CC BY
6
Bícmhr* Haцioнaльнoгo унiвeрcитeту "Львiвcькa пoлiтexнiкa". Сeрiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
УДK 342,5 (477)
Bh^rn Koвaльчук
Нацiональний yнiверситет "Львiвська полггехшка", 1нститут права, психологiï та iнновацiйноï освiти, доктор юридичних наyк професор, зав^^вач кафедри конститyцiйного та мiжнародного права
kovalchyk1903@gmail.com 0RCID:0000-0002-7523-2098 Майя Пивoвaр
Нацiональний yнiверситет "Львiвська полiтехнiка", iHcrmyr права, психологiï та iнновацiйноï освгги, асистент кафедри конститyцiйного та мiжнародного права
law.maya233@gmail.com
ПРИHЦИПИ BЗAeMOДIÏ ДЕРЖABHOÏ BЛAДИ TA OПOЗИЦIÏ B УKРAÏHI: KOHСTИTУЦIЙHO-ПРABOBИЙ ACnEKT
http://doi.org/10.23939/law2020.27.224 © Ковальчук В., ПивоварМ., 2020
У crani дocлiджeнo принципи взaeмoдiï дeржaвнoï влади та oпoзицiï, aкцeнтoвaнo увагу на змкт та cутнocтi дождого з них. Пoдaнo aвтoрcькi niíonojiiun щoдo ïx зaкoнoдaвчoгo зaкрiплeння та нoрмaтивнoгo врeгулювaння мexaнiзмiв ïx рeaлiзaцiï. Зaзнaчaeтьcя, щo прaвoвi та фактичш умoви мирнoгo cпiвicнувaння дeржaвнoï влади та oпoзицiï e мiрилoм для oцiнки дeмoкрaтичнoï зрiлocтi будь-якoï пoлiтичнoï cиcтeми.
Aвтoрaми cтaттi звeртaeтьcя увага на тe, щo в умoвax дeмoкрaтичнoï тран^ фoрмaцiï важливими (факторами у вщммнах влади та oпoзицiï e: пoлiтичнa тoлe-рaнтнicть, ^н^рук^вний дiaлoг та cпiльнa вiдпoвiдaльнicть, як e cуттeвим фaктoрoм утвeрджeння прaвoвoï дeржaви. Звeртaeтьcя увага на тe, щo уряд та oпoзицiя e crcna-дoвими eдинoгo публiчнo-влaднoгo мexaнiзму, ocкiльки кoнтрoль за прaвлячoю влaдoю, який здiйcнюють o^Miumm партн, за cвoeю прирoдoю e тaкoж прoцecoм владарювання.
Прoaнaлiзувaвши дocвiд зaрубiжниx краУн та ocoбливocтi cтaнoвлeння дeмo-крaтичнoгo рeжиму в Укрaïнi, aвтoри статт дiйшли виcнoвку прo нeoбxiднicть закршити на рiвнi Koнcтитуцiï Украши ^aßo на oпoзицiйну дiяльнicть, а на рiвнi зaкoнoдaвcтвa пeрeдбaчити кoнкрeтнi принципи взaeмoдiï влади та oпoзицiï та мрма-тивнo врeгулювaти мexaнiзм ïx прaктичнoï рeaлiзaцiï. Фoрмaльнa cтoрoнa вирiшeння цьoгo cклaднoгo питання e лишe oдним з чинникiв йoгo ^зи^в^™ вирiшeння. Oднaк, в умoвax дeмoкрaтичнoï трaнcфoрмaцiï вiн мoжe cтaти прaвoвoю ocнoвoю для ^зи-тивних змш в пoлiтичнoму життi дeржaви, якй пo-пeршe, дoзвoлять ono^nuií cтaлa рeaльним cуб'eктoм кoнcтитуцiйнo-прaвoвиx вiднocин; пo-другe, зaбeзпeчaть кoнcти-туцiйний кoнтрoль та вiдпoвiдaльнicть пoлiтичниx пaртiй та ïx лiдeрiв як в пaрлaмeнтi, так i за дого мeжaми за дн, якi cтaнoвлять зaгрoзу cувeрeнiтeту дeржaви та правам людини; пo-трeтe, вcтaнoвлять cиcтeму цiннocтeй, яка cтaнe довод ^мним eлeмeнтoм вiтчизнянoï кoнcтитуцiйнoï традицн.
Kлючoвi cлoвa: принцип, oпoзицiя, взaeмoдiя, дeржaвнa влада, eфeктивнicть, дeмoкрaтичнa трaнcфoрмaцiя.
Постановка проблеми. Правовi та фактичш умови мирного сшвюнування державно! влади та опозици е мiрилом для оцшки демократично! зршосп будь-яко! полггично! системи. Говорячи про уряд та опозищю, варто розумiти, що мова йде не про два ворогуючих табори, яю протидiють один одному. Це складовi одного цiлого - публiчно! влади. Як першi, так i другi володiють владними повноваженнями в тому обсяз^ який вщповщае волевиявленню народу. Вiдповiдно, тi, що представляють бiльшiсть, мають втiлювати стратепю суспiльного розвитку, а тi, що меншють -здiйснювати контроль за дотриманням прав i свобод. Контроль за державою владою за визначенням е актом владарювання. Як зазначае Д. Валадес: "Контроль над владою - це прояв влади" [1, с. 29].
При цьому, треба звернути увагу на те, що залежно вщ того як змшюеться лептимнють та ефективнють кожно! iз сторш, змiнюються i !х владш повноваження. Тому тi, що представляли бшьшють, можуть стати опозицiею, а т1, що меншiсть - державною владою. Це передбачае дотримання певних правил ефективно! взаемоди мiж цими двома елементами владного мехашзму, суть яких можна сформулювати наступним чином: повинна збертатись терпимiсть до тих хто набув широк владнi повноваження, i обережнiсть до тих, хто !х втратив.
Ефективна взаемодiя державно! влади та опозици в перюд демократично! трансформаци укра!нсько! держави е одним з ключових показникiв !! розвитку та становлення. Однiею iз важливих складових взаемодi! державно! влади та опозици у сучаснш конституцшнш державi е принципи тако! взаемоди. Власне дослщження принципiв взаемодi! державно! влади та опозици дозволять виокремити найбшьш прийнятну на сьогодш модель взаемовщносин мiж зазначеними iнститутами в сучаснш Укра!ш.
Аналiз дослщження проблеми. Принципи взаемоди державно! влади та опозици дослщжували у сво!х працях такi зарубiжнi вченi як П. Бромхед, Д. Валадес, Ф. Пзо, Р. Даль, М. Дюверже, К. Поппер, Дж. Ст. Мiл, А. де Токвшь, Ю. Хабермас. Звертали увагу на питання принципiв взаемоди державно! влади та опозици i украшсью вченi: Ю. Барабаш, I. Берназюк, В. Ковальчук, В. Колюник, В. Лемак, Р. Павленко, Н. Пюкарьова, А. Романюк, С. Рябов, О. Совгиря тощо.
Разом з тим, спещального дослiдження принципiв взаемоди державно! влади та опозици, проблем !х конституцшно-правового регулювання в лiтературi не проведено.
Мета статтi. Метою науково! статтi е дослiдження принцитв взаемодi! державно! влади та опозици в сучаснш укра!нськш державi та проблем !х конституцiйно-правового регулювання i практично! реалiзацi!.
Виклад основного матерiалу. В юридичному словнику поняття "принцип" - це основне, найзагальшше, вихщне положення, засiб, основне правило, яке визначае природу, сощальну сутнiсть i полiтичну спрямованiсть того чи шшого суспiльно-правового явища[2, с. 650]. Принципи взаемоди влади та опозици - це основш вихщш положення загального характеру, як визначають полiтико-правову природу, сутнють та напрямки взаемодi! державно! влади та опозици.
Загальний перелш основоположних засад взаемоди мiж владною бшьшютю та опозицiйною меншiстю ми знаходимо у науковш лiтературi. На думку Н. Пюкарьово!, головними принципами на яких мае грунтуватися правове нормування статусу опозици, мають бути принцип наявносп контролю, критики та альтернативи, принцип коопераци, визнання права опозици на представ-ництво задля захисту штерешв власних виборцiв [3, с. 14].
У 2008 рощ на рiвнi Парламентсько! Асамбле! Ради Свропи прийнято резолюцiю, якою затверджено процедурш керiвнi принципи щодо прав та обов'язюв опозицi! в демократичному парламента Вiдповiдно до положень резолюци "полiтична опозицiя як в парламент^ так i поза його межами - е надзвичайно важливим компонентом ефективного здшснення демократи. Надання парламентськш опозицi! статусу, згiдно з яким !й надаються права, сприятиме ефективносп
представницько1 демократа i дотриманню полiтичного плюралiзму, ^ таким чином, забезпечить пiдтримку громадянами та виявлення 1хньо1 довiри до ефективно функцiонуючих шституцш" [4].
Знаходимо каталог принцитв дiяльностi опозицп i в проектах законiв Украши, яю врегульовують 11 статус та дiяльнiсть. Так, в одному з останшх проектiв закону Укра1ни "Про парламентську опозищю" № 1211 вщ 30.08.2019 року зазначаеться, що "опозицшна дiяльнiсть грун-туеться на засадах: 1) визнання державою опозицшно! дiяльностi необхiдною умовою функщону-вання демократично! правово! держави, а парламентсько1 опозицп — важливою складовою 11 полггично! системи; 2) законностi; 3) гласности 4) рiвностi; 5) верховенства права; 6) добровшь-ностi переходу до опозицшно! дiяльностi та припинення опозицшно1 дiяльностi; 7) забезпечення державою гарантш для вiльноi i безперешкодно1 опозицшно! дiяльностi" [5].
Перейдемо до детальшшого аналiзу принципiв взаемодii державно1 влади та опозицп в Украш.
Першим i основним принципом у взаемовщносинах мiж визначеними iнститутами е принцип визнання державою опозищйног д1ялъност1 та права перебувати в опозицИ до чинног державног влади. Цей принцип полягае в тому, що ефективна та належна взаемодiя мiж державною владою та опозищею можлива лише тод^ коли з боку держави право на опозищю, як i сама опозицшна дiяльнiсть, визначатимуться одшею iз основних умов побудови та юнування демократично1 пра-вово1 держави. Погоджуемось iз позицiею В. Колюника, що "антиопозицiйна риторика посадовцiв оргашв державно1 влади та демонстративне згортання правових основ опозицшно1 дiяльностi ютотно пiдвищують ризик втрати Укра1ною iмiджу демократично1 держави, що на тривалий час може стати нездоланною перешкодою на шляху и подальшо1 европейсько1 iнтеграцii" [6, с. 47].
Важливо, щоби гарантування опозицiйноi дiяльностi закршлювалося на рiвнi норм Основного закону. Так, Конститущя Укра1ни однiею iз засад конституцiйного ладу визначае полггичну, економiчну та iдеологiчну багатоманiтнiсть. Також держава гарантуе свободу полггично1 дiяль-ностi, не заборонено1 законом [7].
Що стосуеться полггичного плюралiзму, то його головним призначенням е "виявлення рiзноманiтних полiтичних поглядiв, щей, концепцш, 1х конкуренцiя в атмосферi демократичних дискусiй з метою пошуюв iстини, досягнення на 11 основi прийнятних компромiсних рiшень задля забезпечення едност та ефективного розвитку суспшьства"[8, с. 111]. Разом з тим, вщповщно до статтi 37 Конституцп Укра1ни "забороняеться створення i дiяльнiсть полiтичних партiй, програмнi цiлi або ди яких спрямованi на лшвщащю незалежностi Укра1ни, змiну конституцiйного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенiтету i територiальноi цiлiсностi держави, пiдрив и безпеки, незаконне захоплення державно1 влади, пропаганду вшни, насильства, на розпалювання мiжетнiчноi, расово1, релiгiйноi ворожнечi, посягання на права i свободи людини" [7].
В цьому контекст необхiдно наголосити, що полiтична пария, проводячи таку дiяльнiсть, може посилатися на свою опозицшнють, апелюючи до порушення принципу багатомаштносп чи полггичного плюралiзму. Важливою гарантiею в такому разi е конституцiйне положення про те, що заборона дiяльностi полгшчно1 партii здiйснюеться лише в судовому порядку. В рядi кра1н свпу, наприклад у ФРН, таку функщю виконуе орган конституцiйноi юрисдикцii. Це видаеться лопчним, оскiльки дiяльнiсть полгшчних партiй i, зокрема, опозицiйних, може мютити в собi загрозу суверештету держави та правам i свободам людини.
Разом з тим, право на перехщ в опозищю та опозицшну дiяльнiсть на рiвнi положень Основного закону не закршлено. Вважаемо, що в цш частиш необхiдними е змiни до роздшу першого Конституцii Укра1ни, якi б передбачали норму про те, що: "В Украш визнаеться i гарантуеться право на опозищю до державно1 влади". Така конституцiоналiзацiя не лише б стала надшною гарантiею дiяльностi опозицii, але й забезпечила певну симетричнють щодо правового регулю-вання коалщп та опозицii в парламента
Близькими до цього принципу е два наступних: принцип зм!ни полтичног позицИ та выъного переходу в опозищю / принцип припинення опозищйног д1ялъност1. Перший принцип вшьного
переходу в опозищю е одним iз базових у сучаснш демократичнш держава Так, будь-який суб'ект полггико-правових вщносин мае право у будь-який момент висловити свою незгоду iз политикою чинно! державно! влади та перейти в опозищю до не!.
В парламентськш опозици такий процес вщбуваеться шляхом переходу до опозици народного депутата Укра!ни чи депутатського об'еднання (депутатсько! фракци, депутатсько! групи, мiжфракцiйного депутатського об'еднання тощо). Депутатська фракщя чи iнше депутатське утворення мають заявити про свш перехiд до опозици. На жаль, чинний на сьогодш Регламент Верховно! Ради Укра!ни процесуально не виписуе сам порядок переходу в опозищю парламентских партш.
Такий перехщ може мати i серйозш правовi наслiдки у раз^ якщо депутатська фракцiя входить до коалщи депутатських фракцiй i перехiд останньо! до опозицi! та вихщ з коалiцi! надае правову тдставу Президенту Укра!ни достроково припинити повноваження усього складу Верховно! Ради Укра!ни. Таким правом Президенти Укра!ни скористалися у 2007 [9], 2014 [10] та у 2019 роках [11]. В ушх цих випадках дострокове припинення повноважень Верховно! Ради Укра!ни супроводжувала конституцшна криза, яка значною мiрою була обумовлена правовими прогалинами щодо регулювання статусу парламентсько! коалщи та опозици. Ситуащя ускладнюеться непосль довною правовою позицiею у цьому питанш Конституцiйного Суду Укра!ни.
Водночас дискусiя, яка виникла з питань правового регулювання дiяльностi коалщи депутатських фракцш, тривае i до сьогоднiшнього дня. В цш частинi логiчними, , е змши та доповнення до Закону Укра!ни "Про Регламент Верховно! Ради Укра!ни" якi б чiтко регламентували порядок переходу депутатських фракцш та шших депутатських об'еднань в опозищю та порядок припинення дiяльностi коалщи депутатських фракцш у випадках виходу з останньо! яко!сь депутатсько! фракци чи зменшення !! кшькосп менш як на 226 народних депутата Укра!ни.
Окремий зрiз проблеми, в контексп дослiджуваного принципу, право переходу народного депутата Укра!ни в опозищю. Насамперед,потрiбно вести мову про право народного депутата Укра!ни заявити про перехщ в опозищю до чинно! влади. Такий депутат, на момент виголошення вщповщно! заяви може бути членом коалщи депутатських фракцш, а може i не бути.
Важливим у цьому контексп е вихщ не з коалщи депутатських фракцш, а з само! депутатсько! фракци, адже в такому разi депутатська фракщя може шщювати дострокове припинення повноважень народного депутата Укра!ни. Однак таку пщставу можна реалiзувати тшьки стосовно народних депутата, обраних за пропорцшною виборчою системою, на депутата мажоритарниюв вона не дiе. Таку неоднорщшсть в застосуванш пщстав для дострокового припинення повноважень народних депутата Укра!ни покликаний подолати новий виборчий кодекс Укра!ни, який передбачае пропорцшну систему з вщкритими списками для вшх народних депутата Укра!ни.
Проблема опозицшного статусу окремого депутата актуалiзуе питання щодо доцшьносп партiйного iмперативного мандату, який прямо передбачений ст. 81 Конституци Укра!ни. Укра!на залишаеться практично единою державою Свропи (разом з Португалiею), в якiй зберiгаеться така парламентська практика. Очевидно, цей анахрошзм, як спадок радянського державного права, несумюний iз статусом депутата як представника волi всього народу i суперечить принципу народного суверенiтету. Однак варто враховувати i протилежну аргументащю, вiдповiдно до яко! дiюча норма Конституци в умовах трансформаци полгтично! системи дозволяе забезпечити партшну дисциплшу i чiтку полiтичну структуру парламенту. Вважаемо, що щея вiльного депутатського мандату, яка випливае з европейсько! доктрини конституцiоналiзму i знайшла вщобра-ження в Конституцi! та законах Укра!ни мае гарантувати народному депутату Укра!ни право перейти в опозищю у будь-який час !хньо! дiяльностi, залишаючись при цьому членом депутатсько! фракци чи шшого депутатського об'еднання.
Щодо позапарламентсько! опозици, то остання частково iнституцiоналiзована в дiяльностi окремих полгтичних партiй, якi не потрапили до парламенту. Для таких партш, як i для партш,
представлених в парламенту право на перехщ в опозищю надае ч. 2 ст. 12 Закону Украши "Про полггичш парти" де зазначено, що "полггичним париям гарантуеться свобода опозицiйноï дiяльностi, зокрема: можливiсть викладати публiчно i обстоювати свою позицiю з питань державного i суспшьного життя; брати участь в обговоренш та оприлюднювати iобrрунтовувати критичну оцiнку дiй i ршень органiв влади, використовуючи для цього державш i недержавнi засоби масовоï iнформацiï в порядку, встановленому законом; вносити до оргашв державноï влади Украïни та органiв мюцевого самоврядування пропозицiï, якi обов'язковi для розгляду вщпо-вiдними органами в установленому порядку" [12].
Наступним важливим принципом у взаемоди державно1' влади та опозици е принцип pienocmi. Рiвнiсть у цьому разi полягае в обов'язку держано1' влади взаемодiяти з усiма опозицiйними силами, як парламентськими, так i позапарламентськими. №хто з учасниюв полiтико-правових вiдносин не мае володгги монопольним правом на опозищю та опозицшну дiяльнiсть.
Цей принцип також передбачае рiвнiсть у правах ушх учасникiв полiтичного процесу: як провладних партiй, так i опозицшних; як парламентсько1' бiльшостi, так i меншосп. Практику застосування цього принципу наглядно демонструе Федеральний Конституцшний Суд Кмеччини. Про це, зокрема, свщчить висновок Суду про порушення урядом прав опозицiï. У ньому тдкрес-люеться, що Федеральний уряд використовував сво1' матерiальнi та фiнансовi ресурси у боротьбi з опозищею. Однак, на думку суддiв Федерального Конституцшного Суду Нiмеччини, влада повинна бути нейтральною, шакше вона порушуе конституцiйний принцип рiвностi. Окремо Суд тдкреслив, що уряд не мае права боротися з опозицiею, у будь-якш формi висловлювати негативне або презирливе ставлення до не1' [13, с. 125].
В iншому висновку суддi Федерального Конституцiйного Суду Кмеччини не задовольнили вимогу представникiв фракци Лiвоï партiï щодо посилення прав опозици у сферi контролю. На думку суддiв, це суперечить принципу рiвностi депутатiв та фракцiй. Суть звернення полягала у тому, що депутати вщ Лiвоï партiï наршали, що через значну бiльшiсть, яку мае велика коалщя з правлячих партш ХДС/ХСС та сощал-демократа (СДПН) в парламентi, iснуе загроза для важливих iнструментiв дiяльностi опозицiï. Так, примiром, для подання звернення парламентарiв до Конституцiйного суду потрiбно щонайменше 25 % голосiв усiх депутата Бундестагу. Однак опо-зицiйнi Зелеш та Лiва партiя мають разом лише близько 20 % голошв. У своему ршенш Федеральний Конституцшний Суд вказував на те, що теоретично до такого звернення можуть долучитися й члени правлячих партш. Крiм цього, зниження кшькосп необхщних для кворуму голошв не передбачене у Основному закош [14].
Треба звернути увагу на то, що Федеральний Конституцшний Суд Шмеччини неодноразово визначав опозищю як конституцшний шститут [15, с. 174].
Серед '^^ади дш опозици": контроль, критика та пропонування альтернативи дiяльностi офь цiйноï влади, остання дiя вказуе на конструктивний характер опозици. Конструктивна опозищя - це опозищя, ди яко1' спрямованi на розвиток держави та суспшьства, полiпшення якостi полггичного управлiння, стимулювання влади до реформ тощо. Натомiсть, деструктивнi дiï опозици спрямоваш на створення перешкод у дiяльностi владних структур та дестабшзащю правопорядку. Одним iз керiвних принцитв дiяльностi опозицiï в демократичному парламент е принцип конструк-muenocmi, зпдно з яким полiтична опозицiя мае показати полггичну зрiлiсть i здшснюватись як вiдповiдальна полiтична сила, шляхом виявлення взаемно1' поваги та використовувати сво1' права з метою тдсилення ефективностi публiчноï влади в парламент та поза ним.
Як парламентська, так i позапарламентська опозищя, незважаючи на реалiзацiю основно1' свое1' функци у виглядi критики влади, повинш шукати максимально ефективнi форми дiалогу та спiвпрацi з органами державно1' влади. Одним iз основних завдань опозици мае стати пропонування державнш владi конструктивних альтернативних способiв виршення тих чи iнших питань життедiяльностi держави. Державна владатак самомае створювати вщповщш умови для ефективно1' взаемоди, в результат яко1'можуть напрацьовуватися спшьш координованi рiшення. Серед
основних умов ефективносп можна видшити: 1) прийняття яюсного нормативно-правового регулювання; 2) створення при главi держави допомiжного органу для координацiï роботи з опозищею; 3) вдосконалення юнуючих форм дiяльностi (наприклад, зустрiч Прем'eр-мiнiстра Украши та члешв Кабiнету Мiнiстрiв Украши з опозицшними депутатськими фракцiями).
Взаемодiя державноï влади та опозицiï мае грунтуватися i на основоположних принципах конституцiоналiзму: верховенствi права та законности
Принцип верховенства права традицiйно розумдать як заперечення свавiлля влади. Анг-лiйський професор публiчного права К. Маклвейн пов'язуе принцип верховенства права з конституцiоналiзмом, тд яким розумiе "юридичне обмеження держави та повну протилежшсть свавiльному правлшню" [16].
Зауважимо, що юридичне обмеження державноï влади, тд яким розумiеться дiяльнiсть державних оргашв у правових межах компетенцп, е надзвичайно важливим, але не головним еле-ментом принципу верховенства права. Адже надто поширеним е явище, коли здiйснення владних повноважень на формально законнш пiдставi переростае в засилля дискрецшних повноважень владного органу чи посадовоï особи, зводячи цим нашвець усю сутнiсть верховенства права. Тому конституцшний принцип верховенства права треба розумгги ще й так, що державна влада повинна здшснюватись у рамках щншсних принцитв, яю обмежують дискрецiйнi повноваження владного органу чи посадово1' особи. Вщповщно до Рiшення Конституцiйного Суду Украши верховенство права: "...це панування права в суспшьствг Одним з проявiв верховенства права е те, що право не обмежуеться тшьки законодавством як одшею з його форм, а включае й iншi сощальш регулятори, зокрема норми моралi, традицп, звича1' тощо, якi легiтимованi суспшьством i зумовленi iсторично досягнутим культурним рiвнем суспiльства. Всi цi елементи права об'еднуються якiстю, що вщповщае iдеологiï справедливость.." [17].
Взаемодiя державно1' влади та опозицiï з точки зору принципу верховенства права, мае полягати у максимально справедливому, толерантному та ефективному дiалогу мiж двома сторонами. Опозищя в процес тако1' взаемодiï забезпечуе легiтимацiю державно1' влади, яка передбачае непорушнiсть основоположних прав та свобод людини.
Принцип законностг повинен знаходити реалiзацiю на практищ взаемовщносин мiж державною владою та опозицiею вiдповiдно до вимог чинного законодавства. 1снують вщмшносп щодо ступеню iнституцiоналiзацiï опозицiï в парламент (чи за його межами) сучасних демокра-тичних держав, що сягае вщ неформального визнання в регламент парламенту, коли гарантуються права парламентськш меншостi до формального визнання опозицп в конституцп держави. Втм, ^м рiзноманiтностi парламентських систем в Сврош, всi парламенти держав надають права парламентськш меншосп, чи то оргашзованим в полiтичнi фракцiï, чи m [4].
Питання про те, чи повинна парламентська опозищя мати законш права, розглядаеться як питання балансу, який повинен бути досягнутий мiж законними штересами бшьшосп i полггичною меншiстю, представленими в парламента Якщо опозицiï не гарантуеться достатньо основних прав, то це може послабити або зруйнувати демократичне функщонування та легггимшсть системи. З ш-шого боку, якщо опозищя отримуе надто широю права i повноваження, то це може послабити або зруйнувати можливють бшьшосп i уряду ефективно керувати крашою [18].
В Украш тривае пошук оптимально!' моделi взаемодiï офiцiйноï влади та полггичних сил, якi декларують свою опозицшнють до уряду. Щодо доцшьносп законодавчого регулювання опозицп, то з нашого погляду воно е виправданим. Форма такого законодавчого регулювання мае стосу-ватися полiтичноï опозицп загалом. Для цього необхщно прийняти або окремий закон про полггичну опозищю, або внести вщповщш змiни до вже ддачих законiв про полггичш партiï та закону про регламент парламенту.
Варто вiдзначити, що наведеш вище принципи взаемодiï влади та опозицп у крашах европейськоï демократiï е невiд'емною частиною конституцiйно-правовоï традицiï. Навiть у державах колишнього Варшавського договору, якi входили в так звану орбггу "соцiалiстичного
табору" (Польща, Чехiя, Словаччина, Угорщина тощо) реалiзацiя цих принципiв, в перiоди демократично!' трансформаци, стала фундаментом побудови ефективно1' полггично1' системи: "така полiтика, стала основним гарантом посттоталiтарноï трансформацiï, зняла напругу зi ще слабких шститута, обмежила рiвень конфлiктностi та сприяла формуванню цiлоï системи взаемовiдносин мiж владою та опозицiею" [19, с. 82].
Висновки. Взаемодiя державноï влади та опозици, у сучаснш конституцшнш державi мае будуватися на основi демократичних принципiв, якi мають стати основою, фундаментом, вихщними началами ефективноï та конструктивноï спiвпрацi мiж зазначеними шститутами. Для цього необхiдно в Конституци Украши передбачити на рiвнi норми -право опозицiйноï дiяльностi i на законодавчому рiвнi закрiпити конкретш принципи взаемодiï влади та опозици, та нормативно врегульовувати мехашзми 1х практичноï реалiзацiï. Очевидно, що формально сторона е лише одним з чинниюв виршення цього складного питання. У зрших i стабiльних демократах, з традищями полiтичноï толерантностi, опозищя може процвггати i без юридичних гарантш, в той час як в шших полiтичних системах опозищя може бути суворо обмежена, навпъ якщо вона мае високий стутнь формального захисту. Однак в умовах демократичноï трансформацiï, цей чинник може стати фундаментом, який: по-перше, дозволить владi меншостi стати реальним суб'ектом конституцшно— правових вщносин; по-друге, змiнить полiтичний популiзм на вщповщальну державницьку полiтику; по-трете, визначить систему щнностей, яка в перспективi стане невiд'емним елементом вiтчизняноï конституцiйноï традицiï.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Диего Валадес Контроль над властью. М. : Идея-Прессб 2006. 248 с. 2. Юридичний словник / за ред. Б. М. Баб1я, Ф. Г. Бурчака, В. М. Корецького, В. В. Цветкова. Видання друге, перероблене i доповнене. К. : Головна редакщя Украшсько1 Радянсько1 енциклопеди, 1983. 872 с. 3. Шскарьова Н. I. Полггачна опозищя як шститут демократи та суб'ект полггачного процесу сучасного украшського суспшьства : автореф. дис. ... канд. полгт наук : 23.00.02. Нац. ун-т "Одеська юридична академгя". Одеса 2008., 16 с. 4. Процедурш кер1вш принципи щодо прав та обов'язшв опозици в демократичному парламент! (2008) : Резолющя ПАР£ 1601. URL : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/docs/753_1601_Opozytsija_rezoljutsija.htm. 5. Про парламентську опозищю : Проект Закону ввд 30.08.2019 р. № 1211. URL : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_ 1?id=&pf3511=66576. 6. Колюник В. П. Визнання права на опозицшну дгяльшсть як атрибут сучасно1 демократично1 держави. Державне буд1вництво та мюцеве самоврядування. 2010. Вип. 20. С. 40-47. 7. Конститущя Украши : Конститущя, Закон ввд 28.06.1996 № 254к/96-ВР. Вщомосп Верховно1 Ради Украши. 1996. № 30. Ст. 141 (з1 змшами). 8. Конститущя Украши. Науково-практичний коментар / редкол. : В. Я. Тацш (голова редкол.), О. В. Петришин (вщп. секретар), Ю. Г. Барабаш та ш. ; Нац. акад. прав. наук Украши. 2-ге вид., переробл. i допов. Х. : Право, 2011. 1128 с. 9. Про дострокове припинення повноважень Верховно1 Ради Украши : Указ Президента Украши в1д 02.04.2007 № 264/2007. URL: https://www. president.gov.ua/ documents/2642007-5707. 10. Про дострокове припинення повноважень Верховно1 Ради Украши та призна-чення позачергових вибор1в : Указ Президента Украши в1д 27.08.2014 № 690/2014. URL : https://www. president.gov.ua/documents/6902014-17590. 11. Про дострокове припинення повноважень Верховно1 Ради Украши та призначення позачергових вибор1в : Указ Президента Украши в1д 21.05.2019 № 303/2019. URL : https://www.president.gov.ua/documents/3032019-27121. 12. Про полгшчш парти в УкраЫ : Закон Украши в1д 05.04.2001. № 2365-III. В1домост1 Верховно1 Ради Укра1ни. 2001. № 23. Ст. 118 (з1 зм1нами). 13. Шлоер Б. Про бшьш1сть i менш1сть у парламента ФРН. Парламентаризм в Украшг теор1я та практика : матер1али м1жн. наук.-практ. конф., присвячено1 10-й р1чнищ з дня проголошення незалежносп Укра1ни та 5-й р1чниц1 з дня прийняття Конституц11 Укра1ни. К. и : 1н-т законодавства Верховно1 Ради Украши, 2001. С. 122-126. 14. Конституцшний Суд ФРН вщхилив вимогу л1вих щодо розширення прав опозици. URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2016/05/3/7048751/. 15. Государственное право Германии : пер. с нем. ; в 2 т. / под ред. Й. Изензее, П. Крихофф. М. : Институт государства и права РАН. Т. 1. 311 с. 16. Mcllwain C. Constitutionalism, Ancient and Modern. Ithaca, N. Y. : Cornell University Press, 1940. P. 41. 17. Ршення
Конституцшного Суду Украши вщ 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у cnpaBi за конституцшним поданням Верховного Суду Украши щодо вщповщносп Конституцп Украши (конституцшносп) положень статтi 69 Кримшального кодексу Украши (справа про призначення судом бiльш мякого покарання). URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04. 18. Report of the Venice Commission "On the role of the opposition in a democratic parliament", adopted 15.11.2010. URL: https://www.venice.coe.int/ webforms/documents/ default.aspx?pdffile=CDL-AD(2010)025-e. 19. Шевцова Л. Ф. Дилеммы посткомунистического общества. Политические исследования. 1996. № 5. - С. 82-96.
REFERENCES
1. Dyeho Valades Kontrol nad vlastiu [Control over power].Moscow: Idea-Press, 2006. 2. Yurydychnyi slovnyk [Legal dictionary]. Kyiv : The main edition of the Ukrainian Soviet Encyclopedia6 1983. 3. Piskarova, N. I. Politychna opozytsiia yak instytut demokratii ta subiektpolitychnoho protsesu suchasnoho ukrainskoho suspilstva. [Political Opposition as an Institute of Democracy and a Subject of the Political Process of Modern Ukrainian Society] : Doctor's thesis. Odessa : OdessaDU, 2008. 4. Protsedurni kerivnipryntsypy shchodo prav ta oboviazkiv opozytsii v demokratychnomu parlamenti [Procedural guidelines for the rights and responsibilities of the opposition in a democratic parliament]. 2008. Retrieved from: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz2/docs/753_1601_ Opozytsija_ rezoljutsija.htm. 5. Pro parlamentsku opozytsiiu [On parliamentary opposition] : Proekt Zakonu. 2019. Retrieved from: http://w1.c1. rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=66576. 6. Kolisnyk V. P. Vyznannia prava na opozytsiinu diialnist yak atrybut suchasnoi demokratychnoi derzhavy. [Recognition of the right to opposition activity as an attribute of a modern democratic state]. Derzhavne budivnytstvo ta mistseve samovriaduvannia. 2010. No. 20. Р. 40-47. [in Ukrainian]. 7. Konstytutsiia Ukrainy (1996, June 28) No. 254к/96-ВР. [The Constitution of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80. 8. Konstytutsiia Ukrainy. Naukovo-praktychnyi komentar / redkol.: V. Ya. Tatsii (holova redkol.), O. V. Petryshyn (vidp. sekretar), Yu. H. Barabash ta in. [The Constitution of Ukraine. Scientific and practical commentary]. Kharkiv, 2011 : The Law. [in Ukrainian]. 9. Pro dostrokove prypynennia povnovazhen Verkhovnoi Rady Ukrainy [On Early Suspension of the Verkhovna Rada of Ukraine] : Ukaz Prezydenta Ukrainy (2007, April 2) No. 264/2007. Retrieved from: https://www.president.gov.ua/documents/2642007-5707. 10. Pro dostrokove prypynennia povnovazhen Verkhovnoi Rady Ukrainy ta pryznachennia pozacherhovykh vyboriv [On Early Suspension of the Verkhovna Rada of Ukraine and appointment of snap elections] (2014, August 27) : Ukaz Prezydenta Ukrainy No. 690/2014. Retrieved from: https://www.president.gov.ua/documents/6902014-17590. 11. Pro dostrokove prypynennia povnovazhen Verkhovnoi Rady Ukrainy ta pryznachennia pozacherhovykh vyboriv [On Early Suspension of the Verkhovna Rada of Ukraine and appointment of snap elections] (2019, May 21) : Ukaz Prezydenta Ukrainy No. 303/2019. Retrieved from: https://www.president. gov.ua/documents/3032019-27121. 12. Pro politychnipartii v Ukraini [On Political Parties in Ukraine] (2004, April 5) : Zakon Ukrainy No. 2365-III. Retrieved from: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2365-14. 13. Shloier B. Pro bilshist i menshist u parlamenti FRN. [On the majority and minority in the German parliament]. Kyiv : Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2001. P-122-126. [in Ukrainian]. 14. Hosudarstvennoepravo Hermanyy. [German state law]. Moscow : Institute of State and Law RAS. [in Russian]. 15. Mcllwain C. (1940). [Constitutionalism, Ancient and Modern]. Ithaca, N. Y. : Cornell University Press. - P. 41 [in English]. 16. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy (2004, November 2) No. 15-rp/2004 u spravi za konstytutsiinym podanniam Verkhovnoho Sudu Ukrainy shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) polozhen statti 69 Kryminalnoho kodeksu Ukrainy (sprava pro pryznachennia sudom bilsh mOiakoho pokarannia). [Decision of the Constitutional Court of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-04. 17. Report of the Venice Commission [On the role of the opposition in a democratic parliament", adopted 15.11.2010]. Retrieved from: https://www.venice.coe.int/ webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD(2010)025-e. 18. Shevtsova L. F. Dylemmi postkomunysty-cheskoho obshchestva. [The dilemmas of post-communist society]. Polytycheskye yssledovanyia. 1996. No. 5. P. 82-96.
Дата надходження: 12.08.2020р.
Vitaliy Kovalchuk
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Chair of the Department of Constitutional and International Law, Doctor of Juridicial Sciences, professor kovalchyk1903@gmail. com ORCID:0000-0002-7523-2098 Mayia Pyvovar LvivPolytechnicNationalUniversity, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Assistant Lecturer of the Department of Constitutional and International Law
law. maya233 @gmail. com
PRINCIPLES OF INTERACTION OF STATE GOVERNMENT AND OPPOSITION IN UKRAINE: THE CONSTITUTIONAL-LEGAL ASPECT
The article analyzes the principles of interaction between state power and opposition, focuses on the content and nature of each. The authors' proposals on their legislative fixing and regulatory regulation of mechanisms for their implementation are provided. It is noted that the legal and factual conditions for the peaceful coexistence of state power and opposition are the benchmark for assessing the democratic maturity of any political system.
The authors of the article draw attention to the fact that in the conditions of democratic transformation the important factors in the relations between the authorities and the opposition are: political tolerance, constructive dialogue and shared responsibility, which are essential factors for the establishment of a legal state. Attention is drawn to the fact that the government and the opposition are components of a unified public-power mechanism, since control over the governing power which is exercised by opposition parties is inherently a process of rule.
Having analyzed the experience of foreign countries and the peculiarities of the establishment of a democratic regime in Ukraine, the authors of the article concluded that it is necessary to establish at the level of the Constitution of Ukraine the right to opposition activity, and at the level of legislation to stipulate specific principles of interaction between the authorities and the opposition and regulate the mechanism of their practical implementation. The formal side of resolving this complex issue is only one of the factors behind its positive resolution. However, in the conditions of democratic transformation, it can become the legal basis for positive changes in the political life of the state, which: first, will allow the opposition to become a real subject of constitutional- legal relations; secondly, they will ensure the constitutional control and accountability of political parties and their leaders, both in parliament and beyond of it, for actions that threaten the sovereignty of the state and human rights; third, they will establish a system of values that will become an integral element of the domestic constitutional tradition.
Key words: principle, opposition, interaction, state power, efficiency, democratic transformation.
