ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ВІДПОВІДНО ДО ПОЛОЖЕНЬ ЗАГАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ Текст научной статьи по специальности «Право»

Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полгтехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020

УДК 343.82

Костянтин Марисюк

Нацюнальний ушверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! осв^и, професор кафедри кримiнального права i процесу,

доктор юридичних наук Койайуп. В. Marysiuk@lpnu.ua https://orcid.org/0000-0002-7483-3836

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ В1ДПОВ1ДНО ДО ПОЛОЖЕНЬ ЗАГАЛЬНО1 ЧАСТИНИ КРИМ1НАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРА1НИ

http://doi.org/10.23939/law2020.28.251 © Марисюк К., 2020

Стаття присвячена аналiзу питань призначення покарання вщповщно до поло-жень ЗагальноТ частини Кримiнального кодексу УкраТни.

На пiдставi аналiзу норм КК УкраТни та позицiй учених можна зробити висновок, що суд пiд час призначення покарання повинен враховувати таю положення ЗагальноТ частини КК УкраТни: положення, що передбачае завдання КК УкраТни (ст. 1 КК УкраТни). Важливкть врахування щеТ норми у призначенш покарання полягае в тому, що суд завжди повинен перш за все виходити iз завдань, поставлених перед кримшальним законом; норми, як передбачають, що протиправшсть д1яння, а також його каранiсть та iншi крим1нально-правов1 наслiдки визначаються тшьки КК УкраТни, а також встанов-люеться заборона застосування закону про кримшальну вiдповiдальнiсть за аналопею (ч. 3 та 4 ст. 3 КК УкраТни). Згадаш положення вщображають окремi аспекти принципу законной за призначення покарання; норми, що визначають питання чинност крим^ нального закону в чаа (ст. 4, 5 КК УкраТни); правовi наслщки засудження особи за межами УкраТни (ст. 9 КК УкраТни); врахування визнання особи обмежено осудною за призначення покарання (ч. 2 ст. 20 КК УкраТни); особливост призначення покарання особ^ яка при виконанш спещального завдання з попередження чи розкриття злочинноТ дiяль-ност оргашзованоТ групи чи злочинноТ оргашзацп вчинила певнi види кримшальних правопорушень (ч. 3 ст. 43 КК УкраТни); привила призначення покарання особц яка вчинила особливо тяжке кримшальне правопорушення, за яке згщно iз законом може бути призначене довiчне позбавлення вол1, у випадку, коли особа пщлягае звiльненню у зв'язку iз закiнченням строкiв давностц але суд прийняв р1шення про неможливкть застосування згаданих строюв давностi (ч. 4 ст. 49 КК УкраТни); уа статтi роздшу Х «Покарання та його види». Цим роздшом визначаються поняття та мета покарання, види покарань, а також характеристика кожного iз них; уа статт роздiлу XI «Призначення покарання». Цим роздшом визначаються загальш та спещальш засади призначення покарання; норма, що передбачае, як види додаткових покарань можуть призначатись при звшьненш вiд вщбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК УкраТни); правила призначення покарання особам, звшьненим вщ покарання з випробуванням на пiдставi ст. 78 КК УкраТни, у разi вчинення ними протягом кпитового строку нового кримшального правопорушення (ч. 3 ст. 78 КК УкраТни); правила призначення пока-

рання жшкам, звшьненим вщ вщбування покарання на пщстав1 ст. 79 КК (ч. 6 ст. 79 КК УкраТни); правила призначення покарання у раз1 вчинення особою, до якоТ було засто-совано умовно-дострокове звшьнення вщ вщбування покарання, протягом невщбутоТ частини покарання нового кримшального правопорушення (ч. 4 ст. 81 КК УкраТни); правила призначення покарання, якщо особа, вщбуваючи бшьш м'яке покарання, вчинить нове кримшальне правопорушення (ч. 6 ст. 82 КК УкраТни); правила призначення покарання у випадку, коли в першд звшьнення вщ вщбування покарання на пщстав1 ст. 83 КК УкраТни засуджена особа вчинила нове кримшальне правопорушення (ч. 6 ст. 83 КК УкраТни); положення статей 97-104 КК УкраТни, що визначають особливост призначення покарання неповнол1тшм.

При цьому суд у вироку повинен посилатись на згадаш норми, якщо Тх застосуван-ня е необхщним у вщповщному провадженнь

Ключов1 слова: кримшальне правопорушення, норма права, покарання, закон-шсть, вирок.

Постановка проблеми. Кримшальне покарання вважаеться найсуворiшим заходом державного примусу. Вибiр судом виду та мiри покарання особi мае значний, а iнодi й виршальний вплив на все И життя. Саме тому iнститут призначення покарання займае одне iз найважливших мiсць в науцi кримiнального права та вимагае особливо! уваги шд час здшснення практично! дiяльностi. Обираючи особi покарання, суд повинен бути надшений достатньою свободою судового розсуду для врахування конкретних особливостей вчиненого кримшального правопорушення та особи, яка його вчинила. Разом з тим така свобода повинна обмежуватись певними встановленими законодав-цем правилами. До таких правил перш за все належать загальш засади призначення покарання. Вщ належного дотримання цих загальних засад залежить, наскшьки призначене покарання буде спра-ведливим, а також необхщним та достатшм для виправлення особи, яка вчинила кримшальне правопорушення та попередження вчинення нею нових кримшальних правопорушень.

Анал1з дослщження проблеми. Питання загальних засад призначення покарання слугували предметом наукових розвщок значно! кiлькостi вiтчизняних науковцiв, таких як М. Бажанов, В. Василаш, О. Горох, Т. Денисова, Т. 1ванюк, А. Музика, О. Омельчук, В. Полтавець та ш.

Не зважаючи на значну кiлькiсть публшацш, присвячених зазначеним вище питанням, значна кшьюсть проблем i досi е сшрними та не знаходять одностайност у колах науковцiв та практиюв.

Мета статть Усвiдомлюючи, що в межах одше! коротко! науково! статп неможливо розкрити всi питання, пов'язаш з проблематикою загальних засад призначення покарання вщповщно до положень Загально! частини Кримiнального кодексу Укра!ни, ми звернемо увагу лише на найбшьш значимi та цiкавi з нашого погляду, та й то лише у частиш базових положень, залишивши все iнше для подальших наукових розвщок.

Виклад основного матер1алу. В лiтературi висловлюеться позицiя, згiдно з якою недоцiльно видiляти таку засаду, як призначення покарання вщповщно до положень Загально! частини КК, яка пояснюеться перш за все тим, що дослщжуваш положення враховуються не тому, що так передба-чено кримшальним законом, а в силу факту самого свого юнування. С. Благов слушно критикуе таку позицп, аргументуючи тим, що роль ще! загально! засади полягае в тому, що Загальна частина вказуе на межi призначення покарання у випадку, коли вони не повшстю визначеш у вщповщнш статтi Особливо! частини (вказуеться лише верхня межа покарання) [1, с. 319]. З щею позищею автора варто погодитись, але треба також додати, що роль Загально! частини у призначенш покарання цим не обмежуеться.

Призначення покарання вiдповiдно до положень загальног частини Кримтального кодексу Украгни

Дискусшним е питання про те, яю саме положення Загально! частини КК Укра!ни необхщно враховувати, призначаючи покарання.

М. Бажанов включав до цього перелшу велику кшьюсть статей, яю стосувались не лише сис-теми покарань та порядку !хнього застосування, а й ознак злочину, обставин, що виключають кри-мшальну вiдповiдальнiсть, звiльнення вiд кримiнально! вщповщальноси, стадiй вчиненого крим> нального правопорушення, сшвучасп, множинностi кримiнальних правопорушень та шших норм Загально! частини щодо призначення покарання [2, с. 30-31].

Такий погляд, згщно з яким при призначенш покарання повинна враховуватись бшьшють норм Загально! частини КК, справедливо критикуеться Т. Непомнящою, оскшьки, призначаючи покарання, суд вирiшуе питання про його вид та мiру для конкретно! особи, яка вчинила кримь нальне правопорушення, а тому вш вже не може керуватись нормами щодо обставин, яю виключа-ють протиправшсть дiяння, звiльнення вщ кримiнально! вiдповiдальностi, визначення ознак крим> нального правопорушення i т. д., оскшьки щ питання судом виршуються на бiльш ранньому етапi [3, с. 45]. При цьому вчена пропонуе доволi вузький перелш положень Загально! частини КК, яю повинш враховуватись при призначення покарання, а саме загальш положення про завдання КК та мету покарання; норми, присвячеш загальним засадам призначення покарання; перелши обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання; спещальш правила призначення покарання; норми, що регулюють порядок призначення покарання при умовному засудженш; норми, що регулюють порядок визначення строюв покарань при !х складанш, розрахунок строюв покарання i зарахування покарання; норми, що регулюють особливосп призначення покарання неповнолiтнiм [3, с. 46]. Такий перелш видаеться занадто вузьким та таким, що не охоплюе ус необхiднi норми, яю необ-хiдно враховувати при призначенш покарання.

В. Навроцький також критикуе широкий пщхщ до анатзовано! загально! засади призначення покарання, слушно зазначаючи, що на пiдставi такого тдходу значною мiрою втрачаеться само-стiйнiсть i специфiка цiе! загально! засади. В свою чергу вчений пропонуе перелш норм Загально! частини КК Укра!ни, яю повиннi враховувати суд при призначенш покарання. До них науковець вщносить положення:

- ч. 2 ст. 9 КК, яке передбачае наслщки засудження особи за межами Укра!ни;

- ст. 35 КК, яка передбачае як один iз правових наслщюв повторносп, сукупносп та рецидиву врахування !х при призначеннi покарання;

- ч. 4 ст. 49 КК, що передбачае замiну довiчного позбавлення волi на позбавлення волi на певний строк щодо особи, яка вчинила особливо тяжке кримшальне правопорушення i щодо яко! суд не визнав за можливе застосування положення про давшсть як шдставу звшьнення вщ кримь нально! вiдповiдальностi;

- ст. 50-64 КК, що визначають мету покарання, а також перелш покарань в порядку суво-росп, особливосп призначення окремих видiв покарань тощо;

- ч. 5 ст. 80 КК, що передбачае замiну призначеного особi довiчного позбавлення волi на позбавлення волi на певний строк у випадку, коли суд не визнав за можливе застосувати давшсть як пщставу звшьнення особи вщ вщбування покарання [4]. Такий пщхщ також видаеться надмiру вузьким, а деяю iз передбачених норм не вважаеться доцшьним вiдносити до таких, що врахову-ються при призначенш покарання.

А. Наумов, розкриваючи дослщжувану загальну засаду вказуе, що тут йдеться про врахування тих норм Загально! частини КК, яю тим чи шшим чином пов'язаш iз призначенням покарання, а також впливають на процес такого призначення. Вчений до них зараховуе таю норми КК: про завдання та принципи КК, про поняття, цш та види покарання, про особливосп кримшально! вщ-повщальносп та покарання неповнол^шх та iншi норми Загально! частини [5, с. 374]. Така позищя видаеться не до кшця ч^кою, адже не передбачае вичерпного перелшу норм Загально! частини, яю повиннi враховуватись при призначеннi покарання.

В. Полтавець в свою чергу под^е yci норми Загально1 частини КК Украши, яю повинш вра-ховуватись при призначаннi покарання, на три групи (в залежност вщ розмiщення цих норм у КК Украши):

1) норми, що стосуються проблеми кримшального правопорушення, передбачеш роздiлами I-VII Загально1 частини КК Украши - норми, що визначають: завдання кримшального кодексу; питання чинносп кримшального закону в просторi та часц правовi наслiдки засудження особи за межами Украши; поняття кримшального правопорушення; класифшащю кримiнальних правопо-рушень за ступенем тяжкостi; питання осудност та обмежено1 осyдностi; форми i види вини; питання сшвучасп; питання множинностi кримiнальних правопорушень.

З урахуванням бiльшостi згаданих норм можна погодитись. Недоцшьним здаеться акценту-вання уваги на нормi про поняття кримшального правопорушення, оскшьки вона повинна братись до уваги у разi квалiфiкацiï останнього, а не за призначення покарання за нього. Також незрозум> лою е необхiднiсть врахування норм про чиншсть кримiнального закону у простора Цi норми також мають значення при вирiшеннi питання про поширення дiï КК при квалiфiкацiï кримiнальних правопорушень. Пщ час призначення покарання таке питання уже мае бути виршене. Норми, яю стосуються готування та сшвучасп також повиннi бути враховаш при квалiфiкацiï дiяння, а не при призначення покарання за його вчинення.

2) норми, присвячеш загальним питанням покарання, передбаченi роздiлом Х Загальноï частини КК;

3) норми, яю визначають питання призначення покарання, яю передбаченi в роздшах XI та XV Загально1' частини КК Украши [72, с. 90-92]

Автори Коментаря до Загально1' частини КК Украши вважають, що ^м норм, що регламен-тують питання застосування покарання, суд повинен також враховувати норми, що хоча й безпосе-редньо з призначенням покарання не пов'язаш, але мають значення для виршення цього питання. До таких норм вчеш вiдносять норми, що визначають завдання кримшального закону (ст. 1 КК), чиншсть кримшального закону в просторi i чаш (ст. 3-10 КК), особливосп призначення покарання за обмежено1' осудносп (ст. 20 КК) та за виконання особою спещального завдання (ч. 3 ст. 43 КК), у випадку вщмови вщ застосування строку давност щодо особи, яка вчинила особливо тяжке крим> нальне правопорушення тощо [7, с. 252].

На пiдставi аналiзy норм КК Украши та позицш учених можна зробити висновок, що суд тд час призначення покарання повинен враховувати таю положення Загально1' частини КК Украши:

1) положення, що передбачае завдання КК Украши (ст. 1 КК Украши). Важливють врахування ще1' норми при призначенш покарання полягае в тому, що суд завжди повинен перш за все виходити iз завдань, поставлених перед кримшальним законом;

2) норми, яю передбачають, що протиправшсть дiяння, а також його карашсть та iншi кри-мiнально-правовi наслщки визначаються тiльки КК Украши, а також встановлюеться заборона застосування закону про кримшальну вщповщальшсть за аналопею (ч. 3 та 4 ст. 3 КК Украши). Згадаш положення вщображають окремi аспекти принципу законносп при призначеннi покарання;

3) норми, що визначають питання чинносп кримшального закону в чаш (ст. 4, 5 КК Укра!'-

ни);

4) правовi наслiдки засудження особи за межами Украши (ст. 9 КК Украши);

5) врахування визнання особи обмежено осудною при призначенш покарання (ч. 2 ст. 20 КК Украши);

6) особливосп призначення покарання особ^ яка при виконанш спещального завдання з по-передження чи розкриття злочинноï дiяльностi органiзованоï групи чи злочинноï органiзацiï вчинила певш види кримiнальних правопорушень (ч. 3 ст. 43 КК Украши);

7) привила призначення покарання особ^ яка вчинила особливо тяжке кримшальне правопорушення, за яке зпдно iз законом може бути призначене довiчне позбавлення волi, у випадку, коли

Призначення покарання eidnoeidHO до положень загальног частини Кримтального кодексу Украгни

особа пщлягае звшьненню у зв'язку i3 заюнченням строюв давностi, але суд прийняв рiшення про неможливiсть застосування згаданих строюв давностi (ч. 4 ст. 49 КК Украши);

8) ус статтi роздiлу Х «Покарання та його види». Цим роздшом визначаються поняття та мета покарання, види покарань, а також характеристика кожного i3 них;

9) ус статт роздiлу XI «Призначення покарання». Цим роздшом визначаються загальш та спещальш засади призначення покарання;

10) норма, що передбачае, яю види додаткових покарань можуть призначатись при звшьненш вщ вiдбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК Украши);

11) правила призначення покарання особам, звшьненим вщ покарання з випробуванням на пiдставi ст. 78 КК Украши, у разi вчинення ними протягом iспитового строку нового кримшального правопорушення (ч. 3 ст. 78 КК Украши);

12) правила призначення покарання жшкам, звшьненим вщ вщбування покарання на пiдставi ст. 79 КК (ч. 6 ст. 79 КК Украши);

13) правила призначення покарання у разi вчинення особою, до яко! було застосовано умов-но-дострокове звшьнення вщ вщбування покарання, протягом невщбуто! частини покарання нового кримшального правопорушення (ч. 4 ст. 81 КК Украши);

14) правила призначення покарання, якщо особа, вщбуваючи бшьш м'яке покарання, вчинить нове кримшальне правопорушення (ч. 6 ст. 82 КК Украши);

15) правила призначення покарання у випадку, коли в перюд звшьнення вщ вщбування покарання на пiдставi ст. 83 КК Украши засуджена особа вчинила нове кримшальне правопорушення (ч. 6 ст. 83 КК Украши);

16) положення статей 97-104 КК Украши, що визначають особливосп призначення покарання неповнол^шм.

При цьому суд у вироку повинен посилатися на згадаш норми, якщо ix застосування е необ-хщним у вщповщному провадженш.

Висновки. Отже, призначення покарання вщповщно до положень Загально! частини КК Украши е ще одшею з загальних засад, яка закршлюе принцип законность Дискусшним серед науковщв е питання, яю саме норми Загально! частини КК Украши необхщно враховувати, призна-чаючи покарання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Благов Е. В. (2004). Применение уголовного права (теория и практика). СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс». 2. Бажанов М. И. (1980). Назначение наказания по советскому уголовному праву. К.: Вища школа. 3. Непомнящая Т. В. (2006). Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы. СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс». 4. Навроцький В. О. (2013). Укратське кримшальне право. Загальна частина. К.: Юршком 1нтер. 5. Наумов А. В. (2004). Российское уголовное право: Общая часть. М.: Юридическая литература. 6. Полтавець В. В. (2005). .Загальш засади призначення покарання за кримтальним законодавством Украши. Луганськ: РВВ ЛАВС. 7. Тацш В. Я. (2013). Кримтальний кодекс Украши. Науково-практичний коментар. X.: Право.

REFERENCES

1. Blagov E. V. (2004). Prymenenye uholovnoho prava (teoryya i praktyka) (Application of criminal law (theory and practice). St. Petersburg: R. Aslanov Publishing House «Legal Center Press» [In Russian]. 2. Bazhanov M. I. (1980). Naznachenye nakazanyya po sovet-skomu uholovnomu pravu (Assignment of punishment under Soviet criminal law). K.: Higher school Publ. [In Russian]. 3. Nepomnyashchaya T. V. (2006). Naznachenye uholovnoho nakazanyya: teoryya, praktyka, perspektyvy (Assignment of criminal punishment: theory, practice, prospects). St. Petersburg: R. Aslanov Publishing House «Legal Center Press» [In Russian]. 4. Navrotskyy V. O. (2013). Ukrayins'ke kryminal'nepravo. Zahal'na chastyna (Ukrainian criminal law. General part). Ryiv : Iurinkom Inter [In Ukrainian]. 5. Naumov A. V. (2004). Rossyyskoe uholovnoe pravo: Obshchaya chast' (Russian criminal law: General part). Moscow: Yuridicheskaya literatura [In Russian]. 6. Poltavets V. V. (2005). Zahal'ni zasady

pryznachennyapokarannya za kryminal'nym zakonodavstvom Ukrayiny (General principles of sentencing under the criminal legislation of Ukraine). Lugansk: RVV LAVS Publ. [In Ukrainian]. 7. Tatsiy V. Ya. (2013). Kryminal'nyy kodeks Ukrayiny. Naukovo-praktychnyy komentar (Criminal Code of Ukraine. Scientific and practical commentary). Kharkiv: Pravo Publ. [In Ukrainian].

Дата надходження: 06.08.2020р.

Kostyantyn Marysyuk

Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovation Education,

Lviv Polytechnic National University, Department of Criminal Law and Procedure, Doctor of Law, Prof.

PERFORMANCE OF PUNISHMENT IN ACCORDANCE WITH THE PROVISIONS OF THE GENERAL PART OF THE CRIMINAL CODE OF UKRAINE

Abstract. The article is devoted to the analysis of sentencing in accordance with the provisions of the General Part of the Criminal Code of Ukraine.

Based on the analysis of the Criminal Code of Ukraine and the positions of scientists, it can be concluded that the court in sentencing should take into account the following provisions of the General Part of the Criminal Code of Ukraine: the provisions of the Criminal Code of Ukraine (Article 1 of the Criminal Code). The importance of taking this norm into account when sentencing lies in the fact that the court must always first of all proceed from the tasks set before the criminal law; norms that stipulate that the illegality of the act, as well as its punishment and other criminal consequences are determined only by the Criminal Code of Ukraine, and also prohibits the application of the law on criminal liability by analogy (parts 3 and 4 of Article 3 of the Criminal Code). These provisions reflect certain aspects of the principle of legality in sentencing; norms that determine the validity of the criminal law in time (Articles 4, 5 of the Criminal Code of Ukraine); legal consequences of convicting a person outside Ukraine (Article 9 of the Criminal Code of Ukraine); taking into account the recognition of a person as limited by the conviction when sentencing (Part 2 of Article 20 of the Criminal Code of Ukraine); features of sentencing a person who has committed certain types of criminal offenses (Part 3 of Article 43 of the Criminal Code of Ukraine) in the performance of a special task to prevent or detect criminal activity of an organized group or criminal organization; introduced the imposition of a sentence on a person who has committed a particularly serious criminal offense, for which according to the law may be sentenced to life imprisonment, if the person is subject to release due to the expiration of the statute of limitations, but the court ruled not to apply the statute of limitations (Part 4 of Article 49 of the Criminal Code of Ukraine); all articles of section X «Punishment and its types». This section defines the concepts and purpose of punishment, types of punishment, as well as the characteristics of each of them; all articles of Section XI «Sentencing». This section defines the general and special principles of sentencing; a rule stipulating what types of additional punishments may be imposed upon release from serving the main sentence with probation (Article 77 of the Criminal Code of Ukraine); rules for sentencing persons released from probation on the basis of Art. 78 of the Criminal Code of Ukraine, in case they commit a new criminal offense during the probationary period (Part 3 of Article 78 of the Criminal Code of Ukraine); rules for sentencing women released from serving a sentence under Art. 79 of the Criminal Code (Part 6 of Article 79 of the Criminal Code of Ukraine); rules of sentencing in case of commission of a new criminal offense by a person to whom parole was applied during the unserved part of the sentence (Part 4 of Article 81 of the Criminal Code of Ukraine); rules for sentencing, if a person, serving a milder punishment, commits a new criminal offense (Part 6 of Article 82 of the Criminal Code of Ukraine); rules of sentencing in the case when in the period of release from serving a sentence on the basis of Art. 83 of the Criminal Code of Ukraine, the convicted person committed a new criminal offense (Part 6 of Article 83 of the Criminal Code of Ukraine); provisions of Articles 97-104 of the Criminal Code of Ukraine, which determine the features of sentencing minors.

In this case, the court in the sentence must refer to the above rules, if their application is necessary in the relevant proceedings.

Key words: criminal offense, rule of law, punishment, legality, sentence.