CC BY
0
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (35), 2022
УДК 342.127:17.(477)
Ольга Каштан
Львiвський нащональний унiверситет ветеринарно! медицини та бютехнологш iм. С. З. Гжицького, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри права ola.kapitan 1980@gmail .com
ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ НАЦЮНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕР1 ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
http://doi.org/10.23939/law2022.35.128
© Каттан О., 2022
На основ! аналiзу чинного нацiонального законодавства визначено основш проблеми правового регулювання охорони здоров'я в Укратш та окреслено напрями удосконалення нормативно-правовот бази у цш сфер1. Вiдзначено, що процес формуван-ня яккно'т та ефективнот нащонально'т нормативно-правовот бази у сфер1 охорони здоров'я в Укратш обтяжений низкою проблем. Бшьшкть запропонованих проек^в не сприяють ефективному вир1шенню проблем, яю пов'язанi з охороною здоров'я, а лише фактично тх поглиблюють. Наслщком цього е зменшення тривалост життя, збшьшення смертностi, зростання захворювань шфекцшними та неiнфекцiйними хворобами, масове поширення вiрусних хвороб тощо.
Висновуеться, що лише яккш реформи у нащональному законодавствi можуть створити мщну основу для розвитку усшшно'т держави. Вщтак пропонуеться: по-перше, у майбутньому розглянути та ухвалити низку закошв (якi розглядаються у публжацп); по-друге, кардинального реформування потребуе фшансування сфери охорони здоров'я та, як нами неодноразово зауважувалося, впровадження обов'язкового медичного стра-хування, зокрема у сучасних умовах вшни.
Ключовi слова: нащональне законодавство, право на охорону здоров'я, сфера охорони здоров'я, правовi гаранты, правове регулювання, мiжнародно-правовi стандарти, медична допомога, медична реформа, державна пол^ика.
Постановка проблеми. Проголошення незалежност Укра!ни зумовило радикальнi транс-формаци в усiх сферах державного та суспшьного буття, i звичайно це торкнулося системи охорони здоров'я. Влм, i на сьогоднi система охорони здоров'я вимагае генеральних i виважених змiн, якi повиннi спрямовуватися на збереження й змщнення життя i здоров'я украшського соцiуму, ство-рення оптимальних умов для реалiзацil конституцшного права кожного на охорону здоров'я.
Ниш нагальним е розроблення оперативних шляхiв виршення проблем забезпечення зако-нодавчо закрiплених гарантiй щодо надання своечасно! медично! допомоги, якiсного медичного обслуговування, належно! реалiзацil прав пащенпв, внутрiшньо перемiщених осiб, вiйськових, ве-теранiв та дiтей вiйни, постраждалих вiд бойових дiй, людей похилого вшу, а також потребують вщповщного нормативного регулювання питания трансплантологи, репродуктивних технологш, сурогатного материнства, евтанази тощо.
Тому грунтовний розгляд забезпечення права на охорону здоров'я в Укра!ш, вивчення до-свiду його ре^зацп в европейських кранах, аналiз судово! практики Конституцiйного Суду Укра!ни та Свропейського Суду з прав людини е вкрай важливими у процес всебiчного дослiдження правового регулювання права на охорону здоров'я. Вщтак, створення вщповщно! законодавчо! бази у цш сферi, гармонiзацiя нацiонального законодавства про охорону здоров'я до мiжнародно-правових стандарив е запорукою розвитку здорового укра!нського суспiльства.
Аналiз дослiдження проблеми. Теоретико-правовi аспекти права людини на охорону здоров'я, його сутшсть та значення в системi суб'ективних прав людини частково розглядали у сво!х працях Н. Герасименко, В. Пилипчук, В. Погоршко, В. Рабшович, О. Скакун, С. Стеценко, О. Тихомиров, О. Шамич та ш. Правовi проблеми в сферi охорони здоров'я були предметом активного наукового пошуку вчених окремих галузей права: в адмiнiстративному та конституцшному правi -це В. Волков, В. Скомороха, О. Стрельченко, А Янчук; у цивiльному правi - З. Ромовська, А. Савицька, М. Стефанчук, Р. Стефанчук; у кримшальному правi - В. Грищук, О. Горох, С. Фесенко, С. Чернявсь-кий та ш. Окремо! уваги заслуговують працi дослiдникiв iз державного управлшня: М. Бшинсько!, З. Гладуна, В. Лещенка, Н. Я. Радиша, О. Федька та медицини: М. Амосова, Т. Грузево!, Г. 1ншако-во!, В. Москаленка та ш.
Бiльшiсть iз наявних в украшськш юторюграфп наукових розвiдок стосуються лише окремих аспекпв прав людини на охорону здоров'я, його мюця у системi iнших прав людини, викорис-тання рiзних правових способiв i соцiальних регуляторiв вирiшення спорiв у сферi медичного обслуговування, притягнення до вiдповiдальностi за порушення правил надання медично! допомоги тощо. Вважаемо, що на часi е дослщження сучасних проблем i визначення напрямiв формування яюсно! та ефективно! нащонально! нормативно-правово! бази у сферi охорони здоров'я.
Мета статт - на основi аналiзу чинного нацiонального законодавства визначити основш проблеми правового регулювання охорони здоров'я в Укра!ш та окреслити напрями удосконалення нормативно-правово! бази у цш сферь
Виклад основного матерiалу. Право на охорону здоров'я - це природне, невiдчужуване, невщ'емне та непорушне право людини, що закршлене в Конституцп Укра!ни, проте де-факто не завжди е гарантоване державою у повсякденному житп. Як слушно вiдзначае К. Натовська, що наявна ситуащя охорони здоров'я в Укра!ш е однiею iз найболючших та найактуальнiших. Нинi бiльшiсть громадян не мають можливостi, доступу до безоплатно! медично! допомоги, яка гаранту-еться Основним Законом Укра!ни, де-факто потрiбно самостiйно сплачувати за госпiталiзацiю, лiки, медичнi матерiали. Вiдтак через нестачу власних кошлв чимало ошб залишаеться поза медичною допомогою. Водночас, вкрай низька оплата медичних пращвниюв, змiнюе морально-етичне став-лення медичних пращвниюв як до свое! професп, так i до самих хворих, що мае зворотну дiю - зне-важливе ставлення пацiентiв до медиюв [1, с. 49].
1снуюча ситуацiя охорони здоров'я в Укра!ш потребуе негайного пошуку альтернатив, як би змогли задовiльнити потреби та запити ушх суспiльних груп, i найперше сприяли оптимальнiй реалiзацi! права на охорону здоров'я.
Процес формування яюсно! та ефективно! нащонально! нормативно-правово! бази у сферi охорони здоров'я обтяжений низкою проблем. Представники науково! спшьноти разом iз практиками ще! сфери визначили основнi перешкоди у реалiзацi! даного процесу: 1) недостатньо ч^ка державна полiтика в сферi охорони здоров'я, зокрема !! законодавче забезпечення; 2) низький р> вень законотворчо! зацiкавленостi та активносп суб'ектiв законодавчо! iнiцiативи; 3) складна процесу розгляду законопроекпв щодо охорони здоров'я у Верховнiй Радi Укра!ни; 4) брак науково-обгрунтовано! стратегi! щодо законотворчо! практики в сферi охорони здоров'я; 5) брак фахового
потенщалу - oci6, яю компетентно володiють як медичними знаннями, так i в сферi юриспруденции 6) вiдсутнiсть консолiдованостi, солiдарноï сшвпращ мiж носiями медично1 та право1 науки; 7) над-мiрна розпорошешсть (хаотичнiсть) правовоï бази в сферi охорони здоров'я, нечiткiсть правових норм, законодавчi прогалини; проблеми та колiзiï, якi виникають на практицi, вказують на те, що досить часто норми рiзних нормативно-правових актiв суперечать одш одним; 8) недостатня iмпле-ментацiя мiжнародно-правових стандартiв у сферi охорони здоров'я, неефективнiсть застосування позитивного досвщу iноземних держав щодо правового регулювання охорони здоров'я [12, с. 93].
Ниш правове регулювання охороно-оздоровчих процешв не сприяе формуванню едноси, цiлiсностi системи охорони здоров'я. Держава не здшснюе необхiдних планових дш стосовно контролю та забезпечення належних правових норм охорони здоров'я. Бшьшють запропонованих проeктiв не сприяють ефективному виршенню проблем, якi пов'язанi з охороною здоров'я, а лише фактично ïx поглиблюють. Наслiдком цього е зменшення тривалостi життя, збiльшення смертносп, зростання захворювань iнфекцiйними та нешфекцшними хворобами, масове поширення вiрусниx xворiб тощо.
1ншою важливою проблемою е те, що тепершня система охорони здоров'я не може де-факто задовольнити потреби сощуму в якiснiй медичнш допомозi та доступному медичному обслуговуванш. Упродовж останнix рокiв особливоï популярност у науково-економiчниx колах за-хщноевропейських держав набула вдавана теорiя сощального вибору всix суспiльниx благ, до яких належить i охорона здоров'я, освга, комунальнi послуги. Сутнiсть ïï розкриваеться через двоступе-неву систему споживання цих благ, тобто до певного рiвня (часу) вони надаються безкоштовно чи за фiксованими низькими щнами, а пiзнiше набувають звичайних ринкових ознак [3, с. 66].
Тому украшська державна пол^ика в сферi охорони здоров'я мае бути цшеспрямованою на пiдвищення уваги до здоров'я як кожно1' людини зокрема, так i наци загалом, забезпечення прюри-тетностi здоров'я у житп людини, цiнностяx держави, що сприятиме реалiзацiï права на охорону здоров' я.
Вчений Т. Миськевич вщзначае, що ниш в Укра1'ш активiзуеться робота iз удосконалення нацiонального законодавства у сферi здоров'я [4]. Щодо Проекту Нащонально1' стратегiï побудови ново1' системи охорони здоров'я Украши на перiод 2015-2025 рр., то вiн випрацьовувався спещаль зованою експертною групою упродовж трьох мюящв; зауважимо, що до складу ще1' групи входили також шоземш експерти. У цьому документi розкрити змют та принципи, окреслено бачення та прiоритети, визначено завдання та основш заходи щодо розвитку нащонально1' галузi охорони здоров'я на десять роюв. Метою е окреслення напрямiв й меxанiзмiв формування новiтньоï системи охорони здоров'я, виконування яких повинне сприяти збереженню i змiцненню системи громадсь-кого здоров'я, надання прюритетносп профiлактичному напрямку дiяльностi сфери охорони здоров'я, зменшення кшькосп заxворюваностi, зниження показникiв iнвалiдностi та смертностi громадськосп, запровадження ефективних фiнансово-економiчниx й оргашзацшно-правових меха-нiзмiв, пiдвищення якостi та оперативносп надання медично1' допомоги, шдвищення соцiальноï справедливостi шлях максимального захисту прав громадян на охорону здоров'я [5].
Таким чином, означена стратепя передбачае шють напрямкiв реформування системи охорони здоров'я: перший - управлшня; другий - фшансування галузц третiй - людськi ресурси; чет-вертий - надання медичних послуг; п'ятий - використання теxнологiй, товарiв та лiкiв; шостий - ш-форматизацiя галузi. З метою удосконалення та реалiзацiï цих напрямкiв реформування системи охорони здоров'я, вважаемо, що доцшьно розробити й ухвалити Державну програму реформування галузi охорони здоров'я, в якш необxiдно передбачити таю складовк формування правових, управ-лшських й економiчниx меxанiзмiв реалiзацiï конституцшного права людини на охорону здоров'я, медичне страхування i медичну допомогу; запровадження системи соцiально-економiчноï мотивацп (стимулювання) здорового способу життя; забезпечення надання безоплатно!' фахово!' (квалiфiкованоï)
медично! допомоги в обсяз^ передбаченому законодавством; створення умов, яю задовольнятимуть потреби населення в медичних послугах, сприяння дiяльностi вшх закладiв охорони здоров'я неза-лежно вiд форми власносп, визначення врегульованих платних медичних послуг [5]. Прийняття означеного нормативно-правового акту сприятиме успiшному реформуванню сфери охорони здоров'я та змщненню загального стану здоров'я укра'нського суспшьства.
Упродовж останнiх рокiв в Укра'ш здiйснюeться реформування правового регулювання рiз-них суспiльних сфер. На початку 2017 р. було розпочато згадувану нами медичну реформу, що внесла певш корективи як до низки нормативно-правових акпв, так i само! сфери охорони здоров'я. В удосконаленш правового регулювання сфери охорони здоров'я визначальне мюце посiдають таю складов^ 1) розумiння охорони здоров'я як конститутивного забезпечення добробуту сощуму; 2) прюритетнють прав й законних iнтересiв людини в сферi охорони здоров'я, що грунту-еться на ст. 3 Основного Закону Украши; 3) забезпечення державних гарантш щодо надання безоплатно! медично! допомоги як у державних, так i комунальних закладах охорони здоров'я, що основуетъся на ст. 49 Основного Закону Украши; 4) шщювання розробки та ухвалення нормативно-правових акпв, що повною мiрою забезпечуватимуть право на охорону здоров'я та регламентува-тимуть систему охорони здоров'я; 5) кодифшащя Медичного кодексу Укра!ни, що сприятиме комплексному регулюванню всiх аспекпв охорони здоров'я, передусiм надання медично! допомоги. На противагу поточному законодавству, кодифшащя систематизуе бiльшiсть чинних нормативно-правових актiв, зазвичай змiнюючи, перетворюючи чи доповнюючи !х.
Актуальнiсть та необхщнють прийняття кодифiкованого акту - Медичного кодексу Украши, можна обгрунтувати юлькома обставинами, серед яких найбшьш вагомi - це: нагальнiсть системного та всебiчного реформування системи охорони здоров'я; колiзiï в окремих нормативно-правових актах у сферi охорони здоров'я; необхщшсть ч^ко'' законодавчоï регламентацп правового статусу медикiв й пащенпв; розроблення концепцiï розвитку й забезпечення права на охорону здоров'я; шдвищення рiвня правово'' освiти щодо проблем охорони здоров'я; потреба у регулюванш рiзних систем охорони здоров'я (приватно'', мунщипально'', державно').
У багатьох нащональних законодавствах розвинутих кра'н свiту юнують лiкарськi або ме-дичнi кодекси, норми яких власне регулюють вщносини з охорони здоров'я, серед таких кра'н е США, Iспанiя, Катя, Австрiя, Францiя тощо.
Медичний кодекс Украши повинен мютити норми мiжнародно-правових стандартiв щодо права на охорону здоров'я, зокрема надання яюсно'' та оперативно'' медично'' допомоги, позаяк саме Медичний кодекс е запорукою оптимального розвитку медичного права в Укра'ш та утвердження п як самостшно'' галузi права.
Вчений С. Корсаков вщзначив, що медичний кодекс е дороговказом як для правниюв, так i для медиюв i пащенпв: по-перше, це гарантiя для пащенпв, адже у випадку порушення медиками правових норм, яю гарантують 'х право на охорону здоров'я, пащенти зможуть отримати належний захист; по-друге, такий акт е "щитом" i для самих медичних пращвниюв, позаяк вш визначатиме юридичш основи (засади) дiяльностi медикiв, що через необхщшсть 'х застосовуватимуть на прак-тищ; по-трете, цей нормативно-правовий документ е "надшним помiчником" для правникiв у про-цесi вирiшення "медичних справ" [6, с. 15].
Вважаемо, що Медичний кодекс повинен мютити вш ri норми, що зможуть всебiчно, грун-товно i вичерпно регулювати суспшьш вiдносини у сферi охорони здоров'я, необхщно виключити колiзiйнi норми та напрями медично'' дiяльностi, яю не регулюватимуться цим кодексом. Окреслю-ючи загальнi особливостi Медичного кодексу, потрiбно звернути увагу на його структуру, яка, на нашу думку, повинна мютити таю елементи: 1) наявнють преамбули, загально'' та особливо'' час-тин; Прикiнцевi положення; 2) закршлення норм, що регулюватимуть конститутивш аспекти надання медично'' допомоги; 3) прюритетнють прав й свобод людини шд час надання медично'' допо-
моги; 4) урахування мiжнародно-правовиx стандарт з прав людини, охорони здоров'я, медичного обслуговування; 5) перелш основоположних принципiв щодо надання медичноï допомоги; 6) вщпо-вiднiсть Конституций узгодженiсть з нормативно-правовими актами рiзниx галузей права; 7) враху-вання прогресивного розвитку медичноï науки задля забезпечення тривалоï актуальностi Кодексу; 8) етичний вимiр норм, що регламентують питання надання медичноï допомоги [230, с. 130].
Окрiм цього, Верховною Радою Украши у майбутньому повинш бути розглянутi та уxваленi наступи закони: Закон Украши (далi - ЗУ) "Про загальнообов'язкове державне сощальне медичне страхування", ЗУ "Про медичну дiяльнiсть", ЗУ "Про спецiалiзовану медицину", ЗУ "Про первинно медико-саштарну допомогу i шмейну медицину", ЗУ "Про забезпечення прав пащенпв", ЗУ "Про гарантований державою рiвень медичноï допомоги", ЗУ "Про заклади охорони здоров'я", ЗУ "Про лшарське самоврядування", ЗУ "Про управлшня системою охорони здоров'я", ЗУ "Про фшансу-вання охорони здоров'я" та ш.; по-друге, кардинального реформування потребуе фшансування сфера охорони здоров'я та, як нами неодноразово зауважувалося, впровадження обов'язкового медичного страхування, зокрема у сучасних умовах вшни.
Аналiз стратегiï медичного реформування в Укра1ш дозволяе виокремити таю позитивш аспекти, якi сприяють реалiзацiï права людини на охорону здоров'я: кожен громадянин може само-стшно обирати собi лiкаря; запровадження електронноï системи облiку iнформацiï, яка значно спро-щуе доступ до медичноï сфери; пакет гарантованих послуг, що затверджуватиметься кожного року Кабшетом мшс^в Украши; застосування мiжнародниx протоколiв у процес лiкування, що сприя-тиме застосуванню позитивного досвщу iншиx держав; створення Нацiональноï закупiвельноï аген-ци - посередника мiж державою, медичними закладами, лiкарями й пацiентами; створення репер-фузiйниx центрiв для пащенпв зi захворюваннями, якi розпочинаються екстрено; внесення законопроекту про державне медичне страхування.
Висновки. Вважаемо, що запропонована медична реформа мае можливосп щодо додатко-вого гарантування реалiзацiï кожною людиною свого права на охорону здоров'я. Пщсумовуючи визначальнi напрями медичного реформування, можемо охарактеризувати виконання таких завдань:
1) надання державних гарантш безоплатноï медичноï допомоги сощально незахищеним особам;
2) запровадження належного фшансування охорони здоров'я та ефективноï системи обов'язкового державного медичного страхування; 3) створення умов для вшьного розвитку шдприемств у сферi охорони здоров'я, формування основ справедливоï конкуренци мiж закладами охорони здоров'я; 4) удосконалення нацюнального законодавства про охорону здоров'я вщповщно до мiжнародно-правових стандарт; 5) створення оптимальних умов для здорового народження дтей (зокрема, щодо побуту, виховання, рацiонального харчування); 6) здiйснення активноï демографiчноï пол^ики, цiлеспрямованоï на збiльшення народжуваностi та зменшення смертности 7) посилення розвитку громадського здоров'я через удосконалення саштарного законодавства з метою зниження й запобь гання заxворюваностi всix сощальних груп. Зауважимо, що нинi найбшьш небезпечними та найпо-ширенiшими е венеричш, псиxiчнi, серцево-судиннi, онкологiчнi хвороби, вiруснi захворювання тощо.
Перiод реформування е завжди доволi складним, i не одразу можна окреслити позитивш результата. Знаний вчений Ю. Шемшученко зауважував, що "правовою е та держава, яка функцюнуе на засадах верховенства права та закону, в яюй реально забезпечуються права й свободи людини i громадянина, а теж за фактом чинного високояюсного законодавства" [9, с. 9]. Отже, лише яюсш реформи у нацюнальному законодавсга можуть створити мщну основу для розвитку успiшноï дер-жави. На жаль, чимало правових норм в галузi охорони здоров'я дотепер не скасоваш або не пере-глянуп, вщтак i надалi дiють застарiлi постанови урядiв чи накази Мшютерства охорони здоров'я
попри те, що система охорони здоров'я вже тривалий час функцюнуе у нових пол1тичних, щео-лопчних i соцiально-економiчних умовах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Натовська К. Б. (2003). Джерела правового регулювання вщносин у сферi охорони здоров'я в Укрш'ш. Законодавство Украши, науково-практичш коментарi (додаток до Юридичного журналу). № 2. С. 45-51.
2. Права людини в галузi охорони здоров'я. (2015) / 1н-т прав. дослщж. i стратегш; упоряд. i заг. ред. Роханський А. О. Харшв : Права людини. 126 с.
3. Карамишев Д. В. (2006). Стратепчне управлiння iнновацiйними процесами в систе!Ш охорони здоров'я: державнi мехашзми : монографiя. Харк1в : Вид-во ХарР1 НАДУ "Мапстр". 304 с.
4. Миськевич Т. (2014). Реформування системи охорони здоров'я в УкраМ. URL : http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=:reformuvannya-sistemi-okhoroni-zdorov-ya&catid=8&Itemid=350 (дата звернення: 03.06.2022).
5. Проект "Нацюнальна стратепя побудови ново! системи охорони здоров'я в Укрш'ш на перюд 20152025". URL : https://ips.ligazakon.net/document/NT1138 (дата звернення: 03.06.2022).
6. Корсаков С. А. (1999). Медицинский кодекс как первый шаг к медицинскому праву. Медицинский вестник. № 8 (123). С. 13-17.
7. Стеценко С. Г., Стеценко В. Ю., Сенюта I. Я. (2008). Медичне право Украши : шдручник. Ки!в : Всеукра'нська асощащя видавщв "Правова едшсть". 507 с.
8. Швець Ю. Ю. (2018). Розвиток та сучасний стан нацюнального законодавства про права особи на охорону здоров'я. Порiвняльно-аналiтичне право. № 5. С. 99-102.
9. Шемшученко Ю. О. (1995). Теоретичш проблеми формування правово! держави. Право Украши. № 12. С. 7-10.
REFERENCES
1. Natovska, K. B. (2003). Dzherela pravovoho rehuliuvannia vidnosyn u sferi okhorony zdorovia v Ukraini. [Sources of legal regulation of relations in the field of health care in Ukraine]. Zakonodavstvo Ukrainy, naukovo-praktychni komentari (dodatok do Yurydychnoho zhurnalu). No. 2. P. 45-51 [In Ukrainian].
2. Prava liudyny v haluzi okhorony zdorovia. (2015). [Human rights in the field of health care] / In-t prav. doslidzh. i stratehii; uporiad. i zah. red. Rokhanskyi A. O.. Kharkiv : Prava liudyny. 126 p. [In Ukrainian].
3. Karamyshev, D. V. (2006). Stratehichne upravlinnia innovatsiinymy protsesamy v systemi okhorony zdorovia: derzhavni mekhanizmy. [Strategic management of innovative processes in the health care system: state mechanisms] : мonohrafiia. Kharkiv : Vyd-vo KharRI NADU "Mahistr". 304 p. [In Ukrainian].
4. Myskevych, T. (2014). Reformuvannia systemy okhorony zdorovia v Ukraini. [Reforming the healthcare system in Ukraine]. URL : http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=:reformuvannya-sistemi-okhoroni-zdorov-ya&catid=8&Itemid=350 (Accessed: 03.06.2022) [In Ukrainian].
5. Proekt "Natsionalna stratehiia pobudovy novoi systemy okhorony zdorovia v Ukraini na period 20152025". [The project "National strategy for building a new healthcare system in Ukraine for the period 2015-2025"]. URL : https://ips.ligazakon.net/document/NT1138 (Accessed: 03.06.2022) [In Ukrainian].
6. Korsakov, S. A. (1999). Meditsinskiy kodeks kak pervyy shag k meditsinskomu pravu. [The Medical Code as the first step towards medical law.]. Meditsinskiy vestnik. No. 8 (123). Р. 13-17 [n Russian].
7. Stetsenko, S. H., Stetsenko, V. Yu., Seniuta, I. Ya. (2008). Medychnepravo Ukrainy. [Medical Law of Ukraine] : рidruchnyk. Kyiv : Vseukrainska asotsiatsiia vydavtsiv "Pravova yednist", 2008. 507 p. [In Ukrainian].
8. Shvets, Yu. Yu. (2018). Rozvytok ta suchasnyi stan natsionalnoho zakonodavstva pro prava osoby na okhoronu zdorovia. [The development of the current state of national legislation on the rights of an individual to the protection of health]. Porivnialno-analitychnepravo. No. 5. P. 99-102 [In Ukrainian].
9. Shemshuchenko Yu. O. (1995). Teoretychni problemy formuvannia pravovoi derzhavy. [Theoretical problems and the formation of a legal power]. Pravo Ukrainy. No. 12. P. 7-10 [in Ukrainian].
Дата надходження: 01.08.2022 р.
Olha Kapitan
Stepan Gzhytskyi National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies Lviv,
Ph. D
ola.kapitan1980@gmail.com PROBLEMS AND DIRECTIONS OF IMPROVING NATIONAL HEALTH LEGISLATION
In the article, based on the analysis of the current national legislation, the main problems of legal regulation of health care in Ukraine are identified and the directions for improvement of the legal framework in this area are outlined. It is noted that the process of forming a high-quality and effective national regulatory framework in the field of health care in Ukraine is burdened with a number of problems.
Most of the proposed projects do not contribute to the effective solution of problems related to health care, but actually deepen them. The consequence of this is a decrease in life expectancy, an increase in mortality, an increase in infectious and non-infectious diseases, a massive spread of viral diseases, etc.
It is concluded that only qualitative reforms in national legislation can create a solid foundation for the development of a successful state. Therefore, it is proposed, firstly, in the future to consider and adopt a number of laws (which are considered in the publication); secondly, the financing of health care needs radical reformation, and, as we have repeatedly noted, the introduction of mandatory medical insurance, in particular, in modern conditions of war.
Key words: national legislation, the right to health care, the field of health care, legal guarantees, legal regulation, international legal standards, aid, medical reform, state policy.
