CC BY
9
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (31), 2021
ЦИВ1ЛЬНЕ ПРАВО I ПРОЦЕС
УДК 349.2 Уляна Бек
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полтехшка", Навчально-науковий шститут права, психологи та шноващйно! осв^и, кандидат юридичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу
ulyana.bek@gmail.com
ПРОБЛЕМА КОДИФ1КАЦ11 ТРУДОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРА1НИ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВ1 АСПЕКТИ
http: //doi.org/10.23939/law2021.31.229 © Бек У., 2021
У статт проаналповано проблему кодифжацп трудового законодавства УкраТни як особливу форму систематизацп права. Визначено, що кодифiкацiя трудового законодавства характеризуемся наступними особливостями: це дiяльнicть компетентних державних оргашв, тобто державна дiяльнicть, результат якоТ мае бути належним чином санкщонований i введений в дiю за допомогою правових шструмен^в, якi узгоджуються в единому механiзмi запровадження цього результату в життя, тобто мати офщшний характер; кшцевим результатом такоТ дiяльноcтi е новоутворений коди-фжований акт, який буде мicтити правов1 норми, що були належними способами та методами системно обробленi, при цьому дiючi норми, якi е дiевими та ефективними, упорядковуються та вносяться в цей акт, а застарьш норми скасовуються i замшюються новими, тобто, наcлiдком такоТ дiяльноcтi е впорядкування змicту та форми законодавства; зведений кодифжований акт може мати зовшшню форму у виглядi кодексу, положення, статуту; кодифжований акт повинен мати вищу юридичну силу порiвняно з 1ншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспшьш вщносини у цiй сфер1, а також нормативно-правовi акти, що будуть створюватись в майбутньому, повинн вiдповiдати основному кодифiкованому акту задля уникнення колiзiй та прогалин.
У cтаттi висновуеться, що кодифжащя як вид систематизацп трудового законодавства широко використовуеться у правовш cиcтемi УкраТни. Одним iз прикладiв цього може стати дiяльнicть щодо розробки, прийняття та введення в дто нового Трудового кодексу УкраТни. Формування та становлення системи трудового права УкраТни здшснюеться i шляхом безпосередньо кодифжацп. Дослщжувана дiяльнicть вiдiграе надзвичайно важливу роль у процес розвитку трудового законодавства.
Ключовi слова: кодифiкацiя трудового законодавства; систематизащя права; державна дiяльнicть; правов1 1нструменти; кодиф1кований акт; правовi норми; правова система УкраТни; Трудовий кодекс УкраТни.
Аналiз дослщження проблеми. Проблематищ сутностi, значення та ролi кодифшаци трудового законодавства багато уваги придшяли вiтчизнянi вченi, а саме: В. Венедиктов, М. 1ншин, Л. Лазор, В. Лазор, О. Любчик, О. Процевський, П. Пилипенко, С. Прилипко, В. Ротань, Н. Хуторян, Г. Чанишева, О. Ярошенко та шш. Влм, незважаючи на вагомий внесок зазначених науков-цiв, сьогодш питання мiсця i ролi кодифшаци трудового законодавства потребуе комплексного Грунтовного наукового дослiдження, оскiльки кодифiкацiйна дiяльнiсть у сферi трудового законодавства тривае у нашш державi, пропонуються рiзнi пiдходи, методи для И здшснення. Бiльше того, наше законодавство, i не лише трудове, переживае стан адаптацп до норм законодавства Свропейського Союзу, для чого потрiбне максимально якiсне упорядкування великого обсягу нормативно-правових актiв у сферi пращ.
Мета статт - розкрити теоретико-правовi аспекти проблеми кодифшацп трудового законодавства Украши як особливо! форми систематизаци права.
Виклад основного матерiалу. Сучасна система права Укра1ни е доволi складною, iерархiчно узгодженою системою, в якш кожен елемент займае свое чшьне мiсце. Поняття "система" тлумачиться зазвичай такими дефiнiцiями: 1) порядок, що зумовлений правильним, планомiрним розташуванням i взаемним зв'язком чого-небудь; 2) певна класифшащя; 3) форма оргашзаци чи будови чого-небудь (наприклад, державних, пол^ичних, господарських одиниць, установ тощо); 4) своерiдна сукупнiсть яких-небудь елеменпв, одиниць, частин, якi об'еднанi за спшьною ознакою, призначенням; 5) сукупшсть принципiв, якi е основою певного вчення; 6) будова, структура, котра становить едшсть закономiрно розташованих i функцiонуючих частин]. Важливо звернути увагу i на те, що будь-яка система надшена внутрiшньою органiзацiею, яка е способом взаемозв'язку утворюючих И елеменпв. Отже, системою е специфiчна будова, яка мiстить у свош структурi рiзнi елементи, що пов'язаш мiж собою i перебувають у взаемоди.
С. Комаров стверджуе, що система права - це внутршня форма права, його побудова за галузями та шститутами [1, с. 283-284]. Своею чергою, В. Нерсесянц визначае поняття "система права" як юридично-доктринальну категорда та конструкщю, що включае в себе норми права та правовi шститути й галузi права, якi !х об'еднують [2, с. 136]. Бшьш критично до ще! проблеми ставиться Р. Лiвшиць, який наполягае на тому, що системою права е лише ще1, норми, вщносини, i не бачить необхщност в И iснуваннi, оскшьки саме у законодавствi закрiпленi юридичш норми, що регулюють суспiльнi вщносини [3, с. 51]. Проте, варто зазначити, що законодавство повинно формуватися на основi права. У разi вщсутносп останнього, неможливо буде встановити значення першого. Вони е взаемообумовленими i взаемодоповнюючими.
В. Лазарев вiрно зазначае, що система права та система законодавства е взаемозалежними. Це прослщковуеться в тому, що перша, з одного боку, формуеться тд впливом дiяльностi законодавця, а з шшого - е об'ективною та автономною вщ його волi. Саме в цьому нашстотшше проявляються 1хш взаемовплив та взаемодiя. Також, незважаючи на суб'ективний характер утворення системи законодавства, вона обумовлена i сощальним впливом. Вщмшшсть !х полягае у зовшшшх формах вираження. Система законодавства втшена в законодавствi, iнших нормативно-правових актах, а система права мае свш прояв не лише в позитивному прав^ але й вщображаеться в звичайному правi, неписаних принципах права та аксiомах, мiжнародно-правових актах, якi мають рекомендацiйний характер, договорах нормативного змюту, судових прецедентах, у правосвщомосп громадян Укра1ни [4, с. 210].
Виходячи iз аналiзу тих визначень, що надаються вченими, ми вважаемо, що системою права е система узгоджених мiж собою елеменпв, якi взаемодiють i взаемовпливають один на одного, становлять внутршню форму права i складаються iз галузей, пiдiнститутiв, iнститутiв, норм тощо.
Щодо поняття "система трудового права", то К. Томашевський зазначае, що це система юридичних норм, лопчно подшена на частини, правовi шститути та iншi елементи, якi регулюють
трудовi та тюно повязан з ними суспiльнi вiдносини на ochobî поеднання централiзованого, локального i договiрного регулювання, едностi та диференщацп правового регулювання працi, а також принцитв соцiального партнерства, рiвностi та свободи пращ, гумашзму та справедливост [5, с. 108].
М. Молодцов, своею чергою, дае таке визначення дослщжуваного поняття: "Це об'ективно юнуюча сукупнiсть норм трудового права, яю складаються у правовi iнститути, що вщображають реально iснуючу систему вщносин з участi у суспiльнiй пращ, а також наглядово-контрольн й процесуальн вiдносини у сферi пращ" [6, с. 50]. Вважаемо, що це достатньо виважена дефшщя, хоча до не1 можна вщнести також вщносини соцiального партнерства.
Отже, на нашу думку, поняття "система трудового права" потрiбно розглядати як об'ективно юнуючу сукупнють правових норм, що об'еднуються у пiдiнститути, iнститути, пiдгалузi трудового права, яю базуються на принципах гумашзму i справедливости рiвностi i свободи пращ, юнують на рiвнях центрального, локального i договiрного регулювання й покликан регулювати суспiльнi вщносини у сферi працi. Такi вщносини характеризуються неоднорiднiстю, рiзноманiтнiстю, i тому самi юридичнi норми, що ix регулюють, е рiзними за правовою природою. У системi трудового права традицшно видiляють двi частини - загальну та особливу. До загально! вiдносяться тi норми, що регулюють найбшьш загальнi питання органiзацiï та застосування працi найманих працiвникiв, тобто норми, яю регламентують загальнi положення трудових вщносин. Особлива ж частина мютить юридичнi норми, якi впорядковують ïx окремi елементи. Однак i досi немае узгодженоï думки науковщв, якi iнститути трудового права вщносяться до тiеï чи iншоï частини. Саме таю настро1' зумовлюють подш на складовi елементи системи трудового права залежно вщ шсти-туив. Наприклад G. Хохлов подiляе норми трудового права на самостшт вюм роздiлiв: "Загальт положення", "Суб'екти мехашзму правового регулювання", "Джерела трудового права", "Вщно-сини на ринку пращ i у зв'язку з функщонуванням ринку пращ", "Вщносини з управлшня працею", "Охорона працi", "Вiдповiдальнiсть у трудовому правГ', "Трудовi конфлiкти та порядок ïx вирiшення" [7, c. 60-61].
На думку автора, зазначеш роздiли входять до складу шести блоюв норм трудового права: першi три з них мiстить блок, що включае норми структурного характеру; другий блок охоплюе таю три роздши: фактичне регулювання самих вщносин у сферi зайнятост^ вiдносини, пов'язаш iз професiйною пiдготовкою та перешдготовкою найманих працiвникiв; третiй блок об'еднуе такi iнститути як робочий час, внутршнш трудовий розпорядок, оплата пращ; четвертий блок мютить шститут охорони пращ; змют п'ятого блоку становить шститут вщповщальносп у сферi пращ; до шостого блоку входить шститут врегулювання трудових спорiв. Приведена структура доволi проста, проте вона не враховуе особливе регулювання пращ окремих категорш ошб, наприклад, неповнолiтнix, ваптних жiнок тощо.
В. Мельникова подшяе систему трудового права за суб'ектами, яким вона адресована. При цьому вона видшяе три ïï частини: загальну частину, iндивiдуальне та колективне трудове право, а також процесуальне трудове право [8, с. 8]. Не згодна з такою думкою Н. Болотша, яка вважае вщсутшсть достатнix пiдстав навiть для того, щоб виокремити "процесуальне трудове право" у окремий правовий iнститут [9, с. 80]. Ми погоджуемось з Н. Болотшою, тому що "трудове процесуальне право" пов'язане, наприклад, iз сощально-партнерськими вщносинами, якi можуть регулюватись посередницько-примирними iнституцiями, зокрема Мiжнародним арб^ражем iз врегулювання трудових спорiв.
Ми дотримуемось думки, що система трудового права Украши мютить не лише юридично закршлеш законодавцем норми, а й неофщшш джерела: погляди та обгрунтування вчених, а також мiжнародно-правовi акти, зокрема конвенцiï, рекомендацiï Мiжнародноï органiзацiï працi, стандарти та звича1', що регулюють суспiльнi вiдносини у сферi працi. Не можна заперечувати, що найповшше змiст суспiльниx вщносин у сферi працi розкрито саме в офщшному кодифiкованому актi - Кодекс законiв про працю Украши.
Поняття "кодифшащя" походить вщ лат. слова codifficatio ("codicem" та "facere") i дослiвно перекладаеться як створення зводного закону, тобто означае систематизащю законiв окремо! держави за галузевим ^rn^pieM. У правотворчiй дiяльноcтi кодифiкацiя е одним i3 найбшьш ефективних cпоcобiв cиcтeматизацiï нормативно-правового матepiалу. Кодифiкацiя визнача-еться як змютовна переробка, узгодження й об'еднання пeвноï групи юридичних норм, пов'язаних спшьним предметом правового регулювання в единому нормативному акть Кодифiкацiя е процесом, що складаеться iз трьох основних cтадiй: виявлення законодавчих нeдолiкiв ^ï чи iншоï галузi, 1х усунення, зведення обробленого матepiалу в едине щле [10, с. 131].
Питання кодифшацп законодавства е давно актуальним, оскшьки кожне cуcпiльcтво заслуговуе на пдш умови життя та пращ, що будуть втшеш у яюсному законодавcтвi, а також пpозоpicть, ч^юсть i доcтупнicть такого законодавства для кожного громадянина cвоeï держави. Ця проблематика заслуговуе уваги з боку вчених, але було б не зовшм правильним на cьогоднiшнiй день вести мову про глобальний единий ушверсальний акт, тому що кожна нащя мае cвоï оcобливоcтi, яю мають бути втiлeнi у законодавчому маcивi як cпeцифiчнi пpавовi норми, що юнують в тiй чи шшш кpаïнi.
У науковiй лiтepатуpi досить часто розглядаються такi поняття як "кодифшащя", "кодиф> кацiйна робота" та "кодифшащйна дiяльнicть". Слушно зауважуе Ю. Шемшученко, що кодифiкацiя -це доволi складний, тривалий процес, дiяльнicть уповноважених cуб'eктiв щодо упорядкування втизняного законодавства, забезпечення його системност та узгоджeноcтi, результатом якого е прийняття кодифiкованого акта [11, с. 139-140].
Також е трактування кодифшацп як виду правотворчосп, що здшснюеться у виглядi державно!' дiяльноcтi, яка peалiзовуeтьcя компетентними органами, мае на мет систематичну обробку форми та змюту нормативно-правових актiв шляхом утворенням нових норм, а також редагування старих - внесення змш, доповнень або скасування, якщо вони застарши i не е ефективними [4, c. 164-165]. Потpiбно законодавцю бiльшe пpидiляти уваги вiдповiдноcтi прийнятих норм потребам cуcпiльcтва, оcкiльки у pазi такого недогляду виникае необхщнють у 1х peдагуваннi.
0. Рогач дотримуеться двох пiдходiв до визначення кодифiкацiï. По-перше, вiн вважае ïï cамоcтiйною галуззю науки, по-друге, видом правотворчосп, що мае наукове шдгрунтя. Нeобхiдно вести мову про те, що кодифшащя, кpiм нормотворчого характеру (змша, скасування, доповнення норм нормативно-правових акпв), носить i безпосередньо законотворчий характер, оскшьки в ходi ïï проведення приймаеться законодавчий документ, що мае вищу юридичну силу вщносно iнших нормативно-правових актiв [12, с. 8].
Кодифшащя законодавства вимагае пeвноï поcлiдовноcтi здiйcнeння процесу законотвор-чосп, урахування та передбачення взаемозв'язку i взаемоди законодавчих акпв, обов'язкову узгодженють кожного нового законодавчого акта з конститущйними нормами, актами cвоeï та шших галузей права з максимальним використанням cвiтового законодавчого доcвiду. Кpiм того, системний розвиток законодавства залежить вiд пpавовоï тepмiнологiчноï упоpядкованоcтi. Досить часто органи дepжавноï влади, запроваджуючи пpавовi норми, що мicтятьcя у piзних правових актах, врегульовуючи одну проблему, користуються piзними тepмiнами, що iнодi е заcтаpiлими чи запозиченими i не вщповщають дiйcноcтi.
У наущ також е трактування, зпдно якого кодифiкацiя - це один зi cпоcобiв cиcтeматизацiï законодавства, що полягае у створенш нового, вдосконаленого, об'еднаного загальним предметом правового регулювання нормативно-правового акта на оcновi старих нормативних акпв шляхом чаcтковоï або значноï змiни ïхнього змicту.
1. Федоров, у свою чергу, переконаний, що кодифшащя е державною законотворчою дiяль-нicтю, оcкiльки результатом кодифшащйного процесу стае приведення форми i змюту законодавства у вщповщнють до потреб сучасносп, якi шдлягають негайному виpiшeнню за допомогою застосування ефективно дiючих правових iнcтpумeнтiв, що спрямоваш на утворення i видання логiчно та юридично цiлicного, единого, зведеного, внутршньо узгодженого нормативного акта.
Тобто, виходячи з положень Основного Закону краши, це дiяльнiсть, яка прямо вщнесена до компетенцп единого законодавчого органу - Верховно" Ради Украши [13, с. 19]. Проте не можна стверджувати про виключну роль у кодифшацп трудового законодавства Верховно" Ради Украши. Враховуючи специфшу останнього, потрiбно брати до уваги шших суб'екпв, яю створюють джерела права, в тому чи^ на локальному рiвнi.
У юридичнш лiтературi немае едностi з приводу того, що кодифшащя е законотворчою дiяльнiстю. Варто також додати, що кодифшащя може бути неофiцiйною, тобто приватною, результат яко" не обов'язково буде опублшовуватись, оскiльки може i не санкцюнуватись державою. Проте можна стверджувати, що незалежно вщ виду кодифшацп, який реалiзовуеться, його змют становлять юридичнi норми, тобто предметом кодифшацп е правовi норми.
Слушним е зауваження щодо спiввiдношення кодифшацп трудового законодавства та законотворчостi трудового права, яке висловлюють С. Братусь та I. Самощенко. Вони стверджу-ють, що остання е родовим поняттям щодо першо" i виступае найвищим, провщним рiзновидом законотворчостi у трудовому прав^ тобто це не тотожш поняття. Кодифiкацiя трудового законодавства сшввщноситься i з поняттям поточно" законодавчо" дiяльностi у сферi трудового права. Вщмшнють кодифiкацiï вiд поточно" законодавчо" дiяльностi полягае у тому, що тд час кодифiкацiï створюються саме зведенi акти, якi регулюють значну частину суспiльниx вiдносин, тодi як у процесi поточно" законодавчо" дiяльностi формуюються новi нормативнi акти у сферi працi [14, с. 12].
Пщтримують позицiю щодо кодифшацп як процесу правотворчостi А. Иголюн, В. Баранов, I. Дюрягiн та ш П. Рабiнович наводить таю основш принципи, якими мае керуватись законодавець у процесi правотворчостi: законнють, логiчна побудова та теxнiко-юридична досконалють законодавства, врахування нацiональноï самобутностi та народности термiнологiчна узгодженiсть нормативно-правових акпв [15, с. 101].
Не дивлячись на цiлком логiчно не тотожш, i навт деякою мiрою дискусшш питання, що розглядаються на сучасному етат, переважна бiльшiсть вчених у сво"х наукових працях визначають кодифшащю як форму, вид систематизацiï (С. Братусь, С. Гетьман, В. Копейчиков, I. Самощенко, О. Скакун, О. Ющик та ш). Тобто, вони вважають, що систематизащя - родове поняття, яке полягае у впорядкуванш законодавства, а кодифшацшна дiяльнiсть - це форма систематизацп, яка мае притаманш in властивостi.
Примiром, О. Скакун зазначае, що кодифшащя - це споаб або форма систематизацп нормативно-правових акпв з метою удосконалення шляхом переробки чи узгодження змюту юридичних норм та створення яюсно нового единого систематизованого акта [16, с. 256]. О. Ющик визначае кодифшащю як форму систематизацп, що полягае у системному впорядкуванш юридичних норм у рамках правових шститу^в, ïx розвиток як оргашчних складових единоï системи законодавства шляхом ушфшацп положень чинних нормативно-правових акпв однаковоï юридичноï сили та зведення ïx у единий кодифшацшний акт [17, с. 82].
Як ми бачимо, одш вчеш обгрунтовують кодифiкацiйну дiяльнiсть як правотворчу, а iнодi i законотворчу, iншi - вбачають в нш лише вид систематизацп щодо упорядкування чинних правових норм. Пщсумовуючи розгляд поняття "кодифшащя", наведемо точку зору О. Чашина, який зазначае, що юнують три точки зору щодо його трактування, а саме: 1) як вид правотворчосп, що здшснюе едине, погоджене та впорядковане правове регламентування суспшьних вiдносин, i як результат утворення логiчно побудованоï системи нормативно-правових актiв; 2) як форма або вид систематизацп законодавства, що полягае в обробщ та об'еднанш норм права, яю мютяться у нормативно-правових актах, в один кодифшовано-узгоджений акт, такий акт мае санкцюнуватись компетентним державним органом, у зв'язку з його прийняттям вш iншi акти автоматично втрачають свою юридичну силу; 3) як державна дiяльнiсть, що проводиться з метою зовнiшньоï та внутрiшньоï системноï обробки чинного законодавства, результатом я^' е прийняття нового
кодифшованого акта [18, с. 41]. Таю поняття як "кодифшащя", "кодифшацшна робота" та "кодиф> кацшна дiяльнicть" вживаються як на практищ, так i в юpидичнiй лiтepатуpi в тотожному pозумiннi, оcкiльки мають одну мету, завдання, цiлi та спрямоваш на один i той же результат.
Виходячи iз наукових напрацювань, що icнують у юридичнш лiтepатуpi, кодифiкацiю трудового законодавства варто сприймати як офiцiйну дiяльнicть щодо вдосконалення та упорядкування змюту й форми юридичних норм, яю е предметом врегулювання трудових i тюно пов'язаних з ними суспшьних вiдноcин, шляхом ix cиcтeматичноï обробки у зведений единий внутршньо i зовшшньо узгоджений кодифiкований акт, який мае найвищу юридичну силу у ^CT^i трудового права серед шших законодавчих актiв, окpiм Основного Закону держави.
Беручи за основу вищенаведеш факти, можна стверджувати, що завдання кодифшацп полягае у переробленш чинного законодавства, утворенш нового кодифiкованого акта, скасуванш правових норм, що по суп "вiджили" свое i не регулюють сучасш вiдноcини, або пepepоблeннi.
Виходячи з проведеного аналiзу ми висновуемо, що кодифiкацiя трудового законодавства характеризуемся наступним: 1) це дiяльнicть компетентних державних оpганiв, тобто державна дiяльнicть, результат якоï мае бути належним чином cанкцiонований i введений в дда за допомогою правових шструменпв, якi узгоджуються в единому мexанiзмi запровадження цього результату в життя, тобто мати офщшний характер; 2) кiнцeвим результатом тако" дiяльноcтi е новоутворений кодифiкований акт, який буде мютити пpавовi норми, що були належними способами та методами системно оброблеш, при цьому дiючi норми, якi е дieвими та ефективними, упорядковуються та вносяться в цей акт, а застарш норми - скасовуються i замшюються новими, тобто наслщком такоï дiяльноcтi е впорядкування змicту та форми законодавства; 3) зведений кодифшований акт може мати зовшшню форму у виглядi кодексу, положення, статуту; 4) кодифшований акт повинен мати вищу юридичну силу поpiвняно з шшими нормативно-правовими актами, що регулюють суспшьш вiдноcини у цiй cфepi, а також нормативно-пpавовi акти, що будуть створюватись в майбутньому, повинш вщповщати основному кодифшованому акту задля уникнення колiзiй та прогалин.
Закономipнicтю розвитку будь-якоï пpавовоï системи, умовою ïï устшного впливу на cуcпiльнi вщносини е логiчна cтpункicть, нecупepeчливicть i погодженють системи дiючиx правових норм. Власне кодифшащя законодавства i е одним iз таких cпоcобiв приведення пpавовоï системи до логiчноï стрункосп, нecупepeчноcтi й погоджeноcтi системи ддачих правових норм.
Характеризуючи кодифiкацiйну дiяльнicть, варто звернути увагу на ïï класифшащю. У науковiй лiтepатуpi цьому питанню присвятили cвоï доcлiджeння таю науковщ як В. Грищук, В. Лазарев, Т. Рахманша, В. Сирих, О. Суpiлов та iншi. Д. Кepiмов, наприклад, подiляe коди-фшацшну дiяльнicть залежно вiд предмета регулювання на повну та часткову кодифшащю. В. Лазарев, у свою чергу, класифшуе кодифшацшну дiяльнicть на загальну та спещальну [4, с. 205]. О. Суршов вважае, що кодифшацшну дiяльнicть можна подiлити на таю види: загальну, галузеву, внутршньогалузеву (cпeцiальну) та мiжгалузeву (комплексну) [19, c. 173]. Також icнуe думка про подш на галузеву, мiжгалузeву i cпeцiальну кодифiкацiю, е позищя щодо подiлу на загальну, галузеву та спещальну кодифшацшну роботу.
Дослщжуючи це питання, юридична наука диференщюе кодифiкацiйну роботу на чотири види: 1) загальну (Звщ законiв Украши), 2) галузеву (Кодекс законiв про працю Украши), 3) мiжгалузeву (комплексну) (об'еднуе ноpмативно-пpавовi приписи за принципом регулювання пeвноï вeликоï сфери суспшьних вщносин), 4) cпeцiальну (внутpiшньогалузeву) (спрямована на видання акпв, що об'еднують нормативш приписи певного правового шституту або дeкiлькоx правових iнcтитутiв, або пiдгалузi права).
Якщо проводиться кодифшащя законодавства, то вона мае галузевий характер. Багато вчених вважае ïï заключною cтадieю формування якicно нового законодавства шляхом оновлення i прийняття кодексу. Наприклад, В. Ксенофонтов зазначае, що галузева кодифшащя дозволяе пpоаналiзувати основний матepiал конкpeтноï галузi законодавства, визначити взаемозв'язок,
що мае надзвичайно важливе значення для систематизаци нормативних акпв, яю входять до ^eï галузi [20, c. 137].
Р. Кабpiяк свого часу наголошував на тому, що "надто молода" галузь права не потребуе проведення ^eï дiяльноcтi як такох, адже cуcпiльнi вщносини в цiй cфepi не устаткувались i немае сенсу закpiплювати ïx регулювання на поcтiйнiй законодавчiй оcновi [21, с. 393]. У наведеному твердженш пpоcлiдковуeтьcя певна логiка, оскшьки cфоpмованicть законодавства е важливим моментом для проведення кодифшаци. Поcтiйнe оновлення i прийняття подальших змiн до уже сформованого кодифшованого акт буде мати досить негативний вплив, що може проявлятися в нестабшьност i подальшш поcтiйнiй peкодифiкацiï трудового законодавства. Аналопчну думку висловлюе G. Погорелов: "^HÖip того чи iншого виду кодифiкацiйноï дiяльноcтi залежить вiд стабшьносп й нecтабiльноcтi cуcпiльниx вiдноcин або пpавовоï системи" [22, с. 49].
На нашу думку, найбшьш повно це питання розкрив вчений В. Грищук, розробивши наступну класифшащю кодифiкацiйноï дiяльноcтi: 1) за сферою ди кодифiкованого акта: загальносоюзна, pecпублiканcька, вщомча, мicцeва; 2) за предметом кодифшаци: галузева, внутpiшньогалузeва або cпeцiальна, комплексна; 3) за обсягом кодифшацшного нормативного матepiалу: часткова, повна, генеральна; 4) за ступенем та характером опрацювання законодавства: кодифшащя у широкому та вузькому розумшш; 5)за формою кодифшованого акта: конcтитуцiя, основи, кодекс, звщ законiв, закон, збipник, регламент, правила, статут, положення [23, с. 8].
Отже, пpоаналiзувавши piзнi види класифшацш кодифiкацiï права, вважаемо, що можна видшити наcтупнi види клаcифiкацiï кодифшаци трудового законодавства: 1) залежно вщ регулювання трудових вiдноcин: а) часткова (кодифшащя певного iнcтитуту трудового права, що регулюе тpудовi вщносини); б) повна (здiйcнюeтьcя упорядкування всього обсягу нормативного матepiалу, що регулюе вщносини у cиcтeмi трудового права); залежно вщ часу ди: а) постшна (на необмежений строк ди); б) тимчасова (строк ди зазначений); в) перехщна (ця потреба може виникнути iз зобов'язань Украши перед мiжнаpодними органами здiйcнити кодифiкацiю трудового законодавства з 20.. року по 20.. рш для адаптаци трудового права до мiжнаpодниx норм); 3) залежно вщ характеру юридичних норм, що регулюють тpудовi вщносини: а) норми Загальноï частини системи трудового права; б) норми Спeцiальноï частини (регулювання робочого часу тощо); 4) залежно вщ направленост на певну категорт оciб: а) регулювання трудових вщносин жiнок та неповнол^шх; б) регулювання трудових вiдноcин швал^в; в) регулювання трудових вiдноcин ошб без громадянства тощо.
Вважаемо, що кодифшащя трудового законодавства зокрема мае бути проведена у виглядi единого загальнодержавного повного офiцiйного кодексу. Роль кодифшаци полягае в утвоpeннi чiткоï внутpiшньо узгоджeноï системи трудового законодавства на оcновi Конституци Украши, встановленш науково-обгрунтованого оптимального cпiввiдношeння законiв, пщзаконних та вiдомчиx актiв. Кодифiкацiя трудового законодавства неможлива без теоретичних напрацювань, яю мають довгострокову перспективу, удосконалення змicту нормативно-правових актiв, а також планування пpавотвоpчоï дiяльноcтi держави. Особливють трудового законодавства диктуе напря-мок кодифшаци, пов'язаний з реальним суспшьним розвитком, оcкiльки розходження з його потребами негативно вплине на подальшi суспшьш вщносини у cфepi пращ.
Кодифшащя як cпоciб систематизац^ нормативного матepiалу мае застосовуватися лише тод^ коли icнуe нeобxiднicть упорядкування, яюсного доопрацювання (концептуального оновлення) в едину структуру великого масиву закошв, як акпв, що мають вищу юридичну силу, через те, що саме подiбнi акти визначають внутршню будову системи права, вектор розвитку нацiональноï пpавовоï системи конкpeтноï держави. Саме ця детермшанта вiдpiзняe кодифiкацiю як правовий феномен вiд iншиx форм систематизаци законодавства.
Висновки. Пщсумовуючи, зазначимо, кодифшащя трудового законодавства - складна форма систематизаци, що може мютити елементи правотворчосп, яка полягае у цшеспрямованш
державнш дiяльностi, направленiй на обробку та приведения форми та змюту неупорядкованоï або частково неупорядкованоï сукупност нормативно-правових актiв з метою ïx узгодження з потребами часу, уникнення прогалин, колiзiй, дефектов та розробки й прийняття единого, лопчно побудованого та внутрiшньо узгодженого акта, який максимально повно охоплюватиме суспшьш вщносини у сферi працi.
Кодифшащя трудового законодавства, виходячи iз активного процесу, вщграе значну роль у контекст унiфiкацiï норм трудового права вщповщно до норм мiжнародного права на цьому етат суспiльно-полiтичного розвитку Украши. Кодифшащя ж у цьому процес покликана вiдiгравати одну з провщних ролей. Конституцiя Украïни мютить положення, вщповщно до якого чинш мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нацюнального законодавства Украши. Саме тому юнуе нагальна потреба в iмплементацiï норм права. Одним iз таких правових iнструментiв, що може прискорити цей процес, е проведення кодифiкацiï трудового законодавства Украши вщповщно до нових реалш суспшьно-полтоичного життя, проведення обробки нормативно-правових акпв за допомогою вироблених юридичною наукою положень теорп права, що е основоположною теоретичною базою.
Кодифшащя як вид систематизацп трудового законодавства широко використовуеться у правовш системi Украши. Одним з прикладiв цього може стати дiяльнiсть щодо розробки, прийняття та введення в дт нового Трудового кодексу Украши. Формування та становлення системи трудового права Украши здшснюеться i шляхом безпосередньо кодифшацп. Дослщжувана дiяльнiсть вiдiграе надзвичайно важливу роль у процесi розвитку трудового законодавства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Комаров С. А. (1998). Общая теория государства и права. М. 416 с.
2. Нерсесянц В. С. (1999). Общая теория права и государства. М. 430 с.
3. Лившиц Р. З. (1992). Современная теория права. М., 1992. 484 с.
4. Лазарев В. В. (2001). Теория права и государства. М. 576 с.
5. Томашевский К. Л. (2009). Очерки трудового права. Минск. 336 с.
6. Молодцов М. В. (1985). Система советского трудового права и система законодательства о труде. М., 1985. 175 с.
7. Хохлов Е. Б. (1996). Субъективное трудовое право в системе права. Правоведение. № 2. С. 54-70.
8. Мельникова В. Г. (2004). Система трудового права Российской Федерации: дис.... канд. юрид. наук : 12.00.05: Томск. 181 с.
9. Болотша Н. Б. (2008). Трудове право Украши : тдруч. 5-те вид., перероб. i доп. К.: Знання. 860 с.
10. Литвиненко С. Ю. (2017). Актуальш проблеми кодифтацп адмшютративного законодавства в европейських кранах. Актуальш проблеми вггчизняно1 юриспруденции Спецвипуск, ч. 2. С. 130-135.
11. Шемшученко Ю. С. (2001). Юридична енциклопед1я: в 6-ти т. Т. 3. Кшв. 792 с.
12. Рогач О. Я. (2003). Кодиф1кацшш акти в систем! законодавства Украши: автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 "Теор1я та ютор1я держави i права; 1стор1я полггачних i правових вчень". Кшв. нац. ун-т 1м. Т. Шевченка. Кшв. 19 с.
13. Федоров I. О. (2006). Кодифжащя адмшютративно-делжтного законодавства: моногр. Запор1жжя: ВПО Запор1жжя. 321 с.
14. Керимов Д. А. (1991). Культура и техника законодательства. М. 160 с.
15. Рабшович П. М. (1994). Основи загально" теори права i держави. К. 236 с.
16. Скакун О. Ф. (2010). Теор1я права i держави : пщруч. 2-ге вид. К.: Алерта. КНТ; ЦУЛ. 520 с.
17. Шемшученко Ю. С. (2007). Кодифжащя законодавства Украши: теор1я, методолопя, техшка. Кшв. 208 с.
18. Чашин А. Н. (2010). Теория юридической систематизации. М. 208 с.
19. Суршов О. В. (1998). Теор1я держави i права. Одеса. 224 с.
20. Ксенофонтов В. В. (2003). Систематизация росийского законодательства: принципы и процедуры. М. 186 с.
21. Кабрияк Р. (2007). Кодификации. пер. с фр. I. В. Головко. М.: Статут. 476 с.
22. Погорелов £. В. (2000). Кодифжацшна дшльшсть в правовш системi Украши (загально-теоретичний аспект): дис. на здоб. наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 "Теорiя та гсторш держави i права; iсторiя полiтичних i правових вчень". Х. 152 с.
23. Грищук В. К. (1985). История кодификации законодательства развитого социализма (на материалах Украинской ССР): автореферат дис.... канд. юрид. наук : 12.00.01 Теория и история государства и права. История политических и правовых учений. Киев: Б. и. 19 с.
REFERENCES
1. Komarov S. A. (1998). Obshchaia teoryia hosudarstvayprava [General theory of state and law]. M.
416 p.
2. Nersesiants V. S. (1999). Obshchaia teoryia prava y hosudarstva [General theory of law and the state]. M. 430 p.
3. Lyvshyts R. Z. (1992). Sovremennaia teoryia prava [Modern theory of law]. M., 1992. 484 p.
4. Lazarev V. V. (2001). Teoryia prava y hosudarstva [Theory of law and the state]. M. 576 p.
5. Tomashevskyi K. L. (2009). Ocherky trudovohoprava [Essays on labor law]. Mynsk. 336 p.
6. Molodtsov M. V. (1985). Systema sovetskoho trudovoho prava y systema zakonodatelstva o trude [The system of Soviet labor law and the system of labor legislation]. M., 1985. 175 p.
7. Khokhlov E. B. (1996). Subbektyvnoe trudovoepravo v systemeprava [Subjective labor law in the legal system]. Pravovedenye. № 2. P. 54-70.
8. Melnykova V. H. (2004). Systema trudovoho prava Rossyiskoi Federatsyy [The system of labor law of the Russian Federation]: dys.... kand. yuryd. nauk : 12.00.05: Tomsk. 181 p.
9. Bolotina N. B. (2008). Trudovepravo Ukrainy [Labor law of Ukraine]: pidruchnyk. 5-te vyd., pererob. i dop. K.: Znannia. 860 p.
10. Lytvynenko Ye. Yu. (2017). Aktualni problemy kodyfikatsii administratyvnoho zakonodavstva v yevropeiskykh krainakh [Current problems of codification of administrative legislation in European countries]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii. Spetsvypusk, ch. 2. P. 130-135.
11. Shemshuchenko Yu. S. (2001). Yurydychna entsyklopediia [Legal encyclopedia]: v 6-ty t. T. 3. K.
792 p.
12. Rohach O. Ya. (2003). Kodyfikatsiini akty v systemi zakonodavstva Ukrainy [Codification acts in the system of legislation of Ukraine]: avtoref. dys. na zdob. nauk. stupenia kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.01 "Teoriia ta istoriia derzhavy i prava; istoriia politychnykh i pravovykh vchen". K. nats. un-t im. T. Shevchenka. K. 19 p.
13. Fedorov I. O. (2006). Kodyfikatsiia administratyvno-deliktnoho zakonodavstva [Codification of administrative tort law]: monohrafiia. Zaporizhzhia: VPO Zaporizhzhia. 321 p.
14. Kerymov D. A. (1991). Kulturay tekhnyka zakonodatelstva [Culture and technology of legislation]. M.
160 p.
15. Rabinovych P. M. (1994). Osnovy zahalnoi teoriiprava i derzhavy [Fundamentals of the general theory of law and the state]. K. 236 p.
16. Skakun O. F. (2010). Teoriia prava i derzhavy [Theory of law and the state: a textbook]: pidruchnyk. 2-he vyd. K.: Alerta. KNT; TsUL. 520 p.
17. Shemshuchenko Yu. S. (2007). Kodyfikatsiia zakonodavstva Ukrainy [Codification of the legislation of Ukraine]: teoriia, metodolohiia, tekhnika. K. 208 p.
18. Chashyn A. N. (2010). Teoryia yurydycheskoi systematyzatsyy [Theory of legal systematization]. M.
208 p.
19. Surilov O. V. (1998). Teoriia derzhavy iprava [Theory of state and law]. Odesa. 224 p.
20. Ksenofontov V. V. (2003). Systematyzatsyia rosyiskoho zakonodatelstva [Systematization of Russian legislation]: pryntsypy y protsedury. M. 186 p.
21. Kabryiak R. (2007). Kodyfykatsyy [Codifications]. per. s fr. I. V. Holovko. M.: Statut. 476 p.
22. Pohorielov Ye. V. (2000). Kodyfikatsiina diialnist v pravovii systemi Ukrainy (zahalnoteoretychnyi aspekt) [Codification activity in the legal system of Ukraine (general theoretical aspect)]: dys. na zdob. nauk. stupenia kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.01 "Teoriia ta istoriia derzhavy i prava; istoriia politychnykh i pravovykh vchen". Kh. 152 p.
23. Hryshchuk V. K. (1985). Ystoryia kodyfykatsyy zakonodatelstva razvytoho sotsyalyzma (na materyalakh Ukraynskoi SSR) [History of codification of the legislation of developed socialism (on materials of the
Ukrainian SSR)]: avtoreferat dys.... kand. yuryd. nauk : 12.00.01 Teoryia y ystoryia hosudarstva y prava. Ystoryia polytycheskykh y pravovykh uchenyi. K.: B. y. 19 p.
flama HadxodweHHH:13.07.2021 p.
Ulyana Beck
Lviv Polytechnic National University, Institute law, psychology and innovative education, Department of Civil Law and Procedure,
Ph.D
THE PROBLEM OF CODIFICATION OF LABOR LEGISLATION OF UKRAINE: THEORETICAL AND LEGAL ASPECTS
The article analyzes the problem of codification of labor legislation of Ukraine as a special form of systematization of law. It is determined that the codification of labor legislation is characterized by the following features: it is the activity of competent state bodies, ie state activity, the result of which must be properly authorized and enforced by legal instruments agreed in a single mechanism for implementing this result. nature; The end result of such activities is a newly created codified act, which will contain legal norms that have been systematically processed in appropriate ways and methods, with existing norms that are effective and efficient, streamlined and introduced into this act, and outdated norms are repealed and replaced by new ones., ie the consequence of such activities is the streamlining of the content and form of legislation; the consolidated codified act may have an external form in the form of a code, regulation, statute; the codified act must have a higher legal force compared to other regulations governing public relations in this area, as well as regulations that will be created in the future, must comply with the main codified act to avoid conflicts and gaps.
The article concludes that codification as a type of systematization of labor legislation is widely used in the legal system of Ukraine. One example of this is the development, adoption and implementation of a new Labor Code of Ukraine. The formation and formation of the labor law system of Ukraine is carried out directly by codification. The researched activity plays an extremely important role in the process of development of labor legislation.
Key words: codification of labor legislation; systematization of law; state activity; legal instruments; codified act; legal norms; legal system of Ukraine; Labor Code of Ukraine.
