CC BY
1
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 4 (36), 2022
УДК 343.8 Павло Герасим
Нащональний ушверситет "Львiвська полтехшка", Навчально-науковий iнститут права, психологи
та шновацшно! освiти, кандидат юридичних наук, докторант
ПРО ДЕЯК1 1СТОРИКО-ПРАВОВ1 ДЕТЕРМ1НАНТИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВН1СТЬ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ У СФЕР1 ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ УКРА1НИ
http://doi.org/10.23939/law2022.36.170
© Герасим П., 2022
Проаналiзовано iсторико-правовi джерела УкраТни, якi регулювали порядок гро-мадського контролю за процесом виконання - вщбування покарань, встановлено зако-номiрностi виникнення та розвитку проблем стосовно цього питання та запропоновано деяк способи Тх вир1шення по сутi.
Оскiльки доа в УкраТнi на доктринальному р1вн1 не розроблено чiтких в1дпов1дних правових умов, спрямованих на удосконалення мехашзму громадського контролю у сферi виконання покарань, це, поряд iз критичним станом запобiжноТ дiяльностi та низьким рiвнем участi громадськостi у виконанш - вiдбуваннi покарань, й стало вир^ шальним для вибору теми щеТ науковоТ розробки. Про необхщшсть п1двищення р1вня результативностi роботи громадських об'еднань у сфер1 виконання покарань нашоТ дер-жави зазначають й науковщ, вказуючи на те, що у сучасних умовах видозмши процесу виконання - вщбування покарань доволi важливо встановити тi детермiнанти, як сформувались у попереднi роки та продовжують дiяти сьогоднi, негативно впливаючи на стан громадського контролю у вказанш галузi суспiльних в1дносин.
У статт констатовано, що без усунення, нейтралiзацiТ, блокування тощо тих де-термiнант, що склались iсторично та породжують i спричиняють незадовшьний стан громадського контролю у сферi виконання покарань УкраТни, об'ективно неможливо якчсно забезпечити виконання завдань кримiнально-виконавчого законодавства (ст. 1 КВК) та досягти у зв'язку з цим мети кримшального покарання (ст. 50 КК).
Все це актуалiзуе, з одного боку, та зумовлюе, з шшого боку, теоретичне i практичне спрямування сучасних доктринальних розробок iз означеноТ проблематики, враховуючи задекларованi нашою державою намiри щодо узгодження ТТ законодавства iз найкращими стандартами бвропейського Союзу i Ради бвропи.
Ключовi слова: детермшанти; сфера виконання покарань; громадський контроль; ефектившсть; запоб1гання; процес виконання - вщбування покарань; виправлення; ре-соцiалiзацiя.
Постановка проблеми. Однieю iз проблем та, одночасно, завданням, що визначеш в Концепцil реформування (розвитку) пештенщарно! системи Укра1ни, схвалено! розпорядженням Кабшету
MimcTpiB Украши ще у 2017 р., е увщповщнення змюту кримiнально-виконавчоï дiяльностi, зокрема й питань здшснення громадського контролю, до кращих мiжнародних практик i стандартiв. На необхiдностi пiдвищення рiвня резyльтативностi роботи громадських об'еднань у сферi вико-нання покарань нашоï держави акцентують i наyковцi, зазначаючи, що у сучасних умовах видозм> ни процесу виконання - вщбування покарань доволi важливо встановити ri детермiнанти, якi сфор-мувались у попередш роки та продовжують дiяти сьогоднi, негативно впливаючи на стан громадського контролю у вказанш галyзi сyспiльних вiдносин [1, с. 223-230].
Саме i3 таких мiркyвань i вибрано предмет дослiдження у цш наyковiй статтi та визначено ïï мету, а саме - на пiдставi аналiзyвання iсторико-правових джерел, що стосуються здiйснення громадського контролю у сферi виконання покарань, сформулювати сучасний погляд на оргашзащю i порядок його реалiзацiï з урахуванням сьогоденноï соцiально-полiтичноï та правовоï реальностi, яка склалась в Украшу
Зважаючи на це, головним завданням науково1' розробки е визначення пов'язаних iз цим проблем та обгрунтування найефективнiших шляхiв i засобiв ix вирiшення по сyтi.
Аналiз дослiдження проблеми. Вивчення наyковоï лiтератyри показало, що як у ранш часи незалежност Украïни та до прийняття КВК (1991-2003 рр.), так i дотепер доволi активно розроб-ленням проблем шдвищення рiвня та видозмши змiстy громадського контролю за процесом виконання - вiдбyвання покарань займаються таю учет, як: К. А. Автухов, О. М. Бандурка, В. В. Васи-левич, Б. М. Головкш, О. М. Гумш, О. М. Джужа, Ю. В. Кернякевич-Танаайчук, В. В. Коваленко, О. Г. Колб, В. Я. Конопельський, I. М. Копотун, О. В. Лисодед, С. Ю. Лукашевич, В. О. Меркулова, К. С. Остапко, О. П. Рябчинська, А. Х. Степанюк, I. С. Яковець та ш.
Зазначимо, що дос в Украш на доктринальному рiвнi не розроблено ч^ких вщповщних пра-вових умов, спрямованих на удосконалення мехашзму громадського контролю у сферi виконання покарань, що, поряд iз критичним станом запобiжноï дiяльностi та низьким рiвнем yчастi громадсь-костi у процес виконання - вiдбyвання покарань, й стало виршальним пiд час вибору теми ^eï наyковоï розробки.
Виклад основного матерiалу. Як свщчить сyспiльна практика, щоб пiдвищити рiвень ефективностi та загалом резyльтативностi будь-якого виду сyспiльно-державноï дiяльностi, доволi важливо визначити закономiрностi виникнення, розвитку та функцюнування тих проблем, що постшно супроводжують ïï упродовж тривалого юторичного перiодy [2, с. 333-340].
Безперечно, у такому ж контекст варто розглядати генезис становлення i правового шституту громадського контролю за процесом виконання - вщбування покарань в Укрш'ш, позаяк без нейтралiзацiï, блокування, усунення тощо детермiнант, якi негативно впливають на зазначений вид сyспiльноï дiяльностi, вкрай складно якiсно здшснювати реформи у сферi виконання покарань [3, с. 164-183].
У цьому сена привертае увагу й той юридичний факт, що аж до прийняття у 2003 р. Кримшально-виконавчого кодексу (КВК) Украши питання громадського контролю у зазначенш галyзi суспшь-них вiдносин регулювались вщповщними нормами Виправно-трудового кодексу (ВТК) Украшсь^' РСР, який був затверджений на законодавчому рiвнi ще у грудш 1970 р. [4], що можна зарахувати до об'ективних суперечностей та, одночасно, правових недоречностей i прогалин, як доволi ютотно впливали на змют кримiнально-виконавчиx правовiдносин, що формувались в нашiй дер-жавi з 1991 р., тобто в часи ïï незалежносп.
1з цього приводу слушно зробили висновки деякi учеш, що у СРСР виправно-трудова система, окремi елементи якоï, на жаль, були "успадковаш" та вщображеш й у змiстi кримшально-виконавчоï дiяльностi Украïни у 1991-2003 рр., функцюнувала в умовах "напiвсекретностi" (закри-тостi) та замовчування, нiбито за межами суспшьства, на iншомy арxiпелазi [5, с. 29].
Додатковим аргументом тако1 правово1 оцшки можна назвати й те, що у чинному на той час ВТК не було жодно1 правово1 норми (статп, глави, роздшу тощо), яка б регулювала порядок i умови здiйснення громадського контролю за сферою виконання покарань Украши. I це лопчно, бо як по-шшому можна було на законодавчому рiвнi реалiзовувати тогочасну державну тотал^арну (карально-репресивну) полiтику у цiй галузi суспiльних вiдносин, зокрема, за вщсутност загалом будь-яких правових елементiв громадянського суспiльства в СРСР [6, с. 60-83].
I навт бiльше, за межi "дозволеного" не можна було виходити й науковцям, а тому вс ïхнi дослiдження "фокусувались" на такому ïx предметi, як "участь громадськост у виправленнi та пе-ревиxованнi засуджених", що, безперечно, не е тотожною (синонiмiчною) дiяльнiстю, яка вщпов> дае змiсту правовоï категори "громадський контроль" [7, с. 370-383].
З'ясувати, як оцшили ту епоху (1970-1991 рр.) окремi дослiдники, зважаючи на те, що кому-шзм лiквiдував свободу думок, свободу слова, свободу зiбрань, свободу асоцiацiï та iншi фундамен-тальнi свободи i демократ^ як таку, повернення фундаментальних свобод (як-от: громадського контролю за дiяльнiстю державних шституцш) не тшьки на паперi, але й у реальносп, утвердження демократичних цiнностей i народовладдя (а такий суспшьний мошторинг е однiею з форм його прояву) - одне iз завдань сьогодення для Украши [8, с. 142].
Отже, варто констатувати, що ще у так зваш радянсью часи були сформоваш пол^ико-правовi та державнi пiдxоди, а також виникли у зв'язку з цим детермшанти, яю й породили та спричинили негативнi тенденцiï, пов'язанi iз закрiпленням на законодавчому рiвнi у ВТК, а надалi -у КВК Украши 2003 р., формальних (не життево дiяльниx) та неефективних правових норм з питань громадського контролю у сферi виконання покарань i зведення цього суспшьного процесу фактич-но не до мошторингу (перевiрки) змiсту кримiнально-виконавчоï дiяльностi, а до участ громадсь-костi у виправленш та ресоцiалiзацiï засуджених.
Крiм цього, зазначимо, що закрiплений у ч. 2 ст. 25 КВК змют громадського контролю дещо звужений за предметом, позаяк стосуеться тшьки прав засуджених, яю вiдбувають покарання, але не передбачае монiторингу дотримання ïxmx законних iнтересiв i свобод, про яю йдеться у ст. 3 Конституци Украши, а також у Конвенци ООН про основоположш прав людини i громадянина, на пiдставi яко1' й оцiнюе дiяльнiсть держави Украша Свропейський суд з прав людини (ССПЛ).
У цьому сенс можна говорити й про те, що ефектившшим i дiевiшим громадський контроль у сферi виконання покарань Украши був би i у випадках, якби цей суспшьний мошторинг здшснюва-вся щодо всього процесу виконання - вщбування покарань, який за змютом е ширшим за контроль щодо забезпечення прав засуджених.
Тшьки за такого законодавчого та прикладного шдходу на практищ можна було б принаймш знизити рiвень впливу негативних детермiнант минулого, а також блокувати дiю пов'язаних iз цим закономiрностей ix прояву в кримшально-виконавчих правовiдносинаx сьогодення.
Як встановлено в xодi вивчення шших iсторико-правовиx джерел, якi прямо стосуються дослiджуваноï у цiй науковiй статп проблематики, другою тогочасною "xронiчною" (1991-2003 рр.) проблемою стала дiяльнiсть як держави загалом, так i ïï окремих iнституцiй (зокрема, МВС Украши до 1999 р., коли органи та установи виконання покарань входили у ïï систему, та Державного департаменту Украши iз питань виконання покарань (ДДУПВП), який з 1999 до 2010 рр. дiяв як центральний орган виконавчоï влади, що реалiзовував державну пол^ику у сферi виконання покарань), яю фактично будь-якими засобами перешкоджали тому, щоб за виконанням - вiдбуванням покарань здшснювався громадський контроль, зводячи його на практищ до учасп громадськосп у виправленш та ресоцiалiзацiï засуджених [9, с. 357-359].
Як результат, у КВК Украши 2003 р. зразка саме у такому формап й був закршлений у ч. 2 ст. 25 цього Кодексу громадський контроль за дотриманням прав засуджених тд час вщбування покарань, хоч тодi вже дiяла Конститущя Украши 1996 р., а також низка законодавчих акпв з питань дiяльностi об'еднань громадян [10].
I навггь бшьше, у листопащ 1996 р. була прийнята й спещальна постанова Пленуму Верховного Суду Украши "Про застосування Конституцп Украши при здшсненш правосуддя", у якiй (зокрема у пункт 2) констатовано, що норми Основного закону мають найвищу юридичну силу та е нормами дп [11, с. 136], а отже, по-шшому мав би бути й викладений у КВК законодавчий шдхщ з питань суспiлъного монiторингу, враховуючи положення Конституцп Украши щодо народовладдя (ст. 5), прiоритетностi прав людини i громадянина над державними штересами (ст. 5); права громадян на звернення (ст. 40) тощо. Варто зазначити, що у роздш VI "Контроль i нагляд за дiялънiстю мшцл" та ст. 26 Закону Украши "Про мшщю" 1991 р., який визначае, зокрема, й нормативно-правовi засади функцюнування у складi МВС Украши оргашв i установ виконання покарань, мова велась про ширше коло суб'екпв громадського контролю (наприклад, з участю мiсцевих рад), хоча з цього приводу й була зроблена законодавча ремарка, чинна дониш, а саме: громадсьюсть не мае права втручатись в оперативно-розшукову, кримшально-процесуальну та адмшютративну дiялънiстъ [12].
Отже, ще одшею детермiнантою, що склалась у часи незалежностi (1991-2003 рр.) та вирази-лась у негативнш тенденцп, яка впливае до сьогодш на ефективнiстъ громадського контролю у сферi виконання покарань Украши, е монополiзацiя держави та И оргашв стосовно формування заохочувальних засад функцюнування ще! галузi суспiлъних вщносин i зведення до формалiзму та по сут - до профанацп - участi громадсъкостi у мошторингу процесу виконання - вiдбування покарань за принципом: держава знае, що робити, i шчого вказувати "нефаховим" суб'ектам (сторон-нiм та некомпетентним фiзичним та юридичним особам), як !й дiяти у тш чи iншiй галузi державно! дiяльностi [13, с. 12-16]. I, знову ж таки, попри те, що ще у 90-т роки ХХ ст. Г. О. Радов не тшьки сформулював сучасш засади i принципи пештенщарно! (а не виправно-трудово! або кримшально-виконавчо!) полiтики [13, с. 12-16], але й розробив проект доктринально! моделi закону iз означе-них питань [14, с. 11-52].
Поряд iз цим, ш вказаний науковець, нi iншi учет того юторичного перiоду (1991-1993 рр.) [9, с. 357-359] теж не зумши на теоретико-прикладному рiвнi сформулювати змiст громадського контролю за сферою виконання покарань за прикладом цившзованих держав св^у (Норвегп, Швейцарп, Швецп, Великобританп тощо), що можна зарахувати ще до одше! iз детермшант, яка негативно впливае на рiвень i ефективнiстъ цього виду сустльно! дiялъностi в Укра1ш дотепер.
Однак ще у 1991 р. у першш Державнш програмi нашо! держави, яка стосувалась процесу виконання - вщбування покарань, - Основних напрямах реформи кримiналъно-виконавчоl системи Украши були закршлеш нормативно-правовi засади i принципи громадського монiторингу в цш га-лузi суспiлъних вiдносин [15]. Зокрема, щ Напрями передбачали:
1) упровадження у дiялънiстъ органiв та установ виконання покарань принципу гласности iз визначенням перелiку статистично! та шшо! iнформацil для публiкацil у засобах масово! iнформацil (чого дош в Украlнi не зроблено, ^м загального предмета вiдомостей, що мають бути доступними згщно iз Законом Украши "Про доступ до публiчноl шформащ!");
2) створення системи шформацшного забезпечення дiялъностi органiв та установ виконання покарань (сьогодш це також е проблемою через "нашввщкриту" дiялънiстъ Мшютерства юстицil Укра!ни як центрального органу виконавчо! влади, що реалiзуе державну полiтику у сферi виконання покарань i пробацil (ч. 1 ст. 11 КВК)) [15, с. 4];
3) розширення прав i шдвищення вщповщальносп обласних i мiсцевих Рад за органiзацiею та ефектившстю виконання кримiналъних покарань [15, с. 5] (чого дош в Укра1ш на законодавчому рiвнi не зроблено);
4) створення у ходi реалiзацil визначеного в Основних напрямах реформи кримшально-виконавчо! системи спещального комплексу, який в умовах правово! держави зданий вирiшити найважливiше завдання щодо ресоцiалiзацil засуджених (чого теж ще не зроблено через вщсутшсть належного громадського контролю) [15, с. 18]; тощо.
Отже, низький рiвень виконавсько! дисциплiни, що стосуеться реалiзацil на практицi вiдпо-вiдних державних програм у сферi виконання покарань Украши, належить до перелiку тих детерм>
нант, яю спричиняють низьку ефектившсть здшснення соцiального монiторингу в цiй галузi сус-пiльниx вiдносин, а також до негативних закономiрностей розвитку i функцюнування цього правового шституту в нашiй державi та у кримшально-виконавчому законодавствi, зокрема.
Висновок. Отже, зважаючи на отриманi у xодi цього наукового пошуку результати, варто визнати, що без усунення, нейтратзаци, блокування тощо тих детермiнант, що склались юторично та породжують i спричиняють незадовшьний стан громадського контролю у сферi виконання покарань Украши, об'ективно неможливо яюсно забезпечити виконання завдань кримшально-вико-навчого законодавства (ст. 1 КВК) та досягти у зв'язку з цим мети кримшального покарання (ст. 50 КК).
Все це актуалiзуе, з одного боку, та зумовлюе, з шшого боку, теоретичне i практичне спряму-вання сучасних доктринальних розробок iз означено].' проблематики, враховуючи задекларованi на-шою державою намiри щодо увщповщнення ïï законодавства до кращих стандарт Свропейського Союзу i Ради Свропи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Колб О. Г., Махнщький О. I. Зм1ст громадського контролю у сфер1 виконання покарань Украши. BicHUK Пенiтенцiарноï аcоцiацiï Украши. 2019. № 3(9). С. 223-230.
2. Кваша О. О. Значения фшософсько! категори причинносп у кримшально-правових дослвдженнях: традицп та сучасшсть. Правова держава. 2017. Вип. 28. С. 333-340.
3. Батиргареева В. С., Бабенко А. М. Вплив установ виконання покарань i попереднього ув'язнення на кримшогенну ситуацш в Украш. Право Украти. 2020. С. 164-183.
4. Про затвердження Виправно-трудового кодексу Украшсько! РСР: Закон Украшсько! РСР ввд 23 грудня 1970 року № 3325-07. BidoMocmi ВерховноïРади УкратськоïРСР. 1971. № 1. Ст. 6.
5. Чакубаш Ю. В. Формування наукового погляду на тюрму як сустльно-державний шститут. Проблеми nенiтенцiарноï теорИ' i практики. 1998. № 1(3). С. 29-40.
6. Гель А. П., Семаков Г. С., Яковець I. С. Кримшально-виконавче право Украши: навч. поаб. / за ред. проф. А. Х. Степанюка. Кшв: Юршком Штер, 2008. 624 с.
7. Бойко I. Й. Кримшальш покарання в УкраМ (IX-XX ст.): навч. поаб. Льв1в: ЛНУ 1м. Iвана Франка, 2013. 408 с.
8. Аваков А. Б. Ленин с нами? Харьков: Фолио, 2017. 157 с.
9. Довщник про автореферати виконаних в Украш за 1991-2008 роки дисертацш на здобуття наукового ступеня доктора i кандидата юридичних наук / уклад. В. К. Грищук, Б. О. Кирись, О. Ф. Пасека. Льв1в: Льв1в. держ. ун-т внутр. справ, 2009. 472 с.
10. Про об'еднання громадян: Закон Укра1'ни в1д 16 червня 1992 року № 2460-ХП. Biдомоcтi Верховноï Ради Украти. 1992. № 34. Ст. 504.
11. Про застосування Конституци Украши при здшсненш правосуддя: постанова Пленуму Верховного Суду Украши в1д 01.11.1996. № 9. Постанови Пленуму Верховного Суду Украши в кримтальних справах / упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова. Кшв: ПАЛИВОДА А. В., 2011. С. 136-141.
12. Про мшцш: Закон Украши в1д 20 грудня 1990 року № 565-XII. Biдомоcтi Верховноï Ради Украти. 1991. № 4. Ст. 20.
13. Радов Г. О. Першочергов1 проблеми пенггенщарно1 полггики Украши на сучасному еташ. Проблеми пенiтенцiарноï теорИ' i практики. 1996. № 1. С. 12-16.
14. Радов Г. О. Роль та м1сце пештенщарно1 системи в структур! державного управлшня Украши. Доктринальна модель Закону "Про пештенщарну систему Украши". Проблеми пенiтенцiарноï теори i практики. 1997. № 1(2). С. 5-52.
15. Основные направления реформы уголовно-исполнительной системы в Украинской ССР: утверд. Постановлением Кабинета Министров Украинской ССР от 11 июля 1991 года. № 88. Киев: ГУИН МВД Украины, 1991. 18 с.
REFERENCES
1. Kolb O. H., Makhnitskyi O. I. (2019). Zmist hromadskoho kontroliu u sferi vykonannia pokaran Ukrainy [Content of public control in the field of execution of punishments of Ukraine]. Visnyk Penitentsiarnoi asotsiatsii Ukrainy. No. 3(9). S. 223-230.
2. Kvasha O. O. (2017). Znachennia filosofskoi katehorii prychynnosti u kryminalno-pravovykh doslidzhenniakh: tradytsii ta suchasnist [The value of the philosophical category of causality in criminal law research: traditions and modernity]. Pravova derzhava. Vyp. 28. S. 333-340.
3. Batyrhareieva V. S., Babenko A. M. (2020). Vplyv ustanov vykonannia pokaran i poperednoho uv'iaznennia na kryminohennu sytuatsiiu v Ukraini [Influence of penitentiary institutions and pre-trial detention on the criminogenic situation in Ukraine]. Pravo Ukrainy. S. 164-183.
4. Pro zatverdzhennia Vypravno-trudovoho kodeksu Ukrainskoi RSR: Zakon Ukrainskoi RSR vid 23 hrudnia 1970 roku No. 3325-07. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainskoi RSR. 1971. No. 1. St. 6.
5. Chakubash Yu. V. [1998]. Formuvannia naukovoho pohliadu na tiurmu yak suspilno-derzhavnyi instytut [Formation of a scientific view of the prison as a public institution] / Problemy penitentsiarnoi teorii i praktyky. No. 1(3). S. 29-40.
6. Hel A. P., Semakov H. S., Yakovets I. S. (2008). Kryminalno-vykonavche pravo Ukrainy: navch. posib. [Criminal-executive law of Ukraine: textbook. Manual] / za prof. A. Kh. Stepaniuka. Kyiv: Yurinkom Inter, 624 s. (in Ukrainian).
7. Boiko I. Y. (2013). Kryminalni pokarannia v ukraini (IX-XX st.) [Criminal punishments in Ukraine (IX-XX centuries)]: navch. posib. Lviv: LNU im. Ivana Franka, 408 s. (in Ukrainian).
8. Avakov A. B. (2017). Lenyn s namy? [Lenin with us?]. Kharkov: Folyo, 157 s. (in Ukrainian).
9. Dovidnyk pro avtoreferaty vykonanykh v Ukraini za 1991-2008 roky dysertatsii na zdobuttia naukovoho stupenia doktora i kandydata yurydychnykh nauk [Handbook of abstracts of dissertations for the degree of Doctor and Candidate of Laws made in Ukraine in 1991-2008] / ukl. V. K. Hryshchuk, B. O. Kyrys, O. F. Paseka. Lviv: Lviv. derzh. un-t vnutr. sprav, 2009. 472 s. (in Ukrainian).
10. Pro ob'iednannia hromadian: Zakon Ukrainy vid 16 chervnia 1992 roku No. 2460-KhII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1992. No. 34. St. 504.
11. Pro zastosuvannia Konstytutsii Ukrainy pry zdiisnenni pravosuddia: postanova Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy vid 01.11.1996. No. 9. Postanovy Plenumu Verkhovnoho Sudu Ukrainy v kryminalnykh spravakh / uporiad. V. V. Rozhnova, A. S. Syzonenko, L. D. Udalova. Kyiv: PALYVODA A. V., 2011. S. 136-141.
12. Pro militsiiu: Zakon Ukrainy vid 20 hrudnia 1990 roku No. 565-KhII. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1991. No. 4. St. 20.
13. Radov H. O. (1996). Pershocherhovi problemy penitentsiarnoi polityky Ukrainy na suchasnomu etapi [Priority problems of the penitentiary policy of Ukraine at the present stage]. Problemy penitentsiarnoi teorii i praktyky. No. 1. S. 12-16.
14. Radov H. O. (1997). Rol ta mistse penitentsiarnoi systemy v strukturi derzhavnoho upravlinnia Ukrainy. Doktrynalna model Zakonu "Pro penitentsiarnu systemu Ukrainy" [The role and place of the penitentiary system in the structure of public administration of Ukraine. Doctrinal model of the Law "On the Penitentiary System of Ukraine"]. Problemy penitentsiarnoi teorii i praktyky. No. 1(2). S. 5-52.
15. Osnovnbie napravlenyia reformbi uholovno-yspolnytelnoi systembi v Ukraynskoi SSR: utverd. Postanovlenyem Kabyneta Mynystrov Ukraynskoi SSR ot 11 yiulia 1991 hoda. No. 88. Kyev: HUYN MVD Ukraynbi, 1991. 18 s.
Дата надходження: 07.09.2022р.
Paul Gerasim
Lviv Polytechnic National University Doctor of Law, doctoral student
ON SOME HISTORICAL AND LEGAL DETERMINANTS THAT AFFECT THE EFFECTIVENESS OF PUBLIC CONTROL IN THE FIELD OF EXECUTION OF PUNISHMENTS IN UKRAINE
In the article analyzes the historical and legal sources that regulated the procedure for public control over the process of execution - serving sentences, established the patterns of emergence and
development of the problems existing in connection with this, and proposed some ways to solve them in essence.
One of the problems and, at the same time, the tasks defined in the Concept of reforming (development) of the penitentiary system of Ukraine, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine in 2017, is to bring the content of criminal enforcement activities, including public control, to best international practices and standards.
Scholars also emphasize the need to increase the level of effectiveness of public associations in the field of execution of sentences in our country, noting that in modern conditions of changes in the process of execution - serving sentences is important to establish those determinants that were formed in previous years and continue to operate in today, negatively affecting the state of public control in this area of public relations.
It is for these reasons that the subject of research was chosen in this scientific article and its purpose is determined, namely - on the basis of analysis of historical and legal sources related to public control in the field of execution of sentences, to formulate a modern view of the organization and implementation. current socio-political and legal reality in Ukraine.
Based on this, the main task of this research is to identify existing problems in this regard and justify the most effective ways and means of solving them in essence.
Key words: determinants; sphere of execution of punishments; public control; efficiency; a warning; the process of execution - serving sentences; correction; resocialization.
