesen und Mähren nach Wien. - Wien. - 1804.
УДК[502.4:502.7](075.8)Д 13 Доц. Л.С. Юглiчек -Хмельницький
нацюнальшй ушверситет
ЕКОЛОГ1ЧНА МЕРЕЖА МАЛОГО ПОЛ1ССЯ
Еколопчна мережа Малого Полюся буде охоплювати площу вщ Рави Русько! на заходi до Шепетсвки на сходь Екомережа Малого Полюся повинна включати три еколопчш ядра (Мальованське, Острозьке, Стирське), 4 еколопчш коридори i бу-фернi зони, (територп, що захищають екологiчнi ядра i еколопчш коридори). Коридор широтного спрямування - Малополюький. Коридори меридiального спрямуван-ня - Захiдно-Бузький, Стирський, 1квокський. Передбачаеться, що Мале Полiсся буде важливою частиною еколопчно! мереж.
Ключов1 слова: екомережа, Мале Полюся, екологiчне ядро, екокоридор
Doc. L.S. Yuglichek - Khmelnytskiy national university The ecological network of the Male Polissia
The ecological network of the Male Polissia will cover an area from the Rava-Rusca in the west to the Schepetivca in the east. The econetwork of the Male Polissia must involve 3 ecological kernels (Malovanca, Ostrog, Stir), 4 ecological corridors and buffer zones (the territories that do signify a defense for ecological kernels and ecological corridors against environmental influence). The latitudal corridor is Male Polissia corridor (forest). The meredi-onal ecocorridors are the next: corridor of the Western Boug, corridor of the Styr, corridor of the Ikva. Male Polissia is supposed to be an important part of the national ecological network.
Keywords: Ecological network, Male Polissia, ecological kernel, ecological corridor.
З метою збереження всього бюлопчного та ландшафтного р1зномашття створюеться еколопчна мережа - територ1альна система природних об'екпв.
Побудова нащонально! екомереж1 неможлива без урахування природних особливостей регюшв. Серед ряду регюнальних екомереж, як пла-нуеться створити на Укра!ш, велике значення мае Малополюька.
Мале Полюся розташоване на заход1 Укра!ни у вузькш зниженш смуз1 м1ж Волинським та Подшьським лесовими плато, яку промили льодовиков1 води Дншровського зледеншня. Геоструктурно територ1я приурочена до Во-лино-Подшьсько! моноклшаль Це плоскохвиляста р1внина, майже суцшьно замкнена навколишшми височинами. На швноч1 Мале Полюся оточене Во-линською височиною, на швденному заход1 - Розточчям, на швдш - Голого-ро-Кременецьким шднятим краем Подшьсько! височини [2].
Рельеф територп пластово-акумулятивний алюв1ально-водно-льодови-ковий - це внутршня понижена р1внина, що тягнеться вщ Шепет1вки на захщ
