CC BY
25
20. White T.L., Hodge G.R., 1989., Predicting Breeding Values with Applications in Forest Tree Improvement. Kluwer Academic Publishers. Dordrecht, Boston, London.
21. Williams E.R.; Matheson A.C., Harwood C.E. 2002. Experimental design and analysis for use in tree improvement. CSIRO Publishing. Collingwood. Australia. - P. 1-214.
УДК 630*182.21 (477) Ст. наук. ствроб. П. Т. Ященко, канд. бюл. наук -
1нститут екологи Карпат НАН Украти;
доц. М.В. Чернявський, канд. с-г. наук; доц. Я.В. Геник, канд. с-г. наук - УкрДЛТУ
ПРО ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ЕКОГРАМ ПОТЕНЦШНО1 Л1СОВО1 РОСЛИННОСТ1 (НА ПРИКЛАД1 ВЕРХ1В'Я БАСЕЙНУ ДН1СТРА)
Охарактеризовано методи титзацл люово! рослинносп з використанням еда-фiчноi атки та побудови екограм, як застосовуються украшською та шмецькою ль сотипологiчними школами. Вщображено специфiку побудови екограм потенцiйноi рослинносп та рiзноманiтнiсть сучасних типiв люу модельних лiсництв, що розта-шоваш в басейнi Днiстра.
Senior teacher P.T. Yashchenko - Institute ecology Carpathians NAS of Ukraine;
doc. M.V. Chernjavski, doc. Ya.V. Genuk- USUFWT
About the principle construction eco-diagrams of the potential forest vegetation (in the Upper Dnister basin as an example)
The methods for typisation of the forest vegetation, with use of the edaphically net and construction eco-diagram, which are employ by the Ukrainian and Germanian fo-resttypological schools are characterized. The specific construction eco-diagram of the potential natural forest vegetation and ecological diversity of the actual site and forest types for the model forest range, which are situated in Upper Dnister basin, are reflected.
Вступ
Украшська люотиполопчна школа, теоретичш основи яко'' були сфор-моваш вщомими вченими - люознавцями С.В. Алексеевим, П.С. Погребня-ком, Д.В. Воробйовим на основ! праць попередниюв [10] i розвинеш ix учня-ми та послщовниками [1-9; 12-18] базуеться на засадах первинност еколопч-них умов та використанш едафiчниx i кшматичних ознак для оцшки люорос-линного потенцiалу певно'' дшянки земно'' поверxнi. На основi такого шдходу були встановленi основнi люотиполопчш одиницi (чи категорii), керiвнi та допомiжнi ознаки для 'х визначення, охарактеризовано типолопчну варь абельнiсть окремих регюшв [19, 21, 25-29]. Так, для встановлення типу люо-рослинних умов керiвними ознаками е багатство грунту та його волопсть, визначення категори "тип лiсум передбачае врахування кшматичних особли-востей регiону, породного складу i бонiтету насадження, а категори "тип де-ревостану" - походження та природносл його формування.
Важливим завданням сучасного етапу розвитку укра'нсько'' люотипо-логiчноi школи визнано поглиблене дослщження вже встановлених тишв ль су [12, 13], уточнення детальних 'х описiв на основi дiагностичниx ознак, встановлення пiдтипiв, варiантiв i морф. Актуальним е також питання удоско-
налення типолопчно1 систематизаци лiсiв, уточнення люотиполопчно1 струк-тури та специфiки окремих географiчних районiв, встановлення регюнально1 люотиполопчно1 репрезентативности виявлення особливостей окремих типiв люу, складання визначникiв типiв лiсу, узагальнення регiонального досвiду ведення господарства на типолопчнш основi.
Не менш важливим для розвитку сучасно! типологп е аналiз методiв рiзних типологiчних шкiл щодо тишзаци лiсорослинних умов, порiвняння ефективностi застосування iнших, нiж в украшськш екологiчнiй типологп, пiдходiв до ординацп екологiчних факторiв, до систематизаци лiсiв, класифь каци рослинностi загалом [20, 21, 30-32]. Таким, зокрема, е шдхщ шмецько1 люотиполопчно1 школи до вiдображення еколого-бюлопчно1 специфiки уг-руповань потенцшно1 люово1 рослинностi на основi побудови екограм. В основу цього методу покладено ординащю можливих варiантiв едафiчного ба-гатства рiзних типiв мiсцезростань, !х зволоження, а також характер розмь щення в рельефi i вiдповiдно специфжу клiматичних особливостей. Висвгг-лення методики побудови екограм та характеристики люорослинних умов ба-сейну верхiв,я Дшстра i е предметом ще1 публшаци.
Методика виконання досл1дження
В основу виявлення, систематизаци i характеристики титв лiсу ба-сейну рiки Дшстер покладено методику лiсотипологiчного аналiзу, яка пе-редбачае встановлення типологiчних одиниць рiзного рангу, визначення !х об'ему i меж на основi апробованих в Укршт принципiв видiлення (Вороб-йов, 1953, 1967). Саме за таких умов забезпечуеться можливють порiвняння лiсотипологiчних одиниць усiх рангiв, як видiляються рiзними дослiдниками у рiзних регiонах Украши пiд час люовпорядкування чи проведення науково-дослiдних робгт.
Зокрема, типи лiсорослинних умов (едатопи чи типи умов мюцевирос-тання) визначет за едафiчними характеристиками люових земель, такими як багатство грунту (потужшсть Грунтового профiлю i гумусового горизонту, материнська порода) та його волопсть. Ц характеристики встановлюються опосередковано за характером рослинност (склад деревостану, видовий спектр рослин-iндикаторiв - на пiдставi як !х присутностi, так i вiдсутностi.), а також за особливостями рельефу дшянки (висота н.р.м., експозицiя, крутизна i форма схилу, мюцеположення на схилi), який зумовлюе варiабельнiсть мiкроклiматичних умов i характеру зволоження.
Типи лiсорослинних умов можна подляти на загальноприйнятi тдтипи за ступенем багатства i вологосп мiсцезростань; пiдтипи являють собою одну дев'яту частину едатопу, роздтеного у межах едафчно1 сiтки на три частини по вертикалi i по горизонтат, i вiдображають вiдмiни у вологосп та багатстш грунту.
Для встановлення приналежносл окремих дiлянок люу до певного типу люу проаналiзовано регiональну специфiку умов мюцевиростання, характер деревостану (породний склад i бонiтет), особливостi домiнування та видовий спектр трав'яного вкриття, клiматичнi характеристики, комплекс юто-ричних факторiв та характер антропогенного впливу на формування наса-дження. Тип деревостану - коршний чи похщний - визначено за ступенем
вщповщносп складу деревостану потенцшному типу люу, з урахуванням ступеня природностi насадження.
Лiсовi асощаци охарактеризовано за домшантним принципом як рос-линнi угруповання, подiбнi за складом всiх ярушв (деревостан, пiдлiсок, до-мiнанти трав'яного i мохового ярусiв). 1х видшення у межах типу деревостану (асощащя = варiант типу деревостану) здшснено за фактичним сучасним складом насадження i домiнантом трав'яного вкриття. Такий шдхщ дещо вщ-рiзняеться вiд об'ему асощаци (асоцiацiя = тип люу) за В.М. Сукачовим (1972), але дае змогу детально охарактеризувати варiабельнiсть сучасного, реально юнуючого рослинного покриву регiону.
Об'екти дослщжень
Спроба охарактеризувати лiсорослиннi умови верхньо1 (прсько1) час-тини басейну ржи Дшстра на основi екограм була зроблена у процес вивчен-ня трансформацшних процесiв у лiсах Сколiвських та Верхньоднiстровських Бескидiв. Переважаючим типом використання земель у цих регюнах е люо-господарське, тому !х було обрано як модельнi територи для проведення де-тальних дослщжень за даною проблематикою. Важливим питанням для Ско-лiвських Бескидiв е також оцшка ефективностi використання люорослинного потенцiалу типiв лiсу (особливо з урахуванням трансформованост земель внаслiдок застосування суцiльнолiсосiчних рубань), аналiз причин попршення санiтарного стану деревостанiв смереки третього поколiння на мiсцi бучин тощо.
У лiсах Розлуцького лiсництва Турювського ДЛГ, Опорецького лю-ництва Славського ДЛГ, Стшвського лiсництва нацiонального природного парку "Сколiвськi Бескиди" (ДЛГО "Львiвлiс") та Славського лiсництва об'еднання агрофiрми "Галсiльлiс" було закладено 11 пробних площ, проведено люотиполопчну !х оцiнку. На пробах здшснено детальш геоботанiчнi описи рослинностi, перелш i обмiр дерев (дiаметри, висоти, розмiри крон тощо), описано грунти i зроблено аналiз !х фiзико-хiмiчних властивостей.
Лiси Бескидiв загалом вiдзначаються рiзноманiттям типiв лiсу i типiв умов мiсцезростань, що зумовлене як варiабельнiстю клiматичних умов внас-лiдок значно1 амплiтуди висотного поширення лiсовоl рослинностi, так i вторичною специфiкою прояву антропогенних та природних факторiв, якi впли-вали на формування рослинного покриву цього краю. Проте типолопчна рiз-номаштшсть окремо взятих лiсництв у межах модельних просторiв не е великою, переважаючими е волоп сугруди i груди, зрiдка трапляються також су-бори, тодi як боровi типи практично вiдсутнi. Наприклад, люи Опорецького лiсництва, що у Стшвських Бескидах, особливо вiком старше 50 роюв, сформувалися у чотирьох типах люорослинних умов i представленi фактично п'ятьма типами люу з переважанням смереки як типотвiрноl породи. Решта п'ять свiжих типiв характеризують переважно бюполяни, загальна площа яких незначна, не перевищуе 2 % плошд лiсництва, тому до уваги не бралися.
Таким же невеликим е й сучасний типолопчний спектр Розлуцького люництва, але вiн вiдображае своерщшсть природних умов регiону Верхньо-дшстровських Бескидiв через переважання ньому тишв лiсу з домiнуванням чи участю ялищ (табл. 1).
Табл. 1. Перел'к основных munie л'су Опорецького та Розлуцького л'сництв
№ Шифр типу л1су Назва типу лiсу Лшництво i % плошд
Опорець Розлуч
1 В3См Вологий смерековий cy6ip 0.2
2 С2Б Бiополяна *
3 С2ГСД Бiополяна * 0,3
4 С2ГБС Бiополяна 0,9
5 С2ГБД Бюполяна 0,7
6 С2БЯцСм Свiжа буково-ялицева сусмеречина *
7 СЗБкСм Волога букова сусмеречина 29,5
8 СЗБЯц Волога букова суяличина 22,0
9 СЗБкЯцСм Волога буково-ялицева сусмеречина 48,2
10 СЗБСмЯц Волога буково-смерекова суяличина 0,6
11 СЗСмЯцБк Волога смереково-ялицева бучина 10,6 48,6
12 С4Вхс Сира сушровшьшина *
13 БЗЯцБк Волога ялицева бучина 22,3
14 БЗСмЯцБк Волога смереково-ялицева бучина 3,4
15 БЗБкСмЯц Буково-смерекова яличина 2,8
16 БЗБкЯцСм Волога буково-ялицева смеречина 9.9
17 Б4Вхс Сира шровшьшина *
Разом 100,0 100,0
Примтка: * загальна площа типу в люницта - до 2 га
Необхщно зазначити, що вивчення типолопчно! структури лшв Бес-кид1в було започатковане у 50-т роки ХХ-го ст. роботами вчених укра1нсько1 люотиполопчно! школи. Саме в цей перюд були проведет польов1 дослщ-ження 1.П. Федцем 1 на основ1 з1браного матер1алу зроблеш теоретичш науко-в1 узагальнення щодо типолопчно! структури лшв безпосередньо регюну Скол1вських Бескид1в, видшено основш 1х типи (табл. 2), шдготовлено короткий визначник тишв л1су (Федець, 1957).
Власне 1.П. Федець (1957, с.7) звертав увагу на те, що "...у Схщних Бескидах найбшьш поширеш багат та вщносно багат волоп типи умов м1с-цевиростання - БЗ 1 С3, менш1 площд займають св1ж1 типи (С2 1 Б2), 1 дуже рщко трапляються сир1 й мокр1 типи умов мюцевиростання (таю як Б4 1 особливо С4 та Б5), а також вщповщш 1м типи л1су".
Проанал1зувавши типолопчний спектр табл. 2, можна зробити висно-вок, що 1.П. Федець не видшяв у регюш смеречин (раменей), надаючи перевагу буков1 та ялищ при визначенш багатих тишв люу. Сучасш ж люовпоряд-ники смеречини видшяють (табл. 1), що св1дчить про певну змшу погляд1в на роль л1сотв1рних порщ та шдход1в до вичленування тишв люу у Карпатах. Така специфжа люотиполопчно! структури люництв, що репрезентують регь он, характер просторового { висотного розмщення лшв, сучасний стан люо-вих екосистем та тенденци 1х динамжи були враховаш тд час анал1зу транс-формацшних процеЫв у рослинному покрив1 верх1в'я басейну Дшстра та по-будови екограм тишв люу для анал1зованих люництв { модельних територш.
Методика побудови екограм
Основними постулатами украшсько! люотиполопчно! школи е виз-нання первинност еколопчних умов у формуванш люу, використання шди-
каторних властивостей люових рослин для встановлення типу люорослинних умов, ординацiя тишв лiсорослинних умов у виглядi едафiчноl сiтки, враху-вання ролi кшмату у формуваннi типiв лiсу та ощнки вiдповiдностi деревос-тану коршному типу. З урахуванням цих постула^в проведене люовпорядку-вання лiсiв Украши, а ведення господарства базуеться на люотиполопчнш основi. Разом з тим спрощення фггоценотично! структури лiсiв i розвиток антропогенно зумовлених форм трав'яного покриву на зрубах, посилення участ в лiсах аллохтонних та домшування окремих автохтонних видiв рослин часто затрудняе типолопчну оцiнку люових дiлянок i правильнiсть встановлення типу люу, визначення типу потенцшно! рослинность
Табл. 2. Основш типи л'1су Сколiвських Бескидiв
№ з/п Тип лшорослин-них умов 1ндекс типу л1су Типи л1су
В3 В3См вологий карпатський чистосмерековий суб1р
С2 С2БкСм св1жа букова сурамень *
С3 С3См волога чиста сурамень
С3ЯцСм волога ялицева сурамень
С3БкСм волога букова сурамень
С3СмЯц волога смерекова суяличина
С3БкСмЯц волога буково-смерекова суяличина
С3СмБк волога смерекова субучина
С3ГБк волога грабова субучина
С4 С4См сира чиста карпатська сурамень
Б3 Б3СмЯц волога смерекова яличина
Б3БкЯц волога букова яличина
Б3СмЯцБк волога смереково-ялицева бучина
Б3Бк волога чиста карпатська бучина
Б3ЯвБк волога тдполонинна яворова бучина
Б3СмБк волога тдполонинна смерекова бучина
Б4 БСмЯц сира смерекова яличина
Б4Вхс сира с1ровшьшина
Б4Вхч сира чорновшьшина
ПримШка. *сурамень - колишня назва сусмеречин
Пiд час узагальнення результатiв дослiджень по проекту "Дшстер", що виконувався пiд епдою ЮНЕСКО з метою оцiнки трансформацшних про-цесiв у басейнi ржи, яка ще мае виразнi риси природност порiвняно з багать-ма каналiзованими рiчками Захщно! Свропи, виникла необхiднiсть зютавлен-ня даних типолопчно! характеристики сучасних лiсових угруповань i оцiнки потенцшно! рослинностi, проведено! за методолопею украшсько! лшвничо! школи та результапв, отриманих за методологiею, застосовуваною шмецьки-ми лiсiвниками. Зупинимося на особливостях останньо! детальнiше.
Нiмецькi дослщники, зокрема лiсiвники Саксони, вiдображають типо-логiчне рiзноманiття потенцiйних лiсових угруповань у виглядi екограм. В основi побудови екограм лежать методичнi розробки вщомих нiмецьких вче-них - П. Шмщта, А. Гюнтеля, В. Вагнера, М. Дрешлера, М. Мшма, С. Кохле-ра [32], як за принципом ординацп факторiв середовища здiйснили типiзацiю
угруповань потенцшно! люово! рослинностi Саксони, вiдобразивши 1х на екограмах.
Екограма - це рисунок у виглядi двох двовимiрних схем (сiток), на яких показано мюце певного типу лiсових угруповань, означеного деревною породою i характерним трав'янистим видом. Розмiщення угруповань на пер-шiй сiтцi показано вщносно багатства та специфiки зволоження мюцезрос-тання (грунту), якi вираженi через певш позначення, а на другш - вiдносно багатства мiсцезростання (грунту) та особливостей кшмату, який е типовим для певних умов рельефу, i в якому може сформуватися таке угруповання потенцшно! рослинности Перша сггка вiдображае до того ж зволожуваш мю-цезростання, а друга - не зволожуваш.
Як зазначае П. А. Шмщт [32], екограми схематично вщображають взае-мозв'язок мiж природними лiсовими угрупованнями i групами умов мюцез-ростань для кожного кшматичного поясу окремо. При цьому розумiеться, що потенцiальнi лiсовi угруповання виведеш шляхом порiвняння, абстрагування i типiзацii насаджень, наближених до природних, i якi вiдображають рослин-ний потенщал вiдповiдних груп умов мюцезростання.
Сутнiсть першо! сiтки екограми досить близька до вщображення типу люорослинних умов у межах едафiчноi сггки Алексеева-Погребняка. Рiзниця полягае в тому, що стушнь трофностi i вологост мiсцезростань за едафiчною сiткою визначаеться опосередковано, за шдикаторними властивостями рос-лин, тодi як на Ытщ екограми зразу вiдображено i характер субстрату (орга-нiчний, мiнеральний), i характер зволоження (змiнне, прируслове) та його рь вень (мокрi, свiжi i т.д.). Форму (зразок) першо! сiтки екограми та характеристику мюцезростань (з позначеннями нiмецькою та укра!нською мовами), можна бачити на рис. 1.
Специфша типу мшцезростань та ix зволоження
Рiвень багатства мшцезрос-тань (грунту) Органiчне Мшеральне Змiнне Прируслове
O1 дуже мокрi O2 мокрi O3 сирi N1 сирi N2 волоп W1 волоп W2 свiжi B1 мокрi B2 сирi
Е R
МЕ K
M M
ОМ Z
О A
O1 sehr sumpfig O2 sumpfig O3 naß N1 naß N2 feucht W1 feucht W2 frisch B1 sumpfig B2 naß
Organische Naßstandorte Mineralische Naßstandorte Wechslefeuchte Standorte Bachtalchenstandorte
Рис. 1. CimKa екограми, що вiдображаeгрупи мшцезростань з характеристикою багатства ix фунту та особливостями зволожуваностi
Багатство грунту характеризують за такими п'ятьма категорiями:
• багат грунти (R - reich) = Е (евтрофт);
• помiрнобагатi (K - kräftig) = МЕ (мезоевтрофт);
• середт (M - mittel) = М (мезотрофт);
• n0MipH0 бщт (Z - ziemlich arm) = ОМ (олломезотрофт);
• бiднi (A - arm) = О (олиютрофт) грунти.
Наведемо приклад вщображення потенцшних тишв рослинних угру-повань (за Браун-Бланке, з розмщенням ix за методикою шмецьких вчених [32]), видшених нами для Микола1вського люництва, розташованого в межах долини Дшстра. Екотошчш особливост формування цих тишв вщображеш на першш Ытщ (рис. 2), а едафо-кшматичш - на другш (рис. 3).
Serbeeinflusste / Vernasste Standorte
Organische naßstandorte
Mineralische naßstandorte
WechselStandorte
Bachtalchen Standorte
Ol
sehr sumpfig
O2 sumpfig
O3 nass
N1 nass
N2 feucht
W1 feucht
W2 frisch
B1 sumpfig
B2 nass
B3 feucht
R
K
M
Z
A
Erlen-Bruchwald
Hbu-Ei-Wald)
(Carex pilosa AF)
Hbu-Ei-Wald
(Carex brizoides AF)
Ei-Ki-Wald
Erlen-Bachwald
R
K
M
Z
A
Рис. 2. Екотопологiчна приурочешсть munieрослиннихугруповань
Waßerunbeeinflusste / terrestrische Standorte
Puc. 3. Eöafyo-KRiMamuHHa npuypouemcmb muniepocnuHHuxугрупоeанb
Ha puc. 2 i 3 npegcTaB^em TaKi rann poc^HHHHx yrpynoBam, aK:
• Erlen-Bruchwald - BinbxoBi mcu 3acTiHHo-o6Bo,a,Hem (3a6ononem);
• Erlen-Bachwald - BinbxoBi mcu npHnoiinKOBi (onbc-nor - 3a KnacH^iKaujero G.B. AneKceeBa);
• Hainbuchen-Eichenwald (Carex brizoides AF) - rpa6oBo-gy6oBi mcu 3 goMiHy-BaHHaM ocokh TpacyHKonogi6Hoi y Ha3eMHoMy noKpuBi; no3HanKa AF - cBignuTb npo Te, m,o yrpynoBaHHa nepe6yBae y npoueci po3BHTKy, He e KMMaKcoBHM;
• Hainbuchen-Eichenwald (Carex pilosa AF) - rpa6oBo-gy6oBi mcu 3 nepeBaroro ocokh BonocucToi y TpaB'aHoMy apyci;
• Hainbuchen-Buchen-Eichenwald (Galeobdolon luteum) - rpa6oBo-6yKoBo-gy6oBi mcu 3 goMiHyBaHHaM 3eneHnyKa y TpaB'aHoMy apyci;
• Hainbuchen-Eichen-Buchenwald - rpa6oBo-gy6oBo-6yKoBi mcu;
• Eichen-Kiefernwald - gy6oBo-cocHoBi mcu.
Для побудови екограм застосовуеться певна послiдовнiсть опрацювання i характеристики даних. Перший етап - це геоморфолопчно - кшматична характеристика особливостей трапляння (поширення) певного угруповання шляхом визначення кшматичного його типу (так звано! "Кшмаштуфе", тобто геоморфо-лого-клiматичноï одиницi, яких для Саксони видiлено 10). Суть цих одиниць дуже подiбна до зональних типiв лiсових далянок за украшською лiсiвничою методологiею, якi визначаються на основi едафо-клiматичноï сiтки Погребняка-Воробйова i можуть бути базовими для люотиполопчного районування.
"Клiмаштуфе" вщображають особливост рельефу, за яких створюють-ся умови для формування певного типу угруповань, а також висоту н.р.м., ос-новнi температурнi параметри та особливост вегетацiйного перiоду - нап-риклад - "м^цезростання на хребтах, з вологим Шматом", чи " м^цезрос-тання середнbогiрсbкi з помiрно вологим клiматом", або " пiднiжжя гiр i горбистi м^ця з помiрно сухим клiматом". Кожна "Кшмаштуфе" характери-зуе два варiанти зволоження, за яких вщбуваеться формування замщуваль-них угруповань за однакового багатства грунту. Наприклад:
Природш лiсовi угруповання на гiрських хребтах з вологим кшматом,
• у зволожуваних мiсцезростаннях;
• у не зволожуваних мюцезростаннях, тобто де зволоження ввдбуваеться лише атмосферними опадами, але нема додаткового спчного зволоження.
Цi варiанти вiдображаються на першiй та другш екограмних сiтках з однаковими категорiями багатства грунту, але з рiзними категорiями зволоження. Для уточнення специфши мiсць зростання застосовують i подальше уточнення (чи деталiзацiю) еколопчних ознак, зокрема за такими категорiями (вони зазначенi на рис. 3):
• F - мюцезростання з вологим типовим холодним кл1матом;
• Х - мюцезростання з екстремальним сухим локальним кл1матом;
• (Т) - мюцезростання р1внинн1, з типовим (не екстремально зумовленим) гос-подарським 1х використанням;
• S - мюцезростання на крутосхилах, важк для господарювання землц
• I - мюцезростання захищеш ввд в1тру, свiжiшi;
• II - мшцезростання незахищенi вiд вiтру, сухiшi.
Переважаючi типи лiсових угруповань на екограмах звичайно пода-ються у кольорах; угруповання, як перебувають на стади формування, позна-чаються пунктирною лшею та символом AF.
Другий етап типологiчноï характеристики угруповань - це визначення типу багатства грунту та характеру зволоження мюць зростання, притаман-них певному угрупованню. Характер зволожуваност лiсових угруповань вь дображають як за рiвнем обводненостi, так i частково за специфжою грунто-вих умов та особливостями географiчноï приуроченост дiлянок. Наприклад, категорiями зволоження для "Кшмаштуфе Kf" (Kammlagen mit feuchtem Klima, тобто "мюця зростання на хребтах пр, з вологим кшматом"), е таю:
• оргатчт мшцезростання на гiрських болотах:
■ мокр1, болотист (sumpfig) - O III;
■ сир1 (naß) - O II;
■ сир1 непересихаюч1 (naß, zugig) - OI;
• мшеральт мiсцезростання:
■ сир1 (naß) - N I;
■ волоп (feucht) - N II.
Оцифровка e змшною, вона залежить вщ типу Клмаштуфе, тобто ОШ -не e якоюсь стабшьною ознакою. Наприклад, для Кшмаштуфе Uf та Uff (Untere Berlagen und Hügelland mit feuchtem und sehr feuchtem Klima - тобто "шдшжжя rip i горбистi мюця з вологим i дуже вологим кшматом") видiляються такi кате-ropiï зволоженостi:
• оpганiчнi мiсцезpостання - Organische naßstandorte:
■ дуже мокр1 (sehr sumphig) - О 1;
■ мокр1, болотист (sumpfig) - O 2;
■ сир1(naß) - O 3;
• мшеральт мюцезростання - Minerale naßstandorte:
■ сир1(naß) - N 1;
■ волоп (feucht) - N 2;
• мюцезростання змiнноï вологост! - Wecheselfeuchte Standorte:
■ волоп (feucht) - W1;
■ свiжi (frish) - W2;
• заплавт мiсцезpостання - Auenartige Standorte:
■ волоп (feucht) - U1;
■ свiжi (frish) - U2;
• пpистpумковi мiсця - Bachtalchenstandorte:
■ волоп (feucht) - W1;
■ свiжi (frish) - W2;
• i т.д.
Отримаш результати
Методику побудови екограм ми застосували для вщображення специ-фiки лiсiв, розташованих у веpхiв,ï басейну piки Дшстра, що дало змогу зюта-вити результати тишзацн лiсiв за методолопями piзних лiсотипологiчних шкiл. Зi6pанi нами даш вiдо6pаженi у двох аспектах:
• розмщенням титв лiсових угруповань на екограмах за принципами, яких
дотримуються нiмецькi дослiдники.
• розмщенням цих типiв у межах едафiчноï' сiтки Алексеева-Погребняка.
Для побудови екограм було пpоаналiзовано едафiчнi та ^матичш характеристики стосовно pегiону дослщжень, виготовлено табличний макет можливих ваpiантiв багатства грунту i зволоження, на якому вщображено просторове pозмiщення виявлених тут люових угруповань. Так, наприклад, Сколiвськi Бескиди за клiматичними параметрами подшяються на два верти-кальш клiматичнi пояси: нижнiй - до висоти 850 м н.р.м. i верхнш, почина-ючи з висоти 850 м. Нижнш вертикальний пояс за показниками теплозабезпе-ченостi близький до помipноï клiматичноï зони, де середня температура лип-ня 15-18.5 °С, а сiчня - вщ 4,4 до 6,6 °С. Амплгтуду кiлькостi опадiв (за дани-ми Л^опису природи НПП "Сколiвськi Бескиди") вщображае табл. 3.
Для аналiзу температурного режиму використано клiматичнi даш, ха-pактеpнi для м. Сколе та с. Напрне (табл. 4).
Табл. 3. Середньом^ячна iрiчна ктьтсть опадiв для окремих пунктiв _на територи Сколiвських Бескидiв_
Н, м абс. Населений пункт I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII За р1к
388 Верхне Синьовие 25 25 37 55 80 117 123 105 68 68 41 30 774
420 Демня 27 27 35 53 86 125 132 118 72 72 40 30 817
448 Сколе 41 42 48 72 106 132 120 110 84 69 56 44 924
484 Рибник 36 34 43 56 92 134 141 127 77 77 51 39 907
516 Урич 34 62 69 62 101 148 155 140 85 85 47 35 963
579 Либохора 51 45 43 67 106 127 136 116 88 88 61 49 977
593 Славське 56 48 51 74 91 118 120 113 79 84 70 53 965
610 Козьова 47 44 52 56 91 132 140 126 77 77 67 49 958
644 Нижня Рожанка 48 43 46 69 100 139 139 123 100 100 71 46 1024
717 Кальне 61 54 57 66 96 147 125 110 96 96 89 57 1054
783 Напрне 59 52 56 69 100 154 131 116 100 100 87 56 1080
822 Верхнячка 62 55 58 68 98 151 128 113 98 98 91 58 1078
Кожна Кшмаштуфе характеризуется стандартним набором ознак, за якими вiдрiзняеться вщ шшо!; це, зокрема, особливостi рельефу, переважа-ючий тип грунлв, клiматична специфжа за даними найближчих метеостанцiй (у нашому випадку Славське) тощо. Такий стандартний набiр ознак щодо характеристики природних умов проанашзовано нами i для прсько! частини Сколiвських Бескидiв.
Табл. 4. Середньом^ячна iрiчна температура повтря (°С) для окремих _пунктiв на територи Сколiвських Бескидiв_
Н, м абс. Населений пункт I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII За р1к
783 Напрне -6,6 -5,0 -0,2 4,9 10,6 13,2 15,2 14,6 11,0 6,8 0,8 -3,5 5,2
448 Сколе -4,4 -3,1 1,7 6,5 12,7 15,8 17,9 16,1 12,4 7,9 2,3 -2,3 7,0
Для вщображення люорослинно! специфжи i еколопчно! вщмшносл гiрських та передгiрських територiй розраховано й гiдротермiчний коефь цiент (ГТК) Г.Т. Селяншова для двох люництв, розташованих у басейнi Дшс-тра (табл. 5), але вiддалених одне вщ одного.
Це дало можливють порiвняти умови Бескидсько! i передпрсько! частини басейну Днiстра з кшматичними градацiями (мКлiмаштуфем), видiлених для Саксонй. Зокрема, клiматична категорiя 5.6-Цк (Пiднiжнi i горбистi лан-дшафти з помiрно вологим i прохолодним кшматом), охарактеризована у вже цитованш роботi професора П. Шмiдта з сшвавторами [32] мае такi показники:
• висота н.р.м. - 350-500 м;
• юлькють опад1в - 650-700 мм;
• юлькють опад1в за вегетацшний перюд - 350-400 мм (52-54 %)
• середньор1чна температура - 6.5-7.8 °С.
Характерними рослинними угрупованнями для таких кшматичних
умов е:
• грабово-дубовi лiси трясучкоподiбноосоковi, що формуються на сирих i во-логих мiнеральних субстратах середньо! трофност!;
• дубово-буковi лiси ожиковi, що приурочен до мезотрофних вологих i свiжих мiсцезростань змiнноi вологост!;
• дубово-iльмовi заплавнi лiси мезотрофнi;
• вiльхово-ясеневi лiси припотiчковi та приджерельнi, мезотрофт та мезо-трофнi, вологi та св1жг
Табл. 5. Основш характеристики рельефу та клiмату територш
Опорецького (г1рського) та К Комаршвського (передгiрського) л^ництв
Ознаки Опорець Комарно
Рельеф Прський Р!внинно-горбистий
Метеостанщя Славське Самбiр
Абсолютт висоти, м н.р.м. 730-1220 271-331
Мезокл1мат Середньопрський вологий, прохолодний Низовинний вологий, пом1рно теплий
Р1чна кшьшсть опад1в, мм 965 668
Опади за вегетацшний перюд, мм 687 496
Доля опад1в за вегетацшний перюд до р1чних, % 71,1 74,3
Середньор1чна температура, °С 6,9 7,5
Коефщент Селятнова 2,8 1,7
Геоботатчний район Боринсько-Славський смереково-ялицево-бу-кових 1 ялицево-смере-ково-букових лшв Меденицький (Верхньодтстровсь -кий) дубових лшв, болгт i лук
Зональт грунти бур1 л1сов1 с1р1 л1сов1 суглинист
Ввдповвдтсть територи до Кл1маштуфе тмецьких автор1в Kf - гребеневi мюцез-ростання з вологим кл1-матом ик - передгiрськi i горбист ландшафти з вологим клiматом
Практично таю ж кшматичт показники та рослинш угруповання харак-терш й для територй Комаршвського люництва, розташованому у передгiр,i. Для Стшвських Бесидав близькою е Клiмаштуфе 5.3 - "Мюцезростання середньо-гiрськi, з вологим кшматом", в умовах якоi у Саксонй в межах 450-700 м н.р.м. (при середнш температурi 5,2-7,0 °С) формуються ялицево-смереково-буковi л1-си ожиков^ а в межах 800-1000 м н.р.м - смерековi люи сiруватокуничниковi.
Наступним етапом роботи був аналiз "Продромусу рослинностi Укра-ши", на основi чого складено список рослинних асоцiацiй, як можуть трапляти-ся у регiонi Сколiвських Бескидiв у межах представлених у табл. 2 тишв лiсу; цi угруповання згруповано у декшька субформацiй потенцiйноi рослинностi.
Цi субформацii було розмщено на едафiчнiй сiтцi Алексеева-Погреб-няка, шдтипи якоi оцифровано в нашш модифiкацii. Прикладом такого розмь щення може послужити фiгура Опорецького люництва (рис. 4). Маючи фак-тично 5 тишв люу, якi сформувалися в чотирьох типах лiсорослинних умов (табл. 1), ми визначили мюце цих субформацш у межах шдтишв едафiчноi сiтки. У круглих дужках показано координати угруповань, а у квадратних -можливi варiанти замщувальних субформацiй.
3. Смереково-буковi - С3 смБк (СЬ33, СЬ34, Сс33, Сс34).
5. Смереково-ялицево-буковi - С3-Б3 см-яцБк (Сс32, Сё32, Сё33, Бс32, Бё32, Бс33, Бё33).
[2. Ялицево-буковi - Б3 яцБк (Бё32, Бё33)]
17. Буково-ялицево-смерековi - С3-Б3 бк-яцСм (Сё34, Бс34, Бё34)
[7. Яворово-вiлbхово-смереково-буковi - С3-В3яв-вх-смБк (Cd34, Ве34,
14. Смерековi - В3 См (Вс33).
18. Сiро-вiльховi С4 Вхс (Сс43, Сё43, Сс44). [16. Ялицево-смерековi С4яцСм (Cd43)]
Едатопи Трофотопи
А Бори В Субори С Сугруди Б Груди
0х х А в а В с в С а с Б f
к с н о & • ^ и 0 - дуже сух1 Оо
О1
10
1 - сух1 11
12
21
2 - св1ж1 22
23
32 5 5 5 5(2)
3 - волоп 33 14 3 3 5 5 5(2)
34 3 3 17 (7) 17 (7) 17 (7)
43 18 (14) 18 (16)
4 - сир1 44 18
45
54
5 - мокр1 55
56
Рис. 4. Розмщення субформацш потенцiйноi рослинностi Опорецького л^ництва (по мдтипах едафiчноi Ытки)
Порiвнюючи видшет субформацй потенцшно! рослинностi, можна зробити висновок про значне сшвпадшня И едифiкаторiв з сучасним лiсовим покривом. Разом з тим для потенцшно! рослинност бiльш значною буде роль бука на мющ сучасних ялицевих, i особливо смерекових лiсiв, бiльш пошире-ним буде й утворення мшаних лiсiв за участю ялицi, смереки та бука.
Лггература
1. Биогеоценотический покров Бескид и его динамические тенденции/ М.И. Голубец, Д.В. Борсук, М.В. Гаврилюк и др. - К.: Наук. думка, 1983. - 240 с.
2. Воробьев Д.В. Методика лесотипологических исследований. - К.: Урожай, 1967. -
388 с.
3. Воробьев Д.В., Остапенко Б.Ф. Эдафическая сетка и пользование ею// Научн. Труды Харьковск. сельхоз. ин-та. - Харьков, 1975. - т.210. - С. 9-18.
4. Генс1рук С.А. Люи Украшських Карпат та ix використання. - К.: Урожай, 1964. -
290 с.
5. Геоботашчне районування Украшсь^' РСР. - К.: Наук. думка, 1977. - 303 с.
6. Герушинський З.Ю. Типология лiсiв Украшських Карпат: Навч. поабник. -Львiв: Пiрамiда, 1996. - 208 с.
7. Голубец М.А. Ельники Украинских Карпат. - К.: Наук. думка, 1978. - 264 с.
8. Горшенин Н.М., Бутейко А.И. Определение типов условий местопроизрастания. -Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1962. - 230 с.
9. Горшенин Н.М., Швыденко А.И. Лесоводство. - Львов: Вища шк., 1977. - 304 с.
10. Крюденер А.А. Основы классификации типов насаждений. - Петроград, 1916, ч. I и II; 1917, ч. II (продолжение) .
11. Нащональний природний парк "Скол1всью Бескиди". Рослинний свгг/ В. А. Со-ломаха, Д.М. Якушенко, В.О. Крамарець, Л.1. Мшкша, Д.П. Воронцов, С.О. Воробйов, Б.Ю. Войтюк, Т.С. Вшиченко, М.1. Коханець, 1.В. Соломаха, Т.Д. Соломаха - К.: Фггосощ-оцентр, 2004. - 240 с.
12. Остапенко Б.Ф. Лесоводственно-экологическая типология и ее классификационная система: Лекция. - Харьков: ХСХИ, 1978. - 74 с.
13. Пастернак П.С. Лiсовi грунти Украшських Карпат. - Ужгород: Карпати, 1967. -
171 с.
14. Погребняк П.С. Общее лесоводство. - М.: Колос, 1968. - 440 с.
15. Погребняк П.С. Основы лесной типологии: Второе, исправленное и дополненное изд-ние. - К.: Изд-во АН Украинской ССР, 1955. - 456 с.
16. Продромус растительности Украины/ Шеляг-Сосонко и др. - К.: Наук. думка, 1991. - 272 с.
17. Раритетш фггоценози захщних репошв Украши (Региональна "Зелена книга")/ С.М. Стойко, Л.1. Мшкша, П.Т. Ященко, О.О. Кагало, Л.О. Тасенкевич - Львiв: Полл^ 1998. -190 с.
18. Рослиншсть УРСР. Люи. - К.: Наук. думка, 1971. - 460 с.
19. Сибирякова М.Д., Вернандер Т.Б. Определение типов леса по растениям - индикаторам (для Европейской части СССР). - М.-Л.: Гослесбумиздат, 1957. - 148 с.
20. Спурр С.Г., Барнес Б.В. Лесная экология. - М.: Лесн. пром-сть, 1984. - 480 с.
21. Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. - М.: Прогресс, 1980. - 328 с.
22. Стойко С.М. Закономерности формирования лесорастительных поясов в южной части Украинских Карпат// Лесоводство и агролесомелиорация. - К.: Урожай. - 1967, вып. 12. -С. 12-22.
23. Сукачев В.Н. Руководство к исследованию типов лесов// Основы лесной типологии и биогеоценологии: Избранные труды. - Л.: Наука. - 1972, т. 1. - С. 15-141.
24. Типы горных лесов/ Под. ред. Пастернака П.С. - Ужгород: Карпаты, 1961. - 80 с.
25. Федець 1.П. Визначник титв люу прсь^' частини Дрогобиць^' область - Львiв: НТ1 ЛЛТ1, 1957, вип. 10. - 25 с.
26. Федец И.Ф. Принципы классификации типов леса Украинских Карпат// Труды Казахского НИИЛХА. - Алма-Ата: НИИЛХА. - 1966, т. 5. - С. 125-137.
27. Чернявский Н.В. Подход к разработке количественной оценки типов леса УССР. -Современные проблемы лесной типологии. - М.: Наука, 1985. - С. 72-75.
28. Швиденко А.Й., Остапенко Б.Ф. Люознавство: Пщручник. - Чершвщ: Зелена Буковина, 2001. - 352 с.
29. Шеляг-Сосонко Ю.Р., Стойко С.М., Вакаренко Л.П. Люи Украши. Сучасний стан, збереження, використання. - К.: Нац. екол. центр Украши, 1996. - 32 с.
30. Dierschke H. Pflanzensoziologie: Grundlagen und Methoden. - Stuttgart, Ulmerverl., 1994. - 683 S.
31. Dierssen K. Einfuerung in die Pflanzensociologie. - Berlin, 1990. - 241 S.
32. Schmidt P.A., Gnuchtel A., Wagner W., Drechsler M., Mihm M., Kohler S. Zuordnung der naturlichen Waldgesellschaften zu den Standortsformengruppen (Okogramme)/ Schriftenreiche der Sachsischen Landesanstalt fur Forsten. - Heft 15. - 1998. - 20 S.
