CC BY
12
табл. 4.3|, одержано'! В.М. Макснмшим у результат! ¡мггашйного моделювания (|М) роботи АЛ з вщповщними параметрами. Причому, для бшьшоТоб'ективносп аналву, свщомо використаш результати 1М, отримаш трепм дослщником. Ре-зультати таких обчислень приведено у табл. 1. Очевидно, що перевагу слщ в1дда-ти тому методу визначення екв1 валентного параметра Ерланга, який забезпечуе менше значения сумм квадратт вщхилень.
Як видно з таблиц!, запропоновании нами метод завжди забезпечуе вищу точшсть оцшки коефщ1ента використання робочого часу обладнання АЛ з р1зни-ми значениями коефщкнтт стабшьносп тривалостей операций р, шж вирази, отримаш стандартними методами планування експерименту. Причому, ця тенде-ншя збер!гаеться незалежно в1д конкретних (базових чи уточнених) значень пара-мефа евристичноУ залежносп для оцшки р. Це дозволяе зробнти висновок про дощльшсть синтезу евристичних ! анаштичннх залежностей у процеа розроблен-ня ¡нженерних методик оцшки ефективносп функцтнування автоматизованих виробничих систем деревообробноУ галуз1, особливо у тих випадках, коли аналь тичш методи виявляються надто гром1здкими для практичного застосування.
Л ¡герату ра
1. Дудюк ДЛ., Загвонська Л.Д., Максшнв В.М., Сорока ЛЛ. Елементи теори автома-тнчиих лшш - Кшв-Льв1в: 13МН, - 1998. - 192 с.
2. Дудюк ДЛ., Максимш В.М., Сорока Л.Я та ¡н. Ыггапшне моделювшшя гнучких ав-томаппопаних лшш у .'псовиробнпчому комплекс! - К.: 1СДО, 1996. - 140 с.
3.Дудкж ДЛ., Максимш В.М., Сорока ЛЛ. Модслювапия 1 оитилизаад технолопчшк потоке л1сопереробки. - К.: 1СДО, 1995.-418с.
4. Дудюк ДЛ. Оптимгзашйж модел! автомапгзованих Л1Н1й// Науковий вюник: збфннк на-уково-тсхН11ш11х прань -Льв1в: УкрДЛТУ. - 2000, вип. 10.1. - С. 236-244.
5. Мисик М. М. Щодо чиселыюго аиалгзу ефективносп функщонування високостабитышх автоматизованих виробничих систем деревообробно1 промнсловоетт// Науковий В1сник: збфннк на-уково-техжчних прапь. - Львт: УкрДЛТУ. - 1999, вин. 9.13. -С. 45-50.
УДК52.21/22 Доц. Т.В. Радьо, канд. техн. наук- УкрДЛТУ
ПРИРОДНИЙ MEXAHI3M ВИНИКНЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ЗАТОПЛЕНЬ 3EMJ1I
Зпдно з вченням I. Ньютона та сформульоваиим автором законом синхронно! пуль-canii матери висвтпоеться ириродннй мехашзм вшшкнення глобапьних затоплень Землг
Doc. Т. V. Radyo — USUFWT Natural mechanism of emerging of global Earth deluges
According to Newton's apprenticeship and to the stufl'Synchronous pulse Law Formulated by the author relicts the natural mechanism of emerging of global Earth deluges.
Використовуючи сформульований автором закон синхронно'1 пульсащУ матери, який стверджуе, що " в будь-яких системах, що вкпьно рухаються в npocrropi з центральними титми та тшами, ям обертаються навколо них на елштичних ор-б'тах Tina синхронно пульсують, утворюючи осцилюючий Ух стан у npocTopi", »«лося ноказати ¡снування третього абсолюту (синхронну пульсащю) в сташ матери", висв1тлити природний механ1зм i головну причину парникового ефекту Зем-дати основи теорн глобальноУ екологп та теоретичне обгрунтування новим (без аналопв) транспортним засобам руху, доповнити третш закон Кеплера-Ньютона, науково обфунтувати основний постулат Християнства, показати глобальш пол1-тичщ аспекти сшвюнування держав тощо |4-16|.
5. 1ифо|1ма1и1п|| технолш ¡V галуп 243
Укра'шський державний лкотехшчний ун1верситет
1. Докази слштичногп галактнчноУ орбпи СонячноУ системи
У npoueci розгляду природного механ1зму розвитку парникового ефекту Земл1 було прийнято, шо Сонячна система рухаеться навколо центра нашоУ Галактики на елттичнш галактичнш op6ÍT¡, яка nayui невщома |4|. На сьогодш доведено, що Сонячна система на галактичнш op6ÍT¡ рухаеться 3Í швидкютю -250 км/с у 6ík суз1р'я Лебедя |1,2).
I. Ньютон в знаменитому TBopi "Математические начала натуральной философии" (1687 р.), спираючись на вчення своУх попереднимв, сформулював закон всесв1тнього тяжшня. У трет1й частин! вказаного твору I.Ньютон висловив нове вчення про ф1гуру Земли Розглядаючи рух небесних т1л на op6¡Tax, I.Ньютон сказав: " Мюяць рухасться навколо Земл1 за рахунок того, що весь час падае на неУ..." |1-3]. Глобальний зм1стданого виразу I.Ньютона починаемо розумт!, сфо-рмулювавши закон синхронноУ пульсацп MaTepi'í |12|.
При pyci СонячноУ системи в¡д афелжноУ до перигелшноУ (найдальшого та найближчого положения СонячноУ системи вщ центра нашоУ Галактики) позицш вся Сонячна система, и' складов! (в тому числ1 й Мюяць), зпдно з законом синхронноУ пульсацп матерй', зближуються та стискуються 3Í своУмн центральними масами, навколо яких вони рухаються |10-12|.
На протилежшй частиш галактнчноУ елттичноУ орб1ти вся Сонячна система, Tí складов! (та Мюяць) в1ддаляються вщ своУх центральних мае, навколо яких вони рухаються та розширюються [4, 10, 12|.
Зближення та стиснення або в1ддалення та розширення небесних т!л мож-ливе лише тод1, коли будь-яка система (в тому чишп Сонячна) рухаються на елт-тичних op6¡Tax.
За земний p¡k в1ддаль, яку проходить Сонячна система на своУй op6¡t¡, дор1-внюе -7,88 109 км (-52 а.о.) i 1,89-1018 км (~1,26-10ю а.о.), за один оберт СонячноУ системи (-200-240 млн. земних ромв) навколо центра нашоУ Галактики. Рад1ус галактичноУ орбгги СонячноУ системи становить ~3,0Г1017 км (-10000 пс). На-ближена плоша галактичноУ орбпи СонячноУ системи -9,45-1034 км2.
За -100-120 млн. земних poKÍB в1ддаль м1ж Землею та Сонцем змшюеться на -7,63-107 км, (-0,5 а.о.), а рад1ус Земл1 — на -1 км 116|. При зближенш СонячноУ системи, на -1,410 нм/pÍK [13], з центром нашоУ Галактики (майже 1 а.о. mop¡4-но) за 100-200 млн. земних роюв це зближення буде приблизно дор1внювати 1,68-1016 км.
Tofli ексцентриситет ел i пса галактичноУ op6ÍTit СонячноУ системи буде дорт-нювати -0,028. Для пор1вняння скажемо, що ексцентриситет елтеа орб1ти Земл1 до-pi внюе 0,0167 [2].
Як бачимо, вид елтеа галактичноУ op6ÍTH СонячноУ системи под1бний до ел1-пса op6i™ Землк При ексцентриситет! елтеа галактичноУ орбгги СонячноУ системи, який дор1внюе -0,028, перигелшна та афелшна eijmani будуть вцшовщно дор!внюва-ти —2,93-1017 i 3,09-1017 км.
Таким чином, зпдно з законом синхронноУ пульсацп матери, I.Ньютон, вира-зом "Мюяць рухасться навколо Земл1 за рахунок того, що весь час падае на неУ", тд-казав подальшим поколшням таке.
Сонячна система рухаеться (навколо центра нашоУ Галактики) на елттич-H¡ñ галактичнш op6ÍTÍ. В часи I.Ньютона, часи багатьох подальших поколшь люд-ства (протягом -120 млн. земних роюв) Сонячна система рухаеться вщ афелшноУ до перигелшноУ позишй своеУ елштичноУ галактнчноУ op6ÍTn.
Користуючись виразом I.Ньютона, можна сказати, що на протилежному вщр1зку op6ÍTii bcí складов! СонячноУ системи, будуть рухатися навколо своУх
244 Збфннк науково-техшчних прань
централышх пл за рахунок того, шо весь час В1ддалятимуться вщ них, зошьшую-чись у розмфах.
Астрономйж дослщження показали, що Фобос (супутник Марса) на данпй час зближуеться з Марсом з1 швидмстю -4 см/рж 11,2|. Це можливе, згщно з твер-дженнями 1.Ньютона та законом синхронноУ пульсацм матери, коли вся Сонячна система рухаеться на елттичшй гапактичнш орбт вщ ТУ афел1ю до перигел1ю.
[.Ньютон виразом: " Мкяць рухаеться навколо Земл1 за рахунок того, що весь час падае на неУ" дав пояснения мехашзму руху небесних тщ СонячноУ сис-теми на дьпянш и" галактичноУ орбт! вщ афелшноУ до перигел1ЙноУ гюзншй, тобто протягом -100-120 млн. земних рок1в, половини оберту СонячноУ еистеми навколо центра нашоТ Галактики.
2. Динамика земного часу
Сьогодшшнш техшчний розвиток людства дозволив виявити зменшення земноУ доби (Т) на -(МО'6-МО"7) с. 11-3). Обчислення показують, що за~100-120 млн. земних рок1в земна доба, при Т = МО"7 с зменшуеться на -1,22 земних годи-ни, а при Т = МО"6 с - на-12,17 земних годин.
В афелшшй позицп СонячноУ системи своеУ елттичноУ галактичноУ орбпги, земна доба бшьша на -1,22 або 12,17 земних годин шж в перигелшнш. Вважаючи, що Сонячна система, в даний час, знаходиться в -25-30 млн. земних роюв вщ пе-ригел1я, а земна доба сьогодш дор1внюе -24 години, обчислимо час, який вщпов1-датиме доб1 в перигелшнш та афелшнш позищях СонячноУ системи елттичноУ галактичноУ орбт1. В перигелп галактичноУ орбгги СонячноУ системи, при Т ~ МО"1 с земна доба, становитиме -23,7 години, а при Т = МО"6 с -21 годину. В афелн- вщповщно -24,9 або -33 години.
Земний рж теж величина змшна, в процеа руху СонячноУ системи на елт-тичнш гапактичнш орбт. В перигелп елттичноУ галактичноУ орбпи СонячноУ системи, при Т = МО"7 с 1 Т = МО"6 с, земний р>к становитиме вщповщно -360,4 д1б 1 -319 д1б, а в афелн -378,7 д1б або 502 доби. За перюд проходження СонячноУ системи вщ афел1я до перигел1я за -100-120 млн. земних ромв, своеУ галактичноУ орб1-ти, при Т = МО"6 с, земний р1к зменшуеться на -183 доби, а при Т -МО"7 с на -18,3 доби. Ексцентриситет елтса галактичноУ орбгги, обчислений з використанням динамки часу Земл1, при Т = МО'7 с, становить-0,025, а при Т = МО"6 с —0,213.
3 обчислень видно, що отримаш незалежно ексцентриситети елтса галактичноУ орб|ти СонячноУ системи через динамку орбгги Фобоса та змигу часу Земл1 дають майже однаков1 значения при зменшенш земноУ доби на 1-10"7 с. Щоб уто-чнити ексцентриситет ел ¡пса галактичноУ орб1ти СонячноУ системи, всесвтий служб! часу необхщно вим1рювати змшу земноУ доби з точшстю -МО" с.
При руа СонячноУ системи вщ афелЫ до перигел1я своеУ галактичноУ орб1-ти Земля та ншп небесш т1ла СонячноУ системи зменшуються в розмфах. При цьому на поверхш небесних тш СонячноУ системи (Земл1, Марса, Сонця, М1сяця) постшно зростае прискорення сили ваги в одних 1 тих же точках Ух поверхонь. При руа СонячноУ системи вщ перигел1я до афел1я галактичноУ орб1ти Земля, Со-нце та ¡шш небесш тшаУТ збшьшуватимуться в розм1рах. При цьому, на поверхнях небесних тш СонячноУ системи послщовно зменшуватиметься прискорення сили ваги в одних 1 тих самих точках Ух поверхонь.
3. Мехашзм глобальних затоплень Земл4
1нформащя про глобальш затопления материковоУ частини Земл1 дшшли ло нас через старовинш манускрипти, Б1блпо, архсолопчш та палеонтолопчш до-
5. 1нфо|)мацшн| 1е\ноло1 ¡V галу и 245
Украшський державний лкотехшчний унiверситет
сложения [6, 8|. Г1потез, як1 стараються пояснити земш потопи та зледеншня по-eepxni Земл1, е чимало. Вони мають косм1чну (метсоритну) або внутрпемну основу 11-31-
Опираючись на вчення 1.Ньютона та сформульований автором закон син-хронноУ пульсаци матери [4,16], природний мехашзм виникнення глобапьних зато-плень Земл1 бачиться без аналогу в ¡снуючш в1тчизнянш та закордоннш л1тературь
Глобальне земне затопления материковоУ частини Земл1 иочинаеться з моменту переходу Сонячною системою афелшноУ позицп своеУ ел1птичноУ галактичноУ орб1ти. Вся Сонячна система, и складов! починають стискуватися та зближуватися М1ж собою й з центром нашоУ Галактики [12, 13|. Вщповщно, систематично зростае (щоршно) теплова та рад1ацшна актившсть всього простору СонячноУ системи.
Стиснення Земл1 протягом 120 млн. земних роюв, яке вщбуваеться з серед-ньою швидюстю -0,008 мм/piK |16|, починае витискати з пор земноУ кори на повер-хню рщини гази та лаву. Витискання газопод1бних утворень та лави проходить через розломи земноУ кори, сейсм1чну та вулкашчну д1яльшсть нашоУ планети тощо.
PieeHb Св1тового океану Земл1, якии був найменшим (нижче ~1 км вщ сьо-годшишього його р!вня) в час перебування СонячноУ системи в афелшнш позищУ своеУ галактичноУ орб1ти, починае невщчутно зростати. На сьогодш, за даними NASA, р1вень Свпчэвого океану зростае 3i швидмстю -2-3 мм/piK [ 16]. Цей процес прот1кае через зменшення pafliycy 3eMJii, послщовне, пульсацшне шдвшцення со-нячноУ активности зближення Земл1 з Сонцем, актив1защю сейсм1чноУта вулкаш-чноУ д1яльносп планети тощо. Починають танути та зменшуватися льодовики, якими охоплена бкпьша частина поверхн1 Землк Тривал1сть природного глобального потеплшня та затопления поверхш Земл1 невщчутно продовжуеться протягом руху СонячноУ системи на елштичшй галактичнш op6iTi вщ афелшноУ до перигелшноУ позищй, тобто протягом -100-120 млн. земних роюв.
На сьогодш людство, у зв'язку з рухом СонячноУ системи вщ афел1йноУ до перигелшноУ позицш своеУ галактичноУ op6i™, вже вщчутно, через прояви парникового ефекту, бачить процеси глобального потеплшня та затопления материковоУ частини Земл1 Тимчасове затопления значних Tepirropifi, практично на Bcix материках, висвгглюеться пресою, радю та телебаченням [7]. Водяш маси невпинно насуваються на материкову частину поверхш Землг 3 кожним роком, стол1ттям, тисячолптям земна надводна частина материюв зменшуеться. Зростаючий р1вень Св1тового океану внтюняе людство на подальил висоти земноУ поверхш. Одноча-сно зростае кшьюсть населения на Земл1, збщьшуеться иильшсть населения на 1 км2, що вимагае нетрадищйного висотного i шдземного житлового та промисло-вого буджництва.
Людський Розум набувае подальшого техшчного та шших напрямюв роз-витку, починае освоювати найближч1 небесш ткпа (що ми бачимо на сьогодш) Mi-сяць, Марс, розселятися на них. Таким чином компенсуеться зменшення материковоУ частини Земш та збшьшення кшькосгп людей на нш. Боротьба за життевий npocTip призводитиме до загострення м1ждержавних вщносин та виникнення pi3-них конфл1кт1в, м1жусобиць, вшнтощо.
При п1дход1 СонячноУ системи до перигелшноУ познци своеУ галактичноУ op6iTH р1вень Св1тового океану Земл1 макснмальний. МатериковоУ поверхн1 на нашш плане™ мЫмум. При положенш СонячноУ системи в афелП" своеУ орб!ти Землю (дивлячись з космосу) можна назвати д1йсно Землею, а при положенш СонячноУ системи в перигелп своеУ орб1тн - Земл1 (дивлячись з космосу) можна дати ¡м'я - Океашя, з огляду на те, що б1льш шж 90 % и поверхн1 буде покрито водою.
24 6 Збфннк няуково-техшчннх праиь
4. Висновки
1. Глобальш затопления та потеплшня на материковш поверхш Земл1 по-вторюються кожннх -100-120 млн. земних роюв, що вщповщае половит оберту СонячноУ системи на елттичнш галактичшй орб1Т1 при рус! и вщ афел1я до перн-гел1я. Даш процеси неоднаков1, у зв'язку з рухом иашоТ Галактики на метагалак-тичшй Орб1Т1.
2. Парниковий ефект Земл1 е видимим людству передвюником кшцевоУ фа-зи глобального затопления та потеплшня на материковш частиш нашоУ планети.
3. Д1яльн1сть людства сприяе та приекорюе природний процес глобального затопления та потеплшня на наций планета
4. Земному Розуму (на сьогодш) не пщ силу призупинити природний процес глобального потеплшня та затопления поверхш Земл1, апе пристосовуватися до умов яю виникатимуть на планету людству час дасться.
5. М1гратя земного Розуму на ¡нин планети СонячноУ систем» - один з не-багатьох реальних шляхт (який сьогодш розвиваеться) подолання самознищення людства в процеа боротьби за територ1У проживания на Земл1 тощо.
6. Створення всесвп-нього еколопчного центру - актуальшсть сьогодення. Глобальш цЫ такого центру з кожним роком чггмше викрисшйзовуються та зо-крема можуть охоплювати розробку та здшснення глобальних техшчних, техно-лопчних, економнших, еколопчних, пол1тичних та шших закошв, програм, проекте, спрямованих на самовиживання всього сущого на Землк
Лгтература
1. Амбарцумян ВА. Проблемы эволюции Вселенной. - Ереван:
2. Из-во АН ССР, 1968. - 296 с.
3. Климишин 1.А. Асгрономш. -Льв1в;Свет, 1996.-247 с.
4. Маишмов М.М. Планетарные теории геодезии - М.: Недра, 1982 - 262 с.
5.Радьо Т.В. Пупьсашя Земл! та и виявлення геодезичним мошторингом// Деп. в УкрНИ-НТ1, №2017, 1994.-351 с.
6. Радьо Т.В. Транспортний апарат пересування ковзаючого типу. Заявка в Держпагент Украши вщ 27.06.96., № 96062549 - 34 с.
7. Радьо Т.В. Миграция земного Разума// Деп. в ЦНТБ Украши, № 299, Львш, 1997. - 8 с.
8. Радьо Т.В. Причины невловимосги гравитации// Деп. в УкрДН'ГБ, № 107, Львов, 1998. -
11с.
9. Радьо Т.В. О парниковом эффекте Земли// у паи1«те. - 1998., - 166, г. 29 -Ягеэгоуу, - С. 400-405.
10. Радьо Т.В. Пульсашйний стан матери та парниковий ефект Земл1// Проблеми та перс-пективи розвитку лютничо'! освли, науки та виробництва. - 1999. - Львш: УкрДЛТУ - С. 104.
11. Радьо Т.В., Фадн ьа О.О. Ьколопчшш анал13 динамш1 ршня Свггового океану// Проблеми та перснективи розвитку лтвничо! освгги, науки та внробншггва. - 1999. - Львш: УкрДЛТУ -С. 101-102.
12. Радьо Т.В., Гаврилкж В.В., Ол<яр Т.Г. Перспективи розетку еколопчно чиегих трансноргних часобт руху у свти нульсуючого стану матер!!// Науковий вгсник: Сучасна еколопя \ проблеми сталого розвитку суспшьства. - Львш: УкрДЛ1У. - 1999, вип. 9.7. - С. 245-247.
13. Радьо Т.В. Основи теори глобально'1 екологц// Науковий В1сник: Л1авницыа досль джеиня в Укранп. - Льв^в: УкрДЛТУ. - 1999, вип. 9.12. -С. 219-224.
14. Радьо Т.В. Передумови д1йспосп// Освгга ;нашшча. - Львш, 2000.
15. Радьо Т.В. Геоф^зичне бачення ТрШид// Первоцвгг. -Львш: УкрДЛТУ, 2001. - С. 12 - 20.
16. Радьо Т.В. Глобальна проблема 1снування швшчно-атлантичного блоку// Освгга люв-нича - Львш, 2001.
17. Радьо Т.В. Головна причина парникового ефекту Земл1 в евши синхронно} пульсаци матер!!// Пауков! нраш, том 1, вид. ЛАП Украши. -Л ьвт, 2002. - С. 51 - 55.
1||ф||ркык|Гц|| 1ехиил01 п гнлун 247
