CC BY
11
УДК 328.1:342.5](437.3+437.6+438+439)
В.В. Бусленко
ШСТИТУЦШШ МЕХАН1ЗМИ ВЗАСМОДП УРЯДУ ТА ПАРЛАМЕНТСЬКО1 ОПОЗИЦП В КРА1НАХ ВИШЕГРАДСЬКО1 ГРУПИ
В статт1 на основ1 з1браного емтричного та теоретичного матер1ал1в здтснено кросрегюнальний аналгз та вироблено концептуальна тдходи щодо пояснення ¡нституцтних механ1зм1в взаемоди уряду та парламентськог опозици в кратах Вишеградськог групи. В робот1 досл1джено тституцтт рамки, в яких парламентська опозищя функщонуе I наскшьки д1евим е може бути гг вплив на уряд в кожнт з крат.
Ключовi слова: уряд, парламентська опозищя, Вишеградська група, полтика, полтичт в1дносини.
Подальшi перспективи розбудови парламентсько! демократа в посткомунютичних кра!нах неможливi без конструктивно! опозици, роль яко! важко переощнити. Саме й представники стали шщаторами переходу вщ комунютичного до демократичного режиму. В умовах проведення вшьних виборiв опозищя леriтимiзуe владу, залишаючись при цьому джерелом альтернативно! полггики i тим самим створюе сприятливе середовище для мiжпартшноi конкуренции Наявнiсть парламентсько! опозици е важливою ознакою змагальностi в партiйнiй системi та слугуе додатковим механiзмом стримування та противаг мiж гiлками влади.
Вщ характеру взаемовiдносин парламентсько! опозици та уряду залежить у значнш мiрi стабiльнiсть функцiонування самих демократичних шститулв. На думку А. Пшеворського «тсля утвердження демократп постае класична проблема опозици - як сильно протестувати i якими засобами. Якщо опозищя не стае опонентом - не пропонуе альтернатив i не обстоюе !х завзято, - тодi представницька влада полiтичних iнституцiй - !хня спроможнiсть мобiлiзувати й залучати - слабка. Та якщо опозищя чинить енергшний спротив, демократ може опинитися тд загрозою» [1, с. 640].
Особливо актуальним залишаеться вияснення принцитв та специфiки взаемоди уряду та парламентсько! опозици в молодих демократах. Задля вивчення потенцшних крос-нащональних вiдмiнностей у таких взаемовiдносинах ми здшснимо емпiричний аналiз, який буде зосереджений на Чехи, Словаччиш, Польщi та Угорщинi. В цих кра!нах в ходi «оксамитових революцш» вщбувся мирний демократичний перехiд i згодом досягнута стабшьнють функцiонування партiй i партiйних систем. Об'еднанi у Вишеградську групу, вони вiдображають дуже схожий шституцшний дизайн. Це демократичнi республши зi змiшаною формою правлiння, в яких формування уряду залежить вщ президента та прем'ер-мшютра, а пщтримка вiд (бiльшостi) парламенту.
Метою дано! статл е здiйснення полiтико-правового компаративного аналiзу iнституцiйних механiзмiв взаемоди парламентсько! опозици та уряду в кра!нах Вишеградсько! групи в контекстi вщносин виконавчо! та законодавчо! гiлок влади.
В данш статтi ми намагатимемося вияснити наскшьки взаемопов'язаними е проурядовi та опозицшш парти i якою е роль та ресурси парламентсько! опозици у вщносинах з урядом.
Стутнь наукового дослiдження проблеми. Стосунки мiж урядом та опозицiею в рiзних полiтичних системах Свропи рщко були предметом полiтологiчних дослiджень i про них згадуеться, зазвичай, на рiвнi широкого дослiдницького аналiзу. Невелика кшькють опрацювань i наукових статей грунтуеться на описi рiзних полгтичних систем з
перспективи дослщження взаемних стосунюв мiж найвищими iнститутами державно! влади та ix полiтичними опонентами.
1стотною проблемою е те, що бiльшiсть авторiв, якi дослiджyють мехашзми полiтичного життя в державах Вишеградсько'1 групи часто широко i формально трактують опозицiю, розглядаючи ii як атрибут демократа i як очевидну рiч. Насправдi, в кожнiй державi стосунки мiж урядом та опозищею iстотно вiдрiзняються. Вiдмiнним залишаеться ix вплив на ефективнють фyнкцiонyвання полгтичних систем як цiлiсностi.
Аналiзy схем розвитку парламентсько'1 опозицй в посткомунютичнш Сxiднiй Gвропi в контекстi змш характеру вiдносин мiж урядом та парламентом присвятили свою роботу П. Копецьки (P. Kopecky) та М. Строва (М. Spirova) [2]. Вони здшснили компаративний аналiз рiзниx видiв виконавчо-законодавчих взаемодiй. На основi отриманих емтричних резyльтатiв вченi продемонстрували практичну релевантнють цих видiв у посткомунютичних полiтичниx системах та конкретизували ix значення для становища парламентсько'1 опозицй в Чеськiй Респyблiцi та Угорщиш. Дослiдженню моделей вiдносин виконавчо'1 та законодавчо'1 гiлок влади на теоретичному рiвнi присвятили сво'1 роботи Р. Андевег (R. Andeweg) та Л. Ншзшк (L. Nijzink) [3], Г. Одонел (G. O'Donell) [4], А. Кiнг (A. King) [5].
Практичш аспекти взаемовiдносин мiж провладними та опозицшними партiями в окремих кра'1'нах Вишеградсько'1 групи частково розглядали Г. Счопфлш (G. Schöpflin) [6], Л. Лшек (L. Linek), З. Манселдова (Z. Manseldova) [7], Ю. Марушяк (J. Marusiak ) [8], Р. Мояк (R. Mojak) [9].
Для нас щнними були наyковi пращ, сфокусоваш на змiнаx, якi вщбувалися в партiйниx системах кра'1'н Вишеградсько'1' групи в контексп трансформацй владних вщносин. Правова та емпiрична база, акумульована в комплексному дослщженш С. Гайданки, А. Ключковича, Н. Марадик [10] дозволили поглибити крос-регюнальний аналiз ресyрсiв полпично' опозицй в контексп еволюцй партiйниx систем кра'1'н.
Iнститyцiйно-правовi аспекти взаемодй уряду i парламенту в законодавчому процес европейських кра'1'н знаходимо в монографй С. Сороки [11]. Вплив парламентсько'1 опозицй на конституцшний процес в Угорщинi опосередковано вщображено в роботi I. 1лова [12].
Проблематика взаемодй влади та опозицй в крашах Вишеградськоi групи ще не стала предметом наукових дослщжень серед вiтчизняниx вчених i потребуе подальшоi розробки. Зiбраний емтричний та теоретичний матерiал дозволяе здшснити кросрегiональний аналiз та виробити новi концептyальнi пiдxоди щодо пояснення шституцшних меxанiзмiв та моделей такоi взаемодй.
Виклад основного матерiалy. Типологiя рiзниx моделей вiдносин мiж парламентом та урядом, запропонована А. Кшгом (A. King) [5] та модифжована Р. Андевегом (R. Andeweg) та Л. Ншзшгом (l. nijzink) [3] дае можливють iдентифiкyвати на бiльш визначеному, системному рiвнi якою е парламентська опозищя з iнститyцiйноi точки зору. Проте партшна, мiжпартiйна та позапартшш моделi таких вiжносин все ж не враховують полiтико-правове поле для дiяльностi парламентськоi опозицй в кожнш з краiн, яке мае сво'Х специфiчнi характеристики.
Припустимо, що в результат проведеного дослiдження ми прийдемо до висновку, що мiжпартiйна модель виконавчо-законодавчих вщносин е домшуючою у вах чотирьох краiнаx. Це означатиме, що партй е основним джерелом опозицй. О^м того, партй, особливо опозицшш, можуть володiти рiзними шституцшними меxанiзмами контролю i критично'' ощнки уряду та проурядових партiй. Скажiмо, в одному випадку, цi партй здатш iнiцiювати вотум недовiри уряду чи вщмовити йому в довiрi та спромогтися вiдправити його у вщставку шляхом голосування. В шшому випадку - лише просто оголосити уряду вотум недовiри. Типологiя рiзниx моделей вiдносин мiж парламентом
197
та урядом явно не звертае уваги на повноваження опозицй та потенцшш шструменти ii впливу на владу. Тому ми намагатимемося глибше дослiдити iнституцiйнi рамки, в яких функщонуе парламентська опозищя i визначити наскiльки дiевим е може бути ii вплив на уряд в кожнш з краш.
Парламентська опозицiя в посткомунiстичних крашах може вплинути на дiяльнiсть уряду через рiзнi канали. Основними серед них е полгтичний контроль над кабшетом шляхом голосування по питанню довiри (не довiри) i години питань до уряду; вплив на змют урядових законопроекпв через участь у законодавчому процес та через дiяльнiсть представникiв у парламентських компетах; контроль законностi урядово'1' полiтики через Конституцшний суд або iнiцiювання референдумiв. Короткий огляд формальних повноважень та ix використання опозицiею як iнструменту впливу на уряд дозволить виявити подiбностi та вiдмiнностi в шституцшних меxанiзмаx, в кожнiй з краш Вишеградсько'1' групи. 1нститущйш рамки, в яких дiе опозицiя можуть у значнш мiрi пояснити ту чи шшу модель ii поведiнки у взаемовщносинах з урядом.
Парламентська опозищя, як правило, ставить за щль контролювати уряд та при ознаках його послаблення пщтримки зi сторони парламентсько! бiльшостi через процедуру висловлення недовiри разом з iншими полгтичними силами сформувати новий його склад. Однак, на практищ це досить складно здшснити в силу того, що провладна бшьшють мае бшьший доступ до владного ресурсу та юнують конституцiйнi норми, якi мiнiмiзують частi змiни уряду задля збереження полЬично! стабiльностi. Скажiмо для европейськоi практики парламентаризму типовим е формування парламентських урядiв, що передбачае утворення кабшету полiтичними силами, якi мають бiльшiсть у парламентi. Це стае гарантсею подальшоi спiвпрацi мiж урядом, що реалiзуе власну програму дш, i парламентом, який може притягнути до вщповщальносп уряд та прем'ер-мшютра.
У випадку Угорщини ми не маемо конституцшно закрiпленого формування парламентських урядiв. Натомiсть, в краш запроваджена модель, за якою Прем'ер-мшютр за поданням Президента обираеться парламентом (Державними зборами) i несе перед ним вщповщальнють. Призначення на посади мшю^в здiйснюе Президент за пропозищею Прем'ер-мiнiстра (ст. 16. п. 7 Основного закону Угорщини) [13]. При формуванш уряду Прем'ер-Мшютр може залучати як депута^в, так i фаxiвцiв з позапарламентського середовища. Таким чином, було досягнуто надмiрну залежнiсть уряду вщ парламенту i водночас уможливлено створення та функщонування кабiнету, що спирався б бшьшою мiрою на авторитет глави держави.
Для запоб^ання можливим урядовим кризам в Угорщиш дiе один з найбшьш ютотних iнструментiв парламентського контролю над виконавчою владою -конструктивний вотум недовiри. Це вид колективноi вiдповiдальностi уряду, за яким вщбуваеться висловлення парламентом, або окремою його палатою, вотуму недовiри уряду з одночасним визначенням голови нового уряду [11, с. 197]. Його застосування свщчить про те, що бшьшють представниюв у парламент звинувачують в юнуючш ^roi голову уряду та його члешв, i як наслiдок, домагаються 1х вiдставки, але будь-який такий крок вимагае попередньоi згоди по альтернативному кандидату на замшу чинного прем'ер-мшютра безпосередньо, тобто реальну персональну та програмну альтернативу. Основною причиною прийняття цiе'i процедури було збереження стабшьного функщонування уряду. До 2007 року така стабшьнють була досягнута, що «робило опозищю в значнiй мiрi безсилою» [6].
Дiйсно, конструктивне голосування щодо недовiри уряду парламентською опозищею на практищ майже не використовувалося. Проте, загроза його застосування була реальною, коли у серпш 2004 року з'явилися коалщшш розбiжностi мiж Угорською сощалютичною партiею (УСП) i Союзом вiльниx демократiв. Вони додалися до
198
внутрГшшх проблем партГ! всерединi УСП навколо особистостi Прем'ер-мшютра П. Медгеши (P. Medgyessy), i в кiнцевому рахунку створили першу можливють для успiшного голосування по вотуму недовiри. Однак П. Медгеши уникнув голосування i в кшцевому рахунку подав у вiдставку [14, с. 1033].
В Польщi Президент призначае Прем'eр-мiнiстра i членiв Ради МшютрГв без згоди парламенту. Однак створеним уряд вважаеться тодГ коли отримуе вотум довiри вiд бшьшосп депутатiв Сейму. Обраний Сеймом уряд, як правило, називають «урядом парламентско! бшьшосп» або «парламентським урядом» [9, с. 246]. В кра!ш збережена процедура конструктивного вотуму недовiри. Згщно зi ст. 158 КонституцГ! Республши Польща вiд 1997 р. Сейм може ухвалити вотум недовiри уряду бшьшютю вiд визначено! законодавчо кшькосл депутатiв (щонайменше 231) за пропозищею мiнiмум 46 депутатiв, у якому буде визначено iм'я кандидата на посаду Прем'ер-мшютра. Депутати також можуть висловити вотум недовiри окремим членам уряду.
У Чеськш РеспублщГ голосування по вотуму недовiри не е конструктивним. Для початку голосування необхщно п'ятдесят депутатГв (чверть вiд загального числа депутатГв). Це питання повинно бути тдтримане абсолютною бiльшiстю депутатГв. На сьогоднiшнiй день нi один уряд не був вимушений тти у вiдставку через успiшне голосування по вотуму недовiри. Справдi, ймовiрно, в очiкуваннi вiдмови, опозицiя в основному ухилялася вщ використання свое! конституцшно! прерогативи змусити уряд працювати i в перiод з 1992 по середину 2007 року шщшвала лише два голосування щодо вотуми недовiри.
Конституцiя Словацько! республiки теж не передбачае конструктивного вотуму недовiри уряду. Одна п'ята депутатГв Нацюнально! ради Словацько! республiки може шщшвати вотум недовiри Головi уряду Словацько! Республши або мiнiстру (ст. 116). Вщкликання Голови уряду несе вщставку всього уряду. Також в повноваження парламенту входить вщхилення чи схвалення запиту уряду про вираження довiри. Характерно, що за формою правлшня Словаччина е скорiше напiв-президентська з балансуванням влади вщ Президента до Прем'ер-мшютра. В такому випадку парламентська опозищя защкавлена заручитись пiдтримкою глави держави задля збГльшення тиску на уряд. Так, в березш 1994 в умовах протистояння Президента М. Ковача та Прем'ер-мшютра В. Мечiара парламентською опозищю було запропоновано вщкликати В. Мечiара з посади Прем'ер-мшютра [8, с. 117]. Однак це швидше було полГтичним кроком щодо недопущення антидемократичних тенденцiй в полггищ нового уряду i не несло загрози для самого В. Мечiара. На той час вш очолював партiю Рух за демократичну Словаччину, навколо яко! сформувалась парламентська бшьшють.
Вiдмiтимо, що конституцiйнi змши в Словацькiй республiцi в 1999 р. призвели до введення прямих виборiв Президента народом. До цього часу вш обирався парламентом. Подiбнi процеси вщбулися в Польщi в 1992 р. та в Чеськш республщ в 2012 р. [10, с. 51, 59]. Тобто в цих кра!нах цш президента та парламентсько! опозицГ! послабити уряд в певних умовах могли ствпадати, що давало для опозици додатковий полгтичний ресурс для впливу на процес прийняття полГтичних рiшень.
Однiею з форм контрольних функцш опозицГ! е !! законодавчий вплив. Влада опозици накладати вето на конституцшш поправки е мшГмальною, так як ставляться особливГ вимоги до бГльшостГ. В Угорщиш, ЧехГ!, СловаччинГ та ПольщГ змГни основного закону вимагають квалГфшовано! бГльшостГ, тобто не менше двох третГх вГд усГх депутатГв. Оскшьки бГльшГсть конституцГйних змГн були обумовлеш процесом ГнтеграцГ! в СС, який був спГльною метою всГх чотирьох кра!н, то парламентська опозицГя до 2004 р. рщко використовувала цей шституцшний механГзм.
Так в ПольщГ з виходом Унй Свободи з урядово'1 коалщй в червш 2000 р. утворився уряд меншостi. Його пщтримували 186 з 460 поошв Сейму. Сама ж партiя розглядалась як «партГя европейська» i гарант европейського курсу уряду G. Бузека. Бшьшють польських аналггиюв в той час звертало увагу на той факт, що сформування стабiльноï «проевропейсько:!» бшьшосп в парламентi сприяло швидшому ухваленню законiв необхiдних для входження до €С. Вихiд Унй Свободи з коалщй з Акцiею виборчою «Солiдарнiсть» розглядався як чинник, що ускладнював цей процес. На той час темпи законодавчого процесу у значнш мГрГ залежали вщ умшня налагодити спiвпрацю мГж урядом та опозищею. I така ствпраця була досягнута. Парламентська опозицГя не ставила питання про вотум недовГри уряду i, в основному, тдтримувала законодавчi ГнГцГативи, спрямованГ на европейську штегращю. Вступ краш до Свропейського Союзу свщчить, що за цГ полгтичш рГшення та ïx реалГзацГю несли вщповщальнють не лише провладш депутати, уряд та Президент, але й власне опозицГя. Ця спГльна вщповщальнють пщтверджуе висновок американського полГтолога Г. ОДоннела, що в крашах представницько! демократй мГж урядом та парламентською опозицГею Гснуе зв'язок характеру «конкурентного ствробГтництва» та е ознакою консолщовано! демократй [4, с. 59].
Проте такГ «союзи» не були довготривалими. Перебуваючи в умовах полГтично! конкуренцй, провладнГ та опозицГйнГ партй залишалися полГтичними опонентами. СкажГмо в Угорщиш, опозицГя змогла запобГгти конституцГйним поправкам з ГнГцГативи уряду в 1999 рощ. Провладна Федеращя молодих демократГв-Угорська громадянська партГя прагнула внести на розгляд питання щодо Угорсько! корони в преамбулГ до Основного закону краши. Викликавши суспГльну дискусГю i отр зГ сторони парламентсько! опозицй жодних конституцГйних поправок не було прийнято.
Парламентська опозицГя, мае бГльшГ шанси не допустити недемократичних змш до Конституцй, коли в парламент не сформована абсолютна бГльшГсть. Однак в шшому випадку, вона може вдаватися до позапарламентських форм впливу через мобшзащю сво!х прихильникГв та формування негативного Гмщжу правлячим партГям. ПодГбна ситуацГя вГдбулася в Угорщиш. В квита 2010 року, пщ час парламентських виборГв правоцентристський партшний союз ФедерацГя молодих демократГв-Християнсько-демократична народна партГя отримав значну пщтримку електорату, здобувши 263 (68,13 %) Гз 386 мандатГв у Державних зборах, тобто бшьшють, яка перевищила 2/3 складу депутатського корпусу. Вщповщно до чинного законодавства це уможливило внесення змш до Конституцй чи прийняття ïï ново! редакцй без урахування позицй Гнших полГтичних сил, представлених у парламентГ краши, в тому чист i опозицй. Незважаючи на гострГ дискусй та протести опозицшно налаштовано'1' до урядових дГячГв частини громадськостГ й парламентсько'1' меншосп, 18 квГтня 2011 року Державш збори 262 голосами представникГв партшного союзу ухвалили Основний закон Угорщини [12, с. 11].
Змши в основному закош значно посилювали контроль правлячоï партй на судову та виконавчу гГлку влади та послаблювали права опозицй. Основним законом 2011 року встановлювався новий строк, на який обирався Генеральний прокурор краши - 9 роюв. При цьому для проходження певш^ кандидатури потрГбно було набрати 2/3 голосГв депутатГв парламенту (п. 4. ст. 29) [13]. Це фактично унеможливлювало його змшу на цш посадГ так як в результатГ приходу до влади Гнших полГтичних сил важко було розраховувати на квалГфшовану бшьшють.
До повноважень парламенту прибавилось обрання голови Конституцшного суду. Для цього потрГбно було 2/3 голосГв депутатГв парламенту. Змшилися й завдання цього органу, вони стали деталГзовашшими, що, на думку деяких дослщниюв, обмежило його повноваження.
ТакГ змГни загрожували фундаментальним демократичним принципам стримування та противаг i послаблювали контрольнГ функцГ! парламентсько! опозицГ!. Тиск зГ сторони СС та США та парламентсько! опозицГ! змусили проурядову бшьшють в березш 2012 р. прийняти в силу ряд положень, що розширювали повноваження уряду i якГ Конституцшний суд Угорщини ранГше визнавав такими, що суперечать закону.
Розглянемо тепер конституцшш права опозицГ! щодо можливостей законодавчо! тщативи. В СловаччинГ право законодавчо! шГщативи окрГм комГтетГв Нацюнально! ради Словацько! республши та уряду можуть вносити i окремГ депутати (Стаття 87.). В ПольщГ законопроекти можуть бути внесет на розгляд нижньо! палати парламенту не менш нГж 15 депутатами. В Угорщиш право законодавчо! ГнГцГативи належить i будь-якому депутату Державних зборГв Угорщини (Стаття 6. п. 1).
В ЧехГ! окремГ депутати володшть правом законодавчо! ГнГцГативи. Однак законопроект повинен бути схваленим бшьшютю депутатГв з Палати депутатГв та в подальшому тдтриманий бшьшютю сенату. Президент теж мое право внести змши в законопроект та повернути його на повторну процедуру голосування. Як i в бГльшостГ шших кра!н, в ПольщГ, СловаччинГ Угорщиш та ЧехГ! для прийняття закошв, потрГбна проста бшьшють присутнГх депутатГв.
Парламентськш опозицГ! досить складно добитися прийняття запропонованих законопроекта так як на свою сторону !й потрГбно прихилити проурядовГ партГ!. Так спостерГгаеться зниження вщсотка прийнятих законГв вГд опозицГ! в УгорщинГ В УгорщинГ з 1990 по 2006 рш, опозищя представила близько 23 вГдсоткГв усГх поданих законопроектГв. Тим не менш, у перший парламентський перюд були прийнятГ близько дев'яти вГдсоткГв всГх опозицГйних пропозицГ!. Цей показник знизився приблизно до одного вщсотка у парламентГ 1998-2002 рр. i склав лише 3,4 вщсотка в парламентГ 20022006 рр. В цГлому 1,7 вГдсотка законодавчих актГв, прийнятих в перюд з 1990 по 2006 рр. були шщшоваш опозищею [2, с. 151].
Однак, в умовах коли проурядовГ партГ! послаблюють сво! позицГ! в парламентГ, то уряду стае важче добитися прийняття запропонованих нею законопроектГв i ситуащя ютотним чином змГнюеться на користь опозицГ!. Так в ЧехГ!, мГж 1992 i 1996, проурядова коалщя, що складалася з Громадянсько! демократично! партГ!, Християнсько-демократично! партГ!, Громадянського демократичного Альянсу i Християнсько-демократично! спГлки - Чехо-Словацько! народно! партГ!, мали стабГльнГшГ позицГ! порГвняно з опозищею. Положення правлячих партш в СенатГ змГнилося у перГод з 1996 по 1998 рр. На той час правляча коалщя мала лише 49,5 вГдсоткГв голосГв у ПалатГ депутатГв, але 64,1 вГдсоткГв голосГв у СенатГ. МГж 1998 року i 2002 роками уряд мав пщтримки лише 37% голосГв в ПалатГ депутатГв i ще менше голосГв пщтримки в СенатГ [7, с. 19]. Така ситуащя викликала труднощГ в проходженш урядових законопроектГв, тому що коли уряду вдавалося заручитися пщтримкою за законопроект в ПалатГ депутатГв, то опозицшш партГ! могли блокувати його в СенатГ.
Парламентська опозищя в кра!нах також може скористатися правом на штерпелящю до уряду чи окремого мшютра. При цьому зменшуеться шформацшна асиметрГя мГж депутатами так як парламентарГ знаходяться не в рГвноправному становищГ Депутати вщ бГльшостГ лшше поГнформованГ про дГ! уряду та дГяльнють !х мГнГстрГв, нГж опозицшнГ
Ця процедура дозволяе опозицГйним фракщям та групам запропонувати власнГ альтернативы рГшення та отримати офГцГйну шформащю вГд мГнГстрГв для подальшого !! аналГзу та донесення до громадськостГ ПГд час таких вГдкритих слухань опозищя, як правило, виступае з критичною по вщношенню до дш уряду чи окремих мшютрГв, позищею. В кожнГй з кра!н депутат мае право внести штерпелящю уряду чи члену уряду, по питаннях, що вщносяться до !х компетенцГ!.
201
Таким чином, парламентська опозищя в кра'Хнах Вишеградсько'1 групи залишаеться важливим елементом впливу на баланс влади мiж президентом, урядом та парламентом. Цей вплив може зростати у залежносп вщ розмiрy парламентсько'1 опозици, появи коалiцiйниx союзГв, послаблення мГцностГ парламентсько'1 6ГльшостГ, посилення конфлГктносп мГж урядом та президентом, антидемократичними методами та засобами реалГзацп влади урядом, використання опозищею позапарламентських методiв впливу на процес прийняття полГтичних рiшень.
В кра'нах Вишеградсько'1 групи дихотомГя мГж провладними та опозицшними партiйними групами досить виражена Це зумовлено значним рГвнем конкурентносп в партГйному середовищГ а також тим, що уряд в основному формуеться з середовища парламентсько'1 бшьшосп i е 1'м пГдконтрольний. Тому для мшютрГв, обраних з парламентсько'1 бшьшосп важливо заручитися пГдтримкою свое!' парти чи партп союзника по коалщп. ВГдповГдно будь-яке голосування щодо пщтримки урядових рГшень i дш для проурядово'1 бГльшостГ е голосування «за» або «проти» свое'1 парти. З одше'1 сторони, мГнГстри знають, що можуть бути звшьнеш через висловлення вотуму недовГри з боку опозици, а з шшо'1 уряд знае, що таке ршення може призвести до полпично!' кризи, а в певних випадках загрожуватиме i розпуском парламенту.
Парламентськш опозици на практищ досить складно використовувати сво'1 ГнституцГйнГ можливостГ для впливу на уряд в силу того, що провладна бшьшють мае бГльший доступ до владного ресурсу та юнують конститущйш норми, якГ мГнГмГзують змши уряду задля збереження полпично!' стабшьносп.
МГж урядом та парламентською опозищею юнують досить складш взаемопов'язанГ вщносини. Тому перспективи подальших наукових дослщжень лежать в площинГ аналГзу моделей взаемодГ! уряду та опозици, якГ запропонували Р. Андевег та Л. Ншзшк.
Список використано1 л1тератури
1. Пшеворський А. Переходи до демократа: лГбералГзащя та демократизацГя / А. Пшеворський / ДемократГя: антологГя / Упоряд. О. Проценко. - К.: Смолоскип, 2005. - С. 605-648.
2. Kopecky P. Parliamentary Opposition in Post-Communist Democracies: Power of the Powerless / P. Kopecky, M. Spirova // Journal of Legislative Studies. - 2008. - vol. 14, No. 1/2 . - P. 133-159.
3. Andeweg R. Beyond the Two Body Image: Relations between Ministers and MPs' / R. Andeweg, L. Nijzink // Parliaments and Majority Rule in Western Europe. - Frankfurt : Campus Verlag, 1995. - P. 152-78.
4. O'Donell G. Delegative Democracy / G. O'Donell // Journal of Democracy. - 1994. -vol. 5. - No 1. - p. 55-69.
5. King A. Modes of Executive-Legislative Relations: Great Britain, France, and West Germany / A. King // Legislative Studies Quarterly. - 1976. - vol. 1., No. 1. - P. 11-36.
6. Schöpflin G. Hungary: Country without Consequences [Electronic resorces] / G. Schöpflin // OpenDemocracy. - 2006. - 22 Sept. Mode of access : http://193.41.101.59/debates/article.jsp?idj3&debateIdj33&articleIdj3926
7. Linek L. The Parliament of the Czech Republic, 1993-2004 / L. Linek, Z. Manseldova // Journal of Legislative Studies. - 2007. - vol. 13, № 1. - P. 12-37.
8. Marusiak J. The political system in the Slovak Repablik / J. Marusiak // Political Systems of Visegrad Group Countries" / editor W. Gizicki. - Trnava-Lublin, 2012. - P. 107148.
9. Mojak R. Parlament a rz^d w ustroju Trzeciej Rzeczypospolitej Polskiej / R. Mojak. -Lublin : Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sklodowskiej, 2007. - 664 s.
10. Ключкович А. Трансформащя системи владних iнститутiв / А. Ключкович, G. Гайданка, Н. Марадик // Еволющя партiйних систем краш Вишеградсько! четвiрки: досвiд для Украши. - Ужгород : Центр шформацшно-видавничо! дiяльностi З1ППО. -2014. - С. 47-78. Kliuchkovych A. Transformatsiia systemy vladnykh instytutiv / A. Kliuchkovych, Ye. Haidanka, N. Maradyk // Evoliutsiia partiinykh system krain Vyshehradskoi chetvirky: dosvid dlia Ukrainy. - Uzhhorod : Tsentr informatsiino-vydavnychoi diialnosti ZIPPO. - 2014. - S. 47-78.
11. Сорока С. Мехашзми взаемоди уряду i парламенту в процесi державного управлшня: досвiд краш Свропейського Союзу та укра'шська практика / С. Сорока. -Микола'1'в : Видавництво ЧДУ iменi Петра Могили, 2012. - 421 с. ; Soroka S. Mekhanizmy vzaiemodii uriadu i parlamentu v protsesi derzhavnoho upravlinnia: dosvid krain Yevropeiskoho Soiuzu ta ukrainska praktyka / S. Soroka. - Mykolaiv : Vydavnytstvo ChDU imeni Petra Mohyly, 2012. - 421 s.
12. 1лов I. Конституцшш змiни в Угорщинi 2012 року: основш новаци та ix вплив на суспшьно-полггичний розвиток держави / I. 1лов // Вiче. - 2013. - № 4. - С. 11-15 ; Ilov I. Konstytutsiini zminy v Uhorshchyni 2012 roku: osnovni novatsii ta yikh vplyv na suspilno-politychnyi rozvytok derzhavy / I. Ilov // Viche. - 2013. - № 4. - S. 11-15
13. The Fundamental Law of Hungary (25 April 2011) [Electronic resource]. - Mode of access : http://www.kormany.hu/download/eZ02/00000/ The%20New%20 Fundamental%20 Law%20of%20Hungary.pdf
14. Ilonszki G. Hungary / G. Ilonszki, S. Kurtan // European Journal of Political Research. - 2005. - vol. 44, Issue 7-8. - P. 1033-1040.
Стаття надшшла до редакцй 19.10.2015 р.
V. Buslenko
THE INSTITUTIONAL MECHANISMS FOR INTERACTION BETWEEN THE GOVERNMENT AND THE PARLIAMENTARY OPPOSITION IN THE VISEGRAD
COUNTRIES
In the article on the basis of collected theoretical and empirical material made a conceptual approaches, that explaining the institutional mechanisms of interaction between the Government and the parliamentary opposition in the Visegrad countries. The author ascertains the institutional framework in which the parliamentary opposition operates and shows how effective is influence on the Government in each country.
The author argues that the parliamentary opposition in the Visegrad countries is an important element of the impact on the balance of power between the President, Government and Parliament. This effect may increase depending on the size of the parliamentary opposition, the emergence of coalition unions, weakening the strength of the parliamentary majority, strengthening conflict between the Government and the President, anti-democratic methods and means of the exercise of power by the Government, the use of non-parliamentary opposition methods to influence the policymaking process.
The article demonstrated that dichotomy between the ruling party and opposition groups expressed in the Visegrad countries. This is quite a significant level of competitiveness by the parties and that the Government formed mainly from among the parliamentary majority and is controlled by them. Parliamentary opposition in practice is difficult to use their institutional capacity to influence the Government due to the fact that the ruling majority has greater access to power resources and there are constitutional provisions that minimize the change of government in order to preserve political stability.
Key words: the Government, parliamentary opposition, the Visegrad Group, politics, political relations.
РЕЦЕНЗЕНТИ: Булик М.В., к.полггн, доц.; Зеленько Г.1., д.полггн, проф.
203
