CC BY
65
УДК 349.2
КОЛ1З11 М1Ж КОНКРЕТНИМИ НОРМАМИ ТА ОСНОВНИМИ
ЗАСАДАМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ В1ДНОСИН
в. в. срьоменко,
Нацюнальний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Розглянуто проблеми розмежування та застосування на практищ основних засад (принцитв) правового регулювання трудових в1дносин та конкретних правових припиав.
Ключов1 слова: основш засади (принципи) трудового права, загальш i спещальш
У науковш лггератур1 школи не було обгрунтовано 1 належно розв'язано проблему кол1зш м1ж основними засадами (принципами) трудового законодавства та конкретними правовими нормами. На шдтвердження цього дат за текстом процитовано вщповщш твори теоретиюв права та науковщв-фах1вщв у галуз1 трудового права. Однак на практищ не визнано за можливе вщмовитися вщ законодавчого закршлення основних засад (принцитв) законодавства про працю.
Пщ час внесення численних змш та доповнень до чинного Кодексу
^у £ ЯIII17 II Г 1111 I ▼
закошв про працю Укра1ни (дат за текстом - КЗпП) його ст. 2, що завжди тлумачилась як така, що закршлюе основш засади (принципи) законодавства про працю, 1з нього не була вилучена. З шшого боку, КЗпП 20.03.1991 р. було доповнено статтею, що закршлюе принцип р1вност1 трудових прав громадян Украши.
Не вщмовився законодавець вщ ще! законодавчого закршлення основних засад (принцитв) { шд час розробки проекту Трудового кодексу Украши (дат -Проект). У його ст. 3 було сформульовано 19 основних засад правового
норми, колiЗil и прогалини норм трудового законодавства.
;
регулювання трудових вщносин враховуючи положення про недопущення дискримшаци та заборону примусово! працi [9].
Але марними е спроби вiднайти в чинному КЗпП чи в Проект положення про те, в який же спо^б слiд тд час правозастосування вирiшувати тизи мiж основними засадами (принципами) трудового законодавства та конкретними правовими приписами. Тому анаиз ще! проблеми слiд визнати актуальним.
Дискуси навколо понять не зав жди виявляються плщними. Але наразi необхiдно з'ясувати, про що, власне, йдеться, коли вживаються термши «основш засади» («принципи») та «конкретш правовi приписи». Термiни «принципи» та «конкретш правовi норми» вживаються, наприклад, у роботах О. Смирнова [13, с. 21], С. Прилипка i О. Ярошенка [8, с. 37].
Можна було б виходити з того, що до основних засад (принцишв) належать законодавчi положення, як ниш закршлеш в ст. 2 КЗпП або внесет
/ if/rv^ I • 7 \ / \ // ъ \
до ст. 3 Проекту. Водночас ус iншi положення, що мютяться в чинних актах
I Кчд Jm \\ J x^s
законодавства про працю, можна було б вважати конкретними правовими приписами. Але це був би суто формальний шдхщ. Вш не враховував би, зокрема, таких чинниюв, як рiзнорiднiсть нормативного матерiалу, внесеного до ст. 2 КЗпП i ст. 3 Проекту, та вщсутшсть нормативного закрiплення у ст. 2 КЗпП i ст. 3 Проекту принципу верховенства права. Подальше ж п^норування принципу верховенства права як регулятора трудових вщносин е неприпустимим, оскшьки вщдаляе правове регулювання трудових i пов'язаних iз ними вщносин вiд того конституцiйного положення (принципу верховенства права, закршленого в ч. 1 ст. 8 Конституци), яке мае найвищу юридичну силу i вiдтворюе дух Конституци Укра!ни.
За вiдсутностi законодавчого визначення поняття основних засад
(принцишв) законодавства про працю та законодавства взагалi е сенс
звернутися до тлумачення !х (принципiв) актами законодавства. Але цей шлях
виявляеться хибним. Так, якщо спробувати з'ясувати змют поняття основних
засад (принцишв) на пiдставi Конституци Укра!ни, то виявляеться, що воно
охоплюе i принцип верховенства права, що мае якнайширший змют i потребуе
2
не лише конкретизации а й осмислення й поступового впровадження в суспшьт вщносини, i суто конкретт законодавчi положення. До таких, наприклад, належать припис п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституци Укра!ни, яким вщповщним особам надаеться право апеляцшного та касацiйного оскарження рiшення суду (^м випадкiв, встановлених законом), i припис п. 9 ^е! ж частини, що покладае на оЫб, яких це стосуеться, обов'язок виконувати ршення суду. Такi ж результати дае i звернення до ст. 3 Проекту.
Оскшьки чиннi законодавчi акти не дають змоги визначити змют поняття
|\ ^Y /In
основних засад (принципiв) трудового законодавства, постае необхщнють звернутися до навчально! та науково! лiтератури. II аналiз показуе зокрема, що на базi наукового положення про необхщнють розмежування загальносощального i юридичного права [3, с. 40] науковцi-фахiвцi у галузi трудового права стали виокремлювати принципи права i правовi принципи. «Принципи права, - пише П. Пилипенко, - як категорiя об'ективно! дiйсностi е тими засадами, на яких грунтуеться система права <...> На вщмшу вiд принципiв права, правовi принципи вщображеш в нормативних актах у виглядi окремих загальних положень (нормативних принцитв) ... або ж у «прихованому» виглядi, коли !х змют випливае з багатьох норм.» [7, с. 55-56]. П. Пилипенко цю думку викладае в шших роботах [15, с. 43-44], його також шдтримують деяк науковцi [2, с. 6].
Здавалося б, уже з наведеного зрозумшо, що принципи так званого загальносощального права не внесено до змюту трудового законодавства i вони не мають регулятивного значення. Норми загальносощального права, зазначае П. Пилипенко, е керiвними щеями для юридичного права. «Звщси, - продовжуе вш, - випливае i регулятивна природа принцитв права» [7, с. 53]. Однак не зов^м ясно, в який же спо^б автор дшшов висновку про те, що принципи права як категорiя об'ективно! дшсносл стають регулятором суспiльних вщносин, маючи на увазi, що певне явище, яке е регулятором суспшьних вiдносин, пiдлягае застосуванню судом тд час вирiшення спору, що виникае внаслщок цих вiдносин.
Певною вщповщдю на це запитання е думка про те, що принципи права виступають як надпозитивнi засади, свого роду вище право, засноване на щеях гуманiзму i сощально! справедливостi [3, с. 172]. У галузi трудового права цю думку пiдтримав Д. Паньков [6, с. 65]. Цшком очевидно, що тд принципами права тут розумдать принципи того права, яке вище названо загальносощальним, оскшьки не можна вiднести до надпозитивного права принципи, як закрiпленi у позитивному правь
1дея надпозитивного права дютала у вiтчизнянiй правовiй наущ широку пiдтримку. Особливо слiд звернути увагу на те, що щею надпозитивного права сприйняв Конституцшний Суд Украши та вiдтворив 11 в одному зi сво1х рiшень: «одним з проявiв верховенства права е те, що право не обмежуеться лише законодавством як одшею з його форм, а включае й iншi сощальт регулятори, зокрема норми мораль тралишь звича! тощо, як лептимоваш суспiльством i
1ншу думку висловлював Р. Герцог, колишнш голова Федерального конституцiйного суду ФРН, а згодом Президент ФРН: «Позитивiзм вважае, що права дшть вщповщно до того та в тому обсяз^ в якому вони гарантуються державно-правовими нормами (нормативiстська теорiя Кельзена). Вщ цих прав вiдрiзняються т^ джерелом яких е християнськi цшноси, що не потребують державного визнання, а дшть як надпозитивш права. Але такий шдхщ не мае особливого практичного значення у ФРН, оскшьки Основний закон i без цього мютить широкий перелш прав, й не було особливо! необхщност проголошувати або вдаватися до поняття надпозитивних прав...» [5, с. 15].
1дея надпозитивного права тим паче неприйнятна для Украши, яка е одшею з небагатьох кра1н, де принцип верховенства права закршлений безпосередньо в Конституци, тобто штегрований у позитивне право. За принципом верховенства права будь-який нормативно-правовий акт не може бути витлумачений у правозастосуванш всупереч природi людини, якiй притаманнi ознаки розумностi й моральность Принцип верховенства права реалiзуеться, перш за все, за умови його визнання народом та надання народом
повноважень державi вчиняти ди для суспшьства в цшому. Yci права i свободи людини i громадянина витiкають i3 зазначеного принципу, який мае розумггися не тшьки як верховенство права у державу а й у суспшьс™ та особi.
З огляду на викладене в аспектi ще! статл немае сенсу вести мову про явище, яке вiдповiдно до термшологи, що використовуеться у цитованих висловлюваннях, позначаеться як принципи права («загальносощального»). З метою правозастосування (зокрема для виршення колiзiй мiж принципами трудового законодавства та конкретними правовими приписами) немае сенсу
|\ И
також звертатися до принцишв (основних засад), що не внесет до законодавчих ак^в у виглядi нормативних положень, а випливають iз багатьох норм. Думку про юнування таких принципiв висловлював, зокрема, О. Смирнов [13, с. 23], його шдтримали й iншi науковцi.
Законодавець, формулюючи основнi засади правового регулювання
/ ¿г/с \11 / \ / \ i л\¥>\
трудових вiдносин у ст. 3 Проекту, не робив будь-якого застереження про те,
\£л П\\ ч«^ I Д \
що принципи правового регулювання трудових вiдносин можуть також
виводитись з численних норм трудового законодавства. Нема таких
застережень аш в ст. 4 Закону Укра!ни «Про охорону пращ», в якш
формулюються принципи державно! пол^ики в галузi охорони пращ, аш в ст. 3
Закону Укра!ни «Про зайнятiсть населення», в якiй формулюються основнi
принципи державно! пол^ики зайнятостi населення.
У численних законодавчих актах шших галузей права пiд час
формулювання основних засад (принцишв) також не робиться застереження
про можливють застосування принцишв, як випливають iз конкретних
правових норм. Отже, таю основш засади (принципи) як явище, що мае
враховуватися шд час правозастосування, взагалi не юнують. Цим
заперечуеться !х iснування взагалi. Однак у науковш лiтературi зазначаеться,
що провiдна роль принцишв забезпечуеться !х прямим чи непрямим
закршленням у нормах права, тобто вони можуть бути прямо сформульоваш в
законодавствi або ж випливати з його загального сенсу. Основш засади
(принципи) мають бути не лише орiентиром правотворчо! i правозастосовно!
5
дiяльностi, а й беззаперечною вимогою до ще! дiяльностi.
Стосовно ще! статтi пiд основними засадами (принципами) законодавства про працю слщ розумгги тiльки тi керiвнi ще!, що формулюються в законодавчих актах. Але не вс вони позначаються в актах законодавства про працю як основш засади (принципи). Тож проблема розмежування основних засад (принцитв) i конкретних правових припи^в залишаеться.
У радянськiй теорй права було опрацьовано двi позицй стосовно регулятивного значення принцитв права. Одну з них чпко висловив В. Лазарев: «Принципи права самосттно не регулюють i не можуть регулювати поведшку людей» [4, с. 126]. Тако! ж думки дотримуеться й I. Самощенко [12, с. 36]. 1ншу позицiю висловлено зокрема наступною дiалектичною формулою: «... Суд повинен керуватися у^ею системою принципiв права i на цiй пiдставi точно i неухильно застосовувати юридичнi норми...» [16, с. 155]. Ця дiалектика
/ ^Г/ь^ / V / \ • III
е незбагненною, оскшьки все-таки треба вщповюти на запитання, як же мають
/ r^v OsnO \\ ^J? I вирiшуватися колiзil мiж основними засадами та конкретними правовими
нормами. За наявнос^ тако! колiзil неможливо одночасно керуватися системою
принцитв права i застосовувати конкретш юридичнi норми. Але таку думку
висловлювали i в нов^нш лiтературi з трудового права. По суп, вона стала
патвною. Так, В. Прокопенко писав: «.Принципи е правовими приписами,
причому приписами обов'язковими... Органами з розгляду трудових спорiв
основнi принципи застосовуються як правила для тлумачення вiдповiдних
нормативних акпв» [10, с. 37]. З одного боку, тут стверджуеться, що принципи
е обов'язковими правовими приписами, тобто шдлягають прямому
застосуванню судом як правовi норми. З шшого - автор украй обмежуе сферу
практичного застосування принцитв (основних засад) трудового права.
Проте юнують й дещо конкретнiшi думки про мехатзм сощально! дй
принципiв права: «Вони можуть слугувати критерiем легiтимностi чинного
законодавства, використовуватися для оцшки його змюту» [14, с. 174]. Якщо
розкрити змют цитованого теоретичного положення, то можна дшти висновку,
що положення законодавства, котрi суперечать принципам права,
6
застосовуватися не повинш, а використання принцишв для оцшки змюту законодавства i мае на MeTi виявлення колiзiй мiж принципами права, з одного боку, та конкретними положеннями акив законодавства - з шшого.
Аналопчно й Д. Паньков зазначае, що «змют правових норм i iнститутiв не може суперечити принципам» [6, с. 67]. Це стримане висловлювання також можна було б штерпретувати як неможливють застосування норм трудового права, котрi суперечать принципам ще! галузi права. Але, визначаючи роль принципiв трудового права як спeцифiчного регулятора суспшьних вiдносин, що належать до предмета трудового права, автор пише тшьки про те, що принципи як спeцифiчний регулятор можуть застосовуватися за вщсутноси правових норм, на пiдставi яких пiдлягае вирiшeнню трудовий стр, тобто за наявностi прогалин у трудовому правi [6, с. 65].
У сумiжних галузях юридично!' науки також прямо або завуальовано запроваджуеться щея переважного застосування принцитв галузi права перед
I 1 oW j IIb Д г
конкретними li нормами. Так, Н. Бондаренко наголошуе: «... Коли з'ясовуеться, що правова норма суперечить основнш засадi цивiльного законодавства ... суд повинен ... прийняти ршення, що спираеться на принцип цившьного права.» [1, с. 132].
Тож необхщна розробка чггюшо! й конструктивнiшоi концепци способiв вирiшeння колiзiй мiж принципами правового регулювання трудових та пов'язаних iз ними вiдносинами.
Насамперед слщ звернути увагу на конституцiйно зумовлену необхщнють подiлу основних засад (принцитв) трудового законодавства на двi категорп. До першо! належить принцип верховенства права. Вш - один, але дуже багатий за змiстом, мютить числeннi основнi засади. Юридична сила принципу верховенства права зумовлена вже тим, що вш мютиться в Конституцп Укра'ни. Уже тому вш мае вищу юридичну силу, шж будь-якi положення Кодексу законiв про працю, i не мае значення, е вони основними засадами (принципами) чи конкретними законодавчими положеннями. Але цим не
обмежуеться характеристика юридично!' сили принципу верховенства права.
7
Формулювання ч. 1 ст. 8 Конституци «В Укра!ш визнаеться й дiе принцип верховенства права» слщ тлумачити так: жодне положення будь-якого подзаконного нормативно-правового акта чи законодавчого акта або Конституци Укра!ни не може бути застосоване всупереч принципу верховенства права.
Викладене може бути шдставою для занадто радикальних висновюв: якщо будь-яке нормативне, в тому чи^ й конституцшне, положення шдлягае перевiрцi на вiдповiднiсть принципу верховенства права, що мае досить широкий змют, то й потреби у бтьшоси норм трудового права немае. Це -занадто радикально. Тому конкретш норми трудового права не слщ застосовувати тшьки у випадках, коли вони вочевидь суперечать цьому принципу.
Отже, якщо йдеться про тшзи мiж принципом верховенства права (його
складовими), з одного боку, та конкретними приписами трудового права - з
/ А О \\ J О^Д \ \
iншого, то вони мають розв'язуватися на користь принципу верховенства права
та його складових (з урахуванням викладеного).
Але за 18 роюв пiсля прийняття Конституцi! Укра!ни, що закршлюе
принцип верховенства права, законодавець не тшьки не доповнив чинного
КЗпП принципом верховенства права, а й не знайшов для нього мюця у
Проект^ хоча останнiм пропонувалося закршити дев'ятнадцять принципiв.
Однiею iз причин цього е вщсутшсть iнтересу до проблеми верховенства права
в наущ трудового права.
Стосовно решти основних засад (принцишв) правового регулювання
трудових вiдносин, то, якщо за зразок брати той !х перелiк, що пропонувався
закршити в ст. 3 Проекту, слщ зважати передуем на таке. Пщ заголовком
«Основш засади правового регулювання трудових вщносин» у ст. 3 Проекту
формулювався рiзнорiдний матерiал. Його можна подiлити на три категори, на
три види правових припи^в.
Перший вид них - норми прямо! ди. Так, якщо в п. 13 ст. 3 Проекту
закршлювалася така, серед основних засад правового регулювання трудових
8
вщносин, як забезпечення права пращвниюв на загальнообов'язкове державне сощальне страхування, то це - норма прямо! дй. Право пращвниюв, що прямо випливае з ще! норми, тдлягае безумовному захисту. У частит, де п. 13 ст. 3 Проекту не визначав учасниюв правовщносин щодо загальнообов'язкового державного сощального страхування, це законодавче положення слщ iнтерпретувати як бланкетну норму, котра передбачае, що спещальними правилами мають бути визначенi й види загальнообов'язкового державного сощального страхування, i страхувальники, i страховики, i розмiри зборiв на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, i строки !х сплати, i механiзм стягнення тощо.
Другий вид нормативних положень, що увшшли до ст. 3 Проекту як основш засади правового регулювання трудових вщносин, - це класичш принципи. До них нале жить, наприклад, принцип поеднання державного й
Нарештi, у перелжу основних засад правового регулювання трудових вщносин, наведеному у ст. 3 Проекту, мютяться й тi, що е декларащею держави про !! соцiальнi намiри.
Тепер ми шдшшли до питання, як розв'язувати тизй мiж основними засадами (принципами) правового регулювання i конкретними правовими нормами. Характеристика основних засад (принцитв) як керiвних iдей дае пiдстави вважати, що тшзи мiж основними засадами (принципами) та конкретними правовими нормами мають виршувати на користь перших. Але чинне законодавство про працю жодних шдстав для такого висновку не дае. За загальним правилом основш засади (принципи), закршлеш в законодавчих актах, е загальними правовими приписами, а перевагу в застосуванш мають конкретш (спещальш) правовi норми. Щоправда, такого правила також не закршлюе жоден законодавчий акт. Але воно випливае з лопки нормативно-правових актiв. Однак теза про переважне застосування конкретних правових норм перед основними засадами (принципами) правового регулювання трудових вщносин потребуе певного уточнення.
По-перше, якщо взяти ст. 2 КЗпП чи ст. 3 Проекту, то помнимо тут положення, як. в.дтворюють положення Конституци, а отже, мають юридичну силу конституцшних положень i перевагу в застосуванн. перед конкретними нормами, що формулюються у КЗпП, iнших законах, а тим паче в шдзаконних актах.
По-друге, сл.д брати до уваги й те, що принципи правового регулювання трудових вiдносин, якi формулюються в законодавчих актах, не можуть застосовуватись усупереч конкретним нормам, що регулюються в актах тако! само або вищо! юридично! сили, але можуть застосовуватись усупереч конкретним правовим нормам, як. формулюються в шдзаконних нормативно-правових актах.
Викладене св.дчить, що розмежування основних засад (принцитв) правового регулювання трудових вiдносин i конкретних правових припис.в сьогоднi не лише становить академ.чнии .нтерес, а й мае .стотне практичне
i Ilk
значення. Тож треба повернутися до проблеми такого розмежування.
Законодавчий досв.д нашо! краши св.дчить, що юридичне закршлення
отримують нормативн. положення р.зного р.вня узагальнення - в.д конкретних
правових норм, що в.дтворюють глибоку диференщащю правового
регулювання трудових в.дносин i стосуються обмеженого кола пращвниюв, до
основних засад трудового права найвищого р.вня узагальнення. М.ж цими
двома полюсами наявний широкий спектр правових припис.в, як. р.зняться
р.внем 1х узагальнення. Розмежувати основн. засади (принципи) i конкретн.
правов. приписи за критер.ем р.вня узагальнення нормативних вимог, що в них
формулюються, неможливо через невизначешсть цього критер.ю.
Використання .нших зм.стовних критерив для таких цшей е також
неможливим. За таких умов залишаеться один вих.д - використати формальний
критерш. Якщо певне законодавче положення називаеться в Конституци чи
законодавчому акт. основною засадою (принципом), його застосовують як
основну засаду (принцип), в тому числ. в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 8
ЦПК i ч. 7 ст. 9 КАС. У решт. випадк.в нормативы положення, зокрема й
10
найвищого рiвня узагальнення, застосовують як конкретш правовi приписи.
Сформульоваш у цш статтi положення в частит, що стосуються виршення колiзiй мiж основними засадами (принципами) законодавства про працю, можуть бути використаш шд час правозастосування. Положення про верховенство права як принцип трудового права могло б бути використане тд час розробки нового Проекту або внесення змш та доповнень до КЗпП. Для з'ясування змюту принципу верховенства права як найзначущшого основного принципу трудового права потрiбне подальше докладне дослщження.
Список лггератури:
1. Бондаренко Н. А. Принципы гражданского права и их роль в нормотворческой и правоприменительной деятельности / Н. А. Бондаренко // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - Т. 22 (61). - 2009. - № 1. -С.128-132.
2. Гарасимгв Т. З. Принципи права сощального забезпечення : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Т. З. Гарасим1в. - К., 2002. - 16 с.
3. Колодт А. М. Принципи права Укра!ни / А. М. Колодш. - К. : Юршком, 1998. -
208 с.
4. Лазарев В. В. Применение советского права / В. В. Лазарев. - Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1972. - 200 с.
5. Общая теория прав человека / под ред. Е. А. Лукашевой. - М. : Норма, 1996. -
520 с.
6. Паньков Д. А. Принципи правового регулювання колективних трудових вщносин : дис. ... канд. юрид. наук. / Д. А. Паньков. - Одеса, 2007. - 210 с.
7. Пилипенко П. Д. Проблеми теори трудового права / П. Д. Пилипенко. - Льв1в, 1999. - 214 с.
8. Прилипко С. М. Трудове право Укра!ни: пщручник / С. М. Прилипко, О. М. Ярошенко. - Х. : Ф1НН, 2009. - 728 с.
9. Проект Трудового кодексу Укра!ни [Електронный ресурс] / 1нформ.-пошук. система «Л1га». - Режим доступу : http://JFOUSOOV.LHT.
10. Прокопенко В. Г. Трудове право : пщруч. / В. Г. Прокопенко. - Х. : Консум, 1998. -
480 с.
11. Р1шення Конституцшного Суду Укра!ни у справ1 №1-33/2004 про призначення судом бшьш м'якого покарання вщ 02.11.04 // Офщшний вюник Укра!ни. - 2004. - № 45. -Ст. 2975.
12. Самощенко И. С. О нормативно-правовых средствах регулирования поведения людей / И. С. Самощенко // Правоведение. - 1967. - № 1.
13. Смирнов О. В. Основные принципы советского трудового права / О. В. Смирнов. -М. : Юрид. л-ра, 1977. - 216 с.
14. Теория права и государства : учеб. для вузов / под ред. Г. Н. Манова. - М. : Бек, 1996. - 336 с.
15. Трудове право Укра!ни : навч. пос1б. / за ред. П. Д. Пилипенка. - К. : 1н Юре, 2003.
- 536 с.
16. Явич Л.С. Общая теория права / Л. С. Явич. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. -
282 с.
Ерёменко В. В. Коллизии между конкретными нормами и основными принципами правового регулирования трудовых отношений.
Освещены проблемы разграничения и применения основных принципов правового регулирования трудовых отношений и конкретных правовых норм.
Ключевые слова: основные принципы трудового права, общие и специальные нормы, коллизии и пробелы норм трудового законодательства.
Yer'omenko V. V. Conflicts of specific provisions and fundamental principles of labour relations regulation.
Problems of differentiation and application of the fundamental principles of legal regulation of labour relations and specific provisions are covered in this article.
Key words: fundamental principles of labour law, general and special rules, conflicts and deficiencies of rules in labour legislation
Розширена анотащя статт Срьоменко В. В. «Колiзil мiж конкретними нормами та основними засадами правового регулювання трудових вщносин»
Yer'omenko V. V., candidate of law, assistant professor, Department of Labour Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «Conflicts of specific provisions and fundamental principles of labour
relations legal regulation»
This work investigates the following issues: problems of differentiation and application in practice of the fundamental principles of labour legislation and specific legal provisions, in particular, interpretation of the principles using legislative enactments; determination of legal principles and maxims of law; correlation of suprapositive law principles and principles embodied in positive law; possibility to deduce principles of legal regulation of labour relations from numerous provisions of labour legislation; ideas as to the mechanism of social effect of legal principles etc.
The analysis of achievements in science, generalization of practice of enforcement of law, European and domestic experience, principles and methodology of scientific research allowed the author to admit that normative provisions of different level of generalization - from specific legal norms creating deep differentiation of legal regulation of labour relations and affect only limited circle of workers, to the fundamental principles of labour law having the highest level of generalization. Between these two poles there is a wide range of legal prescriptions which vary in the level of their generalization. To differentiate the fundamental principles and specific prescriptions of law on the basis of such criterion as a level of generalization of normative requirements worded there, is impossible because of
ambiguity of this criterion. It is also impossible to use other substantial criteria for these purposes. Under such conditions there is only one alternative - to use a formal criterion. If a certain legislative provision is referred to as a fundamental principle in the Constitution or a legislative enactment it is applied as the fundamental principle including Part 7, Art.8 of the Civil Procedure Code and Part 7, Art.9 of the Code of Administrative Judicial Proceeding. In the rest of cases statutory provisions including the provisions of the highest level of generalization are applied as specific prescriptions of law.
Key words: fundamental principles of labour law, general and special rules, conflicts and deficiencies of rules in labour legislation
