CC BY
12Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60). № 2. 2008 г. С. 204-210.
УДК 349.2
Черт кова Ю.В.
ГАЛУЗЕВА НАЛЕЖН1СТЬ НОРМ, ЯК1 ФОРМУЛЮЮТЬСЯ В КОНВЕНЦ1ЯХ ТА РЕКОМЕНДАЦ1ЯХ М1ЖНАРОДНО1 ОРГАН1ЗАЦП ПРАЦ1
У статтi дослiджуються конвенци та рекомендаци Мiжнародноl оргашзаци працi i здiйснюeться спроба визначити галузеву належнiсть правовых норм, яю формулюються в цих документах.
Ключовi слова: М1жнародна органiзацiя працi, конвенцiя, рекомендацiя, галузь права.
З моменту створення М1жнародно! оргашзаци працi (МОП) в 1919 головним на-прямком И дiяльностi була нормотворчiсть у сферi регулювання соцiально-трудових вщносин, хоч вона здшснювала i iншу, зокрема контрольну дiяльнiсть.
За минулi роки МОП прийняла понад 370 конвенцiй i рекомендацiй, що охоплю-ють рiзноманiтнi галузi соцiально-трудових вiдносин. Конвенци МОП приймаються на основi консенсусу на сешях М1жнародно! конференци працi i пiдлягають ратифшаци державами-членами МОП. Пюля ратифшаци вони покладають на державу юридичш зобов'язання щодо 1х практичного застосування. Рекомендаци МОП не пщлягають ратифшаци, але 1хт положення, яю, зазвичай, розвивають норми вщповщних конвенцш, мають важливе значення як модельш акти в сферi трудового права. Зобов'язання держав-учасниць МОП орieнтуватися на рекомендацй при здiйсненнi внутрщержавно! правотворчосп випливае iз членства в МОП i И Статуту.
Сам факт ратифшаци конвенцiй, що мiстять бшьш високий рiвень гарантiй у сферi трудових вщносин, нгж нацiональне законодавство, покликаний не тiльки вдосконалю-вати i розвивати нацiональну правову базу в цш областi, але й створювати додатковi перешкоди для вщмови вiд уже закрiплених у законодавстга норм, сприяючи внесенню елементiв сусшльно! стабiльностi в умовах мiнливоl полгтично! i соцiально-економiчноl кон'юнктури.
Укра!на посл1довно ратифшуе конвенцil МОП i вже можна говорити про окремий нормативно-правовий масив, що об'ективно вимагае розробки едино! концепци, яка виступала б руслом ведення мiркувань при тлумаченнi норм права й при виршенш сшрних питань. Однак насамперед необх1дно дати вщповщь на питання про галузеву належшсть цих правових норм.
Традицшно М1жнародна органiзацiя працi як одна зi спецiалiзованих установ ООН вважаеться суб'ектом м1жнародного права, i и конвенцй й рекомендацil мають юридич-не значення як акти м1жнародного права [1, с. 182]. М1жнародне публiчне право — це галузь права, що регулюе м1ждержавш вщносини, тобто воно мiстить норми, що сто-суються органiзацil й розвитку того, що називають м1жнародним сшвтовариством. Це дивне й навiть у чомусь "нещасливе" право. Воно дивне, оскшьки, вкрай незначно впливаючи на поди, воно юнуе скорiше, у розумах юриспв i дипломатiв, шж у реальнiй мiжнароднiй практицi. М1жнародне публiчне право грунтуеться на категори
вщносносп, що робить неповноцшною будь-яку юридичну систему: його норми мають значення лише остшьки, осюльки вони визнаються р1зними державами. У м1жнародному публ1чному прав1, як правило, не юнуе шякого вищого органу влади, шякого д1евого суду, який би мав достатню примусову силу, здатну будь-що-будь до-могтися суворого дотримання правових норм { предметного виконання юридичних ршень. Двозначнють { примарнють м1жнародного права полягають в тому, що воно виходить ¡з можливосп оргашзувати сустльство й установити сощальний порядок, грунтуючись на ще! консенсусу. З ще! причини м1жнародне публ1чне право постшно перебувае на меж1 м1ж сво!ми прагненнями та об'ективною реальнютю. При всьому цьому м1жнародне публ1чне право мае дуже чгткий змют, що створюе юридичш рамки м1ждержавних вщносин за допомогою цшо! системи норм, шститупв, процедур 1 навпъ судових шстанцш. Але це з трудом можна назвати правом. Не марно Сандевуар назвав м1жнародне публ1чне право неясним { розпливчастим правом, позбавленим мехашзму безперечного примусу [2, с. 73].
У п. 5 ст. 19 Статуту МОП вказуеться на обов'язковють дотримання положень конвенцш, зокрема говориться про те, що кожний член МОП зобов'язуеться протягом установленого строку подати конвенщю на розгляд влади для прийняття закону, а рекомендащя повщомляеться вс1м членам МОП для розгляду И з метою надання !й чинносп шляхом прийняття закону [3].
За останш роки нормотворчють як головний напрямок д1яльносп МОП, поступово поступаеться мюцем контролю за застосуванням й конвенцш { рекомендацш.
Система контролю МОП складаеться !з трьох основних елемеипв: так званого регулярного контролю, контролю, який здшснюеться в м1ру необхщносп (загальний контроль), { спещального контролю за дотриманням прав профсшлок.
Регулярний контроль здшснюеться Комитетом експерта щодо застосування конвенцш { рекомендацш МОП { вщповщним Комгтетом М1жнародно! конференцп пращ, яю були створеш на основ! резолюцп, прийнято! Конференщею в 1926 р. Обидва щ органи ощнюють ситуащю в галуз1 застосування конвенцш { рекомендацш МОП на основ! доповщей уряд1в (усних { письмових), зауважень щодо них оргашзацш шдприемщв { трудящих звичайно свое! держави, а також шших держав - члешв МОП.
Ключова роль у регулярному контрол! належить Комгтету експерта. Вш е менше полгтизированим { дае юридичну ощнку виконання державами норм конвенцш на основ! отримано! вщ держав шформацп, виходячи з букви нормативних акпв МОП. Щкаво, що, являючись нар1жним каменем мехашзму контролю МОП, регулярний контроль не мае статутно! бази. Вш заснований на положенш статп 7 Регламенту М1жнародно! конференцп пращ, але не мае закршлення в Статут МОП, де е лише ст. 22, що пропонуе урядам щор1чно надавати М1жнародному бюро пращ (МБП) сво! доповщ щодо застосування конвенцш. Як вважають фаивщ, р контроль мае потребу в наданш йому статутно! бази у вигляд! закршлення в Статут МОП становища й функцш Комгтету експертв !, зокрема функцп тлумачення м1жнародних норм про працю, а також у змм природи його висновюв, доданш !м у випадках грубих порушень норм конвенцш обов'язково! юридично! сили [4].
За амдесят роюв свое! практично! д^яльносп Комгтет експертв набув авторитету { фактично став одним з найдшовших оргашв МОП.
205
1ншим елементом мехашзму контролю МОП е так званий загальний контроль, який здiйснюеться тодi, коли в МБП надходять претензи або скарги оргашзацш пiдприемцiв або трудящих (ст. 24 Статуту МОП). Скарга може бути подана й державою - членом МОП на шшу державу, що не забезпечуе дотримання конвенци, ратифшовано! обома (ст. 26). Скаргу вправi подати також будь-який делегат Конференций Адмшютративна рада МОП за цими скаргами проводить процедуру розслщування шляхом створення комси з розслщування, яка шсля завершення роботи пiдготовляе рекомендаци вщносно заходiв, яю варто було б прийняти для задоволення скарги. При цьому держава-вщповщач вправi прийняти або не прийняти дану рекомендацда. В ос-танньому випадку з й згоди сшр передаеться до Мiжнародного суду, ршення якого е остаточним (ст. 31 Статуту).
Процедура ця використовуеться нечасто. У 1994 р. Комгтет експертiв висловився за те, щоб механiзм контролю зробити доступним i для приватних осiб, прийнявши ви-правлення до Статуту МОП, можливо, у виглядi Факультативного протоколу за аналопею з Факультативним протоколом до М1жнародного пакту про громадянськi й полгтичш права, що дозволило б громадянам держав-членiв МОП безпосередньо звер-татися до Адмшютративно! ради зi скаргами i претенз1ями з питань, що стосуються ви-конання ратифшованих конвенцiй. 1дея ця, однак, на 81-й сесй МОП не була пщтримана.
В основi третього елемента контрольного мехашзму МОП - спещального контролю - лежить принцип забезпечення свободи дiяльностi профспiлок. Цей контроль здшснюеться двома органами МОП - Комитетом iз свободи об'еднань i Комiсiею з розслщування i примирення в профспiлковiй галузi. Спещальний контроль здiйснюеться на основi положення Статуту МОП щодо свободи асощацш, при цьому Комiтет iз свободи об'еднань, що вщйрае головну роль у цьому контроле приймае до свого розгляду заяви незалежно вщ того, чи ратифiкувала держава-вiдповiдач Конвенцш № 87 про захист профстлкових свобод i захист профспiлкового права чи ш.
Механiзм контролю МОП у цшому, незважаючи на велику юльюсть органiв i спiвробiтникiв, яю зайнятi в його здiйсненнi, та великий обсяг роботи, е недостатньо ефективним. Основна проблема тут — його низька результативнють. Хоча, за статистикою МОП, iз середини 1960 рр. держави бшьше 2107 разiв приводили сво! законодавст-ва у вщповщнють iз м1жнародними нормами у зв'язку iз зауваженнями контрольних органiв МОП, е чимало випадюв, коли держави не враховують зауважень i тiею чи iншою мiрою не виконують зобов'язання, якi вони взяли на себе шсля ратифшацй конвенцш, що стосуеться, у тому чист, забезпечення полiтики соцiального партнерства [5]. Це становище об'ективно вимагае, по-перше, посилення контролю i, по-друге, вве-дення санкцiй за порушення ратифiкованих конвенцiй. У цiлому, однак, керiвництво МОП, як i рашше, дотримуеться позицil невикористання заходiв примусу, вважаючи, що едина санкщя, припустима МОП, це санкцiя моральна, санкщя суспiльноl думки [6, с. 24].
У Статуп МОП, тим часом, е стаття, що допускае застосування санкцiй i iншого характеру. Вщповщно до ст. 33 Адмiнiстративна рада може рекомендувати Генеральнiй конференцil "таю ди, якi вiн визнае доцiльними" для забезпечення виконання рекомендацiй Комюй з розсл1дування або рiшень Мiжнародного суду у зв'язку з пору-
206
шенням членами МОП ратифшованих ними конвенцш. Стаття ця, щоправда, школи не застосовувалася, однак юридичш тдстави для застосування санкцш вона дае.
Отже, перша група правових норм, яю формулюються в конвенциях та рекомендациях МОП - це норми мгжиародного публ1чного права.
У вщповщносп з1 статтею 9 Конституцп Укра!ни ддач! мгжиародн! договори, згода на обов'язковють яких дано Верховною Радою Укра!ни, е частиною нацюнального законодавства Укра!ни [7].
Набуття конвенщями МОП, ратифшованими Укра!ною, характеру джерела внутрщержавного права означае, що при розгляд! справ у судах сторони повинш мати право посилатися на них для захисту свого права, а суд зобов'язаний приймати !х до уваги. У свою чергу, суд вправ! посилатися на конвенщю, якщо закон або шший норма-тивний акт !й не вщповщае або якщо норма, що мютиться в конвенци, бшьш точна або визначена, шж у нащональному законодавства
Реал!зац!я даного положення означае, що норми мгжиародного права варто розгля-дати як внутрщержавн! норми прямо! ди, як! повинн! застосовуватися вс!ма державни-ми органами, включаючи суди. При обгрунтуванн! сво!х вимог як громадяни, так ! юридичш особи можуть посилатися на норми м!жнародного права.
1з факту членства в МОП випливае, що Укра!на повинна прагнути до виконання навгть нератиф!кованих конвенц!й. У ст. 19 Статуту говориться, що якщо член МОП не одержуе згоди влади або влад, вш несе зобов'язання повщомляти Генеральному директору МБП у вщповщш пер!оди про стан законодавства та юнуючо! практики в його кра!ш з питань, яких стосуеться конвенция, про те, як! заходи були здшснеш або нам!чеш для надання чинност! будь-яким положенням конвенц!!.
Однак ! норми внутрщержавного права, що закр!плюються в конвенщях МОП, не е галузево однорщними. Зокрема, в них формулюються норми, що належать до конституцшного права. Предмет конституцшного права охоплюе декшька сфер сусп!льних в!дносин, але перш за все сферу охорони прав ! свобод людини (вщносини м!ж людиною й державою). Звичайно, вщносини м!ж людиною й державою регулю-ються не т!льки конституц!йним правом, але й шшими галузями права (адмшютративним, трудовим ! !н.). Але конституцшне право м!стить норми основного характеру, з яких складаються правовий статус людини, його основн! права й свободи. У наущ широко поширене розум!ння права як м!ри свободи, ! саме конституц!йне право найбшьшою м!рою в!дпов!дае цьому розумшню.
Конвенц!! МОП м!стять чимало загальних положень такого роду. Наприклад, Конвенция № 29 про примусову чи обов'язкову працю потребуе в!д кожного члена МОП, який ратифшуе цю конвенщю, скасувати застосування примусово! чи обов'язково! прац! в ус!х !! формах у якомога коротший строк [8, с. 124]. Фшадельфшська декларация, яка була прийнята в 1944 р. Мгжиародною конференц!ею прац! й включена в 1946 р. до Статуту МОП, офщшно визнала взаемозв'язок м!ж гро-мадянськими свободами ! профсп!лковими правами, коли наголосила в статп 1(Ь), що свобода слова ! свобода об'еднання е необхщними умовами пост!йного прогресу, ! за-значила в статт! П(а) на основн! права, як! е невщ'емною частиною гщносп особистост!. З тих пр зазначений взаемозв'язок неодноразово пщтверджувався ! п!дкреслювався як
207
контрольними органами МОП, так i в конвенцiях, рекомендацiях i резолюцiях, яю прийнятi Мiжнародною конференщею працi [9, с. 13].
Згщно з Конвенцieю № 100 про рiвне винагородження чоловiкiв i жшок за рiвноцiнну працю кожний член МОП за допомогою засобiв, що вщповщають чинним методам встановлення ставок винагородження, заохочуе тieю мiрою, якою це сумiщаeться iз зазначеними методами, забезпечуе застосування щодо всх пращвниюв принципу рiвного винагородження чоловiкiв i жшок за рiвноцiнну працю [10, с. 538]. Конвенщя № 111 про дискримшащю в галузi пращ та занять зобов'язуе члешв МОП, для яких ця конвенцiя е чинною, визначити й проводити нащональну полiтику, спрямо-вану на заохочення, методами, що узгоджуються з нащональними умовами й практикою, рiвностi можливостей та поводження стосовно пращ й занять з метою викоршення будь-яко! дискримiнацiï з приводу них [11, с. 648].
Отже, крш норм м1жнародного публiчного права, в конвенцiях МОП мiстяться норми конституцшного (внутрщержавного) права, яю застосовуються судами як норми внутрщержавного права.
Але ж конвенци МОП регулюють не тшьки вщносини м1ж державою та пращвником, а м1ж працiвником та роботодавцем. Наприклад, Конвенцiя № 158 про припинення трудових вщносин з мщативи роботодавця [12, с. 1223]. У ст. 1 йдеться про те, що положення цiеï Конвенци застосовуються через законодавство або правила, за винятком випадюв, коли вони застосовуються шляхом колективних договорiв, ршень арбiтражних або судових органiв, чи будь-яким iншим способом, який вщповщае нацiональнiй практицi. Це формулювання на перший погляд здаеться таким, яке мае пряму дiю, але ж виникае питання чи не покладае воно на державу певний обов'язок встановити вщповщний обов'язок роботодавця? Мова йде, зокрема, про положення ст. 9 цiеï ж Конвенци, яке покладае тягар доведення наявносп законноï пщстави для звiльнення на роботодавця. У даному випадку формулювання Конвенци МОП дае пщставу для дискуси. Тому бiльш прийнятними е таю формулювання, в яких прямо зазначаеться на права пращвниюв. Наприклад, ст. 8 Конвенци № 184 про безпеку i ппену пращ в сшьському господарсга прямо встановлюе, що пращвники сшьського господарства мають право: на отримання iнформацiï i консультацш з питань безпеки й ппени працi, у тому чист про ризики, якi пов'язанi з новими технологами; на участь у застосуванш i переглядi мер в галузi безпеки i гiгiени пращ i на вибiр вiдповiдно до нащонального законодавства представниюв по охорош й гiгiенi працi або своïх представниюв у комiтетах з охорош i ппеш працi; на вщмову вiд виконання небезпечно1' роботи, коли в них е досить вагомi пщстави вважати, що iснуе безпосеред-ня й серйозна загроза для ïхньоï безпеки й здоров'я, про що вони негайно шформують свого керiвника[13, с. 318].
Це формулювання, поза будь-якими сумнiвами, чiтко встановлюе норми трудового права, що регулюють вщносини м1ж пращвниками та роботодавцями.
Деякi правовi норми, якi мютяться у конвенцiях та рекомендацiях МОП мають бути вщнесеш до галузi м1жнародного приватного права. Якщо дотримуватись позицiï, в1дпов1дно до яко1' норми цiеï галузi права поширюються на приватно-правовi в1дносини з шоземним елементом, то такi вiдносини регулюються такими конвенщями МОП як Конвенцш № 48 про збереження за мирантами пенсшних прав [14, с. 232],
208
Конвенцiя № 97 про пращвниюв-мкранпв (переглянута 1949 р.) [15, с. 501], Рекомендащя № 100 про захист пращвниюв-мкранпв у слаборозвинених кра!нах [16, с. 609] та ш.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що в конвенщях та рекомендащях МОП мютяться правовi норми рiзио! галузево! приналежносп: норми мгжнародного публiчного права, норми мгжнародного приватного права, норми конституцшного i норми трудового права. Дуже часто !х галузеву належнiсть взагалi важко визначити. Це досить ускладнюе застосування цих документiв. Тому було б краще, якби розроблювачi конвенцш та рекомендацш турбувалися щодо визначення галузево! належностi норм, що формулюються в конвенцiях та рекомендацiях, ще в перiод створення проектiв цих нормативних актiв. Це значно б спростило застосування положень конвенцiй МОП як норм прямо! дп.
Список використаних джерел та лггература:
1. Тимченко Л.Д. Международное право. - Харьков: «Консум», 1999. - 525 с.
2. Сандевуар П. Введение в право. -М.: Издательская группа "Интратэк-Р", 1994. -205 с.
3. Устав Международной организации труда и Регламент Международной конференции труда.
- Женева: Международное бюро труда, 2002. - 102 с.
4. Иванов С.А. МОТ: контроль за применением международных норм о труде и его проблемы // Государство и право. - 1997. - № 7. - С. 20 - 25.
5. Иванов С. А. Указ. соч.
6. Международная конференция труда. 86-я сессия. 1998. Доклад Генерального директора МБТ.
- Женева, 1998.-38 с.
7. Конститущя Укра!ни вщ 28.06.96 // Ввдомосл Верховно! Ради.- 1996. - № 30.- Ст. 141.
8. Конвенщя (№ 29) про примусову чи обов'язкову працю, 1930 // Конвенци та рекомендаци, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ, 1919 - 1964. Том 1. - Женева: М1жнародне бюро пращ, 1999.-776 с.
9. Свобода объединения и коллективные переговоры. Международная конференция труда 81 -сессия. - Женева: Международное бюро труда, 1995. - 166 с.
10. Конвенщя (№ 100) про р1вне винагородження чоловтв i ж1нок за р1внощнну працю, 1951 // Конвенци та рекомендаци, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ, 1919 - 1964. Том 1. -Женева: М1жнародне бюро пращ, 1999. - 776 с.
11. Конвенщя (№ 111) про дискримшащю в галуи пращ та занять, 1958 // Конвенци та рекомендаци, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ, 1919 - 1964. Том I. - Женева: М1жнародне бюро пращ, 1999. - 776 с.
12. Конвенщя (№ 158) про припинення трудових в1дносин з шщативи роботодавця, 1982 // Конвенци та рекомендаци, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ, 1965 - 1999. Том II. -Женева: М1жнародне бюро пращ, 1999. - 1560 с.
13. Occupational safety and hygiene: standards and safeguards. - Budapest: ILO, Subregional Office for Central and Eastern Europe, 2004. - 346 p.
14. Конвенщя (№ 48) про збереження за мигрантами пенсшних прав, 1935 // Конвенци та рекомендаци, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ, 1919 - 1964. Том I. - Женева: М1жнародне бюро пращ, 1999. - 776 с.
15. Конвенщя (№ 97) про пращвниюв-м1гранпв (переглянута), 1949 // Конвенци та рекомендаци, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ, 1919 - 1964. Том I. - Женева: М1жнародне бюро пращ, 1999.-776 с.
16. Рекомендащя (№ 100) про захист пращвниюв-мггранпв у слаборозвинених кра!нах, 1955 // Конвенци та рекомендаци, ухвалеш М1жнародною оргашзащею пращ, 1919 - 1964. Том I. -Женева: М1жнародне бюро пращ, 1999. - 776 с.
209
Черткова Ю.В. Отраслевая принадлежность правовых норм, которые формулируются в конвенциях и рекомендациях Международной организации труда.
В статье исследуются конвенции и рекомендации Международной организации труда и предпринимается попытка определить отраслевую принадлежность правовых норм, которые формулируются в этих документах.
Ключевые слова: Международная организация труда, конвенция, рекомендация, отрасль права.
Chertkova I. The branch-wise characteristic of the legal norms which are set down in the conventions and recommendations of the International Labour Organization.
The conventions and recommendations of the International Labour Organization are examined in the article as well as an attempt is made to determine the branch-wise characteristic of the legal norms which are set down in these papers.
Key words: International Labour Organization, convention, recommendation, branch.
Надшшла до редакцл 30.10.2008 р.
210
