CC BY
43
ними музичного твору характеризуемся своeрiдними "штампами" i переважно вщбуваеться на штугтивнш основi.
Студентiв високого рiвня, якi продемонстрували б вщповщну готовнiсть до набуття семасiологiчних умшь, у процесi дослiдження не виявлено.
Анатз результатiв контрольного зрiзу засвщчив, що готовнiсть студентiв до набуття семасюлопчних умiнь носить поверхневий характер. Майбутш вчителi музики майже не зорiентованi на повноцiнне художне розумшня музичного твору. Зважаючи на вище сказане, нами була розроблена система установок, яка б слугувала основою готовносп студенев до оволодiння семасюлопчними умiннями:
- установка на роботу з музичним текстом iз застосуванням герменевтичного та семасiологiчного пiдходiв;
- установка на розумшня тексту як простору, де вщбуваються процеси утворення значень i смислiв, тобто процеси означення та осмислення. Тому вш пiдлягае спостереженню не як завершений, замкнутий у сво!х межах продукт, а як створення сми^в, „шдключення" до iнших текстiв, iнших кодiв, що вiдбуваеться на наших очах i тiсно пов'язане з культурою, сустльством, iсторiею;
- усвiдомлена установка на дiалог, що передбачае штерпретащю, тлумачення, а не пасивне, безсторонне сприймання iншого тексту. 1накше кажучи, орiентацiя на „вияв прихованого смислу, що стогть за очевидним смислом"(П. Рiкер). Це, у свою чергу, можливо лише у процес взаемоди, зiткнення смислiв спiврозмовникiв;
- установка на iдентифiкацiю, яка вiдбуваеться в процес осягнення художнього тексту. При цьому студент-музикант зiставляе художнi образи зi своею особистiстю та сво!м життево-естетичним досвiдом;
- установка на включення в процес розумшня "третього елементу", де перший елемент — "Я", другий елемент — авторський текст, третш елемент - сощальна дшсшсть, яка породила як цей текст, так i аналопчш художнi тексти, iншi фактори культури, особистють автора;
- орiентацiя на роботу з контекстами, тобто усвщомлення того, що кожне явище, подiя знаходяться в контекстi i залежно вiд контексту 1хне значення може висвгтлюватись по-рiзному.
Суперечностi мiж наявними формами й методами роботи зi студентами спещальносп "Музика" у вищому навчальному закладi та результатами проведеного дослщження вимагають методолопчно1 переорiентацil процесу професшно1 пiдготовки учителiв музики. На це буде спрямована в ходi подальшого дослiдження розробка орiентовноl моделi формування семасiологiчних умiнь у майбутшх педагогiв-музикантiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Кондрацька Л. А. Художня ешстемолопя у вим1р1 педагопки. — Тернотль: Навчальна книга — Богдан, 2002. — 408 с.
2. Маркова О., Самойленко О. Культуролопчш аспекти музично! укра1шстики 1 музикознавч1 традицп Одеси // www/mau-nau.org.ua/kong/Odesa/Book2/Art39.htm
3. Медушевский В. В. Человек в зеркале интонационной формы // Советская музыка. — 1980. — №9. — С. 43.
4. Олексюк О. Концептуальш засади формування духовносл особистосп у сфер1 музичного мистецтва // Науков1 записки Тернопшьського нацюнального педагопчного ушверситету. Сер1я: Педагопка. — 2006. — №5. — С.6.
5. Шульгина В.Д. Методические основы подготовки учителя музыки по курсу игры на фортепиано: учебное пособие. — К.: КГПИ, 1982. — 133 с.
1гор ДОБРЯНСЬКИЙ ПРИВАТНА ОСВ1ТА ЯК СОЦЮКУЛЬТУРНИЙ ФЕНОМЕН
У статтi висвiтлено суттсть системного пiдходу до^дження феномену приватног вищо'1 освти. Спiввiднесення понять "приватна освта", "особисте" i "сустльне" виявляють багатограннкть i багатоаспекттсть дефшци "приватна освта", широке охоплення суспшьног i соцюкультурног практики приватног вищо'1 школи щодо особистостi, сустльства i держави.
Кiнець ХХ ст. виявився перюдом стрiмких змiн i появи нових можливостей. Суттевих змiн зазнала в Укра!ш насамперед структура вищо! освiти, яка за радянських чашв монопольно визначалася державою та вщповщала вимогам i завданням "командно-адмшютративно! системи". Крах планово! економiки, перехiд до ринку поставили на порядок денний новi вимоги до освганських кадрiв, з одного боку, а з шшого — сприяли виявленню заповзятливих, пiдприемливих працiвникiв вищо! школи. "Якщо ми такi освiченi, то чому ми таю бщш?" — запитували недовго останш За короткий час зусиллями пiонерiв приватно! освiти виник i розвиваеться потужний сектор приватних ВНЗ. Процес iнтенсивного розвитку цього сектора ниш практично завершився. Час за дослщженнями нового суспiльного феномену — приватного сектора втизняно! системи вищо! осв^и, науковим прогнозуванням подальших шляхiв його розвитку.
Тема тим б№ше актуальна, що нинi акредитованi 113 ВНЗ Ш-1У рiвнiв акредитацi! i 84 — III рiвнiв акредитацi!, що становить 12% ушх ВНЗ Укра!ни. Кожен десятий студент навчаеться в навчальних закладах недержавно! форми власность
Динамiка розвитку приватних ВНЗ обумовлюеться декiлькома обставинами. По-перше, конкуренцiя з державною вищою школою примушуе !х постiйно перебувати в пошуках нового, ефективного (чи навггь ефектного), всього, що здатне привернути увагу потенцiйних споживачiв на жорсткому ринку освггшх послуг.
По-друге, вони не обтяжеш досвiдом, традицiями, яю би тяжши над ними i не завжди е позитивними.
По-трете, внаслщок прямо! залежностi вiд ринку пращ, вони "приречеш" оперативно вносити змши в пiдготовку фахiвцiв, пiдтримувати високу шновацшну спрямованiсть дiяльностi.
Не обтяжеш рамками статей бюджетного фшансування, бшьшють ректорiв приватних ВНЗ ведуть кадрову полiтику, спрямовану на залучення талановитих викладачiв, створюючи !м кращi умови оплати пращ, творчi лабораторi!, що фшансують науковi розробки, видання праць тощо.
Вивченню становлення i розвитку приватно! вищо! освгги в Укра!ш присвячено чимало наукових праць. Предметом дослщження найбiльш, на нашу думку, вагомих [1-5; 7-9; 12-18; 21] е процес становлення приватно! вищо! осв^и, суб'ектно-об'ектш вiдносини всерединi ВНЗ, тенденщ! розвитку цього сектора вищо! осв^и й iн.
Вивчення приватно! вищо! осв^и представниками рiзних галузей наукового знання неминуче породжуе певну фрагментарнють пiдходiв. Оперуючи термiном "приватна освгга", дослiдники часто вкладають у його змют принципово рiзнi смисловi значення, що перешкоджае системному, цшюному баченню явища в усьому його обсязi та складностi.
Зрозумiло, що серйозний науковий аналiз, бiльш чи менш закiнченi судження як послщовносп логiчних ланок наукового дискурс-аналiзу неможливi без чiтких визначень (дефiнiцiй), впорядкування понятшно-термшолопчного апарату. Мета статт1 — з'ясувати змют поняття "приватна освгга"1. За основу нами прийнята методика формалiзованого аналiзу визначень: виокремлення у складi дефiнiцi! провiдного поняття, через належнють до якого визначаеться сутнють поняття. Результати змiстiв експлiкацi! поняття "приватна освга" подано в таблиц 1.
Очевиднi неоднозначнiсть i вщнесення дослiдниками поняття "приватна освiта" до рiзних категорiй свiдчить про неоднаковi пiдходи до його визначення, а також про рiзноманiття смислових значень цього складного поняття.
Найбiльша кшькють вiднесень припадае на двi групи: в першiй — дискурс вщбуваеться на базi категорiй "сфера", "галузь"; у другiй — на базi категорiй "процес" i "дiяльнiсть". Ц двi групи визначенi нами як основш За ними розмiщенi групи визначень, базовими для яких е iншi категори (табл. 2).
1 В. Гальперша та В. Савельев у ждавши публжаци в часопис "Вища освгга Украши", торкаючись питания про зтст поняття "освгга", згадують думку французького вченого Ж. Гоне про те, що немае поняття, складшшого для визначення [6, 22].
Таблиця 1
Результати змгстгв експлтацп поняття "приватна освгта"
№ Категорiя, на базi якоТ будуеться визначення поняття "приватна освгга" Змкт
1. Сфера, галузь Прост1р ди; меж1 розповсюдження будь-чого; сусшльне оточення; середовище
2. Сощальний шститут Основна тдсистема суспшьства
3. Процес Послвдовна змша фаз розвитку; сукупшсть послвдовних дш, спрямованих на досягнення певного результату
4. Ддяльшсть Форма активности пов'язана 1з можливютю бути причиною змш у бутп
5. Товар Продукт пращ, створений для продажу
6. Система Сукупшсть елеменпв, мгж якими юнуе законом1рний зв'язок чи взаемод1я
7. Сустльне благо Загальне поняття, що втшюе позитивний цшнюний зм1ст
8. Сектор Чггко виражена складова, обмежена д1лянка, пщроздш
9. Модель Аналог фрагмента реальности предметна, знакова чи уявна система, що вщтворюе, 1мггуе, вщображае певш характеристики реальносп
10. Чинник, зас1б Умова, рушшна сила, причина чи ютотна обставина явища або процесу
Таблиця 2
КатегорИ визначення поняття "приватна освгта "
№ Категорiя, на базi якоТ будуеться визначення поняття "приватна осв^а" (за зменшенням частоти вживання)
1. Сфера; галузь
2. Процес; д1яльшсть
3. Система; сощальний шститут; сектор
4. Чинник
5. Товар
6. Сусшльне благо
Для вшх визначених нами груп спiльним е сшввщнесення базових (у межах цих груп) категорiй з поняттями "особисте" i "суспiльне". Як сфера i галузь поняття "приватна освiта" щодо категори "особисте" характеризуе становлення особи, котра впродовж усього життя розвиваеться у св^овому i вiтчизняному iнформацiйному простор^ в рiзноманiттi пол^ико-економiчного, правового життя кра!ни. Характерною ознакою приватно! вищо! освiти виступае свобода волевиявлення, що орiентуеться на особистiсть та шдивщуальнють, стимулюе самовизначення.
Приватна освга щодо категорi! "суспiльне" трактуеться як сфера економiки, яка виробляе специфiчний товар; органiзацi!, установи, шдприемства, зайнятi навчанням, вихованням, переданням знань, випуском навчально! лiтератури; сфера гумаштарно! соцiокультурно! практики, що забезпечуе сучасний рiвень виробництва i якiсть суспшьно! самосвiдомостi; особлива бiзнесова структура, котра поеднуе бiзнес та освiту. Приватна вища освга характеризуеться також як сфера невиробнича, що споживае створеш в iнших галузях матерiальнi й духовш цiнностi. Приватна вища освга асоцiюеться у суспiльнiй свiдомостi з новоутворенням, що е наслiдком i водночас чинником трансформацi! суспiльства.
Вкажемо на помилковють вживання категорi! "система" для визначення змюту поняття "приватна освгга". Найпоширенiшим визначенням системи е таке: це едшсть, що складаеться iз взаемозалежних частин, кожна з яких додае щось конкретне до ушкальних характеристик цiлого [18, 583-584]. Будь-яка система е аддитивною (такою, що утворена шляхом складання),
ресурсоспоживальною, гомеостатичною структурою [9, 130]. Структура — це внутршня будова чого-небудь, спосiб закономiрного зв'язку мiж складовими предметiв i явищ природи та суспiльства, мислення та шзнання, сукупнiсть стiйких зв'язкiв об'екту, що забезпечують його цшсшсть i тотожнiсть самому собi, тобто збереження основних властивостей при рiзних зовшшшх i внутрiшнiх змiнах [18, 611]. На перший погляд, поняття системи i структури майже тотожнi: структура — це ця ж система, але без унiкальних властивостей цшого (iнакше кажучи, це той випадок, коли властивостi цiлого дорiвнюють сумi властивостей його елементiв). Провести ч^юшу грань мiж "системою" i "структурою" допомагае, наприклад, таке визначення системи американським культурологом Р. Карнейром: "сукупнють структурно i функцiонально взаемноспiввiднесених елеменпв, сполучених у дiюче цiле. Система — щось бiльше, нiж структуры И елементи; вона е останне плюс ... !х взаемини" [10, 422]. Таким чином, структура е видом щодо родового поняття системи, яка мютить у собi цю структуру.
До реч^ доцiльно з'ясувати, як трактуються "структурно i функцюнально взаемноспiввiднесенi елементи" в^чизняно1 системи вищо1 освiти в Законi Укра1ни "Про вищу освiту". Стаття 16 цього закону визначае систему вищо1 осв^и в Укра1ш як триедине цше, складовими якого е:
- вищi навчальнi заклади вшх форм власностi;
- iншi юридичш особи, що надають освiтнi послуги у галузi вищо1 освiти;
- органи управлшня в галузi вищо1 освiти.
У цьому ж закош, в ст. 6, вводиться поняття "структура вищо1 освiти". Законодавець визначае, що структурою вищо1 освiти е iерархiя освiтнiх та освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв (визначення цих останнiх серед шших основних термiнiв подаеться в ст. 1 закону).
На основi вказаного закону структуру вищо1 освiти в Укра1ш та можливостi ВНЗ щодо тдготовки спецiалiстiв рiзних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв можна вiдобразити так (табл. 3):
Таблиця 3
Виии мавчальм1заклади Освiтньо-квалiфiкацiйний р1вемь Осв1тм1й р1вемь
Ушверситет, академ1я, консерватор1я, 1нститут Мапстр, спец1ал1ст Повна вища освгта
Бакалавр Базова вища освгта
Коледж Бакалавр Базова вища осв1та
Молодший спещал1ст Неповна вища освгта
Техн1кум, училище Молодший спец1ал1ст Неповна вища освгта
Не полемiзуючи з авторами визначень системи i структури в^чизняно1 вищо1 освiти в Закош Украши "Про вищу освiту", зазначимо, що, на нашу думку, щ визначення не вщповщають критерiям системного тдходу. Так, у визначеннi "системи вищо1 освiти Укра1ни" перелiченi лише структуры елементи системи. Ми вважаемо, що система i структура е одними з основоположних понять, якими оперують сощальш науки, вони мають важливе методологiчне значення. Цi поняття тюно пов'язанi мiж собою. У наведених вище визначеннях з тексту Закону такий зв'язок не прослщковуеться.
Вживання термiна "сектор" щодо державного та приватного складниюв в^чизняно1 вищо! школи ("державний сектор вищо1 освгги", "сектор приватно1 вищо1 освiти", "сектор приватних ВНЗ") у зазначених вище працях мае виразний "народно-господарський" характер, оскшьки в лексицi суспiльних наук тд "сектором" розумiють частину народного господарства, що мае визначеш економiчнi та соцiальнi риси, наприклад, суспшьний сектор на вiдмiну вiд приватного сектора. Пщхщ до системи вищо1 освiти як до оргашзаци, що е виправданим з точки зору управлшня системами, також дае можливють визначати приватну вищу школу як сектор, оргашзацшний вщдш з певною спецiалiзацiею.
1з того, що приватна й державна вища школа "мають рiзнi структури управлшня i шдлеглосп, рiзнi органiзацiйнi i психолого-педагогiчнi умови функцюнування, рiзнi можливостi на ринку пращ i вiдбору абiтурiентiв, рiзнi кiлькiснi характеристики, якi дозволяють говорити про потоковий i "поштучний" шдхщ до навчання", випливае, за В. Астаховою, що "державш i приватш навчальнi заклади — рiзнi моделi освiти i не тiльки за формою власносп" [4, 56]. Моделлю, однак, як вщомо, е "предметна, знакова чи уявна система,
що вiдтворюе, iмiтуе або вiдображае якiсь визначальнi характеристики, тобто принципи внутршньо! органiзацi! або функцюнування, певнi властивостi чи ознаки об'екта шзнання (оригiналу)" [19, 391]. Ми вважаемо, що порiвняльний аналiз двох "секторiв" вiтчизняно! вищо! освiти дозволяе зробити висновок про видо-родовий характер зв'язку понять "державна i приватна вища освгга" та "вища освгга". Категорi! виду i роду виражають рiзнi рiвнi узагальнення: вид е шдкласом роду як ширшого класу визначення загального. Два — за загальноприйнятою сьогодш термiнологiею — "сектори" вищо! школи спiввiдносяться як два види одного роду "вища освгга".
Наш аналiз свiдчить, що будь-яке з визначень приватно! вищо! освгш е неповним, неадекватним масштабовi явища як складного соцгокультурного феномену. Тшьки !х сукупнiсть дае змогу окреслити обсяг i змiст дослiджуваного поняття.
Соцiокультурнi феномени не пiдлягають однозначному трактуванню. Термш "феномен" використовуеться для позначення факту, поди, процесу, що безпосередньо сприймаються органами вщчуття до того, як буде висловлене будь-яке судження про них. Сприйняття феномену потребуе вщповщних аналогових конструкцш, щоб елiмiнувати тi ознаки, якi не виявляють його як цшснють.
1з загальних методологiчних i методичних пiдходiв психолого-педагогiчного дослiдження феномен приватно! вищо! осв^и може дослiджуватися рiзними методами.
Так, сутнють системного пiдходу дослщження феномену приватно! вищо! освiти виражаеться в таких положеннях, якi дозволяють встановлювати якост системних об'ектiв та аналiзувати !х:
- цiлiснiсть системи вищо! освгги щодо зовнiшнього соцюкультурного та освiтнього простору, в оргашчнш едностi з ним;
- виокремлення елементiв (структури i органiзацi!) осв^нього простору;
- з'ясування системостворювальних зв'язюв i взаемодiй, серед яких для приватного сектора вищо! освгш домшантою е "приватнiсть" як глибинна сутнюна категорiя;
- окреслення мети, змюту, умов, засобiв, ресурсiв i результат функцiонування приватно! вищо! школи.
Феномен приватно! вищо! осв^и за рiзних пiдходiв, залежно вiд предмета i мети дослiдження, трактуеться по-рiзному. Разом з тим синтез рiзних поглядiв, грунтуючись на науковiй дисциплiнарнiй матрищ, дае бiльш об'ективний погляд на предмет дослщження.
Таким чином, можна констатувати значну зацiкавленiсть фахiвцiв рiзних галузей знань явищем приватно! освгш. Термiном "приватна освiта" дослiдники оперують, вкладаючи рiзнi смисловi значення, що не сприяе системному, цiлiсному баченню явища в усьому його обсязi й складностi. Рiзноголосся у визначенш сутностi явища е закономiрним етапом його осмислення. Жодне з трактувань приватно! вищо! школи, на нашу думку, не розкривае !! сутнюно! характеристики всебiчно, що е необхщним при визначеннi подальших шляхiв розвитку приватно! вищо! школи хоча б на середню перспективу.
Для досягнення однозначносп i точност визначення поняття "приватна освгга" як соцюкультурного явища необхщний термшолопчний аналiз iснуючих дефшщш. У результатi нашого аналiзу було встановлено, що дослщники характеризують приватну вищу осв^у, базуючись на категорiях: 1) сфера, галузь; 2) процес, дiяльнiсть; 3) система; 4) сощальний iнститут; 5) чинник, засiб; 6) товар.
Будь-яке з наведених визначень неадекватне масштабовi явища приватно! вищо! освгга. Тiльки !х сукупнiсть дозволяе обкреслити обсяг i змiст дослщжуваного поняття. Це зумовлюе необхiднiсть трактування зазначеного явища як складного соцгокультурного феномену.
Сшввщнесення понять "приватна освга", "особисте" i "суспiльне" виявляють багатограннють i багатоаспектнiсть дефiнiцi! "приватна освга", широке охоплення суспiльно! i соцюкультурно! практики приватно! вищо! школи щодо особистосп, суспiльства i держави.
Л1ТЕРАТУРА
1. Астахова В. И. О становлении новых экономических отношений в украинской высшей школе и их
правовом регулировании // Управлшня сучасним вищим навчальним закладом: Матер1али
Мiжнародноi наук.-практ. конф., Харк1в, 7 — 8 жовтня 2002 р. — Харшв, 2002. — С.8.
2. Астахова В. И., Астахова Е. В. О государственной ответственности негосударственных вузов // Высшее образование в России. — № 2. — 2001. — С. 24-35.
3. Астахова В. I. Науковi дослщження у приватних ВНЗ: першi досягнення, перспективи // Вища освгта Украши. — 2003. — № 1 — С. 22-27.
4. Астахова В. I. Як ся маеш, приватний ВНЗ? (Роздуми ректора з великим стажем) // Вища освгта Украши. — № 1. — 2004. — С. 55-60.
5. Борецкая Н. П., Лапоног В. А. О статусе и проблемах негосударственного вуза // Управлшня сучасним вищим навчальним закладом: Матерiали Мтжнародно! наук.-практ. конф., Харшв, 7-8 жовтня 2002. — Харшв, 2002.
6. Гальперша В., Савельев В. Дослтдження та аналiз освттньо! полттики у вттчизняному суспiльствознавствi: здобутки, проблеми, перспективи // Вища освгта Украши. — 2006. — №4. — С. 21-27.
7. Добрянський I. А., Постолатш В. В. Громадська та приватна шщатива в розвитку освiти Укра!ни (к1нець XIX — початок ХХ ст.). — Ктровоград, 1998.
8. Журавський В. Проблеми та перспективи розвитку приватного сектору вищо! освтти в Укра!ш // Освiта. — 2002. — № 47.
9. Зернов В. А. Негосударственное образование в России. Современное состояние и тенденции развития // Приватная высшая школа в объективе времени: украинский вариант/ Под общ. ред. В. И. Астаховой. — Харковь, 2000.
10. Калужский М. Л. "Системность" — новая трактовка понятия // Социально-гуманитарные знания. — 2004. — № 4.
11. Карнейро Р. Л. Культурный процесс // Антология исследований культури. Т. 1. Интерпретация культуры. — СПб., 1997.
12. Корольов Б. Недержавний сектор освтти в Укра!ш: проблеми становлення i розвитку // Вища освтта Украши. — 2003. — № 1. — С. 8-14.
13. Крiзь терни... Нариси становлення приватно! вищо! освтти в Укра!ш / Щд заг. ред. проф. В. I. Астахово!. — Харшв, 2001. — 354 с.
14. Медведчук С., Романчук Я., ЯкимТв I. Актуальш проблеми приватно! вищо! освтти в Укра!'нт — ЛьвТв: АкадемТчний експрес, 1997.
15. Огаренко В. М. Недержавна вища освтта в Укра!ш: перше десятилтття. кторичний нарис. — ЗапорТжжя: Видавець, 2000. — 164 с.
16. Приватная высшая школа в объективе времени: украинский вариант / Под общ. ред. В. И. Астаховой. — Харковь, 2000. — 464 с.
17. Сидоренко О. Л. Приватна вища освтта: шляхи Укра!ни у свттовому вимТрт — Харшв: Основа, 2000. — 256 с.
18. Стетар Дж. Оновлення та реформа вищо! школи: приватна вища освтта в Укра!ш у 1991-1996 рр. — К., 1996. — 32 с.
19. Фшософський енциклопедичний словник. — К., 2002.
20. Kruszewski Z. Odbudova wyzszych szkol niepanstwowych w Polsce i ich nowe funkcje spoleczno-edukacyjne. — Plock, 2000. — 241 s.
21. Lewis D., Hendel D., Demyanchuk A. Private Higher Education in transition countries (Приватна вища освтта в перехтдних кра!нах). — К.: Видавничий дтм "КМ Академтя", 2003.
