CC BY
13
УДК 340.134
Р. I. Радейко
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", асистент кафедри адмшстративного та iнформацiйного права
ТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ ДЕФОРМАЛ1ЗОВАНИХ КОНСТРУКЦ1Й У ПРАВ1
© Радейко Р. I., 2015
Визначено та розкрито змкт таких вищв деформалiзованих конструкцiй у прав1, як: децентралiзацiя правового регулювання, правове саморегулювання, правове дерегулювання. Доведено, що для зниження ефекту вiдчуження правовоТ форми вiд змкту суспiльних вщносин потрiбно максимально наблизити форму правового регулювання до природного змiсту цих вщносин.
Ключовi слова: деформалiзацiя, децентрашзащя правового регулювання, правове саморегулювання, правове дерегулювання.
Р. И. Радейко
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ДЕФОРМАЛИЗОВАННЫХ КОНСТРУКЦИЙ В ПРАВЕ
Определено и раскрыто содержание таких видов деформализованных конструкций в праве: децентрализация правового регулирования, правовое саморегулирование, правовое дерегулирование. Доказано, что для снижения эффекта отчуждения правовой формы от содержания общественных отношений нужно максимально приблизить форму правового регулирования к естественному содержанию этих отношений.
Ключевые слова: деформализация, децентрализация правового регулирования, правовое саморегулирование, правовое дерегулирование.
R. I. Radeyko
THEORETICAL ASPECTS OF DEFORMALIZED STRUCTURES IN LAW
This article provides a study of the following types of constructions in law: decentralization of legal regulation, self-regulation legal, legal deregulation. It proves that to reduce the effect of legal form alienation from social relations content it is necessary to bring a form of legal regulation closer to the natural content of these relations.
Key words: deformalization, decentralization of legal regulation, self-regulation legal, legal deregulation.
Постановка проблеми. У правовш формi неможливо передбачити все рiзноманiття вщносин мiж суб'ектами права, тому вона завжди мютитиме певш "необгрунтоваш" та "неадекватш" норми, що перешкоджатимуть ефективному правовому регулюванню. Життeвi ситуацп складш й рiзноманiтнi. Найчаспше конкретний випадок неможливо адекватно визначити в наявнш форм^ врахувавши всi його особливосп. Так, у процесi вдосконалення форма увiбрала безлiч положень, якi потрiбно реалiзовувати, але у конкретному випадку !х дотримання пов'язане 3i значними
труднощами. На шляху запровадження в Укра!ш ефективних мiжнародних стандартiв функцiонування держави i права необхiдно максимально наблизити форму правового регулювання до змюту суспiльних вiдносин.
Мета статтi - здшснити теоретичний комплексний аналiз видiв деформалiзованих конструкцiй у правi, розкрити !х сутнiсть i змiст.
Стан дослщження. Дослiдження окремих питань щодо деформалiзованих конструкцiй у правi здшснено у працях вiдомих вiтчизняних i зарубiжних науковцiв, а саме: С. Бакшно!, С. Батурiна, В. Бачинша, Н. Бутусова, Ю. Ветютнева, Д. Вовка, О. Воловик, С. Сграфово!, Л. Заморсько!, М. Кельмана, А. Козловського, М. Козюбри, С. Максимова, I. Оборотова, Н. Пархоменко, О. Пащулша, О. Петришина, П. Рабшовича, С. Рабiновича, К. Сталова, О. Скакун, В. Ско-робагатово!, С. Сливки, А. Соколово!, З. Соломко, В. Тащя, Ю. Тихомирова, В. Трофименка, В. Трофимова та ш.
Виклад основних положень. П. М. Рабшович наголошуе, що процес деформалiзацп закономiрно зумовлений реальними потребами перехщного стану, в якому перебувае Укра!на, зокрема необхiднiстю забезпечити пщвищення динамiчностi, рухливостi, гнучкостi державно-правових шституцш, !х здатнiсть до швидкого реагування на соцiальнi змiни, пристосовуватися до них.
Процес деформалiзащ! зачiпае насамперед змют об'ективного юридичного права, що знаходить прояв, зокрема, у розширенш сфери загальнодозволеного регулювання i методу диспозитивносп, у зростаннi у законодавсга питомо! ваги вiдносно визначених норм - ощнних, альтернативних тощо. Таю зрушення у державно-юридичному регулюваннi мають загалом гуманiстичну, так би мовити людиноцентристську, спрямованiсть: адже вони дають можливiсть пiд час вирiшення юридичних справ брати до уваги конкретш особливостi кожно! життево! ситуацi!, ретельшше враховувати i повнiше реалiзовувати шдивщуальш iнтереси окремих осiб - суб'екпв правовiдносин, забезпечувати не тiльки законнють i обrрунтованiсть, а й справедливють правозастосувальних рiшень. За допомогою таких тзнавальних засобiв можна доволi коректно вивчати якраз такi державно-юридичнi явища, що не е цiлком визначеними у формальному аспекп: скажiмо, правотлумачний i правозастосувальний розсуд, особливостi реалiзацi! юридичних норм з оцiнними поняттями, практику визначення "балансу", "пропорцшносп" мiж iнтересами особи i суспiльства [30, с. 12].
Потрiбно аналiзувати уже сформовану практику ^ якщо вона ефективна, надавати !й правово! форми. Необхщно прагнути до децентралiзацi!, дерегулювання та саморегулювання у правi для того, щоб на рiвнi регюнального, локального правового акта або договiрних вiдносин максимально врахувати всi побажання й наблизити правову форму до змюту вщносин.
Децентрал1зац1я правового регулювання. Загальнодержавне (централiзоване) регулювання грунтуеться на тому, що законодавець приймае нормативно-правовi акти, як мають враховувати загальш спiльнi iнтереси суспiльства. Однак законодавець не завжди здатен враховувати штереси суб'ектiв i публiчного, i приватного права.
Перехщ до ринкових вщносин сприяе зростанню значення договору як форми та засобу регулювання приватноправових вщносин. Договiрне регулювання щодо централiзованого розглядаеться як децентралiзоване. Держава через децентралiзацiю правового регулювання надае можливють суб'ектам правовщносин враховувати i публiчнi, i приватноправовi iнтереси.
Спiввiдносячи централiзоване та децентралiзоване право в рiзних сферах суспiльного життя, Т. Кашанша вважае, що це спiввiдношення не мае бути однакове. На !! думку, у рiзних сферах воно мае такий вигляд:
1) у полггичнш сферi мае домшувати централiзоване регулювання (форми полггично! дiяльностi, структура органiв державно! влади та оргашв мiсцевого самоврядування, принципи
1хньо1 роботи, межi втручання держави i дiяльнiсть суб'eктiв господарювання тощо) - 80 %, а децентралiзоване - 20 %;
2) в економiчнiй сферi централiзоване регулювання (бюджетнi, податков^ фiнансовi та iншi правовiдносини, що мають публiчний характер; форми права власносп та принципи !х здшснення; види санкцiй за неналежне виконання обов'язкiв тощо) - 70 %, а децентралiзоване (свобода договору та господарсько! iнiцiативи) - 30 %;
3) у сощальнш сферi централiзоване регулювання (основнi права та свободи людини i громадянина, гарантп та способи !х правового захисту, встановлення заборони протиправно! поведiнки, передбачення основ та принцитв регулювання освiти, науки, мистецтва, спорту, сощального захисту тощо) мае становити - 10-15 %, а децентралiзоване - 85-90 % [5, с. 20-23].
Необхщшсть децентралiзацil правового регулювання зумовлена об'ективними та суб'ективними умовами. Об'ективш умови зумовлеш складнютю суспiльних явищ та неможливютю (зокрема недоцiльнiстю) постiйно коригувати правовi норми, динамiзмом суспiльного життя та розширенням прав людини. Цi умови потребують використання i застосування, серед шшого, нормативно-правових приписiв (звича!, звича! дiлового обороту, аналогiя). Суб'ективними умовами е: доцшьшсть, через врахування свщомосп й свободи суб'ектiв, пiдвищити стутнь добровiльного виконання правових норм, а також використання iнтелектуального, культурного, освггнього потенцiалу людини, що сприяе розвитку не лише особистосп, але й суспшьства загалом.
Так, однiею iз засад цивiльного законодавства е свобода договору. В сучасних умовах дiя цього принципу сприяе появi диспозитивних норм права, розширенню сфери договiрного регулювання та застосуванню договору як основного засобу регулювання приватних господарських, цивiльних, трудових, сiмейних та шших приватноправових вiдносин.
Вiдповiдно до положень ст. 6 Цившьного кодексу Укра!ни (далi - ЦК Укра!ни) сторони мають право та можуть: укласти договiр, який не передбачений актами цившьного законодавства, але вщповщае загальним засадам цившьного законодавства; врегулювати у договор^ який передбачений актами цившьного законодавства, сво! вщносини, як не врегульованi цими актами; вщступити вiд положень актiв цивiльного законодавства i врегулювати сво! вiдносини на власний розсуд. Однак законодавець передбачив, що сторони в договорi не можуть вщступити вщ положень акпв цившьного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у раз^ якщо обов'язковють для сторiн положень акпв цивiльного законодавства випливае з !х змiсту або iз сутi вщносин мiж сторонами.
У ст. 7 ^мейного кодексу Укра!ни (далi - СК Укра!ни) передбачено, що: шмейш вiдносини регулюються, окрiм кодексу, шшими нормативно-правовими актами; сiмейнi вiдносини можуть бути врегульованими за домовлешстю (договором) мiж !х учасниками; сiмейнi вщносини регулюються лише у тiй частиш, у якiй це допустимо i можливо з погляду iнтересiв !х учасникiв та iнтересiв суспiльства; шмейш вiдносини регулюються на засадах справедливости, добросовiсностi та розумностi, вiдповiдно до моральних засад суспшьства.
Законодавець, враховуючи конституцшний принцип "шхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством" (ч. 2. ст. 19 Конституци Укра!ни), сприяе розширенню договiрного регулювання приватноправових вщносин завдяки передбаченим у Цившьному кодекс Укра!ни таким конструкцiям законодавчо! техшки: "якщо iнше не встановлено договором" (ч. 3 ст. 576, ч. 2 ст. 586, ч. 1-2 ст. 587, ч. 4 ст. 604 ЦК Укра!ни); "якщо шше не встановлено договором або законом" (ч. 5 ст. 24, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 191, ст. 322-333, ч. 1 ст. 331, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 334, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 381, ч. 1 ст. 514, ч. 1 ст. 516, ч. 2 ст. 523, ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 544, ч. 6 ст. 576 ЦК Укра!ни); "якщо шше не встановлено договором мiж фiзичними особами" (ч. 1 ст. 536); "якщо шше не встановлено договором, актами цившьного законодавства, не випливае iз суп зобов'язання або звича!в дшового обороту" (ч. 2 ст. 538, ст. 539 ЦК Укра!ни); "якщо шше не встановлено договором мiж ними" (ч. 4 ст. 542 ЦК Укра!ни); "якщо шше не встановлено договором, актами цившьного законодавства або не випливае iз суп зобов'язання" (ст. 621, ч. 2 ст. 704 ЦК Укра!ни); "якщо шше не встановлено договором, законом або
не випливае iз суп договору" (ч. 5 ст. 626 ЦК Укра!ни); "якщо iнше не встановлено договором або не випливае iз суп змiшаного договору" (ч. 2 ст. 628 ЦК Укра!ни); "якщо шше не встановлено договором або звичаями дшового обороту" (ч. 2 ст. 668 ЦК Укра!ни).
У ^мейному кодексi Укра!ни законодавець використовуе таю конструкци: "вiдносини можуть бути врегульоваш за домовленiстю (договором) мiж !х учасниками" (ч. 2 ст. 7 СК Укра!ни); "можуть врегулювати сво! вiдносини за домовленiстю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, шших закошв та моральним засадам суспшьства" (ч. 1 ст. 9 СК Укра!ни); "встановленi законом або домовлешстю (договором) сторiн" (ч. 2 ст. 18 СК Укра!ни).
У Земельному кодекс Укра!нi (далi - ЗК Укра!ни) використано таю конструкци: "якщо шше не встановлено законом та не порушуе права шших ошб" (ч. 2 ст. 79 ЗК Укра!ни); "якщо шше не передбачено договором" (ст. 27 ЗК Укра!ни); "якщо шше не встановлено угодою мiж ними" (ч. 3 ст. 106 ЗК Укра!ни); "якщо шше не передбачено угодою мiж ними" (ч. 2 ст. 89 ЗК Укра!ни); "якщо шше не встановлено законом" (ч. 1 ст. 133 ЗК Укра!ни); "якщо шше не передбачено законом" (ч .4 ст. 83; ч. 4 ст. 84; ч. 1 ст. 133 ЗК Укра!ни); "якщо шше не передбачено законом або договором" (ч. 1 ст. 95; ч. 2 ст. 135 ЗК Укра!ни); "за домовлешстю мiж ними" (ч. 2 ст. 108 ЗК Укра!ни).
У Кодекс закошв про працю Укра!ни (далi - КзпП Укра!ни) мютяться таю конструкци: "якщо шше не передбачено договором" (ч. 2 ст. 17 КЗпП Укра!ни); "якщо шше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторш" (ч. 2 ст. 21 КЗпП Укра!ни); "якщо шше не вставлено законодавством" (ч. 1 ст. 27 КЗпП Укра!ни).
Також одним з позитивних аспектов правово! децентралiзацi! е плюралiзм у застосуванш джерел права, або так звана "полщжерельнють права", що сприяе залученню до процесу правотворення широкого кола суб'екпв - мiжнародних оргашзацш, судових оргашв (Конституцш-ний Суд Укра!ни, пленум Верховного Суду Укра!ни, Вищого спецiалiзованого суду Укра!ни з розгляду цившьних i кримшальних справ, Вищого господарського суду Укра!ни, Вищого адмшь стративного суду Укра!ни), громадських асоцiацiй та спiлок. При цьому зростае юльюсть та значення вщносно визначених структурних елементiв у системi права. Маемо на увазi правовi принципи (справедливiсть, верховенство права, свобода, добросовюнють, розумнiсть, економiчна обгрунтованють), оцiннi поняття, диспозитивнi норми, модельне законодавство, рекомендацшш акти.
Правове саморегулювання як рiзновид правового регулювання у правовш науцi визначають як самостшну й iнiцiативну дiяльнiсть суб'ектiв права для досягнення власних цшей у межах чинного законодавства, що спрямована на впорядкування конкретних суспшьних вщносин за допомогою формування i встановлення ними правил.
Принципи ще! стратеги, як зазначае В. Ю. Скоробагатов, можна подати так: саморегулювання -умова порядку; чим менше зовшшнього (державного) регулювання, тим бшьше саморегулювання; чим менше зовшшнього (державного) регулювання, тим бшьше порядку [32, с. 29].
У разi саморегулювання суб'ект надшений правом легально й оперативно керувати власною дiяльнiстю чи поведшкою (акти саморегулювання приймають т суб'екти, щодо яких вони ддать, тобто в однш особi поеднано суб'ект правотворчосто та реалiзацi!).
Риси правового саморегулювання, яю вiдрiзняють його вщ загального правового регулювання: рiвноправне становище суб'екпв, автономiя !хньо! волi, самостшна майнова вiдповiдальнiсть та вiдсутнiсть втручання з боку держави.
Ю. Лескова видшяе основнi (унiверсальнi) ознаки саморегулювання:
1) пщнормативний характер, тобто здшснення його на основi державного правового регулювання, що передбачае загальш принципи взаемин, але не зводиться до них;
2) власний вольовий змют та самостшна регулювальна функщя, що виокремлюють його автономний характер щодо держави;
3) взаемне узгодження вщносин безпосередньо учасниками;
4) розраховане на регулювання поведшки ошб, що створюють для себе певш правила поведшки [7, с. 133].
У зарубiжних крашах процес саморегулювання широко застосовусться в державнiй та приватнш сферах. Так, в Японiï внесено змши до антимонопольного законодавства впродовж 1980— 1990 рр., що сприяло переходу контролю за дiяльнiстю промислових шдприемств вiд держави до системи саморегулювальних органiзацiй.
З одного боку, японська система саморегулювання - це процес, за якого торговельна асощащя, що складасться з провщних шдприемств, розробляе правила торгiвлi для своeï галузi промисловостi та контролюе невиконання правил через санкцп, розробленi самою асощащею. З iншого боку, японське саморегулювання балансуе на межi закону, оскшьки це дозволяе антимонопольне законодавство. Щоб зрозумiти, де виникае ця вщмшнють, С. Астаф'ев видiляe два види саморегулювання в Японп:
1) адмшстративне саморегулювання (дiï, спрямованi на структурування правил та iнструкцiй для оптимiзацiï правового регулювання з метою збшьшення обсягiв торгiвлi);
2) захисне саморегулювання (дп, спрямованi на захист промисловосп вiд конкуренцiï, створюючи захисш бар'ери) [1].
Сфера саморегулювання в Украш охоплюе рiзнi суспiльнi вщносини:
- саморегулювання у сфер1 державного управл1ння. Недержавш суспшьш iнституцiï (неприбутковi та громадськi органiзацiï) в процесi взаeмодiï з органами державно1' влади функцюнують вiдповiдно до самостiйно розроблених правил, регламента та стандарта. Наприклад, Торгово-промисловi палати як неприбутковi самоврядш органiзацiï мають право проводити за дорученням державних органiв незалежну експертизу проекта нормативно-правових акта з питань економши, зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, а також з шших питань, що стосуються права та штереив пщприемщв (п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону Украши "Про торгово-промисловi палати в Украш" [28]) та в разi ввезення товарiв з митно1' територiï Украши видавати сертифiкати про походження товарiв [11];
- саморегулювання профестних оргашзацШ. Саморегулювання в процес здшснення дiяльностi суддiв, адвокатiв, нотарiусiв та iнших представникiв юридично1' професп е однieю з гарантiй незалежносп цих осiб пiд час здшснення ними професшно1' дiяльностi. Зазначенi товариства здшснюють саморегулювання в декiлькох напрямах: формування самооргашзовано1' органiзацiï, встановлення стандарта поведшки членiв органiзацiï та контролю за 1'х виконанням. Прикладами акта саморегулювання е: Кодекс суддiвськоï етики, затверджений XI зЧ'здом суддiв Украши 22 лютого 2013 р. [3], та Правила адвокатсько1' етики, затверджеш Установчим зЧ'здом адвокатiв Украши 17 листопада 2012 року [10].
Акти саморегулювання професшних юридичних товариств можна умовно подшити на три групи: акти, що визначають правила виконання членами товариства професшних обов'язюв, порядок формування товариств та вилучення зi складу товариства; порядок прийняття акта оргашзацшного характеру; акти допомiжного характеру.
В актах саморегулювання можуть бути конкретизоваш положення нормативно-правових акта. Частина 1 ст. 55 Закону Украши "Про судоустрш та статус суддiв" мютить вимогу для суад "не вчиняти дш, що порочать звання сувд та принижують авторитет судово1' влади" [27]. Це положення докладшше викладено у згадуваному нами КСЕ. Так, суддя мае право брати участь у громадськш дiяльностi, публiчних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, авторитету суду i не можуть вплинути на здшснення правосуддя (ст. 17 КСЕ); участь сувд в сощальних мережах, штернет-форумах та застосування ним шших форм спшкування в мережi 1нтернет е допустимими, проте суддя може розмщувати, коментувати лише ту шформащю, використання яко1' не завдае шкоди авторитету суддi та судово1' влади (ст. 20 КСЕ).
На жаль, в Украш е негативна практика затвердження саморегулювальних акта представниюв юридично1' професи органами державно1' влади. Так, наказом вщ 4 жовтня 2013 р. Мшстерства юстицiï Укра1'ни затверджено "Правила професшно1' етики нотарiусiв Украши" [24], а також наказом Генерального прокурора Украши вщ 28 листопада 2012 р. затверджено "Кодекс професшно!' етики та поведшки пращвниюв прокуратури" [22].
n0Tpi6H0 звернути увагу, що, вщповщно до ч. 1 ст. 47 Закону Украши "Про цшш папери та фондовий ринок" [29], регулювання фондового ринку здшснюе держава та саморегулювальш органiзацiï (далi - СРО). Законодавець надшяе широким спектром повноважень саморегулювальш оргашзацп, надаючи 1'м право на: впровадження норм професiйноï етики у практичнш дiяльностi учасникiв об'еднання; розроблення i затвердження методичних рекомендацiй щодо провадження вщповщного виду професiйноï дiяльностi на фондовому ринку; впровадження ефективних механiзмiв вирiшення спорiв, пов'язаних з професшною дiяльнiстю учасникiв об'еднання; мониторинг дотримання Статуту та внутрiшнiх документа об'еднання його учасниками; розроблення i затвердження обов'язкових для виконання членами СРО Правил (стандарта) провадження вщповщного виду професiйноï дiяльностi на фондовому ринку, за винятком тих Правил (стандарта), яю прямо встановлеш законом; розроблення заходiв, спрямованих на запобтання порушенням членами СРО норм законодавства та внутршшх документiв СРО, зокрема в разi припинення ними своеï професiйноï дiяльностi; застосування заходiв дисциплшарного впливу до членiв СРО у разi виявлення порушень Статуту СРО, внутршшх документiв СРО.
Законодавець не може врегулювати усi вiдносини в суспшьсти та передбачити прояви поведшки i взаемодп вiдповiдних суб'ектiв. Саморегулювання може становити деякою мiрою "альтернативу" правовому регулюванню за його об'ективно1' вiдсутностi чи низько1' якостi законодавства, зокрема надмiрноï формалiзацiï права.
За надмiрноï формалiзацiï права, як фактичного зведення в абсолют законодавства, як единого джерела права та вираження волi держави (чи рiзних груп державного апарату), право й саморегулювання можуть протиставлятися. С. ЗаЫн [3, с. 41] зазначае, що передбачення i визнання в суспшьств права на самооргашзащю й самостшнють у виборi сво1'х дш, якщо вони при цьому не порушують прав i законних штереив iнших суб'екпв вiдносин, свiдчить про високий рiвень правово1' культури цього суспiльства.
Акти саморегулювання, за аналопею з нормативно-правовими актами, е формою вираження сощального нормування. Норми саморегулювання - це правила поведшки, що мають певш властивосп норм права (структура, дiя в чаш, просторi та коло ошб тощо). Однак варто визначити 1'х сутнiснi вiдмiнностi:
1) встановлення норм саморегулювання за "залишковим принципом". Саморегулювання здшснюеться там, де законодавець не врегулював вщносин. У правовш OT^mi Украши не дiе принцип de facto конституцшних обмежень на розширення сфери правового регулювання державою. Конституцшний Суд Украши не оцшюе правомiрностi факту регулювання державою певно1' сфери суспiльних вiдносин, а оцшюе лише адекватнють використання засобiв правового регулювання;
2) акти самоврядування, на вщмшу вщ нормативно-правових актiв, мiстять порiвняно "м'якi" санкцiï за порушення 1'х норм;
3) актам саморегулювання притаманна "гнучюсть" та "мобiльнiсть" порiвняно з положеннями нормативно-правових акта. Це зумовлено тим, що, як правило, порядок i процедура ухвалення цих акта не е складними, що сприяе ïх швидкш та адекватнш реакци щодо мшливих умов й обставин розвитку суспшьних вiдносин [4, с. 215-217].
Реалiзацiя права на саморегулювання у правовш œ^^i зумовлена не лише тим, що не порушуе прав i свобод шших ошб, а е суспшьно корисною. Завдяки належному функцюнуванню iнституту саморегулювання дiе презумпцiя правомiрноï поведiнки, свобода шдивща здiйснювати дiяльнiсть, що прямо не заборонена законом тощо.
Дерегулювання. Дерегулювання - це усунення "бар'ерiв", законодавчо встановлених державою на шляху до свободи пщприемницько1' дiяльностi, а також реалiзацiï конституцшних прав: "на пщприемницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом" (ст. 42 Конституцп Укра1'ни); "на працю, що включае можливють заробляти собi на життя працею, яку вш вiльно вибирае або на яку вшьно погоджуеться" (ст. 43 Конституци Укра1'ни); "свобода лiтературноï, художньо1', науково1' i технiчноï творчостi" (ст. 54 Конституцп Украши).
Пюля проголошення незалежностi Украши державна полггика була спрямована на побудову правовоï держави та громадянського суспiльства. Для цього Указом Президента Украши вщ 22 липня 1998 р. "Про заходи щодо впровадження Концепцп адмiнiстративноï реформи" [25] встановлювалося, що держава прагне дерегулювання, тобто передавання сво1х функцш механiзмам ринковоï саморегуляцiï й недержавним шститущям. З огляду на цей акт, потрiбно було усунути штучш адмiнiстративнi бар'ери, зменшити рiвень корупцiï, створити сприятливе правове середовище для здiйснення господарськоï дiяльностi.
18 березня 2004 р. в додатку до Закону Украши "Про Загальнодержавну програму адаптацп законодавства Украши до законодавства Свропейського Союзу" зазначено, що "для того, щоб процес переходу до свободи ведення пiдприeмницькоï дiяльностi не набув хаотичноï форми, але разом з тим вщповщав основним принципам демократичноï держави, в Украш вже досить багато часу тривае процес дерегулювання п^^р^мни^^ дiяльностi та перехщ на цивiлiзованi стандарти торпвлГ' [21].
У Концепцiï вдосконалення державного регулювання господарськоï дiяльностi [26] задекларовано, що у процесi вдосконалення державного регулювання господарськоï дiяльностi мае бути забезпечено усунення необгрунтованих перешкод у реалiзацiï пiдприeмницькоï iнiцiативи. Передбачено необхщшсть забезпечити реалiзацiю дерегулювання господарськоï дiяльностi, провiвши у вiдповiдних сферах економши оцiнку системностi та узгодженостi регуляторних акпв, що регулюють вiдносини у цих сферах.
В аналггичнш доповщ "Системна криза в Украïнi: передумови, ризики, шляхи подолання" Нацiонального шституту стратегiчних дослiджень зазначено, що протягом останшх рокiв iстотно зменшилась кшьюсть необхiдних дозвiльних документiв i лщензш для пiдприeмницькоï дiяльностi, запроваджено декларативний принцип для початку дiяльностi для бшьшосп видiв господарськоï дiяльностi, спрощено процедури банкрутства та закриття шдприемств тощо. Проте нерщко процедури спрощувались в тих видах дiяльностi, яю не стосуються широкого кола шдприемств, спостер^алося агрегування видiв, що пщдягають лiцензуванню, чи пiдмiна дозвiльних документа процедурами галузевоï сертифiкацiï [9, с. 37, 44]. Затримувалося чи дезавуювалося пщзаконними актами практичне впровадження законодавчих новацш. Отже, за вiдчутних кшьюсних показникiв дерегуляцiï перетворення загалом яюсть регуляторноï системи iстотно не полшшилась. Це не лише погiршувало пщприемницький клiмат, а й дискредитувало стратепю реформ зокрема та полiтику держави загалом [31, с. 53].
Державна полггика дерегулювання е одним з основних елемента практичноï iмплементацiï новоï моделi розвитку Украши та невщ'емною складовою частиною eвропейськоï iнтеграцiï. В украшських реалiях дерегулювання - не самоцшь, а необхiдний iнструмент, основним завданням якого е кардинальне покращення механiзмiв ринкових вщносин та чинник пщвищення стандарта життя людини.
Ефективнють та результативнють полпики дерегулювання полягатиме у припиненш функцiонування зайвих i обтяжливих адмшстративних бар'eрiв, зменшеннi часових i грошових ресуршв, як вилучатимуться з об^ових кошта малого та середнього пщприемництва на дотримання i виконання обов'язкових процедур державного регулювання, скороченш обтяжливих та жпотрГ6них контрольно-перевiряльних заходiв.
Протягом 2014-2015 роюв прийнято законодавчi [12-18; 20] та пщзаконш акти [2; 17; 19; 23], спрямоваш на створення умов для покращення господарськоï дГяльносп дерегулюванням (скасовано документи дозвшьного характеру, лiцензiï для здiйснення певних видГв дГяльностГ, вимоги щодо наявносп у юридичноï особи печатки тощо).
В Украш, враховуючи ïï посткризовий стан та сучасну економiчну нестабшьнють, низьку економiчну й iнвестицiйну привабливють держави, потрГ6но запровадити ефективну державну полпику дерегулювання. Це необхiдно здшснити, прийнявши на законодавчому рГвнГ: 1) процедури проведення правового аудиту якосп та результативносп дiï i застосування законодавства у сферi регуляторноï та реeстрацiйно-дозвiльноï полГтики; 2) створення централiзованоï системи единих дозвГльних центрiв, що здшснюватимуть дГяльнГсть за принципом единого вшна; 3) забезпечення i
на загальнодержавному, i на регюнальному рiвнях системи "електронного урядування" для тдвищення ефективностi дiяльностi держави. Реалiзацiя цих заходiв сприятиме перетворенню держави перехщного перiоду на державу-сервiс.
Висновки. Практична значущють проаналiзованих процесiв проявляеться, насамперед, через максимальне наближення форми i змюту формалiзацiï права до природного стану суспшьних вiдносин, на цш основi потрiбно формувати найфундаментальнiшi правовi модуси для побудови громадянського суспшьства та правово1' держави. Потрiбно також аналiзувати уже сформовану суспiльну практику, i якщо вона ефективна - надавати ш правово1' форми в контекст соцiологiчного розумiння у формалiзацiï права. Для побудови правово1' держави i громадянського суспшьства варто використовувати деформалiзованi юридичш конструкцiï, а саме: 1) децентралiзацiю правового регулювання; 2) правове саморегулювання як засiб оптимiзацiï нормативних масивiв; 3) правове дерегулювання як усунення "бар'ерiв", законодавчо встановлених державою на шляху до свободи тдприемницько1' дiяльностi, покращення механiзмiв ринкових вщносин та чинник пщвищення стандарта життя людини.
1. Астафьев С. А. Опыт саморегулирования предпринимательской деятельности Японии и России: сравнительный анализ / С. А. Астафьев // Проблемы теории и практики управления. -2010. - № 6 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://eizvestia. isea. ru/pdf. aspx?id=13962. 2. Деяк питання дерегуляцИ' господарськог д1яльност1: Постанова Каб1нету М1тстр1в Украгни в1д 28 ачня 2015 року № 42 // Офщйний в1сник Украгни. - 2015. - № 12. - Ст. 316. 3. Заикин С. С. Зарубежный опыт реализации права на саморегулирование / С. С. Заикин // Труды молодых исследователей по сравнительному праву. - М. : Юрист, 2009. - С. 39-46. 4. Заикин С. С. Право и саморегулирование как "социальный капитал" / С. С. Заикин, С. В. Васильева, А. О. Лебедев, А. В. Чаплинскии // XI Международная научная конференция по проблемам развития экономики и общества: в 3 кн. / отв. ред. Е. Г. Ясин; Высш. шк. экономики. - М. : ИД НИУ ВШЭ, 2011. -С. 206-217. 5. Кашанина Т. В. Соотношние централизованного и децентрализованного правового регулирования: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 "Теория и история права и государства; история правовых учений" / Т. В. Кашанина ; Моск. юрид. ин-т - М., 1992. - 48 с. 6. Кодекс судд1вськог етики, затверджений XI черговим з'г'здом судд1в Украгни 22 лютого 2013 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://court. gov. ua/userfiles/Kodex%20sud%20etiki (1). pdf
7. Лескова Ю. Г. Саморегулирование как негосударственное регулирование / Ю. Г. Лескова // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение // Вопросы теории и практики. - 2011. - № 8 (14). - Ч. 1. - С. 132-137.
8. Меморандум "Про нам1ри щодо взаемного ствробтництва у галуз1 сприяння розвитку саморегулювання тдприемницьког та профестног д1яльност1 в Украгш" в1д 10 жовтня 2008 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. dkrp. gov. ua/info/2151. 9. Мехатзми полтшення тдприемницького кл1мату в процес реал^зацИ' економ1чних реформ в Укран / Я. В. Бережний, О. I. Кмевич, Д. В. Лятн, Н. С. Медведкова [та т.]. - К. : Н1СД, 2013. - 80 с. 10. Правила адвокатськог етики, затвердженм Установчим з'г'здом адвокат1в Украгни 17 листопада 2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://vkdka. org/pravil-advokatskoji-etiki. 11. Про визначення Торгово-промисловог палати уповноваженим органом з видач1 сертифтат1в про походження товару : Постанова Каб1нету М1тстр1в Украгни в1д 25 лютого 2003 року № 255 // Офщйний в1сник Украгни. - 2003. - № 9. - Ст. 398. 12. Про внесення зм1н до деяких законодавчих акт1в Украгни щодо спрощення порядку в1дкриття б1знесу та встановлення принципу провадження господарськог д1яльност1 суб 'ектами приватного права без застосування печаток: Закон Украгни в1д 15 кв1тня 2014 року № 1206-VII// В1домост1 Верховног Ради Украгни. -2014. - № 24. - Ст. 133. 13. Про внесення зм1н до деяких законодавчих акт1в Украгни щодо спрощення умов ведення б1знесу (дерегулящя): Закон Украгни в1д 12 лютого 2015 року № 191-VIII// В1домост1 Верховног Ради Украгни. - 2015. - № 21. - Ст. 133. 14. Про внесення зм1н до деяких законодавчих акт1в щодо харчових продукт1в: Закон Украгни в1д 22 липня 2014 року № 1602-VII //
BidoMoemi Верховног Ради Украши. - 2014. - № 41-42. - Ст. 2024. 15. Про внесення змт до Закону Украши "Про Державний бюджет Украши на 2014 piK: Закон Украши eid 31 липня 2014 року № 1622-VII // Biдoмoсmi Верховног Ради Украши. - 2014. - № 35. - Ст. 1180. 16. Про внесення змт до Закону Украгни "Про дозвтьну систему у сфеpi господарськог дiяльнoсmi" щодо вдосконалення процедури видачi дoкуменmiв дозвиьного характеру, оформлених центральними органами виконавчог влади вiд вiд 13 травня 2014 року № 1252-VII // Biдoмoсmi Верховног Ради Украгни. -2014. - № 28. - Ст. 934. 17. Про внесення змт до Лщензтних умов провадження дiяльнoсmi з адмiнiсmpування недержавних пенстних фoндiв: Розпорядження Нащональног кoмiсiг, що здтснюе державне регулювання у сфеpi ринюв фтансових послуг вiд 09 ачня 2014 року № 25 // Офщйний вiсник Украгни. - 2014. - № 20. - Ст. 643. 18. Про внесення змт до Податкового кодексу Украгни та деяких законодавчих акmiв Украгни щодо податковог реформи: Закон Украгни вiд 28 грудня 2014 року № 71-VIII // Biдoмoсmi Верховног Ради Украгни. - 2015. - № 7-8. - Ст. 55. 19. Про внесення змт до Порядку лщензування дiяльнoсmi з надання освттх послуг: Постанова Кабiнеmу Мiнiсmpiв Украгни вiд 05 квтня 2014 року № 233 // Офщйний вiсник Украгни. - 2014. - № 55. - Ст. 1504. 20. Про внесення змт до сmаmmi 34 Закону Украгни "Про засади державног регуляторног полтики у сфеpi господарськог дiяльнoсmi: Закон Украгни вiд 05 червня 2014 року № 1319-VII// Biдoмoсmi верховног Ради Украгни. - 2014. - № 30. - Ст. 1009. 21. Про Загальнодержавну програму адаптацп законодавства Украгни до законодавства Свропейського Союзу. Перелт акmiв законодавства Украгни та acquis Свропейського Союзу у пpiopиmеmних сферах адаптацп (Рoздiли 2-7) : Закон Украгни вiд 18 березня 2004 року № 1629-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1. rada. gov. ua/laws/show/1629%D0%B1 -15. 22. Про затвердження Кодексу профестног етики та поведтки пращвниюв прокуратури : Наказ генерального прокурора Украгни вiд 28 листопада 2012 року № 123 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. gp. gov. ua/ua/kodet. html? _m=publications&_t=rec&id=113992. 23. Про затвердження перелМв moваpiв, експорт та iмпopm яких тдлягае лщензуванню, та квот на 2015 рк Постанова Кабiнеmу Мiнiсmpiв Украгни вiд 14 ачня 2015 року № 1 // Офщйний вiсник Украгни. - 2015. - № 6. - Ст. 123. 24. Про затвердження Правил профестног етики нomаpiусiв Украгни : Наказ Мiнiсmеpсmва юстицп Украгни вiд 4 жовтня 2013 року № 2104/5 // Офщйний вiсник Украгни. - 2013. - № 82. - Ст. 580. 25. Про заходи щодо впровадження Концепцп адмiнiсmpаmивнoг реформи в Украт : Указ Президента Украгни вiд 22 липня 1998 року № 810/98 // Офщйний вiсник Украгни. - 1999. - № 21. -Ст. 32. 26. Про Концеп^ю вдосконалення державного регулювання господарськог дiяльнoсmi: Указ Президента Украгни вiд 03 березня 2007 року № 816/2007 // Офщйний вiсник Украгни. - 2007. -№ 66. - Ст. 11. 27. Про судоустрт та статус суддiв : Закон Украгни вiд 7 липня 2010року № 2453-VI // Biдoмoсmi Верховног Ради Украгни. - 2010. - № 41, 41/42; 43; 44/45. - Ст. 1468. 28. Про mopгoвo-пpoмислoвi палати в Украгш : Закон Украгни вiд 2 грудня 1997року № 671/97 ВР // Biдoмoсmi Верховног Ради Украгни. - 1998. - № 13. - Ст. 52. 29. Про цтш папери та фoндoвi ринки : Закон Украгни вiд 23 лютого 2003 року № 3480-IV // Biдoмoсmi Верховног Ради Украгни. -2006. - № 31. - Ст. 1126. 30. Рабтович П. М. Проблеми трансформацп методологп втчизняного правознавства: досягнення, втрати, перспективи / П. М. Рабтович // Biсник Академп правових наук Украгни. - 2002. - № 4. - С. 3-14. 31. Системна криза в Украгш: передумови, ризики, шляхи подолання: аналт. доп. / Я. А. Жалто, К. А. Кононенко, В. М. Яблонський [та т.]; за заг. ред. Я. А. Жалша. - К. : Н1СД, 2014. - 132 с. 32. Скоробогатов В. Ю. Саморегулирование как свойство правовой системы : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 "Теория и история государства и права; история учений о праве и государстве" /В. Ю. Скоробогатов ; НИУ ВШЭ. - М., 2013. - 186 с. 33. Doing business in a more transparent word. Ukraine. The International Bank for Reconstruction and Development. - 2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://russian. doingbusiness. org/data/exploreeconomies/ukraine#dealing-with-construction-permits.
