CC BY
121
3. Криницький Г.Т., ЗаТка В.К. Вплив юшзуючого випромiнювання на електрофiзi-олопчну активнють сосни звичайно!'// Проблеми сучасно'1 екологп: Матерiали украшсько-польського семiнару "Сучасна екологiя i екологiчна патолопя людини", 8-10 жовтня 1997 року. - Львiв, 1997. - С. 58-61.
4. Криницький Г.Т., ЗаТка В.К. Вплив особливостей формування молодих твабсо-вих насаджень сосни звичайно'1 на бiоелектричну активнiсть дерев// Наук. вюник УкрДЛТУ: Природничi дослiдження на Розточчг - Львiв: УкрДЛТУ. - 1995, вип. 4. - С. 153-160.
УДК 557.4+581.55+630 Акад. НАН Украти, проф. М.А. Голубець,
д-р бюл. наук - 1нститут екологи Карпат НАН Украти
Л1СОВА ТИПОЛОГ1Я - НАУКОВА ОСНОВА КУЛЬТУРИ ТА ЕФЕКТИВНОСТ1 Л1СОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Коротка iсторiя розвитку люово'1 типодогл, найважливiшi риси лювничо-еко-лопчно'1 класифшацп П.С. Погребняка - Д.В. Воробйова, розвиток наукових принци-тв класифшацп люово'1 рослинносп, практичних засад ii використання в люогоспо-дарському виробництвi.
Ключов1 слова: люова типологiя, лiсiвничо-екологiчна класифiкацiя, тип люу, тип лiсорослинних умов, люова формащя, едафоцен, домiнацен, бiоморфоцен.
Academician of NAS of Ukraine, prof. M.A. Holubets -Institute of Ecology of the Carpathians, NAS of Ukraine
Forest typology - a scientific ground of the forestry culture and efficiency
A short history of forest typology development, point features of forestry-ecological classification by P.S. Pogrebnyak - D.V. Vorobjov, view on the development of scientific principles of the forest vegetation classification and practical grounds of its use in forestry manufacture are presented.
Keywords: forest typology, forestry-ecological classification of forests, forest type, forest-vegetation condition type, forest formation, edafocen, dominacen, biogeomorphocen.
Минуло 115 роюв з часу, коли вперше вщбулася початкова класифшащя люових рослинних угруповань. За цей час сформувалося чимало типолопчних шкш i наукових центр1в, здобутки яких лягли в основу систематизаци знань про просторову структуру й функцюнальну оргашзацш люостатв, законом1рносп 1'хнього територ1ального розподлу й особливост люогосподарських виробництв у р1зних типах лю1в та iхнiх просторових об'еднань. Широко вщомими е класифша-ци: франко-швейцарська еколого-флористична Й. Браун-Бланке, цюр1хська еколо-го-ф1зюном1чна Г. Гамса - Г. Мойзеля, шмецька еколого-ф1зюном1чна О. Друде, австршська фггосощолопчна Е. Айшнгера, упсальська (шведська) структурна Г.Е. Дю-Pie, фшська структурно-ф1зюном1чна А. Каяндера, англо-американська еколого-динам1чна Ф. Клементса, росшська еколого-фггоценолопчна В.М. Сука-чова, еколого-динам1чна Б.А. 1вашкевича - Б.П. Колесникова, наша вичизняна ль швничо-еколопчна П.С. Погребняка - Д.В. Воробйова та ш. [1-3].
Поряд з найвизначшшими класифшащями свггового значення, зокре-ма Браун-Бланке, еколого-фггоценолопчною В.М. Сукачова та еколого-ф1зь оном1чною Ф. Клементса, на особливу увагу заслуговуе украшська л1Ывничо-еколопчна типолопя П.С. Погребняка - Д.В. Воробйова. Найважлившими рисами, як вир1зняють ii серед шших класифжацш е:
1. Системний шдхщ до тзнання типу лiсу як функцiонального поеднан-ня усiх живих компонентiв (рослинного, тваринного, мжробного, грибного) лiсового бюценозу i Грунтового та атмосферного середовища !хнього юну-вання. Цей шдхщ сформувався на основi порiвняльно-екологiчно анашзу по-ширення деревних порiд, трав'яних, мохових, чагарникових i чагарничкових видiв, !хньо! вимогливостi до вологостi й родючост Грунтiв, свiтла й тепла, росту, продуктивност й стiйкостi люосташв, аналiзу Грунтово-гiдрологiчних i клiматичних причин формування лiсового покриву на великих територiях [4].
Функцiональне поеднання бюценозу та екотопу в основнш таксоно-мiчнiй одиницi лшвничо-еколопчно! класифшаци е визначальним методоло-гiчним критерiем, за допомогою якого розкриваються закономiрностi природного просторового розподiлу й еколопчно, передовсiм грунтово-кшма-тично зумовлено! синтаксономiчно! диференщаци лiсового покриву.
2. Для визначення типу люу та його положення в типолопчнш системi використовуються не тiльки зовнiшнi ознаки рослинних ярусiв (склад, структура) але й данi глибокого анашзу Грунтово-гiдрологiчних i клiматичних умов, флористичних i ценотичних особливостей трав'яно-чагарничкового, мохового та шших ярусiв фiтоценозу, генезису й продуктивност деревостану.
3. Принцип чггкого розмежування корiнних i похщних типiв лiсу (за Погребняком, до конференци 1950 р.; типiв деревосташв, за Воробйовим) i генезис непоеднання коршного i всiх похiдних на його мющ лiсових, чагарникових, лучних i навiть рiльних, штучно створених чи природних рослинних угруповань у вищш таксономiчнiй одинищ - типi лiсорослинних умов.
4. Необмежеш можливостi 11 використання для оцшки й типолопчно! характеристики кожно! конкретно! дiлянки земно! поверхнi, вкрито! лiсом чи глибоко змiнено! внаслщок господарсько! трансформацi! людиною, у практи-цi лiсовпорядкування, планування та оргашзаци всiх видiв люогосподарсько! дiяльностi - насшництва, лiсових культур, догляду за люостанами, природного вiдновлення, люоексплуатаци тощо.
5. Методи лiсiвничо-екологiчно! класифжаци дають змогу використо-вувати типолопчш пiдходи флористичних, фiзiономiчних i фггоценолопчних шкiл для глибшого аналiзу й детальшшо! характеристики дослiджуваного об'екта, оцшки змш, якi вiдбуваються в рослинному покривi пiд впливом господарсько! дiяльностi, та прогнозування подальших змш у цьому покривь Вони е найоб'ектившшими i найефективнiшими для систематизаци рослин-ностi на лiсових землях у регюнах давньо! землеробсько! культури для оцшки еколопчного потенщалу кожно! земельно! дiлянки й обгрунтування спосо-бiв його рацiонального використання [5].
У 60-70-их роках минулого столггтя лiсова типологiя набула розквггу, була предметом обговорення численних, наукових конференцш i виробничих нарад, широко використовувалась в усiх сферах люового господарства. На жаль, за останш 20-25 рокiв, незважаючи на постшне декларування потреби ведення цього господарства на люотиполопчнш основi, у зв'язку з економiч-ним занепадом i послабленням вимог до культури й наукового рiвня люогос-подарсько! дiяльностi, не тiльки послабилися люотиполопчш дослiдження та
розвиток люово! типологiï, але й увага до люотиполопчно1 проблематики у навчальнiй i виробничiй сферi. Необхiдних лiсотипологiчних знань не мають Hi випускники вищих навчальних закладiв, Hi керiвники й пращвники люо-господарськоï галузi.
Класифжащя - це результат багаторiчних рiзнопланових дослiджень i найвищого ступеня наукового узагальнення й синтезу знань про природу люу. Лiсову типологiю збагатили своïми працями П.С. Пастернак, С.В. Шевченко, П.1. Молотков, Б.Ф. Остапенко, П.П. Посохов, С.А. Геншрук, З.Ю. Герушинсь-кий, П.С. Каплуновський, О.1. Кульматицька, 1.П. Федець та ш. На ïхнiй основi були розроблеш науковi концепцiï лiсовоï фiтопатологiï, люових культур, за-хисту та охорони люу (С.В. Шевченко, П.А. Трибун, А.М. Гаврусевич, С.М. Стойко та ш.). На основi лiсiвничо-екологiчноï типологи Погребняка -Воробйова була запропонована еколого-фггоценолопчна класифiкацiя рослин-ностi Украшських Карпат М.А. Голубця - К. А. Малиновського [6], пiсля чого нам^илося деяке уточнення у назвах тишв лiсу, якi давали змогу об'еднувати ïx за ознаками едефiкаторних видiв деревостанiв у родини типiв, а не тшьки за спорiдненiстю едафотошв. Проте, на нашу думку, у зв'язку з науковими здо-бутками в люовш екологiï, екосистемологiï, бюгеоценологи, бiогеоxiмiï, ш-вайронментологiï (середовищезнавствi), фггосозологи, а також проблемами охорони довкшля i сталого розвитку постае завдання адекватного поглиблення наукових засад класифжаци лiсiв й уточнення ïï таксономiчноï системи.
Найважливiшим питанням е повернення лiсiвничо-екологiчнiй типо-логiï ïï фундаментального принципу - едност бiотичниx (еколопчних) влас-тивостей лiсотвiрниx порiд, грунтово-пдролопчних (едафiчниx) i кшматич-них умов, тобто розгляду класифiкованого таксону як явища, зумовленого грунтово-кшматичними, загальноекологiчними умовами, а не тшьки едафiч-ними - родючютю та вологiстю грунту. Едатоп без кшмату Д.В. Воробйова позбавлений еколопчного сенсу. Адже кшматичний чинник не тiльки спри-чиняе специфжу едафiчниx умов смеречини, бучини чи дiброви. Вiн зумов-люе просторове поеднання iсторично й генетично спорщнених типiв лiсу у певш територiальнi комплекси, формування ареалу домшування певноï люот-вiрноï породи чи просторового розташування лiсовиx масивiв певного кшма-типу лiсiв - дубових, букових, смерекових тощо.
Узагальнення науковоï лiсотипологiчноï спадщини й наслiдкiв нових комплексних дослщжень структурно-функцiональноï органiзацiï природних люових екосистем, ïxньоï антропогенноï динамжи i сучасного стану дае тд-ставу запропонувати деякi уточнення й новаци в украïнськiй лшвничо-еколо-пчнш класифiкацiï, як сприяли б не тшьки натуралiзацiï ïï схеми й структури, але й iстотного наближення до виробничих потреб. Насамперед, враховуючи здобутки останнix десятирiч у галузях лiсознавства, лiсовоï екологiï, екосисте-мологи й функцiонування лiсовиx екосистем (речовинно-енергетичного обмь ну, бiотичного кругообiгу) i величезного впливу на щ процеси антропогенного чинника, надзвичайноï актуальностi набувае не тшьки поглиблене вивчення вщмшностей структурно-функцiональноï органiзацiï, стiйкостi, стабiльностi й корисних функцiй корiнниx i похщних деревостанiв, але й ïxньоï глибшоï тиш-
зацн й охоплення вiдповiдними лiсогосподарськими заходами. 1ншими словами, важливо не тшьки встановити, що дослiджуваний люостан належить до таксону "ялинник квасеницевий", його знаходження в певному едафотош (Д2 чи Дз), але, передовым те, до якого конкретного типу люорослинних умов -волого! буково-ялицево! смеречини, волого! смереково-ялицево! бучини, волого! буково! яличини чи волого! чисто! бучини вiн належить, оскшьки в кожному з них похщш ялинники потребуватимуть вiдмiнно! системи люогоспо-дарського догляду. Й останш будуть iстотно вiдрiзнятися вiд системи догляду в коршному ялиннику квасеницевому волого! чисто! смеречини.
У зв'язку з цим, на нашу думку, в теоретичному й практичному аспектах доцшьно повернутися до поняття типу люу як сукупност чи поеднання однорщних за походженням, видовим складом деревного й шших яруЫв i просторовою будовою лiсостану в одному i тому ж типi лiсорослинних умов. Тобто, за обсягом вш вiдповiдае типовi деревостану Д.В. Воробйова. Типи ль су (так само, як i типи деревосташв) е корiнними й похiдними. Похщт типи лiсу не просто поiменовуемо на пiдставi назви панiвно! (чи й другорядних по-рiд) деревного ярусу й домшантного виду наземного вкриття (наприклад, ялинник квасеницевий), але й з обов'язковою назвою типу люорослинних умов, в якому перебувае описувана люова дшянка, наприклад, ялинник квасеницевий волого! мезотрофно! ялицево! бучини (чи волого! ялицево! субучи-ни). Корiнний тип лiсу завжди вщповщае типовi лiсорослинних умов, його структурно-функцюнальна будова е вiдображенням цих умов, тому !хш назви повинш збiгатися, наприклад, волога мезотрофна ялицева бучина перелюко-ва, волога мезотрофна смеречина чорницева, свiжа евтрофна дiброва ялицева.
Немаловажним е питання про наступну, вишу вщ типу люу (типу деревостану) типолопчну одиницю. Оскiльки в нiй об'еднуються не тшьки ко-рiнний i рiзноманiтнi похiднi типи деревостанiв, але й типи лук, пожарищ i навггь девастованих дiлянок земно! поверхнi (вщвали, рiлля тощо), для !! по-iменування стае неприйнятною назва тип люу, за Д.В. Воробйовим [7]. Нею повинна стати назва "тип люорослинних умов (тип умов мюцезростання)", яка вщображае сукупнють однорщних за грунтово-пдролопчними й кима-тичними (еколопчними) умовами, однакових за екологiчним потенщалом дь лянок земно! поверхнi, на якш може природним шляхом сформуватися один коршний тип лiсу (коршний тип деревостану). В такому випадку тд час об-стеження певно! дiлянки сiножатi чи пасовища можемо сказати, що вона зна-ходиться в такому-то тит лiсорослинних умов, чи вона належить до такого типу цих умов, наприклад, червонокостричних бшовусовий волого! мезотрофно! чисто! смеречини чорницево!. Назва типу люорослинних умов фор-муеться на пiдставi назви коршного типу люу i повнютю вiдповiдае його наз-в^ наприклад, ця ж сама волога мезотрофна часто смеречина чорницева. У зв'язку з цим, тип люу у визначенш Д.В. Воробйова в лiсiвничо-екологiчнiй класифжацн е зайвим таксоном.
Як методичний зашб для визначення типу люорослинних умов вико-ристовуеться модифжована едафiчна сiтка П.С. Погребняка, у горизонтальних рядках яко! вщображеш гiгротопи (рiвнi зволоження умов мюцезростання, !х -
5), а в вертикальних колонках - трофотопи (piBHi чи ступеш родючост едафо-топу). Оскiльки жодна деревна порода не утворюе природних лiсостанiв в ycix чотирьох типах трофотонiв, за П.С. Погребняком (вiд А до D), а, наприклад, вологi смеречини, бучини чи дiброви, нiколи не е рiвноцiнними за трофнiстю: школи на мiсцi смеречини не може виникнути бучина чи дiброва i навпаки, ми вважаемо за достатне видшяти лише три категорiï чи ступеш трофностi - оль готрофш (буднi), мезотронi (середньобагатi) та еутрофш (багатi; див. табл).
Табл. Ординацшна Ытка ступешв трофностi та вологостi едафотопу для
встановлення munie умов м^цезростання (та едафоцешв) на npu^adî _субформаци (субдомтацену) чистих букових лшв_
Ступiнь зволоження Стутнь трофност
олiготрофний (О) мезотрофний (м) евтрофний (е)
1сухий
2 свiжий — т^ м Бк 2 Бк 2
3 вологий — т^ м Бк з Бк 3
4 сирий — т^ м Бк 4 Бке 4
5 мокрий — — —
У зв'язку з цим також модифжована шдексащя тишв люорослинних умов, наприклад, свiжу мезотрофну букову смеречину пропонуемо шдексу-вати не С3бкСм [8], а БкСмм2, чи вологу евтрофну букову яличину - БкЯце3.
Важливим е також питання сутност вищих таксономiчних одиниць i загально! системи люотиполопчно! класифжаци. Пiд час його вирiшення ми керувалися принципом, що кожний синтаксон е не тшьки абстрактною класи-фiкацiйною одиницею, але й завжди вщображае певну територiально-еколо-гiчну приурочешсть класифiкованих лiсостанiв, необхiдною вимогою до вищих люотиполопчних одиниць е 1'хня просторова сутнiсть, тобто таке !х кла-сифiкацiйне об'еднання, яке вiдображало б природну територiальну диферен-цiацiю лiсового покриву - його поясшсть у горах i зональшсть на рiвнинах, провiнцiйну, геоморфологiчну, експозицшну та iншу належнiсть. На пiдставi цього ми неодноразово вiдзначали [5, 9, 10] штучшсть, наукову i виробничу малопридатнiсть такого вищого таксону, як тип люово! дiлянки, едатоп, тип мюцеперебування (символи - С2, С3, Д2, А та ш.) тобто, без огляду на вщмш-нiсть грунтово-кшматичних умов i домшування деревно! породи (смереки, сосни, дуба, ялищ, бука...), об'еднання усiх !х в одному едатопi (наприклад, С2 чи Д2). З еколопчно! й господарсько! точок зору, доцiльнiшим й обгрунто-ванiшим е об'еднання тишв люорослинних умов (корiнних типiв люу i похщ-них у 1'хтх межах похiдних рослинних угруповань) у вищий син таксон за провщною природною ознакою - грунтово-гiдрологiчно й кшматично зумов-леним домiнуванням лiсотвiрноl породи, а саме в люову формацiю. Такою одиницею, наприклад, для вЫх свiжих, вологих i сирих, олшотрофних, мезот-рофних та еутрофних смеречин е формащя смереки европейсько!', чи форма-цiя смерекових лiсiв. За наявнiстю у складi пашвного ярусу субдомiнантiв формацiю роздiляемо на субформаци, наприклад, у рамках.
