CC BY
88
ввести шпиговкою жолудiв. За необхiдностi в окремих мюцях можливий i шдЫв зiбраного насiння сосни. У подальшому необхiдно буде проводити ш-тенсивне освгглення самосiву сосни i дуба.
З шших напрямкiв збереження генофонду плюсового насадження сосни звичайно!, зростаючого у заказнику "Лопатинський", рекомендуеться:
• закладка постшно! люонасшнево! дшянки на 6аз1 7-10-р1чних люових культур,
створених с1янцями, вирощеними з нас1ння дерев материнського деревостану;
• створення арх1вно-маточно! та родинно! плантаций;
• проведення саттарно-оздоровчих заход1в у материнському насаджент з метою забезпечення якомога тривалшого його функцюнування для загот1вт
насшня 1 створення люових культур.
Л1тература
1. Высоцкий Г.Н. Режим почвенной влажности грунтовых вод и солей в степных и лесостепных почвогрунтах: Избр. тр.: В 2т. - М.: АН СССР, 1962. - Т.2. - С. 351-361.
2. Гедройц К.К. Учение о поглотительной способности почв: Избр. тр. - М.: Наука, 1975. - С. 394-557.
3. Горшенин Н.М., Швиденко А.И. Лесоводство. - Львов: Вища школа, 1977. - 304 с.
4. Долголиков В.И. Некоторые актуальные селекционные мероприятия по созданию высокопродуктивных лесных насаждений// Тезисы докладов Всесоюзного научно-технического совещания "Развитие генетики и селекции в лесохозяйственном производстве". - М., 1988. - С. 77-79.
5. Ефимов Ю.П., Данусявичус Ю.А., Долголиков В.И. и др. Опыт создания лесо-семенных плантаций в СССР// Материалы Международного симпозиума "Лесная генетика, селекция и физиология древесных растений". - М., 1989. - С. 85-92.
6. Криницький Г.Т. Морфоф1зюлопчт основи селекци деревних рослин: Автореф. дис.... д-ра бюл. наук: 06.03.01/ Укр. держ. ун-т. - К., 1993. - 46 с.
7. Криницький Г.Т. Теоретичш аспекти розвитку морфоф1зюлопчного напряму в люовш селекци// Науковий вюник: Лшвницью дослщження в Укра1ш. - Льв1в: УкрДЛТУ. -1999. - Вип. 9.10. - С. 6-12.
8. Молотков П.И., Патлай И.Н., Давыдова Н.И. и др. Селекция лесных пород. -М.: Лесн. пром-сть, 1982. - 224 с.
9. Петров С.А., Патлай И.Н., Сахаров В.И., Шутяев А.М. Методы лесной селекции, их генетические обоснование и эффективность// Материалы Международного симпозиума "Лесная генетика, селекция и физиология древесных растений". - М., 1989. - С. 29-36.
10. Погребняк П.С. Общее лесоводство. - М.: Колос, 1968. - 440 с.
11. Пономарева В.В. Теория подзолообразовательного процесса. - М. - Л.: Наука, 1964. - 379 с.
12. Почвоведение/ Под. ред. И.С. Кауричева. - М.: Колос, 1982. - 496 с.
13. Роде А.А. Подзолообразовательный процесс. - М. - Л.: АН СССР, 1937. - 454 с.
14. Ромедер Э., Шенбах Г. Генетика и селекция лесных пород. - М.: Изд-во селько-хоз. лит-ры, журналов и плакатов, 1962. - 268 с.
15. Швиденко А.Й., Остапенко Б.Ф. Люознавство. - Чершвщ: Зелена Буковина, 2001. - 358 с.
УДК 630.187 Проф. Б.Ф. Остапенко, д-р с.-г. наук -Хартвський
НАУм. В.В. Докучаева
ТИПИ Л1СУ Р1ВНИННО1 ТЕРИТОРП УКРА1НИ
Розглянута класиф1кацшна система лювничо-еколопчно! типологи, р1знома-шття, зональш комплекси, господарч1 угрупування титв люу.
Ключов1 слова: едатопи, кл1матопи, районування, едафо-кл1матична с1тка, ти-пи люу, комплекси, природна продуктивнють
Prof. B.F. Ostapenko - Kharkiv National Agrarian University named
after V. V. Dokuchaev
Forest types of plane territory of Ukraine
Classification systems of forest typology, forest types diversity, zonal complexes, and management groups were shown.
Key words: edatops, climatops, zoning, forest types, complexes, natural productivity
t/» i • • «_* •• ••• •••
Класиф1кацшна система лшвничо-еколопчнот типологп
Типолопя люу - галузь лiсiвництва, яка вирiшуе проблеми класифшацп лiсiв i лiсових територш на яких був i буде лю. Це складова частина класифжа-цп наземних екосистем у загальнш екологп, метод наукового та практичного шзнання лiсу. Типологiя лiсу, або люова типологiя, керуючись методом порiв-няльно! екологп, вивченням подiбностi та вщмшносп дiлянок лiсу, установлюе закономiрнiсть !х будови, росту i розвитку, що дае змогу вiдобразити !х л^вни-чо-екологiчну сутнiсть i лiсогосподарську значущiсть. Як нова галузь лшв-ництва, типологiя лiсу визначена в роботах Г.Ф. Морозова, як поклали початок формуванню двох основних напрямюв у вивченнi i класифшацп люових рос-линних угруповань - боташко-фггоценолопчного, що були розвиненi В.М. Су-качовим, та лiсiвничо-екологiчним (украшським), розвиненого А. А. Крюдене-ром та С.В. Алексеевим, а пiзнiше П.С. Погребняком, Д.В. Воробйовим та !х школою. Роль у люоутворенш належить еколопчним особливостям деревних порiд та "географiчному середовищу", до якого, окрiм "грунту", додаються "кш-мат" i "рельеф". Урахування та ощнка цих явищ стали необхiдними при перехо-дi вiд локально! типологп окремих урочищ до типологп насаджень цших райошв i областей.
На першому еташ розвитку лiсiвничо-екологiчного напрямку люово! типологп дослщницькою партiею Всеукрашського Управлiння люами, яку органiзували Г.М. Висоцький i С.В. Алексеев, була розроблена, тепер вщома вЫм лiсiвникам, координатна класифжацшна схема, яка одержала назву "еда-фiчноl сiтки" Алеесеева - Погребняка [1, 2]. Тодi ж були встановлеш Д.В. Воробйовим три основш класифiкацiйнi одиницi - тип люово! дiлянки (едатоп), тип люу та тип деревостану [3].
Тип л1сово1 дмянки (едатопи, едафотопи, типи умов мюцезростання) -це типи едафiчноl сггки, побудовано! у координатах вологост i родючостi грунту. Для цього найбшьш важливого таксону в необхщних випадках вста-новлюють додатковi одиницi, чимала частина яких мае регюнальне значення. Найважливiшi з них - категорп, варiанти, морфи.
Типи люу виступають географiчними формами типу люово! делянки, в межах яко! вини розрiзняються за складом люоутворюючих порiд. Утворення типу люу пов'язано з клiматом та iсторiею формування сучасно! флори. Якщо для деревно! природно! рослинностi умови несприятлив^ типи лiсу замiщаються типами стетв, лук, пустель. Рiзнi за складом, але з перевагою одте! головно! породи, типи люу утворюють додатковий таксон - родину (групу) титв лiсу.
Тип деревостану - найменша i найбшьш конкретна класифшацшна одиниця люово! типологп. Встановлюеться в межах типу люу за ознакою го-
ловно! породи. Типи деревостану - аналоги тишв насаджень Морозова i Крюденера. Вони подiляються на корiннi i похiднi, причому корiнний тип деревостану разом з коршною формою покриву виступае основою для встанов-лення типу лiсу.
До тепершнього часу едафiчна сiтка е необхщною науковою й оргаш-зуючою основою проектування та ведення люового господарства Украши, особливо при лiсовiдновленнi та люокультурнш справi, при розробцi типоло-пчно1 класифжаци лiсiв европейсько! частини СРСР.
Д.В. Воробйов виявив тют зв'язки мiж класифшацшно-типолопчни-ми одиницями та кшматом:
• формування титв л1сово! дшянки при однорвдних грунтоутворюючих породах 1 формах рельефу визначаеться д1ею вологи 1 тепла;
• у межах одного типу люово! дшянки утворення тип1в люу пов'язано також з континентальтстю кл1мату;
• у межах одного типу люу продуктивтсть титв деревостану безпосередньо пов'язана з кшьшстю тепла.
Аналiз цих зв,язкiв дав змогу Д.В. Воробйову розробити класифжащю клiматiв, як складову люотиполопчно1 класифжаци порiд iз класифiкацiею едафiчних умов [4]. При цьому аналiз впливу найважливших факторiв кшма-ту - тепла i вологи на рiзноманiття лiсiв стосуеться одночасно грунтово! ро-дючост (утворення типiв люово1 дiлянки), складу насаджень (тишв люу) та продуктивност (типiв деревостану). У результатi кожний тип люово1 дiлянки едафiчноl сггки отримуе кiлькiсну оцiнку: Т - показник тепла, Ж - показник вологост кшмату, А - показник континентальност клiмату.
Показники клiмату Т, Ж, А обчислюються за даними найближчих ме-теостанцш.
• Т - сума позитивних мюячних температур;
• Ж - показники вологост кл1мату обчислюеться
Р
Ж =--0.0286 • Т,
Т
де: Р - сума опадiв за теплий перiод року; А - показник континентальноси - рiз-ниця мiж температурою найбтьш теплого i найбiльш холодного мюящв року.
Величина ступенiв, за якими роздшяються клiмати, отже, трофотопи i гiгротопи, прийнята за показником Т = 20° i Ж = 1,4. Ц показники клiмату виражають конкретний зв'язок мiж ними та едатопом.
Кшмати гiгротопiв, якi утворюють зони вологосп:
• 0 - кл1мати дуже сухих тип1в, або дуже сух1: Ж коливаеться ввд -2,2 до -0,8;
• 1 - кл1мати сухих тип1в, або сух1: Ж ввд -0,8 до +0,6;
• 2 - кл1мати св1жих тип1в, або св1ж1: Ж ввд 0,6 до 2,0;
• 3 - кл1мати вологих титв, або волоп: Ж ввд 2,0 до 3,4;
• 4 - ктмати сирих тип1в, або сир1: Ж ввд 3,4 до 4,8;
• 5 - кл1мати мокрих титв, або мокрг Ж ввд 4,8 до 6,2. Кшмати трофотопiв, якi утворюють зони тепла:
• X - кл1мати дуже холодт, або кл1мати тундр: Т менше 240 С;
• а - ктмати бор1в, або холодт: Т ввд 24 до 440 С;
• в - ктмати субор1в, або ввдносно холодт: Т ввд 44 до 640 С;
• с - кл1мати сугрудiв, або вгдносно noMipHi: Т вiд 64 до 840 С;
• d - ктмати гpудiв, або noMipHi: Т ввд 84 до 1040 С.
Показники кшмату Т i W, перенесет на координати едаф1чно! Ытки, утворюють класифжацтну Ытку, в якш мюце кожного типу л1сово! дшянки займае його зональний кшмат.
Кимати трофототв Юпмати
W Bopie (а) Субор1в (в) СугруД1В (С) Груд1в (d) rirpoTonie
-0.8 — — 0 с 0 d Дуже cyxi (0)
0.6 — (1в) (1с) (ld) Cyxi (1)
2.0 2а 2в 2с 2d Ceiaci (2)
3.4 За Зв Зс 3d Bonori (3)
4.8 4а 4в 4с 4d Cnpi (4)
6.2 5 а 5 в 5 с 5 d MoKpi (5)
24° 44° 64° 84° ÏÔ4 Т
Рис. 1. Зональш клмати munie лшових длянок (класифжацшна клматична атка)
Люотиполопчна класифжащя кл1мат1в дае змогу за середньомюячни-ми даними опад1в i температури прогнозувати типи люово! дшянки i грунто-во-топограф1чн1 умови ïx можливого формування. Наприклад, якщо в умовах клiмату свiжoгo груду тип лiсoвoï дiлянки формуеться на Ырих лiсoвиx суг-линистих грунтах piвниx дiлянoк мiсцевoстi, то сухий груд можливий тут на суглинистих грунтах сxилiв, де в умовах бшьшого стоку створюються менш волоп мiсцезpoстання, а вологий груд, займае навпаки знижет мюцезростан-ня. На менш багатих грунтах - змит1, шщаш грунти цiеï ж мюцевост^ можли-вi сугруди i субори. Таким чином, для кожного зонального кшмату може бути попередньо визначений макрокомплекс мюцезростань.
Методом накладання (поеднання) едафiчнoï i клiматичнoï схем класи-фiкацiï грунтових i кшматичних умов одержана класифiкацiйна едафо-кшма-тична Ытка, яка виражае сполучений вплив на поширення i формування тишв лiсopoслинниx умов трьох найважливiшиx фактopiв лiсoутвopення: кшматич-них - тепла i вологи повггря та едафiчниx - багатства грунту (рис. 2).
На oснoвi значень едафo-клiматичнoï сггки встановлюються зoнальнi типи люових дшянок i проводиться лiсoтипoлoгiчне районування. Перенесет на геoгpафiчнi карти показники Т i W i проведет по них вщповщт Тзотерми
визначають межi клiматiв. Межi клiматiв груп Грунтового багатства (трофо-топiв) встановлюються iзотермами показника Т-24, 44, 64, 84 i 104, а межi клiматiв груп Грунтово1 вологостi (пгротошв) показники W- 0,8; 0,6; 2,0; 3,4; 4,8; 6,2. Так територiально видшяються клiмати бору, субору, сугруду i груду; клiмати сухих, свiжих, вологих, сирих i мокрих пгротошв. Межi клiматiв тепла i вологостi в багатьох випадках збiгаються з межами Грунтових i геобо-танiчних областей.
Едатопи Трофотопи XV
А В С Б
N 1=1 О н о & 1-н 1 А! 1а В1 1Ь С! 1с В! Ы -0.8 0.6 2.0 3.4 4.8 6.2 1 & • 1—1 н и о и о ч о « к № о со
2 а2 2а в2 2Ь с2 2с в2 2с1 2
3 Аз За В3 зь С3 Зс 3(1 3
4 Ад 4а В4 4Ъ с4 4с в4 4(1 4
5 а5 5а В5 5Ь с5 5с 5с1 5
Т 24° 44 64° 84° 104 Кшматопи
а Ь с й
Тешкш зони
Рис. 2. Едафо-^матична стка Погребняка-Воробйова
Кшматам трофотопiв вщповщають певнi Грунтовi умови, зональнi ти-пи люово1 дiлянки i типи люу. Територiя поширення зонального типу люово! дiлянки може розглядатися як лiсiвничо-типологiчна область. Кожна така область характеризуемся певним макрокомплексом мюцезростань з рiзними Грунтово-топологiчними умовами формування тишв люово1 дiлянки i тишв лiсу i водночас з багатьма загальними рисами лiсiвничих заходiв. Для цих щ-лей лiсотипологiчнi област можуть роздiлятися на бiльш дрiбнi територи -лiсiвничо-типологiчнi райони за ступенем континентальност клiмату та секторам. У межах райошв можливе видiлення пiдрайонiв i секторiв.
Подальший розподiл лiсiв вiдбуваеться за едафiчними ознаками на ос-новi едафо-кшматично! сiтки.
Для лiсотипологiчних областей райошв та секторiв характернi певнi комплекси люорослинних умов. Макрокомплексом можна вважати все рiзно-манiття умов мюцезростання територи (адмшютративно1, геоморфолопчно1, лiсоекономiчноl), яка охоплюе кшька зон районування. Мезокомплекси по-
в,язанi з конкретними люотиполопчними областями, районами i секторами. Мжрокомплекс мiсцезростань - це вардавання грунтово-тополопчних умов всерединi типу люово! дiлянки. Комплекси, нанесенi на едафiчну Ытку, утво-рюють залежно вiд грунтово-типолопчних умов регiону рiзнi фiгури або лшп мiсцезростань. За люотиполопчними областями i районами розробляються регiональнi - районнi й обласш типологiчнi класифжацп з властивими для встановлених титв лiсу мiсцевими дiагностичними ознаками та лiсiвничими особливостями.
Таким чином, класифжацтну систему лшвничо-еколопчно! типологи представляють таксони, якi виражають дда провiдних факторiв географiчно-го середовища (табл. 1).
Табл. 1. Класифпкацшна система лiсiвничо-екологiчноi типологи
Таксони Проввдт л1соутворююч1 фактори
А. Л1с1вничо-типолопчне районування
Зона та тдзони Тепло або волопсть кл1мату
Област та тдобласт1 Тепло та волопсть кл1мату
Райони та тдрайони Континентальтсть кл1мату
Сектори Геоморфолопя (рельеф, грунти)
Б. Л1с1вничо-еколопчна класифшащя лю1в
Макрокомплекси Багатство та волопсть грунту
Типи лшово! д1лянки Те ж
Типи л1су 1сторичт
Типи деревостану Стихшт та антропогент
Зазначена у табл. 1 класифшацтна система дае змогу легко орiентува-тися в рiзноманiттi лiсорослинних умов i титв люу будь-яких географiчних регiонiв холодних i помiрних зон i що е особливо важливим - дае можливють вiдзначити лiсоутворюючу роль кожного провщного фактора окремо i вщпо-вiдно визначити головнi напрямки у проектувант найважливiших люогоспо-дарських заходiв.
2. Л1сотиполог1чне районування УкраТни
Керуючись географiчним принципом вивчення природи люу Г.Ф. Морозов вказував, що лiсiвничi правила можуть бути вiрними й мати силу тiльки в межах певних лiсiвничих районiв, однорщних за природними й еко-номiчними умовами, а в межах району вони можуть змтюватися вiдповiдно до титв насаджень [5]. Розподш Свропейсько! Росп на зони та област за кль матичними умовами (температурою та опадами) для цшей люового госпо-дарства першим виконав А.А. Крюденер, видiливши шiсть зон: пристепову, люостепову, дерново-пiдзолисту, пiдтундрову, арктично-альптську i зону степiв [6].
Лiсiвничо-типологiчне районування Укра'ни, виконане лабораторiею люу УкрНД1ЛГА пiд керiвництвом професора Д.В. Воробйова, було одним з результата дослщжень типолопчно! класифжацп лiсiв [7, 8, 9]. Методичною основою цього районування е люотиполопчна класифжащя кшмата. У прин-циповому вiдношеннi вона багато в чому схожа зi схемами агрокшматичного районування Г.Т. Селянинова, С.О. Сапожниково!, Д.1. Шашко. У методично-
£
и 3
н н р № о
8 *
нн ни •
¡м 43
X ь-.
а Й
о й"
0 §
к
43 ~
П)
Я
я 5
(П
ю
О
о
а " н ^
О
П)
я о и о
43
Я н к
н
'<
н и о 43
л
к н я ^
00 о
о р
к а я т
00
Оч Й
00 о О
" я
О)
и< ° Й
I ^
£ О
43 43 2 К Й Я
о а
н-' •
и
со
а о
X
о н 43 О И
л о а 43
со О Й а
о
н
а о
со П)
н
П) £ а
П)
а (п
Р 43 " й 43
а н а
Д
р
н п>
"2 И
о а
н-'.
^
со О Й П)
а
н-'.
Д
* §
П) СП
° й-
и Р
а н о 43
О Й а о
Ьа
ЯГ
о а н а а
п>
а н
п ^
о № о
р
о
н
ни -
о
а
о и
а «
о 43 2
о а . х
а
^
а
ни •
О
Й а
а «
а Д
р
а а
* го е- ^
43 О
о
О О
£ р
П
а
и
а а х
н п>
£ а
П) 43
43
О 43 П) о 43 « П) ° й а № О 43
В X
а о
О й о
3
н н
а
а
П)
а
№ «
а ас *
£ О
Ьа о\ р
о ^ Й а ^
О ы
СО и
Н £
^ л ас ^
Н 00
£ ^ I—1 • Н^
~ о 5 О
I—'.
и о №
О
и я
03 п
а
V Н ^
п) чг^
43 00
а со
р ас
в5 а я
■с ©
О)
о а
№ а
н-'.
н а а а
о а
н-'.
№ О №
а 2 § ^
3 §
43 Р
а о а
0 53
О)
н о л л
Я
о. X
о а о\
Й н
■с
а
О)
а £
а о а
о 43
I—' •
И
^ Я
^ Ьа
'н- 43
° «
а
н-' Й Й Ьа
X ^
п
а 43
а а
ас а а
О а
н-'.
Й Й Ьа
(П
а а а
(П
л р
о
н « «
о 2 ^ §
Я ?
а
д
о
н-' •
№ О №
л 2= Й И
а
П)
О)
а
э
а
а
43 О
О Й о
о
X 43 О о
о
н а а
а
н-' •
а а
н-' •
л
а ..
О 43
3 ?
а
о о л а а а
а р
н
П)
а о
О
8
№ а а ас
о о\
Й р
о
н №
а 43 а а
а ел
а »1
н № О
О
н
П)
Я § «
§ ^
о\ ^ а Д №
ь—I ьн
2 * ^ « « 3
Й Р О
№
П)
в
о о
§ I-
С Й
£ 3
со
'о'
а
43 О
О
а о
о
Ьа 1Я
а
Р П)
43
а
О)
а
Й
а а х
43 О
О)
X О
Й
Й
п>
а а
Ьа
X «
о а н а а
п>
а н
«
а х
О)
а
Й
П)
а а
Ьа
X «
о а н а а
п>
а н
№ а а
И
а
н-' Й П)
? ^ а м 5' х
« а о
Ьа «
н- •
О
а а х
О) И
гь
« 2 а 43
а а
Ьа
43 Р
ас о а
№ а о о
н
I—'.
о
а
43
а
43
О
Й I—' •
О *
а р
о о н а а о Й
л о
^^ нн
л а а
л а а х
43 С5\
П) Й р
о
н
П)
о
а .. Й ас
№ 2
а г» § ^
н
£
►©н р
О ^
В
о
(П
а а а
Л нн
П)
Й 43
1Я
• 43
£
н № О Ьа
о
^
а а
О)
о
п> «
о а Й а
И
а
43 Р
ас о а
н-'.
И
Й о о
а н №
Н О
л а о
Область 1с1 райони 6 Эбласть 1 е райони 7 8 Область 2(1 райони 4 5 Область 3(1 райони 2 3 Область 4(1 райони 1 Таксони
н^ н^ н^ Ю и) и> н- и> н^ н^ н^ и > О Ю Н-* К) К) 4^ 4^ О 4^ и) Висота н.р.м., м
111.5 112.3 110.4 103.6 чо ЧО ю 00 00 о 00 чо ЧО ю и) о 'ы о 94.6 Сума середньомь сячних плюсових температур Т, °С
р о о и. н- и) о и. н^ н^ н^ к) ю ю ю 'н- 4^ 4^ 4^ О Пдротер- \пчний показник Воробйова,
н-* К) К) —д сгз-^ -—д ЧО 26.9 Н-* К) К) и. о и. 4^ ю ю ю и> и> О 22.0 Нчна ампгйтуда температури пов1тряА, С
ю ю ю О н- О о*, 00 ЧО о ю н^ (ч) Ю О ЧО — оо Н-* К) К) чо о о Ю ю о Вегетащй ний перюд, Дню
и) и) и) ООО О -Рь ю ^ о 00 2794 ю ю ю о\ 4^ Ю и) и! ю ю ю 4^ 4^ 4^ № ю чо 2350 Сума серед-ньодобових температур пов1тря понад 10 °С
и) и) и) и! и) 00 и) Чо и) 4^ 4^ 00 нн о Ю Ш Ы 4^ и! о о м 00 0\ ю Теплий пер1од О а р й к
и! Ю 00 о\ и) и< и< и< ы> ы> ы> и) и) и) и! N1 О Ю и) н-" 00 Рк
го груду встановлено 27 тишв лiсу з дуба, бука, сосни, вшьхи чорноц зо-нальним типом вважаеться сирий чорновшьховий груд Б4 - Вл.ч., який широко замiщаеться дубово-буково-сосновими типами лiсу.
Табл. 3. Таксони лiсоmипологiчного районування Украти
Област1 (Т - тепло, W - волога) Райони (континентальтсть А) Сектори (рельеф)
I. Сирого пом1рно теплого кл1мату - сирого груду 4<< Т = 84-104 0 С; W = 3.4-4.8 1. Ростоцький (сирих гру- д1в А = 220 С)
II. Вологого пом1рного кл1мату - вологого груду 3< Т = 84-104 °С; W = 2,0-0,6 2. Пол1сько-Прикарпатсь- кий (вологих грабових д1б-ров 0 А = 22-250 С) 3. Придеснянський вологих, без грабових д1бров А = 250 С 2.1 Полшький 2.2 Волинський 2.3 Подшьський 2.4 Прикарпатський
III. Св1жого пом1рно теплого кл1мату - св1-жого груду 2< Т = 84-104 С; W = 2,0-0,6 4. Дн1провський (св1жих грабових д1бров А = 24-270) 5. Слобожанський (св1жих ясенево-липових д1бров А = 27-320 С) 4.1 Подшьський 4.2 Правобережний 4.3 Л1вобережний 5.1 Ворскло-Псельсь-кий 5.2 Придонецький 6.1 Придтстровський 6.2 Пристеповий
IV. Сухого пом1рно теплого кл1мату - сухого груду 1< 0 Т = 84-1040 С; W = 0,6-0,8 6. Середньобузький (сухих д1бров з дубом скельним А = 24-270 С) 8. Донецький (байрачних л1с1в А = 27-32 С) 7.1 П1вденно-по-дшьський 7.2 П1вденно-дтп-ровський 8.1 Схвдно-степовий 8.2 Деркульський 8.3 Донецький 8.4 Приазовський 8.5 Швденно-степовий
V. Сухого вщносно теплого кл1мату - суха заг-рудова область 1 е Т = 104-1240 С; W = 0,6-0,8 9. Причорноморський (зап-лавних л1с1в А = 24-270 С) 10. Приазовський (заплав-них л1с1в А = 270 С)
VI. Дуже сухого вщносно теплого кл1мату - дуже суха загрудова область 0е Т = 104-1240 С; W = 0,8-2,2 11. Тавршський (А = 270 С)
VII. Дуже сухого теплого кшмату - дуже суха загрудова область 0f Т = 124-1440 С; W = 0,8-2,2 11.1 Бугзький 11.2 Пришваський 11.3 Швтчно-кримсь-кий
Лiсiвничо-типологiчна область 3й (вологого помiрного ктмату) охоплюе майже цiлком Полiсся Украши i так званий мЗахiдний Люостеп" за-гально-географiчного районування; пiвнiч Сумсько!, Чертов^ко^ Кшвсько! i Житомирсько! адмiнiстративних областей i захiднi областi Украши до лши Житомир-Вiнниця-Кам,янець-Подiльський.
Вологi кшмати, як переконливо показав проф. Д.В. Воробйов, вщповь дають умовам люово! зони, тому термiни "лiсiвничо-типологiчна область вологого помiрного клiмату (вологого груду) i "лiсова зона" у межах Украши можна вважати е^валентними, синонiмiчними.
За геоморфологiчними та грунтовими ознаками область вологого груду подшяеться на двi частини: Полюся - з перевагою дерново-пiдзолистих грунлв на пiщаних флювiогляцiальних вiдкладеннях з рiвнинним рельефом; Волино-Подiльська - iз значним поширенням сiрих лiсових i лучно-чорно-земних грунтiв на лес i сильним розвитком ерозiйних процеЫв у мiсцевостях з пересiченим рельефом. Рiчна сума опадiв - 600-650 мм, мюцями 700 мм. Вщношення опадiв до випаровування - в межах 1.5-2.0 i вище. Люи в мину-лому становили пануючу рослинну формацiю цих районiв.
До територи iнтенсивноl ерози належить Волино-Подшля (особливо Приднiстров,я, Кременецька височина i схiдна частина Полiсся - Придес-нянський ерозiйний район.
Лiсiвничо-типологiчна область 2й (свiжого помiрного клiмату) вщ-повiдае правобережному та лiвобережному люостепу загальногеографiчного районування. Це територiя з пануванням свiжих типiв у комплекс мюцезрос-тань. Середньорiчна кiлькiсть опадiв - 450-550 (600) мм. Грунти плакорiв -потужнi i деградоваш чорноземи, темно-сiрi та сiрi люовь Лiси зростають на вододiльних просторах i в рiчкових долинах. Зональш типи лiсу - свiжi дiб-рови. У минулому великi простори були зайнят лучними степами; значна частина люостепу належить до райошв iз сильно розвинутою ерозiею.
Лiсiвничо-типологiчна область 1й (сухого помiрно теплого кшмату) вузькою смугою простягаеться вщ захiдного кордону Украши до Дншра по iзолiнiях Ж = 0.8 (на швшч вiд лши Котовськ-Первомайськ-Юровоград-Кам'янка). Область мае острiвний характер i е перехiдною вiд люостепу до чорноземного степу. Далi на схщ, вже за межами Украши, область Ы мае бiльш чггю межi, що i стало одшею з причин II видiлення при проведенш дрiбного лiсотипологiчного районування Украши [9].
У степовш зош УкраIни область 1ё займае швденш й пiвденно-схiднi схили Подiльсько-ПриднiпровськоI височини й охоплюе швшчну частину Кь ровоградськоI областi, вузькi смуги ВшницькоИ, ЧеркаськоI й ОдеськоI областей. Область Ы представлена одним люотиполопчним районом - Середньо-бузьким i двома секторами - Приднiпровським з дубом скельним i Пристепо-вим з дубом звичайним.
У степовш зош Украши область Ы займае швденш й швденно-схщш схили Подшьсько-Придншровсько! височини й охоплюе швшчну частину Кь ровоградськоI областi, вузькi смуги ВшницькоИ, ЧеркаськоI й ОдеськоI областей. Область Ы представлена одним люотиполопчним районом - Середньо-
бузьким i двома секторами. Приднiпровським з дубом скельним i Пристепо-вим з дубом звичайним.
Кшмат областi Ы за термiчними показниками близький до област свь жого груду - 2ё, але iснуе тенденцiя бшьш високо! вологозабезпеченостi. Сума активних температур тут на 1600 перевищуе цей показник у сусiднiй бшьш швшчнш областi 2ё. Зростае й аридшсть клiмату. Тут менше випадае опадiв i бiльший дефiцит насиченост повiтря водяною парою.
Грунтоутворюючими породами област 1ё е леси та лесовидш глини важкого гранулометричного складу, як пiдстилаються крейдомергелевими породами. Основний тип грунлв - чорноземи. Пщтип чорноземiв типових займае лесовi тераси та вододши, а на досить дренованих плакорних дшянках правих коршних берегiв рiк сформувалися чорноземи вилугуваш в результатi тривалоI вилуговуючо! ди лiсу на чорноземах. На вiдмiну вiд аналогiчних грунтiв областi 2ё вони мають менш потужний профшь, сильнiше насиченi основами, а головне - бшьш сухь Сухi дiброви, що сформувалися на даних грунтах, мало вiдрiзняються за складом вщ плакорних дiбров Лiсостепу, але за продуктившстю значно поступаються 1м.
У перехщнш смузi (клiмат 1ё) спостершаеться широтна змiна грабових дiбров кленовими, якi у свою чергу змшюються чорнокленовими в результат пiдвищення дiI термiчного фактора та посилення сухост клiмату. Сухий груд в област 1ё представлений трьома типами люу - сухою (свiжо ватою) грабовою дiбровою у верхшх частинах схилiв, сухою кленовою i сухою чорнокленовою дiбровами.
Лшвничо-типолопчна область 1 е (сухого, вщносно теплого кшма-ту) простягаеться широкою смугою вщ захiдних до схщних кордонiв УкраIни i вiдповiдае шдзонам байрачного та рiзнотравно-ковилового степу. Межi мiж лiсостепом i степом збшаються з iзолiнiями Т = 104° i Ж = 0,6 (обидвi iзолiнiI на територiI УкраIни дуже близью мiж собою, практично !х можна прийняти за одну).
Порiвняно з областями дуже сухого кшмату, в област 1 е дещо нижчi середньорiчнi та мiсячнi температури, бiльше опадiв, 1х вiдношення до випа-ровування становить 0,5-0,8. у межах област чггко видiляються з пiвночi на твдень пiдобластi (байрачних i безлюних степiв), обумовленi як шдвищен-ням сухосп, так i геоморфологiею. Байрачний степ займае шднесеш райони з розвинутим давньоерозшним рельефом, безлiсний степ - низовини з плоско-рiвнинним рельефом.
Байрачнi лiси зростають на давньоерозшних формах рельефу, мiсцями виходячи на плакори (на межi з люостепом). Власне байрачнi лiси займають негативнi форми рельефу - береги та днища балок i лощин. Плакорш лiси ви-ходять за брiвки балок i долин на вододшьш плато (дiброви Саранського i Голованiського лiсгоспiв, Олександрiйського лiсництва, дiброви на Донець-кому кряжi й ш.). у байрачних лiсах уЫх районiв найбiльш поширенi бересто-во-пакленовi дiброви - сухi, свiжi й зрщка вологi.
Лiси байрачного правобережжя зосереджеш у схiднiй частинi Одесь-ко! областi, Голованiськi лiси - на заходi КiровоградськоI областi, Олексан-
дрiйськi байраки - на пiвденному сходi Кiровоградщини, Верхньоднiпровськi i Микольськi люи - на Днiпропетровщинi.
На лiвобережжi Днiпра байрачнi лiси зростають у Присамар% на До-нецькому кряжi та його вiдрогах у Донецькш та Харкiвськiй областях, у задо-нецькiй частинi зони (Старобiльськi та Бшоводсью байраки) на пiвденних вщрогах Середньорусько1' височини. Для байрачних лiсiв характернi ошдзо-ленi чорноземи i темно-cipi грунти, для заплавних лiсiв - заплавнi лучнi грун-ти, суглинист та пiщанi. На шщаних терасах поширенi дерновi грунти.
Комплекс тишв умов мiсцезростання представлений в основному сухими грудами, меншою мiрою - свiжими та вологими грудами.
Лшвничо-типолопчна область 0e (дуже сухого вщносно теплого клiмату) проходить смугою пiвденними районами Одесько1', Микола1'всько1', Запорiзькоï адмiнiстративних областей, центральними районами Херсонсько1 областi; ширина смуги 30-50 км. Розташована у Причорноморсько-При-азовськш низовинi. Пiвнiчною межею е iзолiнiя коефщента W = 0,8, швден-ною - iзотерма Т = 124°. рельеф низовини плоскорiвнинний. Широк мiжряд-дя щiльно дренуються долинами Дшстра, Пiвденного Бугу, 1нгульця, Дншра, Молочноï. На плато е округлi зниження подiв. У геоботанiчному вщношенш ця область входить у шдзону типчаково-ковилових степiв. Грунти - швденш чорноземи. 1нтразональна рослиннiсть представлена заплавними люами, колками на шсках, нiтрофiльними чагарниками на виходах вапняюв.
Лiсiвничо-типологiчна область 0f (дуже сухого теплого кшмату) охоплюе приморськi райони та велику частину Криму. Представлена пере-важно низинними рiвнинами, лише у Криму i на швостровах Тарханкут i Керченський е останщ височин з пересчним рельефом. Грунти каштаново-солонцевого комплексу i темно-каштановь У минулому тут були типчаково-ковиловi i полиновi степи, ниш розораш. Природна деревна рослиннiсть (ш-тразональна) збереглася мiсцями у заплавi нижнього Днiпра, у дельтах Дунаю, Дшстра, Бугу i на деяких аренах. В юторичному минулому ксерофггш де-ревно-чагарниковi ценози зростали в районi Керчi i на Тарханкут^ тепер тут зустрiчаються лише поодинок екземпляри шипшини, глоду, груш^ терену.
ЗГТ1 • ••
. Типи л1су та ix комплекси
Люи Украïни, що ростуть в люовш, лiсостеповiй i степовiй зонах рiв-нини, в горах Карпат та Криму, характеризуются великим типолопчним рiз-номанiттям: рiвнина - 90 тишв люу (Б.Ф. Остапенко, 1.Ф. Федець, М.С. Ула-новський [10, 12], Карпати - 78 (З.Ю. Герушинський [13]), Крим - 97 (П.П. Посохов [14]). Якщо у фггоценотичному вiдношеннi типи лiсу рiвноз-начнi, то ïx лiсогосподарське значення обумовлюеться багатьма складовими: розмiром займаноï площi, структурою i розмiщенням деревосташв, люовщ-новлювальною здатнiстю i змшою порiд, стiйкiстю проти несприятливих факторiв навколишнього середовища та антропогенних навантажень. Бшь-шiсть лiсiв займають незначш площi лiсового фонду лiсництв i формуються мшкими дiлянками або вкрапленнями серед пануючих, господарсько-цшних типiв. Для практичного використання лiсотипологiчноï класифiкацiï необхщ-
но ор1ентуватися на зональн1 i дендролопчн1 комплекси, встановлеш по л1-сокшматичним областям 1-4d.
Р1зноман1тн1сть та особливост експлуатаци насаджень визначаеться у шд час рев1зш люовпорядкування, а здшснення вех люогосподарських заход1в - обов'язки люничих i фах1вц1в. Добре якщо на планах люонасаджень вже ви-дшет типи лiсу, але поки що грунтово-типолопчш карти створенi далеко не для вех земель люового фонду та ощнка ïx у типолопчному вiдношеннi не завжди достовiрна. Ще дуже часто конкретнi дiлянки люа оцiнюються тiльки типом умов мюцезростання - едатопом, в той час як основною господарською одиницею являеться тип люу. Для бiльш грамотного i вщповщального вико-ристання у практищ лiсiвництва розробок по люовш типологiï пропонуеться лiсiвничо-екологiчна класифiкацiя тишв лiсу (табл. 4, 5), люотиполопчне районування (рис. 4) та господарське угрупування тишв люу (табл. 6).
Табл. 4. Географiя munie .licy Украгни (без Карпат та Криму) [13]
Лшотиполопчт област1
Типи л1су Сухого Св1жого Вологого Сирого
груду груду груду груду
1d-e 2d-e 3d 4d
1 2 3 4 5
Дуже сухий сосновий б1р Ао-С - - -
Сухий сосновий б1р А1-С А1-С А1-С А1-С
Св1жий сосновий б1р А2-С А2-С А2-С А2-С
Вологий сосновий б1р Аз-С Аз-С Аз-С Аз-С
Сирий сосновий б1р - а4-с а4-с а4-с
Мокрий сосновий б1р - А5-С А5-С -
Дуже сухий дубовий суб1р Во-Д - - -
Сухий дубовий суб1р Bi-Д В1-Д - -
Сухий дубово-сосновий суб1р Bi-дС Bi-дС Bi-дС -
Св1жий дубово-сосновий суб1р В2-дС В2-дС В2-дС В2-дС
Св1жий буково-сосновий суб1р - - - В2-бкС
Св1жий степовий дубовий суб1р В2-ДСТ - - -
Св1жий буковий суб1р з дубом скельн. - В2-Дск В2-Дск -
Св1жий заплавний осокоровий суб1р В2-Тп - - -
Вологий дубово-сосновий суб1р В3-дС Вз-дС Вз-дС Вз-дС
Вологий ялиново-сосновий суб1р - - Вз-яС -
Вологий степовий дубовий суб1р Вз-ДСЗТ В3-ТЗ - - -
Вологий заплавний осокоровий суб1р - - -
Сирий дубово-сосновий суб1р - В4-дС - -
Сирий ялиново-сосновий суб1р - - В4-яС -
Сирий березово-сосновий суб1р В4-бС В4-бС В4-бС В4-бС
Мокрий березово-сосновий суб1р В5-бС В5-бС В5-бС В5-бС
Дуже суха суд1брова з дубом пухнастим Со-Дп - - -
Дуже суха пакленова суд1брова Со-клД - - -
Суха чорнокленова суд1брова Ci-ктД С1-кгД - -
Суха пакленова суд1брова С1-клД С1-кпД - -
Суха грабова суд1брова - С1-гД - -
Суха грабова суд1брова з дубом скельн. - С1-гДск СргДск -
Суха скумтева суд1брова С1-скД - - -
Св1жа степова суд1брова С2-ДСТ - - -
Св1жа пакленова суд1брова С2-кпД - - -
1
2
Св1жа заплавна берестова суд1брова Св1жа грабово-соснова суд1брова Св1жа грабова суд1брова Св1жа грабова суд1брова з дубом скельн. Св1жа заплавна суд1брова Св1жий заплавний осокоровий сугруд Св1жий заплавний осокоровий сугруд Св1жа грабо-липо-соснова суд1брова Св1жа дубово-грабова субучина Св1жий грабово-сосновий сугруд Св1жий дубово-сосновий сугруд Св1жий буково-сосновий сугруд Волога степова суд1брова Волога заплавна суд1брова Волога грабова суд1брова Волога берестово-пакленова суд1брова Волога грабово-соснова суд1брова Волога липово-соснова суд1брова Волога грабово-соснова сурамень Вологий дубово-сосновий сугруд Вологий грабово-сосновий сугруд Вологий дубо-липово-сосновий сугруд Вологий буково-сосновий сугруд Вологий вербово-топольний сугруд Сира грабова суд1брова Сирий дубо-грабово-сосновий сугруд Сирий черновшьховий сугруд Сирий ялиново-грабово-сосновий сугруд Мокрий чорновшьховий сугруд Мокрий березово-сосновий сугруд Дуже суха чорнична д1брова Дуже суха пакленова д1брова Суха чорнична д1брова Суха грабова д1брова Суха грабова д1брова з дубом скельним Суха берестово-пакленова д1брова Суха чернокленова д1брова Суха паклено-ясенева д1брова Св1жа грабова д1брова Св1жа чернокленова д1брова Св1жа бересто-пакленова д1брова Св1жа кленово-липова д1брова Св1жа ясенево-липова д1брова Св1жа грабова д1брова з дубом скельним Св1жа букова д1брова Св1жа грабова бучина Волога грабова бучина Волога кленоволипова д1брова Волога ясенево-липова д1брова Волога берестово-пакленова д1брова Волога в'язово-ясенева д1брова Волога букова д1брова
С2-брДЗ
С2-ТЗ
Сз-Дс
С3-бркпД
Сз-верТП
С4-В1л.ч.
С5-В1л.ч.
00-Дп 00-кпД ВгДп Di-гД
Di-бр-клД Dl-клД
D2-гД D2-^ D2-бр-клД D2-кл-лД
Dз-бр-кпД Dз-вз-яД
С2-гД С2-Г-Дск
С2-ДЗ
С2-ДЗ
С2-г-С С2-дС
С3-ДЗ
С3-гД
С3-дС С3-гС
С4-д-гС С4-В1л.ч.
С5-В1л.ч. С5-бС
Dr^ Dl-гДск D1-бр-клД
D1-кл-сД D2-гД
D2-бр-клД
D2-кл-лД
D2-яс-лД
D2-гДск
D2-бкД
D3-гБк Dз-к-лД Dз-я-лД Dз-бр-кпД
С2-г-- с-Д
С2-Г-Дск
С2-лсД С2-д-гБк С2-2-С
Сз-г-сД Сз-л-сД Сз-г-сЕ
Сз-гС Сз-д-лС
Сз-верТП С4-гД С4-д-гС С4-В1л.ч. С4-я-гС С5-В1л.ч. С5-бС
Dl-гДск
D2-^
D2-кл-лД
D2-гДск D2-бкД D2-гБк D3-гБк Dз-к-лД
Dз-бр-кпД Dз-вз-яД Dз-бкД
С2-г-С
С2-бкС
Сз-гС Сз-бкС
С4-Вш.ч. С5-бС
D2-гД
D2-бкД D2-гБк D3-гБк
D3^
1 2 э 4 5
Волога грабова бучина - - Бэ-гБк Бэ-гБк
Вологий вербо-тополевий груд Вэ -верТ - - -
Сира липово-ясенева д1брова - - Б4-л-яД -
Сира грабова д1брова - В4-гД В4-гД -
Сира берестова д1брова Б/ гбрД - - -
Сирий чорно-вшьховий груд Э4- Вш.ч. Б4-Вш.ч. Б4-Вш.ч. Б4-Вш.ч.
Сирий вербовий груд В 4-Вер - Б4-Вер -
Мокрий чорновшьховий груд В5- Вш.ч. Б5-Вш.ч. Б5-Вш.ч. Б5-Вш.ч.
Визначенi за люокшматичними областями i районами типолопчш комплекси вiдбивають особливостi лiсорослинних умов 1х територп та об'еднують все рiзноманiття типiв лiсу, що формуються на них. За значимю-тю для лiсового господарства типи люу оцiнюються по рiзному, виходячи з займано! ними площi та стану 1х деревостанiв. Серед них формуються та ви-дiляються домiнуючi, переважаючi за площею та фрагментарнi, що займають невеликi дiлянки.
Для люорослинних областей та районiв характернi певш люотиполо-гiчнi комплекси з типами люу, що переважають та визначають вибiр напрям-ку ведення люового господарства.
Табл. 5. Природна продуктившсть тимв л'1су Украти у вц рубання [16]
Тип л1су В1к рубання Полшся эа Правобережжя 2а Л1вобережжя 2а Степ Ы
а Е а п а сп н о Л С а Е а п а сп ,т о р* а С Е а п а сп ,т о р* Л С £ а п а сп н о '1а Р* и
А1-С 81-90 88,2 1,96 87,4 1,94 57,0 1,27
А2-бС 81-90 160,0 э,55 179,0 э,08 166,э э,69 122,5 э,06
Аэ-бС 81-90 95,9 2,1э 114,0 2,5э 104,1 2,э 1 - -
А4-бС 71-80 46,2 1,15 46,2 1,15 46,2 1,15 - -
а5-с 71-80 26,1 0,65 26,1 0,65 26,1 0,65 - -
В1-д-бС 81-90 121,7 2,70 119,5 2,65 104,1 2,э 1 71,1 1,78
В2-д-бС 71-80 195,6 4,89 2э5,2 5,88 205,5 5,14 166,1 4,15
Вэ-д-бС 71-80 181,6 4,54 204,2 5,10 190,5 4,76 - -
В4-д-бС 81-90 9э,4 2,08 9э,4 2,08 9э,4 2,08 - -
В5-д-бС 71-80 4э,э 1,08 4э,4 1,08 4э,4 1,08 - -
С1-г-бС 81-90 - - 179,0 э,98 166,э э,69 74,6 1,86
С2-д-гС 71-80 28э,4 7,8 э68,1 9,20 ээ0,6 8,26 э 12,5 7,81
Сэ-д-гС 71-80 267,8 6,7 ээ7,5 8,44 э06,9 7,67
С4-Вш.ч. 51-60 1э9,5 4,65 176,2 5,87 159,5 5,э2 142,0 5,68
Б4-Вш.ч. 51-60 12э,0 4,10 150,2 5,01 1э8,5 4,62 121,6 4,86
Б1-бр-клД 81-90 - - 152,6 э,э9 1э4,8 э,00 54,5 1,82
Б2-к-лД 110-120 4э5,2 6,41 474,0 7,90 4э6,2 7,25 181,0 4,5э
Бэ-я-лД 100-110 42э,0 7,69 522,2 9,49 470,0 8,54 282,э 6,27
Б4-Вш.ч. 51-60 162,7 5,42 207,7 6,92 197,7 6,59 171,4 6,86
Б5-Вш.ч. 41-50 144,6 5,78 197,2 7,89 188,8 7,55 211,2 8,45
На рис. 4 та табл. 6 показаш комплекси тишв рiвнинноl частини Укра-1ни. У лiсоклiматичнiй област 4ё 1х два; в област 3ё - 16; 2ё - 18; 1ё-е - 12, кожен з яких представляе комплекс тишв люу визначеного адмшютративного району з розмщеними на його територи люгоспами.
При оргашзаци лiсового господарства (плануванш та веденнi) зви-чайно орiентуються на поширенi та господарсько-цiннi типи люу, якi в табли-щ 6 видiленi жирним шрифтом. Одинаковi типи можуть формуватися в ана-логiчних мiсцезростаннях рiзних областей та люгосшв i вимагати аналопч-них люогосподарських заходiв, що значною мiрою спрощуе удаване рiзнома-нiття тишв люу.
Для лiсоклiматичних областей, стосовно райошв i секторiв характернi аналоги комплекЫв та господарських типiв люу, що сприяють обмiну досвь дом i проведенням лiсогосподарських заходiв, щодо подiбних технологiй.
У макрокомплексах, видшених на картi (1-48), що формуються в межах лiсоклiматичних i адмiнiстративних областей (4ё-1 е), встановлеш i видь ленi жирним шрифтом типи люу, що переважають (табл. 6). За подiбнiстю ль швничо-еколопчних особливостей складових типiв лiсу - для умов люгосшв - визначаеться одна-двi найбiльш цiнних групи тишв люу та звичайно декшь-ка шших екологiчно близьких до них.
Встановлеш люогосподарсью групи лiсоклiматичних областей мають сво! аналоги у сусщшх регiонах, що дае змогу лiсiвникам обмiнюватись дос-вiдом та впроваджувати передовi технологи при вирощуваннi насаджень та при люокористуванш.
Користування схемою люокиматичного районування та географiчною поширешстю типiв лiсу, стосовно лiсгоспiв, вщкривають реальнi можливостi ведення лiсового господарства на типолопчнш основi, а люова типологiя стае, за словами Д.В. Воробйова, служницею люового господарства.
Аналiз схожостi i рiзницi типологiчних комплекЫв клiматичних областей Укра!ни забезпечуе вибiр господарських угрупувань. Так, в межах ль соклiматичних областей 4ё i 3ё всi 18 комплекЫв типiв лiсу схожостi ведення люового господарства можна згрупувати в шють господарських груп:
• бори вс1х пгрототв - комплекси 3,4 1 7;
• волоп 1 свш1 дубово-соснов1 субори - комплекси 3-6,7,9;
• свш1 та волоп дубово-соснов1 сугруди - комплекси 3-7,9;
• свш1 та волоп сосново-грабов1 суд1брови - комплекси 1,8,9,13,14;
• свш1 1 волоп грабов1 д1брови - комплекси 15-18;
• волоп грабов1 бучини - комплекс 1.
В област свiжого груду, де також формуються 18 люотиполопчних комплекЫв, господарське угрупування типiв може бути таким:
• свш1 дубово-соснов1 субори та сугруди - комплекси 19,22,29;
• свш1 грабово-соснов1 судоброви - комплекси 20,22-24,29,32;
• свш1 кленово-липов1 д1брови - комплекси 21,26,34,35;
• свш1 грабов1 д1брови 1 суд1брови - комплекси 23-25,30,31,33;
• свш1 грабов1 д1брови з дубом скельним - комплекс 36.
Менш господарськ групи формуеться у сухих областях:
• сух1 дубово-соснов1 субори (рвдко);
• сух д1брови з дуба скельного;
• сух берестово-кленов1 д1брови байрачт та плакорт;
• св1ж1 грабов1 д1брови.
Схож лiсогосподарським заходам комплекси люово!, люостепово1 зон:
• св1ж1 дубово-соснов1 субори - комплекси 19,22,29 1 6,7,9;
• св1ж1 сосново-грабов1 судоброви - комплекси 20,22-24,29,32 1 1,8,9,13,14;
• св1ж1 грабов1 д1брови - комплекси 2д -24,23,25,30,31,33 1 комплекси 3д -
8,15,16,17.
Таким чином, велике типолопчне рiзноманiття зводиться у чггку люо-господарську систему. Найбшьше типологiчне рiзноманiття лiсiв вiдмiчене в Черншвськш, Сумськiй та Житомирськiй областях.
Лггература
1. Алексеев Е.В. Типы Украинского леса. Правобережье. - К., 1925 (изд. 1); 1928 (изд.2). - 119 с.
2. Погребняк П.П. Основы лесной типологии. - К.: АН УССР, 1955. - 45 с.
3. Воробьев Д.В., Погребняк П.П. Люовий типолопчний визначник Украшського Полюся. ТР. З люово1 дослщно1 справи на Укршш. - Харюв. - 1929, вип. XI. - 164 с.
4. Воробьев Д.В. Методика лесотипологических исследований. - К.: Урожай, 1967. -
388 с.
5. Морозов Г.Ф. О типах насаждений и их значении в лесоводстве. Лесной журнал. -1904, вып. 1.
6. Крюденер А.А. Основы классификации типов насаждений и их народнохозяйственное значение в обиходе страны. - СПб., 1916/1917. - 318 с.
7. Воробйов Д.В., Посохов П.П. Методика составления карты типов леса УССР -Комплексное картографирование производительных сил Украинской ССР. - К.: Наук. думка, 1967. - С. 129-134.
8. Воробйов Д.В., Посохов П.П., Федец И.Ф. Принципы и методика составления карт типов леса Украинской ССР. Труды Харьк. с.-х. института, т. ЬХХТ - М.: Недра, 1968. -С. 72-80.
9. Воробьев Д.В., Федец И.Ф. Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. - М.: ГУГ К СССР. - 1978. - С. 183.
10. Остапенко Б.Ф., Федец И.Ф., Улановский М.С. Лесорастительное районирование и классификация типов леса Украины и Молдавии. Тр. Харьковского с.-х. института. -1978., т. 258. - С. 6-28.
11. Образцова З.Г. Роль климата в типологическом разнообразии дубрав// Канд. диссертация. - Харьков, 1989. - 310 с.
12. Остапенко Б.Ф., Федец И.Ф., Улановский М.С. Типолопчне р1зномашття лю1в Украши: люостеп, зона широколистяних л1с1в, степ// Харювський держ. ун-ту. - Харюв, 1997, 1998, 1999 рр.
13. Герушинський З.Ю. Типология лю1в Украшських Карпат: Навч. поабник. -Льв1в: Шрамща, 1996. - 208 с.
14. Посохов П.П. Типы лесов горного Крыма и их Кавказские аналоги. Докторская диссертация.. - Харьков, т. 1, 1971,. - 473 с.
15. Остапенко Б.Ф., Ткач В.П. Люова типология: Навч. пос1бн. Харювський держ. ун-ту. - Харюв. 2002, ч. 2. - 204 с.
16. Туркевич И.В., Медведев Л.А., Лебедев В.Е. Методические указания по определению потенциальной производительности лесных земель и степи, эффективного их использования. - Харьков, 1973, 72 с.
