CC BY
19
УДК 341.91;340.114
ПРИНЦИП ДОЦ1ЛЬНОСТ1 В ЦИВ1ЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВ1 УКРА1НИ
доцент кафедри циетьного процесу, Нацюнальний юридичний утеерситет
iMeHi Ярослаеа Мудрого,
Украгна, м. Харте
e-mail: vasill66@mail.ru
ORCID 0000-0002-7403-8162
У статтг обтрунтовуеться авторське розумгння принципу доцгльностг в цивгльному судочинств1. Проводиться в1дм1нн1сть принципу доц1льност1 в1д близьких йому понять. Автор визначае принцип доц1льност1 як надану законом можлив1сть вибору найбшьш оптимальних 1з передбачених законом для даного конкретного випадку форми й способу виршення цившьно-правового спору з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи ¡нтереЫв ф1зичних ос1б, прав та ¡нтереЫв юридичних ос1б, ¡нтереЫв держави.
Ключов1 слова: цившьне судочинство, принцип доцшьносп, судовий розсуд (дискрещя).
Постановка проблеми. Впродовж довгого часу в наущ цившьного процесу панувала концепщя жорсткого легал1зму, яка виражалась у вимоз1 точного (строгого) 1 неухильного виконання (дотримання) закошв як ус1ма органами та посадовими особами держави, як ведуть процес, так 1 вс1ма шшими його учасниками. Розвиток суспшьства 1 держави ставить перед наукою нов1 завдання 1 одна з них - концепщя справедливо!' законност - доцшьного 1 розумного застосування закону, що забезпечуе ефективний захист штерес1в громадян, суспшьства 1 держави. Досягнення зазначених завдань сприяе дослщженню й запровадженню в цившьне судочинство категорп доцшьност1, яка виявляеться в урахуванш конкретних умов застосування того чи шшого нормативно-правового акта (його цшей, завдань), вибор1 найбшьш
оптимального Bapiarny виршення правового питання, виходячи з обставин конкретно!' справи. KpiM того, е тдстави вважати, що вимоги доцiльностi можуть виступати як принцип цившьного процесуального права.
Аналiз останшх досл1джень i публiкацiй. У нaуцi цивiльного процесуального права комплексы нaуковi до^дження принципу доцшьност нapaзi вiдсутнi. Даний принцип фрагментарно розглядався на piвнi наукових публшацш тiльки стосовно до окремих шститупв цивiльного процесу: колегiaльний розгляд справ (М. I. Доманська [1]), процес доказування (М. Б. Гapiевськa [2]) та ш. Деяк аспекти принципу доцшьност були предметом до^дження пiд час розгляду проблем правозастосування у загальнш теорп права (С. С. Алексеев, Р. З. Лiвшиць, М. В. Цвш) та проблем судового розсуду в судочинствi (Д. Б. Абушенко [3], О. Т. Боннер [4], О. О. Папкова [5]).
Метою дано1 роботи е дослщження принципу доцшьност в цившьному судочинствi Укра!ни; визначення поняття цього принципу, допустимих меж його застосування i форм реаизацп.
Виклад основного матерiалу. В позитивному пpaвi, незалежно вiд його iстоpичноi або геогpaфiчноi пpинaлежностi та «якостЬ», мiстяться елементи доцшьност й спpaведливостi. На сучасному еташ розвитку людсько! цивiлiзaцii, коли сощальна оpгaнiзaцiя досить складна i мае яскраво виражену тенденцiю глобаизацп пpоцесiв i посилення державно! влади, а шдивщ стае все бшьш залежним вiд гражданського суспiльствa, в позитивному пpaвi чiтко виявляються ще! гумaнiзму. Kpитеpiем оцiнки пpинципiв доцшьносп, спpaведливостi й гумaнностi мае бути !х вiдповiднiсть зaкономipностям суспiльного юнування i прогресивного розвитку [6, с. 8].
Словники визначають теpмiн «доцшьнють» як вiдповiднiсть явища або процесу певному стану, мaтеpiaльнa або Идеальна модель якого виступае як мета [7, с. 802].
У загальнш теорп права зазначаеться, що оскшьки право покликане
служити формуванню, закршленню i вдосконаленню вщносин, що задовольняють усвщомленим потребам економiчного i духовного розвитку суспшьства, доцiльнiсть права, як i його ефективнiсть, повинна оцiнювaтися ступенем позитивного впливу на щ процеси. Отже, доцшьшсть права полягае в його здатност забезпечити виpiшення завдань, що випливають з потреб (цшей) суспiльного розвитку. Однак нaвiть при правильному визначенш цiлей i пpомiжних (поетапних) завдань !!х досягнення за допомогою правового регулювання, можливi вapiaнти останнього, вибip яких залежить вщ безлiчi фaктоpiв. Тому доцiльнiсть у пpaвi можна розглядати як принцип правотворчост (вибору альтернативних законодавчих ршень, визначення способiв i меж правового регулювання) та умова правозастосування [8, с. 264].
Д. О. Бочаров зазначае, що вимога доцшьност пояснюе загальну спрямованють i мету правозастосування, тому поняття доцшьност правозастосовно! дiяльностi мае щонайменше два смислових прошарки: в першому випадку доцiльнiсть правозастосовно! дiяльностi передбачае цiлеспpямовaнiсть й ефективнють тако! дiяльностi, а у другому поняття доцшьност спiввiдноситься з поняттям оптимальност [9, с. 9].
Вимога доцшьност пояснюе загальну спpямовaнiсть i мету правозастосування. Цiннiснa спpямовaнiсть правозастосування означае вщповщшсть цього процесу основоположним принципам права, якi становлять основу права: piвнiсть, спpaведливiсть, свобода, гумашзм [10, с. 25].
На думку М. М. Кузьмшо!, доцiльнiсть - це найбшьш точне й послщовне здiйснення закону в кожнiй конкретнш ситуацп. Тобто, правозастосовувач повинен, грунтуючись на ноpмi закону, що вщображае зaгaльнi тенденцп розвитку суспiльних вщносин, врахувати особливостi та специфiку кожно! конкретно! справи [11, с. 158].
О. О. Папкова вважае, що кaтегоpiя доцiльностi е предметом вибору при здшсненш судового розсуду в pasi застосування при pозглядi та виршенш конкретно! справи вiдносно-визнaченоi правово! норми або положень постанов
пленуму Вищoгo спецiaлiзoвaнoгo суду, Koнститyцiйнoгo суду, за^шлюють зазначену кaтегopiю aбo встaнoвлюють цiлi, завдання загану чи iншoгo нopмaтивнoгo акта. Отже, oбoв'язoк суду знaxoдити дoцiльне piшення пpи зaстoсyвaннi poзсyдy за чинним цившьним пpoцесyaльним пpaвoм не мoже poзглядaтися як вимoгa, пpед'являeться дo сyдoвиx piшень пopяд з вимoгaми зaкoннoстi, oбгpyнтoвaнoстi. Це вимoгa пpaвильнoгo зaстoсyвaння зaкoнy (як oдин iз pецептiв пpaвильнoгo застосування сyдoвoгo poзсyдy), oтже, вoнa швшстю oxoплюeться вимoгoю зaкoннoстi [5, с. 166-173].
Як бaчимo, у бiльшoстi вкaзaниx дyмoк дoцiльнiсть визнаеться тшьки як вимoгa пpaвильнoгo зaстoсyвaння загану, щo звужуе саме пoняття дoцiльнoстi й фaктичнo ввoдить йoгo у склад ^инципу зaкoннoстi.
На нашу думку, ^инцип дoцiльнoстi не мoже бути пoвнiстю oтoтoжненo з ^инцишм зaкoннoстi, oскiльки вiн мае власну специфжу.
Дoцiльнiсть е oдним iз пpинципiв пpaвoзaстoсyвaння i, вiдпoвiднo, oдним iз нaйвaжливiшиx пpинципiв виpiшення юpидичнoгo кoнфлiктy. I тoй факт, пpaвoзaстoсoвyвaч пpи виpiшеннi юpидичнoгo ганфлшту юpисдикцiйним спoсoбoм не мoже вийти за межi зaкoнoдaвчиx пpиписiв, не мoжнa вважати зaпеpеченням мoжливoстi застосування ^инципу дoцiльнoстi.
Зaкoнoдaвець, у неoбxiдниx випaдкax, пpямo пpедстaвляe певну «свoбoдy poзсyдy» викoнaвцям - деpжaвним opгaнaм, пеpеслiдyючи едину мету -^ийняття нaйбiльш дoцiльниx piшень з ypaxyвaнням кoнкpетниx oбстaвин спpaви. Але ж тут мета yxвaлення не ^octo фopмaльнo зaкoннoгo piшення, але piшення дoцiльнoгo, тoбтo пpийнятoгo з ypaxyвaнням специфiки юpидичнoгo кoнфлiктy, oсoбливoстей пpaвoвoгo вpегyлювaння дaнoï сфеpи вiднoсин [11, с. 162].
Слщ пoгoдитися з G. В. Кузнедовим i В. Н. Шжашвим у тoмy, пpинципи зaкoннoстi й дoцiльнoстi знaxoдяться мiж сoбoю в системнoмy зв'язку [12, с. 271]. To6to, дoцiльнiсть гapaнтye взaeмoдiю пpинципy зaкoннoстi i за^ну з piзнoмaнiтними життевими oбстaвинaми, poзшиpюючи йoгo
регулятивш можливосп, а закон визначае межi використання доцiльностi.
У науковш юридичнiй лiтературi висловлюеться також теза про ототожнення принципу доцшьност i принципу диспозитивностi. З даною думкою погодитися не можна на таких шдставах. Принцип диспозитивностi, що застосовуеться у сферi цивiльного судочинства, передбачае свободу розсуду i розпорядження стороною сво!ми суб'ективними правами, виходячи з мiркувань ефективного захисту свого процесуального штересу у справi, що для посадово! особи держави - судд^ який веде провадження у цившьнш справi, недопустимо. У дiяльностi суддi не може бути вшьного розсуду, приймаючи доцiльне (дискрецiйне) ршення, вiн зобов'язаний враховувати й забезпечити дотримання справедливого балансу прав i законних штерешв i позивача, i вiдповiдача, i суспiльства, i держави.
До^дження показуе, що принцип доцшьност не суперечить iншим принципам вггчизняного цивiльного процесу й органiчно вписуеться в !х систему. Крiм того, можна стверджувати, що здiйснення цившьного судочинства на засадах доцiльностi е неодмшною умовою забезпечення його належно! справедливостi. Як зазначае Н. М. Апостолова, в силу свое! ращональност та гнучкостi принцип доцiльностi гармошзуе взаемодiю iнших принципiв судочинства, сприяючи !х подальшому вдосконаленню i забезпечуючи перехiд вiтчизняного судочинства на яюсно новий, бiльш високий рiвень свого розвитку, що вщповщае сучасним загальновизнаним демократичним стандартам i потребам життя сучасного суспiльства, яке стрiмко розвиваеться [13, с. 6].
Отже, принципи дощльносп, законности диспозитивностi та справедливост в цивiльному процесi взаемопов'язанi й взаемозумовлеш; вони являють собою едину систему принцишв, i в процес !х реаизацп застосування одного iз них не повинно виключати i применшувати значення iнших.
Аналiз застосування матерiального i процесуального законодавства тд час розгляду i вирiшення конкретних цивiльних справ прямо вказуе на випадки
мoжливoстi (неoбxiднoстi) викopистaння вимoг дoцiльнoстi. Haпpиклaд: 1) вiдпoвiднo дo ст. 126 ЦПK суддя мае пpaвo пoстaнoвити yxвaлy пpo oб'eднaння в oдне пpoвaдження кiлькox oднopiдниx пoзoвниx вимoг за пoзoвaми oднoгo й тoгo сaмoгo пoзивaчa дo oднoгo й тoгo сaмoгo вщшвщача чи дo piзниx вiдпoвiдaчiв aбo за пoзoвoм piзниx пoзивaчiв дo oднoгo й тoгo сaмoгo вщшвщача; пoстaнoвити yxвaлy пpo poз'eднaння кiлькox пoeднaниx в oднoмy пpoвaдженнi вимoг у сaмoстiйнi пpoвaдження, якщo ïx спiльниx poзгляд ускладнюе виpiшення с^ави; 2) участь нapoдниx зaсiдaтелiв ^и poзглядi й виpiшеннi oкpемиx кaтегopiй цивiльниx спpaв (ч. 2 ст. 18 ЦП^; 3) питання ^o неoбxiднiсть пpoведення пoпеpедньoгo сyдoвoгo засщання виpiшyeться суддею пiд час в^д^ится пpoвaдження у спpaвi (ч. 7 ст. 130 ЦП^; 4) встаговлення нaлежнoстi й дoпyстимoстi дoкaзiв (статл 58, 59 ЦПK); 5) pечoвi та письмoвi дoкaзи, якi не мoжнa дoстaвити в суд, oглядaються за ïx мiсцезнaxoдженням (ч. 1 ст. 140 ЦП^; 6) пpoведення дoдaткoвoï i пoвтopнoï експеpтизи (ст. 150 ЦП^; 7) суд мoже oднoчaснo дoпитaти свiдкiв для з'ясування ^ичин poзxoджень у ïxнix пoкaзaнняx (ч. 12 ст. 180 UHK); 8) у спpaвi пpo poзipвaння шлюбу суд мoже зупинити poзгляд спpaви i пpизнaчити пoдpyжжю стpoк для пpимиpення, який не мoже пеpевищyвaти шести мiсяцiв (ч. 5 ст. 191 ЦП^ i т.д.
Так, ^лепя сyддiв Сyдoвoï палати у цивiльниx спpaвax Веpxoвнoгo Суду У^аши в yxвaлi вiд 23 веpесня 2009 p. за pезyльтaтaми poзглядy спpaви пpo усунення пеpешкoд у кopистyвaннi земельнoю дiлянкoю та вщшгадування мopaльнoï шкoди зазначила: «^ли за oбстaвинaми спpaви суд вважае, щo пpизнaчення експеpтизи е дoцiльним, але жoднa iз стopiн не заявляе пpo це клoпoтaння, суд впpaвi пoстaвити це питання на oбгoвopення i з'ясувати думку CToprn щoдo дoцiльнoстi пpoведення експеpтизи» [14].
Мyкaчiвський мiськpaйoнний суд Зaкapпaтськoï oблaстi в мoтивyвaльнiй чaстинi свoeï yxвaли вiд 19 тpaвня 2014 p. записав: «З метoю oб'eктивнoгo виpiшення спopy у кoнтекстi з пpaвoвими пpиписaми ст.ст. 10, 213 ЦПK Укpaïни, суд пpиxoдить дo висшвку пpo дoцiльнiсть виклику та дoпитy свщюв» [15].
В yxвaлi Бoгyнськoгo paйoннoгo суду м. Житoмиpa вщ 4 беpезня 2014 p. © Bасuльeв С. B., 2015 6
вказано: «задоволенню не тдлягають вимоги про накладення арешту на квартиру, оскшьки зазначений споаб забезпечення позову е фактично дублюванням вжитого судом вище способу обтяження, а тому в його задоволенш належить вiдмовити за недоцшьшстю» [16].
О. Т. Боннер наводить приклад iз судово! практики, з матерiалiв яко! випливае, що в судi розглядався позов про розiрвання шлюбу та подш майна подружжя. Зазначене майно складалося з декiлькох дорогих предмепв, причому товарних ярликiв та шших доказiв вартостi майна у сторш не збереглося. Оскiльки спiрне майно було в наявност^ то суд м^ визначити його вартiсть за допомогою висновюв фахiвцiв-товарознавцiв. Однак, у зв'язку з тим, що позивач ощнив кожен предмет, що входив до складу спшьно! власност подружжя, а вщповщач дану оцiнку не оскаржував, то суд визнав недоцшьним залучення в процес фахiвця, оскшьки це було б пов'язано з певними витратами часу i кошпв. Таким чином, у даному випадку одну з обставин, що мають значення для справи, було встановлено, керуючись процесуальною економiею, виходячи з категорп доцшьност [17, с. 163].
Одним iз ключових моментiв устшного застосування принципу доцiльностi е правильне визначення дискрецшних повноважень суду, яке грунтуеться на нормах Закону Укра!ни «Про судоустрiй i статус судд1в» i ЦПК Укра!ни.
Як зазначае Верховний Суд Укра!ни у постановi пленуму № 8 «Про незалежнють судово! влади» вiд 13.06.2007 р., суддям забезпечуеться свобода неупередженого виршення судових справ вщповщно до !х внутрiшнього переконання, що грунтуеться на вимогах закону (п. 3) [18].
У науковш лiтературi судову дискрецш (розсуд)1 визначають як зумовлене вщносною невизначенiстю права певним чином обмежене повноваження суду обирати такий варiант вирiшення конкретно! справи, який е максимально доцшьним та справедливим у вщповщнш ситуац^ [19, с. 45].
1 З урахуванням предмета нашого дослщження термши «розсуд» i «дискрещя» можна використовувати як синои1ми. © Васильев С. В., 2015 7
Дo oзнaк пpaвoзaстoсoвнoгo poзсyдy (дискpецiï) мoжнa вiднести тaкi: 1) виключний вид пpaвoзaстoсoвчoï дiяльнoстi; 2) здшснюеться в пpoцесyaльнoмy пopядкy, як i будь-яка пpaвoзaстoсoвнa дiяльнiсть; 3) здшснюеться спещальними суб'ектами; 4) здшснюеться за вiдсyтнoстi oднoзнaчнoгo нopмaтивнoгo pегyлювaння дiй пpaвoзaстoсoвyвaчa; 5) сaмoстiйне, вшьне пpaвoве piшення пpиймaeться на oснoвi вибopy вapiaнтiв як зaзнaчениx у ^aßi, так i сфopмyльoвaниx шляxoм iнтеpпpетaцiï пpaвoвиx пpинципiв; 6) oснoвними елементами сoцiaльнo-псиxoлoгiчнoгo меxaнiзмy, щo забезпечуе yxвaлення piшення в ситyaцiï пpaвoзaстoсoвчoгo poзсyдy, е пpoфесioнaлiзм, внyтpiшнe пеpекoнaння i твopчi здiбнoстi пpaвoзaстoсoвyвaчa;
7) пеpедбaчae неyxильне дoтpимaння oснoвниx вимoг дo пpaвoзaстoсoвчoгo piшення: зaкoннoстi, дoцiльнoстi, oбгpyнтoвaнoстi та спpaведливoстi;
8) гapaнтieю вiдпoвiднoстi пpaвoзaстoсoвчoгo poзсyдy oснoвним ^инципам i вимoгaм пpaвa виступае система сoцiaльниx i пpaвoвиx зaсoбiв i зaxoдiв, яка встaнoвленa i функцюнуе в сyспiльствi [20, с. 18; 21, с. 6].
Надання судам дискpецiйниx швшважень: 1) е ^актичним втiленням кoнцепцiï iндивiдyaлiзoвaнoï спpaведливoстi; 2) дoзвoляe змiст aбстpaктниx, вiднoснo визнaчениx пpaвoвиx нopм кoнкpетизyвaти i зpoбити зaстoсoвними дo кoнкpетниx життeвиx ситуацш; 3) надае мoжливiсть виявити латентш взaeмoзв'язки мiж пpaвoвими нopмaми, а нaпiвpoзipвaнi взaeмoзв'язки лoгiчнo дoбyдyвaти; 4) дoзвoляe сyддi вiдстyпити вiд суто нopмaтивнoгo пpaвoвoгo pегyлювaння i виpiшити спpaвy на oснoвi пpинципiв пpaвa, тoбтo сyдoвий poзсyд забезпечуе дieвiсть пpинципy веpxoвенствa пpaвa [19, с. 47].
Отже, засади (^инцип) дoцiльнoстi е склaдoвoю дискpецiйниx пoвнoвaжень сyддi (сyдoвoгo poзсyдy), мае влaснi oзнaки та oсoбливoстi зaстoсyвaння на piзниx стaдiяx сyдoчинствa. Так, кеpyючись ^инцишм дoцiльнoстi на стадп вiдкpиття пpoвaдження у спpaвi, пpизнaчення сyдoвoгo засщання, сyдoвoгo poзглядy спpaви суд за pезyльтaтaми дoслiдження мaтеpiaлiв спpaви швинен визначити, який спoсiб виpiшення дашго цившьш-
правового спору буде бшьш ефективним з точки зору забезпечення штерешв учасниюв процесу, судових витрат i розумних строюв.
Таким чином, стввщношення судово! дискрецп (розсуду) i принципу доцшьност полягае в тому, що правомочнють застосування судового розсуду не може тдмшятися доцiльнiстю, не виключае доцшьного застосування норм права. У тих випадках, коли закон передбачае рiзнi виршення питання залежно вiд конкретних умов або виршення питання в зазначених законом межах надаеться на розсуд суду, доцшьним ршенням буде те, яким у повному обсязi досягаеться мета закону. У цьому полягае взаемозв'язок меж судового розсуду i засад доцшьност^ Йдеться про вимогу знаходити оптимальне виршення питання у випадках, коли в межах, встановлених законом, можливi рiзнi варiанти вирiшення на основi врахування конкретних умов [22, с. 13].
К. М. Геворгян видшяе таю ознаки принципу доцшьностг 1) тюно пов'язаний з досягненням мети цившьного судочинства; 2) заснований на потребах держави, суспшьства i особистостц 3) реалiзуеться як у правотворчш, так i правозастосовчiй дiяльностi; 4) знаходить безпосередне вираження у виборi та реалiзацi!' найбiльш ефективного способу виршення юридичного конфлiкту.
Аналiз чинного цившьного процесуального законодавства дозволяе стверджувати, що принцип доцшьност мае прояв у двох тдходах законодавця: 1) або закон прямо вказуе на те, що те чи шше ршення е доцшьним; 2) або закон дозволяе, не виходячи за його меж^ враховувати мiркування доцшьносп, тобто нормативний акт хоча i припускае один вихщ у сенс юридично! квалiфiкацi! вiдповiдних обставин, але в сенсi юридичних наслiдкiв i !х мiри частiше надае можливють вибору найбiльш доцiльного рiшення [23, с. 20-26].
Слщ звернути увагу ще на один аспект принципу доцшьносп у цившьному судочинствi. У деяких наукових джерелах зазначаеться, що принцип доцшьносп характеризуеться такою ознакою як вибгрковгстъ, яка залежить вщ тактичних, економiчних обставин, публiчних штерешв та iн. [24].
А це, у свою чергу, не виключае ситуацп, коли защкавлеш особи можуть умисно ^норувати можливють використання принципу доцiльностi або необгрунтовано зловживати такою можливiстю.
На нашу думку, слщ виходити з того, що, по-перше, метою використання принципу доцшьносл е досягнення компромюу мiж загальними вимогами процесуального закону i конкретними обставинами страви для досягнення справедливого судового ршення; по-друге, учасники цившьного судочинства повиннi сшввщносити сво1 дп з цiлями цившьно-правових моделей поведiнки учасникiв, правами, свободами i законними iнтересами iнших ошб, а також суспiльства i держави; по-трете, правильне застосування доцшьносл передбачае закршлення в законi цiлоi системи гарантш, що обмежуе можливостi свавшля та зловживань.
Висновок. Отже, принцип доцшьносл можна визначити як надану законом можливiсть вибору найбiльш оптимальних iз передбачених законом для даного конкретного випадку форми й способу виршення цивiльно-правового спору з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи штерешв фiзичних осiб, прав та штерешв юридичних осiб, iнтересiв держави.
Законодавче закршлення й правильне застосування принципу доцшьносл в цившьному судочинствi Украiни (1) вiддзеркалюе сучасну стратегш вiтчизняноi цивiльноi процесуальноi полiтики, (2) створюе умови для бiльш справедливого та ефективного застосування закону, (3) мтмаизуе випадки порушень процесуального закону чи його повшьного тлумачення, (4) дозволяе прискорити провадження у справi й забезпечуе дотримання розумних строюв розгляду та вирiшення цивiльних справ, (5) оптимiзуе судовi витрати.
Список лггератури:
1. Доманська М. I. Щодо доцшьносл реал1зацп принципу колепальносп розгляду судом справ про змшу правового статусу ф1зично'1' особи / М. I. Доманська // Часопис Кшвського ушверситету права. - 2013. - № 2. - С. 129-132.
2. Гаргевська М. Б. До питання про дискрецшш повноваження суду у процес
доказування [Електронний ресурс] / М. Б. Гар1евська. - Режим доступу : http://ndippp.gov.ua/Schorichnuk/index .htm.
3. Абушенко Д. Б. Судебное усмотрение в гражданском и арбитражном процессе / Д. М. Абушенко. - М. : Норма, 2002. - 176 с.
4. Боннер А. Законность и целесообразность в гражданском судопроизводстве / А. Боннер // Советская юстиция. - 1979. - № 1. - С. 18-19.
5. Папкова О. А. Усмотрение суда / О. А. Папкова. - М. : Статут, 2005. - 413 с.
6. Шиндяпина Е. Д. Аналогия права в правоприменении : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. Д. Шиндяпина. - М., 2007. - 24 с.
7. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов. - М. : Иностранные и национальные словари, 1953. - 848 с.
8. Бойков А. Д. Третья власть в России. Продолжение реформ / А. Д. Бойков. - М. : Юрлитинформ, 2002. - 280 с.
9. Бочаров Д. О. Правозастосовча дiяльнiсть: поняття, функцп та форми: проблемы лекцп / Д. О. Бочаров. - Дншропетр. : АМСУ, 2006. - 73 с.
10. Малишев Б. В. Застосування норм права (теоpiя i практика) : навч. поаб. / Б. В. Малишев. - К. : Реферат, 2010. - 260 с.
11. Кузьмина М. Н. Юридический конфликт: теория и практика разрешения / М. Н. Кузьмина. - М. : Юрлитинформ, 2008. - 256 с.
12. Кузнецов Е. В. Проблемы целесообразности законодательства: структурно-функциональный анализ / Е. В. Кузнецов, В. Н. Шиханов // Право и политика. - 2009. - № 2. - С. 265-272.
13. Апостолова Н. Н. Целесообразность (дискреционность) в российском уголовном судопроизводстве: автореф. дис.. д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Н. Н. Апостолова. - М., 2011. -24 с.
14. Ухвала Судово! палати у цившьних справах Верховного Суду Украши вщ 23.09.2009 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу : сhttp://www.reyestr.court.gov.ua /Review/ 6819306
15. Ухвала Мукaчiвського мюькрайонного суду Закарпатсько! обласп вщ 19 травня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 38727876.
16. Ухвала Богунського районого суду м. Житомира вщ 04.03.2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/ 41526900.
17. Боннер А. Т. Установление обстоятельств гражданских дел / А. Т. Боннер. - М. : Городец, 2000. - 328 с.
18. Постанова Пленуму Верховного Суду Украши вщ 13.06.2007 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ v0008700-07.
19. Мельник Г. П. Судовий розсуд (дискрещя) як явище правово! системи / Г. П. Мельник // Нaуковi записки. - Т. 90: Юридичш науки. - С. 44-47.
20. Бойко Д. В. Законность и усмотрение в правоприменительной деятельности: вопросы теории : автореф. дис. .канд. юрид. наук : 12.00.01 / Д. В. Бойко. - Волгоград : ВГУ, 2011. - 36 с.
21. Берг Л. Н. Судебное усмотрение и его пределы (общетеоретический аспект) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Л. Н. Берг. - Екатеринбург, 2008. - 26 с.
22. Папкова О. А. Судейское усмотрение в гражданском процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :12.00.03 / О. А. Папкова. - М., 1997. - 22 с.
23. Геворгян К. М. Принцип целесообразности в механизме реализации юридической ответственности : автореф. дис. ... канд. юрид. наук :12.00.01 / К. М. Геворгян. - Казань, 2012. - 27 с.
24. Абшилава Г. В. Проявление принципа целесообразности в уголовно-процессуальном институте, предусмотренном ст. 401 УПК РФ [Электронный ресурс] /
Г. В. Абшилава // Общество и право. - 2011. - № 3(35). - Режим доступу : http://abshilava.com/node/49.
Васильев С. В. Принцип целесообразности в гражданском судопроизводстве Украины.
В статье обосновывается авторское понимание принципа целесообразности в гражданском судопроизводстве. Проводится отличие принципа целесообразности от близких ему понятий. Автор определяет принцип целесообразности как предоставленную законом возможность выбора наиболее оптимальных из предусмотренных законом для данного конкретного случая формы и способа разрешения гражданско-правового спора с целью защиты нарушенных, непризнанных или оспариваемых прав, свобод или интересов физических лиц, прав и интересов юридических лиц, интересов государства .
Ключевые слова: гражданское судопроизводство, принцип целесообразности, судебное усмотрение (дискреция).
Vasiliev S. V. The principle of expediency in civil proceedings of Ukraine.
In the article the author's understanding of the principle of expediency in civil proceedings. A difference of principle feasibility of intimates concepts. The author defines the principle of expediency as provided by law, the choice of the optimal with envisaged by law for this particular case, the form and method of resolving civil disputes for the protection of violated, unrecognized or disputed rights, freedoms and interests of individuals, the rights and interests of legal entities, state interests.
Key words: the civil procedure, the principle of expediency, judicial discretion. Надгйшла до редколегИ 10.09.2015 р.
Розширена анотащя
статп Васильева Сергiя Володимировича на тему: «Принцип доцшьносп в цившьному судочинствi УкраУни»
Vasiliev S. V., Candidate of Legal Sciences, Associate Professor of Department of Civil Procedure, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of paper on the subject of: "The principle of expediency in civil proceedings of Ukraine"
Problem setting and relevance of the research topic. For a long time the concept of strict legalism prevailed in the science of civil procedure, which was reflected in the requirement of exact (strict) and steady execution (enforcement) of laws by all the authorities and government officials managing the process, as well as by all other participants. The development of society and state sets the science new tasks, and one of them is the concept of equitable law of appropriate and reasonable application of the law that provides effective protection of interests of citizens, society and state. Achievement of these objectives promotes the research and introduction of the category of expediency in civil proceedings, which manifests in the consideration of specific conditions of use of a legal act (its goals, objectives) in selecting the most optimal variant of solving a legal issue on the basis of circumstances of a particular case. Also, there is a reason to believe that the requirements of expediency may serve as a principle of civil procedural law.
Recent research and publications analysis. There is no research of the principle of expediency in the science of civil procedural law. The said principle was examined fragmentarily in scientific publications only in relation to specific institutions of the civil process: panel hearing of cases, process of proving, etc. Some aspects of the principle of expediency were the subject of study during the consideration of law enforcement issues in the general theory of law and issues of judicial discretion in proceedings.
Paper objective. The objective of this paper is to study the principle of expediency in civil proceedings in Ukraine; the definition of this principle, admissible limits of its application and forms of its implementation.
Paper main body. The author's understanding of the principle of expediency in civil proceedings is substantiated. A difference between the principle of expediency and similar concepts is shown.
The author proves that: (1) the objective of use of the principle of expediency is a compromise between the general procedural requirements of the law and specific circumstances of the case for the achievement of a just court decision; (2) participants of civil proceedings must relate their actions to the purposes of civil law models of the behavior of participants, rights, freedoms and legitimate interests of others, as well as the society and state; (3) the correct application of expediency provides for the consolidation of a system of guarantees in the law, which limits the abuse of discretion and corrupt practices.
Conclusions of the research. The author's definition of the principle of expediency is proposed as a possibility provided by law to choose the most optimal form and method for resolving civil disputes from those provided for by law for this particular case, for the protection of violated, unrecognized or disputed rights, freedoms and interests of individuals, rights and interests of legal entities and interests of the state.
Legislative consolidation and correct application of the principle of expediency in civil proceedings in Ukraine: (1) reflects the current strategy of the national civil procedural policies; (2) creates the conditions for a fair and effective application of the law; (3) minimizes violations of the procedural law or its slow interpretation; (4) allows to accelerate the proceedings of the case and ensures compliance with reasonable periods for the consideration and resolution of civil cases; (5) optimizes costs and expenses.
