CC BY
11
Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
крим1нальне право та процес
УДК 343.1
Михайло Гузела
Нацюнальний ушверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий iнститут права, психологи та шновацшно! освiти, доцент кафедри кримшального права i процесу кандидат юридичних наук
проблема затримання як заходу крим1нального процесуального примусу: забезпечення прав затриманого в св1тл1 ст. 5 конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод та практики европейського суду з прав людини
http://doi.org/10.23939/law2020.28.238
© Гузела М., 2020
Стаття присвячена проблемi застосування державою заходiв процесуального примусу в процеа кримшального провадження, а також реалпацит конституцiйних прав та свобод затриманого в кримшальному провадженш, що е визначальним критерieм, який ха-рактеризуе державу як демократичну, сощальну та правову. Встановлено, що пщ крим^ нальним процесуальним примусом розумiеться сукупнiсть передбачених законом здшснюваних у встановленiй кримшальнш процесуальнiй форм1 заходiв примусового впливу держави у особi уповноважених оргашв, якi покликан! забезпечити виконання обов'язюв учасниками кримiнального процесу та виршення завдань кримiнального пра-восуддя, застосування яких супроводжуються обмеженням конституцiйних прав i свобод людини в межах досудового розслщування, судового провадження та процесуальних дп у зв'язку iз вчиненням д1яння, передбаченого законом УкраТни про кримiнальну вщпо-вiдальнiсть. Одним з таких заходiв примусового впливу е затримання в кримшальному провадженш. Сутшсть кримiнального процесуального затримання доцшьно визначити як складне правове явище, i незважаючи на те, що окремi елементи протоколу затримання можуть мати доказове значення, само по собi кримiнальне процесуальне затримання е ви-ключно заходом кримiнального процесуального примусу, не е слщчою дiею i не спрямова-не на виявлення, збирання, вилучення i фжсащю доказiв, а мае свою самостшну мету. Саме тому, кримiнальне процесуальне затримання варто й доцшьно класифiкувати за такими критерiями: за необхщшстю отримання ухвали слiдчого суддц суду; за суб'ектом, що здшснюе затримання; за процесуальним статусом затримуванот особи; за правовим статусом затримуванот особи; залежно вiд територп здiйснення затримання.
Констатовано, що забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть вщ-повiдно до ст. 5 КЗПЛ демонструе необхщшсть усвщомлення нових концептуальних по-ложень КПК Укратни, Тх теоретичного обгрунтування та приведення у вщповщшсть до мiжнародних стандартiв та практики ССПЛ, розробки необхщних понять. З огляду на
це, науковi дослщження мають спрямовуватися на формування науково обгрунтованих рекомендацш щодо вдосконалення правозастосовноТ практики та и нормативного вре-гулювання, поширювати порiвняльно-правовi дослщження, що дозволить використову-вати позитивш досягнення зарубiжних держав у врегулювання кримiнального прова-дження, правотворчостi й правозастосування.
Ключовi слова: процесуальний примус, затримання, забезпечення прав затримано-го в кримшальному провадженш.
Постановка проблеми. Сьогодш в Укра1ш вiдбуваeться процес становлення кримiнального процесуального законодавства вщповщно до европейських стандартiв. Тому одшею з основних проблем кримшально! процесуально! науки сьогоднi е проблема проблеми забезпечення права людини на свободу та особисту недоторканшсть у кримшальному провадженш. При цьому, на чшьне мiсце висуваеться проблема застосування державою заходiв процесуального примусу в процес кримiнального провадження. Бiльше того, реалiзацiя конституцiйних прав та свобод затри-маного в кримiнальному провадженнi е тим визначальним критерiем, який характеризуе державу як демократичну, соцiальну та правову. Адже, всебiчне змiцнення законносп й правопорядку немож-ливе без належного забезпечення прав та свобод людини через реально дiючi державш та про-цесуальнi механiзми !х реатзаци, охорони та захисту, адже права й свободи людини, !х гарантп складають змiст i мету державно! дiяльностi.
Аналiз дослiдження проблеми. До проблеми забезпечення права людини на свободу та особисту недоторканшсть у кримшальному провадженш (в т.ч. забезпечення прав затриманого) бшь-шою чи меншою мiрою зверталися таю науковщ в сферi кримшального процесу, як Ю. М. Гроше-вий, А. Я. Дубинський, М. В. Жогш, В. С. Зеленецький, О. В. Каплша, З. Ф. Коврига, М. М. Короткий, Л. Д. Кокорев, Л. М. Корнеева, О. П. Кучинська, О. Р. Михайленко, В. Т. Нор, I. Л. Петрухш, М. А. Погорецький, Ю. Д. Притика, Ю. Ф. Скакун, Л. Д. Удалова, В. П. Шибшо, О. Г. Шило, М. С. Шумило, О.Г. Яновська та багато шших.
Мета статт полягае у виявленш прогалин законодавчого врегулювання забезпечення прав затриманого в свiтлi ст. 5 Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод та практики Свропейського Суду з прав людини
Виклад основного матерiалу. Щд кримiнальним процесуальним примусом розумiеться су-купнiсть передбачених законом здiйснюваних у встановленiй кримшальнш процесуальнiй формi заходiв примусового впливу держави у особi уповноважених оргашв, якi покликанi забезпечити виконання обов'язюв учасниками кримiнального процесу та виршення завдань кримiнального правосуддя, застосування яких супроводжуються обмеженням конституцiйних прав i свобод людини в межах досудового розслщування, судового провадження та процесуальних ди у зв'язку iз вчиненням дiяння, передбаченого законом Украши про кримiнальну вiдповiдальнiсть. Одним з таких заходiв примусового впливу е затримання в кримшальному провадженш. Сутшсть кримшального процесуального затримання доцшьно визначити як складне правове явище, i незважаючи на те, що окремi елементи протоколу затримання можуть мати доказове значення, само по собi крим> нальне процесуальне затримання е виключно заходом кримшального процесуального примусу, не е слщчою дiею i не спрямоване на виявлення, збирання, вилучення i фiксацiю доказiв, а мае свою самостiйну мету. Саме тому, кримшальне процесуальне затримання варто й доцшьно класифшувати за такими критерiями: за необхiднiстю отримання ухвали слiдчого суддi, суду; за суб'ектом, що здшснюе затримання; за процесуальним статусом затримувано! особи; за правовим статусом затри-мувано! особи; залежно вщ територп здiйснення затримання. При цьому, реалiзацiя конституцiйних
прав та свобод затриманого в кримшальному провадженш е тим визначальним критерieм, яким характеризуешься держава як демократична, сощальна та правова. Адже, як вже було зазначено, всебiчне змщнення законност й правопорядку неможливе без належного забезпечення прав та свобод людини через реально дiючi державнi та процесуальнi мехашзми !х реалiзацн, охорони та захисту, адже права й свободи людини, 1х гарантп складають змiст i мету державно! дiяльностi.
Бiльше того, Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод (далi - КЗПЛ) е тим мiжнародно-правовим актом, який закладае основи стандартiв забезпечення прав i свобод учасникiв кримшального провадження. 1з запровадженням обов'язковостi врахування практики ССПЛ при прийняттi суддями кримшальних процесуальних рiшень значно зросла роль КЗПЛ та рiвень наукового штересу до не! та до практики ССПЛ. А отже, невипадково науковщ та практики у галузi кримiнального судочинства придiляють максимальну увагу мехашзму забезпечення прав i свобод людини у кримшальному провадженш вщповщно до КЗПЛ та практики ССПЛ [1; 3].
Особиста недоторканшсть е комплексним поняттям, оскшьки включае норми, що належать до рiзних галузей права. Адже, як зазначае В.1. Маринiв, право на свободу й особисту недоторканшсть належить до особистих немайнових прав, що забезпечують природне iснування фiзичноl особи, i тому захищаеться нормами ЦК Украши (ст. 288, 289), КК Украши, КПК Украши та iншими законо-давчими актами [4, с. 167]. Своею чергою, автори науково-практичного коментаря до КПК Украши аргументовано зазначають, що право iндивiда на свободу обмежуеться в результат затримання, та наголошують на тому, що нiхто не може бути обмежений у правi на свободу та особисту недоторканшсть. Виходячи iз цього, застосовуючи цю норму, треба мати на уваз^ що И дiя поширюеться як на пiдозрюваного, обвинуваченого, так i на iнших суб'ектiв кримшального провадження. Важливим для з'ясування правового змюту права на свободу та особисту недоторканшсть е питання щодо неможливост обмеження права на свободу та особисту недоторканшсть у кримшальному провадженш шакше, як на шдставах та в порядку, передбачених КПК. Така передбачена нацюнальним законодавцем процедура слугуе вихщною гарантiею забезпечення права особи на свободу та особисту недоторканють та вщповщае п. 3 ст. 5 КЗПЛ [2, с. 30].
Кучинською О. П. запропоновано новий концептуальний шдхвд до розумшня правового змю-ту принципу забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть, та зазначено, що воно е широким правовим положенням, вщповщно до якого учасники кримшального провадження, неза-лежно вщ процесуального статусу, повинш мати реальну можливють вшьного вибору форм поведiнки в межах чинного законодавства, бути захищеними вщ будь-яких незаконних обмежень !х iндивiдуальноl свободи, фiзичноl та психiчноl недоторканностi [5, с. 11].
Дшсно, виходячи зi змiсту ст. 5 КЗПЛ, право на свободу та особисту недоторканшсть мютить у собi таю елементи: свобода вщ свавшьного затримання; позбавлення волi тiльки на пiдставi «закону»; право бути повщомленим про причини затримання; право на судовий контроль за затриман-ням; право та можливiсть оспорити законнють затримання; право на компенсащю за незаконнiсть затримання.
Водночас, нi у чинному Закош Украши «Про судоустрш та статус суддiв» у ст. 55 «Права та обов'язки судщ», ш в аналогiчнiй нормi попереднього закону не передбачено обов'язку сувд (а не права) при розглядi справ застосовувати КЗПЛ та практику ССПЛ, як це визначено ст. 46 КЗПЛ та Законом Украши «Про ратифшащю Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколiв № 2, 4, 7 та 11 до Конвенцп». Систему европейських стандарив забезпечення прав людини у кримшальному судочинствi Украши складають: 1) право на свободу i особисту недоторканшсть (стаття 5 КЗПЛ); 2) право на повагу до приватного i шмейного життя (стаття 8 КЗПЛ); 3) право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку кримшального провадження (стаття 6 КЗПЛ). Право на свободу i особисту недоторканшсть як европейський стандарт забезпечення прав людини у кримшальному процес - це встановлеш у статп 5 КЗПЛ положення, яю гарантують свободу i особисту недоторканшсть, а також ухвалеш на
основi статп 5 КЗПЛ ршення ССПЛ, котрi стосуються правозастосовно! дiяльностi нацюнальних органiв кримiнального судочинства i е обов'язковими для виконання останнiми [6, с. 177].
Видаеться досить обгрунтованою позицiя Д. В. Сiмоновича, який зазначае, що право на свободу i особисту недоторканшсть як европейський стандарт забезпечення прав людини у кримшальному процес включае: право на свободу вщ свавшьного затримання та взяття тд варту; право бути позбавленим свободи тшьки «на пiдставi закону»; право бути невщкладно повiдомленим про причини затримання або взяття тд варту; право бути позбавленим свободи протягом «розумного» строку; право на невщкладний судовий контроль за затриманням або взяттям пiд варту; право бути звшьненим з-пiд варти до судового розгляду за наявностi гарантiй явки до суду; право на можли-вють оскаржити законнiсть затримання або взяття тд варту; право на компенсащю за незаконне затримання або взяття тд варту. Гарантiя недоторканносп особи може розглядатися як неприпусти-мiсть (заборона) будь-якого протиправного посягання на фiзичну, етичну i псиичну цiлiснiсть, iндивiдуальну свободу, загальну свободу дш i особисту безпеку тд час здiйснення кримiнального судочинства. Право на недоторканшсть особи - це такий гарантований державою стан людини, за якого И психофiзична цшсшсть i автономiя вiльнi вiд примусу [6, с. 176].
Право на свободу й особисту недоторканшсть затриманого грунтуеться на системi юридичних механiзмiв, що забезпечують його дда i тому набувають значення юридичних гарантш. Найважли-вiшими з них е вперше встановлений Конституцiею Укра!ни судовий порядок арешту та взяття тд варту, чiтка регламентацiя в галузевому законодавствi пiдстав та строкiв цих примусових заходiв. Судова процедура суттево пiдвищуе рiвень захисту прав та свобод, оскшьки мiстить низку гарантш вщ !х свавiльного обмеження, сприяе винесенню законного та обгрунтованого ршення [4, с. 168].
Не зайвим буде зазначити, що правову основу забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть у кримшальному провадженш складають: Конститущя Укра!ни (ст. 29), Кримшаль-ний процесуальний кодекс Украши (ст. 12) (далi - КПК Украши), Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод, ухвалена 04.11.1950 року, м. Рим, ратифшована Укра!ною 17.07.1997 року (текст ратифшовано iз заявами та застереженнями) (ст. 5), Протокол № 4 до Конвенцп про захист прав людини i основоположних свобод (ст. 2), Загальна декларащя прав людини, прийнята i прого-лошена в резолюцп 217 А (III) Генерально! Асамбле! ООН вiд 10.12.1948 року (ст. 3), Звщ принци-пiв захисту вшх осiб, якi пiддаються затриманню або ув'язненню у будь-якш форм^ затверджений Резолюцiею 43 / 173 Генерально! Асамбле! ООН вщ 9 грудня 1988 р., Ршення Конституцшного Суду Укра!ни у справi за конституцшним поданням 56 народних депутата Укра!ни про офiцiйне тлумачення положень частин першо!, третьо! статтi 80 Конституцп Укра!ни, частини першо! статп 26, частин першо!, друго!, третьо! статп 27 Закону Укра!ни «Про статус народного депутата Укра!-ни» тощо.
Вiдповiдно до ст. 5 КЗПЛ виключними випадками обмеження свободи та особисто! недотор-канностi особи, зокрема, е: а) законне ув'язнення особи шсля !! засудження компетентним судом; б) законний арешт або затримання особи за невиконання законно! вимоги суду або для забезпечен-ня виконання будь-якого обов'язку, передбаченого законом; в) законний арешт або затримання особи, здшснеш з метою припровадження !! до встановленого законом компетентного органу на пiдставi обгрунтовано! шдозри у вчиненнi нею правопорушення або якщо е розумнi пiдстави вва-жати за необхiдне запобiгти вчиненню нею правопорушення чи !! втечi пiсля його вчинення; г) затримання неповнолггнього на пiдставi законного ршення з метою застосування наглядових заходiв виховного характеру або законне затримання неповнол^нього з метою припровадження його до встановленого законом компетентного органу; д) законне затримання ошб для запобтання поши-ренню iнфекцiйних захворювань, законне затримання психiчнохворих, алкоголiкiв або наркомашв чи бродяг; е) законний арешт або затримання особи, здшснеш з метою запобтання !! незаконному в'!зду в кра!ну, чи особи, щодо яко! вживаються заходи з метою депортацп або екстрадицi! [10].
Водночас, вщповщно до статп 14 КЗПЛ, право на свободу та особисту недоторканшсть гарантуеться кожному без яких би то не було вщмшностей за ознакою стат^ раси, кольору шюри, мови, релш1, полiтичних або iнших переконань, нащонального чи соцiального походження, прина-лежност до нацiональних меншин, майнового стану, народження або за iншими ознаками.
1з запровадженням обов'язковостi врахування практики ССПЛ у кримiнальному судочинствi (ст. 8 КПК Украши) особливо! важливост набувають тлумачення та позицiя ССПЛ з питань забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть та дотримання ст. 5 КЗПЛ шд час здшснен-ня затримання [2; 3].
ССПЛ, визначаючи законшсть кримшального процесуального затримання, дотримуеться позицп про те, що, проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачае фiзичну свободу людини. ïï мета полягае в забезпеченш того, щоб жодна особа не могла бути свавшьно позбав-лена волi. Вона не пов'язана зi звичайними обмеженнями свободи пересування, як регулюють-ся статтею 2 Протоколу № 4. Рiзниця мiж обмеженням свободи пересування, котре е достатньо серйозним для того, щоб квалiфiкуватись як позбавлення волi зпдно зi статтею 5 § 1, та звичайними обмеженнями свободи пересування, яю регламентоваш статтею 2 Протоколу № 4, полягае у ступеш або штенсивносп прояву, а не в характерi або сутностт Позбавлення волi не обмежу-еться класичним випадком тримання шд вартою пiсля арешту або засудження, проте може мати багато шших форм [3; 7, с. 5].
Отже, численш ршення ССПЛ дають змогу зробити однозначний висновок про те, що право на свободу е занадто важливим в демократичному суспшьств^ тому людина повинна мати можли-вють скористуватися захистом, передбаченим КЗПЛ, навiть якщо вона, можливо, сама дозволила затримати себе або взяти шд варту, особливо, якщо ця людина не мае дiездатностi для того, щоб погодитись або не погодитись iз запропонованими дiями.
ССПЛ також визначае позитивш зобов'язання щодо позбавлення волi приватними особами. Так, автори посiбника зi статтi 5 Конвенцiï зазначають, що перше речення статтi 5 § 1 встановлюе позитивне зобов'язання держави захищати свободу своïх громадян [7]. Отже, держава зобов'язана вживати заходiв, що забезпечують ефективний захист вразливих ошб, зокрема розумш кроки для запобтання позбавлення волi, про яке влада знала або повинна була знати.
Стаття 5 § 1 (с) КЗПЛ закршлюе: «законний арешт або затримання особи, здiйснене з метою допровадження ïï до компетентного судового органу за наявност обrрунтованоï пiдозри у вчиненнi нею правопорушення, або якщо обгрунтовано вважаеться необхвдним запобiгти вчиненню нею правопорушення чи ïï втечi пiсля його вчинення» [1; 10].
ССПЛ також наголошуе на тому, що пункт 4 статп 5 КЗПЛ забезпечуе заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матерiально-правових i процесуальних умов, яю, з погляду КЗПЛ, е суттевими для забезпечення «законностi» позбавлення свободи. Це означае, що компетен-тний суд мае перевiрити не лише дотримання процесуальних вимог нащонального законодавства, а й обгрунтованють шдозри, яка стала шдставою для затримання, а також мети, з якою застосовува-лися затримання та подальше тримання шд вартою.
Отже, треба вказати, що КЗПЛ та практика ССПЛ ч^ко забезпечують охорону права людини на особисту недоторканшсть та визначають одним iз головних шструмешгв у механiзмi забезпечення цього права - судовий контроль [8, с. 303].
Як слушно зазначае К. Волков, прийняття у 2012 рощ Кримшального процесуального кодексу Украши сприяло розвитку вiтчизняноï кримiнальноï юстицп щодо нормативного забезпечення права особи на свободу та особисту недоторканшсть шд час застосування затримання. Фактично було iмплементовано здобутки свiтовоï спшьноти в цш сферт Разом з тим за час застосування КПК Украши виявилися i певш його недолши, якi потребують негайного усунення на законодавчому рiвнi [9, с. 112].
AHari3 чинного кримшального процесуального законодавства Украши та практики Свропейсь-кого суду з прав людини дае шдстави констатувати, що прийняття КПК Украши 2012 року вщкрило нову сторшку у сучаснш кримшальнш процесуaльнiй нaуцi, надало новий iмпульс для розвитку науково! думки, поставило перед науковцями новi завдання, пов'язaнi i3 необхiднiстю усвщомлення нових концептуальних положень КПК Украши, ïx теоретичного обгрунтування та приведення у вщповщшсть до мiжнaродниx стандарта та практики Свропейського суду з прав людини, розробки необхщних понять. Нaуковi дослiдження мають спрямовуватися на формування науково обгрунто-ваних рекомендацш щодо вдосконалення прaвозaстосовноï практики та ïï нормативного врегулювання, поширювати порiвняльно-прaвовi дослiдження, що дозволить використовувати позитивш досягнення зaрубiжниx держав у врегулювання кримшального провадження, правотворчост й правозастосування.
Висновки. Отже, основними напрямками подальших теоретичних дослiджень проблеми забезпечення права людини на свободу та особисту недоторканшсть, на нашу думку, повинш бути:
- розробка концепцп забезпечення прав i свобод людини у сферi кримшального провадження;
- визначення теоретико-правових засад забезпечення права затриманого на свободу та особисту недоторканшсть у кримшальному провадженш;
- aнaлiз проблеми забезпечення права кожного на свободу та особисту недоторканшсть через призму практики Свропейського суду з прав людини;
- визначення зaxодiв шдвищення ефективносп процесуального мехашзму державного та судового контролю за забезпеченням права затриманого на свободу та особисту недоторканшсть з обов'язковим урахуванням ршень Свропейського суду з прав людини.
При цьому, з огляду на важливють забезпечення захисту невщ'емного права людини на свободу та особисту недоторканшсть, видаеться актуальною розробка наукою кримшального процесу ефективного та дiевого процесуального мехашзму для охорони, захисту та реaлiзaцiï права затриманого на свободу та особисту недоторканшсть. Отже, розгляд теоретичних та практичних проблем забезпечення права людини на свободу та особисту недоторканшсть у кримшальному провадженш е одним iз основних нaпрямiв комплексних та штегрованих наукових дослщжень у гaлузi кримшального процесу.
З метою врегулювання порядку здшснення кримшального процесуального затримання слуш-ною е необхщшсть законодавчо закршити його мету, Зокрема: 1) негайне припинення злочинно1' дiяльностi або загрози ïï здшснення, 2) оперативне запобтання приховування або знищення докaзiв, 3) запобтання втечi особи, яка iмовiрно вчинила злочин, 4) доставлення затриманого до уповнова-жених посадових осiб для вирiшення питання про причетшсть особи до вчинення злочину та про застосування до не1' зaпобiжного заходу, а також 5) забезпечення виконання вироку в частиш кри-мiнaльного покарання та 6) виршення питання про екстрaдицiю розшукувaноï особи [1, 3, 6].
Анaлiз стану забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть вщповщно до ст. 5 КЗПЛ демонструе необхщнють усвщомлення нових концептуальних положень КПК Украши, ïx теоретичного обгрунтування та приведення у вщповщшсть до мiжнaродниx стaндaртiв та практики ССПЛ, розробки необхщних понять. З огляду на це, нaуковi дослщження мають спрямовуватися на формування науково обгрунтованих рекомендацш щодо вдосконалення прaвозaстосовноï практики та ïï нормативного врегулювання, поширювати порiвняльно-прaвовi дослщження, що дозволить використовувати позитивш досягнення зaрубiжниx держав у врегулювання кримшального провадження, правотворчосп й правозастосування. Що ж стосуеться мехашзму забезпечення прав затриманого у кримшальному провадженш, то iз метою ефективного забезпечення прав затриманого засобами судового контролю, втизняний законодавець покликаний створити кримшальний проце-суальний мехашзм реaлiзaцiï права кожного затриманого на оскарження до суду свого затримання,
а також забезпечити перевiрку засобами судового контролю тдстав та законност затримання незалежно вщ того, чи була подана затриманим скарга чи заява.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конвенцш про захист прав людини i основоположних свобод ввд 04.11.1950 р. URL: http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004. 2. Кримшальний процесуальний кодекс Украши. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т1 / О. М. Бандурка, С. М. Блаж1вський, С. П. Бурдоль та ш..; за заг. ред. В. Я. Тацш, В. П. Пшонки, А. В. Портнова Х. : Право, 2012, 2012. 768 с. 3. Маковей М., Разумов С. Европейская конвенция о защите прав человека и основних свобод. Статья 5. Право на свободу и личную неприкосновенность: Прецедента и коммент / М. Маковей, С. Разумов; Рос. акад. правосудия, Совет Европи. М., 2002. 4. Маритв В. I. Конституцшш гаранти забезпечення права людини на свободу й особисту недоторканшсть та ïx реал1защя в кримшально-процесуальному законодавств1 Украши / Володимир 1ванович Маришв // Вюник Академп правових наук Украши. 2005. № 1. С. 166-175. 5. Кучинська О. П. Роль принцитв кримшального провадження в мехашзм1 забезпечення прав його учаснишв : дис. д-р юр. наук : 12.00.09 / Кучинська Оксана Петр1вна К., 2013. 460 с. 6. С1монович Д. В. Свропейсьш стандарта забезпечення прав людини у досудових стадгях кримшального процесу Украши : дис. канд. юр. наук : 12.00.09 / Омонович Давид Володимирович Харшв, 2011. 225 с. 7. Поабник з1 статп 5 - Право на свободу та особисту недоторканшсть. Рада Свропи / Свропей-ський Суд з прав людини, 2012. 43 с. URL: http://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_5_UKR.pdf. 8. Забо-лотний I. I. Судовий контроль у меxaнiзмi забезпечення прав людини тд час застосування зaпобiжного заходу у виглядi тримання тд вартою / I. I. Заболотний // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Т. 26 (65). 2013. № 2. С. 300304. 9. Волков К. Забезпечення права на свободу та особисту недоторканшсть при затриманш особи / К. Волков // Вюник Нацюнально! академп прокуратури Украши. 2014. № 3 (36). С. 108-112. 10. Фундаментальш цшностг URL: https://zib.com.ua/ua/print/39662iundamentalni_cinnosti.html.
REFERENCES
1. Konventsiia pro zakhystprav liudyny i osnovopolozhnykh svobod [Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms] vid 04.11.1950 roku. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004. 2. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy. [Criminal Procedure Code of Ukraine]. Naukovopraktychnyi komentar : u 2 t. T1 / O. M. Bandurka, Ye. M. Blazhivskyi, Ye. P. Burdol ta in.. ; za zah. red. V. Ia. Tatsiia, V. P. Pshonky, A. V. Portnova Kh. : Pravo, 2012, 2012. 768 p. 3. Makovei M., Razumov S. Evropeiskaia konventsyia o zashchyte prav cheloveka y osnovnykh svobod. Statia 5. Pravo na svobodu y lychnuiu neprykosnovennost: Pretsedenty y komment. [European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. Article 5. Right to liberty and security of person: Precedents and commentary] / M. Makovei, S. Razumov; Ros. akad. pravosudyia, Sovet Evropy. M., 2002. 4. Maryniv V. I. Konstytutsiini harantii zabezpechennia prava liudyny na svobodu y osobystu nedotorkannist ta yikh realizatsiia v kryminalnoprotsesualnomu zakonodavstvi Ukrainy [Constitutional guarantees of ensuring the human right to freedom and personal integrity and their implementation in the criminal procedure legislation of Ukraine] / Volodymyr Ivanovych Maryniv. // Visnyk Akademii pravovykh nauk Ukrainy. 2005. No. 1. P. 166-175. 5. Kuchynska O. P. Rol pryntsypiv kryminalnoho provadzhennia v mekhanizmi zabezpechennia prav yoho uchasnykiv [The role of the principles of criminal proceedings in the mechanism of ensuring the rights of its participants] : dys. dokt. yur. nauk : 12.00.09 / Kuchynska Oksana Petrivna Kyiv, 2013. 460 p. 6. Simonovych D. V. Yevropeiski standarty zabezpechennia prav liudyny u dosudovykh stadiiakh kryminalnoho protsesu Ukrainy [European standards of human rights in the pre-trial stages of the criminal process of Ukraine] : dys. kand. yur. nauk : 12.00.09 / Simonovych Davyd Volodymyrovych Kharkiv, 2011. 225 p. 7. Posibnyk zi statti 5 -Pravo na svobodu ta osobystu nedotorkannist. Rada Yevropy [Article 5 Handbook - Right to liberty and security of person. - Council of Europe] / Yevropeiskyi Sud z prav liudyny, 2012. 43 p. URL: http://www.echr.coe.int/ Documents/Guide_Art_5_UKR.pdf. 8. Zabolotnyi I. I. Sudovyi kontrol u mekhanizmi zabezpechennia prav liudyny pid chas zastosuvannia zapobizhnoho zakhodu u vyhliadi trymannia pid vartoiu [Judicial control in the mechanism of ensuring human rights during the application of precautionary measures in the form of detention] / I. I. Zabolotnyi. // Uchenie zapysky Tavrycheskoho natsyonalnoho unyversyteta ym. V. Y. Vernadskoho Seryia «Iurydycheskye nauky». Tom 26 (65). 2013. No. 2. P. 300-304. 9. Volkov K. Zabezpechennia prava na svobodu ta osobystu
nedotorkannist pry zatrymanni osoby [Ensuring the right to liberty and personal integrity in detention] / K. Volkov // Visnyk Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy. 2014. No. 3 (36). P. 108-112. 10. Fundamentalni tsinnosti. [Fundamental values]. URL: https://zib.com.ua/ua/print/39662iundamentalni_cinnosti.html.
Дата надходження: 19.10.2020 р.
Mykhailo Huzela
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure Ph. D., Assoc. Prof.
THE PROBLEM OF DETENTION AS A MEASURE OF CRIMINAL PROCEDURAL COERCION: ENSURING THE RIGHTS OF THE DETAINEE IN THE LIGHT OF ARTICLE 5 OF THE CONVENTION FOR THE PROTECTION OF HUMAN RIGHTS AND FUNDAMENTAL FREEDOMS AND THE CASE LAW OF THE EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS
The article is devoted to the problem of state coercive measures in criminal proceedings, as well as the implementation of constitutional rights and freedoms of detainees in criminal proceedings, which is a defining criterion that characterizes the state as democratic, social and legal. It is established that criminal procedural coercion means a set of statutory measures of coercive influence of the state in the person of authorized bodies, which are designed to ensure the performance of duties by participants in criminal proceedings and solving problems of criminal justice, the application of which is accompanied by restrictions on constitutional rights and freedoms. a person within the framework of pre-trial investigation, court proceedings and procedural actions in connection with the commission of an act provided by the law of Ukraine on criminal liability. One such measure of coercion is detention in criminal proceedings. The essence of criminal procedural detention should be defined as a complex legal phenomenon, and despite the fact that certain elements of the detention protocol may have probative value, criminal procedural detention is in itself a measure of criminal procedural coercion, is not an investigative action and is not aimed at detection, collection , seizure and fixation of evidence, and has its own purpose. That is why criminal procedural detention should be classified according to the following criteria: the need to obtain a decision of the investigating judge, the court; by the subject making the detention; according to the procedural status of the detained person; according to the legal status of the detained person; depending on the territory of detention.
It is stated that ensuring the right to liberty and security of person in accordance with Art. 5 of the Labor Code demonstrates the need to understand the new conceptual provisions of the CPC of Ukraine, their theoretical justification and bringing into line with international standards and practice of the ECtHR, the development of the necessary concepts. With this in mind, research should be aimed at forming scientifically sound recommendations for improving law enforcement practice and its regulation, disseminate comparative law research, which will use the positive achievements of foreign countries in the regulation of criminal proceedings, lawmaking and law enforcement.
Key words: procedural coercion, detention, ensuring the rights of the detainee in criminal proceedings.
