CC BY
22Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.115-128.
УДК 349.2
КОЛ1З11 М1Ж АКТАМИ М1ЖНАРОДНОГО ПРАВА ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИМИ АКТАМИ УКРА1НИ ПРО ПРАЦЮ
Срьоменко В. В.
Нацюнальна юридична академiя Украши iм Ярослава Мудрого, ХарКв, Украша
У стат дослвджуеться проблема колiзiй мiж актами мiжнародного права та нормативно-правовими актами Украши про працю. Здiйснено аналiз численних положень конвенцш Мiжнародноl оргашзаци пращ, iнших мiжнародних договорш Укра1ни, запропоновано шляхи виршення колшй, що виникають мiж ними та актами нацюнального права Украши.
Ключовi слова тшзц, акти мiжнародного права, нормативно-правовi акти Укра1ни про працю.
Проблема кол1зш м1ж м1жнародними договорами Укра1ни та в1тчизняним законодавством про працю е актуальною 1 з точки зору формування в м1жнарод-ному середовищ1 уявлення про Украшу як про цивМзовану державу, що пова-жае взят на себе зобов'язання, { з точки зору забезпечення реал1зацп прав пра-щвниюв { роботодавщв, ям встановлеш м1жнародними договорами, що е обов'язковими для Украши.
Першим кроком на шляху виршення ще1 проблеми мае бути 11 наукове до-слщження. Але дал1 дослщження кол1зшних норм трудового права в межах проблематики м1жнародного приватного права справа не тшла як в Укра1ш, так { в Росп. Лише Аметистов Е. М. дослщжував проблему сшввщношення м1жнарод-ного 1 нацюнального трудового права [1, с. 67-98]. Але його дослщження грунту-валось на радянськш щеолого-теоретичнш баз1, вщповщно до яко1 «м1жнародне 1 внутр1шньодержавне право - це дв1 самостшш правов1 системи, що не тдпоряд-коваш одна однш» [1, с. 83]. За таких умов не юнувало само1 потреби в досл1-дженш кол1зш м1ж нащональним законодавством { м1жнародними договорами, ям були покликаш регулювати вщносини у сфер1 пращ.
Метою ц1е1 статп е формулювання теоретичних положень, яю могли б вико-нати методолопчну роль при виявленш кол1зш м1ж м1жнародними договорами та положеннями вггчизняного трудового права та при вир1шенш таких кол1зш.
Вщповщно до ст. 9 Конституцп Укра1ни частиною нацюнального законо-давства Укра1ни е чинш м1жнародш договори, згода на обов'язковють яких для Украши надана Верховною Радою Украши. Згщно ¡з ст. 8, 9, 13 Закону «Про мь жнародш договори Укра1ни» [2] надання Верховною Радою Украши згоди на обов'язковють для Укра1ни м1жнародних договор1в може здшснюватись шляхом прийняття закону про ратифшащю м1жнародного договору, або про прийняття вщповщного м1жнародного договору, або про приеднання до нього. Тому твер-дження Баймуратова М. О. про те, що згода Верховно1 Ради на обов'язковють для Укра1ни м1жнародних договор1в надаеться тшьки у форм1 ратифшацп, е не-точним [3, с. 3]
Вщповщно до ч. 2 ст. 19 Закону «Про м1жнародш договори Укра1ш», «якщо м1жнародним договором Укра1ни, який набрав чинност в установленому поряд-
ку, встановлено iншi правила, шж т^ що передбаченi у вщповщному актi зако-нодавства Укра!ни, то застосовуються правила мiжнародного договору» [2].
Наведене законодавче положення вщповщае ст. 27 Вщенсько! конвенцп про право мiжнародних договорiв, згiдно з якою «сторона не може посилатися на положення свого внутршнього права як на виправдання для невиконання нею договору» [4]. У наущ, однак, зроблено такий висновок, що «проголошення примату мiжнародного права над нащональним суттево зменшуе потенцiал Украши як повноправного суб'екта мiжнародних вщносин та обмежуе И держав-ний суверештет» [5, с. 13]. Учасниками Вщенсько! конвенцп на цей час е бшьше 120 держав. Ус вони взяли на себе зобов'язання дотримуватися ще! Конвенцп. Укра!на не повинна бути винятком.
Суперечливi думки з приводу обов'язковост положень мiжнародних дого-ворiв висловлюе Баймуратов М. О. З одного боку, вш цитуе ст. 27 Вщенсько! конвенцп, вщповщно до яко! положення мiжнародних договорiв е обов'язковими незалежно вщ змiсту нацiонального законодавства. З шшого боку, вiн стверджуе, що необхщним е механiзм iмплементацi! норм мiжнародного права, оскiльки вони «не мають безпосередньо! дi! в нащональних правових системах» [3, с. 4].
Найбшьший масив мiжнародних договорiв, у яких формулюються норми трудового права, утворюють конвенцi! Мiжнародно! органiзацi! пращ (надалi МОП). На вiдмiну вщ Ради Свропи, яка пiсля ратифшацп Укра!ною Конвенцi! по захист прав людини i основоположних свобод провела значну роботу щодо роз'яснення змюту цiе! Конвенцi! та умов !! застосування, МОП, (точнiше, !! ви-конавчий орган - Мiжнародне бюро пращ), здшснила лише окремi заходи щодо пропаганди конвенцш МОП. Державш органи Укра!ни також не проявляють не-обхiдних iнiцiатив. Навiть проблема публшащ! конвенцiй МОП, ратифiкованих Укра!ною, була вирiшена тiльки останнього часу: до офщшно! публiкацi! Закону Укра!ни «Про ратифiкацiю Конвенцi! Мiжнародно! оргашзащ! працi № 153 про тривалють робочого часу та перiоди вщпочинку на дорожньому транспортi» [6] в Офщшному вiснику Укра!ни був доданий текст Конвенцп в офщшному пере-кладi на укра!нську мову. До цього офщшне оприлюднення конвенцiй Мiжнаро-дно! органiзацi! працi в Укра!ш не здiйснювалось.
Найбiльш поширеним в Укра!ш виданням Конвенцiй МОП е видання, що здшснене Мiжнародним бюро пращ в 1999 рощ. Мiжнародне бюро пращ зроби-ло застереження про те, що це видання захищаеться законодавством про авто-рське право. Разом з тим, Мiжнародне бюро пращ повщомило, що воно в^ае видання конвенцiй, але тшьки пiсля отримання дозволу на передрук або переклад. У такий спошб були створеш певнi перешкоди для перевидання конвенцiй i ре-комендацiй МОП. Бiльшiсть юристiв, у тому чи^ суддiв, не знають конвенцш МОП, що уже виключае !х застосування як акпв, у яких формулюються норми трудового права прямо! ди.
Друга причина того, що конвенцп МОП рщко застосовуються як таю, що формулюють норми трудового право прямо! дп, пов'язана iз змютом конвенцш. Першi конвенцп МОП не викликали будь-яких сумнiвiв у тому, норми яко! галу-зi права вони формулюють. Так, ст. 2 Конвенцп № 1 «Про обмеження тривалост
робочого часу на промислових тдприемствах до 8 годин на день та до 48 годин на тиждень» [7] встановлювала правила про максимальну тривалють робочого часу та випадки, коли допускались винятки iз цих правил. Винятки iз зазначених правил встановлеш також ст. 3, 4 ще! Конвенци. Ст. 5 ще! Конвенцп встановлюе також, що встановлеш нею обмеження не застосовуються за наявност вщповщ-но! угоди мiж оргашзащями працiвникiв i роботодавцiв, схвалено! урядом. 1з цих положень Конвенци МОП № 1 випливае, що ця Конвенщя мютить норми трудового права, стосовно яких можна вести мову про !х колiзi! з нормами трудового права, що формулюються в нащональному законодавствь
Чггко видно належнiсть до галузi трудового права норм, що формулюються в Конвенци № 3 «Про зайнятють жшок до та тсля пологiв» [8], Конвенцi! № 4 «Про працю жшок в шчний час» [9], Конвенци № 5 «Про мшмальний вш при-йняття дiтей на роботу в промисловостЬ» [10], Конвенцi! № 6 «Про шчну працю пiдлiткiв у промисловосп» [11], Конвенцi! № 7 «Про визначення мшмального вiку для допуску дггей до роботи в морЬ» [12], Конвенцi! № 8 «Про допомогу по безроботю у випадку втрати або авари корабля» [13], Конвенци № 10 «Про м> шмальний вiк допуску дггей до роботи в сшьському господарствЬ» [14] тощо. За вiдсутностi прямого зазначення в перших конвенщях МОП на права та обов'язки пращвниюв i роботодавцiв, на заборони, яю для них встановлюються, не вини-кало сумнiвiв у тому, якою е галузева належшсть норм, яю в них формулюються: 1) само собою було зрозумшим, що в таких випадках у конвенщях МОП форму-лювались норми мiжнародного публiчного права, якi поширювались на вщноси-ни мiж державами-членами МОП i учасницями вiдповiдних конвенцiй, мiж МОП, з одного боку, та названими державами, - з шшого; 2) у кожнш iз перших конвенцш, включаючи Конвенцiю № 19 «Про рiвноправнiсть громадян кра!ни та шоземщв у галузi вiдшкодування працiвникам шкоди у разi нещасних випадкiв» [15] незмшно мiстилась стаття, яка визначала граничну дату, з яко! держава-учасниця вiдповiдно! Конвенцi! i член МОП зобов'язана була надати чинност статтям, якими встановлювались вщповщш права та обов'язки учасниюв трудо-вих i пов'язаних з ними правовщносин, та вживати заходiв щодо !хнього ефекти-вного запровадження.
Надалi статтi такого змюту то включались до конвенцiй МОП то - ш, а по-чинаючи з Конвенцi! № 26 «Про запровадження процедури мшмально! зароб№ но! плати» [16] статтi такого змюту до конвенцш перестали включатись. Зазна-чалось тшьки на термш набуття чинностi кожною конвенцiею (як правило, через дванадцять мюящв тсля того, як Генеральний директор Мiжнародного бюро пращ зарееструе документи про ратифшащю вщ двох членiв МОП) та на термш набуття чинноси Конвенщею вiдносно вiдповiдного члена МОП (як правило, через дванадцять мюящв вщ дати реестрацп документа про ратифшащю). Дослi-джуючи, наприклад, ст. 18 Конвенцп № 44 «Про допомогу особам, котрi е безро-бгтними з незалежних вiд них обставин» [17], важко встановити, норми яко! га-лузi права в нш формулюються: норми мiжнародного публiчного права, норми, що регулюють вщносини мiж державою-учасницею цiе! Конвенцi! та !! громадя-
нами, чи норми трудового права, що регулюють вщносини м1ж пращвниками та роботодавцями.
Зазначений спошб визначення дати набуття чинност конвенщями МОП сто-совно окремих члешв МОП - учасниюв вщповщно1 конвенцп вщповщае п. 1, 3 ст. 24 Вщенсько1 конвенцп про право м1жнародних договор1в [4] та ст. 14 Закону «Про м1жнародш договори Укра1ни» [2]. Ратифшащя конвенцш МОП законами Укра1ни не означае, що день набуття ними чинност повинен визначатись вщпо-вщно до ст. 4 Указу Президента Укра1ни «Про порядок офщшного оприлюднен-ня нормативно-правових акпв та набрання ними чинностЬ> [18], яка передбачае, що закони набирають чинност через десять дшв з дня 1х офщшного оприлюд-ненням, якщо шше не передбачено такими законами, але не рашше дня 1х опуб-лшування в офщшному друкованому виданш.
П1зшше, однак, починаючи з Конвенцп № 35 «Про обов'язкове страхування по старост пращвниюв промислових { торговельних пщприемств, ос1б вшьних професш, а також надомниюв { домашшх служниюв» [19], до конвенцш стали включати наступне положення (або близьке до нього): «Кожний член М1жнарод-но1 оргашзацп пращ, який ратифшував цю Конвенщю, бере на себе зобов'язання запровадити або тдтримувати систему обов'язкового страхування по старост^ яка встановлюе умови, принаймш р1вш умовами, передбаченим щею Конвенщ-ею». Там або под1бш застереження мютяться в ст. 1 Конвенцп № 35 [19], ст. 1 Конвенцп № 36 [20], ст. 1 Конвенцп № 37 [21], ст. 1 Конвенцп № 38 [22], ст. 1 Конвенцп № 39 [23], ст. 1 Конвенцп №138 [24], ст. 4 Конвенцп № 135 [25], ст. 2 Конвенцп № 159 [26], ст. 4 Конвенцп № 170 [27], ст. 1 Конвенцп № 172 [28], ст. 4 Конвенцп № 174 [29], ст. 3 Конвенцп № 176 [30]. Наявшсть у названих конве-нщях положень такого роду ставить тд сумшв наявшсть у них правил, яю мо-жуть бути квал1ф1коваш як норми трудового права, що регулюють трудов! вщ-носини: раз член МОП - учасник вщповщно1 Конвенцп взяв на себе зобов'язання запровадити певш заходи, то вш буде вщповщати за невиконання цього зобов'язання, а учасники трудових { пов'язаних з ними правовщносин без-посередньо ¡з Конвенцп, хоч би вона 1 була ратифшована, не отримують шяких прав чи обов'язюв.
У Конвенцп № 91 «Про оплачуваш вщпустки морякам» (переглянута 1949 року) [31] з'являеться нове формулювання: «Ця Конвенщя може здшснюватися за допомогою: а) законодавства; в) колективних угод м1ж судновласниками та моряками; с) поеднання законодавства 1 угод м1ж судновласниками та моряками». Це формулювання не залишае сумшв1в у тому, що ратифшована Конвенщя № 91 не породжуе будь-яких прав та обов'язюв учасниюв трудових та пов'язаних з ними правовщносин, а щ права та обов'язки можуть виникнути на пщстав1 акпв нащонального законодавства (шших, шж закон про ратифшащю Конвенцп), угод (колективних договор1в) або одночасно на пщстав1 цих обох джерел. У Конвенцп № 106 «Про щотижневий вщпочинок у торпвл1 та устано-вах» [32] названий вище третш вар1ант здшснення конвенцш (за допомогою поеднання законодавства 1 угод) був замшений на шший спошб, який вщповщае практищ певно1 кра1ни та умовам, котр1 в нш юнують. Таю чи под1бш положен-
ня були включеш до ст. 1 Конвенцп № 132 [33], ст. 7 Конвенци № 137 [34], ст. 1 Конвенцп № 46 [35], ст. 8 Конвенцп № 149 [36], ст. 9 Конвенцп № 156 [37], ст. 1 Конвенцп № 158 [38], ст. 2 Конвенцп № 164 [39], ст. 9 Конвенци № 166 [40], ст. 11 Конвенцп № 171 [41], ст. 12 Конвенцп № 153 [42], ст. 14 Конвенци № 181
[43]. З'явились i додатковi посилання на арб^ражш i судовi ршення, правила внутршнього трудового розпорядку, регламенти, правила тощо, але щ посилання не е ютотними для цшей даного дослщження.
1стотним е посилання в конвенщях МОП на «шший спошб, який вщповщае практищ кра!ни та умовам, котрi в нш юнують». Як видаеться, цей варiант i мае мiсце в Укра!ш. Вiн здiйснений через зазначення в частиш першiй ст. 9 Консти-туцi! Укра!ни на те, що чинш мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких для Укра!ни надана Верховною Радою, е частиною нацюнального законодавства Укра!ни та зазначення в ч. 2 ст. 19 Закону «Про мiжнароднi договори Укра!ни» [2] на переважне застосування мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких для Укра!ни надана Верховною Радою, перед актами законодавства Укра!-ни. Навт у тих випадках, коли в окремому положенш певно! конвенцп МОП ч^ко зазначаеться на те, що вщповщно до цього положення зобов'язання здшс-нити певнi заходи несуть держави-учаснищ Конвенцi!, не слщ думати, що в такому положенш стосовно Укра!ни не формулюються норми трудового права. У такого роду положеннях дшсно прямо встановлюються тшьки норми мiжнарод-ного публiчного права, що покладають на держави (зокрема, - на Укра!ну) вщ-повiднi обов'язки. Але мiжнароднi публiчнi правовiдносини, що виникають на пiдставi таких норм, е тiсно пов'язаними з трудовими правовщносинами. Унас-лщок цiе! тiсно! пов'язаностi, а також на пiдставi ст. 9 Конституцп i ч. 2 ст. 9 Закону «Про мiжнароднi договори Укра!ни» е пiдстави стверджувати, що iз поло-жень конвенцiй, якими покладаеться певний обов'язок на Укра!ну як державу-члена МОП i учасницю вщповщно! конвенци, непрямо випливае вщповщний трудо-правовий припис, що е частиною вгтчизняного законодавства. При тлума-ченш такий правовий припис виявляеться висновком вщ попереднього правового явища (обов'язку держави, що мае мiжнародний публiчно-правовий змiст) до наступного (прав та обов'язюв учасникiв трудових i пов'язаних з ними право-вiдносин). Тим бiльше як норми трудового права, що регулюють трудовi та пов'язаш з ними вщносини, слiд квалiфiкувати положення конвенцiй МОП, в яких йдеться про права та обов'язки пращвниюв i роботодавщв.
Отже, положення актiв трудового законодавства Укра!ни не можуть застосо-вуватись за наявносп колiзiй мiж ними та положеннями конвенцш МОП, яю ра-тифiкованi Укра!ною та яю набули чинностi для Укра!ни в порядку, встановле-ному ст. 24 Вщенсько! конвенцi! про право мiжнародних договорiв та вiдповiд-ною конвенщею МОП.
Викладене не спростовуеться доводом про те, що, наприклад, до Рекоменда-цi! МОП № 166 «Про припинення трудових вщносин з шщативи роботодавця»
[44] також включене правило про те, що «положення ще! Рекомендацп можуть застосовуватись через нацюнальне законодавство або правила, колективш договори, правила внутрiшнього трудового розпорядку пщприемства, рiшення арбiт-
ражних або судових оргашв чи будь-яким шшим способом, що вщповщае нащо-нальнш практищ й тдходить до нащональних умов». Рекомендацп МОТ не на-лежить до категорп законодавства Укра1ни. Тому вони не можуть застосовува-тись в Укра!ш як джерела трудового законодавства. Рекомендацп (1х окрем! по-ложення) можуть бути включен до акпв законодавства Укра1ни про працю. Тшьки тод1 вони набувають юридично обов'язкового значення. Вони не можуть набути такого значення в силу частини першо1 ст. 9 Конституци Укра1ни, оскь льки вони не тдлягають ратифшацп 1 стосовно них не може застосовуватись ш-ша форма надання Верховною Радою згоди на 1х обов'язковють для Укра1ни.
Вивчення конвенцш МОП свщчить про наявшсть певних кол!зш м1ж ними та актами законодавства про працю Укра1ни. Само по соб1 це не мае ютотного значення, оскшьки ратифшоваш Укра1ною конвенцп МОП пщлягають переважному застосуванню перед актами законодавства Укра1ни про працю. 1стотно те, що судова практика не вважае за можливе переважне застосування положень конвенцш МОП, а визнае за можливе застосування акпв законодавства Укра1ни про працю, що суперечать конвенщям. Зокрема, вщповщно до ст. 10 Конвенцп № 158 «Про припинення трудових вщносин з ¿шщативи роботодавця» [38] орга-ни, що розглядають трудов! спори повинш мати повноваження, якщо вони не вважають практично за можливе скасувати р1шення про звшьнення та дати роз-порядження про поновлення пращвника на колишнш робот1, давати розпоря-дження про виплату вщповщно! компенсаци. Це - норма прямо1 дИ, опробування можливосп застосування яко! укра!нськими судами не здшснювалось, хоч п1сля ратиф1кацИ ще! КонвенцИ Укра1ною пройшло б1льше 15 роюв. Ц1каво, що 1 проект Трудового кодексу Укра!ни не передбачае усунення кол1зи, про яку йдеться.
1снуе кол1з1я { м1ж ст. 11 названо! вище Конвенци, з одного боку, { законо-давством Укра1ни про працю, - з шшого. Законодавство Укра1ни не передбачае обов'язкового попередження пращвника про наступне звшьнення за розумний строк або виплати грошово! компенсаци замють попередження, якщо вш не вчинив серйозно! провини, тобто тако! провини, у зв'язку з якою було б недоцшьно вимагати вщ роботодавця продовжувати з ним трудов! вщносини протягом строку попередження. Недоцшьно було б вимагати вщ роботодавця продовжувати трудов! вщносини з пращвником протягом строку попередження у випадках утрати дов!ри (п. 2 ст. 41 КЗпП), вчинення пращвником аморального проступку (п. 3 ст. 41 КЗпП). У таких випадках вщ роботодавця дшсно недоцшьно було б вимагати продовжувати трудов! вщносини з пращвником протягом строку попередження, бо пращвник може завдати ютотно! шкоди або роботодавцев! або людям, що отримують послуги вщ роботодавця, навчаються у вщповщнш установ! тощо. Але ж попередження чинним законодавством про працю передбачене лише стосовно випадюв роз!рвання трудового договору з ¿шщативи роботодавця у зв'язку ¿з змшами в оргашзацп виробництва та пращ (п. 1 частини першо! ст. 40 КЗпП). М!ж тим, навггь при звшьненш пращвниюв у зв'язку з порушенням пращвником трудових обов'язюв попередження пращвниюв про наступне звшьнення було б зазвичай доцшьним, не говорячи уже про звшьнення пращвниюв з шь щативи роботодавця з шших п!дстав.
Вщповщно до ст. 7 Конвенцп № 158 «Про припинення трудових вщносин з шщативи роботодавця» [38] «трудовi вiдносини з пращвником не припиняються з причин, пов'язаних з його поведшкою або роботою, доти, доки йому не нада-дуть можливють захищатись у зв'язку з висунутими проти нього звинувачення-ми, крiм випадкiв, коли вщ роботодавця не можна обгрунтовано чекати надання працiвниковi тако! можливостi». Вимога роботодавця до пращвника надати письмовi пояснення з приводу допущеного порушення трудово! дисциплiни мо-же бути штерпретована як надання працiвниковi можливост захищатись у зв'язку з висунутими проти нього звинуваченнями. Але ж така вимога е обов'язковим елементом процедури розiрвання трудового договору з шщативи роботодавця тшьки у випадках, коли тдставою розiрвання трудового договору е порушення пращвником трудових обов'язюв. У випадках розiрвання трудового договору з шщативи роботодавця з тдстав, передбачених п. 2, 3 ст. 41 КЗпП, будь-якi можливостi захищатись у зв'язку з висунутими обвинуваченнями пра-цiвниковi законодавством Укра!ни не надаються. Ця колiзiя вiдповiдно до ч. 2 ст. 19 Закону «Про мiжнароднi договори Укра!ни» [2] мае виршуватись на користь ст. 7 Конвенци МОП № 158, але судова практика виявляеться неготовою до переважного застосування ще! Конвенци. Оскшьки суди виявляються бшьш гото-вими до застосування ак^в вiтчизняного законодавства, доцiльно було правило, аналопчне за змiстом ст. 7 Конвенци МОП № 158 включити до в^чизняного законодавства. До проекту Трудового кодексу Укра!ни включене положення, вщповщно до якого при звшьнеш працiвникiв з шщативи роботодавця з бiльшостi пiдстав пращвникам надаеться можливiсть надати докази щодо рiвня квалiфiка-цi!, продуктивностi пращ, сумлшного ставлення до виконання обов'язюв, пра-вомiрностi сво!х дiй тощо.
Чинне законодавство Укра!ни про працю не передбачае диференщацп роз-мiру вихiдно! допомоги при припиненнi трудового договору залежно вщ стажу роботи. Це суперечить ст. 12 Конвенци МОП № 158, що передбачае переважне застосування положення цього мiжнародного договору. Але вщсутшсть зазна-чення в цш Конвенцп на пропорцп, у яких розмiр вихiдно! допомоги мае дифе-ренцiюватись залежно вщ стажу роботи у даного роботодавщ, виключае пряме застосування ст. 12 ще! Конвенцi!. Тому ця колiзiя мае усуватись правотворчими засобами. Ст. 251 проекту Трудового кодексу встановлюе пропорци, в яких ди-ференщюються розмiри вихiдно! допомоги залежно вщ стану роботи в даного роботодавця.
Укра!на ратифiкувала Свропейську соцiальну хартiю (переглянуту) [45], що привело до виникнення деяких нових колiзiй. Зокрема, ця Хария (п. 4 ст. 4) за-кршлюе право всiх пращвниюв на розумний строк попередження про звшьнення з роботи. Звичайно, це правило пщлягае застосуванню з урахуванням засади ро-зумностi, що входить до змюту принципу верховенства права. Наприклад, у разi позбавлення працiвника-водiя автотранспортного засобу права управлiння такими засобами вш не може продовжувати роботу впродовж хоча б одного дня. I все ж, як правило, це положення Свропейсько! сощально! харти пщлягае застосуванню. Це положення пщлягае переважному застосування також перед ст. 11
Конвенцп МОП № 158 «Про припинення трудових вщносин з шщативи робото-давця» [38], яка не встановлюе правила про попередження про наступне припинення трудового договору з шщативи роботодавщ обов'язковим у раз! вчинення пращвником серйозно! провини.
Слщ звернути також увагу на те, що п. 4 ст. 4 Свропейсько! сощально! хартп стосуеться звшьнення пращвниюв (припинення трудового договору) з будь-яких тдстав, а не тшьки роз1рвання трудового договору з шщативи роботодавця.
Укра!на при ратифшацп Свропейсько! сощально! хартп (переглянуто!) взяла на себе зобов'язання дотримуватись вимог, зокрема п. 4 ст. 4 ще! Хартп.
Як вщомо, Конституцшний Суд Укра!ни визнав неконституцшними деям положення Закону «Про професшш спшки, !х права та гаранта д!яльносп» [46], що обмежують права на створення профспшок [47]. Стосовно оргашзацш роботодавщв питання про конституцшшсть окремих положень Закону «Про оргашзацп роботодавщв» [48] не ставилось. Але слщ зробити висновок про те, що час-тина перша ст. 9 Закону «Про оргашзацп роботодавщв», яка допускае створення оргашзацп роботодавщв не менш як десятьма роботодавцями (для галузево! оргашзацп роботодавщв це число становить два), суперечить ст. 5 Свропейсько! сощально! хартп [45], вщповщно до яко! нащональне законодавство жодним чином не може обмежувати свободу пращвниюв ! роботодавщв створювати оргашзацп для захисту сво!х штерешв або використовуватись для !! обмеження. Ст. 9 Закону «Про оргашзацп роботодавщв» суперечить також ст. 22 М!жнародного пакту про громадянсью та полггичш права [49], яка допускае обмеження законом права на асощацп, якщо це необхщно в демократичному суспшьств! в штересах державно! ! суспшьно! безпеки, сусп!льного порядку, охорони здоров'я ! мораль-ност! населення або захисту прав та штерешв шших ос!б.
Тому ст. 9 Закону «Про оргашзацп роботодавщв» у вщповщнш частиш за-стосовуватись не може. Разом з тим наявшсть у цш статт! правила про можли-в!сть створення орган!зац!! не менш як десятьма роботодавцями сама по соб! створюе загрозу обмеження права роботодавщв на створення оргашзацш. Тому ця стаття потребуе змш, що випливають ¿з викладеного.
Положення Загально! деклараци прав людини [50] не можуть розглядатись як так!, що формулюють норми трудового права, що шдлягають застосуванню в Укра-!ш. Ця Декларац!я була прийнята Генеральною Асамблеею ООН 10 грудня 1948 р., проголосила задач!, до виконання яких мають прагнути держави-члени ООН. Вона не шдлягае ратифшаци чи ¿ншо! правово! форми визнання !! обов'язковою для Укра!ни. I! регулятивне значення зводиться до можливосп !! використання для з'ясування змюту принципу верховенства права, якщо цей принцип у вщповщних конкретних умовах шдлягае прямому застосуванню до конкретних правовщносин або використовуеться для визначення можливосп чи неможливост! застосування конкретних правових норм до сп!рних правовщносин.
На в!дм!ну в!д Загально! деклараци прав людини, М!жнародний пакт про економ!чш, соц!альн! та культурн! права вщ 19 грудня 1966 року [51] е м!жнаро-дним договором, що шдлягае ратифшацп. Цей Пакт був ратифшований Радянсь-ким Союзом 18 вересня 1973 року. Укра!на стала учасницею цього Пакту в по-
рядку правонаступництва. Вщповщно до ст. 7 Закону «Про правонаступництво Укра!ни» [52] Укра!на е правонаступником за мiжнародними договорами Союзу РСР, яю не суперечать Конституци Укра!ни та !! iнтересам. За таких умов Мiж-народний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права тдлягае застосуван-ню в Укра!ни, хоч вiн i не тдпадае пiд формулювання частини першо! ст. 9 Конституци Укра!ни i ч. 1 ст. 19 Закону «Про мiжнароднi договори Укра!ни» [2]. Разом з тим, слщ враховувати, що хоч у цьому Пакт формулюються беззастережш положення про право на працю, на справедливi i сприятливi умови працi, на до-статнiй життевий рiвень, iз ст. 2 цього Пакту випливае, що зазначеш та iншi права не забезпечуються беззастережно. На держави-учаснищ Пакту покладаеться лише обов'язок у максимальних межах наявних ресуршв здшснювати заходи з метою поступового забезпечення повного здшснення прав, що закршлюються у цьому Пакть
На вщмшу вiд Мiжнародного пакту про економiчнi, соцiальнi i культурнi права, Мiжнароднiй пакт про громадянськi та пол^ичш права [49] покладае на учасниюв цього Пакту беззастережний обов'язок поважати i забезпечувати всiм особам, що перебувають у межах територи вщповщно! держави i пiд !! юрисдик-цiею, права, передбаченi цим Пактом. Правотворчi органи Укра!ни повинш були б добре подумати над тим, чи немае колiзi! мiж п. «с» ст. 25 Мiжнародного пакту про громадянськi i пол^ичш права, вiдповiдно до якого кожен громадянин без будь-яко! дискримiнацi! i без необгрунтованих обмежень мае право на допуск у сво!й кра!ш на загальних умовах рiвностi до державно! служби, та актами нацю-нального законодавства.
На прикладах Мiжнародного пакту про громадянсью i полiтичнi права, з одного боку, i Мiжнародного пакту про економiчнi, соцiальнi та культурш права, Загально! декларацi! прав людини, рекомендацш МОП, - з шшого, чiтко видно, що в мiжнародному правi розмежовуються декларацiя i правова норма. Цього немае в Конституци Укра!ни, що породжуе ютотш труднощi при вирiшеннi коль зш мiж Конституцiею та iншими нормативно-правовими актами.
Проведений в робой аналiз положень численних акпв нацiонального та мiжнародного права, що мiстять норми трудового права, а також практики !х за-тлумачення та стосування, дае тдстави для наступних висновюв.
Переважному застосуванню перед актами нацюнального законодавства Укра!ни пiдлягае Конвенцiя про захист прав людини i основоположних свобод [53]. На вщносини, що регулюються трудовим правом Укра!ш, поширюються положення Протоколу вщ 20 березня 1952 року до Конвенци про захист прав людини i основоположних свобод (йдеться про те, що права пращвника на заро-б^ну плату вiдповiдно до практики Свропейського Суду з прав людини мае за-хищатись як право власност на майно), ст. 4 Конвенци, яка забороняе примусо-ву або обов'язкову працю, ст. 14 Конвенци, що забороняе дискримшащю. В умовах, коли ст. 4 ЦПК передбачае захист прав, свобод та штере^в фiзичних о^б у спосiб, визначений законами Укра!ни, а законодавство Укра!ни про працю переважно не визначае способiв захисту прав, що передбачеш цим законодавст-
вом, актуальним е застосування ст. 13 Конвенцп, яка визнае за особою право на ефективний зашб правового захисту.
Норми трудового права мютяться також у численних шших багатостороншх та двостороншх мiжнародних договорах Укра!ни, згода на обов'язковють яких для Укра!ни надана Верховною Радою. Колiзi! мiж такими мiжнародними договорами та актами нацюнального законодавства Укра!ни про працю також мають виршуватись на користь мiжнародних договорiв.
Викладене свiдчить про наявнють колiзiй мiж мiжнародними договорами Укра!ни, з одного боку, та актами в^чизняного законодавства про працю. Тому е потреба у подальшому дослщженш мiжнародних договорiв Укра!ни та акпв законодавства Укра!ни про працю з метою виявлення колiзiй та розробки методо-логiчних основ !х вирiшення.
Список лiтератури
1. Аметистов Э. М. Международное право и труд / Э. М. Аметистов. - М. : Международные отношения, 1982. - 272 с.
2. Про м1жнародт договори Укра!ни: Закон Укра!ни ввд 24 червня 2004 р. // Офщйний вк-ник Укра!ни. - 2004. - № 35. - Ст. 2317.
3. Баймуратов М. О. Застосування норм м1жнародного права у правовш систем! Укра!ни / М. О. Баймуратов // Актуальш проблеми тлумачення [ застосування юридичних норм: Зб1рник статей учаснимв м1жнародно! науково-практично! конференцп, присвячено! пам'ят П. О. Не-дбайла (28-29 березня 2008 р.) - Льв1в : Юридичний факультет Льв1вського нащонального ушвер-ситету 1меш 1вана Франка, 2008. - С. 3-5.
4. Вщенська конвенщя про право м1жнародних договор1в вщ 23 травня 1969 р.// М1жнародш договори Укра!ни. - К. : Право. - . -
Том 1. 1986-1990. - 1997. - 545 с.
5. Бобровник С. Правов1 кол1зп: тдходи до класифжацп / С. Бобровник // Актуальш проблеми тлумачення [ застосування юридичних норм: Зб1рник статей учасниюв м1жнародно! науково-практично! конференцп, присвячено! пам'ят П. О.Недбайла (28-29 березня 2008 р.) - Льв1в : Юридичний факультет Льв1вського нащонального ушверситету 1меш 1вана Франка, 2008. - С. 1214.
6. Про ратифжащю Конвенцп М1жнародно! оргашзацп пращ 1979 року № 153 про трива-лкть робочого часу та перюди ввдпочинку на дорожньому транспорта: Закон Укра!ни ввд 6 березня 2008 р. // Офщшний в1сник Укра!ни. - 2008. - № 24. - Ст. 718.
7. Про обмеження тривалост робочого часу на промислових тдприемствах до 8 годин на день та до 48 годин на тиждень: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 1 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 19-25.
8. Про зайнятасть жшок до та тсля полопв: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 3 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1ж-народне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 28-30.
9. Про працю жшок у шчний час: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 4 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 31-33.
10. Про мшмальний вш прийняття дггей на роботу в промисловоста: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 5 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 37-39.
11. Про шчну працю тдлггюв у промисловостг Конвенщя Млжнародно! оргашзацп працi № 6 // Конвенцп та рекомендацп, ухваленi Млжнародною органiзацiею працi. 1919-1964. - Женева: Млжнародне бюро працi. - . -
Том 1. - 1999. - С. 48-49.
12. Про визначення мшмального вжу для допуску д^ей до роботи в морг Конвенщя Млж-народно! оргашзацп пращ № 7 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною органiзацiею пращ. 1919-1964. - Женева: Млжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 48-49.
13. Про допомогу по безробптю у випадку втрати або аварп корабля: Конвенщя МШжнарод-но! оргашзацп пращ № 8 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мгжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мгжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 50-51.
14. Про мшмальний вш допуску д^ей до роботи в сшьському господарствг Конвенщя Мгж-народно! оргашзацп пращ № 10 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мгжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мгжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 53-54.
15. Про рiвноправнiсть громадян кра!ни та шоземщв у галузi ввдшкодування пращвникам шкоди у разi нещасних випадюв: Конвенцiя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 19 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 81-83.
16. Про запровадження процедури мшмально! заробггао! плати: Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 26 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiж:народною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 104-106.
17. Про допомогу особам, яю е безробггаими з незалежних ввд них обставин: Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 44 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 219-227.
18. Про порядок офщшного оприлюднення нормативно-правових аклв та набрання ними чинностг Указ Президента Укра!ни ввд 10 червня 1997 р. //Офщшний вюник Укра!ни. - 1997. -Число 24. - С. 11-12.
19. Про обов'язкове страхування по староста пращвниюв промислових i торговельних шд-приемств, оиб вшьних професш, а також надомниюв i домашнiх служникiв: Конвенцiя Мiжнаро-дно! органiзацil працi № 35 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 160-166.
20. Про обов'язкове страхування за вжом пращвниюв у сшьському господарствг Конвенщя Мiж:народноl оргашзацп пращ № 36 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 167-166.
21. Про обов'язкове страхування по швалщноста пращвниюв промислових та торговельних шдприемств, оиб вшьних професш, надомниюв i домашшх служниюв: Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 37 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 167-173.
22. Про обов'язкове страхування на випадок швалвдноста пращвниюв у сшьському господар-ствг Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 38. // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiж-народною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiж:народне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 174-181.
23. Про обов'язкове страхування на випадок втрати годувальника пращвниюв промислових i торговельних шдприемств, оиб вшьних професш, пращвниюв-надомниюв i домашшх служниюв: Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп № 39 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 190-198.
24. Про мшмальний вж для прийому на роботу: Конвенщя Млжнародно! оргашзацп пращ № 138 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Млжнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 988-994.
25. Про захист прав представниюв пращвниюв на шдприемств1 [ можливоста, що !м нада-ються: Конвенщя Млжнародно! оргашзацп пращ № 135 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Млжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Млжнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 962-964.
26. Про професшну реабЫтащю та зайняпсть швалвдв: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 159 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мгжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. -Женева: Мгжнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1262-1265.
27. Про безпеку в застосуванш х1м1чних речовин на виробництвг Конвенщя Мгжнародно! оргашзацп пращ № 170 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мгжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1391-1399.
28. Про умови пращ в готелях, ресторанах та аналопчних закладах: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 172 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1419-1423.
29. Про запоб1гання великим промисловим авар1ям: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп правд № 174 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. -Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1437-1444.
30. Про безпеку та ппену пращ на шахтах: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 176 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1456-1464.
31. Про оплачуваш ввдпустки морякам: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 91 (пе-реглянута) // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. -Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том 1. - 1999. - С. 460-465.
32. Про щотижневий ввдпочинок у торпвл1 та установах: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 106 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. -Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 630-634.
33. Про оплачуваш ввдпустки: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 132 (переглянута) // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 922-927.
34. Про сощальш наслвдки нових метод1в обробки вантаж1в у портах: Конвенщя М1жнарод-но! оргашзацп пращ № 137 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 978-981.
35. Про щор1чш оплачуваш вщпустки морякам: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 146 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1087-1085.
36. Про зайняткть та умови пращ й життя сестринського персоналу: Конвенщя М1жнародно! оргашзацп пращ № 149 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: М1жнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1104-1107.
37. Про рiвне ставлення й рiвнi можливоста для пращвниюв чоловiкiв i жiнок:працiвники iз имейними обов'язками: Конвенцiя Мтнародно! оргашзацп пращ № 156 // Конвенцп та рекомендацп, ухваленi Мiжнародною оргашзащею працi. 1919-1964. - Женева: Млжнародне бюро працi. -
Том 11. - 1999. - С. 1201-1205.
38. Про припинення трудових вщносин з iнiцiативи роботодавця: Конвенцiя Млжнародно! оргашзацп працi № 158 // Конвенцп та рекомендацп, ухваленi Млжнародною органiзацiею працi. 1919-1964. - Женева: Млжнародне бюро працi. - . -
Том II. - 1999. - С. 1223-1229.
39. Про охорону здоров'я та медичне обслуговування моряюв: Конвенщя Млжнародно! оргашзацп працi № 164 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 19191964. - Женева: Мгжнародне бюро працi. - . -
Том II. - 1999. - С. 1328-1335.
40. Про репатрiацiю моряюв: Конвенщя Мгжнародно! оргашзацп працi № 166 (переглянута) // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мгжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мгжнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1347-1352.
41. Про шчну працю: Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 171 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1408-1412.
42. Про тривалкть робочого часу та перюди ввдпочинку на дорожньому транспорта: Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 153 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1159-1164.
43. Про приватш агентства зайнятоста: Конвенщя Мiжнародноl оргашзацп пращ № 181 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiж-народне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1519-1525.
44. Про припинення трудових ввдносин з шщативи роботодавця: Рекомендацп Мiжнародноl оргашзацп пращ № 166 // Конвенцп та рекомендацп, ухвалеш Мiжнародною оргашзащею пращ. 1919-1964. - Женева: Мiжнародне бюро пращ. - . -
Том II. - 1999. - С. 1230-1235.
45. Свропейська сощальна хартая (переглянута) // Офщшний вкник Укра!ни. - 2006. - № 40. - Ст. 2660.
46. Про професшш спшки, !х права та гаранта! дiяльностi: Закон Укра!ни ввд 15 вересня 1999 р. // Офщшний вюник Укра!ни. - 1999. - № 38. - Ст. 1889.
47. Ршення Конституцшного Суду Укра!ни у справi про свободу утворення профспшок вщ 18 жовтня 2000 р. // Офщшний вюник Укра!ни. - 2000. - № 43. - Ст. 1857.
48. Про оргашзацп роботодавщв: Закон Укра!ни ввд 24 травня 2001 р. // Офщшний вюник Укра!ни. - 2001. - № 25. - Ст. 1097.
49. Мiжнародний пакт про громадянсью та полгтчш права. //Бюлетень законодавства i юри-дично! практики Укра!ни. - 2005. - № 1. - С. 15-33.
50. Загальна декларащя прав людини: прийнята Генеральною Асамблеею ООН 10 грудня 1948 р. //Вiсник Конституцшного Суду Укра!ни. - 2006. - № 3. - С. 29 - 35.
51. Мiжнародний пакт про економiчнi, сощальш та культурш права // Бюлетень Мiнiстерст-ва юстицп Укра!ни. - 2002. - № 2. - С. 34-45.
52. Про правонаступництво Укра!ни: Закон Укра!ни вiд 12 вересня 1991 р. // Зiбрання законодавства Укра!ни. Т. 2. - К. : 1н Юре, 1999, 2(3)27.
53. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод // Офщшний вюник Укра!ни. -1998. - № 13. - С. 270 - 302.
Еременко В. В. Коллизии между актами международного права и нормативно-правовыми актами Украины о труде / В. В. Еременко// Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Серия: Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 117-130.
В статье исследуется проблема коллизий между актами международного права и нормативно-правовыми актами Украины о труде. Произведен анализ многочисленных положений конвенций Международной организации труда, других международных договоров Украины, предложены пути решения коллизий, возникающих между ними и актами национального права Украины.
Ключевые слова: коллизии, акты международного права, нормативно-правовые акты Украины о труде.
Yeryomenko V. Collisions between the acts of international law and regulatory legal labour acts of Ukraine / V.Yeryomenko // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 117-130.
The problem of collisions between the acts of international law and regulatory legal labour acts of Ukraine are analyzed in this article. Besides, the numerous theses of the convention of the International Labour Organisation and other international treaties of Ukraine are analyzed, the ways of solving the collisions arising between these treaties and the acts of the national law of Ukraine are proposed.
Keywords: collisions, acts of international law, regulatory legal labour acts of Ukraine
Надтшла до редакцп 21.04.2010 р.
