CC BY
142
трудомютко1 роботи по обробщ результат тестування, створюе позитивну мотивацiю у студентiв. Водночас, тестування не заперечуе iншi традицшш форми контролю знань, яю включають безпосередне спiлкування викладача зi студентами.
Отже, використання тестового контролю знань дозволяе формувати ефективнi моделi ощнювання студентiв iз урахуванням сучасних пiдходiв i завдань вивчення анатомiï людини. Тестовий контроль використовуеться для встановлення рiвня успiшностi академiчних груп та окремих студенпв, аналiзу рiзних форм i методiв навчання, пiдсумкового ощнювання.
1. Берещук М. Я. Тестовий контроль i рейтинг в освт / М. Я. Берещук, Ю. П. Бархаев, Г. В. Стадник // - Харюв: ХНАМГ, - 2006. - 106 с.
2. Ковальчук Л. Я. Основш тенденци розвитку свiтовоï вищоï школи. Впровадження сучасних технологш в навчальний процес Тернопшьсьюо' державно!' медично!' академп ¡м. 1.Я. Горбачевського: досягнення i перспективи // Нов1 технологiï навчання в медичному вищому навчальному закладг Тези доп. Навч.-метод. конф. Тернотль: Укрмед книга, - 2000. С. 3-12.
3. Кокарева А. М. Методика застосування шформацшних технологш у вивченш природничих дисциплш на тдготовчих вщдшеннях техшчних ушверситеив // Гумаштарна освт в профшьних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи: Тези дп. VIВсеукраïнськоï науково-практично1 конференции- К.: НАУ.-2005.-С.79-80.
4. Кордон Ю. В. Тестовий контроль як один ¡з методов перев1рки знань, умшь студент!в у вищих медичних навчальних закладах / Ю.В. Кордон, Г.С. Керницька // Сучасш шформацшштехнологп та шновацшш методики навчання в шдготовщ фах1вщв:методолопя, теор1я, досвщ, проблеми: зб1рник наукових праць. - Вип. 30, Кшв-Вшниця, - 2012. - С. 255-259.
5. Малахш А. Тестовий контроль i тдвищення якост осв1ти у вищш педагопчнш школ1 /А. Малахш // Рщна школа. -2006. - Червень. - С. 9 - 11.
6. Морзе Н. В. Модел1 ефективного використання шформацшно-комушкацшних та дистанцшних технологш навчання у вищому навчальному заклад1 / Н. В.Морзе, О. Г. Глазунова// 1нформацшш технологи i засоби навчання.-2008.-№2(6).
7. Щевелева Г. М. Диагностическое тестирование предметных знаний первокурсников / Г. М. Щевелева // Педагогика. -2001. - № 7. - С. 53 - 58.
Ш
ЗНАЧЕНИЕ КОМПЬЮТЕРНОГО ТЕСТИРОВАНИЯ В ОЦЕНИВАНИИ ЗНАНИЙ СТУДЕНТОВ-ИНОСТРАНЦЕВ ПРИ ИЗУЧЕНИИ АНАТОМИИ ЧЕЛОВЕКА В ВЫСШИХ МЕДИЦИНСКИХ ВУЗАХ Миськив В. А. Статья посвящена актуальной проблеме тестового контроля знаний студентов-иностранцев при изучении анатомии человека в высших учебных медицинских заведениях. Проанализированы преимущества и недостатки тестового контроля знаний студентов. и установление использования тестового контроля знаний, позволяет формировать эффективные модели оценки студентов из учета современных подходов и задач изучения анатомии человека. Тестовый контроль используется для установки уровня успеваемости академических групп и отдельных студентов, анализа различных форм и методов обучения, итогового оценивания.
Ключевые слова: тест, контроль знаний.
Стаття надшшла 30.09.2014 р.
SIGNIFICANCE TEST CONTROL IN THE
EVALUATION OF FOREIGN STUDENTS' KNOWLEDGE IN THE STUDY OF HUMAN ANATOMY IN HIGHER MEDICAL UNIVERSITIES Miskiv V. A.
Article is devoted to the actual problem of test control of foreign students in the study of human anatomy in higher education medical universities. It was analyzed advantages and disadvantages of test control of students' knowledge. and the establishment to use a test control of knowledge, allows you to create effective models of student assessment with current approaches and challenges of studying human anatomy. Test control is used to set the level of achievement of academic groups and individual students, the analysis of the various forms and methods of teaching, the final evaluation.
Key words: tests, control of knowledge.
УДК 378.016:572.1/.4
ПРО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ «ПОХОДЖЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦ1Я ЛЮДИНИ» У НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ
Здшснено критичний аналiз шдручниюв та навчальних поабниюв для загальноосв^шх та вищих навчальних закладiв Укра'ши, Росп та англомовних кра'ш, у яких представлена тема «Походження та еволющя людини». Виявлено, що змют ще! теми в укра'нських тдручниках для середньо! школи застарший, не вщповщае сучасним даним антрополопчно! науки та потребуе вдосконалення.
Ключов! слова: антрополопя, еволющя людини, шдручник, навчальний поЫбник.
Проблему походження та еволюцп людини вивчае антрополопя. В деяких антрополопчних публшащях (принаймш росшською та укра'нською мовами) розповсюджене переконання, що це
поняття у науковий o6ir yBiB давньогрецький фшософ Аристотель (Aristotle, 384-322 до н.е.) [13, 14, 19]. Так B^OMi росшсью антропологи Я.Я. Рогiнський та М.Г. Левш у навчальному пошбнику «Антропология» писали: «Термiн «Антрополопя» мае грецьке походження i означае до^вно «наука про людину» (антропос - людина; логос - наука). Вважають, що вперше його застосував Аристотель, який вживав це слово переважно при вивченш духовно! природи людини». Однак вони, на жаль, не пояснили, що мав на yвазi Аристотель шд цим словом, коли говорив про духовну природу людини [13]. 1хню думку повторюе i единий поки що сучасний офщшний украшський навчальний посiбник i3 антропологи: «Термш «антропологiя» в перекладi з давньогрецько! означае «наука про людину» (вщ слiв антропос - людина, та логос — наука, поняття, вчення, думка). Вважають, що його, як i безлiч iнших, у науковий оби yвiв видатний давньогрецький мислитель IV ст. до н. е. Арютотель: вш вживав його стосовно вивчення духовних властивостей людини» [14]. Однак у зарyбiжних шдручниках зауважуеться лише, що термiн «антрополопя» мае грецьке походження, але з ним не пов'язуеться iм'я грецького фшософа [24, 31, 32]. Бшьше того, окремi автори прямо констатують: «Як назва дисциплiни поняття «антрополопя» вщноситься не до античностi, а е новоутворенням, що характеризуе спрямування мислення на саму людину, яке вщбулося мiж XVI та XVIII столптями [4]. Приемною несподiванкою е те, що цей факт вщображено також в одному iз периферiйних росiйських навчальних посiбникiв [12].
I дшсно, Арiстотель уперше, але всього один раз застосував слово anthropologos у свош пращ «Ншомахова етика», але мав на yвазi не iменник жiночого роду «антрополопя», а дiеприслiвник «той, хто розмiрковyе про людей»: «Вона (велична людина - автори) не розмiрковyе про людей (anthropologos), бо не буде говорити ш про себе, ш про шшого; i справдi, !й байдужа i похвала собi, i осудження iнших, i, в свою чергу, вона скупа на похвали» [1]. Таким же чином перекладаеться слово «anthropologos» i в найбшьших давньогрецько-росшському та давньогрецько-англiйськомy словниках [5, 21]. Бшьше того, виявляеться, що давш греки слово «anthropologia» взагалi не вживали, про що свщчать згаданi щойно словники. G й iншi тлумачення цього арiстотелевого слова. Наприклад у англомовному перекладi «Ншомахово! етики», здiйсненомy шотландським фiлософом Вшьямом Россом (W.D. Ross, 1877-1971), «anthropologos» тлумачиться як «a gossip», тобто людина-балакун [22].
В дшсност поняття «антрополопя» у науковий оби увшшло у першiй половинi XVI ст. У 1501 р. шмецький анатом Магнус Хундт (M. Hundt, 1449-1519) опублшував книгу «Антропологiя про достойшсть, природу i властивостi людини та про елементи, частини i члени людського тша», присвяченiй описовi анатомiчноl будови людського тiла. Невдовз^ у 1533 р. з'явилася, ще одна книга, де було вжито цей термш - «Антрополопя, або мiркyвання про природу людини», написана гталшським политиком та iсториком Галеаццо Капелла (G.F. Capella, 1487-1537). Тут мова йдеться про iндивiдyальнy мшливють морфологiчних ознак людини [4]. У подальшому значення слова «антропологiя» розширювалося. У 1594 р. нiмецький вчений Отто Касман (Otto Casmann, 15621607) опyблiкyвав книгу «Антропологiчна психолопя, або вчення про людську душу» [9]. З появою пращ шмецького фшософа 1ммануша Канта (I. Kant, 1724-1804) «Антрополопя з прагматичного погляду» (1798) [7] поняття «антрополопя» почало вживатися i в фшософн.
Будь-яка наука постшно розвиваеться, збагачуючись новими даними експерименпв та спостережень, а отже i новими уявленнями про процеси та явища в оточуючому свт. Це в найбшьшш мiрi стосуеться антропологи, а особливо такого li напрямку як антропогенез, який вивчае походження та еволющю людини. Протягом останшх кiлькох десятилiть цей напрямок збагатився численними вiдкриттями завдяки використанню сучасних точних методiв молекулярно! бiологil, фiзики, х1мИ та геологи.
Ще порiвняно недавно антропогенез уявлявся лшшним процесом: вiд спiльного предка шшли австралопiтеки (Australopithecus) та викопш людиноподiбнi мавпи. Цього спiльного предка все ще не виявлено, хоча припускаеться, що ним могли бути так зваш дрiопiтеки, тобто викопш деревно-наземш людиноподiбнi мавпи, якi юнували на територil Пiвнiчно-Схiдноl Африки та Ивденно! Gвразil в перiод близько 25-10 млн. роюв тому. Австралоштеки еволюцiонyвали в людину вмiлy (Homo [Australopithecus] habilis), вона - в людину прямоходячу (Homo erectus), а людина прямоходяча - в людину неандертальську (Homo neanderthalensis). Вщ Людини неандертальсько! тшла людина розумна (Homo sapiens), тобто людина сучасного фiзичного типу (рис. 1). У деяких публшащях представникiв виду людини прямоходячо! та iнших подiбних видiв називають також архантропами, тобто давнiми людьми. Вщповщно неандертальцiв називають палеоантропами, тобто викопними людьми [2, 14].
Однак у результат численних палеоантрополопчних знахщок протягом юлькох ocTaHHix десятилiть стало очевидно, що гомiнiди (родина Hominidae - Людинов^ були великою та розгалуженою родиною, еволюцiя яко' здтснювалася зовсiм не лiнiйно i не однонаправлено, а з тупиковими гшками, моза1чним розподшом ознак i безл1ччю парадел1зм1в (рис. 2) [10].
Для прикладу розглянемо один i3 епiзодiв еволюцп гомiнiд (рис. 3). До юнця минулого столiття вважалося, що вщ одного iз видiв австралопiтекiв (Australopithecus africanus) походить людина вмiла (Homo habilis), а вщ не' - людина майстерна (Homo ergaster). Правда, були вiдомi також парантропи (Paranthropus aethiopicus, P. boisei та P. robustus) - гомтщи, що мали крупт зуби, масивнi щелепи та юстковий гребiнь на тiм'i для прикртлення жувальних м,язiв i живилися грубою рослинною iжею. Це явно тупикова гшка еволюцii, i в деякому розумшш - крок назад у порiвняннi з хижими австралопитеками, якщо, звичайно, судити про еволющю з антропоцентричних позицiй. [10].
Наприкшщ ХХ ст. був знайдений череп ще одного виду викопних гомшщв - кенiантропа (Kenyanthropusplatyops), який юнував близько 3,5-3,2 млн. роюв тому (рис. 3). Цей вид за деякими ознаками (наприклад, плоске обличчя) ближче до людини сучасного фiзичного типу, чим австралоштеки, а за тшими, правда - дай [25]. Крiм того, ще ратше частину виду людини вмшо' (Homo habilis), що вiдрiзнялася плоскiшим обличчям, було видшено в окремий вид людини рудольфсько' (Homo rudolfensis) [2, 26].
Внаслщок цього колишня струнка схема антропогенезу зруйнувалася. Виникла альтернативна вершя: можливо, австралопiтеки (Australopithecus africanus) i похщна вiд них людина вмша (Homo habilis) - теж тупикова гшка, а людина майстерна (Homo ergaster) походить зовшм не вщ людини вмшо", а вщ менш численно'' лiнii «кетантроп - людина рудольфська»? На мал. 3 види, обведет грубою чорною рамкою, ймовiрно iснували в Африцi одночасно (в межах близько 3 - 2 млн. роюв тому) i контактували один з одним (2 види людей, вид австралоттеюв та вид парантротв). Те ж саме можна припустити i щодо одного виду людей (Homo ergaster) та двох видiв парантротв (Paranthropus boisei та P. robustus), що юнували в межах близько 2 - 1 млн. роюв тому (обведет подвтною рамкою).
Подiбне сталося i у випадку людини неандертальськоi (Homo neanderthalensis) та людини розумно' (Homo sapiens). Зпдно недавнiх дослiджень людина розумна не е похiдною вiд людини неандертальсько!, а розiйшлася з нею близько 500 тис. роюв тому. Припускаеться, що m два види людини юнували на територп Свропи одночасно i контактували протягом близько 30 тис. роюв [11]. Людина прямоходяча (Homo erectus), яку ратше вважали попередником людини неандертальсько1, теж виявилася тупиковою гшкою еволюцii людини. (рис. 4).
На цей час в юторп гомтщ вiдомо принаймт три випадки, коли домiнуюча гшка виявлялася тупиковою, а подальший прогрес здiйснювався на основi пригнiченоi, другорядно!' лiнii, що розвивалася паралельно. Отже, еволютя людини могла вiдбуватися паралельно в кiлькох гiлках гомiнiд. Таким чином, схему фшогенезу людини, на наш погляд, доцшьно зображати без з'еднань мiж окремими послiдовними видами, що було б найбшьш науково коректно (рис. 5). Саме подiбна схема представлена на сайп Смгтсонського музею натурально' iсторii [28].
Зпдно сучасних найбшьш поширених уявлень, рщ людський був започаткований на територп Африки людиною майстерною (Homo ergaster), яка еволюцюнувала в людину передуючу (Homo antecessor), а та, в свою чергу, - в людину гейдельберзьку (Homo
Paranthropus | и
aethiopicus Paranthropus boisei
Рис. 1. Ппотеза лшшно! еволюцп людини
Рис. 2. Сучасна схема еволюцп гомшвдв (суцшьними лiнiями показано найбшьш ймовiрнi еволюцiйнi зв'язки)
heidelbergensis). Ця остання дала початок людиш неандертальськш та людиш розумнiй. (рис. 4) [30]. Ряд антрополопв не визнае вид Homo antecessor за давнього предка Homo sapiens i вважае, що ним був Homo ergaster. Iншi дослiдники взагалi вс види людини, передуючi людинi гейдельберзысш, вважають р1зновидами людини прямоходячо! (Homo erectus) [29].
Рис. 3. Фрагмент раннього етапу антропогенезу
Рис. 4. Схема шзнього етапу антропогенезу
Реконструкщя зовшшнього вигляду та життедiяльностi ймовiрних попередникiв сучасно! людини здшснювалася антропологами на пiдставi комплексного аналiзу цiлого ряду даних, а саме: палеоеколопчних факторiв, якi дають певне уявлення про природно-клiматичнi умови часу юнування того чи iншого виду гомшщв; будови та хiмiчного складу викопних юсткових решток; особливостей предме^в матерiальноl культури та залишкiв рослин i тварин на стоянках; поведшки людиноподiбних мавп i т.п.
Родина гомшадв подiляеться на два роди - рщ Australopithecus (австралоттек) та рщ Homo (людина). Головним критерiем виокремлення ща родини е прямоходшня, а також збiльшення обсягу головного мозку, зменшення розмiрiв зубiв та нижньо! щелепи. Головним же критерiем виокремлення у цiй родинi роду Homo стала здатшсть виготовляти кам'яш знаряддя, якi вперше виявила людина вмша (Homo habilis).
Чи вщповщае змiст теми «Походження та еволющя людини» у сучасних навчальних пошбниках i пiдручниках для середнiх загальноосв^шх («Бiологiя людини») та вищих навчальних закладiв («Антрополопя») сучасним науковим даним та в якш мiрi? Авторами здшснено аналiз вiдповiдних навчальних видань стосовно ще1 проблеми. Результати вельми рiзноманiтнi.
В украшських ЗНЗ для вивчення бюлогн людини Мiнiстерством осв^и i науки Украши на цей час рекомендовано принаймш два шдручника. Один iз них створений С.В. Страшко iз спiвавторами i виданий кшвським видавництвом «Грамота» [15], а шший - Т.1. Базановою iз спiвавторами i виданий харкiвським видавництвом «Св^ дитинства» [3].
У шдручнику С.В. Страшко загальний перебiг еволюцн людини описано загалом вiдповiдно сучасним уявленням [15]. Навiть зауважено: «1х (неандертальцiв - автори) уважають вимерлим шдвидом виду Homo sapiens» [15]. Але вельми прикро, що через недбалють, а може й некомпетентшсть авторiв тут же представлено спростовану нинi лiнiйну схему еволюцil людини, де кроманьйонщ е прямими потомками неандертальщв (рис. 6). Внаслiдок того, що у людини вiзуальна пам'ять набагато краща за вербальну, учш запам'ятають саме схему i таким чином будуть мати неправильне уявлення про еволющю людини.
Не краще враження справляе i пiдручник Т.1.Базаново! [3]. Загальний перебiг еволюцil людини тут теж описано загалом вщповщно сучасним уявленням. Але в тексп наявш науково некоректнi фрази. Наприклад: «Наступною ланкою еволюцiйного ланцюга (шсля австралопiтекiв -автори) е людина вмша» [3]. Якщо еволюцiя мае вигляд ланцюга, то вона здшснювалася лшшно, що ниш абсолютно спростовано. Наведена фраза сформуе в учшв хибне уявлення про антропогенез. I далк «Ще одна гiлка еволюцн - це стародавш люди, або неандертальш[3]. Як антрополопчний термiн, «гiлка» означае розгалуження, i вiн доречний стосовно людини прямоходячо1, яка е збiрним видом. Неандертальш ж були одним видом та ще й тупиковим, i термш «гшка» тут непридатний. Правда, така схема антропогенезу, як у попередньому
НБЫ2079-8334. Свт медицини та бюлоги. 2014. № 4(46)
шдручнику, тут вщсутня. Однак, походження та еволющя людини викладено незрозумiло для учня, внаслiдок чого у нього сформусться неправильне уявлення про те, який реальний вигляд мае цей процес. На жаль, у шдручнику шчого не сказано про те, що вiдомi факти про викопних людей та 1х попередникiв мають вкрай фрагментарний характер з причин незначно! кшькост знайдених викопних кiсткових решток та виготовлених знарядь, внаслiдок чого сучасш уявлення про походження та еволющю людини е досить приблизними припущеннями, якi з часом будуть змшюватися. До того ж, кожна група антрополопв завжди висувае сво! тлумачення цих факпв.
Неоантропи (кроманьйонц!)
Рис. 6. Етапи родоводу виду Людина.
Украшсью школи при вивченш бюлоги людини нинi користуються також одним iз попереднiх видань [20]. Стосовно антропогенезу в ньому теж наявш недолши, характернi для попереднього шдручника, у тому числi, хронолопчна схема лшшно1 еволюцп [20].
Дещо краще iнформацiя про антропогенез представлена у аналопчних росiйських шдручниках для середньо! школи [8, 17].
Особливо приемне враження справляе шдручник Н.1. Сонiна та М.Р. Сатна [17], у якому загальний перебп еволюци людини описано цiлком вщповщно сучасним уявленням. Антропологiчна iнформацiя адаптована для школярiв, але викладена досить вичерпно, порiвняно з пiдручниками, згаданими вище. Не представлена певна схема еволюци людини, що науково цшком коректно. Бiльше того, даний шдручник виявився единим для середньо1 школи iз доступних авторам статтi, де акцентуеться увага на проблемах антрополопчно1 щентифшацп викопних решток через незначну !х кiлькiсть та фрагментарнiсть: «Iсторiя виникнення людини складна та суперечлива... Вченим важко прослiдкувати, як розвивались та еволющонували предки людини: надто мало в !х розпорядженнi викопних решток, та й т дуже неповш. Тому iснують рiзнi верси еволюци гомшщ» [17].
У захщних кра1нах практично не iснуе шдручниюв для учнiв ЗНЗ. Учителi цих кра1н для пiдготовки до занять користуються вщповщними пiдручниками та навчальними посiбниками для коледжiв. Для вивчення тем т1е1 чи шшо1 навчально1 дисциплiни вони роздають учням шдготовлену ними та ксерокопiйовано вiдповiдну шформащю. Серед таких посiбникiв досить вщомим е 3-томна «Бiологiя», написана групою британських авторiв на чолi з Д.Дж. Тейлором. Ця книга витримала кiлька видань у Великобританil, перекладена росiйською мовою з оригiнального видання 1997 р. i видана стереотипно кшька разiв у Росil. Про еволющю людини мова йдеться у 3-у томi цього видання [18]. Уже на самому початку роздшу про еволющю людини автори шдручника застер^ають: «Будь-яю висновки вщносно людства та його гаданих предюв варто вважати попереднiми i такими, що шдлягають перегляду у свiтлi нових вiдкриттiв.
Тепер переглянемо кшька найбшьш розповсюджених навчальних видань з антропологи для вищих навчальних закладiв.
У вищих навчальних закладах Украши антропологiю вивчають за навчальним пошбником «Антропологiя», пiдготовленим вiдомим укра1нським археологом С.П. Сегедою i перевиданим кшька разiв. Посiбник мае гриф МОН Украши i е фактично единим поширеним пiдручником з антропологil для студенев ВНЗ [14]. У пошбнику С.П. Сегеди досить змiстовно i квалiфiковано описано основнi етапи антропогенезу людини на основi морфологiчноl характеристики вцщв людини та И попередниюв, а також груп цих вцщв [14]. Автор не придiляе надмiрноl уваги полемiцi антропологiв рiзних шкш про перебiг та напрямки антропогенезу i торкаеться цього лише
аеМюр/сиз РагаЫЪюриэ Ьогж
Рис. 5. Хронолопчна схема юнування вид1в людини.
'мне Нота
nmnderthalensis рёп!
Paranthropu? DO,if: -.
Aiijtra^'lfiKUi
jtVX'.L'l
при необхвдноси, бо вш усвщомлюе, що « гомшзащя, тобто вдосконалення морфолопчно1 будови предюв сучасно! людини, - вкрай довготривалий i суперечливий процес; за певних умов вш зупинявся ба нав1ть ¿шов у зворотному напрямку» [14].
Тим не менше, iснують деякi загальновизнанi погляди на фшогенез людини, якi i будуть викладеш нижче» [18]. I далi йде мова не про еволющю людини у виглядi ланцюжка ii попередникiв, а про загальнi тенденцп цього процесу.
Задовiльне враження справляе також навчальний посiбник з бюлогп, пiдготовлений американськими
авторами на чолi з Н.А. Кемпбелом [23]. Хоча це поабник з бюлогп, а не з антропологи, у ньому всього на 6-и сторшках, але досить обгрунтовано розкриваеться процес антропогенезу на основi найсучаснiших наукових даних [23]. Тут представлено також хронолопчну схему юнування видiв людини та ii попередниюв (рис. 7). На цiй схемi не показано нiяких взаемозв'язкiв мiж видами, бо тi уявлення про хщ антропогенезу, якi наявнi сьогодш, е лише науковими припущеннями.
А ось ще один американський навчальний пошбник iз бюлогп, який пiдготував П.Дж. Рассел iз колегами [27].
У ньому представлена оригшальна хронологiчна схема юнування рiзних видiв людей та !х попередникiв, де показано лише найбшьш ймовiрнi та й то узагальнеш шляхи еволюцп людини та ii попередникiв (рис. 8).
Нашу увагу привернув ще один украшський навчальний пошбник з антропологи, створений археологом О.С. Ситником [16]. Хоча вш мае назву «Культурна антрополопя», але в ньому досить детально викладена тема походження людини [16]. На жаль, пошбник О.С. Ситника не мае грифа МОНУ i не поширений в Укра!ш, хоча цшком заслуговуе на це, бо за науковим рiвнем, стилем викладу матерiалу та оформлениям нагадуе аналогiчнi досконалi захiднi видання. Вiн написаний добiрною мовою, матерiал у ньому викладено логiчно i сприймаеться легко. Розпочинаеться роздiл про походження людини коротким викладом усiх вiдомих гiпотез. Характеристика вцщв попередникiв людини сучасного типу супроводжуеться короткою iсторiею знахiдок i описом екологiчних умов iснування. Текст супроводжуеться численними схемами та шюстращями, понад третини яких кольоровi.
Найпоширешшим пiдручником iз антропологи в Роси е видання, пiдготовлене вiдомим росшським антропологом О.М. Хрисанфовою у сшвавторсга з I.B. Перевозчиковим [19]. До реч^ воно рекомендоване не тшьки для студентiв ВНЗ, а й для вчителiв середньо! школи. Починаючи розгляд питання походження та еволюцп людини, автори слушно зауважують, що основними проблемами реконструкцп фiлогенезу людини е переважно досить фрагментарнi викопш кiстковi рештки та вiдсутнiсть точних методiв датування цих решток [19]. Крiм того неможливо провести бодай приблизну таксономiчну характеристику викопних вцщв людини та ii попередникiв, бо часто внутршньовидова мiнливiсть цих видiв виявляеться надзвичайно значною [19]. Виклад перебiгу антропогенезу в пiдручнику здшснено на основi сучасних антропологiчних даних. При цьому автори при необхщност наводять погляди рiзних учених на хщ еволюцп людини. У процес
Millions of years ago
Рис. 8. Хронолопя видiв людей та i'x попередникiв
викладу еташв антропогенезу в шдручнику подасться змютовна характеристика !х погодно-клiматичних умов, що необхiдно для кращого розумшня еволюци людини.
Привертае увагу ще один росiйський навчальний посiбник - «Эволюционная антропология: биологические и культурные аспекты», шдготовлене М.О. Дерягшою [6]. Пошбник адресований не лише студентам ВНЗ i аспiрантам, але й вчителям шкш та дипломованим спещалютам, якi удосконалюють свiй професiоналiзм. Вш створений на основi найсучаснiших даних антрополопчно! науки. Характеризуючи основнi етапи антропогенезу (ранш гомiнiди -найдавнiшi люди - давнi люди - сучасш люди), автор посiбника подае юторда знахвдок кiсткових решток та знарядь, а також верси вчених щодо тлумачення цих знахiдок. Значна увага придшена екологи етапiв антропогенезу та обгрунтовуеться li роль в еволюци людини.
1з англомовних видань, присвячених еволюци людини, нашу увагу привабив, перш за все, пошбник К.Б. Станфорда зi спiвавторами «Бюлопчна антрополопя» [32]. Це видання здшснено на основi найсучаснiших даних антропологи з урахуванням екологiчних умов еташв антропогенезу, написане живою мовою, яка приваблюе подолати насичений науковою шформащею текст. Приемно вражае багатство кольорових схем та шюстрацш, якi сприяють освоенню матерiалу. Ось, наприклад, фото, на якому для порiвняння поряд зображеш верхня та нижня щелепи шимпанзе, австралопiтека та людини [32]. Далi зображенi схеми аж 5-и версш фiлогенезу раннiх людей, що свщчить про складнiсть i неоднозначшсть тлумачення бiльшостi антропологiчних знахiдок [32]. По мiрi викладу матерiалу у rami представленi вставки, якi акцентують увагу на певних антрополопчних даних або на найважливших сучасних наукових досягненнях. Так у роздiлi 13 (Архашш Homo sapiens та неандертальщ) е вставка «Новини» пiд назвою «Неандертальсью гени», в якiй розповщаеться про те, як вченi одержують зразки ДНК iз викопних решток людини та вивчають ill геном. Результати цих дослщжень значною мiрою уточнили картину пiзнього перiоду еволюци людини: час розходження пагонiв неандертальщв та кроманьйонцiв вiд спiльного предка, 1х розповсюдження на земнiй кулi та сумiсне iснування [32]. Не дивлячись на це, вчеш все ще не можуть прийти до едино! думки про переби навт завершального етапу еволюцii людини, правда лише в деталях, про що свщчать схеми двох версш цього етапу, приведен! в кшщ роздшу (рис. 9).
sputter view lumper view
0.0 0.1
0.2
-о о.з
5"
1
j 0-5
1Щ.
¡5 0.6
0.7 0.8 0.9 1.0
(с) |ь>
Рис. 9. Два погляди на фшогенетичну спорщнешсть неандертальцiв та сучасних людей
Варто переглянути також пос1бник А. Фуентеса «Бюлопчна антрополопя: поняття та зв'язки» [24]. Вш, як { попереднш, створений з використанням найсучасшших наукових даних. У ньому, перш за все, наголошуеться, що класифшащя вид1в людини та И попередниюв залишасться предметом дебат1в учених [24]. Тут представлен! хронолопчш схеми вид1в гомшщ1в на р1зних етапах антропогенезу, але без зв'язюв спорщнення як на рис. 8 [24]. Сучасш антропологи одностайш у тому, що людина сучасного типу виникла в Африщ та поступово розселилися по всш земнш куш. Однак продовжуються дискуси щодо шлях1в та хронологи ще! експанси. На цей час юнуе принаймш три гшотези цього процесу [24]. Вельми оригшальним з навчально-методичного погляду е те, що по м1р1 викладу матер1алу в текст перюдично зустр1чаються р1зномаштш вставки, наприклад, «Зупинись { подумай». Наводимо одну ¡з них: «Якщо неандертальщ мали
мозок в середньому бшьший, шж ми, то чи можна сказати, що обсяг мозку та його функци пов'язаш?» [24].
Таким чином, обстеження шдручниюв та навчальних посiбникiв для середшх шкiл та вищих навчальних закладiв Укра1ни, Росп та англомовного зарубiжжя, у яких представлена тема «Походження та еволюцiя людини», виявило, що змют ща теми в украшських пiдручниках для середньо! школи застарший i не вiдповiдаe сучасним даним антрополопчно! науки та потребуе подальшого вдосконалення.
1. Аристотель. Сочинения: В 4-х т. Т. 4 / Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А. И. Доватура. - М.: Мысль, - 1983. - 830 с.
2.Алексеев В. П. Становление человечества / В.П. Алексеев // - М.: Политиздат, - 1984. - 466 с.
3.Базанова Т. I. Бюлопя: Пщручник для 9 кл. ЗНЗ / Т. I. Базанова, Ю.В. Пав1ченко, А.М. Такова, ТС.Кармазша, В.М. Лшшченко. - Х.: Св1т дитинства, - 2009. - 296 с.
4.Вульф К. Антропология: История, культура, философия / К. Вульф // - СПб.: Изд-во С.-Петерб.ун-та, - 2008. -280 с.
5. Дворецкий И. Х. Древнегреческо-русский словарь / И. Х. Дворецкий // - М.: ГИИиНС, - 1958. - Т. 1. - 1044 с.
6. Дерягина М. А. Эволюционная антропология: биологические и культурные аспекты // - М.: УРАО, - 2003. - 208 с.
7.Кант И. Сочинения в 6-и томах / И. Кант // - М.: Мысль, - 1966. - Т. 6. - 743 с.
8.Колесов Д. В. Биология. Человек: Учебник для 8 кл. ОУЗ / Д. В. Колесов, Р. Д. Маш, И. Н. Беляев //- 3-е изд., стереотип. - М.: Дрофа, - 2002. - 336 с.
9.Константин (Горянов), архиепископ. Религиозно-философская антропология Виктора Несмелова / Константин (О.А. Горянов), архиепископ // Вестник образования и развития науки Российской Академии Естественных Наук. СПб. - 2002 г. - № 6 (1). - С. 18-27
10. Марков А. В. Происхождение и эволюция человека: Обзор достижений палеоантропологии, сравнительной генетики и эволюционной психологии / А. В. Марков. - 2009. - URL: http://www.evolbiol.ru/markov_anthropogenes.
11. Овчинников И. В. Значение молекулярно-генетического исследования мезмайского неандертальца для палеоантропологии и генетики / И. В. Овчинников, Г. П. Романова, В. М. Харитонов [и др.] // Антропология. - 2009. -№1. - С. 66-72.
12. Пономарев Е. Г. История и методология антропологии: Учебное пособие / Е. Г. Пономарев. - Ставрополь: Изд-во СГПИ, - 2008. - 292 с.
13. Рогинский Я. Я. Антропология: Учебное пособие / Я. Я. Рогинский, М. Г. Левин // - М.: Высшая школа, - 1978 - 528 с.
14. Сегеда С. П. Антрополопя: Навчальний поабник / С. П. Сегеда // - Кшв: Либщь, - 2001. - 336 с.
15. Страшко С. В. Бюлопя: Пщручник для 9 кл. ЗНЗ / С. В. Страшко, Л. Г. Горянова, В. Г. Бшик [та ш.] // - К.: Грамота, - 2009. - 296 с.
16. Ситник О. С. Культурна антрополопя: Походження людини i сустльства: ПоЫбник для студенев / О. С. Ситник // -Льв1в: Льв1вська полпехшка, - 2012. - 180 с.
17. Сонин Н. И. Биология. Человек. 8 класс: У чебник для ОУ / Н. И. Сонин, М. Р. Сапин // - 5-е изд., стереотип. - М.: Дрофа, - 2012. - 287 с.
18. Тейлор Д. Биология: в 3-х томах. Т. 3 / Д. Тейлор, Н. Грин, У. Стаут // - М.: Мир, - 2007. - 451 с.
19. Хрисанфова Е. Н. Антропология: Учебник / Е. Н. Хрисанфова, И. В. Перевозчиков // - 4-е изд. - М.: МГУ, - 2005. - 400 с.
20. Шабатура М. Н. Бюлопя людини: Пщручник для середшх ЗНЗ / М. Н. Шабатура, Н. Ю. Матяш, В. О. Мотузний // -2-е вид., перероб. - К.: Генеза, - 2004. - 176 с.
21. A Greek-English Lexicon / Compiled by H.G. Liddell and R. Scott. - Oxford: Oxford University Press, - 1996. - 2438 p.
22. Aristotle. Nicomachean ethics / Aristotle / Translated by W.D. Ross. - Australia: University of Adelaide, - 2013.
23. Campbell N. A. Biology. 8th edition / N. A. Campbell, J. B. Reece, L. A. Urry [et al.] // - USA: Pearson Education Inc., -2008. - 1465 p.
24. Fuentes A. Biological anthropology: Concepts and connections. 2th edition / A. Fuentes // - N.Y.: McGraw-Hill, - 2012. - 402 p.
25. Leakey M.G. New hominin genus from eastern Africa shows diverse middle Pliocene lineages / M. G. Leakey, F. Spoor, F. Brown [et al.] // Nature. - 2001. - Vol. 410. - P. 433-440.
26. Leakey M. G. New fossils from Koobi Fora in northern Kenya confirm taxonomic diversity in early Homo / M.G. Leakey, F. Spoor, M.Ch. Dean [et al.] // Nature. - 2012. - Vol. 488. - P. 201-204.
27. Russell P. J. Biology: The dynamic science. 2nd edition / P.J. Russell, P.E. Hertz, B. McMillan // - USA: Brooks/Cole, -2008. - 1456 p.
28. Smithsonian National Museum of Natural History. - URL: http://humanorigins.si.edu/evidence/human-fossils/species.
29. Stringer Ch. Modern human origins: progress and prospects / Ch. Stringer // Phil. Trans. R. Soc. Lond.- 2002. - B 357. - P. 563-579.
30. Stringer Ch. Out of Ethiopia / Ch. Stringer // Nature. - 2003. - Vol. 423. - P. 692-695.
31. Scupin R. Anthropology: A global perspective. 7th edition / R. Scupin, Ch.R. DeCorse. - USA: Pearson, - 2012. - 572 p.
32. Stanford C.B. Biological anthropology: The natural history of humankind. 3th edition. / C.B. Stanford, J.S. Allen, S.C. Anton // - USA: Parson, - 2013. - 639 p.
ОБ ИЗУЧЕНИИ ТЕМЫ «ПРОИСХОЖДЕНИЕ И ЭВОЛЮЦИЯ ЧЕЛОВЕКА» В УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ Помогайбо В. М., Петрушов А. В.
Проведен критический анализ учебников и учебных
THE STUDY OF THE TOPIC «THE ORIGIN AND EVOLUTION OF HUMAN BEING» IN EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS Pomogajbo V. M., Petrushov A. V.
The critical analysis of textbooks and tutorials for
пособий для общеобразовательных и высших учебных заведений Украины, России и англоязычных стран, в которых представлена тема «Происхождение и эволюция человека». Выявлено, что содержание этой темы в украинских учебниках для средней школы устарало, не отвечает современным данным антропологической науки и нуждается в усовершенствовани.
Ключевые слова: антропология, эволюция человека, учебник, учебное пособие.
Стаття надшшла 30.09.2014 р.
comprehensive and higher educational establishments of Ukraine, Russia and English-Speaking countries, in which presented the theme of «The origin and evolution of human being» is maid. It is discovered, that the content of this topic in the Ukrainian textbooks for high schools is obsolete and does not answer modern data of anthropological science and must be updated.
Key words: anthropology, evolution of human being, textbook, tutorial.
УДК 316.4.063.3+378.147+37.011.32
ЕФЕКТИВН1СТЬ МIЖПРЕДМЕТНОÏ ШТЕГРАЦП ПРИ ВИВЧЕНН1 АНАТОМП
ЛЮДИНИ
Мiжпредметна штегращя медичних дисциплш в умовах сьогодення систематизуе знання, навики, вмшня; допомагае краще тзнати факти, явища та процеси, сприяе усвщомленню необхщност знань i3 того чи шшого навчального курсу. Застосування «кейс»-методу дозволяе виробити у студенев вмшня використовувати знання i3 рiзних навчальних дисциплш у нестандартних ситуащях, допомагае лопчно мислити при виршенш проблемних завдань. Проаналiзовано ефектившсть застосування знань з латинсько'1 та англшсько'1 мов на заняттях з анатомп людини i навпаки.
Ключов1 слова: анатоляя людини, ¡шжпредметна штегращя.
На сучасному етат для штеграци осв1тньо! д1яльносп необхщно пор1вняти та зробити сумюними системи осв1ти, що й озвучено в принципах Болонсько! деклараци [2]. Ми повинш рацюнально використати позитивш моменти св1тового досвшу разом ¡з вшомими нацюнальними традищями, науково-техшчними здобутками. Доцшьно застосовувати 1х в адаптативно-трансформованому вар1анп 1з врахуванням специфши знань та умшь, отриманих в ход1 попереднього та поточного навчання.
Основна частина. 1нтегращя передбачае побудову процесу навчання за принципом лопчних узагальнень послщовносп програмних дисциплш та "комплексувант" навчання [1]. Викладання проводиться так, щоб знання одше! дисциплши були б фундаментом для ¡ншо!, при цьому, лекцл та практичт заняття е надбанням р1зних спещалют1в, кожен з яких комплексно передае студентам знання свое! дисциплши; е спадкоемнють викладання базових та кшшчних предмета.
Виховання майбутнього фах1вця у вищих медичних закладах проводиться у двох напрямках: набуття професшних навичок та вмшь { формування загальнолюдських якостей лшаря. Акцентуеться увага на необхщносп л1кувати хворого, а не хворобу, тому цшсний оргашзм людини, органи { системи оргашв у норм! та патологи е об'ектами, навколо яких об'еднуються навчальш дисциплши з метою м1ждисципшнарного вивчення. Найбшьш адекватною формою м1ждисципшнарно1 штеграци е формування змютовних зв'язюв [5]. Так, на фундаментальних кафедрах формуеться цшсне сприйняття оргашзму, подаеться 1нтегрована уява про будову та функщю кожного органа 1 функцюнально! системи оргашв загалом, прояви патолопчних змш Це виховуе у студенпв переконання в тому, що практична д1яльшсть лшаря повинна мати сприятлив1 морфофункщональш основи, щоб ефективно допомогти пащенту. Ми завжди нагадуемо студентам, що лшар без знань фундаментальних дисциплш не тшьки не приносить користь, але й шкодить. Уа теми занять штерпретуються з позицш функцюнально! морфологи з акцентом на кшшчних аспектах, проводиться структурно-функщональне пояснення актуальних питань практики.
Навчання в медичному ушверситеп починаеться з вивчення анатоми людини, тобто шдвалини знань закладаються з перших занять. Вчорашш школяра а сьогодшшш першокурсники - це особливий контингент, який мае р1зний базовий загальноосвггнш р1вень шдготовки, перебувають в процеа ф1зично! та психолопчно! адаптацп. За таких умов, з перших же ж занять вони стикаються ¿з специфшою вивчення анатомп людини - необхщнютю засвоення велико! кшькосп термшв латинською мовою без знань 11 основ, не завжди усвщомлюючи лопчний змютовий зв'язок. Тому на перших порах викладач! анатомп беруть на себе роль вчител1в мови медицини. В шдмоз! стае достатньо високе знання шоземних мов як студентами, так { викладачами, коли можна, користуючись аналопями, пояснити мовленнев! конструкций На першому курс вивчення шоземно! мови передбачае
