CC BY
40
УДК 327.39+130.2-027.511
О. Г. Данильян, доктор фшософських наук, професор;
О. П. Дзьобань, доктор фшософських наук, професор
ГЛОБАЛ1ЗАЦ1Я КУЛЬТУРИ: ПРОТИР1ЧЧЯ ТА ТЕНДЕНЦП РОЗВИТКУ
Розглядаються основм теоретичш тдходи до досл1дження проблемы глобал1-зацп культуры. Констатуеться, що глобал1зац1я культуры - це процес ¡нтеграцп окремих национальных культур в едину св1тову культуру на основ7 розвитку транспортних засоб1в, економ1чних зв'язюв та засоб1в комушкацИ. Робиться висновок про суперечлив1сть та багатовар1антмсть процесу глобал^зацИ культури.
Ключовi слова: глобал1зац1я культури, культурна утфжащя, культурна асим1-лящя, акультурац^я, культурна експанс1я, культурна дифуз1я, синтез культур.
Актуальтсть проблема. Наприкшщ ХХ ст. людство вступило в яюсно новий етап у своему розвитку, який визначасться, перш за все, глобалiзащею вах сфер життя суспшьства. Головна вщмшшсть його вщ уах попередшх етатв - неоднозначшсть основного вектора подальшого розвитку, що може привести як до матерiального та духовного розкв^у, так i до глобально! кри-зи, що загрожуе загибеллю людсько! цившзацп. Глобалiзацiя виробництва, торпвт, фшансових та iнформацiйних потокiв, яка значною мiрою стимулюе продуктивнiсть працi на основi високих технологiй, разом з тим збшьшуе контрасти в рiвнях розвитку рiзних краш та в 1'хнш демографiчнiй динамiцi. Цi контрасти породжують потужнi хвилi мiграцiй, наслщком чого стае як зростаюче змшування рас, народiв, культур, так i 1'хш прагнення до ствер-дження власно! iдентичностi, що викликае гос^ мiжетнiчнi та мiжконфесiй-нi конфлшти, якi погрожують «з^кненням цившзацш».
У той же час у зв'язку з глобалiзацiею сучасного св^у, обумовленою в першу чергу темпами впровадження шформацшних технологiй, у розвитку культури ч^ко вималювалося вiдставання цивiлiзацiйного прогресу вiд на-уково-технiчного. Цивiлiзацiйний прогрес тдпорядковуеться iншим законо-мiрностям, що пов'язаш не з вiдмиранням усього традицшного, а з його культивуванням. У зв'язку з цим потребуе вивчення проблема гармошзацп шновацшних та традицшних форм культури. Одним iз варiантiв вирiшення ще! проблеми могла б стати глобалiзацiя культури, що розумiеться як еднiсть рiзноманiття, плюралiзм культурних форм у рамках единого ушверсального культурного простору. Як справедливо зазначае А. Ареф'ева, «фактор глоба-лiзацii стае своерiдним мiфогенним простором для осмислення мультикуль-
© Данильян О. Г., Дзьобань О. П., 2017
29
турних процеав, яю вщбуваються в сучасному просторi культуротворення» [1, с. 185].
Однак слщ зазначити, що глобалiзацiя культури часто набувае форми не стiльки оргашзаци едностi рiзноманiття, що забезпечуеться взаемодiею рiзних культурних традицiй, зразкiв та щнностей, скiльки ушфшацп культурних моделей за американським зразком. У цих умовах назрша необхiднiсть у ви-робленнi такого свiтогляду, який враховував би iснуючi змiни та динамшу розвитку сучасного свiту, однак при цьому не вщторгав фундаментальнi основи культурного минулого. Крiм того, важливо зазначити, що сама проблема культурних взаемодш, а також культурних штегративних процеав, якi вiдбуваються в рамках сучасних реалш, потребуе визначення принцитв осмислення культури [1, с. 186].
Аналiз джерел i публЫацш. Загальш теоретико-методологiчнi та фшо-софсько-антрополопчш пiдходи до вивчення проблем глобалiзацii сощо-культурних процесiв представленi у сучаснш полiтичнiй та фiлософськiй думщ в працях А. Вересай, Т. Возняка, А. Гревцевох, В. Давидовича, С. 1кон-никово'1, А. Кравченка, О. Коржова, В. Кохановського, Л. Матвеево:, Г. Оси-пово:, С. Пилипенко, С. Савченко, Н. Садовсько:, В. Самохвалово:, Б. Слю-щинського, Л. Столович, П. Федик, П. Штрева, С. Юдiна та багатьох шших. У сучаснiй захiднiй сощально-фшософськш та полiтологiчнiй думцi розгляд окремих аспектсв ща проблеми представлено у працях А. Арона, Д. Белла, Ж. Бодршяра, Ю. Габермаса, М. Гайдеггера, Е. Гуссерля, В. Дшьтея, Ж. Де-льоза, Ж. Деррща, Д. Коллiнгвуда, Ж.-Ф. Лiотара, М. Мерло-Понп, Г. Райла, П. Ркерта, Р. Рортi, М. Фуко, X. Патнема, К. Поппера, Т. Парсонса, Дж. Томп-лшсона, К. Томпсона, А. Тойнб^ Е. Тоффлера, С. Хоффмана, М. Шеллера та ш. Разом з тим деяю аспекти глобалiзацii культури залишаються недостатньо вивченими. Крiм того, слiд врахувати, що динамша розвитку сучасного свiту повсякчас привносить новi моменти в змют розглянутих у статтi проблем, що робить особливо актуальними дослiдження, присвячеш аналiзу проблем гло-балiзацii культури.
Таким чином, метою статтi е розгляд проблем i протирiч розвитку культури в свт, що глобалiзуеться.
Виклад основного матерiалу. Термiн «глобалiзащя» мiцно увiйшов у су-часний науковий лексичний обк i використовуеться для пояснення змiн, що вщбуваються в рiзних сферах людсько'1 дiяльностi. Пiд глобалiзацiею, як правило, розумiеться загальноцивiлiзацiйний процес планетарного еднання рiзних сфер людсько'1 дiяльностi, який охоплюе виробництво, технологiю, фiнанси, торгiвлю, культуру, пол^ичш й державнi iнститути. Глобалiзацiя е макротенденцiею сучасного свiтового розвитку - це природний процес, який
неможливо зупинити i важко коригувати, вш вiдображае свого роду «^вно-дiючу» рiзноманiтних i рiзноспрямованих глобалiзацiйних сил свiту [2, с. 144].
Основним наслщком глобaлiзaцii е св^овий подiл працi, мiграцiя, кон-центращя в масштабах уаеХ планети катталу, робочоХ' сили, виробничих ресурсiв, стандартизащя законодавства, економiчних i технологiчних про-цесiв, а також зближення та злиття культур рiзних краХ'н. Це об'ективний процес, який носить системний характер, тобто охоплюе вс сфери життя суспшьства. Унаслiдок глобaлiзaцii св^ стае дедалi бiльш пов'язаним i бiльш залежним вiд усiх його суб'екпв. Вiдбуваеться як збiльшення кшькосп за-гальних для групи держав проблем, так i розширення кшькосп та типiв суб'ектiв, що штегруються.
Погляди на витоки i сутшсть глобaлiзaцii в науковiй лiтературi ютотно рiзняться. Наприклад, iсторики розглядають цей процес як один з етатв роз-витку капiталiзму, а економюти найчастiше ведуть вiдлiк вiд транснащона-лiзaцii фiнансових ринкiв. Полiтологи наголошують на розвитку елементiв громадянського суспшьства, а дослщники-культурологи пов'язують прояв глобaлiзaцii насамперед з вестернiзацiею культури тощо. С також шформа-цiйно-технологiчнi, цившзацшно-культуролопчш та iншi пiдходи до пояс-нення процесiв глобaлiзaцii [3, с. 403-404].
Однак бшьшють дослiдникiв визнають, що сьогоднi глобалiзацiя поши-рюеться на всi сфери життедiяльностi суспшьства (економiчну, соцiальну, полiтичну, культурну, шформацшну, духовну) та являе собою складний та такий, що постшно розширюеться, процес, а найважливiшим фактором при-скорення процесу глобалiзацii вважаеться рiвень розвитку технологiй. Саме розвиток технологий та формування вiдкритостi доступу до рiзноi iнформацii дозволяе уникнути тимчасового простою, що був властивий процесам, яю вщбувалися ранiше. Це сприяе створенню шформацшного глобального сус-пшьства, не обмеженого рамками окремих держав. 1нформащя, знання нинi стають найважлившим ресурсом глобалiзацii. Чимало дослiдникiв вважають, що процес глобалiзацii, спрямований на створення единого, штегрованого суспiльства, яке функцюнуе через загальнi iнформацiйно-економiчнi мереж^ здатний вирiшити багато проблем, що виникають на шляху розвитку людства, i загалом оцiнюють цей процес позитивно [4; 5].
У той же час глобалiзацiя - надзвичайно складний процес, що протшае нерiвномiрно. Актившсть здiйснення процесу глобалiзацii в сучасному свiтi, яка пов'язана з рiвнем розвитку науки, технологiй, неминуче призводить до нерiвностi його учасниюв. С краiни-лiдери з високотехнологiчною економь кою (найчастiше - це захщш кряХни), якi диктують умови вам шшим крaiнaм свiту; водночас е кра'Хни з «наздоганяючою» економiкою, яю iснують на кре-дити МВФ. Таким чином, учасники процесу глобaлiзaцii вщ початку виявля-
ються в нерiвному сташ [6]. Це е одшею з негативних характеристик процесу глобалiзацii. На жаль, далеко не единою.
Розглядаючи глобалiзацiю як багаторiвневий просторово-часовий процес, низка дослщниюв (С. Хоффман, П. Малиновський та ш.) сходяться на думщ, що структурно вона розвиваеться в трьох площинах: економiчнiй, культурнiй та полiтичнiй [7; 8]. Звщси можна видiлити культурну глобалiзацiю, пол^ич-ну глобалiзацiю та економiчну глобалiзацiю. У цьому дослiдженнi увагу сконцентровано, перш за все, на аналiзi проблем глобалiзацii культури.
Глобалiзацiя культури - це процес штеграцп окремих нацiональних культур в едину свггову культуру на основi розвитку транспортних засобiв, еко-номiчних зв'язкiв та засобiв комушкаци. На думку вщомого американського полiтолога С. Хоффмана, автора роботи «З^кнення глобалiзацiй», розвиток глобалiзацii культури починаеться з технолопчно'1 революци та економiчноi глобалiзацii, якi разом створюють потiк культурних благ [7, с. 81]. Глобаль защя культури у сучасному свт - це дiалектично суперечливий процес, в якому тенденцп штеграцп та диференщацп, конфлiктiв та спiвпрацi, унь версалiзацii та партикуляризацп не виключають один одного, а е взаемно передбачаючими тенденщями розвитку. Глобалiзацiю культури та п проти-рiччя можна розглядати в двох вимiрах: у масштабi соцiуму, а також у масш-табi системи соцiумiв.
Розглядаючи проблеми глобалiзацii культури в першому вимiрi, необхiд-но пам'ятати, що культура будь-якого сощуму е складною системою, елемен-тами (пiдсистемами) яко'1 е традицiйнi та iнновацiйнi культурш форми, суб-культури рiзних сощальних спiльнот, груп, етносiв, релiгiйних конфесш тощо. В умовах глобалiзацii шновацшш культурнi форми, як правило, е продуктом впливу краiн-лiдерiв, якi нав'язують менш розвиненим кра'1'нам сво'1 культур-нi норми та зразки. Уа соцiокультурнi елементи конкретного суспiльства об'еднуються в едину систему на основi загальнозначущих для даного соцi-уму щнностей, що являють собою певний фундамент, на якому базуеться культурне розмшття. Найважливiшими консолiдуючими началами суспшь-ства, якi згуртовують його суб'екпв в единий соцiокультурний органiзм, е: спшьшсть 1хньо'1 iсторii, економiчного життя, психiчних якостей, мови, релi-гшних та моральних цiнностей тощо. Загальнозначущi цiнностi е i у рiзних соцiокультурних систем. Цi десятки спшьних рис, властивостей культур рiзних народiв, етносiв, якi дозволяють робити висновок про глобалiзацiю культури людства, отримали назву культурних ушверсалш (Дж. Мердок) [9, с. 45-46].
Крiм певних рис едносп, мiж елементами соцюкультурно'1 системи, а також мiж культурами в цiлому, iснують певш вiдмiнностi, якi при взаемодii суб'екпв у процесi глобалiзацii можуть набувати рiзних станiв: вiд iнтеграцii
(взаемопроникнення) до конфлшту. Нaйтиповiшими видами конфлшту в сфе-рi культури в умовах глобaлiзaцii е: колiзiя мiж трaдицiйними та шновацш-ними формами в XX розвитку [10, с. 6-7], культурна aномiя [11, с. 34], культурна травма [12, с. 375-376], культурний шок [13, с. 376-378], культурне вщставання (культурний розрив) [14, с. 45-52], мiжцивiлiзaцiйнi (мжсоцю-культурш) конфлшти та ш. [15]
Розгляд глобaлiзaцiйних процеав у сферi культури в масштабах людства передбачае aнaлiз самого поняття «глобaлiзaцiя», що, як i поняття «культура», належить до числа багатозначних i багатоаспектних. «Говорячи про глобаль зaцiю, слiд враховувати, - справедливо зазначае В. Самохвалова, - що дане поняття може мати не тшьки рiзнi смисли, а й рiзнi цш, що визначае i рiзнi цiннiснi вектори цих рiзних смислiв, i рiзну стрaтегiю досягнення цшей. В одному випадку глобaлiзaцiя розумiеться як оргaнiзaцiя едностi рiзномa-нiття, що забезпечуеться взaемодiею рiзних культурних трaдицiй, зрaзкiв та цшностей, настанову на Хх збереження для збагачення змюту культурного життя людства та його культурного простору. В шшому випадку глобaлiзaцiя розумiеться як ушфшащя культурних моделей, що з неминучютю означатиме й гомогенiзaцiю культурного простору людства. При цьому культурна ушфь кащя, як швидко з'ясувалося, мае вщбуватися за американськими зразками, а гомогешзащя - означатиме "структурування" простору вiдповiдно до аме-риканських цiнностей. 1ншими словами, у реальнш дiйсностi iнструментом глобaлiзaцii був обраний другий вaрiaнт — одностороннього монолопчного диктату, при якому вiдбувaеться витюнення, придушення культурою, взятою "за зразок", усiх iнших культур» [16, с. 9]. Можна погодитися, що сутшсть глобaлiзaцiX, принaймнi в даний час, бшьш точно позначаеться поняттям «ушфшащя», нiж поняттям «еднiсть рiзномaнiття».
Деяю зaхiднi дослiдники, розглядаючи процеси глобaлiзaцii культури в сучасному свiтi, характеризують XX сутшсть ще бшьш жорстко - поняттями «культурний iмперiaлiзм», «культурний тотал^аризм» тощо. Наприклад, американський науковець Дж. Томплшсон у сво'хй статп «Iнтернaцiонaлiзм, глобaлiзaцiя i культурний iмперiaлiзм» [17] стверджуе, що кaпiтaлiзм вщграе провiдну роль у розвитку глобaлiзaцii культурного процесу, що глобaльнi ринки несуть загрозу не лише нацюнальнш держaвi, а й нaцiонaльнiй куль-турi. А глобальний кaпiтaлiзм, який виник наприкшщ ХХ - на початку ХХ1 ст., прагне не стшьки знищити нaцiонaльнi культури, скшьки сформува-ти глобальну кaпiтaлiстичну культуру, що веде до встановлення захщно'х версп соцiокультурноi реaльностi: онтологiчноi, етстемолопчно'х, а також етично'х. Тому не випадково кажуть, що глобaлiзaцiя не просто йде з Заходу, вона i за своею суттю е захщним проектом. Це означае, що глобaлiзaцiя е
продовженням тривалого юторичного процесу захщно'1 експанси i являе собою варiант глобально'1 гегемона.
1нший дослiдник цiеi проблеми, К. Томпсон, також доходить висновку, що концепщя культурного iмперiалiзму перетворилася на концепщю гло-балiзацii культури, оскшьки було встановлено, що вона являе собою об'ек-тивний неминучий процес, а не тимчасове явище, пов'язане з «холодною вшною». Тому, на його думку, «культурний iмперiалiзм передбачае наяв-нiсть iерархiчностi i домшування однiеi культурно'1 iдентичностi - у даному випадку - американсько'1» [18, р. 9-12]. Можна констатувати, що культурний iмперiалiзм - це досить поширена концепщя, в основi яко'1 лежить iдея про домiнування «культурного гегемона» як окремо'1 нацiональноi культури, а саме американсько'1. Такi мiркування дозволяють послiдовникам цього пiдходу визначити процес культурнох глобалiзацii як процес створення американiзованоi культури шляхом абсорбцп всiх периферiйних культур в однорщну глобалiзовану культуру на основi культурного iмперiалiзму i всемогутностi захiдних культурних зразюв та ЗМ1.
У той же час уявлення про глобалiзм як про процес, що ушфшуе культур-нi моделi, суперечить поширеним уявленням про плюралiстичний характер нашого часу та настання ери мультикультуралiзму. Як, наприклад, стверджуе С. Хоффман, глобалiзацiя св^ово!' культури викликае неминучий процес створення культурного рiзноманiття, тобто плюралютичний синтез рiзних культур, який спрямований на ренесанс звичшв, щнностей, норм нацiональних культур (локоглобалiзацiя) [7]. Можна припустити, що це протирiччя поверх-неве. У безмежнiй плюралiзацii культурних зразкiв та норм, роздробленш культури на дисперснi частинки якраз i виражаеться 'й розпад, перетворення на матерiал асимiляцii. Iндивiдуальна культура, коли кожна особистють мае власш поняття про добро та зло, справедливе та несправедливе, персональна совють, яка завжди виправдовуе свою персону, позбавляе смислу п соцiальнi функцii, ведучи тим самим до зникнення, що мимоволi визнають самi адепти екстремального мультикультуралiзму. «Дорогою, але необхiдноi цiною за зростання культурного розмшття, - вiдзначають вони, - стае гомогешзащя глибинних смислових пластiв етшчних, рацiональних, релiгiйних та iнших макрогрупових структур. Культурологам варто звернути увагу на те, що збе-реження юторично'! самобутностi кожно'1 культури - завдання, мабуть, спри-ятливе, але нереалютичне» [19, с. 96].
Важливим питанням для розумiння складностi i суперечливостi процесу глобалiзацii культури в сучасному свiтi е проблема мегатенденцш, тобто на-прямiв, за якими здшснюеться розвиток глобального суспiльного процесу. Вщомий культуролог П. Малиновський, аналiзуючи процес культурно!' гло-
бaлiзaцii, видшяе чотири соцiокультурнi мегатенденцп: «культурну поляри-зaцiю», «культурну асимшящю», «культурну гiбридизaцiю» та «культурну iзоляцiю» [8]. Характеризуючи процес локоглобaлiзaцii, вш зазначае, що вона реaлiзуеться насамперед у двох мегатенденщях - «культурно!' поляризацп» та «культурно! iзоляцii». Культурна поляризацп - це взаемозалежшсть, яка породжуеться страхом взаемного гарантованого знищення, - така основна скрша глобального свiту протягом декшькох десятилiть минулого столiття. Поляризaцiя i сегментaцiя пол^ично'' та геоекономiчноi карти свiту - такий основний мехашзм реaлiзaцii ще'' мегатенденцп. Причиною виникнення культурно'! поляризацп може служити розрив у ступеш розвитку економши, брак зникаючих природних ресурсiв, претензiя на домiнуючий вплив на ситуащю в свiтi та iн. Наступною основною мегатенденщею, на думку П. Малинов-ського, е культурна iзоляцiя. Цей процес виявляеться в iзоляцii або сaмоiзо-ляцп держав, кра'хн, культур тощо. Нaйчaстiше тaкi заходи використовуються при захист iнтересiв вщ внутрiшнiх або зовнiшнiх ворогiв. Початком про-цесу культурно!' iзоляцii можуть служити зростання нацюналютичних тен-денцш, культурного фундaментaлiзму, влада авторитарних режимiв тощо [7, с. 9-12].
Дшсно, у глобaлiзовaному свiтi культура, так само як i XX носп, мусять за-хищатися вiд швелювання, а то й зникнення. Для цього суспшьство виробляе особливi мехашзми захисту вiд зникнення, перш за все пщтримуючи тенден-цii локaлiзaцii та iдентифiкaцii.
Для осмислення сутносп глобaлiзaцii культури як суперечливого, багато-аспектного соцiaльного явища необхiдно розум^и, що дiaлог культур iсто-рично виникае в процеа комунiкaцii представниюв рiзних культур (нaцiо-нальних та етшчних) або мiж субкультурами в межах ч^ко визначеного просторово-часового континууму. Така взaемодiя вiдбувaеться вiдповiдно до норм культури, яю трaдицiйнi для суб'екпв комунiкaцii. Цi норми культури, як правило, мають символiчний, знаковий характер [19, с. 106]. У процеа глобaлiзaцii способи взaемодii рiзних культур досить рiзномaнiтнi. Саме ана-лiз способiв взaемодii культур у процеа глобaлiзaцii, на думку aвторiв стaттi, е нaйбiльш перспективним тдходом, тому що дозволяе систематизувати ва можливi вaрiaнти дiaлогу культур, у тому чи^ й тi, що були розглянуп ра-нiше.
Дослщники видiляють, як правило, декiлькa основних способiв взaемодii культур, внaслiдок яких або збагачуеться соцюкультурний досвiд людей i спiвтовaриств, або загострюються етнокультурнi протирiччя. Нaйбiльш по-ширеним способом взaемодii культур виступае aкультурaцiя, тд час яко'Х одна культурна система перебирае на себе властивосп шшо'1 культурно'' системи.
На першому етат цього процесу вщбуваеться своерщне набуття комушка-тивних здiбностей до ново!' культури, а на завершальних етапах результатом акультурацп може бути як сприйняття нових культурних елементiв, так i за-перечення нових впливiв, що веде до захисту та iдеалiзацii власно! оригинально! культури. Основними варiантами акультурацп виступають: асимшящя, сепарацiя, маргiналiзацiя та iнтеграцiя тощо [20, с. 152-160; 21, с. 4].
1ншим способом взаемодп культур у процес глобалiзацii виступае культурна експаная, яка являе собою розширення сфери впливу домшуючо! культури поза початковими межами функцюнування або державними кордонами. За сво!'м характером це процес односпрямований, вш контролюеться «ззовш», мае насильницький характер i не потребуе узгодження дш та прин-ципiв з шшою культурою. Слiд констатувати, що сьогодш культурна екс-пансiя виступае наслщком економiчних та полiтичних експансiйних дш, у результатi яких вiдбуваеться культурна та щеолопчна гомогенiзацiя свiту, до яко! прагне не якась окрема кра'на, а об'еднана система рiзних нацюналь-них секторiв, що схильна до специфiчноi форми соцiально-економiчноi ор-гашзацп.
Наступним способом взаемодп культур виступае культурна дифузiя. Культурна дифузiя - це спосiб взаемодп культур, який являе собою взаемне про-никнення культур або запозичення культурних рис та комплекав з одного суспшьства в шше. У процеа культурного запозичення мiж рiзними культурами, яке мае переважно вибiрковий характер, може вiдбуватися обмш не тiльки матерiальною культурою, але й науковими та технолопчними щеями, соцiальними iнститутами та органiзацiями, звичаями та традищями, релiгiй-ними догмами та практиками, цшностями та нормами життя. Умовою культурно!' дифузп е готовнiсть приймаючо'! культури до сприйняття нових еле-ментiв шшо'! культурно! системи. У рамках мiжкультурноi комунiкацii процеси культурно! дифузii обумовлеш, перш за все, взаемним юторичним розвитком культур, що контактують мiж собою.
Найбiльш конструктивним способом (формою) мiжкультурноi комунiка-цii прийнято вважати синтез культур, який являе собою об'еднання культурно рiзних елеменпв: орiентирiв, цiнностей, норм, типiв поведшки, при якому виникае якiсно шше культурне явище. Синтез мае мюце, коли «соцюкультур-на система приймае i освоюе досягнення iнших суспшьств в сферах, якi ви-являються недостатньо розвиненими в нш самш, але при цьому зберiгае власну, притаманну !'й вихiдну основу, яка дозволяе говорити про '!'! визна-ченiсть та самобутнiсть, про здатшсть пiдтримання цiлiсностi та стiйкостi» [20, с. 160].
Отже, е уа пщстави стверджувати, що глобалiзацiйнi тенденци в культу-рi е суперечливими й неоднозначними. Разом з тим сьогодш домшуе точка
зору, зпдно з якою ситуащя культурно'' трансформацп в контекстi глобaлiзa-цiйних процесiв здебiльшого е деструктивною. Вона деструктуруе трaдицiю або стае гшеркритичним дискурсом сучасно'Х культурно'' ситуацп, в якiй на-цiонaльнiй культурi вiдводиться мiсце стадп експериментального випробу-вання на мiцнiсть. Усi щ експерименти небезпечнi, тобто знайти горизонт культурно'' глобaлiзaцii дуже важко. Сьогодш розшукуються сaкрaльнi гори-зонти як у сурогатних релшях, так i в модернiстському просторi трансформацп релiгiйного досвiду в культурi i мистецтвi. Всi моделi працюють на правах паритетних штерпретативних систем, яю iснують як дискурси сучасно'Х культури. Це, як справедливо вважае А. Ареф'ева, призводить до мiмiкрii цшностей культури, свiдчить про те, що сам феномен глобaлiзaцii не можна визначити аш позитивно, аш негативно [1, с. 187]. Глобaлiзaцiя в культурi вiдбувaеться як певна проекщя економiчних, геополiтичних, релiгiйних, щео-логiчних реaлiй на культурну цшсшсть буття людини, що призводить або до холiзму (примату системи над XX складовими - редуктивний глобaлiзм) або aнтихолiзму (примату особливого, тдсистеми над системною цiлiснiстю -aнтиглобaлiзм), до редукцiонiзму (культура iнтерпретуеться як норма, продукта культурно'' дiяльностi, засоби дiяльностi) [1, с. 189].
Таким чином, можна зробити висновок, що глобaлiзaцiя культури в су-часному свт - це складний, дiaлектично суперечливий процес, в якому тенденцп штеграцп та диференшацп, конфл^пв та спiвпрaцi, унiверсaлiзaцii та партикуляризацп не виключають одна одну, а е взаемно передбачаючими тенденщями розвитку. Тому не випадково, що дослщники часто обгрунтову-ють протилежнi погляди на сутшсть глобaлiзaцii культури та тенденцп XX здшснення [22].
Розглядаючи проблеми глобaлiзaцii, необхiдно пам'ятати, що культура будь-якого сощуму е складною системою, елементами (тдсистемами) яко'' е традицшш та iнновaцiйнi культурнi форми, субкультури рiзних соцiaльних спiльнот, груп, етноав, релiгiйних конфесiй тощо. Крiм певних рис едностi, мiж елементами соцюкультурноХ системи, а також мiж культурами в цiлому iснують певш вiдмiнностi, якi при взaемодii суб'екпв у процесi глобaлiзa-цii можуть набувати рiзних стaнiв: вiд штеграцп (взаемопроникнення) до конфлiкту. У процеа глобaлiзaцii об'ективно виникають комунiкaцii мiж представниками рiзних культур (нaцiонaльних i етнiчних) або мiж субкультурами. Дослщники видшяють, як правило, декшька основних способiв вза-емодii культур, внаслщок яких або збагачуеться соцюкультурний досвiд людей i спiльнот, або загострюються етнокультурш протирiччя. Основними серед них е: акультуращя, культурна експаная, культурна дифузiя, синтез культур та ш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ареф'ева А. Ю. Глобалiзацiйнi процеси в культурi сучасносп / А. Ю. Ареф'ева // Гшея: науковий вюник : зб. наук. пр. / гол. ред. В. М. Вашкевич. - К. : Вид-во «Гшея», 2017. - Вип. 116 (1). - С. 185-189.
2. Герасша Л. Глобатзащя / Л. Герасша // Пол^олопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По^бна, I. О. Полщук та ш] ; за ред. М. Тре-бiна. - Х. : Право, 2015. - С. 146-148.
3. Данильян О. Г. Фiлософiя : тдручник / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань. - Х. : Право, 2013. - 432 с.
4. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / Ф. Фукуяма ; пер. с англ. М. Б. Левиной. - М. : АСТ : Ермак, 2005. - 588 с.
5. Гревцова А. А. Культурная глобализация: проблемы и парадигмы / А. А. Грев-цова // Известия Рос. гос. пед. ун-та им. А. И. Герцена. - 2008. - № 70. -С.145-149.
6. Требш М. П. Глобалiзацiя i державний суверештет: концептуалiзацiя взаемодп / М. П. Требш // Оргашзацшш та правовi проблеми забезпечення державного суверенитету : матерiали мiжнар. наук.-практ. конф., м. Харюв, 27 берез. 2009 р. / редкол.: Ю. П. Битяк, I. В. Яковюк, Г. В. Чапала. - Х. : Видавець ФО-П Вап-нярчук Н. М., 2009. - С. 29-31.
7. Хоффман С. Столкновение глобализаций / С. Хоффман // Россия в глобальной политике. - Т. 1. - М., 2003. - С. 78-91.
8. Малиновский П. В. Глобализация 90-х годов: время выбора (вступительная статья) / П. В. Малиновский // Глобализация - контуры XXI века : реферат. сб. -М. : РАН ИНИОН, 2002. - С. 5-35.
9. Смелзер Н. Социология : пер. с англ. / Н. Смелзер. - М. : Феникс, 1994. - 688 с.
10. Данильян О. Г. Протирiччя процесу розвитку культури в транзитивному суспшь-ст^ та мiжцивiлiзацiйнi конфлшти / О. Г. Данильян // Вюник Нацюнально!' юридично!' академп Украши iменi Ярослава Мудрого. Серiя: Фiлософiя, ф> лософiя права, полгтолопя, соцюлопя : зб. наук. пр. - Х. : Право, 2009. - № 1. -С. 5-13.
11. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии : пер. с фр. / Э. Дюркгейм. - М. : Прогресс, 1991. - 432 с.
12. По^бна В. Культурна травма / В. По^бна // Пол^олопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По^бна, I. О. Полщук та ш] ; за ред. М. Требша. - Х. : Право, 2015. - С. 375-376.
13. По^бна В. Культурний шок / В. По^бна // Пол^олопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По^бна, I. О. Полщук та ш] ; за ред. М. Требша. - Х. : Право, 2015. - С. 376-378.
14. Ерасов Б. С. Социальная культурология / Б. С. Ерасов. - М. : Аспект-Пресс, 1997. - 341 с.
15. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций? / С. Хантингтон // Полис. - 1994. -№ 1. - С. 33-48.
16. Самохвалова В. И. Метафизика глобализации. От утопии к антиутопии / В. И. Са-мохвалова // Материалы постоянно действующего междисциплинарного семинара Клуба ученых «Глобальный мир» / Ин-т мировой экономики и междунар. отношений, Ин-т микроэкономики. - М. : Изд. Дом «Новый век», 2002. -Вып. 11(23). - С. 2-9.
17. Tomplinson J. Internationalism, globalization a imperialism / J. Tomplinson // Media and cultural regulation / edited by Kenneth Thompson. - London ; Thousand Oaks, Calif. : Sage Publications ; Milton Keynes : Open University, 1997. - P. 117-174.
18. Tompson K. Regulation, de-regulation a reregulartion / K. Tompson // Media and cultural regulation / edited by Kenneth Thompson. - London ; Thousand Oaks, Calif. : Sage Publications ; Milton Keynes : Open University, 1997. - P. 9-69.
19. Назаретян А. П. Синергетика в гуманитарном знании / А. П. Назаретян // Обществ. науки и современность. - 1997. - № 2. - С. 91-98.
20. Осипова Г. Культура i дiалог культур у контекст глобалiзацiï / Г. Осипова,
H. Садовська // Схад. - 2010. - № 3 (103). - С. 105-107.
21. Данильян О. Г. Культурология : учебник / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко. -М. : ИНФРА-М, 2013. - 239 с.
22. М'язова I. Ю. Мiжкультурна комушкащя: змют, сутшсть та особливосп прояву (сощально-фшософський аналiз) : автореф. дис. ... канд. фшос. наук : 09.00.03 /
I. Ю. М'язова ; КНУ м. Т. Шевченка. - К., 2008. - 18 с.
ГЛОБАЛИЗАЦИЯ КУЛЬТУРЫ: ПРОТИВОРЕЧИЯ И ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ
Данильян О. Г., Дзебань А. П.
Рассматриваются основные теоретические подходы к исследованию проблемы глобализации культуры. Констатируется, что глобализация культуры - это процесс интеграции отдельных национальных культур в единую мировую культуру на основе развития транспортных средств, связей и средств коммуникации. Делается вывод о противоречивости и многовариантности процесса глобализации культуры.
Ключевые слова: глобализация культуры, культурная унификация, культурная ассимиляция, аккультурация, культурная экспансия, культурная диффузия, синтез культур.
GLOBALIZATION OF CULTURE: CONTRADICTIONS AND DEVELOPMENT TRENDS
Danylian O. G., Dzoban O. P.
It is shown that in connection with the globalization of the modern world, conditioned, first of all, by the rates of introduction of information technologies, in development of culture clearly lag of civilization progress appearedfrom scientific and technical. Civiliza-
tion progress submits to other conformities to law, that is related not to dying off all traditional, but with his cultivation. In this connection the problem of harmonization of innovative and traditional forms of culture needs a study. One of variants of decision of this problem globalization of culture that understands as unity ofvariety would become pluralism of cultural forms within the framework of single universal cultural space.
Attention is accented on that development of technologies andforming of openness of access to different information allows to avoid temporal outage, that was peculiar to the processes that took place before. It assists creation of informative global society unreserved the scopes of the separate states. Information, knowledge become the major resource of globalization presently.
Marked, that the process of globalization, sent to creation of the only, integrated society, thatfunctions through general informatively-economic networks, is capable to decide many problems, that arise up on the way of development of humanity, and on the whole estimate this process positively. It is underlined that globalization of culture is a process of integration of separate national cultures in an only world culture on the basis of development of transport vehicles, economic connections and facilities of communication. Globalization of culture in the modern world - it dialectical contradictory process, in that tendencies of integration and differentiation, conflicts and collaboration, universal and particularly does not eliminate each other, but are mutually providing for progress trends. Globalization of culture and her contradiction it is suggested to examine in two measuring: in the scale of society, and also in the scale of the system of societies.
Marked, that importantfor understanding of complication and contradiction ofprocess of globalization of culture there are tendencies in the modern world, directions after that development of global public process comes true: cultural polarization, cultural assimilation, cultural hybridization and cultural isolation. Grounded, that the dialogue of cultures historically arises up in the process of communication of representatives of different cultures (national and ethnic) or between subcultures within the limits of clearly certain space-temporal continuum. Such co-operation takes place under right culture, what traditional for subjects communications. These norms of culture, as a rule, have symbolic, sign character. In the process of globalization the methods of co-operation of different cultures are various enough. Exactly an analysis of methods of co-operation of cultures in the process ofglobalization, in opinion of authors of the article, is the most perspective approach, because allows to systematize all possible variants of dialogue of cultures, including those that were considered before.
Drawn conclusion, that globalization of culture in the modern world is a difficult, dialectical contradictory process, in that tendencies of integration and differentiation, conflicts and collaboration, universalization and particularity does not eliminate each other, but are mutually providing for progress trends. Examining the problems of globalization, it is necessary to remember, that a culture of any society is the difficult system the elements (by subsystems) of that are traditional and innovative cultural forms, subculture of different social associations, groups, religious confessions and others like that. Except the certain lines of unity, between the elements of the social and cultural system, and also
between cultures on the whole, there are certain differences that at co-operation of subjects in the process of globalization can acquire the different states: from integration (interpenetration) to the conflict.
In the process of globalization, objectively there are communications between the representatives of different cultures (national and ethnic) or between subcultures. Researchers distinguish, as a rule, a few basic methods co-operations of cultures, as a result of that or social and cultural experience of people and concords is enriched, or ethnic cultural contradictions become sharp. Basic among them are: actualization, cultural expansion, cultural diffusion, synthesis of cultures and others.
Key words: globalization of culture, cultural unification, cultural assimilation, acculturation, cultural expansion, cultural diffusion, synthesis of cultures.
