CC BY
3
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (35), 2022
УДК 343.1-9
Володимир Ортинський
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полтехшка",
заслужений юрист Укра1ни, директор Навчально-наукового шституту права психологи та шновацшно! осв^и, доктор юридичних наук, професор ОЯСГО : 0000-0001-9041-6330 Михайло Гузела Нацюнальний ушверситет "Львiвська полтехшка", кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримшального права та процесу Навчально-наукового шституту права та психологи ОЯСГО : 0000-0002-2254-6990
ПРОБЛЕМА ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРИМ1НАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ЩОДО СВ1ДКА ЯК УЧАСНИКА КРИМШАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: ДОСВ1Д ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ
ТА ЙОГО РЕАЛ1ЗАЦ1Я В УКРА1Н1
http://doi.org/10.23939/law2022.35.001
© Ортинський В., ГузелаМ., 2022
Охарактеризовано проблему попередження кримшальних правопорушень щодо свiдка як учасника кримшального провадження в контекст! забезпечення його безпеки у кримшальному процесь Зокрема, на пiдставi вивчення досвщу окремих зарубiжних краТ'н у вир1шенн1 зазначеноТ проблеми в кримiнальному процесi встановлено, що клю-човою особливктю процесуального статусу свiдка, яка вiдрiзняe його вiд 1нших учасни-юв кримiнального провадження, зокрема потерпiлого, пщозрюваного, обвинуваченого, е наявн1сть статутного обов'язку надати незалежнi безстороннi свiдчення по сут крим^ нального провадження. Проте такий обов'язок свщка держава повинна пщтверджувати вiдповiдними гарантiями його безпеки.
Задля визначення сутност св1дка як суб'екта кримшального процесу та як ноая доказовоТ шформацп в кримшальному провадженш наводиться теоретичний аналп наукових позицш окремих вчених стосовно мети та пщстав захисту та забезпечення безпеки свщка, а також аналiзуються норми чинного в УкраТш кримшального та крим^ нального процесуального законодавства, як закрiплюють норми забезпечення захисту та безпеки свщка як учасника, який бере участь у кримшальному провадженш. Окремо наведено аналiз позитивного для УкраТни досвщу деяких зарубiжних держав у побудовi системи захисту та забезпечення безпеки свщшв для попередження кримшальних правопорушень щодо нього як учасника кримшального провадження.
Використання мiжнародного досвщу е неоцшенним для нагальноТ необхщност вдосконалення шституту iмунiтету свщка та його захисту в УкраТш. Адже на сьогодш в УкраТш не кнуе як такоТ системи захисту свщюв, хiба що спiвробiтники НацiональноТ
полщн та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Ще в перш1 роки незалежност прийнятий закон, який стосуеться захисту св1дк1в, але вiн реально не д!е i вже безнадшно застарiв, тому його потрiбно або оновити, або ж замшити на новий. Висловлено пропо-зищю про необхщшсть створення в УкраТш схожоТ за незалежнiстю до НАБУ служби iз захисту свiдкiв, що сприяло б уникненню конкуренцп серед правоохоронних вщомств.
Ключовi слова: свщок, безпека свiдка, забезпечення безпеки свщка, попередження кримшальних правопорушень щодо свщка в кримшальному провадженш.
Постановка проблеми. Укра!на попри всi сучаснi складнощi военного стану в державi пе-реживае на сьогоднi процес реформування та взаемоузгодження кримiнального та кримшального процесуального законодавства Укра!ни. I на перший план в цьому випадку виходить одна iз головних проблем кримшально-правово! та процесуально! науки в сферi забезпечення охорони та захисту прав людини - проблема попередження кримшальних правопорушень через забезпечення безпеки ошб, якi беруть участь у кримшальному провадженш. Однак на чшьне мiсце в цьому контекстi вису-ваеться проблема реалiзацн на державному рiвнi заходiв захисту i безпеки свщка в кримшальному процес^ осюльки чинний Закон Укра!ни "Про забезпечення безпеки ошб, якi беруть участь у кримшальному судочпнста" [1] без дiевого законодавчого механiзму реалiзацil його норм абсолютно не виршуе зазначено! проблеми.
Аналiз дослiдження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблем як статусу свщка, так i забезпечення безпеки вщ суспiльно небезпечних посягань в процесi здiйснення кримшального провадження внесли вiтчизнянi та зарубiжнi науковцi в сферi кримiнального процесу, зокрема В. П. Бахш, В. I. Бояров, В. К. Весельський, М. В. Гарник, О. О. Гриньюв, О. В. Зайчук, Н. М. Онщенко, М. С. Карпов, Г. В. Коновалова, В. Г. Шахрай, I. I. Когутич та багато ш.
Мета статт полягае у впявленш прогалин законодавчого врегулювання iнституту захисту та забезпечення безпеки свщюв, якi беруть участь у кримшальному процес^ а також формулюванш на основi зарубiжного досвiду пропозицш з приводу врегулювання зазначено! проблеми в Укра!ш.
Виклад основного матерiалу. Свiдок як учасник кримiнального процесу е одшею з безсто-роншх осiб з особливим процесуальним статусом, яка покликана надати достовiрнi докази у крим> нальному провадженнi. На таю докази суд беззаперечно зважае в обгрунтуванш вироку в кримшальному провадженш. Тому стаття 66 Кримшального процесуального кодексу Укра!ни надае свщку широкi процесуальнi права, зокрема: знати у зв'язку з чим i в якому кримiнальному процесi вш допитуеться; на залучення пiд час дачi показань та участi у проведенш iнших судових дiй адвоката з правово! допомоги; вiдмовитися давати свщчення про себе, близьких родичiв та членiв його сiм'l, яю можуть бути пiдставою для пщозри чи обвинувачення у вчиненнi злочину його, близьких родичiв або чле-нiв його сiм'l; свiдчити рщною або iншою мовою або ж користуватися допомогою перекладача; на вщшкодування витрат, пов'язаних iз викликом для надання свiдчень; прочитати протокол допиту та подати заяву на змши, доповнення та коментарi до цього протоколу, а також робити таю доповнення та коментарi особисто; подати заяву на забезпечення захисту чи безпеки у випадках, передбачених законом. Але свщок зобов'язаний: прийти за викликом до слщчого, прокурора, слщчого суддi чи суду; дати свщчення пщ час досудового слщства та судового розгляду, дати правдивi свщчення; не розголошувати без дозволу слщчого, прокурора процесуально! шформацп, безпосередньо пов'язано! з сутнiстю кримiнального провадження та процесуальними дiями, якi здiйснюються (здшснювати-муться) в процесi провадження та яю стали вiдомими свiдку у зв'язку з виконанням ним сво!х обов'язкiв [1].
З огляду на це, можна констатувати, що особливютю процесуального статусу свщка, яка в^^зняе його вщ iнших учасникiв кримшального провадження, зокрема потерпiлого, пiдозрюваного, обвинуваченого, е наявнють у нього статутного обов'язку надати справжне неупереджене свщчення по сутi провадження [11]. Проте зазначений обов'язок свщка держава зобов'язана реально забезпе-чити вiдповiдними гараштями його охорони та захисту.
Створення безпечних умов, якi, з одного боку, спонукають свiдка давати правдивi свiдчення про обставини, що мають вiдношення до кримiнального провадження, а з шшого - покликанi забезпечити 1х об'ективну перевiрку та оцшку для встановлення фактичностi подiй, повинш забез-печити законодавчi гаранти, як грунтуються на довiрi до показань свщка. Крiм того, зазначенi таранти покликати забезпечити незалежшсть та безпеку свщка [5, с. 49]. Тому до 1х числа належить, насамперед, правовий статус свiдка, iмунiтет свiдка, гаранти правово! допомоги свщку адвокатом, наявнiсть юридично! вiдповiдальностi за вплив на свщка, гаранта безпеки свщка, заборона незаконного впливу на дачу показань свщком, процедурна форма допиту свщка щодо тдтвер-дження автентичностi його показань [15, с. 3]. Необхщно зазначити, що у п. 22 Рекомендацш Р€ (2005) 9 передбачаеться, що програми захисту свiдкiв повиннi бути закршлеш в нацiональному за-конодавствi та бути доступними для свщюв та ошб, що спiвпрацюють iз правосуддям i потребують захисту [4; 14]. Крiм цього, зазначенi рекомендаци дають визначення окремих категорiй осiб, як потребують захисту, а саме: "свщок" - це будь-яка особа, яка володiе iнформацiею, пов'язаною з кримшальним процесом, i хто подав та/або може дати свiдчення (незалежно вщ статусу, прямого чи непрямого, усного або письмового доказу вщповщно до нацюнального законодавства), а також, хто не включений до визначення "особа, яка сшвпрацюе з правосуддям"; "людина, яка сшвпрацюе з правосуддям" - це будь-яка особа, яка несе кримшальну вщповщальшсть за вчинення злочину або була засуджена за участь у злочиннш груш або шшш злочиннш оргашзаци будь-якого роду або за злочини, пов'язаш з оргашзованою злочиннiстю, але яка погоджуеться сшвпрацювати з органами кримiнального правосуддя, зокрема, надаючи свiдчення про злочиннi угруповання чи оргашзаци, про будь-якi злочини, пов'язаш з оргашзованою злочиншстю, або про участь в шших тяжких зло-чинах [9, 10; 14, с. 122, 15, с. 4].
Безпосереднш контакт свщка з суб'ектами, яю ведуть процесуальш ди, зумовлюе необхщшсть бiльш чiткого закрiплення гарантш забезпечення його безпеки вiд 1хного можливого незаконного впливу (зокрема, гарантш вщ зловживання lхнiми владними повноваженями в процесi). Бiльше того, свщок перебувае пiд постiйним натиском можливого настання кримшально1 вiдповiдальностi за його вщмову вiд надання показiв, а також за надання ним завщомо неправдивих показiв [1; 12, 13]. Тому вважаемо, що гаранти ст. 63 Конституцil Укра1ни, а також передбачена КПК Украши можли-вiсть свiдка давати покази в присутносп адвоката [1] деякою мiрою нейтралiзують такого роду не-гативний психолопчний тиск на свiдка.
Детальне дослiдження нормативних документiв СС щодо захисту свщюв у кримiнальних провадженнях дае нам можливiсть констатувати, що Рекомендащя СЕ (97) 13 [4; 14] та Рекомендащя СЕ (2005) 9 [4; 6] досить ч^ко врегульовують загальш принципи захисту свщюв. Так, iз позицil Комiтету мiнiстрiв Ради Свропи вважаеться неприпустимим будь-який факт, коли система кримшального правосуддя не може притягнути обвинувачених до суду та не одержуе судового ршення через те, що свщки вщмовляються давати свiдчення правдиво i добровiльно. Тому Комiтет ре-комендуе кожнiй державi керуватися такими загальновизнаними принципами: необхiдно вжити законодавчих та практичних заходiв для забезпечення добровшьних показань та захисту свщ-кiв вiд будь-яких посягань; за акти залякування свiдкiв та людей, близьких до них, треба карати як окреме кримшальне правопорушення або як невщ'емна частина злочину використання незаконних погроз; необх1дно заохочувати свщюв доповiдати компетентним органам будь-яку шформащю, що стосуеться кримiнальних злочинiв, а по^м давати свiдчення в судц працiвники кримiнального су-
дочинства повинш бути надежно шдготовлеш для випадюв, коли свiдки вимагатимуть захисних за-ходiв, а також керуватися вщповщними нормативними документами; усi етапи процедур щодо прийняття, впровадження, модифшацп та скасування захисних заходiв повинш здшснюватись конфiденцiйно; несанкцiоноване розголошення ще! iнформацi! мае бути кримiналiзованим; у впровадженш захисних заходiв для свщюв треба також враховувати необхiднiсть забезпечення на-лежного балансу мiж принципом захисту прав та очшувань жертв [4; 15, с. 5].
Вважаемо за необхщне визнати, що юридичний статус свiдка визначаеться системою норма-тивно-регулюючих норм кримiнадьного процесу щодо прав, обов'язюв та обмежень вщповщальност особи, яка виступае як свщок, для максимально! реадiзацi! цiею особою суспшьно значущо! функцi! -реадiзацi! завдань кримiнадьного судочинства. Однак для реалiзацi! цiе! функцi! держава в певних випадках змушена (а ми вважаемо, що держава зобов'язана) брати на себе обов'язок захисту свщка.
Вже згадуваний Закон Укра!ни "Про забезпечення безпеки ошб, якi беруть участь у крим> надьному судочинствГ' визначае категорi! осiб, яким надаеться гарантiя безпеки пiд час кримшадь-ного судочинства, до яких належать: особа, яка повщомила про кримшальне правопорушення правоохоронним органом або шшою формою, брада участь або сприяла виявленню, запобiганню, припиненню або виявленню злочишв; потерпiлий та його представник у кримiнадьному процесi, пiдозрюваний, вщповщач, захисники та законнi представники; цившьний позивач, цивiльний вщпо-вiдач та !х представники у провадженш про вщшкодування шкоди, заподiяно! злочином; представник юридично! особи, стосовно яко! проводиться провадження; працiвники органiв пробацi!; свщок, експерт, спецiалiст, перекладач, члени шм'! та близькi родичi вищезазначених ошб [3; 5]. Однак, не зважаючи на те, що, вщповщно до закону, свщок (а також члени його им'!) надежить до перелшу учасникiв кримiнадьного провадження, яким повинно бути гарантоване право на захист, мехашзм такого захисту поки що вщсутнш.
Вважаемо за необхщне висловити згоду з науковою позищею, що на основi анадiзу норм за-конодавства Укра!ни заходи безпеки можна розподшити на: 1) правовi - встановлення вщповщадь-ностi за посягання на життя, здоров'я та майно фiзичних осiб, захист та процесуальну вщповщадь-нiсть - дотримання процедури отримання шформацп вiд обiзнаних оиб; 2) соцiально-економiчнi -надання можливост змiнювати бiографiчнi данi, мiсце проживання та мiсце роботи; 3) фiзичнi - забезпечення безпеки, техшчного захисту житлового та офiсного примщень тощо [6, с. 7; 47]. Проте на практищ в Укра!ш, не зважаючи на чинний закон, на жаль, реально не юнуе як тако! системи захисту свщюв, хiба що спiвробiтники Нацюнально! полiцi! та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Тому нагальною потребою для Укра!ни задишаеться використання зарубiжного досвiду побудови системи захисту свщюв.
Необхiдно наголостити, що найбшьш позитивним для створення системи (програми) захисту свiдкiв е досвщ США у вирiшеннi проблеми попередження кримшальних правопорушень через забезпечення безпеки оаб, як1 беруть участь у кримшальному провадженнi. Так, в 60-х роках ХХ ст. у Сполучених Штатах Америки мала мюце наполеглива боротьба держави проти американо-галшсько! мафi!. Вперше свiдком, який фактично став катадiзатором виникнення вiдповiдно! програми в США, був Джозеф Валачi - учасник ^ало-американсько! мафi!, який виршив давати показання в судь В обмiн на детальнi свщчення про внутрiшню структуру мафi! вш отримав особистих охоронцiв на все життя, проживав в особливих умовах, був обмежений спшкуванням виключно через спещально призначених осiб спецiальних служб [6, 7]. Таким чином, обов'язок давати показання в судi було тдтримано вщповщними гарантiями вщ держави. Цей випадок можна вважати першим, який заклав основш ще! щодо системи iнструментiв та заходiв, що надаються свiдкам, продемонстрував здатшсть влади захищати добросовiсних громадян, убезпечивши !х вiд можливого вчинення кримшальних правопорушень щодо них через забезпечення !хньо! безпеки. Це
дозволило не тшьки змщнити довiру до уряду, але й забезпечило подальше викриття злочинних органiзацiй та груп [14, с. 38; 15, с. 6].
Изшше, з метою вдосконалення системи забезпечення захисту свщюв, у 1970 рощ Конгрес США прийняв Закон про контроль за оргашзованою злочиннiстю, який дав Генеральному прокурору США право розподшяти кошти на захист свщюв, що знаходяться пiд загрозою викрадення [10]. Однак, вiдповiдно до цього закону, захист надавався лише свщкам у справах, пов'язаних iз оргаш-зованою злочиннiстю, а в звичайних справах свiдки та iншi учасники судового розгляду не були захищеш. Тобто були запровадженi критерп визначення категорiй справ та ошб, якi потребують захисту. Це було зроблено з метою уникнення зловживань та ращонального використання кошпв держави та заходiв. У цьому випадку ми можемо говорити про запровадження принципу пропор-цiйностi у застосуванш вiдповiдних заходiв до свщка, коли отримана вiд нього допомога сшврозмь рна сумi затрачених кошлв [15, с. 7].
Необхiдно наголосити, що можливiсть затримання особи, яка володiе iнформацiею, на яку поширюеться презумпцiя вiдношення до кримшально1 справи в США, закршлена на законодавчому рiвнi. Зокрема, в силу федерального законодавства сшвроб^ник правоохоронних органiв мае право звернутися до суду для отримання ордера на затримання важливого свщка. Однак у судi в письмо-вiй вимозi щодо затримання свщка, вiн зобов'язаний довести, що цей свщок мае значну шформащю про кримiнальну справу, i що в майбутньому буде виключена практична можливють забезпечити його присутшсть в сущ [13]. Затримання свiдка буде законним, якщо потреба отримати важливу шформащю про злочин, скоений свщком, переважае за обсягами обмежень його прав та свобод шд час затримання. Вважаеться, що рiвень необхщност затримати для дачi важливого свщчення зале-жить вiд чотирьох чинниюв: 1) тяжкостi злочину, щодо якого здшснюеться кримiнальне судочинст-во; 2) сутност та значення шформацп, якою свщок напевне володiе; 3) рiвня впевненостi, що свiдок може надати iнформацiю про злочин; 4) наявност або вiдсутностi iнших (непримусових) методiв отримання шформацп вiд важливого свщка [5; 8]. Таким чином, можна констатувати, що затримання свiдкiв здшснюеться у випадку необхщност дачi показань на особливо серйозш злочини, а тому е радше винятком, ашж правилом.
Важливiсть свiдка визначаеться уповноваженою особою в контекст законностi його затримання. Для цього уповноважена особа, вщповщальна за затримання, повинна бути повшстю впев-нена, що свщок обов'язково надасть можливiсть: визначити виконавця; описати правопорушника; описати автомобшь злочинця; сказати, про що говорив чи що зробив злочинець; пояснити, як i коли вчинено злочин; пояснити послщовшсть подш; надавати iмена iнших свiдкiв; вказати на наявшсть i розташування фiзичних доказiв [10].
З огляду на це, можна констатувати, що у Сполучених Штатах Америки свщок може бути затриманий лише в тому випадку, якщо правоохоронш органи впевнеш у здатносп свщка допома-гати у кримшальному провадженш. Однак деякi вченi справедливо зауважують, що, хоча затримання свщюв за певних обставин може бути законним, проте, не зважаючи на закршлення права на свободу та особисту недоторканшсть особи та заборону свавшьного затримання на конституцiйному рiвнi, цей iнститут кримiнального процесуального права потрiбно розглядати лише як крайнш захiд про-цесуального примусу, коли iншi засоби досягнення завдань кримшального судочинства вичерпанi або неможливi, а суспшьш вiдносини, якi були порушеш, е суттевими [11; 14, с. 21]. Необхщно наголосити, що зарубiжний досвiд побудови системи безпеки та захисту свщюв вiд можливих кримшальних правопорушень щодо них був би надзвичайно корисним для Украши для вирь шення проблеми попередження кримшальних правопорушень через розроблення реального державного мехашзму забезпечення безпеки ошб, яю беруть участь у кримiнальному провадженш, однак на сьогодш питання оргашзацп дiевоl системи захисту свщюв в Украlнi поки що не стоггь на порядку денному.
Висновки. Проведений анатз вдосконалення шституту захисту свщюв дае нам змогу стверджу-вати, що низка зарyбiжних держав мае оптимальный i багаторiчний досвiд вдосконалення цього шституту правово! системи, який безсумшвно Mir би бути позитивним i для Украши, особливо в цей нелегкий час. Сучасна ефективна система захисту, допомоги та тдтримки окремих оиб в розвинутих державах св^у спонукае цих оиб у защкавленост добровiльно взаемодiяти iз правоохоронними органами, зокрема з мшмальним ризиком для себе та для рщних. Тому ви-користання такого мiжнародного досвiдy було б неоцiненним для нагально! необхiдностi вдосконалення шституту захисту свщюв в Украïнi. На сучасному етапi в Украïнi, на жаль, не юнуе як тако1 системи захисту свiдкiв, однак сшвроб^ники Нацiональноï полiцiï та СБУ за потреби забезпечують особисту охорону. Бшьше того, ще в першi роки незалежносп Украïни прийнятий закон, який сто-суеться захисту свiдкiв, проте вiн реально не дiе, а тому е потреба оновлення та кардинальних змш Вважаемо, що позитивним для Украши було б створення схожо1' за незалежнiстю до НАБУ служби iз захисту свiдкiв [15; с. 9]. Це допомогло б уникнути конкуренци серед правоохоронних вщомств та повнiстю усунути iснyючий на сьогодш брак довiри до них, а також закршити життевий державний мехашзм попередження кримiнальних правопорушень через реальне забезпечення безпеки оиб, яю беруть участь у кримiнальномy провадженш. Маемо надiю, що, незважаючи на сьогодшшнш непростий для Украши час, проблема охорони та захисту свщюв, а також шших yчасникiв кримшального провадження вiд можливих кримiнальних правопорушень щодо них все ж таки стане "на часГ'.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кримшальний процесуальний кодекс Украши. URL : http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi.
2. Кримшальний кодекс Украши. URL : http://zakon1.rada.gov.ua.
3. Закон Украши "Про забезпечення безпеки оаб, як беруть участь у кримшальному судочинствГ'. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3782-12#Text.
4. Макбрайд Дж. (2010). Свропейська конвенщя з прав людини та кримшальний процес / Дж. Макбрайд ; пер. Д. Шкрьоба. К. : К.1.С. 576 с.
5. Бояров В. I. (1999). Про деяш проблеми захисту окремих учаснишв кримшального судочинства / В. I. Бояров, О. В. Рохненко. Ысник Верховного Суду Украши. № 5. С. 35-37.
6. Брусницын Л. В. (1996). Как обезопасить лиц, содействующих уголовному правосудию / Л. В. Брусницын. Российская юстиция. № 9. С. 48, 49.
7. Григорьев Ф. Г. (2006). Право свидетеля и других участников уголовного судопроизводства на обеспечение их безопасности. Вестник Московского университета. Серия 11 "Право". № 3. С. 91-103.
8. Душейко Г. О. (2004). Проблеми правового забезпечення безпеки оаб, яш беруть участь у кримшальному судочинств1 // Вкник Запор1зького юридичного Шституту. Запор1жжя. С. 209-218.
9. Весельський В. К. (1999). Питання захисту оаб, яш мають шформащю про злочинну д1яльшсть. Право Украши. № 7. С. 58-61.
10. Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime / United Nations Office on Drugs and Crime. New-York : UNITED NATIONS, 2008. 112 p.
11. Бараншк Р. В. (2002). Право особи на свободу в1д самовикриття, викриття члешв ïï амЧ чи близьких родич1в у кримшальному процеа Украши : дис. ... канд. юрид. наук. Запоргжжя. 235 с.
12. Белькова О. В. (2005). Правовий статус свщка у кримшальному процеа Украши : дис. ... канд.. юрид. наук . Х. 215 c.
13. Маришв В. I. (1998). Принцип недоторканосп особи та його нормативний змют // Матерiали науково-практично'1 конференцИ' "Теоретичш та практичт питання реал1зацИ' Конституци Украши: Проблеми, досвiд, перспективи ". (25 червня 1997 р., Кшв) / упорядник Ю. М. Грошевий. Харшв : Право. 212 с.
14. Бастрыкин А. И. (1986). Взаимодействие советского уголовно-процессуального и международного права. Л. : Издательство Ленинградского ун-та. 136 с.
15. Ортинський В. (2020). Захист свщка у кримшальному провадженш: досвiд окремих держав та можливосп його реалiзацil в Украш. В1сник Нацгонального утверситету "Львгвська полтехтка". Сер1я: Юридичт науки. Вип. 7. № 4(28). С. 1-8.
REFERENCES
1. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]. URL : http://zakon1.rada.gov.ua/ cgi.
2. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [Criminal Code of Ukraine]. URL : http://zakon1.rada.gov.ua.
3. Zakon Ukrainy "Pro zabezpechennia bezpeky osib, yaki berut uchast u kryminalnomu sudochynstvi" [Law of Ukraine "On ensuring the safety of persons participating in criminal proceedings"]. URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3782-12#Text.
4. Makbraid, Dzh. (2010). Yevropeiska konventsiia z prav liudyny ta kryminalnyi protses [The European Convention on Human Rights and Criminal Procedure] / Dzh. Makbraid ; per. D. Shkroba. K. : K.I.S. 576 p.
5. Boiarov, V. I. (1999). Pro deiaki problemy zakhystu okremykh uchasnykiv kryminalnoho sudochynstva [About some problems of the protection of individual participants in criminal proceedings] / V. I. Boiarov, O. V. Rokhnenko. Visnyk Verkhovnoho Sudu Ukrainy. No. 5. P. 35-37.
6. Brusnytsyn, L. V. (1996). Kak obezopasyt lyts, sodeistvuiushchykh uholovnomu pravosudyiu [How to protect persons who assist criminal justice] / L. V. Brusnytsyn. Rossyiskaia yustytsyia. No 9. P. 48, 49.
7. Hryhorev, F. H. (2006). Pravo svydetelia y druhykh uchastnykov uholovnoho sudoproyzvodstva na obespechenye ykh bezopasnosty [The right of witnesses and other participants in criminal proceedings to ensure their safety]. Vestnyk Moskovskoho unyversyteta. Seryia 11 "Pravo". No. 3. P. 91-103.
8. Dusheiko, H. O. (2004). Problemy pravovoho zabezpechennia bezpeky osib, yaki berut uchast u kryminalnomu sudochynstvi [Problems of legal security of persons participating in criminal proceedings]. Visnyk Zaporizkoho yurydychnoho instytutu. Zaporizhzhia. P. 209-218.
9. Veselskyi, V. K. (1999). Pytannia zakhystu osib, yaki maiut informatsiiu pro zlochynnu diialnist [The issue of protection of persons who have information about criminal activity]. Pravo Ukrainy. No. 7. P. 58-61.
10. Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime [Good practices for the protection of witnesses in criminal proceedings involving organized crime] / United Nations Office on Drugs and Crime. New-York : UNITED NATIONS, 2008. 112 p
11. Barannik, R. V. (2002). Pravo osoby na svobodu vid samovykryttia, vykryttia chleniv yii simi chy blyzkykh rodychiv u kryminalnomu protsesi Ukrainy [A person's right to freedom from self-incrimination, exposure of his family members or close relatives in the criminal process of Ukraine] : dys. ... kand. yuryd. Nauk. Zaporizhzhia. 235 p.
12. Belkova, O. V. (2005). Pravovyi status svidka u kryminalnomu protsesi Ukrainy [Legal status of a witness in the criminal process of Ukraine] : dys. ... kand.. yuryd. nauk . Kh. 215 p.
13. Maryniv, V. I. (1998). Pryntsyp nedotorkanosti osoby ta yoho normatyvnyi zmist. Materialy naukovo-praktychnoi konferentsii "Teoretychni ta praktychni pytannia realizatsii Konstytutsii Ukrainy: Problemy, dosvid, perspektyvy". [The principle of inviolability of the person and its normative content. Materials of the scientific and practical conference "Theoretical and practical issues of implementation of the Constitution of Ukraine: Problems, experience, prospects'] (25 chervnia 1997 r., Kyiv ) / Uporiadnyk Yu. M. Hroshevyi. Kharkiv : Pravo. 212 p.
14. Bastrykyn, A. Y. (1986). Vzaymodeistvye sovetskoho uholovno-protsessualnoho y mezhdunarodnoho prava [Interaction of Soviet criminal procedural and international law]. L. : Yzdatelstvo Lenynhradskoho un-ta. 136 p.
15. Ortynskyi, V. (2020). Zakhyst svidka u kryminalnomu provadzhenni: dosvid okremykh derzhav ta mozhlyvosti yoho realizatsii v Ukraini [Witness protection in criminal proceedings: the experience of individual states and the possibilities of its implementation in Ukraine]. Visnyk Natsionalnoho universytetu "Lvivska politekhnika'. Seriia : Yurydychni nauky. Vyp. 7. No. 4. (28). P. 1-8.
Дата надходження: 17.08.2022р.
Volodymyr Ortynsky
Lviv Polytechnic National University, Director of the Educational and Scientific Institute of Law, psychology and innovative education, Doctor of Law, Professor, Honored Lawyer of Ukraine ORCID : 0000-0001-9041-6330 Mykhailo Huzela Lviv Polytechnic National University, Ph. D., Assoc. Prof.
Department of Criminal Law and Procedure Institute of Jurisprudence and Psychology ORCID : 0000-0002-2254-6990
THE PROBLEM OF PREVENTION OF CRIMINAL OFFENSES REGARDING A WITNESS AS A PARTICIPANT IN CRIMINAL PROCEEDINGS: THE EXPERIENCE OF INDIVIDUAL STATES
AND ITS IMPLEMENTATION IN UKRAINE
The article is devoted to the problem of preventing criminal offenses against a witness as a participant in criminal proceedings in the context of ensuring his safety in criminal proceedings, thus, based on the study of the experience of certain foreign countries in solving a larger problem in criminal proceedings, it was established that the key feature of the procedural status of a witness, which distinguishes him from other participants in criminal proceedings, in particular the victim, suspect, accused, there is a statutory obligation to provide independent, impartial testimony on the merits of the criminal proceedings. However, this duty of the state witness must be confirmed by appropriate guarantees of his safety.
In order to determine the essence of the witness as a subject of criminal proceedings and as a carrier of evidentiary information in criminal proceedings, a theoretical analysis of the scientific positions of individual scientists regarding the purpose and basis of witness protection and security is carried out, as well as the norms of criminal and criminal procedural legislation in force in Ukraine are analyzed, which fasten norms for ensuring protection and security of testimony as a participant in criminal proceedings. Separately, the analysis of positive experience for Ukraine of some foreign states in building systems of protection and ensuring the safety of witnesses to prevent criminal offenses against him as a participant in criminal proceedings is given.
The use of international experience is invaluable for the urgent need to improve the institution of witness immunity and its protection in Ukraine. However, at the moment, there is no witness protection system in Ukraine as such, except that employees of the national police and SBU provide personal protection when necessary. Also, back in 1993, a law protecting witnesses was adopted, but it does not really work and is already hopelessly out of date, it should either be updated or replaced with a new one. A proposal was made about the need to create a witness protection service of NABU in Ukraine, similar in terms of independence, which helped to avoid competition among law enforcement agencies.
Key words: witness, witness safety, witness safety, prevention of criminal offenses against witnesses in criminal proceedings.
