CC BY
119
ТЕОР1Я ТА Ф1ЛОСОФ1Я ПРАВА
УДК 341
Софiя Ковальчук
acnipaHT кафедри теори та фшософи права Навчально-наукового шституту права та психологп Нацiонального ушверситету "Львiвська полггехшка"
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ПУБЛ1ЧНО1 ВЛАДИ В ТЕОР11 ДЕРЖАВИ I ПРАВА
© Ковальчук С., 2017
Проаналiзовано питання природи та змкту публiчноT влади, HayKOBi пщходи до розyмiння цього поняття, з'ясовано структуру пyблiчнот влади, ознаки та основш форми реaлiзaцiт. Зокрема звернено увагу на спiввiдношення сусшльно-полггичнот, державнот та пyблiчнот влади. Визначено сшльш та вiдмiннi риси, зокрема автор розглядае характер такот влади, суб'ектний склад та територто. Запропоновано авторське визначення поняття пyблiчнот влади.
Ключовi слова: влада, сyспiльство, пyблiчнa влада, державна влада, установча влада, громадянське сyспiльство, сyспiльнa влада, пyблiчнiсть .
София Ковальчук
ПРОБЛЕМА ОПРЕДЕЛЕНИЯ ПОНЯТИЯ ОБЩЕСТВЕННОЙ ВЛАСТИ В ТЕОРИИ ГОСУДАРСТВА И ПРАВА
Проанализированы вопросы природы и смысла публичной власти, научные подходы к пониманию этого понятия. На основании этого определены структура публичной власти, черты и основные формы реализации. В частности, обращается внимание на соотношение общественно-политической, государственной и публичной власти. Определяются общие и отличительные черты, рассмотрены характер осуществления такой власти, субъектный состав и территория. Предлагается авторское определение понятия публичной власти.
Ключевые слова: публичная власть, государственная власть, учредительная власть, власть местного самоуправления, общественная власть, публичность.
Sofia Kovalchuk
postgraduate department of Theory and Philosophy of Law Educational-Scientific Institute of Law and Psychology National University "Lviv Polytechnic"
THE PROBLEM OF DEFINING THE CONCEPT OF PUBLIC POWER IN THE THEORY OF STATE AND LAW
The issues of the public authority nature and content are analyzed, and the scientific approaches of this concept understanding are characterized in this scientific article. On the basis of this, the public power structure, features and the main implementation forms are
clarified. In particular, attention is drawn to the correlation of socio-political, state and public authorities. The common and distinctive features are determined, in particular, the author draws attention on the nature of the exercise of such power, the subject structure and territory. Author's definition of the public authority concept is proposed.
Key words: power, society, public authority, state power, constituent power, civil society, public authority, publicity.
Постановка проблеми. Сьогодш в науковш лiтературi поняття "публiчна влада" е часто вживаним, але немае единого тдходу до визначення цього термша в юридичнш лiтературi. Ускладнюеться це тим, що в законодавствi Укра!ни це поняття практично не вживаеться, зокрема його немае в таких нормативних актах, як Конститущя Укра!ни, Закони Укра!ни: "Про Кабшет Мiнiстрiв Укра!ни" вщ 27 лютого 2014 року, "Про державну службу" вщ 10 грудня 2015 року, "Про центральш органи виконавчо! влади" вiд 17 березня 2011 року, "Про мюцеве самоврядування в Украш" вiд 21 травня 1997 року. Тому постае потреба у визначенш цього термша в укра!нському законодавсга, задля уникнення ототожнення з шшими видами влади.
AHani3 дослiдження проблеми. Цю проблему широко висвгглено в науковiй лiтературi. Зокема на особливу увагу заслуговують пращ: I. Жаровсько!, Р. Максаково!, В. Авер'янова, Г. Атаманчука, В. Гаращука, Б. Гурне, С. Кiвалова, В. Погоршка, А. Селiванова, Б. Кютяювського, М. Палiенка, Р. Колишко, О. Скрипнюка, В. Ковальчука, А. Крусян, А. Селiванова. Теоретичною основою дослщження стали працi зарубiжних дослiдникiв: А. Дюп, М. Орiу, Р. 1ершга, Р. Моля, Г. Gлiника, А. Юма, А. Газье, А. Югова, М. Байтша та шшь
Мета статть Всебiчний аналiз правово! природи поняття публiчно! влади, з'ясування змюту, структури та форми li реалiзацi! з метою закрiплення авторського поняття в нацюнальному законодавствi в сферi публiчно-владних вiдносин.
Виклад основного MaTepiany. Поняття публiчностi зустрiчаеться у працях рiзних науковцiв, так, наприклад, ще Г. Гегель зазначав, що публiчнiсть - важливий формувальний засiб для державних iнтересiв... через публiчнiсть утверджуеться перш за все момент загально! обiзнаностi [1; с. 351]. А. Селiванов акцентуе увагу на тому, що термш "публiчнiсть" е "юридичною ознакою присутностi держави у сусшльних вщносинах, яю врегульованi позитивним правом, коли громадянин, сприймаючи Конституцiю як Основний Закон, погоджуеться iз передаванням державi окремих природних суб'ективних прав, яю можуть вщчужуватися"[2; с. 32]. Що ж до етимологп слова "публiчнiсть", то воно походить вщ латинського publicus, що в прекладi означае "громадський" З чого можна зробити висновок, що в юридичному аспектi публiчнiсть - це штрумент обiзнаностi громадськостi, народу, суспiльства.
Своею чергою, владою, з погляду професора Г. Атаманчука, е взаемозв'язок мiж людьми, у процес якого одш особистосп в силу рiзних причин признають верховенство волi iнших [3, с. 293].
Отже, влада е невщ'емною рисою будь-якого суспшьства та необхщною умовою його iснування. Проте публiчна влада потребуе особливо! уваги, оскшьки саме вона пов'язуеться з розвитком громадянського суспшьства, що е невщ'емною рисою будь-яко! демократично! держави.
У "Юридичнш енциклопедii" публiчна влада визначаеться як суспшьно-полггична влада, народовладдя, а основними и видами вщповщно: влада народу як безпосередне народовладдя, безпосередня демократ (вибори, референдуми тощо); державна влада (законодавча, виконавча, судова); мюцеве самоврядування - мюцева публiчна влада, що здiйснюеться, зокрема, територiальними громадами, представницькими органами мiсцевого самоврядування (радами), виконавчими органами рад, сшьськими, селищними i мiськими головами тощо. Термш "публiчна влада" ототожнюеться з термшом "народовладдя" [4; с. 196].
З цього визначення випливае, що публiчна влада визначаеться через народовладдя, проте е й iншi сшрш думки з цього приводу. Наприклад М. I. Байтш вважав, що "полггична, державна влада е рiзновидом суспiльноi, публiчноl влади" [5; с. 134]. Л. I. Каск стверджував, що "публiчною владою" була також влада в родовому суспшьсга. Так само можна назвати державну владу "сустльною владою" [6; с. 26-37]. Також публiчна влада розглядаеться як синошм державно! та полiтично! влади.
А. I. Юм стверджував: "... Суспшьна i публiчна влада не тотожш; тотожними ж е публiчна та державна влади, народженi полiтичними вщносинами" [7; с. 65]. На нашу думку, публiчна влада е суспшьною владою, яка iснувала ще в первюному суспiльствi. Проте внаслщок еволюци суспiльна влада трансформувалася в публiчну, що супроводжувалося розвитком державностi до рiвня конституцшно! держави, що передбачало децентралiзацiю, розподiл владних повноважень та залучення громадськостi через громадянське суспшьство до прийняття важливих суспiльних ршень.
Щодо державно! влади, ми вважаемо, що це вид публiчно! влади з через низку причин, тому варто чггко визначити спшьш та вщмшш риси публiчно! та державно! влади.
По-перше, суб'ектом державно! влади е держава i виключно органи державно! влади, оскшьки межi здшснення державно! влади у правовiй державi передбачено законом, тому державна влада е волевиявленням держави, !! оргашв i посадових осiб. Суб'ектом публiчно! влади е насамперед суспiльство (народ), межi !! здiйснення зафiксовано у нормах публiчного права. Метою публiчно! влади е задоволення загального штересу [8, с. 30-54].
По-друге, критерiями розмежування публiчно! i державно! влади можна вважати таю, як: штерес здшснення тако! влади, характер та територда. Так, на нашу думку, державна влада становить виключно державний штерес, мае особовий характер, тобто розповсюджуеться на конкретний перелш ошб, яю знаходяться в межах держави. Публiчна влада ж надiлена критерiем екстериторiальностi та необмеженим колом ошб, на яке вона розповсюджуеться, а також становить публiчний iнтерес, оскшьки, на думку А. А. Югова, публiчна влада "...е система загально! участi населення у вирiшеннi спшьних справ" [9; с. 12].
Вважаемо, що спшьною метою публiчно! та державно! влади е праця заради суспiльного блага, для того, щоб не стати владою проти народу чи антинародною. На думку I. Жаровсько!, публiчна влада мае "...комплексний характер здiйснювано! дiяльностi. Органи публiчно! влади мають право приймати ршення практично в усiх сферах життедiяльностi суспiльства. I хоча предмети ведення i повноваження органiв публiчно! влади можуть варiюватися дуже значно як в рiзнi iсторичнi перiоди, так i в рiзних державах, компетенцшш меж публiчно! влади е загалом широкими.
З цiею ознакою тюно пов'язана й iнша ознака - публiчна влада мае унiверсальний характер. Ушверсальнють означае, що публiчна влада здшснюеться "завжди i скрiзь", на усш територi! i у будь-який час.
Наступною ознакою е монополiя нормотворчостi. Рашше вважали, що тiльки органи державно! влади мають монополда нормотворчостi. Проте в сучасних умовах коректнiшим буде поширити цю ознаку на усю публiчну владу, оскiльки в умовах зростання ролi наддержавних органiв влади, оргашзацшного вiддiлення мiсцевого самоврядування вщ держави, держава перестае бути единим суб'ектом нормотворчосп" [10].
Зазначене вище дае пiдставити вважати, що риси публiчно! та державно! влади межують мiж собою у сферi нормотворчосп, унiверсальностi та мети здiйснення.
Отже, система оргашв публiчно! влади е сукупнютю органiв влади народу, яю мають рiзнi форми здiйснення ще! влади, зокрема це представницькi органи влади, що формуються виборами, а саме парламент, Президент, органи мюцевого самоврядування. Кожен орган публiчно! влади створено для реалiзацi! заданих цшей i програм, якi забезпечують захист прав, свобод i законних штерешв народу, безпеку держави i суспшьства, вирiшення питань соцiально-економiчного та культурного значення. В такому розумшш державна влада е видом публiчно! влади, через яку реалiзуються повноваження народу, наци (народний суверештет) (ст. 5 Конституци Укра!ни) та формально вщображено в законодавствi, зокрема в ст.ст. 85, 106, 140 Конституци Укра!ни.
Також, грунтуючись на ст. 5 Конституци Укра!ни, згiдно з якою единим джерелом влади в Укра!ш е народ, вщповщно, i джерелом публiчно! влади визначають народ, а !! складовими -державну та мунщипальну владу, що реалiзуеться вщповщно органами державно! влади та органами мюцевого самоврядування. Можна зробити висновок, що до форм публiчно! влади належить ще i мунщипальна влада. Однак, на нашу думку, не варто забувати про таку форму влади, як установча, оскшьки вона походить вщ народу. Вщповщно до ршення Конституцшного Суду Укра!ни № 6-рп/2005 вщ 5 жовтня 2005 р., в якому було зазначено: згадане положення Конституци потрiбно тлумачити так, що в Укра!ш вся влада належить народов^ влада народу е первинною, единою i невщчужуваною. Народ е первинним суб'ектом установчо! влади [11].
З цього приводу справедливо зазначае Р. М. Максакова, що ".. .Усгановлення, як першопорядковий аспект здiйснення публiчно! влади, означае запровадження, усгановлення, узаконення чи угвердження певного суспiльного стану або порядку речей, правового порядку у сусшльста. Саме таким вбачаеться змют здiйснення установчо! влади.", "...установча влада передбачае органiзацiйний аспект установчо-законодавчо! оргашзацшно-правово! форми здiйснення публiчно! влади" [12; с. 100], тому не можна й-норувати той факт, що складовою публiчно! влади, безумовно, е установча влада. Реалiзуегься публiчна влада також за допомогою референдумiв вщповщно до ЗУ "Про всеукра!нський референдум" вщ 09.12.2015 року та взаемодй органiв публiчно! влади з громадянським суспiльством, одiею з таких взаемодш е громадський контроль вщповщно до Указу Президента "Про сприяння розвитку громадянського суспiльства в УкрашГ' 26 лютого 2016 року № 68/2016, яким затверджено Нацiональну стратегiю сприяння розвитку громадянського сусшльства в Укра!ш на 2016-2020 рр. визначено мехашзм взаемодй громадських органiзацiй з публiчною владою, через забезпечення ефективних процедур участ громадськостi щд час формування та реалiзацi! державно! регiональноi политики та вирiшення питань мiсцевого значення, а саме через проведення консультацш з громадсьюстю з питань щодо проектiв нормативно-правових актiв щд час !х розроблення; проведення мiсцевих референдушв, затвердження порядку щодо проведення мирних зiбрань, сприяння запровадженню на рiвнi органiв мiсцевого самоврядування публiчних консультацш з громадсьюстю, громадсько! експертизи !х дiяльностi та дiяльностi !х виконавчих органiв, посадових осiб, комунальних щдприемств, органiзацiй та установ; сприяння запровадженню обов'язкових публiчних консультацiй у процеа подготовки проектiв Державного бюджету Украши та мiсцевих бюджетiв; визначення порядку здшснення громадсько! експертизи дiяльностi з надання адмiнiстрагивних послуг, а також дiяльностi бюджетних установ, яю надають соцiальнi послуги; створення ефективного мехашзму реалiзацi! права громадян на звернення до органiв мiсцевого самоврядування з електронними петицiями; сприяння включенню до регламенпв мiсцевих рад обов'язкових процедур забезпечення iнформацiйно! прозоростi i вщкритосп, у тому зокрема питань залучення громадськостi до подготовки проектiв акпв, що мають важливе суспiльне значення [13].
Отже, оскшьки форми реалiзацii публiчноi влади визначено та за допомогою вщмшних рис вiдмежовано публiчну владу вiд державноi, вважаемо за необхщне для визначення авторського поняття сформувати сутнiстнi ознаки такоi влади.
Доволi вдалою е класифiкацiя ознак публiчноi влади, яку запропуновав А. А. Югов. По-перше, публiчна влада е рiзновидом соцiально! влади, осюльки об'ективно являе собою суспiльнi вщносини з участю людини, що прагне утвердити свою волю всупереч вольовому спротиву шших. По-друге, це не просто сощальна влада, а масова сощальна влада, що здiйснюегься великими групами населення. Саме макросоцiальний характер публiчноi влади принципово вiдрiзняе й вщ рiзних форм соцiальноi влади, яю реалiзуюгься в середнiх i малих групах людей (зокрема, державна влада як рiзновид публiчно! влади цим iстотно вiдрiзняегъся вщ батьювсько! влади в ам'!, яка також е сощальною владою). По-трете, публiчна влада - це легiтимна влада, осюльки виникае на правовiй осжш i мае моральну природу. По-четверте, публiчна влада - це влада, що реалiзуеться за принципом представництва i грунтуеться на довiрi людей. По-п'яте, публiчна влада - це сощальна влада, що здшснюеться на благо сусшльства i не на шкоду шшим учасникам суспiльного життя [9; с. 43-53].
На основi вищевикладеного пропонуемо до ознак публiчноi влади зарахувати: публiчний iнтерес, що полягае у спрямованост на виршення суспiльних, публiчно-полiтичних та вольових вщносин; легiтимнiсть; прозорiсть; безперервнiсть функцiонування; функщонування через правовi форми та шститути; екстериторiальнiсть, особливий суб'ектний склад, що мютить органи державно! влади, мюцевого самоврядування; посадовi особи держави, яю надiленнi владними повноваженнями, фiзичнi та юридичш особи, громадянське суспiльство.
Отже, на нашу думку, публiчна влада е трансформована iз суспiльноi в процесi еволюцii, а державна та установча влади видами та формами реалiзацii. Тому можемо вважати публiчну владу посередником (буфером) мiж суспшьством i державою у вирiшеннi конфлштних питань, якi за допомогою форм !! здiйснення можуть перевести конфлшт у мирний правовий дiалог. Проте, задля уникнення синонiмiчного ряду, такого як суспiльна-публiчна-державна, варто юридично оформити поняття публiчноi влади та врахувати сукупнють сутнiсних ознак та форм, як це зроблено в Конституци Республши Польща, в якiй поняття публiчна влада (публiчнi влади), органи публiчноi влади визначаються у ст. ст. 7, 15, 16, 25, 51, 65, 68, 69, 70, 80, яю стосуються децентралiзацii
публiчноï влади, учасниюв здiйснення тако1 влади та ïï обов'язюв, завдяки цьому уникають ототожнення TepMÍHÍB державноï та публiчноï влади.
Тому пропонуемо внести в законодавство Украши поняття публiчноï влади та розумiти його за змютом як вид суспiльно-полiтичноï, суверенно!', лептимно1' влади, в основу яко1' покладено публiчний iнтерес та безособовий характер, що виражаеться у ^^mi суспiльних, публiчно-полiтичних, вольових вщносин, якi виникають мiж органами та посадовими особами держави (яю надшеш владними повноваженнями), фiзичними та юридичними особами, що в свош основнш масi е суб'ектами громадянського сустльства (якi делегують першим своï повноваження) на основi публiчного права та закону.
1. Гегель Г. Философия права. - М., 1990. -524 с. 2. Сел1ванов А. Публ1чна влада i громадянин в умовах застосування судовог адмтстративног юрисдикци (проблеми meopiï i практики) // Право Украши. - 2006. - № 9. - С. 28 - 33. 3. Атаманчук Г. В. Государственное управление (организационно-функциональные вопросы) : учеб. пособие /Г. В. Атаманчук - М. : ОАО "НПО "Экономика"", 2000 -303 с. 4. Юридична енциклопедiя : в 6 т. /редкол. : Ю. С. Шемшученко (головаредкол.) та т. - К., 1998. -Т. 5: П-С. - 2003. - 736 с. 5. Байтин М. И. Государство и политическая власть /М. И. Байтин. - Сарат, 1972. - 239 с. 6. Каск Л. И. О признаках государства /Л. И. Каск //Правоведение. - 1963. - № 1. - С. 2637. 7. Ким А. И. Государственная власть и народное представительство в СССР / А. И. Ким. - Томск, 1975. - 216 с. 8. Газье А. Публичное право Франции и России: пересечение и параллели / А. Газье, Э. В. Талапина // Известие вузов. Правоведение. - 2003. - No 3. - С. 30-54. 9. Югов А. А. Конституционные начала публичной власти: российское измерение / А. А. Югов // Российский юридический журнал. - 2005.- № 1. - С. 43-53. 10. [Електронний ресурс] /1. М. Жаровська //Актуальт проблеми держави i права. - 2012. - Вип. 64. - С. 153-159. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2012_64_21 11. Ршення Конституцшного Суду Украши № 6-рп/2005 вiд 5 жовтня 2005 року [Електронний ресурс] / Верховна Рада Украти - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-05 12. Максакова Р. М. Конституцiйно-правовi проблеми оргатзацп та реалiзацiï установчог влади в УкраЫ: монографiя / Р. М. Максакова. - Запорiжжя: Класичний приватний утверситет, 2012. - 436 с. 13. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв "Про сприяння розвитку громадянського сустльства в УкраЫ" 26лютого 2016року №68/2016 [Електроннийресурс] / Верховна Рада Украти - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/68/2016;
REFERENCES
1. Hehel H. Fylosofyia prava. - M., 1990. -524 s. 2. Selivanov A. Publichna vlada i hromadianyn v umovakh zastosuvannia sudovoi administratyvnoi yurysdyktsii (problemy teorii i praktyky) // Pravo Ukrainy. - 2006. - No. 9. - S. 28 - 33. 3. Atamanchuk H. V. Hosudarstvennoe upravlenye (orhanyzatsyonno-funktsyonalnbie voprosbi) : ucheb. posobye / H. V. Atamanchuk - M. : OAO "NPO "Э^ттуМ "", 2000 - 303 s. 4. Yurydychna entsyklopediia : v 6 t. / redkol. : Iu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. - K., 1998. - T. 5: P-S. - 2003. - 736 s. 5. Baityn M. Y. Hosudarstvo y polytycheskaia vlast / M. Y. Baityn. - Sarat, 1972. - 239 s. 6. Kask L. Y. O pryznakakh hosudarstva / L. Y. Kask //Pravovedenye. - 1963. - No. 1. - S. 26-37. 7. Kym A. Y. Hosudarstvennaia vlast y narodnoe predstavytelstvo v SSSR / A. Y. Kym. - Tomsk, 1975. - 216 s. 8. Haze A. Publychnoe pravo Frantsyy y Rossyy: peresechenye y parallely / A. Haze, Э. V. Talapyna // Yzvestye vuzov. Pravovedenye. - 2003. -No 3. - S. 30-54. 9. Yuhov A. A. Konstytutsyonnue nachalapublychnoi vlasty: rossyiskoeyzmerenye /A. A. Yuhov // Rossyiskyi yurydycheskyi zhurnal. - 2005.- No. 1. - S. 43-53. 10. [Elektronnyi resurs] / I. M. Zharovska // Aktualni problemy derzhavy i prava. - 2012. - Vyp. 64. - S. 153-159. - Rezhym dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdp_2012_64_21. 11. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy No. 6-rp/2005 vid 5 zhovtnia 2005 roku [Elektronnyi resurs] / Verkhovna Rada Ukrainy - Rezhym dostupu: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-05. 12. Maksakova R.M. Konstytutsiino-pravovi problemy orhanizatsii ta realizatsii ustanovchoi vlady v Ukraini: monohrafiia/ R.M. Maksakova - Zaporizhzhia: Klasychnyi pryvatnyi universytet, 2012. - 436 s. 13. Postanova Kabinetu Ministriv "Pro spryiannia rozvytku hromadianskoho suspilstva v Ukraini" 26 liutoho 2016 roku №68/2016 [Elektronnyi resurs] / Verkhovna Rada Ukrainy - Rezhym dostupu: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/68/2016.
Дата надходження: 09.10.2017р.
