CC BY
10
mechanisms should be as independent from the economies of separate states or influential business groups as possible, and they should comply with the realities of modern multipolar world, where each actor desires to gain more influence and wealth, thus creating a threat of possible use of force. The latter might lead to appearance of new ot spots on the world political map. Only rationalism, constructivism, permanent interstate dialog and reformation of the UNO can bring positive results. Canada possesses a wide sphere of action for fulfilment of the abovementioned missions, thus proving the world that it is still an active player, capable of securing peace.
Canada started pursuing more reasonable foreign policy, following the motto Canada foremost. These ideas distinguish it from other influential countries in the world.
Such a policy is necessary for Canada in terms of transformation of the modern international system, where each actor looks for new opportunities to increase their own power. Mission in Afghanistan is one of the most difficult for the UNO and for Canada in particular.
Key words: Afghanistan, Canada, «average force», peacekeeping mission of the UN, peacekeeping, peacekeeping operations.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Трофименко М.В., к.полт.н, доц.; Макар В.Ю., к.полт.н, доц.
УДК 327.001.73
1.Ф. Ощипок
ПРОБЛЕМА ДЕРЕТОРИЗАЦП В СУЧАСНИХ М1ЖНАРОДНИХ
В1ДНОСИНАХ
Встановлено та проаналiзовано мехатзми, що дозволяють долати територiальнi простори та кордони i сприяють формуванню взаемопов 'язаного глобального простору. До так званих «Механiзмiв дереторизацш i деконтекстуалiзацii» вiдносяться: глобальт рiзнорiднi й ттенсивт потоки товарiв, людей, тформаци, iмiджiв, iдей, установок; глобальш комушкацтш технологи, як проводять i забезпечують ц потоки; а також транснацiональнi урядовi та неурядовi iнститути, як тщюють, тдтримують та оргатзовують ц потоки. Завдяки мережевт структурi, дан мехатзми «стягують» сучасний свтовий сощальний простiр в едине цше, вiдриваючи сощалью практики вiд прив 'язки до конкретного локального географiчного простору.
Ключовi слова: дереторизащя, мiжнароднi вiдносини, система мiжнародних вiдносин, мехатзми, тформащя, тформацтно-комуткацтна револющя, простiр, час.
Актуальнють теми дослщження обумовлена тим, що единий шформацшний проспр разом i3 сучасними засобами перемщення зробили свгг взаемозалежним i створили значну кшькють проблем як у самому суспшьсга, так i в його вщносинах з навколишшм середовищем. Аналiз появи та динамши розвитку негативних тенденцш i проблем в епоху глобальних трансформацш сучасносп потребують вивчення дiяльностi людини та ршень, яю вона приймае з метою збереження й подальшого сталого розвитку цившзаци свпу.
Тому, в цьому контекст вважаемо проблему дереторизаци одшею з ключових. Це обумовлено тим, що дереторизащя як процес скасування простору, i «стиснення» часу,
239
стае головним чинником трансформаци локальних культур, суспiльств в умовах глобалiзащi. Змiна вiдчуття приналежностi до конкретного мюця на тлi зближення вщдалених локальностей, 1'х вiдриву вщ «грунту», робить можливим спiвiснування в единому темпоральному континуумi рiзних життевих свiтiв, символiчних унiверсумiв, соцiальних практик, уявлень [1].
Беззаперечною стае теза про те, що вiдокремленi та iзольованi один вiд одного суспшьства, культури, люди знаходяться тепер в постшному i практично неминучому контакт! Весь наростаючий розвиток глобального контексту комушкацп мае сво'1'м наслiдком нов^ якi не мали до того прецеденту, сощально-полггичш та релiгiйнi конфлшти, що виникають, зокрема, через згткнення на локальному рiвнi нащональнох держави рiзних культурних моделей. Разом з тим новий глобальний контекст послаблюе i навiть стирае жорсткi межi соцiокультурних вiдмiнностей. Науковцi, якi займаються осмисленням змiсту i тенденцiй процесу глобалiзацii, все бiльше уваги придшяють проблемi того, як змiнюеться культурна та особиста щентичнють, як нащональш, неурядовi оргашзаци, соцiальнi рухи, туризм, м^ращя, мiжетнiчнi та мiжкультурнi контакти мiж суспiльствами призводять до утвердження нових транс локальних та транссощетальних щентичностей.
Принципово iнший напрямок культуролопчного та соцiологiчного осмислення глобалiзацii представлено в мiжнароднiй дискусп концепцiями Е. Д. Смгта та А. Аппадурая. Феномен глобально'1 культури i супутш йому процеси глобалiзацii культур та культурно'1 глобалiзацii трактуються в рамках цього напрямку як щеолопчш конструкцп, похiднi вiд реального функцiонування свгшво'1 економiки i полiтики. Разом з тим автори цих концепцш роблять спробу осмислення юторичних передумов i онтологiчних пiдстав впровадження щс! щеолопчно'1 конструкцп в текстуру повсякденностi. Запропонований А. Аппадураем теоретико-методолопчний пiдхiд сформульований з урахуванням дисциплшарних рамок сощологи та антропологи культури i на базi соцiологiчних концепцiй глобалiзацii [2, с. 546-547].
А. Аппадурай характеризуе свш теоретичний пщхщ як першу спробу сощально-антропологiчного аналiзу феномена «глобально'1 культури». Вiн вважае, що введення поняття «глобальна культурна економжа», або «глобальна культура» необхiдна для аналiзу тих змiн, якi вщбулися в свiтi в останнi два десятилпгя XX ст. Аппадураi тдкреслюе, що цi поняття е теоретичними конструктами, свого роду методолопчною метафорою процеав, що породжують новий образ сучасного свпу в межах Земно! куль Запропонована ним концептуальна схема претендуе, таким чином, насамперед на те, щоб бути використаною для виявлення й аналiзу змiстотворних компонент реальностi, яка позначаеться соцiологами i антропологами як «единий соцiальний свгт» [2, с. 546-558].
Центральними чинниками змш, що охопили весь свгт, виступають, на його думку, електронш засоби зв'язку та мiграцiя. Саме щ два компоненти сучасного свпу перетворюють його в единий проспр комунiкацii незважаючи на державнi, культурш, етнiчнi, нацiональнi та iдеологiчнi кордони. Електронш засоби зв'язку та постшш потоки м^рацш рiзного роду - сощальних спiльнот, культурних образiв i iдей, полiтичних доктрин та щеологш «позбавляють свiт iсторичноi протяжностi, помщаючи його в модус постiйного сьогодення. Саме через ЗМ1 та електронний зв'язок здшснюеться з'еднання рiзних образiв та iдей, iдеологiй i полгтичних доктрин в нову, позбавлену юторичного вимiру конкретних культур i суспшьств, реальнiсть. Таким чином, свiт у його глобальному вимiрi постае як комбшащя потокiв етнокультур, образiв i соцiокультурних сценарПв, технологiй, фiнансiв, щеологш i полiтичних доктрин» [2, с. 562].
На переконання Аппадура'1 одшею з найважливiших причин глобалiзацii культури в сучасному свт е «дереторизащя». «Дереторизацiя» призводить до виникнення першого i найважливiшого вимiру «глобально'! культури» - етноскейпу, тобто туриспв, iммiгрантiв, бiженцiв, емiгрантiв i iноземних робгтниюв. Дереторизацiя виступае причиною появи нових щентичностей, глобального релiгiйного фундаменталiзму. Запропоноваш в рамках дискусп соцiологiв i антропологiв про глобалiзацiю поняття «глобальна культура», «конструйоваш етносуспiльства», «транснацiональне», «локальне» послужили концептуальною схемою для цшого ряду дослiджень про нову глобальну щентичнють. У контекстi ще'1 дискусп абсолютно по-новому може бути поставлена проблема вивчення етноменшин, релiгiйних меншин, що виникли лише наприкiнцi XX ст., та !х ролi в процес конструювання образу глобально'! культури. Крiм того, запропонована Аппадураем концепщя дае пiдстави для наукового вивчення проблеми ново'1 глобально'! iнституцiоналiзацii свггових релiгiй [2, с. 564, 565].
В контекст дослщжувано'! нами проблеми необхщно також зазначити, що в результат низки революцiйних змiн стався перехщ вiд старо'!, просторово-територiально «закрито'!», сощально'! оргашзацп, до ново!' - «вщкрито'!». Локальностi у сво'!й дiяльностi виходять за рамки обмежено'! територи, на '!х функцiонування впливають iншi локальностi, територiально вiд них вщдалеш. Сучаснi технологи призводять до скорочення часу штеракцш мiж вщдаленими в географiчному просторi об'ектами. Завдяки такому скороченню часу, вщбуваеться «стискання» простору i практичне нiвелювання його значення для сощального досвiду. Для сьогодшшнього свiту характернi якiсно новi можливостi для комунiкацiй мiж людьми, групами i всiма видами локальностей, незалежно вщ '!х територiального розташування вiдносно один одного, що виражаеться у «вщривЬ» соцiальних вiдносин з локального контексту взаемоди та '!х реконструкцii, минаючи прост1р i час. Сучасна ситуащя реорганiзацii простору через час може бути визначена як просторово тимчасова компреая. Вщбуваеться розбiжнiсть феномешв простору i мiсця взаемоди [3, с. 8].
Концепщя дереторизаци акцентуе увагу на дослщженш «локального» i «глобального» в контекстi дихотоми сучасних просторово-часових змiн. Основоположником даного пщходу до аналiзу сучасних сощальних трансформацiй е М. Маклюен з його щеею про реорганiзацiю простору через час. Найбшьш повний i концептуальний розвиток iдеi Маклюена отримали в роботах Е. Гщденса «Наслщки модернiтi» [4] i Д. Харвея «Умови постмодернiтi» [5]. 1де'1 просторово-часово'! трансформацГ! зустрiчаються ще у роботах низки теоретиюв глобалiзацii. Зокрема, ще'1 звуження простору i генералiзацii часу - у М. Уотерса; комплексний взаемозв'язок - у Д. Томлшсона; стввщношення глобального i локального - у росшсько'! дослiдницi Л. Юрьяново'! [3, с. 8].
Постмодернiстська модель глобалiзацii, на думку М. Покровського, грунтуеться на новому розумiннi простору i часу. В рамках ще'1 моделi констатуеться змiна просторових i часових форм сприйняття дiйсностi людиною. Це в свою чергу призводить до змши цiннiсноi картини свпу. Вiдмова вiд iсторичноi спадкоемностi е «прояв iндивiдуалiзацii Часу», його фрагментаци. В результатi розвитку iнформацiйних технологш та електронних ЗМ1 знiмаеться вщчуття простору, зникае так званий «отр» простору. Результатом е виникнення «культурних гiбридiв»: конструювання нових культурних форм з рiзних фрагментiв, що володшть самостiйною цiннiстю i новими смислами. Слщ зазначити, що кожна з запропонованих вище моделей не може розглядатися окремо, як абсолютно вичерпне поняття глобалiзацii. Навпаки, як вважае М. Покровський, «моделi допомагають висвгтити рiзнi граш цього складного процесу
пiд певним кутом зору, дозволяючи тим самим найбiльш повно уявити собi весь комплекс проблем, що провокуються розвитком глобальних тенденцш» [6, с. 509].
Темi глобально! культури, зокрема присвячено дослiдження британського сощолога Джона Томлiнсона «Глобалiзащя i культура» [7]. На його думку, розглядати культуру в контексп глобалiзащi слiд в тому випадку, якщо пiд культурою розумieться «споаб життя», як це запропонував ранiше К. Прц. З ще! точки зору культура являе собою своерiдне мiрило глобалiзащi, оскiльки культура мае справу зi свiдомiстю i способом життя шдивщуума i суспiльства в цшому. Саме тут найбiльш яскраво проявляються змiни, спричиненi глобалiзацiею. Автор докладно аналiзуе рiзноманiтнi прояви в культурному середовищ^ що значно впливае на життедiяльнiсть людського суспiльства в останш десятилiття: етноцентризм, культурний iмперiалiзм, вестершзащя i дереторизацiя свiту як наслщок глобальних процесiв. У серединi 80-х роюв ХХ ст. американський учений Герберт Шилер висунув iдею «глобально! катталютично! монокультури», своерiдну iдеологiчну платформу американського каппашзму, яка активно поширюеться в свiтi. Томлiнсон використовуе щею Шиллера для характеристики глобально! культури, згщно з якою глобальна культура являе собою свггову капiталiстичну культуру. Полiтико-економiчна влада мiжнародних корпорацiй, згщно Шиллера, дiе як iдеологiчна влада, визначаючи глобальну культурну реальнiсть, поширюючи цiнностi капiталiстичного способу життя, детермшуючи, таким чином, свiтову культуру в цшому. Оскшьки саме американський каппашзм мае найбiльший вплив у свт, то поширення глобально! культури сприяе так званiй «вестершзацп свiту», що викликае отр з боку локальних культур [7, с. 81].
1ншою найважлившою проблемою, спровокованою глобалiзацiею, Томлшсон вважае «дереторизащю», загроза втрати «локальносп», вiдрив вiд коренiв, що формують локальш парадигми поведiнки внаслiдок глобальних м^рацшних потокiв робочо! сили. На думку Томлшсона, дереторизацiя не е кшцем локальностi, так як людина, як фiзичне тiло, завжди буде мати точку перебування, тобто «локус», котрий вкоршений в локальностi, дереторизащя являе собою всього лише трансформащю локальносп в загальносвiтовому просторi. Як приклад вчений розглядае дослщження Г. КанклЫ про трудову м^ращю сшьських жителiв в мегаполiси в Латинськш Америцi. Фiзично вiдiрвавшись вiд сво'1'х етнiчних коренiв, мiгранти, як правило, не втрачають зв'язку з етшчною батьювщиною завдяки сучасним засобам комушкаци (мобiльний зв'язок), регулярно обмiнюючись шформащею i фiнансовими коштами, формуючи ос^вщ локально! культури в тiлi глобально! культури мегаполiсiв. В результатi цього виникае так звана «плаваюча культура» (за визначенням Г. КанклшГ). «Дереторизащя припускае юнування тiсних зв'язкiв мiж культурою i локальнiстю, що передують глобальним процесам». Вiдзначаючи наявнiсть рiзних пiдходiв до розумiння дереторизаци, автор пщкреслюе, що з його точки зору дереторизащя е лише вщходом вщ попереднього стану, в якому культурний досвщ був бiльш тюно пов'язаний з певним мiсцем; але це не мае шчого спшьного з так званою «безрiднiстю». «Дереторизащя, на переконання вченого, е зручним способом поеднання напрямюв культурного досвщу, юнуючого в глобальнiй сучасностi, вона вiдрiзняеться вiд таких загальних властивостей як плиннють, мобiльнiсть та штерактивнють, якi характернi для всiх юторичних культур. «Дереторизацiя - культурна умова для переходу до сощально! сучасносп» [7, с. 130]. Дану характерну рису глобально! культури вщзначае ще один захiдний соцiолог Ульф Ханнерс, тдкреслюючи, що свiтова культура твориться через зростання взаемопов'язаносп рiзноманiтних локальних культур, так само як через розвиток культур, що не мають вкоршеносп в будь-яко! територи, включаючи субкультури [8, с. 237].
Гомогенiзуючий вплив «глобально'! культури» викликае в якост зворотньо'! реакци посилення протилежних тенденцiй - зростання штересу до локальних iдентичностей: нащональних культур, етнiчних i релiгiйних особливостей. А також шшим характеристикам, що дозволяе окремим групам i ствтовариствам зберегти свою особливiсть. М. Кастельс назвав це явище посиленням самобутносп опору. Самобутнють, в даному випадку визначаеться не тшьки етнiчними та релЫйними факторами, традицiйними цiнностями, а й проактивними сощальними рухами [9, с. 298]. Таким чином, проблема самощентифшаци i самовизначення стае характерною рисою глобально!' культури. Вс продукти глобально!' культури, на думку М. Покровського, е результатом самощентифшаци. Посилення щентифшацшних процеав вiдбуваеться не тшьки на шдивщуальному, але й на груповому рiвнi за рiзними ознаками - етшчними, релiгiйними, соцiальними, полгтичними [10].
Згадувана вище Л. Г. Юр'янова видiляе три групи механiзмiв дереторизацГ! i деконтекстуалiзацii. Перша група - колосальш й iнтенсивнi потоки. У робот представлено 6 видiв потоюв, залежно вiд !'х змюту: людей, технологiй, фiнансiв, iнформацГ! та iмiджiв, iдеологiй i цiнностей, товарiв i брендiв. Цi потоки безладш, неструктурованi, iнодi навiть взаемовиключнi стосовно один одного. Потоки не обмежеш просторовими межами, вони вщносно легко долають щ межi. Iнтенсивнiсть i напрямок тих чи iнших потоюв залежить вiд часу, контексту, а також поведшки рiзного роду акторiв. Рiзнi локальностi стимулюють однi потоки, але вщгороджуються вiд iнших. Потоки можуть впливати один на одного, сприяти пщвищенню чи зниженню штенсивносп, впливати на змют один одного.
Друга група механiзмiв представлена засобами комушкацп. Транспортнi технологГ! значно знизили значущють географiчноi локалiзацii процесiв i явищ, дозволивши в дуже короткий промiжок часу представникам iнших територш взяти участь у даних процесах, а локальному явищу - транспортуватися в iншi локальность Сучасш транспорты комушкацп переводять вiдчуття простору в вщчуття часу. Iнформацiйнi та медшш технологГ! нiвелюють значення простору. Рiвень розвитку сучасних комунiкацiйних технологiй не просто дозволяе переносити шформацш в найкоротшi термiни або спiлкуватися в режимi реального часу незалежно вщ територiальноi вiддаленостi комунiкантiв, але й надае локальним подiям глобального освгтлення та статусу. Завдяки сучасним засобам комушкацп, в повсякденну рутинну локальну практику людей входять iмiджi, ще!', шформащя, цiнностi, проблеми, люди з вщдалених територiй.
До третьо!' групи механiзмiв вiдносяться транснацiональнi органiзацГ!. Видшяються двi групи таких органiзацiй: ТНК, та мiжнароднi урядовi та неурядовi органiзацii. Завдяки сво!'й органiзацiйнiй структур^ транснацiональнi корпорацГ!, урядовi та неурядовi органiзацii надають локальним процесам i явищам глобального статусу. По сут, транснацiональнi iнститути - це центри, що акумулюють локальш ресурси i розподiляють !'х глобально. Це своерiднi посередники, якi включають локальнi виробнич^ полiтичнi процеси в глобальну мережу, надають локальним процесам i явищам глобального статусу. Саме транснацюнальш шститути iнiцiюють бiльшу частину глобальних потоюв товарiв, фiнансiв, iнформацГ! та iмiджiв [3, с. 19].
Таким чином, сучасний мiжнародний комунiкацiйний простiр в значнш мiрi визначае розвиток сучано!' мiжнародноi системи зумовлюючи появу феномена дериторизаци. Вiн визначае здiйснення мiжнародних iнтеракцiй суб'ектiв та закономiрностi юнування соцiальних органiзмiв, до яких вони належать на нових умовах, коли втрачае свое значення територiя та вщстань. Узгодження позицш, викликане змшами в умовах мiжнародних взаемодiй, необхщнють прямого
243
спiлкування, постiйного iнформацiйоного обмшу приводить до виникнення, а вщтак до конструювання та структурного закршлення особливих структур шформацшно'1' взаемоди суб'екпв мiжнародних вiдносин. На основi системи сучасних комушкацш конкретного сегмента мiжнародного середовища утворюеться особливий iнформацiйно-технологiчний проспр. Виникае певна конфiгурацiя багатомiрного комушкативного простору.
Iнформацiйно-комунiкацiйнi технологГï вiдкривають широю можливостi для взаемодГï мiж окремими людьми, професшними групами, союзами, об'еднаннями шляхом штенсифшацп спiлкування. Саме штенсифжащя спiлкування за умов бшьшо! прозоросп мiждержавних кордонiв призводить до децентралiзащï свiту, оскiльки мережа не допускае единого керiвного центра. Внаслiдок цього втрачаеться попереднш сенс такого ключового поняття державно-центристсько'1' моделi свiту, як територiя та вiдстань. З одного боку, територiя поширюеться за межi нацiональних кордонiв, вiдкриваючи можливостi швидкого зв'язку та взаемоди для людей рiзних краш, з другого - звужуеться, охоплюючи через 1нтернет окремi корпоративнi, професiйнi або групи за штересами. Виникають новi спiльностi та форми щентичносп, якi часто-густо не зб^аються з нацiональними або шшими географiчними кордонами. Цi групи все актившше стають учасниками сучасних мiжнародних вiдносин.
Список використаноУ л1тератури
1. Шульгина Д. Н. Глобализация и культурная идентичность : автореф. дис. ... канд. филос. наук: спец. 09.00.11 / Дина Николаевна Шульгина; Воронежский государственный университет. - Воронеж, 2010. - 19 с.
2. Теория культуры : учеб. пособ. / под ред. С. Н. Иконникова, В. П. Большакова. -СПб. : Питер, 2008. - 592 с.
3. Кирьянова Л.Г. Отношения «глобального» и «локального»: социально-философский анализ: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филос. наук: спец. 09.00.11 «Социальная философия» / Лилия Геннадьевна Кирьянова; Томский политехнический университет. - Томск, 2007. - 23 с.
4. Giddens A. The consequences of modernity / A. Giddens. - Cambridge: Polity in association with Blackwell, 1990. - 186 p.
5. Harvey D. The conditions of postmodernity / D. Harvey. - Cambridge, MA : Blackwell, 1990. - 378 p.
6. Покровский Н. Е. Глобализационные процессы и возможный сценарий их воздействия на российское общество / Н. Е. Покровский // Социальные трансформации в России: теории, практики, сравнительный анализ. - М. : Флинта : МПСИ, 2005. - C. 504-557 с.
7. Tomlinson J. Globalization and culture / J. Tomlinson. - Cambridge : Polity Press, 2004. - 237 p.
8. Hanners U. Cosmopolitans and locals in World Culture / U. Hanners // Global culture : nationalism, globalisation and modernity. - London, 1990. - Р. 237-251.
9. Кастельс М. Могущество самобытности / M. Кастельс // Новая постиндустриальная волна на Западе. - М. : Academia, 1999. - С. 296-308.
10. Жукоцкая З. Р. Глобализация и ее влияние на культурные процессы / З. Р. Жукоцкая, Л. Е. Ковалева // Успехи современного естествознания. - 2011. - № 1 -С. 110-112.
Стаття надшшла до редакци 10.04.2015 р.
I. Oshchypok
DERETORYZATSIYI PROBLEM IN MODERN INTERNATIONAL RELATIONS
Mechanisms to overcome space and territorial borders as well as to facilitate the formation of interconnected global space are established. The so-called "mechanism of deretorriorization and dekontekstualization" include: diverse and intense global flows of goods, people, information, image, ideas, attitudes; global communication technologies, conducting and providing these flows; and multinational governmental and nongovernmental institutions that initiate, maintain and organize these flows. Due to the network structure, data mechanisms "unite" the modern world social space as a whole, taking social practices of binding to specific local geographical area.
In the humanities discussions of recent decades the understanding of such categories of modern globalized reality as global, local and transnational are on the central positions. Scientific analysis of the problems of modern societies thus takes into account and brings to the fore the global social and political context - wide network of social, political, economic, communications, covering the whole world, transforming it into a "single social space".
It is proved that the problem of deretorriorization is a key one in the context of modern social and political transformations. This is because that deterritorization as the process of space cancellation, and "compression" of time is the main factor in the transformation of local cultures, societies under globalization. Changing the sense of belonging to a particular place against the background of the convergence of remote locality, their separation from the "ground" enables the coexistence in the same temporal continuum of different life-worlds, symbolic universe, social practices, representations etc.
Key words: deterritorization, international relations, the system of international relations, mechanisms, information, information and communication revolution, space, time.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Хижняк 1.А., д.полт.н, проф.; Ластовський В.В., д.полт.н, проф.
УДК 323.1(477.6)
С.П. Пахоменко
ФАКТОР 1ДЕНТИЧНОСТ1 В УКРА1НСЬК1Й КРИЗ1: ПРИКЛАД ДОНБАСУ
У статтi аргументуеться теза про пропагандистську технологiчнiсть / зм^товну аморфтсть термту «НовороЫя», доводиться думка про вiдсутнiсть еттчного маркеру в конфлiктi на ДонбаЫ. М^цевий сепаратизм хрунтуеться не на еттчтй, а на специфiчнiй регюнально'г iдентичностi Донбасу, до яког зусиллями ростськог пропаганди додаються культурт, свтоглядт, цившзацтт характеристики «руського миру». В той же час, за умов затягування або заморожування конфлтту та юнування сепаратистских територт в тшт (неукрагнськт) полтичнт, тформацтнт, гуматтарнт реальностi, процес конструювання новог iдентичностi Донбасу (громадсько-полтичног, а потiм, можливо, i еттчно'г - «ростськог», «новороськог ») може стати не таким вже й довгим.
Ключовi слова: iдентичнiсть, украгнська криза, еттчтсть, пропаганда, конфлтт, сепаратизм, регюнальна iдентичнiсть, Донбас.
