Научная статья на тему 'Теоретичні засади формування економічного механізму фінансування закладів вищої освіти України'

Теоретичні засади формування економічного механізму фінансування закладів вищої освіти України Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

CC BY
59
22
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Аннотация научной статьи по экономике и бизнесу, автор научной работы — Л. І. Іщук

Проаналізовано теоретичні засади формування економічного механізму фінансування закладів вищої освіти. Акцентується увага на економічній сутності "змішаної" системи фінансування на засадах часткового самофінансування та самоокупності

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

The theoretical principles forming economical mechanism financing of the high pawns education of Ukraine

It is analyses the theoretical principles forming economical mechanism financing of the high pawns education. It is accents attention into the economical essence mixed system financing into the principles fractionary self financing and self paying

Текст научной работы на тему «Теоретичні засади формування економічного механізму фінансування закладів вищої освіти України»

Нащональний лкотехшчний унiверситет УкраТни

блокiв. Вивчення технолопчних процесiв виготовлення рiзних видiв продукци спецiального призначення та продукци з вiдходiв деревообробних виробництв. Прогнозування аваршних ситуацiй i можливих осередюв ураження (дисципль ни плану навчального процесу пiдготовки спецiалiстiв та магiстрiв).

Вiдповiдно до програм нас^зно! еколопчно! пiдготовки студентiв питання збереження навколишнього середовища розглядають на лекцiйних, практичних, лабораторних заняттях, у курсових та дипломних проектах, ма-гiстерських роботах, шд час проходження навчально!, проектно-технолопч-них i переддипломно! практик, тобто протягом всього термшу навчання. Та-кий пiдхiд повинен сприяти яюснш пiдготовцi фахiвця не тiльки з точки зору квалiфiкованого технолога, але, передусiм, людини, яка живе за принципом "Не зашкодь" у гармони з навколишшм середовищем.

УДК338.24:330.342+334.722.8.(477) Асист. Л.1.1щук -Луцький

державний техшчний утверситет

ТЕОРЕТИЧН1 ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМ1ЧНОГО МЕХАН1ЗМУ Ф1НАНСУВАННЯ ЗАКЛАД1В ВИЩО1 ОСВ1ТИ

УКРА1НИ

Проаналiзовано теоретичнi засади формування економiчного механiзму фшансу-вання закладiв вищо! освiти. Акцентуеться увага на економiчнiй сутностi "змшано!" системи фшансування на засадах часткового самофiнансування та самоокупносп.

Assist. L.I. Ischuk - Luts'kyi state technical university

The theoretical principles forming economical mechanism financing of the high pawns education of Ukraine

It is analyses the theoretical principles forming economical mechanism financing of the high pawns education. It is accents attention into the economical essence mixed system financing into the principles fractionary self financing and self paying.

Фшанси вищо! осв^и - головна складова економiчного мехашзму фун-кцюнування вищо! школи, яка мiстить у себе систему грошових вщносин, за допомогою яких здшснюеться акумулящя, розподiл i використання коштiв на задоволення суспшьних i особистих потреб в одержанш вищо! освiти.

Економюти не дають однозначно! вiдповiдi на питання про значимють фiнансiв у розвитку системи осв^и. Деякi з них розглядають фшанси як дру-горядний, техшчний шструмент, до якого вдаються пiсля того, як ршення щодо натуральних показникiв освiти (обсяг, яюсть тощо) вже прийнято. 1нша група економiстiв, навпаки, абсолютизуе значимють фiнансiв у процесi освi-ти. Вони шдтверджують, що фiнанси роблять виршальний вплив на масшта-би, характер i структуру освiти [1, 2].

Основна частина потоюв в освт повинна грунтуватися на персошфжа-цii бюджетного фiнансування. Це робить бшьш вiдкритою й ефективною для громадян i родин можливiсть сшвфшансувати закрiпленi за ними бюджетнi кошти. Ця система повинна доповнюватися цшьовими субсидiями (також на персонiфiкованiй основ^ з боку центрального i регюнального рiвнiв влади. Та-

кий коригувальний ринковий механiзм субсиди реалiзують соцiальнi (шдтрим-ка учнiв з малоприбуткових груп населення, пiдтримка територiальноl мобшь-ностi) i стратегiчнi (шдтримка перспективних напрямкiв пiдготовки фахiвцiв, формування платоспроможного попиту за яким вщстае) завдання держави [3].

Ринок в освт повинен формуватися не тшьки з боку попиту, але i з боку пропозици. Розширення участ суспiльства у керiвництвi освiтою (освгг-нiми органiзацiями) може бути досягнуте шляхом створення: системи Шклу-вальних рад (освiтнiх органiзацiй, мунiципалiтетiв i т.п.), що покликанi шдси-лити увагу, насамперед, мюцевого спiвтовариства до проблем розвитку i нес-татюв в освiтi, забезпечити приток в освггш оргашзаци додаткових ресурсiв -фшансових, матерiальних, кадрових, i забезпечити 1х ефективне використан-ня i контроль за дiяльнiстю адмiнiстрацiй, фондiв пiдтримки освiти, що аку-мулюють цi ресурси i спрямовувати 1х на вирiшення конкретних проблем дано! сфери; системи шдтримки професшних спiвтовариств у сферi освiти, !хне залучення до вирiшення питань осв^ньо! тактики i стратеги на федеральному i регiональному рiвнях; умов розвитку недержавного сектора в освiтi [4].

Витрати на освiту в розвинутих крашах здебiльшого складаються з таких джерел: 1) витрати держави; 2) витрати приватних компанш i рiзноманiт-них добродiйних фондiв; 3) витрати, оплачуванi учнями i 1хшми сiм,ями. Найбiльш повно структуру витрат подано у витратах на вишу осв^у.

Витрати на iншi рiвнi освiти покриваються з тих же джерел. Проте 1х-ня структура може бути шшою: збшьшуеться частка державних витрат. Змен-шуеться питома вага витрат, оплачуваних самими учнями i 1хшми сiм,ями, а також частка витрат благодшних фондiв. Звичайно, усi капiталiстичнi краши вiдрiзняються за структурою витрат на освггу.

Система освiти е загальнонацiональним шститутом, що е найважливь шим чинником економiчного розвитку Украши i И господарського росту. Як факт економiчного росту осв^и у кiлькiсному i якiсному вiдношеннi, повинно вщповщати вiдомим мiнiмальним вимогам у масштабах усього суспшь-ства. Такий вщомий мiнiмум може бути гарантований тшьки централiзова-ним фiнансуванням. Отже, витрати на освггу повинш формуватися на нащ-ональному рiвнi. Фактично ж, формування ресурЫв по двох (уряд, мiсцевi ор-гани) щаблях не забезпечуе единого мшмального стандарту освгти i не дае стабiльних джерел його фшансування.

Щоб розкрити сутшсть фiнансiв освiти, треба встановити сощально-економiчну природу !хнього походження i тi об,ективнi соцiально-економiчнi результати, до яких призводить використання фiнансiв осв^и в Укршт. В усiх крашах локальш податки - це державш, але не централiзованi податки. Ло-кальнi податковi системи вiдрiзняються вщверто антидемократичним характером. 1ншим значним джерелом локальних податкiв е непрямi податки, що усiею своею вагою тиснуть насамперед на малозабезпечеш сощальт групи.

Органiзацiю фiнансiв освiти за рахунок податюв економiсти погоджу-ють iз безкоштовною обов'язковою освiтою. Принцип безкоштовност освiти ставить задачу створення рiвних умов одержання освiти, якою мiрою це взагалi можливо у суспшьств^ незалежно вiд матерiального забезпечення ЫмЧ. Прог-

Нащомальмий лкотехшчний унiверситет УкраТми

ресивнiсть цього принципу безперечна, коли вш стосуеться загального обов'язкового навчання, що поширюеться на все населення до визначеного вь ку. Проте вiн служить ширмою для здшснення iнтересiв прившейованих про-шаркiв населення. По-перше, навпъ у рамках загально! обов'язково! освгга ю-нуе диференцiацiя за сощальними ознаками, що дають рiзну за яюстю освiту. По-друге, дiти робпниюв й iнших малозабезпечених прошаркiв населення, зазвичай, не продовжують освпу за межами обов'язкового шюльного мшму-му, навпь якщо це i безкоштовно. Головною причиною тому служать низью прибутки батькiв. У розвинутих крашах чисельшсть дiтей робiтникiв, що нав-чаються у ВНЗ, не перевищуе 8-10 % i тiльки в окремих крашах (наприклад, в Англй) пiднiмаеться до 15-17 % загального складу студеипв. По-трете, без-коштовшсть вищо! освiти означае, фактично, створення випдних умов для со-щальних прошаркiв, що i так знаходяться у привiлейованому положеннi. Бiльш того, безкоштовна освпа для малозабезпечених практично субсидуеться за рахунок бшьшосп трудящих, не спроможних ними скористатися [5].

Важливе полiтичне значення мае розкриття соцiально-економiчноl при-роди витрат на освпу: за рахунок якого продукту - додаткового або необхщ-ного - покриваються таю витрати. Переважну частину державного бюджету на вшх рiвнях у краАт становлять податки, яю сплачуе населення. Звiдси вип-ливае, що основна частина засобiв для освiти формуеться за рахунок необхщ-ного продукту. Необхiдний продукт е сукупшстю життевих засобiв, що забез-печують утримання робiтника i його шм'1 (продукти харчування, одяг, житло, освiта, медичне обслуговування i т.д.). Для малозабезпеченого прошарку населення плата за навчання шчим не вiдрiзняеться вiд плати за матерiальнi блага. Сама собою природа витрат на освпу не може змшитися вiд того, чи покриваються вони з заробпно! плати чи iз суспiльних фондiв споживання. Проте можливост одержання освiти значно залежать вiд того, чи купуеться вона за рахунок заробпно! плати або забезпечуеться за рахунок суспшьних фондiв споживання, хоча формально в основi того й iншого може лежати необхщний продукт [6]. В умовах товарного виробництва по суп вс види потреб, у тому чи^ й в освт, задовольняються через iндивiдуальний прибуток. Звщси вип-ливае, по-перше, нерiвнi можливост в одержаннi освiти всiх видiв i рiвнiв; подруге, перерозподш необхiдного продукту як джерела витрат на освпу на ко-ристь тих прошарюв населення, що живуть в основному за рахунок додаткового продукту. Прившейоваш приватш навчальш заклади всiх рiвнiв здебшьшо-го прямо утримують за рахунок додатково! вартостi [7].

Фiнанси - потужний шструмент керування освiтою. Кiлькiсть ресур-Ыв, що видiляються, цiлi, на яю !х видiляють, умови надання ресурЫв знач-ною мiрою впливають на вш аспекти освiти. Мехашзм фiнансування вищо! освiти повинен виходити з фшансування самого процесу освгга, його прог-рам i оргашзаци. 1ншими словами, головна цiль фшансового планування -створення таких умов, щоб вщповщш задачi освiти були досягнув ефективно i економiчно. Тому планування фшанЫв i планування самого процесу освгга мають бути тюно взаемозалежш. Проте, якщо цiлi освпи у суспiльствi не збь гатимуться з штересами влади, то розмiр засобiв, що йдуть на освпу, буде

визнaчaтиcя не pекомендaцiями оpгaнiв оcвiти, a полггичними piшеннями, прий-нятими m piзномaнiтних piвнях влaди.

3a методaми нaдходження коштiв y cиcтемy оcвiти видiляють двa ^к-тори: деpжaвний, що фiнaнcyeтьcя цiлком зa paхyнок бюджетy, тa пpивaтний, що фiнaнcyeтьcя цiлком зa paхyнок бaтькiв. Але в pеaльномy життi тaких ^к-тоpiв y чиcтомy виглядi не i^ye. По-перше, y деяких деpжaвних нaвчaльних зaклaдaх плaтa зa нaвчaння покpивae знaчнy чacтинy витpaт. По-друге, y pядi випaдкiв, оплaтa зa нaвчaння y деpжaвномy i пpивaтномy нaвчaльних зaклa-дaх пpоводитьcя iз cycпiльних фондiв.

В Укpaïнi юнують двa типи кеpiвництвa нaвчaльними зaклaдaми:

• нaвчaльнi зaклaди, що кор^тую^я фiнaнcовою тдтримкою деpжaви;

• ^marai нaвчaльнi зaклaди, цшком незaлежнi ввд деpжaви.

В економiцi y пш^ннях фiнaнcyвaння оcвiти зiткнyлиcя двa ошовних нaпpямки: неоклacичний i кейнciaнcький. Перший пеpебyвae y фоpмaльнiй опо-зици до icнyючоï y пpaктицi фiнaнcyвaння оcвiти, aле проте e дуже впливовим. Групу неоклacикiв в економщ оcвiти очолюе вiдомий aмеpикaнcький економют М. Фpiдмен. У чиcло його пpибiчникiв входять Ä. Денipьe, Е. Вaн Ден raar, E. Xappic, Т. Шульц (США), Ä. Шкок, Дж. Вaйзмен, Е. Уеcт (Ангшя) тa iн. [S, 9].

3 позицш "вшьного" пiдпpиeмництвa Фpiдмен i його прихильники роз-глядaють ошовш проблеми фiнaнciв оcвiти. Деpжaвне втpyчaння, нa 1'хню думку, piзко обмежуе "cвободy" дiй iндивiдa. У cфеpi оcвiти воно виявляeтьcя в тa-ких фоpмaх. Hacaмпеpед, деpжaвa yнiфiкye зaклaди оcвiти i, отже, зшчно ото-рочуе можливоcтi cпоживaчa y вибоpi потpiбних йому пpогpaм нaвчaння. Дaлi, деpжaвa вiдчyтно обмежуе ^maray iнiцiaтивy y cфеpi оcвiти i тим caмим при-душуе cтимyли до конкуренци мiж piзномaнiтними нaвчaльними зaклaдaми. Пот1м, ypядовi дотaцiï деpжaвним вищим нaвчaльним зaклaдaм порушують принципи ринкового цiноyтвоpення нa продукщю вишо школи. Тaк, плaтa зa нaвчaння y деpжaвних ВУ3aх не ro^mae yciх витpaт нa нaвчaння. Але оcвiтy, як i будь-який iнший товap, вapто пpодaвaти i кyпyвaти зa повною вapтicтю.

Ha думку прихильниюв Фpiдменa, вищa оcвiтa e товapом i подiбно вЫм iншим товapaм повиннa пpодaвaтиcя i кyпyвaтиcя вiдповiдно до зaконiв ринку "вшьноГ конкypенцiï. Проте деpжaвнi дотaцiï знaчно вiдхиляють цiнy пpопозицiï товapy вишо оcвiти вiд дiйcних витpaт нa нього, що зaвaжae "вшьнш" конкypенцiï. Плaтa зa нaвчaння y деpжaвних ВНЗ (вищих нaвчaль-них зaклaдaх) розвинених кpaïн, y ^редньому покpивae 1/4 витpaт нa утри-мaння cтyдентa. Hеоклacики вимaгaють тдвищити цiнy для cпоживaчiв ви-що!" оcвiти до дiйcних витpaт, i тим caмим оcтaточно вiдмовитиcя вщ cyбcи-дyвaння деpжaвних вyзiв [2, c. 147-14S].

Це природно поpyшye питaння про джеpелa зacобiв m вищу оcвiтy для aбcолютноï бiльшоcтi нacелення кpaïни. Фpiдмен тa його по^довники вкaзyють нa позики, як m оcновний зaciб фiнaнcyвaння нaвчaння cтyдентiв. Пpопонyютьcя piзномaнiтнi зacоби кpедитyвaння cтyдентiв. По-перше, ш-дaння кредиту пpивaтними бaнкaми нa piвних iз вклaденнями в речовинний кaпiтaл yмовaх. Проте повернення cyм мae гapaнтyвaтиcя деpжaвою. По-дру-ге, деpжaвне кpедитyвaння cтyдентiв через cпецiaльно cтвоpенi бaнки. По-

Нащомальмий лiсотехнiчний умiверситет УкраТми

трете, вважають неокласики, самi навчальнi заклади можуть кредитувати сту-дентiв, оскiльки вузи е найкращими цшителями спроможностей сво!х учнiв i !хшх шансiв на фахову кар'еру. Будучи похщними вщ заробiткiв випускникiв, поворотнi платежi змусять ВНЗ приймати таких студенлв i пропонувати !м такi програми навчання, що максимiзують !хнш майбутнi заробпки. Амери-канський економiст Ван Ден Гааг писав, що кредитування студенлв вузами буде найкраще сприяти оптимальному розподшу ресурЫв вищо! освiти [9].

Практично кредитування укра!нських студентiв розвинуте поки дуже слабо. Наприклад, у США студенти одержують кредит iз таких джерел, як пожертвування i дарунки (до 86 %), кредити ВНЗ (до 9 %) i держави (до 5 %). Прикладом кредитування за рахунок дарунюв може служити приватна фiрма "Коледж лайф шшуренс компанi оф Америка", що контролюе до 80 рiзнома-штних фондiв, призначених для позик студентам. Фiрма дае кредит на рiзно-манiтнi суми (вiд декiлькох сотень до декшькох тисяч доларiв) на умовах повного повернення позики i 6 % рiчних. Термiн кредиту до 10 роюв значно використовують позики як джерела оплати за навчання студенлв.

Позики як джерело оплати навчання студенлв доволi поширеш у Ка-надi, ФРН, Швецп i Норвеги. Економiчна наука пропонуе й iншi шляхи подо-лання кризи фшаншв освiти. Англiйськi економюти М. Блауг, М. Глiннестер, С. Меррп i Г. Вiльсон [10] висунули щею податку на вищу освпу. ВЫ вони прибiчники лейбористського прямування, що бажають позбутися недолтв приватного тдприемництва i державно! полпики у справi пiдготовки кадрiв вищо! квалiфiкацi! [11].

Як галузь народного господарства, освпа потребуе значних витрат, а результати освпи точно непередбачеш. Непевшсть результатiв i тривалiсть !хньо! реалiзацi! значно пiдвишують ризик, пов'язаний iз iнвестицiями у сферу освпи. Приватний каштал, як вщомо, уникае пiдвишеного ризику. У результат цей ризик змушена брати на себе держава.

Державне втручання в освпу проявляеться, здебшьшого, у двох формах: пряме або непряме керування закладами освпи i пряме або непряме !хне фшансування. Керування, контроль, фшансування - рiзнi, але глибоко взаемозалежнi проблеми. Питання фшансування освпи визначаються еконо-мiчними параметрами, питання ж керування i контролю у сферi освiти зале-жать вiд полiтичних, соцiальних i релiгiйних цiнностей. Наприклад, одержан-ня вищо! освпи може фшансуватися рiзноманiтними засобами: прямо - через заклади освпи або побiчно - за допомогою субсидшвання студентiв. Витрати в обох випадках е державними, але вплив держави на керiвництво, на природу закладiв освпи буде рiзноманiтним [2].

Ниш поширеним е твердження деяких укра!нських економю^в, що функцюнування закладiв освiти не може здшснюватись на повноцiнних рин-кових засадах, зокрема, що фшансування в них повинно бути тшьки бюджет-не. Таке вузьке тлумачення дано! проблеми у вiдривi вщ реалiй сьогодення оз-начатиме визнання повно! залежностi системи освiти вщ держави. Ця ситуацiя е щеальною, тiльки за умови, коли держава мае достатньо матерiальних та не-матерiальних ресурсiв для реалiзацi! вЫх соцiальних програм. Коли держава

не мае вщповщних бюджетних коштiв, заклади освiти приходять у занепад. Можна побудувати лопчну схему, яка вщображае дану ситуацiю: економiчна нестабiльнiсть у державi ^ дефiцит державного бюджету ^ збалансування бюджету за рахунок зменшення видатково!' частини ^ зменшення надходжень у заклади освiти, фшансування яких завжди носило залишковий характер ^ 1'х злиденне iснування ^ погiршення якостi наданих послуг. Встановлюючи у пе-рехiднiй економiцi залежшсть закладiв освiти вiд державного бюджету, ми заз-далегiдь програмуемо 1'х до максимiзацп ринкових ризикiв, зокрема, до ризику втрати бюджетного джерела фшансування. Сдиним вiрним вирiшенням проблеми е впровадження "змшаноГ системи фшансування i введення принципiв часткового самофшансування та самоокупностi [10, с. 532-533].

Складшсть переходу до нових форм фшансування багато в чому зале-жить вщ форм прояву основного економiчного протирiччя перехщно! еконо-мiки, суть якого полягае, з одного боку, в необхщносл здшснювати роздер-жавлення економiки, а з шшого - у потребi активного державного втручання в економiчнi процеси з метою формування господарського порядку, запобь гання хаосу та безладдю.

З метою обгрунтування цих принцитв фiнансування проаналiзуемо 1'х економiчну суттсть. Принцип самоокупностi е складовою менш розвинуто!' системи комерцiйного розрахунку. В.Я. Шевчук та П.С. Рогожин дають таке визна-чення: "Самоокупшсть означае, що кошти, як забезпечують функцiонування пiдприемства, незалежно вiд суб'екпв фiнансування, повиннi окупитись, тобто принести прибуток який вiдповiдае мiнiмально можливому рiвню рентабельности" [12]. Л.М. Павлова тдкреслюе: "Самоокупнiсть - це метод фшансування, що означае замщення поточних витрат за рахунок одержаних доходiв" [13].

1з фшансово! точки зору процес самоокупност не носить прогресуючо-го характеру, за його допомогою заклад освiти може забезпечити тшьки прос-те вiдтворення, щею розширеного вiдтворення в цей процес не закладено [14].

Розвиток ринкових вщносин у сферi освiти надав новi можливостi здiйснення госпрозрахунково!' дiяльностi державних вузiв за договорами з юридичними i фiзичними особами. До основних 11 напрямiв за Законом Укра-1'ни "Про освiту" та "Про вишу освгту" належать: освгтня пiдготовка фахiвцiв рiзних освiтньо-квалiфiкацiйних рiвнiв, пiслядипломна освiта, додатковi ос-вгтш послуги, науково-дослiднi роботи, пiдготовка наукових i науково-педа-гогiчних кадрiв вищо!' квалiфiкацil, виробничо-комерцiйна i фшансово-госпо-дарська (методично-видавнича, послуги, роботи i продукщя виробничих майстерень, пiдсобних господарств, автотранспорту, готелiв, 1'далень тощо, надання в оренду окремих об,ектiв, основних засобiв) iншi [15].

"Самофiнансування, - за визначенням Л.М. Павлово!', - це фшансова стратегiя управлiння фондами грошових коштiв пiдприемств з метою нагро-мадження капiталу, необхiдного для фшансування розширеного вщтворення" [16]. В.Я .Шевчук та П.С. Рогожин, пояснюючи процес самофшансування, звергають увагу на те, що шсля вилучення з прибутку податюв та обов'язко-вих платежiв до бюджету, вс iншi грошовi нагромадження залишаються у розпорядженнi шдприемства i це може забезпечити розширене вiдтворення

Нащональний лiсотехнiчний умiверситет УкраТми

та виршення соцiальних завдань, на вiдмiну вщ самоокупносп, коли держава регламентувала порядок необмеженого вилучення бшьшо! частини прибутку. Виникае питання: чи е потреба вилучати державi грошовi кошти з пщ-приемств, щоб пiзнiше повернути !х у виглядi асигнувань? Зрозумшо, що ця ситуацiя зменшуе защкавлешсть закладiв вищо! освiти у пошуках додаткових джерел фшансування, виникае загроза "утриманства".

Для впровадження принцишв самофшансування в Укра!нську освiту виникае потреба у проведенш бiльш системно! класифшаци закладiв освiти, що вiдображае новi ринковi умови. Основним показником, яким необхщно керуватись при цьому - визначення фшансово! незалежностi установ та орга-нiзацiй - коефiцiент фшансово! самостшност закладу Кс можна обчислюва-ти за формулою

Бк + Пп + Ск

Кс =-, (1)

Ба - Зк - Пк

де: Вк - власш кошти закладу; Пп - кошти, отримаш вщ платних послуг; Ск -спонсорськ кошти; Ба - бюджет асигнування; Зк - залученi кошти; Пк - позиче-нi кошти. При малих обсягах власних кошпв вiдносно бюджетного асигнування заклади освгга належать до групи "збиткових". Зазвичай, надання фiнансово! са-мостiйностi мае сприяти економiчному розвитку суб'ектiв господарювання [17].

Вiдсутнiсть едино! методики для розрахунюв кошторисiв пiд час надання рiзних платних послуг призводить до необгрунтованого завищення (за-ниження) !х вартостi. З цiею метою можна було б використати вже iснуючi розробки, наприклад "Методику розрахунку витрат на професшне навчання незайнятого дорослого населення за скеруваннями державно! служби зайня-тостГ', затверджену Мшпращ Укра!ни за погодженням з Мшосвгга Укра!ни 17.08.94 АС-3128,1/9-182, зробивши необхщш доповнення i коригування.

Значнi розходження у складi статей, включених до кошториЫв, пов'я-занi з неузгоджешстю чи нечiтким формулюванням нормативних документ з оподаткування. Узагальнення i уточнення !х вимог допомогло б вузам уник-нути економiчних санкцiй за невчасшсть сплати податкiв i платежiв.

Основна проблема в оподаткуваннi платних послуг - рiзне тлумачен-ня пшьг щодо податку на прибуток. Закон Укра!ни "Про освiту" повторив по-ложення 11.3.2 стагтi 3 Закону Укра!ни "Про оподаткування пщприемств" щодо оподаткування прибутку закладiв освпи, проте ДПА в листах вщ 23.02.96 №14-212/11-1108, 10-1169 та вщ 16.01.97 № 15-02115/11-290 роз'яс-нила, що бюджетш органiзацi! е платниками податку на прибуток у частиш здшснення госпрозрахунково! дiяльностi, включаючи надання платних послуг. Це змушуе ВНЗ штучно прирiвнювати суми доходiв i видаткiв по платних послуг, а це значно знижуе можливос^ розвитку !х матерiально-технiч-но! бази та пiдвишення рiвня квалiфiкацi! науково-педагогiчних кадрiв. Нор-мативнi документи, що регулюють iншi податки i платежi, нечiтко формулю-ють, яю саме види установ чи послуг звшьняються вiд оподаткування, що знову ж таки призводить до непорозумшь пщ час проведення перевiрок.

Усунення вказаних недолтв iстотно вплине на достовiрнiсть облiку та ефективнiсть контролю доходiв i видаткiв платних послуг ВНЗ. Таким чи-

ном, для ефективно! модершзаци фiнансування освгти необхiдно забезпечити так 6a30BÍ умови:

1. Необхщно встановити критери (показники) результативности пращ в ос-bíthíü галуз^ а також принципи розпод1лу отриманих кош^в серед пра-щвнишв. Головна вада дточо!' в бюджетнш сфер1 диференщацн оплати пращ, як зазначаеться дослщниками цих питань, полягае в тому, що в нш чгтко не простежуеться одна з найголовтших ознак, яка безпосередньо визначае складтсть пращ, - li функщональне призначення.

2. Шдвищення заробгтно!' плати викладач1в до р1вня, що залучае в освгту ефективн кадри.

3. Фшансування шформатизаци освгти, що забезпечуе модертзащю ii ме-тод1в i технологш, перехщ до вщкрито!' освгти;

4. Формування нових iнститутiв системи освгти, що забезпечують максимально повну мобiлiзацiю коштiв населення i тдприемств, ефективне використання цих i бюджетних коштiв, i на цш основi - високу яюсть i можливють широкого вибору освiтнiх програм i послуг.

Вирiшення цих завдань вимагае залучення ресурсiв i концентрацп зу-силь усього суспiльства. Суспшьство не може i не повинно заощаджувати на освiтi, але освгта зобов'язана ефективно використовувати сво!' ресурси - як видшет державою i суспшьством, так i заробленi.

Л^ература

1. Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность): Курс лекций. - М.: Изд-во БЕК, 1996. - 352 с.

2. Клочков В.В. Экономика образования: иллюзия и факты. - М.: Мысль, 1985. - 176 с.

3. Балихш Г., Красильшкова А. Субсидп у галуз1 осв1ти - перспективний шструмент державно! полгтики// Вища шк. - 2002, № 2-3. - С. 85-90.

4. Ломанов I. Оплата пращ пращвниюв науки, вищо!' школи, охорони здоров'я та освь ти. Концептуальш основи ii диференщацп// Укра'на: аспекти пращ. - 1996, № 2. - С. 40-45.

5. Безкоштовне навчання - iлюзiя?// Освiта, 2003, № 16. - С. 11.

6. Костша H.I., Павлюк К.В. Фшансування сощально-культурно!' сфери// Фiнанси Украши. - 1999, № 9. - С. 135-137.

7. Льовочк1н С., Опарш В., Федоров В. Реформування фшансово!' моделi як основа макроекономiчноi стабшзацп в Украiнi// Економiка Украши. - 2000, № 10(467). - С. 22-25.

8. Friedman M. Capitalism and freedom. Ch. VI. The role of government in education. Cha-cago, 1962.

9. Van Der Haag. Education as an industry. N.Y., 1956, P. 66.

10. Блауг Марк. Економ1чна теорiя в ретроспектив^ Пер. з англ. I. Дзюб. - К.: Основи, 2001. - 670 с.

11. Economic Journal, Jun. 1967, P. 288-303.

12. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи ^естицшно!' даяльностг - К.: Генеза, 1997. - С. 318.

13. Новиков В.М. Фшансово-кредитш питання вищо!' осв^и// Фшанси Украши. - 1997, № 1. - С. 13-26.

14. Свирина Л.Н. Региональные аспекты развития инфраструктуры// Методологические и региональные вопросы эффективности комплекса инфраструктуры отраслей. - М.: Наука, 1982. - С. 127.

15. Зубшевич С.Я. Контроль госпрозрахунково!' дiяльностi державних вищих навчаль-них закладiв// Реформа фшансово-кредитно!' системи перехщно!' економши// Зб. наук. пр. -Луцьк: РВВ Волин. ДУ, 1997. - С. 412-415.

16. Финансово-правовой справочник предпринимателя: толковый словарь и образцы документов/ В.Н. Селиванов, Л.К. Воронова (ред.). - К.: Манускрипт, 1995. - 302 с.

17. Берегович М. Необхщнють та шляхи переходу закладiв сощокультурно!' сфери до роботи на принципах самофшансування// Наук. вюник ВДУ. - Луцьк: ВДУ. - 1997, № 8. - С. 63-66.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.