CC BY
22Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 2. 2009 г. С. 163-176.
УДК 349.2+340.132.6
ПОНЯТТЯ ПРИНЦИПЦ1В ТРУДОВОГО ПРАВА ТА ÏX ЗАСТОСУВАННЯ
Ерьоменко В. В.
Нац/ональна юридична академ/я УкраУни iM. Я. Мудрого, Харк/в, УкраУна
У статп принципи трудового права розглядаються як найбшьш загальт нормативы положення, яю не можуть застосовуватись усупереч спещальним правилам, що формулюються в актах того ж 1ерарх1чного р1вня, що й акти, якими встановлюються принципи. Звертаеться увага на принцип верховенства права, який мае найвищу юридичну силу, та на поеднання в принципах елеменпв нормативного регулятора i декларацiï.
Krn4oei слова принцип, трудове право, верховенство права, нормативний регулятор i деклара-
цiя.
Принципи трудового права - це певш законодавчi положення, що пiдлягаюгь застосуванню, зокрема судами при виршенш трудових спорiв. Але застосування принципiв трудового права виявилось вельми складною проблемою. Ця складнють обумовлюеться перш за все юторичним спадком. У консгигуцiï Радянською Союзу, в радянських законодавчих актах, що були призначеш регулювати трудовi вщноси-ни, формулювання принципiв трудового права придшялась належна увага. Але ж принципи трудового права i права взагалi в умовах Союзу РСР школи не сприйма-лись як нормативний регулятор. Враховуючи зокрема цю обставину американський дослщник Познер Р. А., який виокремлюе три стадп зростання об'ективносп при правозастосуванш, найнижчу стадда пов'язував з радянською дшснютю, бо консти-тущею Союзу РСР закршлювалась цша низка норм, яю чудово виглядали на папер^ але не застосовувались на практищ, бо радянсью суди не стшьки тдкорялись закону, скшьки шшим силам, що тримали 1'х у покор1 [1, с. 16]. За таких умов проблема застосування принцитв трудового права набула актуальност для практики i право-застосування, i правотворчостг
Метою цiеï стаггi е здшснення спроби наблизитись до адекватного розумшня поняття принципiв трудового права та виявлення специфши принципiв трудового права як засобiв нормативного регулювання вщносин, що складають предмет трудового права.
Принципи трудового права - це традицшна для науки проблема. Ïï дослщжува-ли найвидатнiшi радянськi науковщ, серед яких такi зiрки першо1' величини, як Смь рнов О. В. [2] i Лiвшиць Р. З. [3]. Ця традищя була продовжена науковцями незале-жно1' Украши. Але у науковiй правовiй лiтературi нiколи не обгрунтовувалось i вза-галi не давалося задовiльного виршення проблеми застосування основних засад (принцитв) трудового права. З цього приводу висловлювались лише найбшьш загальт думки, яю були досить ускладненими, нечеткими i, що головне, не давали вщ-повiдi на практичш питання. На пiдтвердження сказаного дещо нижче будуть про-цитованi вщповщш науковi працi як теоретикiв права, так i вчених - фахiвцiв у галу-зi трудового права. Однак i за даних умов практика не визнала за можливе вщмови-
163
тись вщ законодавчого закршлення основных засад (принцитв) законодавства про працю. При внесеннi численных змш i доповнень до чинного Кодексу закотв про працю (далi КЗпП) його ст. 2, що завжди тлумачилась як така, що закршлюе основнi засади (принципи) законодавства про працю, iз цього кодифiкованого акта не була вилучена. У той же час КЗпП 20 березня 1991 р. був доповнений ст. 21, яка закршлюе принцип рiвностi трудових прав громадян Украши [4].
Не вщмовився законодавець вщ ще! законодавчого закрiплення основних засад (принцитв) i при розробцi проекту Трудового кодексу Украши (далi - ТК Украши) [5], який був схвалений Верховною Радою Украши в першому читаннi. До цього схиляв також досвщ Росшсько! Федерацп. У ст. 2 Трудового кодексу РФ (далi - ТК РФ) [6] закршлено 19 принцитв правового регулювання трудових i пов'язаних з ними вщносин, якi названi основними, що пщштовхуе до думки, що юнують ще й iншi принципи, як до категори основних не належать. Це тдтверджуеться наступ-ними статтями ТК РФ, у яких формулюються принципи недопущення дискримшацп у сферi працi й неприпустимостi примусово! пращ.
Проект ТК Украши теж мютить 19 основних засад правового регулювання трудових вщносин (ст. 3). Крiм того, i наступнi його статп формулюють положення про недопущення дискримшацп та заборону примусово! пращ. Проте марними ви-являються спроби вщшукати в КЗпП Украши, i в проектi ТК Украши, i в ТК РФ вказiвку на те, в який же спошб слщ застосовувати основнi засади (принципи) трудового законодавства, особливо при виникнент колiзiй мiж ними та конкретними правовими приписами. Тому е тдстави очшувати, що аналiз ще! проблеми дасть конструктивнi науковi результати.
Дискуси навколо понять не завжди виявляються плщними. Але в даному випа-дку е необхiднiсть з'ясувати, про що ж, власне, йдеться, коли вживаються термш «основт засади» («принципи») та протилежний йому термш «конкретш правовi приписи». Категори «принципи» i «конкретнi правовi норми» вживаються, напри-клад, у роботах Пашкова О. С. [7, с. 61], Смирнова О. В. [2, с. 21], Прокопенка В. I. [8, с. 38], Прилипка С. М. й Ярошенка О. М. [9, с. 37], Болотшо! Н. Б. [10, с. 99].
Можна було б виходити з того, що до основних засад (принцитв) належать за-конодавчi положення, як на цей час закршлеш в ст. 2 КЗпП Украши, або включеш до ст. 3 проекту ТК Украши. При цьому вс шш^ включеш до чинних акпв законо-давства про працю, можна було б вважати конкретними правовими приписами. Од-нак це був би суто формальний пщхщ, який не враховував би, зокрема, таку обста-вину, як рiзнорiднiсть нормативного матерiалу, включеного до ст. 2 КЗпП Украши i ст. 3 проекту ТК Украши та вщсуттсть нормативного закршлення принципу верховенства права у названих статтях. Подальше ж ^норування останнього як регулятора трудових вщносин е неприпустимим, оскшьки вщдаляе правове регулювання трудових i пов'язаних з ними вщносин вщ того конституцшного положення (принципу верховенства права, закршленого в ч. 1 ст. 8 Конституци Украши), яке мае найвищу юридичну силу й виражае сам дух Основного Закону.
Як вбачаеться, пошуки змюту понять основних засад (принцитв) законодавства про працю й конкретних правових припишв е доцшьними. 1деться не стшьки про
164
академiчне визначення цих засад, скшьки про виявлення таких !х ознак, яю можуть бути використат для виршення проблеми колiзiй мiж основними засадами (принципами) та конкретними правовими приписами.
За браком законодавчого визначення поняття основних засад (принцитв) зако-нодавства взагалi та законодавства про працю зокрема, е сенс звернутись до !х розумшня, яке випливае iз законодавчих акпв. Але цей шлях виявляеться хибним. Так, якщо спробувати з'ясувати змют поняття «основнi засади (принципи)», на пiдставi Конституци Украши, то виявляеться, що нею охоплюеться i принцип верховенства права ( який мае якнайширший змiст i потребуе не тшьки конкретизации а й осмис-лення, поступового впровадження в суспшьш вiдносини), i суто конкретш законо-давчi положення. До таких, примiром, належать припис п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституций яким вщповщним особам надаеться право апеляцшного й касацiйного оскарження ршення суду (крiм випадкiв, установлених законом), i припис п. 9 пе! ж частини, яким на ошб, яких це стосуеться, покладаеться обов'язок виконувати ршення суду. Такi ж результати дае i звернення до ст. 3 проекту ТК Украши.
Осюльки чиннi законодавчi акти не наводять дефшщи поняття «основнi засади (принципи)» трудового законодавства, виникае потреба звернутись до навчально! й науково! юридично! лiтератури. Вивчення останньо! показуе, що категорiя «основнi засади (принципи)» е багата за змютом. Але для цшей дано! статтi пошуки цього змiсту треба обмежити. Зокрема, спираючись на наукове положення про необхщ-нiсть розмежування права загальносощального i юридичного права [11, с. 40], фахь вцi в галузi трудового права стали виокремлювати поняття «принципи права» i «правовi принципи». За словами Пилипенка П. Д.: «принципи права, як категорiя об'ективно! дшсносп е тими засадами, на яких грунтуеться система права». I далк «На вiдмiну вiд принцитв права правовi принципи вiдображенi в нормативних актах у виглядi окремих загальних положень (нормативних принцитв)... або ж у «прихованому» вигляд^ коли !х змiст випливае з багатьох норм.» [12, с. 55, 56]. Ця думка викладаеться ним i в шших роботах [14, с. 43, 44] та тдтримуеться шшими вченими [12, с. 6]. Близькою до цього е позищя Болотшо! Н. Б., яка теж виокремлюе право загальносоцiальне i юридичне, але принципи останнього вона не називае правовими принципами [10, с. 99].
Здавалося б, що вже з наведених висловлювань науковщв, видно, що принципи так званого загальносощального права не включаються до змюту трудового законодавства i не мають регулятивного значення. На думку Пилипенка П. Д., норми цього права е керiвними щеями для юридичного права. Звщси, вважае вш, випливае й ре-гулятивна природа принцитв права [12, с. 53]. I все-таки не дуже ясно, в який же спощб автор зробив висновок, що принципи права як категорiя об'ективно! дшснос-т1, стають регуляторами суспшьних вщносин, якщо мати на уваз^ що певне явище, яке е регуляторами суспшьних вщносин, пщлягае застосуванню судом при вирь шент спору, що виникае iз цих вщносин.
Певною вщповщдю на це запитання е думка про те, що принципи права висту-пають як надпозитивт засади, свого роду вищим правом, що засноване на щеях гу-матзму i сощально! справедливостi [15, с. 172]. У наущ трудового права цю пози-
165
цда пщтримав Паньков Д. А. [16, с. 65]. Цшком очевидно, що тд принципами права тут розумдаться принципи того права, яке вище названо загальносоцiальним, бо не можна вщнести до надпозитивного права т принципи, якi закршлет у позитивному правi.
1дея надпозитивного права отримала у вггчизнянш правовш науцi широку пщт-римку. У зв'язку iз цим виникла у правниюв думка про можливiсть прийняття судом рiшення contra legem (проти закону) [див.: 17, с. 10; 18, с. 96]. Особливо варто звернути увагу на те, що щею надпозитивного права сприйняв Конституцшний Суд Украши. У його ршент вщ 2 листопада 2004 р. у справi про призначення бшьш м'якого покарання зазначасться: «Одним iз проявiв верховенства права е те, що право не обмежуеться лише законодавством як одтею iз його форм, а включае й iншi регулятори, зокрема, норми морали традицп, звича! тощо, якi лептимоваш сус-пiльством i зумовленi юторично досягнутим культурним рiвнем суспшьства...» [19].
1з цього приводу iснуе й iнша точка зору, що належить людит, яка мае величе-зний досвщ вщправлення правосуддя й полггично! дiяльностi. 1деться про Герцога Р., колишнього голови Федерального конституцшного суду ФРН, а потiм !! президента: «поняття прав людини несе навантаження й у сенс !х походження та захи-щеносп. Позитивiзм вважае, що права ддать вiдповiдно до того й у тому обсяз^ в якому вони гарантуються державно-правовими нормами (нормативiстська теорiя Кельзена). Вiд цих прав в^^зняються тi, джерелом яких е християнсью цiнностi, якi не потребують державного визнання, а ддать як надпозитивш права. Але такий пщхщ не мае особливого практичного значення у ФРН, оскшьки Основний закон и без цього мютить широкий перелш прав, i не було особливо! необхщносп, прого-лошувати або вдаватись до поняття надпозитивних прав, хоч на початку свое! дiя-льносп Федеральний Конституцшний Суд користувався таким поняттям. Основний закон виключае конфлшт чинно! Конституци i надпозитивних прав. Додержавт права - це т ж права людини, санкцiонованi державою» [20, с. 15].
1дея надпозитивного права тим бшьше е неприйнятною для Укра!ни, як однiе! з небагатьох кра!н, де принцип верховенства права закршлено безпосередньо в Конституций тобто iнтегровано в позитивне право. У силу цього принципу будь-який нормативно-правовий акт не може бути витлумачений при правозастосуванш всу-переч природi людини, якш притаманш риси розумностi й моральностi. Але проблему колiзiй мiж принципами верховенства права й конкретними нормами трудового права розглянемо дещо нижче.
З урахуванням викладеного в аспект ще! статтi немае будь-якого сенсу вести мову про те явище, яке вщповщно до термшологи, що використовуеться у цитова-них вище висловлюваннях, позначаеться як «принципи права» (загальносощально-го). Для цшей правозастосування (зокрема, для виршення колiзiй мiж принципами трудового законодавства та конкретними правовими приписами) немае сенсу також звертатись до тих принцитв (основних засад), як не включеш до законодавчих ак-rá у виглядi нормативних положень, а випливають з багатьох норм. Думка про ю-нування таких принцитв висловлювалась Смирновим О. В. [2, с. 23], тзтше була пщтримана Лiвшицем Р. З. [3, с. 195, 196], а вже поим стала загальновизнаною [21,
166
с. 4; 9, с. 99; 22, с. 39]. Про неписан принципи адмшстративного судочинства пише Куйбща Р. О. [23, с. 238-240].
Традищя виокремлення принцитв, яю в актах законодавства прямо не закрш-лет, а виводяться з певно! низки норм, прийшла в сучасну науку трудового права ще з дореволюцiйноï росiйськоï юридично1' науки. Так, Васьковський С. В. писав про встановлення загальних принцитв на пiдставi норм, що стосуються окремих випадюв. Цей лопчний прийом вш позначав як повну дедукцiю, що е висновком «вiд ycix предмета класу до цшого класу», який може бути застосований «тшьки в тих випадках, коли вiдомi вш предмети, що утворюють цей клас» [24, с. 296]. Як приклад вчений наводив три вiдомi на той час iз сфери цившьного права безоплатнi способи вiдчуження родового майна, якими останне не могло передаватись особам, яю не належать до цього роду. З такою штерпретащею виведення принцитв з конк-ретних норм можна було б погодитись. Але ж таю принципи придатт лише для на-вчальних цшей i не можуть бути використат в процес правозастосування, бо за наявносп спецiальних норм, що закршлет в актах законодавства, не можна оперу-вати принципом, виведеним iз цих же норм.
У науковш лiтературi радянськоï доби явище, яке науковець позначав як повна шдукщя, отримало не зовсiм адекватне трактування. Черданцев А. Ф. тсля викла-дення вiдповiдноï думки Васьковським С. В. писав з цього приводу: «Природно, що в даному випадку тчого нового, ^м того, що вже мютиться в конкретних нормах, не створюеться, а тшьки виводиться загальне положення, характерне для сукупнос-т норм, наприклад, принцип галузi або iнституту права» [25, с. 45]. Але ж принцип галузi чи шституту права - це зовшм iнше явище, тж принципи, якi виводив Васьковський С. В. за допомогою так званоï повноï дедукцiï, бо вш виводив принцип iз всiеï сукупносп норм, що мають спiльну ознаку, а буквально вш норми галузi чи iнституту права не можуть мати будь-яко1' спiльноï ознаки, практично значущо1' для застосування спiльноï ознаки. У подальшому Черданцев А. Ф. тдкреслюе немину-чiсть використання таких принцитв, якщо вони не сформульоват в конкретнш статтi [25, с. 45].
Законодавець, формулюючи основнi засади (принципи) правового регулювання трудових вщносин у ст. 3 проекту Трудового кодексу Украши, не робить жодного застереження стосовно того, що щ принципи можуть також виводитись iз числен-них норм трудового законодавства. Не робиться таких застережень m в ст. 4 Закону Украши «Про охорону пращ», яка визначае принципи державно1' полггики в галузi охорони пращ, m в ст. 3 Закону «Про зайнятють населення» Украши, де формулю-ються основт принципи державно1' полiтики зайнятостi населення.
У численних законодавчих актах шших галузей права при визначент основних засад (принцитв) також не робиться застереження про можливють застосування тих з них, яю випливають iз конкретних правових норм. Отже, таких основних засад (принцитв) як явища, що повинне враховуватись при правозастосувант, взагалi не юнуе, чим заперечуеться 1'х наявнiсть взагалi.
Отже, стосовно дано1' статтi пiд основними засадами (принципами) законодавства про працю треба розумгги тшьки ri керiвнi iдеï, що мiстяться в законодавчих
167
актах. Однак не Bei вони позначаються в актах законодавства про працю як основт засади (принципи). Тож проблема розмежування основних засад (принцитв) i конк-ретних правових приписiв залишаеться. До не! слiд повернутись наприкiнцi цieï статп, враховуючи, що з'ясуванню порушеноï проблеми може дещо допомогти ана-лiз питання, заявленого в ïï заголовку.
У радянськш теорiï права було опрацьовано двi позицiï стосовно регулятивного значення принцитв права. Одна з них була чггко виражена Лазаревим В. В.: «Принципи права самостшно не регулюють i не можуть регулювати поведiнку людей» [26, с. 126]. Така ж думка висловлювалась i Самощенком I. С. [27, с. 36]. 1нша позищя знайшла свое вiдбиття в такш дiалектичнiй формулi: «Суд повинен керуватись усь ею системою принципiв права й на цш пiдставi точно й неухильно застосовувати юридичнi норми» [28, с. 155]. Ця дiалектика е незбагненною, бо все-таки треба з'ясувати, як же мають виршуватись колiзiï мiж основними засадами й конкретни-ми правовими нормами, за наявносп яких неможливо одночасно керуватися системою принцитв права i застосовувати конкретт юридичт норми. Подiбна думка витала й у новггнш лiтературi з трудового права i, по суп, стала пануючою. Так, Прокопенко В. I. писав: «Принципи е правовими приписами, причому приписами обов'язковими... Органами по розгляду трудових спорiв основт принципи застосо-вуються як правила для тлумачення вщповщних нормативних акпв» [8, с. 37]. З одного боку, тут стверджуеться, що принципи е обов'язковими правовими приписами, тобто вони тдлягають прямому застосуванню судом як правовi норми. З другого -вчений вкрай обмежуе сферу практичного застосування принцитв (основних засад) трудового права.
Не додають визначеносп до цього питання й висловлювання шших правниюв щодо значення основних засад (принцитв) для реалiзацiï права, в тому чи^ при його застосувант. Так, визнаючи можливють 1'х впливу на процес правореалiзацiï, Вопленко Н. Н. констатуе, що принципи забезпечують щеолопчну еднють правот-ворчостi, правореалiзацiï й правопорядку в цшому [29, с. 35]. Такий загальний тд-хiд до оцшки регулятивно1' ролi принципiв права е пануючим.
I все ж юнують i дещо конкретнiшi погляди на мехатзм соцiальноï дiï принцитв права: Як зазначаеться в навчальнш лiтературi: «вони можуть служити критер> ем легiтимностi чинного законодавства, використовуватися для оцшки його змюту» [15, с. 174]. Автор ще1' тези е досить стриманим у висловлюваннях. Якщо ж спробу-вати розкрити змют цитованого теоретичного положення, маемо дшти висновку, що положення законодавства, як суперечать принципам права, застосовуватись не по-виннi, а оперування принципами для оцшки змюту законодавства як раз i мае за мету виявлення колiзiй мiж принципами права, з одного боку, й конкретними поло-женнями акпв законодавства - з другого. Аналопчно i й Паньков Д. А. пише про те, що «змют правових норм та шститупв не може суперечити принципам» [16, с. 67]. Цей доволi лакотчний вираз висловлювання також можна було б штерпретувати як неможливють застосування норм трудового права, яю суперечать принципам ще1' галузi. Але при визначент ролi принципiв трудового права як специфiчного регулятора суспiльних вщносин, яю належать до предмету трудового права, автор пише
168
тшьки про те, що принципи як специфiчний регулятор можуть застосовуватись за вщсутносп правових норм, на пiдставi яких тдлягае виршенню трудовий спiр, тобто за наявносп прогалин у трудовому правi [16, с. 65].
У сумiжних галузях юридично1' науки теж прямо або дещо завуальовано проводиться щея переважного застосування принцитв галузi права перед конкретними нормами останньо1'. З точки зору Бондаренка Н. А., «якщо виявляеться, що правова норма суперечить основнш засадi цившьного законодавства. суд повинен, при-йняти ршення, яке спираеться на принцип цившьного права» [30, с. 132]. Каплша О. В. щодо цього менш категорична й висловлюе думку, що тлумачення норми не може суперечити основним засадам кримшального судочинства [31, с. 53]. Проте в шшш публшацп вона вже пише про прюритеттсть таких засад кримшального судочинства при тлумаченш норм ще1' галузi [32, с. 11].
Тож юнуе нагальна потреба в розробленш бiльш чiткоï, конструктивно!' конце-пцiï способiв вирiшення колiзiй мiж принципами правового регулювання трудових i пов'язаних з ними вщносин. Перш за все варто звернути увагу на конституцшно обумовлену необхщшсть подшу основних засад (принцитв) трудового законодавства на 2 категорп, який е единим, проте дуже багатим за змютом i який включае в себе численш основш засади. Його юридична сила зумовлена вже тим, що цей принцип включений до Конституцп Украши. Вже тому вш мае вищу юридичну силу порiвняно з будь-якими положеннями КЗпП, не зважаючи на те, е вони основни-ми засадами (принципами) чи конкретними законодавчими положеннями. Однак цим характеристика юридичноï сили принципу верховенства права не обмежуеться. Формулювання ч. 1 ст. 8 Основного Закону («в Украш визнаеться i дiе принцип верховенства права») повинно тлумачитись так: жодне положення будь-якого пщза-конного нормативно-правового акта чи законодавчого акта, жодне положення Кон-ституцп Украши не може застосовуватись усупереч цьому принципу.
Викладене може бути пщставою для досить, можна сказати, несподiваних ви-сновюв: раз будь-яке нормативне ( в тому чи^ й конституцшне) положення пщля-гае перевiрцi щодо вщповщносп принципу верховенства права, який мае досить широкий змют, то й немае потреби в бшьшосп норм трудового права. Але це занадто радикально, бо навгть у крашах спшьного (зазвичай кажуть «загального» права), в тих, що вже майже 50 роюв впроваджують у життя принцип верховенства права, орь ентащя на нього не призвела до зниження активносп законодавчоï дiяльностi. Тому колiзiï мiж принципом верховенства права й конкретними приписами трудового права не завжди мають виршуватись на користь першого. За критерiй можна взяти i слова англшського лорда Ушслюейл^ висловленi понад 150 рокiв тому: «Граматич-ному та загальноприйнятому розумшню слiв треба слiдувати до тих тр, поки це не призводить до абсурду, або до протилежного смислу, або до невщповщносп з реш-тою документа. Якщо це мае мюце, граматичне та загальноприйняте вживання ^в закону може бути пщдане деякiй модифiкацiï з метою уникнення абсурду, протилежного змюту або невщповщносп закону в цшому, але не бiльше того» [33, с. 150]. Сьогодш цю думку, вважаю, можна виразити так: при правозастосуванш необхщно
169
слщувати бу^ закону, але за будь-якого його змюту судове ршення повинне нести «людське обличчя», тобто мати ознаки розумносп й моральностi.
Спроба розкрити змют принципу верховенства права зроблена Головатим С. П. [34; 35; 36] й колективом авторiв [37, с. 566-615]. Але варто зауважити, що в остан-ньому з названих видань справедливо звертаеться увага на те, що юнуе проблема субординацп мiж основними засадами, що складають змют принципу верховенства права, i необхщносп тлумачити цей принцип у цшому, так i окремих його складни-юв, з урахуванням динамши суспшьних вiдносин, тобто потреби юторичного тлума-чення.
Отже, з урахуванням викладеного вище, якщо йдеться про колiзiï мiж принципом верховенства права (його складниками), з одного боку, й конкретними приписа-ми трудового права - з другого, то вони мають виршуватись на користь першого та його складниюв.
Але за 13 роюв дп Конституцiï Украши, яка закршлюе принцип верховенства права, законодавець не тшьки не доповнив КЗпП цим принципом, а й не знайшов мюця для нього у проект Трудового кодексу, хоча в останньому пропонуеться закр> пити 19 принцитв. Це можна пояснити хiба що браком штересу до проблеми верховенства права в наущ трудового права.
Звичайно, постае справедливе питання: а чи доцшьно дублювати конституцшт положення в галузевих нормативних актах? Якщо виходити iз суто техтчних потреб правового регулювання суспiльних вщносин, то його треба визнати недоцшьним. Разом iз тим, при вщповда на це питання абстрактно-технiчний пщхщ був би не-прийнятним, бо воно мае виршуватися з урахуванням практичних потреб. А про на-явнiсть тако1' потреби в закршлент принципу верховенства права в чинному Кодекс закотв про працю (шляхом доповнення останнього) й у проекп Трудового кодексу свiдчить вже те, що без законодавчого поштовху принцип верховенства права не знаходить розумшня не тшьки в суддiвському середовищ^ а навiть i в наущ. Тож на перше мюце серед основних засад (принцитв) правового регулювання трудових вщносин у ст. 3 проекту ТК треба було б поставити саме цей принцип, що вщповщало б i його значенню, i його юридичнш сил^ на що вже вище вказувалось.
Звертмося до решти основних засад (принцитв) правового регулювання трудових вщносин. Якщо за зразок брати той 1'х перелш, який пропонуеться закршити в ст. 3 майбутнього ТК, то належить ураховувати насамперед наступт обставини. Пщ заголовком «Основт засади правового регулювання трудових вщносин» у ст. 3 проекту ТК формулюеться рiзнорiдний матерiал, який може бути подшений на 3 категори, на 3 види правових приписв.
Перший вид правових приписв - це норми прямо1' ди. Якщо в п. 13 ст. 3 проекту ТК закршлюеться така одна з основних засад правового регулювання трудових вщносин, як забезпечення права пращвниюв на загальнообов'язкове державне сощаль-не страхування, то це норма прямо1' дп. Право пращвниюв, що прямо випливае з не1', пщлягае безумовному захисту. А в частит, в якш п. 13 ст. 3 проекту ТК не називае учасниюв правовщносин, яю пщлягають загальнообов'язковому державному соща-льному страхуванню, це законодавче положення слщ штерпретувати як бланкетну
170
норму, яка передбачае, що спещальними правилами мають бути визначеш: страхува-льники, страховики, види такого страхування, розмiри зборiв на нього, строки 1х сплати, механiзм стягнення тощо. В аналопчний спосiб варто витлумачити i поло-ження п. 15 ст. 3 проекту ТК, що встановлюе забезпечення судового захисту трудо-вих прав. Це теж звичайна бланкетна норма, яка не мютить посилання на законодав-ство, якому належить закршлювати порядок судового захисту. Але з лопки цього законодавчого положення випливае, що таке законодавство повинно бути. Та про це знае будь-яка особа, яка мае диплом юриста, що й надало законодавцевi тдставу втриматися вщ доповнення тексту п. 15 ст. 3 проекту ТК словами «в порядку, вста-новленому законом (чи законодавством)».
Другий вид нормативних положень, включених до ст. 3 проекту ТК як основш засади правового регулювання трудових вщносин, - це класичш принципи, до яких належить, наприклад, принцип поеднання державного й договiрного регулювання трудових вщносин, закршлений у п. 7 цiеï статп проекту. Вщповщно до вказаного принципу таке поеднання е обов'язковим, але конкретний спошб такого поеднання тут не визначаеться, як i загальний напрямок розвитку такого поеднання - в бш роз-ширення чи звуження договiрного регулювання.
Нареши, у перелшу основних засад правового регулювання трудових вщносин, що наводиться у ст. 3 проекту ТК, е i таю, яю становлять собою декларащю держави про ïï сощальш намiри, яю не можуть бути реалiзованi на даний час, i серед них е таю, яю не можуть буп повнютю реалiзованi школи. 1деться, наприклад, про забез-печення повноï зайнятосп працiвникiв та 1х захисту вщ безробiття. Правда, можлива е рiзна iнтерпретацiя цього законодавчого припису. Тож звершмо увагу на п. 10 ст. 3 проекту ТК, де йдеться про заробгтну плату, що мае забезпечувати достатнш житте-вий рiвень для працiвникiв та 1х сiмей. Сьогоднi це е чистоï води декларацiя. Слiд враховувати, що елементи декларацп е на тшьки в основних засадах (принципах) цього останнього, третього виду. Так, коли в п. 12 ст. 3 проекту ТК йдеться про ство-рення пращвникам рiвних можливостей для 1х професшного зростання, пщготовки, перепщготовки й пiдвищення квалiфiкацiï, то хибним вважаю твердження, що це е пустою декларащею. Певною мiрою зазначене положення реалiзуеться вже зараз. У той же час у значнш частиш це законодавче положення не е декларащею. Якщо Украш вдасться вийти на шлях розвитку, що грунтуеться на розумi (в iдеалi - на на-ущ) i моралi, можна було б вести мову про те, що частка нормативного регулятора у змют п. 12 ст. 3 проекту ТК буде збшьшуватись, а частка декларацп - зменшуватись.
Важливо пщкреслити, що навгть основш засади, яю вище вщнесеш нами до першого виду, можуть мютити в собi суттеву частку декларацiï. Можливо, в законо-давствi про працю таких основних засад немае зовшм, але сумiжна галузь права соцi-ального забезпечення нам дае яскравий приклад такого роду. Так, Юровська В. В. виокремлюе такий принцип, як надання допомоги по безробгттю й матерiальноï до-помоги в перюд професiйноï пiдготовки, перепiдготовки й пщвищення квалiфiкацiï на рiвнi, що не може бути нижчим прожиткового мшмуму, встановленого законом [38, с. 84]. Подiбний припис мютиться в ч. 3 ст. 46 Конституцп. Вш не потребуе будь-якоï конкретизацiï, ^м встановлення законом прожиткового мiнiмуму. Але
171
суди вщмовляються застосовувати це конституцшне положення всупереч конкрет-ним приписам акпв законодавства. Пiсля того, як одна зi справ такого роду стала предметом розгляду в Свропейському судi з прав людини [39], Вищий адмшстрати-вний суд Украши дшшов висновку, що вказане конституцiйне положення тдлягае прямому застосуванню [40]. Але ж питання залишаються. Маркс К. писав, що право школи не може бути вищим, шж економiчний лад та обумовлений ним культурний розвиток суспiльства [41, с. 19]: коли коштв немае, правовi норми, реалiзацiя яких передбачае 1'х необхщшсть, у вiдповiднiй частинi набувають ознаки деклараций
Нарештi, ми пiдiйшли й до питання, як належить виршувати колiзiï мiж основ-ними засадами (принципами) правового регулювання й конкретними правовими нормами. Нагадаемо, що принципи (основш засади) в науковш i навчальнiй лiтературi неодмшно позначаються як керiвнi iдеï, головш правила поведiнки, керiвнi засади [9, с. 34; 42, с. 18], керiвнi положення [43, с. 27], основш керiвнi положення [44, с. 68], висхщш засади, керiвнi ще1' [7, с. 61], основоположнi керiвнi засади (iдеï) [45, с. 25]. Стрепко В. Л. наполягае навггь на такш ознацi принципiв права, як 1'х «вища iмпера-тивнють» [22, с. 8]. Така характеристика основних засад (принцитв) дае тдстави думати, що колiзiï мiж основними засадами (принципами) й конкретними правовими нормами мае виршуватись на користь перших. Але чинне законодавство про працю жодних тдстав для такого висновку не дае. За загальним правилом, основш засади (принципи), закршлеш в законодавчих актах, е загальними правовими приписами, перед якими застосовуються переважно конкретш (спещальш) правовi норми. Правда, це правило також не закршлюеться в будь-якому законодавчому акп, але воно випливае з лопки нормативно-правових акпв. Разом з тим, теза про переважне за-стосування конкретних правових норм потребуе певного уточнення. По-перше, ст. 2 КЗпП, чи ст. 3 проекту Трудового кодексу Украши мютять положення, як вщтво-рюють положення Конституций а отже, як мають юридичну силу конституцшних i тдлягають переважному застосуванню перед будь-якими конкретними нормами КЗпП, шших закотв, а тим паче тдзаконних акпв. По-друге, треба враховувати й ту обставину, що принципи правового регулювання трудових вщносин, що мютяться в законодавчих актах, не можуть застосовуватись усупереч конкретним нормам, що регулюються в актах тако! ж або вищо! юридично! сили, але можуть застосовуватись усупереч конкретним правовим нормам, що формулюються в тдзаконних нормативно-правових актах.
Ще одне уточнення щодо способiв виршення колiзiй мiж основними засадами (принципами) й конкретними правовими нормами стосуеться випадку застосування закону за аналопею. У чинному трудовому законодавсга ця проблема не виршуеть-ся, хiба що проект ТК встановлюе правило про аналопю закону та права (ст. 17). Але ж i до прийняття i введення в дда Трудового кодексу застосування закону i права за аналопею до вщносин, що регулюються законодавством про працю, е можливим: воно передбачено ч. 7 ст. 8 ЦПК i ч. 7 ст. 9 КАС. Щ два Кодекси регулюють проце-суальш вщносини, в тому чи^ й т, що виникають при розглядi й виршенш трудових спорiв. Проте можливють застосування судом аналоги закону i права на цш ста-ди виршення спору дае пщстави для висновку, що й до того, як мiж учасниками вщ-
172
повщних правовщносин виник стр, 1х права й обов'язки слщ визначати саме iз за-стосуванням такоï аналогiï.
Згiдно iз зазначеними нормами вказаних Кодекшв конституцiйнi принципи, за-гальнi засади законодавства i права тдлягають застосуванню в разi неможливостi застосування аналогiï закону. Отже, за наявносп можливостi застосувати аналопю закону аналогiя права застосовуватись не може. Тобто колiзiя мiж основними засадами (принципами) i застосуванням закону за аналопею виршуеться на користь останньо1\ У такий спошб сфера застосування основних засад (принцитв) законодав-ства про працю законодавцем звужуеться.
Пункт 17 проекту ТК передбачае можливють застосування в порядку аналоги закону не тшьки положень закотв про працю, а й правових норм, що мютяться в ш-ших актах трудового законодавства. Це виключае застосування загальних засад правового регулювання трудових вщносин i в тих випадках, коли вони не врегульоват, але е можливють застосувати до них положення пщзаконних акпв трудового законодавства. Лише якщо таю положення суперечать основним засадам правового регулювання трудових вщносин, вони не можуть застосовуватись усупереч таким засадам, осюльки приписи пщзаконних акпв за наявносп такоï суперечносп застосовуватись не можуть навгть прямо.
Викладене доводить, що розмежування основних засад (принцитв) правового регулювання трудових вщносин i конкретних правових припишв на цей час стано-вить не тшьки академiчнiй штерес, а й мае ютотне практичне значення, тож треба повернутись до цiеï проблеми. Законодавчий досвщ Украши свщчить про те, що юридичне закршлення отримують нормативш положення рiзного рiвня узагальнення - вщ конкретних правових норм, що виражають глибоку диференщащю правового регулювання трудових вщносин i стосуються обмеженого кола пращвниюв, до основних засад трудового права найвищого рiвня узагальнення. Мiж цими 2-ма полюсами розмщуеться широкий спектр правових припишв, яю вiдрiзняються рiвнем 1х узагальнення. Розмежувати основнi засади (принципи) i конкретш правовi приписи за цим критерiем рiвня узагальнення нормативних вимог, що в них формулюються, не-можливо через невизначенють цього критерда. Використання iнших змютовних критерий для таких цшей е також неможливе. За таких умов залишаеться один вихщ -використати формальний критерш. Якщо певне законодавче положення називаеться в Конституцп чи законодавчому акп основною засадою (принципом), воно пщлягае застосуванню як основна засада (принцип), у тому чи^ й у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 8 ЦПК i ч. 7 ст. 9 КАС. У реши випадюв нормативш положення ( в тому чис-лi найвищого рiвня узагальнення), пщлягають застосуванню як конкретнi правовi приписи.
Викладене дае пщстави для висновкiв про те, що i в правотворчосп, i в правоза-стосуваннi слщ формувати новш пiдхiд до проблеми принцитв (основних засад) трудового права. У правотворчосп слщ вщмовитись вщ позначення як принцитв конкретних правових норм. У правозастосувант необхщно враховувати, що: 1) до вiдносин, яю е предметом трудового права, застосовуеться принцип верховенства права, що мае найвищу юридичну силу, в тому чи^ порiвняно з нормами трудового
173
права, що формулюються в Конституци Украши; 2) принципи переважно вмщують у собi нормативний регулятор i декларащю, межа мiж якими поступово змшюеться на користь нормативного регулятора; 3) принципи, ^м закрiплених у Конституци Украши, не можуть застосовуватись усупереч конкретним законодавчим положен-ням.
Перелж лтратури
1. Познер Р. А. Проблеми юриспруденцп / Р. А. Познер. - К. : Реферат, 2003. - 420 с.
2. Смирнов О. В. Основные принципы советского трудового права / О. В. Смирнов. - М. : Юридическая литература, 1977. - 216 с.
3. Лившиц Р. З. Теория права / Р. З. Лившиц. - М. : Наука, 1994. - 280 с.
4. Про внесення змш [ доповнень до Кодексу закотв про працю Украшсько1 РСР при переход! ре-спублши до ринково1 економши: Закон Украши ввд 20.03.1991 / З1брання законодавства Украши. - Т. I. - К. : 1н Юре, 1999. - 1 (3) 14.
5. Проект Трудового кодексу Украши: Прийн. Верх. Радою Украши за основу 20.05.2008р. // 1н-формацшно-пошукова система «Лша», файл ХР0и800У.ЬИТ.
6. Трудовой кодекс Российской Федерации. - М. : Омега-Л, 2006. - 272 с.
7. Советское трудовое право : [учебник] / [под ред. А. С. Пашкова, О. В. Смирнова]. - М. : Юрид. Лит., 1988. - 608 с.
8. Прокопенко В. I. Трудове право : [тдручник] / В. I. Прокопенко. - Х. : Консум, 1998. - 480 с.
9. Прилипко С. М., Ярошенко О. М. Трудове право Украши : [тдручник] / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. - Х. : Вид-во Ф1НН, 2009. - 728 с.
10. Болотша Н. Б. Трудове право Украши : [тдручник] / Н. Б. Болотша. - К. : Знання, 2008. - 860
с.
11. Колодш А. М. Принципи права Украши/ А. М. Колодш. - К. : Юршком, 1998. - 208 с.
12. Пилипенко П. Д. Проблеми теорп трудового права/ П. Д. Пилипенко. - Льв1в : Видавничий центр Льв1в. нащонального ун-ту 1м. I. Франка, 1999. - 214 с.
13. Трудове право Украши: [навч. поабник] / [за ред. П. Д. Пилипенка]. - К. : Вид-во !н Юре, 2003. - 536 с.
14. Гарасим1в Т. З. Принципи права сощального забезпечення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право сощального забезпечення»/ Т. З. Гара-сим1в. - К. , 2002. - 16 с.
15. Теория права и государства : [учебник для вузов] / [под ред. Г. Н. Манова] - М. : Изд-во БЕК, 1996. - 336 с.
16. Паньков Д.А. Принципи правового регулювання колективних трудових в1дносин : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.05 / Д. А. Паньков. - Одеса, 2007. - 210 с.
17. Козюбра М. Принцип верховенства права у конституцшному правосудд1 / М. Козюбра // Закон 1 б1знес. - 2000. - № 17. - С. 10.
18. Шевчук С. В. Основи констшуцшно! юриспруденцп / С. В. Шевчук. - Х. : Консум, 2002. - 296 с.
19. Ршення Конституцшного Суду Украши у справ1 № 1-33/2004 про призначення судом бшьш м'якого покарання ввд 02.11.2004 р. // Офшшний вюник Украши. - 2004. - № 45. - ст. 2975.
20. Общая теория прав человека / [под ред. Е. А. Лукашевой] - М. : Норма, 1996. - 520 с.
21. Лавр1в О. Я. Система принцитв трудового права Украши : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право сощального забезпечення» / О. Я. Лав-р!в. - Х. , 2007. - 20 с.
22. Стрепко В. Л. Правов1 засади регулювання сощальних допомог в Укра1т : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право сощального забезпечення» / В. Л. Стрепко. - К., 2007. - 16 с.
23. Основи адмшстративного судочинства та адмшстративного права / [за заг. ред. Р. О. Куйб1ди, В. I. Шишюна] - К. : Старий свгг, 2006. - 576 с.
24. Васьковский Е. В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов / Е. В. Васьковський. - М. : ЦентрЮрИнфоР, 2002. - 508 с.
174
25. Черданцев А. Ф. Толкование советского права / А. Ф. Черданцев. - М. : Юрид. шт., 1979. - 168 с.
26. Лазарев В.В. Применение советского права / В. В. Лазарев. - Казань : Изд-во Казан. ун-та. 1972. - 200 с.
27. Самощенко И.С. О нормативно-правовых средствах регулирования поведения людей/ И.С. Самощенко // Правоведение. - 1967. - № 1. - С. 29-38.
28. Явич Л. С. Общая теория права : [учебник] / Л. С. Явич. - Л. : Изд. ЛГУ, 1976. - 282 с.
29. Вопленко Н. Н. Сущность, принципы и функции права : [учеб. пособ.] / Н. Н. Вопленко. - Волгоград : Изд-во Волгогр. ун-та, 1998. - 56 с.
30. Бондаренко Н. А. Принципы гражданского права и их роль в нормотворческой и правоприменительной деятельности / Н. А. Бондаренко // Учен. зап. Таврич. Нац. ун-та им. В. И. Вернадского : Серия «Юрид. науки». - Т. 22 /(61). - 2009. - № 1. - С. 128-132.
31. Каплша О. В. Правозастосовне тлумачення судом норм кримшально-процесуального права / О. В. Каплша. - Х. : Право, 2008. - 296 с.
32. Каплша О. В. Правозастосовне тлумачення судом норм кримшально-процесуального права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримшальний процес та кри-мшалютика; судова експертиза; оперативно-розшукова дiяльнiсть» / О. В. Каплша. - Х., 2009. - 40 с.
33. Романов А.К. Правовая система Англии / А. К. Романов - М. : Дело, 2000. - 344 с.
34. Головатий С. П. Верховенство права : у 3-х кн. / С. П. Головатий. - К. : Фешкс, 2006. -Кн. 1 : Вщ ^ï - до доктрини. - 624 с.
35. Головатий С. П. Верховенство права : У 3-х кн. / С. П. Головатий. - К. : Фешкс, 2006. -Кн. 2: Вщ доктрини - до принципу. - с. 625-1276.
36. Головатий С. П. Верховенство права : У 3-х кн. / С. П. Головатий. - К. : Фешкс, 2006. -Кн. 3: Украшський досввд. - с. 1227-1747.
37. Науково-практичний коментар до цившьного законодавства Украши : В 4-х т. / [вда. ред. В. Г. Ротань] - К. : Юрид. кн., 2008. -
Т. IV: Методолопя тлумачення нормативно-правових акпв - 848 с.
38. Юровська В. В. Регулювання вдаосин в систем загальнообов'язкового державного сощаль-ного страхування : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.05 / В. В. Юровська. - Х., 2005. - 218 с.
39. Ршення Свропейського суду з прав людини у справi «Прошна проти Украши» // Офщшний вь сник Украши. - 2006. - № 47. - Ст. 3182.
37. Ухвала Вищого адмшстративного суду Украши вщ 10.05.2007 // Юрид. 1нформ.-пошук. система «Лга», файл AS 070319 LHT.
38. Маркс К. Критика Готской программы // К. Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. - Т. 19. - С. 1-19.
39. Советское трудовое право : [учебник] - / [под ред. А. С. Пашкова] - Л. : Изд-во ЛГУ, 1966. -
376 с.
40. Советское трудовое право : [учебник] - / [под ред. А. И. Процевского] - К. : Вища шк., 1981. -
360 с.
41. Советское трудовое право : [учебник] - / [под ред. Н. Г. Александрова] - М. : Юрид. лит., 1972. - 576 с.
42. Трудовое право : [учебник] / [отв. ред. О. В. Смирнов] - М. : Проспект, 1999. - 512 с.
Еременко В. В. Понятие принципов трудового права и их применение / В. В. Еременко //
Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2009. - Т. 22 (61), № 2. - С. 163-176.
В статье принципы трудового права рассматриваются как наиболее общие нормативные положения, которые не могут применяться вопреки специальным правилам, сформулированным в актах того же иерархического уровня, что и акты, в которых устанавливаются принципы. Обращается внимание на принцип верховенства права, имеющий высшую юридическую силу, и на сочетание в принципах элементов нормативного регулятора и декларации.
Ключевые слова: принцип; трудовое право; верховенство права; нормативный регулятор и декларация.
175
Yeryemenko V. Notion and application of the principles of labour law / V. Yeryemenko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series: Juridical sciences. - 2009. - Vol. T. 22 (61), № 2. - P. 163-176.
The principles of labour law are considered in the article as the most generalized normative positions which cannot be used in the contradiction to special rules which are formulated in documents of the same hierarchical level, as documents which establish this principles. Also the author pays attention to a principle of supremacy of law which has the highest validity and on association of elements of a normative regulator and declaration in the principles of labour law.
Keywords: principle, labour law, supremacy of law, normative regulator and declaration.
Hadiuwna do pedaKU,ii 05.10.2009 p.
176
