CC BY
13
КОНСТИТУЦ1ЙНЕ ТА М1ЖНАРОДНЕ ПРАВО
УДК 340.12 Я. С. Бопв
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацiонального ушверситету «Львiвська полтехшка»,
канд.екон. наук,
асистент кафедри конституцшного та мiжнародного права
ПРЕДСТАВНИЦЬКА ДЕМОКРАТ1Я ЯК ФОРМА РЕАЛ1ЗАЦ11 НАРОДНОГО СУВЕРЕН1ТЕТУ
© Бог1в Я. С., 2019
У статт з'ясовано природу представницько'1 дeмокpатiT як форми ре^зацп народного cyBepeHiTeTy. Проаналiзовано взаемозв'язок народного cyBepeHiTeTy та представницько1 дeмокpатп\ Обгрунтовано нeобхiднicть використання pозшиpeного пiдходy до кола cyб'eктiв народного пpeдcтавництва. Доcлiджeно ноpмативнi, полiтичнi та сощальш вимоги щодо пpоцeдypи обрання пpeдcтавникiв народу та порядку здшс^ння ними своТх повноважeнь у контeкcтi peалiзацil народного cyвepeнiтeтy.
Ключовi слова: народний cyвepeнiтeт; пpeдcтавницька дeмокpатiя; паpламeнт; дeпyтатcький iмyнiтeт; громадська рада.
Я. С. Богив
ПРЕДСТАВИТЕЛЬНАЯ ДЕМОКРАТИЯ КАК ФОРМА РЕАЛИЗАЦИИ
НАРОДНОГО СУВЕРЕНИТЕТА
В стат^ выяcняeтcя природа пpeдcтавитeльной дeмокpатии как формы peали-зации народного cyвepeнитeта. Проанализирована взаимосвязь народного cyвepeнитeта и пpeдcтавитeльной дeмокpатии. Обоснована нeобходимоcть использования расши-peнного подхода к кругу cyбъeктов народного пpeдcтавитeльcтва. Иccлeдована ноpмативныe, политичecкиe и социальные тpeбования отноcитeльно пpоцeдypы избрания пpeдcтавитeлeй народа и порядка оcyщecтвлeния ими своих полномочий в кон^ксте peализации народного cyвepeнитeта.
Ключeвыe слова: народный cyвepeнитeт; пpeдcтавитeльная дeмокpатия; паpламeнт; дeпyтатcкий иммyнитeт; общecтвeнный cовeт.
Y. S. Bohiv
Educational and Scientific Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University Candidate of Economic Sciences, assistant professor of constitutional and international law
REPRESENTATIVE DEMOCRACY AS A FORM OF IMPLEMENTATION
NATIONAL SOVEREIGNTY
The article looks at the nature of representative democracy as a form of realization of popular sovereignty. The relationship of popular sovereignty and representative democracy is
analyzed. The necessity of using an expanded approach to the circle of people's representatives is substantiated. The normative, political and social requirements concerning the procedure for the election of representatives of the people and the procedure for exercising their powers in the context of the implementation of the people's sovereignty are investigated.
Key words: national sovereignty; representative democracy; parliament; parliamentary immunity; public council.
Постановка проблеми. Демократ e важливою частиною мехашзму правового регулювання суспшьних вщносин та функцюнування держави, адже передбачае юнування основних i найбшьш ефективних i3 ниш вщомпх iнструментiв народного волевиявлення. Реатзащя народного суверенiтету поза межами демократичних шститупв видаеться наразi майже неможливою, позбавленою правово! та навiть гуманютично! основи. В умовах загальних св^ових тенденцiй дослiджень демократа та враховуючи вiдстоювання багатьма науковцями факту юнування та с^мкого наростання явища кризи демократа, особливо важливим е анатз представницько! демократа як форми реатзаца народного суверенiтету. Цей тип демократичного врядування часто стае об'ектом критики з боку наукового ствтовариства як такий, що не здатен забезпечити свободу та рiвнiсть громадян, а отже, i реалiзацiю народного суверештету. Тим не менше, саме представницька демократiя залишаеться найпоширенiшою у свт моделлю участi громадян в управлшш державою. Тим бiльше важливим е дослщження репрезентативного народовладдя в Укра!ш як посттоталiтарнiй державi, яка перебувае наразi у вирi демократичних перетворень.
Аналiз дослiдження проблеми. Вiдомими дослщниками теорiй народного суверенiтету та представницько! демократа е Заець А., Заець Н., Ковальчук В., Козюбра М., Онiщенко Н., Петришин О., Рабшович П., Сiренко В., Скакун О., Скрипнюк О., Цвiк М., Шемшученко Ю. Шамрай В., Щербанюк О.та rnmi.
Мета статт - визначити природу представницько! демократа як форми реатзаца народного суверенiтету. Одним iз найактуальнiших питань у цьому контекст е з'ясування кола суб'eктiв народного представництва, а також особливостей правового регулювання !хньо! дiяльностi.
Виклад основного матерiалу. Дослiдники народного представництва цшком обгрунто-вано стверджують, що його щеолопчною першоосновою слiд вважати саме теорт народного суверенiтету. Народне представництво можна визначити як виборне представництво у здшсненш влади, в умовах якого пол^ичним поручителем е народ як сукупшсть виборщв (виборчий корпус) або як сукупшсть ушх громадян, а пол^ичним повiреним - кожен iз депу-татiв парламенту. При цьому представницький характер парламенту вщдзеркалюе не умовний його мандат, який начебто становить суму мандаив депутаив, а природу депутатського мандата в колепальному вимiрi [3, с. 46].
Втизняна дослiдниця Заяць Н. дае комплексне визначення категора «народне представництво» - це особлива форма народовладдя, провщний демократичний принцип оргашзаца дiяльностi держави i громадянського суспшьства, що заснований на реалiзацi! публiчно! влади вiд iменi народу та в штересах всього народу виборними колепальними органами, що взаeмодiють iз всieю системою органiв держави та мюцевого самоврядування на основi демократичних процедур i несуть вiдповiдальнiсть за сво! дi! перед народом [3, с. 133].
Характеризуючи народне представництво як форму вираження суверенитету народу, Заяць Н. стверджуе, що система народного представництва сама собою не е адекватною формою вираження суверештету народу, для цього потрiбно дотримуватись низки вимог, до яких можна вiднести демократичнють виборiв, репрезентативнiсть виборчо! системи, вагоме мюце виборно! посадово! особи та парламенту в полгтичних вiдносинах, наявнють досконалого конституцiйно-правового механiзму регулювання статусу та порядку дiяльностi представницьких оргашв, !х вiдповiдальностi
перед громадянським суспшьством, а також реалiзацiю вiдповiдних конституцiйно-правових норм у сустльно-голггачнш практицi [3, с. 123-124].
До цього перелшу необидно додати ще один пункт, а саме - формування демократично! щеологл суспiльства. Адже, як слушно стверджуе Бойчук М., укорiнення демократа в суспiльство великою мiрою залежить вiд того, наскшьки 11 принципи та механiзми доступш iнтелектуальному рiвню перешчно! людини, що саме середнiй виборець розумiе шд справжньою демократiею [4, с. 14]. В той же час, i демократ, i 11 iнститути, i процедури завжди потребують леriтимiзаци та масово! пiдтримки, що своею чергою, базуеться на розповсюдженнi та закршленш в суспiльствi вiдповiдних - демократичних - цiнностей i масових пол^ичних орiентацiй [5, с. 71].
Реалiзацiя народного суверенiтету через демократiю можлива, на наше глибоке переконання, лише якщо народ володiе розвиненою суспшьною свiдомiстю, що дозволяе йому повною мiрою розумiти цiннiсть демократичних процедур. Водночас вш може оцiнювати !хню ефективнiсть i вiдповiднiсть отриманого результату щодо управлiння державними справами сво!й волi.
Цiлком правильним е твердження, що представницька демокра^я може бути ефективною лише за досягнення належного рiвня пол^ично! культури в сощумь Для цього потрiбно, щоб юнували розвинутi полiтичнi партп, якi перебувають у взаемозв'язку з !хшми членами та електоратом, зi своею щеолопею та спрямованi на реалiзацiю пол^ичних цiлей вiдповiдно до сво!х партшних програм [6, с. 161].
Значна кшьюсть науковцiв вiдстоюють ефективнiсть та необхщшсть представницько! демократа як форми здшснення народовладдя. Зокрема Фадеев М. стверджуе, що народне представництво - один iз найважливших i необхщних суспiльних iнструментiв, за допомогою яких вшьний народ здатен розвивати демократичний режим, реалiзувати основнi завдання демократа [7, с. 7].
Прихильником представницько! демократа е вiдомий вчений Мшль Д. С. Вiн стверджуе, що оскшьки в спiльнотi, що перевищуе розмiри одного окремого мiстечка, кожен громадянин може подбати тiльки про вкрай маленьку частину спiльних проблем, з цього випливае, що щеальним типом досконалого врядування е врядування представницьке [8, с. 430].
Водночас Сарторi Д. наголошуе на необхщност вiльних виборiв для створення реального народного представництва, що буде дiяти в iнтересах громадян вiдповiдно до !х очiкувань. Представницький зв'язок формуеться за допомогою нормативних сподiвань (тобто - завдяки можливост усунути обраного представника - й сподiвань, пов'язаних iз санкцiями) на чуйнiсть до потреб виборщв та пiдзвiтнiсть обрано! особи перед виборцями [9, с. 35].
Дшсно, науковцi вiдзначають надзвичайно тiсний зв'язок мiж виборами як формою реалiзацi! прямо! демократi! та ефектившстю представницько!. Будь-якi зловживання тд час виборчого процесу призводять до обрання влади, яка не реалiзовуватиме належне врядування в iнтересах виборщв, а отже, i не буде досягнуто цiлей представницько! демократi!. Дослщники вважають необхiдним iснування громадянського суспшьства та вiльних ЗМ1, якi допомагають належним чином сформувати об'ективну громадську думку щодо виборчого процесу [10, с. 161].
Отже, очевидно, що для реалiзацi! народного суверештету через представницьку демокрапю необхiдна наявнiсть певних нормативних, пол^ичних та соцiальних вимог щодо процедури обрання представниюв народу та порядку здшснення ними сво!х повноважень.
Дослiдники Ковальчук В. та Забокрицький I. пропонують видшити таю критери функщону-вання представницько! демократа: 1. Критерi! формування представницьких оргашв - це вимоги щодо чесних, прозорих виборiв з рiвними можливостями щодо учасп у них, перюдичнють проведення виборiв, наявнiсть вiльних ЗМ1, розвинута партiйна система що сприяе полiтичному плюралiзму; 2. Критерi! функцюнування представницького органу: професiйнi та моральш якостi депутата (представника), демократичнiсть законодавчого процесу, наявшсть парламентських привiле!в (депутатський iмунiтет та iндемнiтет), чiтко визначеш Конституцiею та законами повноваження органу (реалiзацiя конституцiйно! законностi), наявнiсть парламентсько! опозицi! та
урахування И думки. 3. Критера контролю: наявнють зрiлого громадянського суспiльства що через сво! iнститути здiйснюe ефективний контроль за дiяльнiстю представницьких оргашв, можливiсть дострокового припинення повноважень, конституцшний контроль в рамках дiяльностi оргашв конституцшно! юстица [6, с. 163].
Назваш критера, за умови надежного !х дотримання, здатнi частково швелювати визнанi у юридичнiй науцi недолши представницько! демократii i забезпечити реадiзацiю основно! мети народного представництва - втшення народного суверенiтету.
Вiдзначимо, що на сьогодш науковцi видiдяють цший ряд пiдстав для критики представницько! демократа. 1снуе думка, що народ повною мiрою повинен сам управляти собою шляхом прямо! демократа, натомють механiзм представництва може використовуватися i для обмеження участi й контролю народу за здшсненням влади обраними представниками, збереження !х повноважень [10, с. 77]. Дшсно, вiдсутнiсть згаданих вище критерiiв функцiонування представницько! демократа, а також належного рiвня пол^ично! та правово! свiдомостi народу може призвести до значного спотворення ще! народного представництва. В той же час, сучасне народне представництво уже не може бути пов'язане лише з правом вибору, воно е водночас i правом контролю, i правом заборони на прийняття ршень.
Природа народного представництва вимагае встановлення ряду критерiiв та обмежень щодо процедури та форми його здшснення. Бiльше того, з розвитком суспшьства, змiною правових та полiтичних обставин, постшно виникае цiлий ряд нових викликiв представницькiй демократii як формi реадiзацii народного суверенiтету. Одним з них е необхщнють перегляду пiдходiв до можливих суб'ектiв народного представництва.
На сьогодш вчеш розрiзняють декшька пiдходiв до розумiння народного представництва. Сутнють представництва у вузькому розумшш передбачае включення до системи представництва лише окремих державних установ колепального типу, якi формуються шляхом проведення загальних, рiвних i прямих виборiв при таемному голосуваннi. В рамках цього шдходу сформувалися двi точки зору, зокрема та, що единим органом представництва е виключно парламент. 1нша позищя в рамках вузького шдходу полягае в тому, що органами народного представництва е ви, яю вщповщають принципам виборностi та колепальносп. У найширшому значеннi представництво народу можуть здшснювати усi державш органи та посадовi особи незалежно вiд способiв формування та замщення. Таким чином, у найширшому розумшш можна говорити про представництво громадян в органах ушх гшок державно! влади. До реч^ цей шдхщ у повнiй мiрi вiдображений в ст. 5 Конституца Укра!ни, згщно з якою народ здiйснюе владу безпосередньо i через органи державно! влади та органи мюцевого самоврядування. Помiж цих пiдходiв можемо видшити й третiй, так званий промiжний. Саме критерiй виборностi е ключовим у рамках сформованого шдходу, тобто вибори як спошб лептимаца та обмеження влади [15, с. 290-291].
З огляду на юнування ряду кризових явищ у сучаснш представницькш демократii, зводити народне представництво лише до парламентсько! форми видаеться помилкою. Зважаючи на складну та багаторiвневу систему правових та полiтичних вщносин у сучасному суспiльствi, а також враховуючи особливосп сучасних форм державного правлшня, народний суверенiтет не може бути реалiзовано лиш через обрання депутатiв парламенту.
Звичайно, той факт, що народ здшснюе державну владу, головним чином, через вибори до представницьких оргашв державно! влади, i депутати парламенту обираються шляхом прямих виборiв, залишаеться незаперечним. Погоджуемося з Кудерською Н. щодо того, що це означае -лептимащя парламенту здшснюеться мехашзмом прямо! демократа, бо парламент фактично отримуе «мандат» безпосередньо вщ народу, на вiдмiну вщ шших конституцiйних органiв державно! влади. Таким чином, можна вважати, що да шших державних оргашв влади лептимуються демократичним шляхом через парламент, i це е визначальним щодо опосередковано! демократично! легiтимацii [11, с. 37-38].
В той же час, обраний парламент, на думку Чичерша Б., не втшюе в собi численних вщтшюв полiтично! думки, що панують в народ^вш повинен бути не картатим зiбранням суперечливих поглядiв, яким е суспшьство, а центром, де сходяться головш полiтичнi напрями, що отримали силу в народi, а тому мають значення i для держави [12, с. 8]. Якщо парламент не вщповщае цiй якiснiй характеристик, вiн не може вважатися представником народу, втшювати народний суверенiтет. За таких умов його реалiзацiю повинш забезпечити iншi суб'екти, не лише в рамках ди системи стримувань та противаг, але й виходячи з основно! iде! представницько! демократ - втшення iнтересiв та волi народу в управлiннi державою.
Виходячи з цього, важливою умовою належного функцюнування парламенту у якостi представницького органу в демократичнiй державi е така правова та органiзацiйна форма його дiяльностi, яка б забезпечувала вiдображення у роботi цього органу штерешв рiзних груп населення. Зокрема й тих, представництво яких забезпечуе опозищя. Так, створення правових шдвалин функцiонування парламентсько! опозицi! е важливим, бо воно може трактуватись способом iнституцiоналiзацi! !! ролi та повноважень. Рiч у т1м, що унормованють опозицi! е одним iз багатьох чинниюв, якi визначають «демократичну стшюсть» i пiднiмають «вартiсть примусу», здшснюваного правлячою/урядовою бiльшiстю, адже у такому випадку влада може «знищити опозищю лише шляхом знищення конституцiйно! системи» [0, с. 65].
Регламентащя статусу парламентсько! опозици в Укра!нi повинна забезпечити можливють бiльш конструктивно! та ефективно! взаемодi! бiльшостi та меншосп в парламентi, за умови, якщо така регламентаще не носитиме виключно декларативний характер. На законодавчому рiвнi необхiдно закрiпити поняття парламентсько! опозици, порядок !! формування, а також права та обов'язки цього суб'екта пол^ично! дiяльностi. Дослiдники вiдзначають можливють правового регулювання статусу опозици як шляхом внесення змш до юнуючого законодавства (Конституцi! Укра!ни, Закону Укра!ни «Про Регламент Верховно! Ради Укра!ни», Закону Укра!ни «Про комiтети Верховно! Ради Укра!ни»), так i шляхом прийняття нового спецiального закону. Зокрема, пропо-зицi! щодо регламентацi! статусу парламентсько! опозици неодноразово вносились на розгляд ВРУ, останшми з них е три Проекти Закону «Про парламентську опозищю», яю були внесет у 2015 рощ. На нашу думку, в умовах втизняно! пол^ично! та правово! ситуацп врегулювання правового статусу опозици, незалежно вiд способу в який це буде здшснено, е об'ективною необхщнютю та одшею з умов за яких представницька демократiя дiйсно забезпечуватиме суверенiтет народу.
О^м того, важливим фактором роботи парламенту як органу народного представництва е безумовно довiра до депутапв як безпосереднiх представникiв народу. Зпдно з дослгдженням проведеного соц1олог1чною службою Центру Разумкова з 1 по 6 червня 2018 року р1вень дов1ри дорослого населення Украгни до Верховно! Ради складае всього 10,3 % [0]. Очевидно, що такий критично низький рiвень довiри народу до органу, що покликаний представляти його штереси зумовлений багатьма факторами, в тому чи^ юторичними чи пол^ичними.
В той же час, е таю правовi аспекти роботи укра!нського парламенту, що безпосередньо впливають на рiвень довiри до нього. Зокрема, необхщшсть оновлення законодавства про статус народного депутата, особливо в частиш, що стосуеться iмунiтету народного депутата.
У Верховнш Радi зареестровано законопроект «Про внесення змш до Конституци Укра!ни (щодо недоторканностi народних депутапв Укра!ни та суддiв)» № 1776 вщ 16 сiчня 2015 року, який передбачае суттеве обмеження депутатського iмунiтету [15].
Висновком Конституцшного Суду Укра!ни вiд 19 червня 2018 р. цей законопроект визнано таким, що вщповщае вимогам статей 157 i 158 Конституци Укра!ни. В той же час КСУ звертае увагу на те, що, ухвалюючи ршення щодо скасування депутатсько! недоторканносп, необхiдно враховувати стан пол^ично! та правово! системи Укра!ни - !! здатнiсть у разi повно! вiдсутностi iнституту депутатсько! недоторканностi забезпечити безперешкодне та ефективне здшснення народними депутатами Укра!ни сво!х повноважень, функцюнування парламенту, а також
ре^защю конституцшного принципу подiлу державно! влади. Адже недоторканшсть народних депутатiв Укра!ни не е особистим привiлеем, шдивщуадьним правом народного депутата Укра!ни, а мае публiчно-правовий характер; вона спрямована на убезпечення народного депутата Укра!ни вщ незаконного втручання в його дiяльнiсть, на забезпечення безперешкодного та ефективного здшснення ним сво!х функцш та надежного (нормального) функцiонування парламенту [15].
Вщзначимо, що Венецiанська комгая у сво!й доповiдi видiлила ушверсальш критерii застосування iмунiтету. Зокрема, депутатський iмунiтет: мае пiдлягати обмеженням, встановленим законом чи парламентськими процедурами; повинен мати тимчасовий характер; може бути скасований тсля чiткоi та об'ективно! процедури; не застосовуеться, якщо депутат спшманий на мiсцi злочину; не вщноситься до особливо тяжких злочишв; не поширюеться на незначнi або адмшютративш правопорушення [16].
Таким чином, забезпечення ефективно! роботи укра!нського парламенту як органу народного представництва наразi безпосередньо пов'язано iз вщнайденням необхiдного балансу у правовому регулюванш депутатського iмунiтету. З одного боку, вш мае забезпечувати незалежнiсть депутата у його робот^ а з шшого упередити свавiлля та безкарнють народних обранцiв та пiдвищити рiвень довiри до них з боку суспшьства. Для реадiзацii цього завдання у правовому регулюваннi iнституту депутатсько! недоторканостi необхiдно дотримуватись рекомендацiй та досвщу европейських партнерiв Укра!ни, що пов'язано передуем з впровадженням бшьш чiткого i прозорого правового мехашзму функцiонування цього iнституту.
З огляду на це, парламент залишаеться найбшьш безпосереднiм представником народу, адже лептимшсть його пiдтверджена прямими, вiльними виборами. При цьому робота цього представницького органу повинна бути належним чином оргашзована, що включае в себе ч^ке врегулювання статусу усiх учасниюв парламентського процесу. Водночас парламент не можна розглядати як единого представника народу, залишаючи поза увагою шших важливих суб'ектiв народного представництва, дiяльнiсть яких здатна забезпечити в повнш мiрi реалiзацiю народного суверенiтету.
Зокрема, в наущ конституцiйного права в останш три десятилiття набувае все бшьшо! пiдтримки точка зору, зпдно з якою представницьку функцiю виконують не лише виборш органи, але й тi, якi в силу свого призначення i статусу зобов'язаш захищати iнтереси народу, до яких в першу чергу вщносять органи судово! влади, зокрема суди конституцшно! юрисдикцп. Прихильники такого концептуального шдходу (США, Антя, ФРН) акцентують увагу на тому, що представницью органи повинш задишатися незадежними вiд сво!х виборцiв, для того щоб мати можливють ефективно захищати !х права [17, с. 52-53].
О^м того, якщо розглядати народне представництво в широкому розумшш, то до його суб'екпв можна вщнести також i окремi об'еднання громадян, що ддать в iнтересах народу, взаемодiючи з органами державно! влади. Йдеться не лише про пол^ичш партii, але й про iншi органiзацii.
Так, при уах органах державно! влади i державних установах функцiонують громадсью ради. Звичайно, як наголошуе Зеленько Г., !х функцiонадьнiсть часто залежить вiд добро! волi керiвництва цих органiв. Тим самим будь-яка дiяльнiсть конкретного органу влади (законна, незаконна, з ознаками корупцп, порушень чинного законодавства тощо) «освячена громадсьюстю». Зрозумiло, що голова громадсько! ради та члени !! правлiння, незалежно вiд того, працюе вона чи ш, мають можливiсть вирiшувати й власш питання, контролюючи, принаймнi на папер^ роботу органу виконавчо! влади, але фактично будучи «не його контролером, а партнером». Таким чином, створення громадських рад часто е формою самолептимацп пол^ичного режиму, коли за рахунок iмiтацii залучення створюеться видимiсть врахування думки громадськосп [19].
Проте за умови не лише формального, а сумлшного i повного виконання такими оргаш-зацiями сво!х функцiй, а також за максимального сприяння органiв державно! влади, щ iнститути
громадянського суспшьства можуть ефективно представляти штереси суспшьства на державному рiвнi. Тим бшьше, що вони мають значний кредит довiри вiд народу.
Особливо вагомою з точки зору забезпечення здшснення народовладдя та реадiзацii народного суверештету на сьогодш в Укра!ш е ефективна робота таких оргашзацш як Громадська рада доброчесносл, Громадська рада мiжнародних експертiв, громадсью ради при мiнiстерствах.
Так, зпдно з ст. 87 Закону Укра!ни «Про судоустрiй i статус суддiв» Громадська рада доброчесностi утворюеться з метою сприяння Вищiй квадiфiкацiйнiй комюа суддiв Укра!ни у встановленнi вщповщносп суддi (кандидата на посаду судщ) критерiям професiйноi етики та доброчесност для цiлей квадiфiкацiйного оцiнювання [20]. Незважаючи на досить неоднозначш ощнки якостi та ефективностi роботи ще! органiзацii з боку суспiльства, початок процесу реадiзацii народного суверенiтету через сшвпрацю громадськостi з органами державно! влади покладено. Удосконалення механiзму тако! спiвпрацi - невiд'емний елемент розвитку держави та суспшьства. Воно пов'язане перш за все iз удосконаленням правового регулювання ще! сфери, а також подоланням правово! iндиферентностi украшщв.
У цьому контекстi великi надп покладаються суспiльством також на Громадську раду мiжнародних експертiв, яка зпдно з ст. 9 Закону Укра!ни «Про вищий антикорупцшний суд» виконуе сво! повноваження у складi шести члешв, якi призначаються Вищою квалiфiкацiйною комiсiею суддiв Укра!ни виключно на пiдставi пропозицiй мiжнародних органiзацiй, з якими Укра!на спiвпрацюе у сферi запобiгання та протидii корупцii вщповщно до мiжнародних договорiв Укра!ни [21].
Зi сказаного вище випливае, що суть представницько! демократа як форми реадiзацii народного суверенiтету полягае у формуванш шляхом прямих i вшьних виборiв представницьких органiв влади, а також здшсненш контролю за !х дiяльнiстю з боку органiв судово! влади та об'еднань громадян, що представляють iнтереси народу у вщносинах з органами державно! влади. Такий шдхщ до репрезентативного народовладдя демонструе можливють суспiльства не лише обирати представницью органи, аде й забезпечувати реалiзацiю сво! iнтересiв обраними представ-никами та всiею системою влади протягом усього часу !х повноважень, а також контролювати !хню дiяльнiсть.
Одним iз потенцiйних шляхiв до подолання неузгодженостей та недолiкiв представницько! демократа як форми реадiзацii народного суверештету е запровадження електронно! демократа (е-демократii). I хоча !! механiзми i можливостi до кшця ще не дослiдженi, науковцi позитивно вщгукуються про цей новий вид демократичного врядування.
Як зазначае Куфтирев П., е-демократя по-новому розставляе акценти водороздiлу мiж репрезентативною i прямою демокраиею, затирае мiж ними межi i суперечностi, наближуе цi двi форми об'ективацii волевиявлення громадян, усуваючи недолши кожно! з них i пiдкреслюючи позитивнi аспекти кожно!. Технолопчш можливостi дозволяють брати участь громадянам у системах представницького обговорення, що без електронних форм до ще! пори було органiзацiйно складно, а подекуди неможливо i потребувало значних видаткiв. Фiгурадьно висловлюючись, в умовах е-демократа представницью органи виступають модератором прямого волевиявлення громадян, системним адмшютратором регулювання правовщносин, що формуються безпосередньо основним суверенним ношем влади - народом [22, с. 148].
З цього випливае, що сучасш технолога роблять можливим згаданий нами широкий шдхщ до представницько! демократа, де народними представниками е не лише и особи, за яких громадяни вщдавали голос на виборах, але й т^ хто вщкрито i чесно захищае штереси народу та т^ чи!м голосом народ може висловлюватись, контролюючи здшснення державними органами !х функцш. Поеднання розширеного шдходу до перелшу суб'екпв народного представництва, а також належних механiзмiв формування та функщонування представницьких оргашв i
рацюнального контролю за ними з боку виборщв дозволить збшьшити ефективнють прийняття ршень у демократичнiй державi.
Висновки. Отже, здшснивши аналiз представницько! демократа як форми реалiзацiï народного суверештету, ми дiйшли висновку, що вона небезшдставно е найпоширенiшою у свт моделлю участi громадян в управлшш державою, адже передбачае механiзми швидкого та ефек-тивного прийняття ршення народними обранцям, що покликанi реалiзувати народний суверенiтет. У той же час подвшна природа народного представництва вимагае певних нормативних, поль тичних та соцiальних вимог щодо процедури обрання представниюв народу та порядку здшснення ними своïх повноважень, а реалiзацiя народного суверенiтету через демокрапю можлива, лише якщо народ володiе розвиненою суспiльною свiдомiстю, що дозволяе йому повною мiрою розумiти щннють демократичних процедур. Також не можна залишати поза увагою iнших важливих суб'ектiв народного представництва, до яких належать органи судовоï влади, зокрема конституцшш суди, а також окремi об'еднання громадян, що дiють в штересах народу, взаемодiючи з органами державноï влади, наприклад, громадськi ради при державних органах. Ц шститути громадянського суспiльства можуть ефективно представляти штереси суспiльства на державному рiвнi, маючи значний кредит довiри вщ народу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Шаповал В. Про сутнiснi характеристики народного представництва / В. Шаповал, Т. Шаповал // Вюник центральноï виборчоï комiсiï. 2011. № 2. - С. 45-47. 2. Заяць Н. В. Консти-туцшно-правовий шститут народного представництва та його роль у демократизаци суспiльства // Актуальш проблеми мiжнародних вiдносин: збiрник наукових праць / Кшв. нац. ун-т iм. Тараса Шевченка, 1н-т мiжнародних вiдносин; [ред. кол.: Губерський Л. В. (гол. ред.) та ш.]. - Кшв, 2009. Вип. 83. Ч. 2. - С. 131-136. 3. Заяць Н. В. Народне представництво: сутнють, суб'екти та особливост здшснення в Укра1'ш : дис. ... докт. юр. наук : 12.00.02 / Заяць Наталiя Володимирiвна -Кшв, 2013. - 492 с. 4. Основш форми демократа: украшський контекст / М. Бойчук // Вища освга Украши. 2011. № 3. - С. 14-20. 5. Радченко О. Демократичний транзит, як мехашзм реформування державного управлшня: свiтовi моделi та проблеми застосування / О. Радченко // Науковий вюник: Демократичне врядування. 2009. Вип. 3. - С. 65-72. 6. Ковальчук В. Б. Представницька демокрапя: поняття, ознаки, критерiï / В. Б. Ковальчук, I. I. Забокрицький // Вюник Нащонального ушверситету «Львiвська полтехшка». Юридичнi науки. 2015. № 824. - С. 15-163. 7. Фадеев В. И. Народное представительство. Ч.1. Истрико-теоретические корни: монография. - Москва: Проспект, 2016. -168 с. 8. Проценко О. Демокрапя: антолопя / О. Проценко (упорядник). - Кшв: Смолоскип, 2005. -1108 с. 9. Петришин, О. Демокрапя як основа правовой сощально1' держави / О. Петришин // Право Украши. 2014. № 5. - С. 73-82. 10. Романюк П. В. 1сторичш передумови виникнення та розвитку теорш народного представництва / П. В. Романюк // Форум права. 2015. № 1. - С. 283-294. 11. Кудерська Н. Парламентська демокрапя як основа дiяльностi оргашв державно1' влади [Текст] / Н. Кудерська // Вюник Центрально!' виборчо1' комюп. 2009. № 2/3. - С. 35-40. 12.Чичерин Б. О народном представительстве / Б. Чичерин. - Москва, 1899. - 836 с. 13. Кольцов В. Полггико-правовий статус i повноваження парламентськоï опозици в крашах Вишеградськоï групи / В^алш Кольцов // Гумаштарш вiзiï. 2017. № 2. - С. 63-70. 14. Довiра громадян Украши до суспшьних шститупв [Електронний ресурс] / Соцюлопчне дослiдження // Центр Разумкова. - 2018. - Режим доступу до ресурсу: http://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/dovira-hromadian-ukrainy-do-suspilnykh-instytutiv. 15. Проект Закону Украши «Про внесення змш до Конституци Украши (щодо недоторканносп народних депута^в Украши та суддiв» № 1776 вщ 16 шчня 2015 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=53602. 16. Висновок Конституцшного Суду Украши вщ 19 червня 2018 року
№ 2-в/2018 у справi за конституцшним зверненням Верховно! Ради Укра!ни про надання висновку щодо вiдповiдностi законопроекту про внесення змiн до статп 80 Конституцi! Укра!ни (щодо недоторканносп народних депутатiв Укра!ни) (реестр. № 7203) вимогам статей 157 i 158 Конституцл Укра!ни [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/v002v710-18. 17. 1нститут депутатсько! недоторканностi: зарубiжний досвщ Iнформацiйна довiдка, пiдготовлена Свропейським шформацшно-дослщницьким центром на запит Комiтету Верховно! Ради Укра!ни [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/29307.pdf. 18. Бопв Я. С. Сучасш концепцi! народного суверештету та !х конституцшш моделi / Я. С. Бопв // Економшо-правова парадигма розвитку сучасного суспiльства. 2018. № 2. - С. 49-55. 19. Зеленько Г. Пол^ична участь як шдикатор розвитку парламентаризму: специфша Укра!ни [Електронний ресурс] / Г. Зеленько // Пол^ична культура та парламентаризм в Укра!ш: сучасний стан та основш проблеми. Iнформацiйно-аналiтичнi матерiали до Фахово! дискусп 14 грудня 2017р. 2017. - Режим доступу до ресурсу: http://www.razumkov.org.ua/uploads/socio/2017_Politychna_kultura.pdf. 20. Закон Укра!ни «Про судоустрш i статус сувдв» № 1402-VIII вщ 02 червня 2016 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19. 21. Закон Укра!ни «Про Вищий антикорупцшний суд» №2447- VIII вщ 07 червня 2018 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/2447-19. 22. Куфтирев П. Роль та значення електрон-но! демократа як елементу сучасних конституцшно-правових мехашзмАв правового регулювання / П. Куфтирев // Щцприемництво, господарство i право. 2017. № 5. - С. 147-150.
REFERENCES:
1. Shapoval V. Pro sutnisni xaraktery^sty^ky^ narodnogo predstavny^cztva [On the essential characteristic of the people's representation]. Visny'k centralnoyi vyborchoyi komisiyi. 2011, Vol. 2, pp. 45-47. 2. Zayacz' N. V. Konsty^tucijno-pravovy^j insty^tut narodnogopredstavny^cztva ta jogo roV u demokraty^zaciyi suspiVstva [The Constitutional and Legal Institute of the People's Representative and its role in the democratization of society]. Kyiv, 2009, Vol. 83, no. 2, pp. 131-136. 3. Zayacz' N. V. Narodne predstavny^cztvo: sutnisf, subyektyл ta osobly^vosti zdijsnennya v Ukrayini. Dy s. dokt. yur. nauk [National Representation: the essence, subjects and peculiarities of realization in Ukraine. Diss. doc. Jur. Sciences].Kyiv,2013,492 p. 4. Osnovni formyл demokratiyi: ukrayins^ky^j kontekst [The main forms of democracy: Ukrainian context]. Vy'shha osvita Ukrayiny\ 2011, Vol 3, pp. 14-20. 5. Radchenko O. Demokraty^chny^j tranzy t, yak mexanizm reformuvannya derzhavnogo upravlinnya: svitovi modeli ta problemyл zastosuvannya [Democratic Transit as a Mechanism for the Reform of Public Administration: World Models and Problems of Application]. Naukovy'j visny'k: Demokratychne vryaduvannya, 2009, Vol.3,pp. 65-72. 6. Koval chuk V. B. Predstavny^cz ka demokratiya: ponyattya, oznaky\ kry^teriyi [Representative Democracy: Concept, Characteristics, Criteria]. Visny'k Nacionafnogo universy'tetu «L'vivs'ka politexnika». Yurydychni nauky\2015, Vol. 824, pp. 159-163. 7. Fadeev V. I. Narodnoe predstavitelstvo. Ch.1.[ National representation. Part 1]. - Moskva,Prospekt Publ., 2016, 168 p. 8. Procenko O. Demokratiya: antologiya [Democracy: Anthology]. Kyiv, Smolosky p Publ., 2005, 1108 p. 9. Petry shy n O. Demokratiya yak osnova pravovoyi, sociaVnoyi derzhhavy [Democracy as the basis of a legal, social state].Pravo Ukrayiny,2014, Vol. 5, pp. 73-82. 10. Romanyuk P. V. Istory^chni peredumovyл vy ny^knennya ta rozvy^tku teorij narodnogo predstavny^cztva [Historical background for the emergence and development of theories of popular representation]. Forum prava,2015, Vol. 1, pp. 283-294. 11. Kuders ka N. Parlaments^ka demokratiya yak osnova diyaVnosti organiv derzhavnoyi vlady [Parliamentary democracy as the basis of the activity of state authorities / Visny k Central noyi vy borchoyi komisiyi,2009, Vol. 2/3, pp. 35-40. 12. Chy chery n B. O narodnom predstavy^teVstve [About People's Representation]. Moskva, 1899, 836 p. 13. Kol czov V. Polity^ko-pravovy^j status i povnovazhennya parlaments^koyi opozy ciyi v krayinax Vy^shegrads^koyi grupy [Political-legal status and powers of the parliamentary opposition in the Visegrad countries]. Gumanitarni viziyi, 2017, Vol. 2,
pp. 63-70. 14. Dovira gromadyan Ukrayinyл do suspiVny^x insty^tutiv [Trust of Ukrainian Citizens to Public Institutions] . Avaible at:http://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/dovira-hromadian-ukrainy-do-suspilnykh-instytutiv. 15. Proekt zakonu Ukrayinyл «Pro vnesennya zmin do Konsty^tuciyi Ukrayinyл (shhodo nedotorkannosti narodny^x deputativ Ukrayinyл ta suddiv» No. 1776 vid 16 sichnya 2015 roku [Draft Law of Ukraine "On Amendments to the Constitution of Ukraine (Regarding Invalidity of People's Deputies of Ukraine and Judges") No. 1776 of January 16, 2015].Avaible at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=53602. 16. Vy^snovok Konsty^tucijnogo Sudu Ukrayinyл vid 19 chervnya 2018 roku No. 2-v/2018 u spravi za konsty^tucijny^m zvernennyam Verxovnoyi Radyл Ukrayinyл pro nadannya vy^snovku shhodo vidpovidnosti zakonoproektu pro vnesennya zmin do statti 80 Konsty^tuciyi Ukrayiny' (shhodo nedotorkannosti narodny'x deputativ Ukrayiny') (reyestr. # 7203) vy'mogam statej 157 i 158Konsty'tuciyi Ukrayiny' [Conclusion of the Constitutional Court of Ukraine of June 19, 2018, No. 2-в / 2018 in the case of the constitutional petition of the Verkhovna Rada of Ukraine on the conclusion of the compliance with the draft law amending the article 80 of the Constitution of Ukraine (on the immunity of people's deputies of Ukraine) (registration number 7203) the requirements of Articles 157 and 158 of the Constitution of Ukraine]. Avaible at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v002v710-18. 17. Insty^tut deputats^koyi nedotorkannosti: zarubizhny^j dosvidInformacijna dovidka, pidgotovlena Yevropejs^ky^m informacijno-doslidny^cz ky m centrom na zapy^t Komitetu Verxovnoyi Radyл Ukrayiny [Institute of parliamentary immunity: foreign experience An information certificate prepared by the European Information and Research Center at the request of the Verkhovna Rada Committee]. Available at: http://euinfocenter.rada.gov.ua/ uploads/documents/29307.pdf. 18. Zelen'ko G. [Political participation as an indicator of the development of parliamentarism: the specifics of Ukraine] . Polity^chna kuFtura ta parlamentary^zm v Ukrayini: suchasny^j stan ta osnovni problemy [Political culture and parliamentarism in Ukraine: the current state and main problems]. Avaible at: http://www.razumkov.org.ua/uploads/socio/2017_Politychna_kultura.pdf. 20. Zakon Ukrayinyл «Pro sudoustrij i status suddiv» No. 1402-VIII vid 02 chervnya 2016 roku [Law of Ukraine «On Judicial System and Status of Judges» No. 1402-VIII of June 2, 2016]. Avaible at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19. 21. Zakon Ukrayinyл «Pro Vy^shhy^j anty^korupcijny^j sud» No. 2447- VIII vid 07 chervnya 2018 roku [Law of Ukraine "On the Supreme Anticorruption Court" No. 2447-VIII of June 7, 2018]. Avaible at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/2447-19 22. Kufty^ryev P. RoV ta znachennya elektronnoyi demokratiyiyak elementu suchasny^x konsty^tucijno-pravovy^x mexanizmiv pravovogo regulyuvannya [The role and importance of electronic democracy as an element of modern constitutional and legal mechanisms of legal regulation]. Pidpry'yemny'cztvo, gospodarstvo i pravo Publ., 2017, Vol. 5, pp. 147-150.
Дата надходження: 31.01.2019р.
