CC BY
1
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полгтехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (33), 2022
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО ТА ПРОЦЕС
УДК 343.9
Михайло Гузела
Нащональний ушверситет "Львiвськa полтехшка", кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримшального права та процесу Навчально-наукового шституту права та психологи https://orcid.org/0000-0002-2254-6990
ПОПЕРЕДЖЕННЯ КРИМ1НАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ЩОДО СУБ'СКТШ КРИМ1НАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: М1ЖНАРОДНЕ ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКР1ПЛЕННЯ ТА ДОСВ1Д ОКРЕМИХ ДЕРЖАВ
http: //doi.org/10.23939/law2022.33.168
© Гузела М., 2022
Стаття присвячена проблемi попередження крим1нальних правопорушень щодо суб'екпв кримшального провадження через реальне забезпечення ТхньоТ безпеки в сфер1 кримiнального процесу. Оскшьки розроблення нормативноТ бази з метою виршення проблеми забезпечення безпеки оаб, залучених до сфери кримшального процесу роз-почалось в середин минулого cтолiття, то, вiдповiдно, зазначена проблема, а також шляхи ТТ вир1шення почали знаходити свое вiдображення в нормах тогочасного мiжнародного законодавства.
В статт доcлiджено, що проблема попередження кримшальних правопорушень щодо суб'екпв кримiнального провадження через реальне забезпечення ТхньоТ безпеки в cферi кримшального процесу знайшла свое вщображення i вир1шення в нормах мiжнародного законодавства, зокрема, в Декларацп ООН з прав людини та в цшш низщ Резолюцiй ООН та Свропейських конвенц1й, в яких чiтко регламентоваш основн1 засади мiжнародного cпiвробiтництва у cферi протидп cуcпiльно небезпечним посяганням щодо особи, а також щодо учасниюв кримшального судочинства.
На оcновi аналiзу вiтчизняноТ та зарубiжноТ науковоТ лiтератури, а також законодавства окремих держав дослщжено окремi питання попередження кримшальних правопорушень щодо суб'еклв кримшального провадження через реальне забезпечення ТхньоТ безпеки у сфер1 кримшального процесу. Зокрема, проаналiзовано законодавство США та Канади, яке регламентуе реашзащю програми захисту св1дк1в та потерпiлих, доcвiд цих держав на щляху попередження кримiнальних правопорушень щодо учасни-кiв кримiнального судочинства. Зроблено висновок про важливкть позитивного доcвiду зазначених держав для УкраТни на шляху розв'язання проблеми попередження кримшальних правопорушень щодо суб'еклв кримшального провадження, а також для вдосконалення кримшального та кримшального процесуального законодавства УкраТни.
Ключов1 слова: злочиншсть, попередження кримшальних правопорушень, попередження кримшальних правопорушень щодо суб'еклв кримшального провадження.
Постановка проблеми. Сьогодш ми переживаемо епоху становлення кримшального та процесуального законодавства Укра!ни. Серед основних проблем на одне з чшьних мiсць висуваеться проблема попередження кримшальних правопорушень щодо суб'екпв кримшального провадження. Питання впршення зазначено! проблеми закрiплене в окремих нормах мiжнародного законодавства, зокрема в Деклараци ООН з прав людини та в цiлiй низцi Резолюцш ООН i Свропейських конвенцiй, в яких ч1тко регламентоваш основы! засади м1жнародного сшвро-б1тництва у сфер1 протидн суспшьно небезпечним посяганням щодо особи, а також щодо учасниюв кримшального судочинства. Крiм цього, досвщ деяких держав на щляху попередження кримшальних правопорушень щодо учасниюв кримшального судочинства е надзвичайно важливим для Укра!ни для розв'язання проблеми попередження кримшальних правопорушень щодо суб'екпв кримшального провадження, а також для вдосконалення чинного кримшального та кримшального процесуального законодавства.
Анал1з дослщження проблеми. Вагомий внесок у дослщження проблем попередження i протидн суспiльно-небезпечним посяганням щодо особи i, зокрема, щодо суб'екпв крим^ нального провадження внесли цша низка науковцiв, зокрема: Бандурка О. М., Голiна В. В., Даньшин I. М., Джужа О. М., Зелiнський А. Ф., Закалюк А. П., Костенко О. М., Литвинов О. М., Медицький I. Б., Юхно О. О. та багато ш.
Мета статтi полягае у визначенш шляхiв розв'язання проблеми попередження кримшальних правопорушень щодо суб'екпв кримшального провадження.
Виклад основного матерiалу. Розроблення нормативно! бази з метою виршення проблеми забезпечення безпеки ошб, залучених до сфери кримiнального процесу, розпочалось зразу ж пiсля закшчення Друго! св^ово! вiйни в середиш минулого столiття. Вiдповiдно, зазначена проблема, а також шляхи !! виршення почали знаходити свое вiдображення в нормах тогочасного мiжна-родного законодавства. Зокрема, твердження про необхщшсть забезпечення безпеки учасниюв кримiнального провадження вперше було виголошено в Загальнiй деклараци прав людини, котра була прийнята та проголошена Резолющею 217 А (III) Генерально! Ассамбле! ООН от 10 грудня 1948 року [12, с. 39-44; 16, с. 275-286; 9, с. 424]. В нормативних положеннях цього основоположного мiжнародного документу, не зважаючи на його рекомендацшний характер, на мiжнародному рiвнi вперше було закршлено визначальш ще! про захист прав людини. Зокрема, в статп 3 Загально! деклараци прав людини закршлено право кожного на життя, свободу та особисту недоторканшсть. Своею чергою, в статп 7 цього документу передбачаеться право кожного без всякого винятку на одинаковий захист зi сторони закону. Стаття 8 Загально! Деклараци прав людини прямо вказуе на необхщшсть побудови та функцюнування ефективно! системи охорони прав людини. Своею чергою, стаття 12 Деклараци... конкретизуе окремi сфери охорони прав людини, зокрема, регламентуе можливють захисту вщ посягань на недоторканшсть житла. Ц положення Загально! деклараци прав людини становлять систему основоположних принцитв i стандарив в галузi захисту прав людини, яка визначила подальшi напрями форимування як мiж-народного, так i нацiонального законодавства окремих держав в галузi захисту прав людини, в тому чи^ й у сферi кримiнальних процесуальних вiдносин [5, с. 72-73].
Саме тому, зазначеш загальш норми Загально! деклараци прав людини в подальшому знайшли свое вщображення i конкретизацiю, насамперед, в окремих мiжнародних нормативних
правових актах, яю стосуються охорони та захисту прав людини. Так, Резолюцieю 3452 (XXX) Генерально1 Асамбле1 ООН вiд 9 грудня 1975 року була прийнята "Декларащя про захист всiх осiб вщ катувань та iнших жорстоких, нелюдських i таких, що принижують пдшсть видiв поводження i покарання" [7, с. 10]. Також Резолющею 40/34 Генерально1 асамбле1 ООН вiд 29 листопада 1985 року була затверджена "Декларащя основних принцишв правосуддя для жертв злочишв та зловживань владою" [12, с. 165-167]. Цей документ Генерально1 Асамбле1 ООН надзвичайно шдвищив iнтерес багатьох держав свiту до проблем жертв злочишв, що, своею чергою, зумовило неухильне вжиття правових заходiв стосовно законодавчого забезпечення кримшального процесуального та правового положення потерпших вiд злочинiв [18, с. 421-422].
Окрiм цього, в 50-и роки ХХ столiття Рада Свропи прийняла низку мiжнарод но-правових документiв, яю стосуються охорони та захисту прав людини, зокрема й у сферi кримшальних процесуальних вщносин. Зокрема, 4 листопада 1950 року в Римi була прийнята "Свропейська Конвенцiя про захист прав людини i основоположних свобод", 20 кв^ня 1959 року була ухвалена "Свропейська Конвенщя про взаемну правову допомогу з кримшальних справ", 24 листопада 1983 року ухвалена "Свропейська Конвенщя про вщшкодування шкоди жертвам насильницьких злочишв", 28 листопада 1987 р. ухвалена "Свропейська Конвенщя з попередження катувань та нелюдського чи такого, що принижуе пдшсть, поводження або покарання" [2, с. 350; 12, с. 620-624] тощо.
У 1990 р. вщбувася VII Конгрес ООН щодо попередження злочинност та поводження з правопорушниками, на якому було ухвалено та зразу ж введено в дто "Заходи по боротьбi з мгжнародним тероризмом", що мають три самостшт роздши: "Захист суддiв та пращвниюв кримшального правосуддя", "Захист жертв", "Захист свщюв" [7, с. 113]. Державам-членам ООН була дана ч^ка рекомендащя приступити до розробки нащональноТ пол^ики та вжиття заходiв щодо захисту потерпших та свщюв злочишв.
Своею чергою, X Конгрес ООН, який вщбувався у Вщш 10-17 кв^ня 2000 року була ухвалена та набула чинност "Вщенська декларащя про злочиншсть та правосуддя: вщпов^щ на виклики XXI столiття". Вщповщно до цiеï декларацп' державам-членам ООН було рекомендовано ухвалювати нащональш плани дш на пiдтримку потерпiлих вщ злочинiв, створювати та розширювати нащональш служби з надання допомоги потерпшим та свщкам, а також на бшьш високому р1вн1 провадити пол^ику iз захисту свiдкiв [11, с. 95-100].
17 липня 1998 року у Римi вщбулась дипломатична конференщя повноважних пред-ставникiв пiд егщою ООН, на якiй було ухвалено Римський Статут Мiжнародного кримшального суду. Римський Статут Мiжнародного кримшального суду став мiжнародним нормативним актом, який закршив Принципи, що гарантують права та штереси потерпiлих тд час розгляду справ у Мiжнародному кримiнальному судi [1, с. 98].
В уах вищезазначених документах були ч^ко регламентованi основн1 засади мiжна-родного спiвробiтництва у сферi протидп суспшьно-небезпечним посяганням щодо особи, а також щодо учасниюв кримiнального судочинства. Однак, в окремих державах проблеми протидп сусшльно-небезпечним посяганням щодо особи, а також щодо учасни^в кримшального судочинства вирiшувалися по^зному. Зокрема, основну роль в такш протидп вщ^равав розвиток законодавства держави, ïï традицп, нац1ональн1 особливостi тощо.
Варто констатувати, що значний досвщ у практищ попередження злочинiв проти учасниюв кримiнального судочинства мають США. У США ще у 1968 рощ був ухвалений i набрав чинност Комплексний закон "Про контроль за злочиншстю", на пiдставi якого у США з правоохоронним органам надавалося право використовувати в судах вщеозапис показань св1дк1в та потерпших з метою забезпечення ТхньоТ безпеки. При цьому, суд приймав так свщчення як докази у випадках, якщо щ покази були необхщними на користь
судочинства i держави[3, с. 55]. А вже з 1971 року у США на повну силу реaлiзуeться Федеральна програма захисту свщшв, як виступали у судах зi свщченнями проти небезпечних злочинщв[2, с. 350].
З метою вдосконалення системи захисту окремих учасникв кримшального процесу 12 жовтня 1982 року у США прийнято Закон "Про захист жертв та свщюв злочишв" [7, с. 154], а також ухвалено спещальный закон "Про посилення безпеки свщка". [8, с. 22-40]. Як наслщок, в США сформировалась ч^ка i збалансована система правосуддя, основною засадою яко! е принцип верховенства права i закону. Зазначена система повшстю гарантуе незалежнiсть суду вщ iнших гiлок влади i, зокрема, вщ президента США та вщ спецслужб, вiд прокуратури i, що найголовнiше, -вiд сторiн, котрi беруть участь в кримiнальному провадженш. Крiм цього, суддi надзвичайно прискшливо ставляться нав1ть до самоТ можливост найменшого тиску на правосуддя. На прокурора чи адвоката, котрi тшьки спробують порушити обговорення обставин справи з суддею наодинщ або ж за вщсутност шшоТ сторони, негайно накладаеться стягнення за iстотне порушення закону. При спробi будь кого з шших учaсникiв процесу вплинути на суддю цей учасник негайно пщлягае притягненню до кримшальноТ вщповщальность
Варто пiдкреслити, що в США у багатьох штатах закони регламентують низку компенсацш жертвам та свщкам злочишв. Так, наприклад, Кримшально-процесуальний закон штату Нью-Йорк передбачае низку компенсацш особам, як сприяють правосуддю. В свою чергу, громадяни за умови Тх, насамперед, фiзичного захисту готовi надавати допомогу держав! у боротьбi зi злочиннiстю. На сьогоднiшнiй день розроблено близько 600 рiзних програм взаемодп правоохоронних оргaнiв та населення щодо розкриття злочишв, Тх розслщування та судового провадження. Зокрема, особи, що мають вщомост про злочин, можуть повщомити про Тх вчинення по телефону в пол1ц1ю аношмно. У випадку, якщо повiдомлення виявилися корисним i обвинувачений був притягнутий до кримшальноТ вщповщальностц то присвоеному для забезпечення безпеки аношмному номеру виплачуеться грошова винагорода. Така форма взаемодп е дiевою для розкритя злочишв, що можуть бути розслщуваними загальними методами без залучення аношма як свщка. [1, с. 95; 2, с. 350].
Що ж до свщка, котрий був залучений до судового процесу i щодо якого була застосована Програма захисту свщюв, то за спещальною телефонною л^ею зв'язку свщок, потерпший, а також Тхш адвокати можуть дiзнaтися, де вщбувае покарання особа, щодо якоТ були дaнi свщчення, а також термiн його звшьнення. [4, с. 98].
Крiм цього, у США на загальнодержавному р1вн1 прaвоохороннi органи ведуть статистику жертв злочишв, що мае величезне значення для визначення не тшьки сощальних наслщюв злочинностц але й для розробки запобгжних зaходiв. [10, с. 50].
Як бачимо, у США надзвичайно розгалужена система попередження злочишв проти учасниюв кримшального провадження, яка грунтуеться на низщ Закошв, що забезпечують безпеку оаб, якi сприяють правосуддю. Суб'екти ж, як безпосередньо здшснюють правосуддя (суддi), охороняються безпосередньо кримшальним i процесуальним законами. Так, пар. 21 розд. 18 Зводу закошв США встановлюе, що суд на власний розсуд карае штрафом або тюремним ув'язненням дн, як квaлiфiкуються ним як неповага до суду. Водночас, пар. 73 розд. 18 Зводу закошв США регламентуе кримшальну вщповщальшсть за перешкоджання вщправленню правосуддя. Зазначеш норми Зводу закошв США певною мiрою е сшв-звучними, оскшьки Кримшальне право США в цшому зaкрiплюе aнглiйську концепщю застосування iнституту "неповаги до суду", а англо-американська кримшально-правова доктрина визначае неповагу до суду як "дн, що завдають шкоди правосуддю, або перешкоджають його здшсненню" [2, с. 350; 17, с. 43].
Вважаемо за необхщне пщтримати позищю I. С. 1ванова, що забезпечення державного захисту учасниюв кримiнального судочинства в США здшснюеться за двома основними напрямками:
1) встановлення правових норм, що передбачають покарання за вчинення протиправ-них дш щодо учасниюв (суб'еклв) кримшального судочинства;
2) реалпаЫя на практицi комплексу органiзацiйних заходiв щодо забезпечення правового та фiзичного захисту учасникв цього процесу.
Правову основу дiяльностi iз захисту учасникiв кримшального судочинства е поло-ження пар. 73 (Перешкоджання вiдправленню правосуддя) ч. 1 (Злочини) розд. 18 (Злочини та кримшальш процедури) Зводу закошв США [6, с. 43].
Аналопчно, як i в США, Програма захисту свщюв досить ефективно функщонуе i в Канадь Вiдповiдно до Закону Канади № С-13 вщ 20 червня 1996 року, яким зазначена Програма була затверджена, вона реалiзуеться Управлшням боротьби з наркотиками КанадськоТ Королiвськоï Кiнноï полiцiï. Саме на цей тдроздш полiцiï ще до закршлення на законодавчому р1вн1 Програми захисту свiдкiв було покладено обов'язок забезпечення безпеки учасникiв кримшального процесу. Варто зазначити, що Програма захисту свщюв дiе на загальнонащональному р1вн1, а тому учасники кримшального процесу можуть ско-ристатися щею Програмою будь де в Канадь Програма захисту свiдкiв в Канад1 е надзвичайно ефективною i заслуговуе на довiру з боку громадян, про що свщчить той факт, що абсолютна бшьшкть кримшальних справ, де була використана зазначена Програма, завершувалися засудженням обвинувачених виключно на пiдставi покаив свiдкiв. Окрiм цього, за весь час реалiзацiï Програми захисту свщюв в Канад1 не було зафжсовано жодного випадку вбивства свщка, щодо якого застосовувались ïï положення [15, с. 83]. Бшьше того, свiдок, який перебувае пщ захистом Програми, отримуе можливiсть компенсувати во витрати на проживання на новому мкщ, а фшансова допомога надаеться йому до тих шр, аж поки вш не матиме достатшх коштiв для подальшого проживання. Як тшьки свiдок, щодо якого реалiзуеться Програма захисту свiдкiв, адаптуеться до нових умов проживання, субсидп держави по Програмi зменшувалися i, згодом, поступово вiдмiняються зовам [2, с. 350; 13, с. 345-350].
При цьому, свщку за програмою захисту свщюв гарантуеться пожиттева охорона. Однак у випадках, якщо свщок подав вимогу про вихщ з Програми захисту свщюв або ж якщо було встановлено, що свщок був залучений до незаконно!" дiяльностi чи вщмовлявся виконувати вщповщт iнструкцiï, то угода з ним пщлягае розiрванню [14, с. 351-352].
Висновок. Отже, варто тдсумувати, що проблема попередження кримшальних правопорушень щодо суб'еклв кримшального провадження через реальне забезпечення 1хньо1 безпеки в сферi кримшального процесу знайшла свое вщображення i окреслила шляхи для виршення в нормах мiжнародного законодавства, зокрема, в Декларацп ООН з прав людини та в цшш низщ Резолюцiй ООН та Свропейських конвенцш, в яких чiтко регламентоваш основы! засади мiжнародного спiвробiтництва та рекомендацп державам по реформуванню нащонального законодавства у сферi протид!\' сусшльно-небезпечним посяганням щодо особи, а також щодо учасникв кримшального судочинства.
Проведений аналiз втизняно1 та зарубiжноï науково1 лiтератури, а також аналiз окремих норм мiжнародного законодавства та законодавства США i Канади дае можливють констатувати, що попередження кримшальних правопорушень щодо суб'еклв кримшального провадження е можливим через реальне забезпечення ïхньоï безпеки в сферi кримшального процесу. Зокрема, про це свщчить чинне законодавство США та Канади, яке регламентуе реалiзацiю програми захисту
свщюв та потерпших, а також досвщ цих держав на щляху попередження кримшальних правопорушень щодо учасниюв кримшального судочинства. Позитивний досвщ зазначених держав е надзвичайно важливий для Украши на шляху розв'язання проблеми попередження кримшальних правопорушень щодо суб'екпв кримшального провадження, а також для вдосконалення чинного кримшального та кримшального процесуального законодавства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Брусницын Л. В. (2002). Теоретико-правовые основы и мировой опыт обеспечения безопасности лиц, содействующих уголовному судопроизводству : дис. ... д-ра юрид. наук. М. С. 95.
2. Варыгин А. Н., Яшин А. В. (2018). Детерминация и предупреждение преступлений против участников уголовного судопроизводства : моногр. М. 350 с.
3. Гриб В. Г., Зернова Т. М., Бурова Л. Б. (1990). О состоянии и мерах борьбы с организованной преступностью в некоторых зарубежных странах : обзор. М. С. 55.
4. Евстратенко Е. В. (2004). Защита свидетелей и потерпевших в уголовном процессе России : дис. ... канд. юрид. наук. Челябинск. С. 98.
5. Иванов И. С. (2016). Международные стандарты Организации Объединенных Наций в области защиты участников уголовного судопроизводства. Административное право и процесс. № 1. С. 72-73.
6. Иванов И. С. (2013). Переселение защищаемого лица на другое постоянное место жительства в отечественном и зарубежном праве. Российский следователь. № 6. С. 43
7. Зайцев О. А. (1997). Теоретические и правовые основы государственной защиты участников уголовного процесса / под ред. С. П. Щербы. М. С. 10.
8. Закон о контроле за организованной преступностью в США (1991). Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати): ежемесячный информационный бюллетень. М. Вып. № 10. С. 22-40.
9. Закалюк А. П.(2007). Курс сучасно! украшсько1 кримшологп: теор1я i практика : у 3 кн. Кшв : 1н Юре, Кн. 1: Теоретичш засади та iсторiя украшсько1 кримшолопчно! науки. 424 с.
10. Квашис В., Вавилова А. (1994). Поможем жертвам преступления. Российская юстиция. № 4. С. 50.
11. Лунеев В. В. (2000). Десятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, его место в истории конгрессов. Государство и право. № 9. С. 95-100.
12. Международные акты о правах человека : сборник документов (1998) В. А. Карташкин и Е. А. Лукашева. М. 1998.
13. Обзор практики применения программ по защите свидетелей Канадской Королевской Конной полицией (2000) Зарубежный опыт правового регулирования по вопросам защиты участников уголовного судопроизводства и практика его применения: сборник правовых актов, организационных документов и информационно-аналитических материалов / под ред. В. В. Черникова. М. С. 345-350.
14. О количестве защищаемых лиц, принятых в Программу: Программа по защите свидетелей. Ежегодный отчет (2000). Зарубежный опыт правового регулирования по вопросам защиты участников уголовного судопроизводства и практика его применения: сборник правовых актов, организационных документов и информационно-аналитических материалов / под ред. В. В. Черникова. М. С. 351-352.
15. Фадеева М. П. (2006). Теория и практика государственной защиты лиц, содействующих уголовному судопроизводству : дис. ... канд. юрид. наук. М. С. 83.
16. Юхно О. О. (2015). Актуальш проблеми запоб^ання кримшальним правопорушенням при запро-вадженш та вдосконаленш чинного Кримшального процесуального кодексу Украши. В1сник крим1нолог1чно1 асощаци Укра'ти. № 2. С. 275-286.
17. Хлопцева Е. Ю. (1995).Уголовно-правовая охрана правосудия: дис. ... канд. юрид. наук. Екатеринбург. С. 43.
18. Waller I. (1987) Victims versus Regina Malefactor: Justice for the Next 100 Years. Criminal Law in Action. Anthem. P. 421-422.
REFERENCES
1. Brusnytsyn L. V. (2002). Teoretyko-pravovye osnovy y myrovoi opyt obespechenyia bezopasnosty lyts, sodeistvuiushchykh uholovnomu sudoproyzvodstvu [Theoretical and legal bases and world experience of safety of the persons promoting criminal proceedings] : dys. ... d-ra yuryd. nauk. M. P. 95.
2. Varyhyn A. N., Yashyn A. V. (2018). Determynatsyiaypreduprezhdenyeprestuplenyiprotyv uchastnykov uholovnoho sudoproyzvodstva [Determination and prevention of crimes against participants in criminal proceedings] : monohr. M. 350 p.
3. Hryb V. H., Zernova T. M., Burova L. B. (1990). O sostoianyy y merakh borby s orhanyzovannoi prestupnostiu v nekotorykh zarubezhnykh stranakh [On the state and measures to combat organized crime in some foreign countries] : obzor. M. P. 55.
4. Evstratenko E. V. (2004). Zashchyta svydeteleiy poterpevshykh v uholovnomprotsesse Rossyy [Protection of witnesses and victims in the criminal process of Russia] : dys. ... kand. yuryd. nauk. Cheliabynsk. P. 98.
5. Yvanov Y. S. (2016). Mezhdunarodnye standarty Orhanyzatsyy Obъedynennykh Natsyi v oblasty zashchyty uchastnykov uholovnoho sudoproyzvodstva [United Nations International Standards for the Protection of Participants in Criminal Proceedings]. Admynystratyvnoe pravo y protsess. No. 1. P. 72-73.
6. Yvanov Y. S. (2013). Pereselenye zashchyshchaemoho lytsa na druhoe postoiannoe mesto zhytelstva v otechestvennom y zarubezhnom prave [Relocation of the protected person to another permanent place of residence in domestic and foreign law.]. Rossyiskyi sledovatel. No. 6. P. 43
7. Zaitsev O. A. (1997). Teoretycheskye y pravovye osnovy hosudarstvennoi zashchyty uchastnykov uholovnoho protsessa [Theoretical and legal foundations of state protection of participants in criminal proceedings] / pod red. S. P. Shcherby. M. P. 10.
8. Zakon o kontrole za orhanyzovannoi prestupnostiu v SShA (1991). Borba sprestupnostiu za rubezhom (po materyalam zarubezhnoi pechaty): ezhemesiachnyi ynformatsyonnyi biulleten [Fight against crime abroad (according to foreign press): monthly newsletter]. M. Vyp. No. 10. P. 22-40.
9. Zakaliuk A. P. (2007). Kurs suchasnoi ukrainskoi kryminolohii: teoriia i praktyka [Course of modern Ukrainian criminology: theory and practice: in 3 books] : u 3 kn. K. : In Yure, Kn. 1: Teoretychni zasady ta istoriia ukrainskoi kryminolohichnoi nauky. 424 p.
10. Kvashys V., Vavylova A. (1994). Pomozhem zhertvam prestuplenyia [Let's help the victims of crime]. Rossyiskaia yustytsyia. No. 4. P. 50.
11. Luneev V. V. (2000). Desiatyi konhress OON po preduprezhdenyiu prestupnosty y obrashchenyiu s pravonarushyteliamy, eho mesto v ystoryy konhressov [The Tenth United Nations Congress on Crime Prevention and the Treatment of Offenders, its place in the history of congresses]. Hosudarstvo y pravo. No. 9. P. 95-100.
12. Mezhdunarodnye akty o pravakh cheloveka: sbornyk dokumentov [International human rights instruments: a collection of documents] (1998). V. A. Kartashkyn y E. A. Lukasheva. M.
13. Obzor praktyky prymenenyia prohramm po zashchyte svydetelei Kanadskoi Korolevskoi Konnoi polytsyei [Review of the practice of application of witness protection programs by the Royal Canadian Mounted Police]. (2000). Zarubezhnyi opyt pravovoho rehulyrovanyia po voprosam zashchyty uchastnykov uholovnoho sudoproyzvodstva y praktyka eho prymenenyia: sbornyk pravovykh aktov, orhanyzatsyonnykh dokumentov y ynformatsyonno-analytycheskykh materyalov / pod red.V.V. Chernykova. M. P. 345-350.
14. O kolychestve zashchyshchaemykh lyts, pryniatykh v Prohrammu: Prohramma po zashchyte svydetelei. Ezhehodnyi otchet [On the number of protected persons admitted to the Program: Witness Protection Program. Annual Report]. (2000). Zarubezhnyi opyt pravovoho rehulyrovanyia po voprosam zashchyty uchastnykov uholovnoho sudoproyzvodstva y praktyka eho prymenenyia: sbornyk pravovykh aktov, orhanyzatsyonnykh dokumentov y ynformatsyonno-analytycheskykh materyalov / pod red. V. V. Chernykova. M. P. 351-352.
15. Fadeeva M. P. (2006). Teoryia y praktyka hosudarstvennoi zashchyty lyts, sodeistvuiushchykh uholovnomu sudoproyzvodstvu [Theory and practice of state protection of persons assisting in criminal proceedings] : dys. ... kand. yuryd. nauk. M. P. 83.
16. Yukhno O. O. (2015). Aktualni problemy zapobihannia kryminalnym pravoporushenniam pry zaprovadzhenni ta vdoskonalenni chynnoho Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy [Actual problems of prevention of criminal offenses in the introduction and improvement of the current Criminal Procedure Code of Ukraine]. Visnyk kryminolohichnoi asotsiatsii Ukrainy. No. 2. P. 275-286.
17. Khloptseva E. Iu. (1995). Uholovno-pravovaia okhranapravosudyia [Criminal law protection of justice]: dys. ... kand. yuryd. nauk. Ekaterynburh. P. 43.
18. Waller I. (1987) Victims versus Regina Malefactor [Victims versus Regina Malefactor]: Justice for the Next 100 Years. Criminal Law in Action. Anthem. P. 421-422.
Дата надходження: 10.01.2022р.
Mykhailo Huzela
Lviv Polytechnic National University, Institute of Jurisprudence and Psychology, Department of Criminal Law and Procedure, Ph. D., Assoc. Prof. https://orcid.org/0000-0002-2254-6990
PREVENTION OF CRIMINAL OFFENSES AGAINST SUBJECTS OF CRIMINAL PROCEEDINGS: INTERNATIONAL LEGISLATION AND THE EXPERIENCE OF INDIVIDUAL STATES
The article is devoted to the problem of prevention of criminal offenses against the subjects of criminal proceedings through the real provision of their security in the field of criminal proceedings. Since the development of the regulatory framework to address the security of persons involved in criminal proceedings began in the middle of last century, accordingly, this problem, as well as ways to solve it, began to be reflected in the norms of contemporary international law.
The article examines that the problem of prevention of criminal offenses against the subjects of criminal proceedings through the real security of their criminal proceedings is reflected and resolved in international law, including the UN Declaration of Human Rights and a number of UN resolutions and European conventions, which clearly regulate the basic principles of international cooperation in combating socially dangerous encroachments on the person, as well as on participants in criminal proceedings.
Based on the analysis of domestic and foreign scientific literature, as well as the legislation of individual countries, some issues of prevention of criminal offenses against the subjects of criminal proceedings through the real security of their security in the criminal process. In particular, the legislation of the United States and Canada, which regulates the implementation of the program of protection of witnesses and victims, the experience of these countries in preventing criminal offenses against participants in criminal proceedings. It was concluded that the positive experience of these states is important for Ukraine in solving the problem of prevention of criminal offenses against criminal proceedings, as well as for improving the criminal and criminal procedure legislation of Ukraine.
Key words: crime, prevention of criminal offenses, prevention of criminal offenses against subjects of criminal proceedings.
