CC BY
240
Сакара Наталiя Юрмвна,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивльного процесу, Нацональний юридичний ушверситет iменi Ярослава Мудрого, Украна, м. Харш e-mail: Natalija_sakara@mail.ru ORCID 0000-0001-8501-3756
УДК 347.921.6
ПРО ПРАВОВУ ПРИРОДУ СУДОВОГО ЗБОРУ
Стаття присвячена дослгдженню правовог природи судового збору. Враховуючи функцп, як вт виконуе, пропонуеться розумти nid ним платж до бюджету, що здшснюеться на виконання специфгчних публгчно-правового та процесуального зобов'язань, у зв'язку з реалгзащею особою права на звернення до суду за судовим захистом або з ухваленням щодо таког особи ршення, передбаченого Законом Украгни «Про судовий збiр». Сплата судового збору мае тягнути за собою здшснення правосуддя з метою захисту прав, свобод чи ттереав його платника.
Ключовi слова: судовi витрати; державне мито, судовий 36ip; функцп судового збору; публiчно-правове зобов'язання; процесуальне зобов'язання.
Сакара Н. Ю., кандидат юридических наук, доцент, доцент кафедры гражданского процесса, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: Natalija_sakara@mail.ru ; ORCID 0000-0001-8501-3756
О правовой природе судебного сбора
Статья посвящена исследованию правовой природы судебного сбора. Учитывая функции, которые он выполняет, автор предлагает под ним понимать платеж в бюджет, осуществляемый для выполнения специфических публично-правового и процессуального обязательств, в связи с реализацией лицом права на обращения в суд за судебной защитой или с вынесением в отношении такого лица решения, предусмотренного Законом Украины «О судебном сборе». Уплата судебного сбора влечет за собой осуществление правосудия с целью защиты прав, свобод и интересов его плательщика.
Ключевые слова: судебные расходы; государственная пошлина; судебный сбор; функции судебного сбора; публично-правовое обязательство; процессуальное обязательство.
Постановка проблемы. Одшею з умов реал1зац11 особою права на звернення до суду за судовим захистом була й залишаеться сплата певно! грошо-во! суми, що зараховуеться до державного бюджету i включаеться до складу судових витрат. Ввдповщно до ч. 1 ст. 63 ЦПК 1963 р. вона мала назву «дер-
жавне мито» й сплачувалася вщповщно до Декрету Кабшету Мiнiстрiв Укра-!ни «Про державне мито» вщ 21.01.1993 р. № 7-93 (далi - Декрет КМУ) [1] з подальшими змшами та доповненнями. Частина 1 ст. 79 Цивильного про-цесуального кодексу 2004 р. (далi - ЦПК) передбачила, що судовi витрати складаються з «судового збору», а не з «державного мита», однак при цьому ч. 5 РоздГлу XI «Прикiнцевi та перехiднi положення» було встановлено, що до набрання чинност законом, який регулюе порядок сплати й розмiри судового збору, останнш при зверненнi до суду сплачуеться у порядку i розмiрах, встановлених законодавством для державного мита. У зв'язку з наведеним виникае питання, чи можна вважати «судовий збiр» та «державне мито» тотожними поняттями, яы використовуються законодавцем як синошми, чи зi змiною назви платежу вщбулася й змiна його правово! природи.
Пошук вiдповiдi на зазначене вище питання е дуже важливим, осюльки розумiння змiсту юридично! категорГ!, що застосовуеться, та правильшсть у використаннi термiну !Т позначення вщграють важливу роль як у забезпе-ченнi правово! визначеностi як одного з атрибуив права, так i в дотриманнi принципу верховенства права. Тому процесу впровадження нового правового явища в правову реальшсть мае передувати осмислення його природи, тобто сукупност властивостей, що визначають його специфiчнiсть i вiдмiннiсть вщ iнших правових явищ, визначення мкця серед iнших правових явищ. Хибне уявлення про сутшсть будь-яко! правово! категорГ!, викликане його невизна-чешстю, може потягнути за собою помилку як в процесi !! використання, так i при спробi передбачити наслiдки тако! поведiнки.
Вважаемо, що осмислення правово! природи судового збору слщ розпочи-нати зi з'ясування сутност судових витрат взагалi, оскшьки категорГ! судовi витрати та судовий збiр спiввiдносяться мiж собою як щле та частина. При цьому, як вщомо, частина завжди переймае окремi властивостi цiлого та вну-трiшньо погоджуеться з iншими частинами, хоча й збертае свою специфiчнiсть. Тому розкриття змiсту категорГ! судовi витрати надасть можливiсть виявити ознаки, яю, в тому числi, можуть бути притаманш й судовому збору.
Аналiз лШературних даних. У наущ цившьного процесуального права iнститут судових витрат дослвджуеться впродовж тривалого часу. Так, на нього звертали увагу у сво!х працях дореволюцшш вчеш-процесуалюти 6. Нефедьев, 6. Васьковський, Т. Яблочков, К. Малишев, К. Победоносцев та ш. За радян-ських часiв його вивченням займалися А. Бонер, М. Бородш, М. Вжут, М. Гукасян, М. Гурвiч, А. Добровольський, А. Клейман, Н. Чечина, Д. Чечот, М. Шакарян, К. Юдельсон та ш. На сучасному еташ розвитку науки цившь-ного процесуального права увага до даного шституту значно зросла, оскшьки можливють реалiзацГ! особою права на звернення до суду за судовим захистом, тобто доступ до правосуддя безпосередньо залежить ввд фшансово! спромож-носп сплатити судовi витрати. При цьому, враховуючи потреби сучасностi, низка вчених (Ю. Бiлоусов, А. Власов, I. Приходько, П. Шевчук та ш.) ана-лiзують даний iнститут в контексп доступностi правосуддя, вiдстоюючи або
необхвдшсть введення безкоштовного правосуддя, або встановлення належного (низького) розмiру судових витрат. Окремi процесуалюти (С. Богля, М. Вафш, Л. Глущенко, Т. бгорова, 6. Шокуева та iн.) зосереджують свою увагу на з'ясу-ваннi сутностi даного явища.
Незважаючи на проведенi чисельш дослiдження судових витрат, питання визначення сутност судового збору, за загальним правилом, не розгляда-лося. Це обумовлено, по-перше, тим, що термш «судовий збiр» нещодавно з'явився в нащональному законодавствi лише з прийняттям ЦПК, розмiри та порядок його сплати були врегульоваш Законом Украши «Про судовий збiр» вiд 08.07.2011 р. № 3674-VI (далi - ЗУ «Про судовий збiр») [2]. По-друге, враховуючи положення ч. 1 ст. 79, ч. 5 Роздшу XI «Прикiнцевi та перехiднi положення» ЦПК, судовий збiр апрiорi вважаеться наступником державного мита безввдносно його специфжи, тобто наявнiсть вiдмiнностей мiж цими платежами просто не розглядаеться (О. Зварич, О. Штефан). По-трете, основна увага в лiтературi придiляеться не природi цього явища, а розмiру, порядку сплати та звшьненню вiд його сплати, оскшьки це безпосередньо впливае, як вже зазначалося, на можливкть звернення особи до суду за судовим захистом.
Мета cmammi - з'ясувати на пiдставi проведеного дослвдження шсти-туту судових витрат, державного мита правово!' природи судового збору як рiзновиду судових витрат.
У наущ цившьного процесуального права даються рiзнi визначення поняттю «судовi витрати». Так, дехто з учених шд судовими витратами розу-мiють витрати, якi несуть особи, яы беруть участь у розглядi справи, у зв'язку з розглядом та виршенням цивiльноï справи [3, с. 178; 4, с. 158; 5, с. 140-141]. Iншi вчеш судовими витратами називають витрати держави на здшснення правосуддя [6, с. 14], що покладаються законом на сторони, трет особи iз самостiйними вимогами i заявникiв у справах окремого провадження з метою ix частково!' компенсацй [7, с. 3], спонукання до добровольного виконання обов'языв та попередження необгрунтованих звернень до суду [8, с. 141-142]. I. В. Решетшкова зазначае, що ix можна розглядати як грошову суму, що спла-чуеться вказаними в Закош особами у зв'язку з провадженням у цившьнш справi в судi [9, с. 193]. О. М. Шокуева пропонуе шд судовими витратами у цившьному судочинствi розумiти затрати, покладенi на бюджет, а також на осiб, яы беруть участь у справi, з приводу i у зв'язку з розглядом i виршенням цивильно!" справи в судi загально!' юрисдикцп i мировими суддями з метою компенсацй' затрат на правосуддя i попередження необгрунтованих звернень до суду [6, с. 8, 14]. Ю. Ф. Беспалов i О. Ю. Беспалов пропонують шд судовими витратами в цивильному судочинствi розум^и кошти у виглядi збору в дохвд держави, сплаченого сторонами за здшснення щодо них судом юри-дично значущих дiй у порядку, передбаченому законодавством про податки та збори, та грошовi кошти, сплачеш учасниками цившьного судочинства у зв'язку з ix участю в розглядi справи, виконаннi рiшення суду або отриманш доказiв у справi, що вщшкодовуються за рахунок коштiв учасникiв процесу
або держави у порядку та розмiрi, передбаченому цившьним процесуальним законодавством [10, с. 8]. Крiм того, в наущ видшяють таю функцп шституту судових витрат: матерiальне забезпечення цивiльного судочинства шляхом часткового залучення фшансових кош^в осiб, якi беруть участь у справц вщ-шкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, учасникам процесу; вплив на процесуальну поведшку учасниыв процесу; запобиання неправомiрнiй та недобросовюнш процесуальнiй поведiнцi (зловживання процесом) та пока-рання за вказаш дп [6, с. 8, 14; 7, с. 9; 11, с. 303].
Слщ зазначити, що не з усiма наведеними вище положеннями можна пого-дитися, тому вони потребують певного уточнення. Так, по-перше, що стосу-еться суб'eктiв, якi мають нести судовi витрати. Визначення, яю передбачають, що судовi витрати - це або витрати осiб, яю беруть участь у розглядi справи, або витрати держави, е неповними. За загальним правилом судовi витрати покладаються на осiб, якi беруть участь у розглядi справи (мова йде про сторш та треих осiб, якi заявляють самостiйнi вимоги на предмет спору). Кошти, яы витрачае держава на фiнансування оргашв судовоТ влади, тобто на виконання обов'язку, передбаченого Конститущею УкраТни, до поняття судових витрат не включаються. Як виключення, лише у випадках, коли обидвi сторони звiльненi вщ сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави. Натомiсть визначення, в якому вказуеться, що судовi витрати е витратами учасниыв цившьного судочинства у зв'язку з Тх участю в розглядi справи, необгрунто-вано розширюють склад суб'ектiв, яю повиннi нести судовi витрати. Так, до учасниюв цивiльного процесу (Глава 4 Роздшу 1 ЦПК) ввдносяться як особи, якi беруть участь у справi (ст. 26 ЦПК), так i iншi учасники (ст. 47 ЦПК). Однак остання група суб'екпв, тобто секретар судового засвдання, судовий розпорядник, свщок, експерт, перекладач, спещалют, особа, яка надае правову допомогу, шяы судовi витрати у зв'язку зi своею участю у справi не несуть. Навпаки, вщповщно до ч. 3 ст. 79, ст. 88 ЦПК витрати, пов'язаш iз залученням свiдкiв, спецiалiстiв, перекладачiв та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язаш з проведенням огляду доказiв за мюцем Тх знаходження та вчинення шших дiй, необхiдних для розгляду справи, несуть сторони.
По-друге, не вщповвдають дшсност й визначення, що судовi витрати е затратами держави на здшснення правосуддя, оскшьки до складу судових витрат входять як судовий збiр, так i витрати, пов'язаш з розглядом справи, тобто витрати на правову допомогу, витрати сторш, Тх представниыв, що пов'язаш з явкою до суду, витрати, пов'язаш iз залученням сввдюв, екс-перив, перекладачiв та проведенням судових експертиз, витрати, пов'язаш з проведенням огляду за мкцем Тх знаходження та вчинення шших дш, необхвдних для розгляду справи; витрати, пов'язаш з публшащею в прес оголошення про виклик вiдповiдача.
По-трете, важко погодитися з видшенням такоТ функцп судових витрат як матерiальне забезпечення цивiльного судочинства шляхом часткового залучення фшансових кош^в осiб, яы беруть участь у справi, оскшьки ввд-
повадно до ч. 1 ст. 130 Конституцп Украши держава забезпечуе фшансу-вання та належш умови функщонування i дiяльностi суддiв, якi здшснюють правосуддя, тобто вона не може перекладати нав^ь частково та опосередко-вано виконання сво1х обов'язкiв на шших осiб. Наведенi положення передба-ченi також як у Закош Украши «Про судоустрш та статус суддiв» у редакцп Закону Украши «Про забезпечення права на справедливий суд» [12], так i в Бюджетному кодекс [13]. Так, ч. 4 ст. 17, ст. 145 даного Закону закрЬ плюють, що фшансування в^х судiв в УкраМ здшснюеться виключно за рахунок кош^в Державного бюджету Украши. Видатки загального фонду Державного бюджету Украши на утримання судiв належать до захищених статей видатыв Державного бюджету Украши. Зпдно з п. 1 ч. 1 ст. 82, п. 2 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу Украши видатки на забезпечення незалежного судочинства, судову владу виконуються лише за рахунок кош^в державного бюджету i не можуть фшансуватися з мкцевих бюджетв.
По-четверте, вважаемо, що так функцп як вплив на процесуальну пове-дшку учасниыв процесу та запобтання неправомiрнiй та недобросовкнш процесуальнiй поведшщ (зловживання процесом) та покарання за вказаш дп е тотожними по суп, оскшьки переслiдують одну мету - утримання сторш та шших осiб, якi беруть участь у справу вiд недобросовiсноï поведiнки, тому ïx недоцiльно розмежовувати.
Найбiльш слушне визначення, на наш погляд, мктиться в п. 1 Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду Украши з розгляду цившьних i кри-мшальних справ «Про застосування судами законодавства про судовi витрати у цившьних справах» вiд 17.10.2014 р. № 10 [14]. Так, шд судовими витратами пропонуеться розум^и передбачеш законом витрати (грошовi кошти) сторш, шших о^б, якi беруть участь у справу понесенi ними у зв'язку з ïï розглядом та виршенням, а у випадках ïx звiльнення вiд сплати - це витрати держави, яы вона несе у зв'язку з виршенням конкретно1 справи. Вбачаеться, що вони виконують двi основнi функцй". Першою е вщшкодування учасникам процесу витрат, пов'язаних з розглядом справи: оплатою правово1 допомоги, ввдшкодуванням сторонам, ïx представникам, сввдкам, спецiалiстам, перекла-дачам, експертам витрат, пов'язаних з пере'1здом до шшого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разi пере'1зду до iншого населеного пункту), компенсащею за втрачений заробiток чи ввдрив вiд звичайних занять, витрат, пов'язаш з публiкацiею в пресi оголошення про виклик ввдповвдача. Реалiзуючи другу функщю, вони служать певним важелем для здшснення впливу на поведшку учасниыв процесу та запобiгання неправомiрноï та недо-бросовiсноï процесуально'1 поведшки, тобто е фактором, що певною мiрою дисциплiнуе сторiн та шших осiб, якi беруть участь у справь
Оскшьки судовий збiр е частиною судових витрат, то наведене визначення можна поширити й на нього, однак його слщ уточнити з урахуванням особли-востей, притаманних даному платежу як частки щлого. Ix видшення дощльно проводити одночасно зi з'ясуванням можливо'1 тотожностi категорш державного мита та судового збору.
Ввдповвдно до ст. 1 ЗУ «Про судовий 36ip» шд останшм po3yMÏeTbCH 36ip, що справляеться на всiй територп УкраТни за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документ, а також у разi ухвалення окремих судових ршень, передбачених цим Законом. Судовий збiр стягуеться на всш територп УкраТни з громадян УкраТни, шоземщв, о^б без громадянства, пщпри-емств, установ, оргашзацш, iнших юридичних осiб (у тому чи^ iноземнi) та фiзичних осiб - пiдприемцiв, якi звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове ршення, передбачене цим Законом (ст. 2). Вш справляеться за подання до суду позовно'Т заяви та шшо'Т заяви, передбачено'Т проце-суальним законодавством; за подання до суду апеляцшно'Т i касацiйноï скарг на сyдовi ршення, заяви про перегляд судового ршення у зв'язку з знову виявленими обставинами, заяви про скасування ршення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання ршення третейського суду та заяви про перегляд судових ршень Верховним Судом УкраТни; за видачу судами докуменив; у разi ухвалення судового ршення, передбаченого цим Законом (ст. 3). З наведених положень Закону випли-вае, що судовий збiр сплачуеться лише у зв'язку зi зверненням особи до суду, вчиненням окремих процесуальних дш шд час розгляду справи у суд^ видачею судових докуменив, тобто його сплата пов'язана суто з процесу-альною дiяльнiстю сторiн та iнших о^б, якi беруть участь у справу тобто з дiяльнiстю, врегульованою процесуальним законодавством.
Стаття 1 Декрету КМУ встановлюе, що його платниками на територп УкраТни е фiзичнi та юридичш особи за вчинення в Т'хшх iнтересах дiй та видачу докуменив, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами. Стаття 2 (в редакцп, чиннш до введення в дш ЗУ «Про судовий збiр») передбачала, що державне мито справляеться iз позовних заяв, заяв з переддоговiрних спорiв, заяв (скарг) у справах окремого провадження i скарг на ршення, прийнят вiдносно релiгiйних органiзацiй, з апеляцшних скарг на рiшення сyдiв i скарг на рiшення, що набрали законно'Т сили, а також за видачу судами копш докуменив; iз позовних заяв i заяв кредиторiв у справах про банкрутство, що подаються до господарських сyдiв, та апеляцiйних i касацшних скарг на рiшення та постанови, а також заяв про Тх перегляд за знову виявленими обставинами; за вчинення нотарiальних дш державними нотарiальними конторами i виконавчими ком^етами сшьських, селищних, мiських Рад народних депутаив, а також за видачу дублшаив нотарiально зас-вiдчених докуменив; за державну реестрацiю актiв цивильного стану, а також повторну видачу громадянам свщоцтв про реестрацiю акив цивiльного стану та свiдоцтв у зв'язку зi змiною i поновленням актових записiв цивiльного стану тощо. Наведенi вище положення дають можливють зробити висно-вок, що, по-перше, сфера застосування державного мита була дещо ширшою, оскiльки воно сплачувалося як у зв'язку з процесуальною, так i непроцесу-альною дiяльнiстю. По-друге, сплата державного мита передбачала вчинення в штересах платника дш та видачу докуменпв, тобто розглядалася як плата
за послуги. Шсля прийняття ЗУ «Про судовий збiр» були внесет змши до ст. 2 Декрету КМУ, ввдповвдно до яких державне мито продовжуе сплачува-тися, але лише при зверненш лише до несудових оргашв у випадках, встанов-лених у Декрет КМУ, тобто при вчиненш непроцесуальноТ дiяльностi.
Частина 1 ст. 14 Закону Украши «Про систему оподаткування» ввд 25.06.1991 р. № 1251-XII p в редакцп Закону Украши «Про внесення змш до деяких законодавчих актв Украши щодо професшноТ i трудово'1' реабьитацп iнвалiдiв» вiд 06.10.2005 р. № 2960- IV [15] до загальнодержавних податыв та зборiв вiдносив як державне мито (п. 6), так i судовий збiр (п. 27). Наве-дене сввдчить, що починаючи з 01.01.2006 р. вищезазначеш категорп мають застосовуватися як рiвнопорядковi, тобто судовий збiр не виступае видом (частиною) державного мита, як це продовжують стверджувати окремi нау-ковщ [16, с. 7; 17]. Цей висновок шдтверджуеться також i тим, що, як вже зазначалося вище, сфери використання цих платежiв ч^ко визначеш та не мають «точки перетину». Так, судовий збiр сплачуеться лише при зверненш до судових оргашв, а державне мито - до несудових.
Вбачаеться, що закршлення в ст. 79 ЦПК 2004 р. поняття судовий збiр потягло за собою не просто змшу назви платежу, але й приведення ïï у вщ-поввдшсть з його сутшстю. Так, як вже зазначалося, державне мито було та залишаеться платою за певш послуги. Осюльки воно сплачувалося при зверненш до суду, то правосуддя можна було розглядати в якост послуги. До реч^ таы пропозицп мктилися в проект Концепцп розвитку правосуддя в УкраМ [18, с. 245] та були закршлеш в Концепцп вдосконалення судiв-ництва для утвердження справедливого суду в УкраТш вщповщно до евро-пейських стандартiв, схвалено1 Указом Президента Украши вiд 10.05.2006 р. № 361/2006 [19]. Однак, як уже зазначалося, таке визначення правосуддя е неприпустимим. Якщо останне - це послуга, то сторона, яка звертаеться за захистом до суду, може визначати порядок та умови надання ще'1 послуги, впливати на результати розгляду справи, що робить суд шдпорядкованим волi сторони. Таке розумшня суперечить сутност правосуддя i призводить, по суть до визнання презумпцп фшансово1 залежносп судового органу ввд особи, яка оплачуе його послуги, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод i Конституцп Украши, яы, навпаки, проголошують незалежшсть та недоторкашсть суддiв та шдкорення ïx лише законовi (ст. 126 Конституцп Украши) [20, с. 64, 204].
Як вже зазначалося, в п. 27 ч. 1 ст. 14 Закону Украши «Про систему оподаткування» вщ 25.06.1991 р. № 1251-XII в редакцп Закону Украши «Про внесення змш до деяких законодавчих акив Украши щодо профе-сшно1 i трудово1 реабШтацп швалдав» ввд 06.10.2005 р. № 2960- IV, який втратив чинносп з 01.01.2011 р., судовий збiр розглядався як загально-державний збiр. Однак прийнятий Верховною Радою Украши Податковий кодекс Украши [21] серед перелшу загальнодержавних та мкцевих податыв та зборiв (стати 9, 10) не закршлюе його та взагалi шяким чином не визна-чае його мкце серед обов'язкових платежiв.
Вбачаеться, що при визначенш правовоТ природи судового збору необхщно виходити з тих функцш, яю вiн виконуе.
По-перше, за рахунок судового збору вщбуваеться наповнення спещаль-ного фонду Державного бюджету. Так, вщповщно до ст. 9 Закону УкраТни «Про судовий збiр» судовий збiр сплачуеться за мкцем розгляду справи та зараховуеться до спещального фонду Державного бюджету УкраТни. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здшснення правосуддя, змщ-нення матерiально-технiчноï бази сyдiв, включаючи створення та забезпечення функщонування бдино'Т судово'Т iнформацiйноï системи, веб-порталу судовоТ влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фшсування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерно'Т i копшвально-розмножу-вальноТ технiки, впровадження електронного цифрового шдпису. Таким чином, можна дшти висновку, що, сплачуючи судовий збiр, особа виконуе певне пyблiчно-правове зобов'язання, яке покладаеться на не1 державою та не зале-жить вщ ïï розсуду, тобто судовий збiр носить пyблiчно-правовий характер.
До реч^ таке розyмiння природи платежу, що сплачуеться при зверненш до суду або у зв'язку з ним е достатньо поширеним. Так, бвропейський суд з прав людини в своТ'х ршеннях виходить з того, що сyдовi витрати (costs of court proceedings) мають розглядатися в якост «зборiв» (contributions) в розумшш ст. 1 Протоколу 1. При цьому ввдповвдно до § 2 дано!" статтi держава мае право вводити в дш такi закони, яю, на ïï думку, е необхвдними для забезпечення сплати податыв чи iнших зборiв або штрафiв [22]. Ана-логiчна позицiя закршлена, наприклад, i в законодавствi Португалп. При цьому, Верховний суд ще'1 краши прирiвнюе обов'язок для сторш сплатити сyдовi витрати до обов'язку платниюв податкiв сплатити податки. Вш виходить з того, що держава як активний суб'ект фокального зобов'язання мае право стягувати грошовi збори, натомкть вона мае надати особам (пасив-ним суб'ектам) доступ до судово!" служби [23].
У зв'язку з наведеним вважаемо за можливе при визначенш природи судового збору в деякш мiрi застосувати за аналопею п. 6.2 ст. 6 Податкового кодексу Украши, який мютить визначення поняття «збiр» [24, 443]. Так, збо-ром (платою, внеском) е обов'язковий плаиж до вщповщного бюджету, що справляеться з платниыв зборiв, з умовою отримання ними спещально1 вигоди, у тому чиси внаслiдок вчинення на користь таких осiб державними органами, органами мюцевого самоврядування, iншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дш. Такою спещальною вигодою е сукупшсть процесуальних дiй, що виконуються суддею (судом) на вимогу тако1 особи: розгляд позовно1 заяви, заяви, скарги по суп та винесення за результатами цього вщповвдних судових ршень. У загальному виглядi мова йде про те, що, сплативши судовий збiр, його платник отримуе доступ до правосуддя, тобто вш мае можливють передати вирiшення спору про право спещально уповноваже-ному на це органу - суду, отримати «шдтримку» ввд останнього при вчиненш окремих процесуальних дiй, а не займатися цим самотужки. Наведене, однак, зовсiм не означае, що суд зобов'язаний дiяти виключно в штересах тако1 особи.
По-друге, необхщшсть сплати судового збору, як i всix шших судових витрат, дае можливють запобпти неправомiрнiй та недобросовюнш процесу-альнiй поведiнцi (зловживання процесом), стимулюе сторони врегулювати свш сшр у позасудовому порядку. Так, ввдповщно до ч. 1 ст. 88 ЦПК сторош, на користь яко1 ухвалено рiшення, суд присуджуе з друго1 сторони понесенi нею i документально шдтверджеш судовi витрати. Якщо позов задоволено частково, судовi витрати присуджуються позивачевi пропорцiйно до розмiру задоволених позовних вимог, а вiдповiдачевi - пропорцiйно до ие'1 частини позовних вимог, у задоволенш яких позивачевi вiдмовлено.
Оскiльки судовий збiр сплачуеться виключно у зв'язку зi зверненням до суду або вчиненням окремих процесуальних дш (забезпечення позову, забезпечення доказiв тощо), то обов'язок, що покладаеться на особу у зв'язку з його сплатою, необхвдно вважати процесуальним. Його невиконання тягне за собою негативш процесуальш наслщки. Так, наприклад, вщповщно до ч. 1 ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що при поданш позовно!" заяви не сплачено судовий збiр, постановляе ухвалу про залишення заяви без руху. З наведеного випли-вае, що судовий збiр носить також процесуальний характер.
Висновок. На пiдставi викладеного шд судовим збором слвд розумiти платж до бюджету, який здiйснюеться на виконання специфiчниx публiч-но-правового та процесуального зобов'язань, у зв'язку з реалiзацiею особою права на звернення до суду за судовим захистом або у зв'язку з ухваленням щодо тако1 особи ршення, передбаченого Законом Украши «Про судовий збiр», сплата якого мае тягнути вчинення щодо платника певних юридично значущих дш, тобто отримання «спещально1 вигоди». При цьому, остання мае проявлятися у розглядi позовно!" заяви, заяви, скарги по сут та вине-сенш за результатами цього ввдповвдних судових ршень, тобто у здшсненш правосуддя з метою захисту прав, свобод та iнтересiв тако1 особи. Для даного платежу характерна дуалктична природа: вш е як публiчно-правовим, так i процесуальним платежем одночасно.
Список лiтератури:
1. Про державне мито : Декрет Кабшету М1шстр1в Украши ввд 21.01.1993 р. № 7-93 // Ввдом. Верхов. Ради Украши. - 1993. - № 13 (30.03.1993). - Ст. 113.
2. Про судовий зб1р : Закон Украши ввд 08.07.2011 р. № 3674-VI // Офщшний вксник Украши. - 2011. - № 59 (12.08.2011). - Ст. 2349.
3. Советский гражданский процесс : учебник / под ред. К. И. Комиссарова и В. М. Семенова. - 2-е изд., перераб и доп. - Москва : Юрид. лит. - 480 с.
4. Гражданское процессуальное право России : учебник для вузов / под ред. М. С. Шака-рян. - Москва : Юристъ, 2002. - 634 с.
5. Цившьний процесуальний кодекс Украши :науково-практичний коментар / за ред. В. В. Комарова. - Харюв : Одкссей, 2001. - 816 с.
6. Шокуева Е. М. Институт судебных расходов в российском гражданском судопроизводстве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Е. М. Шокуева. - Саратов. гос. акад. права. -Саратов, 2005. - 27 с.
7. Богля С. С. Судов1 втрати у цившьному судочинств1 : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. С. Богля ; Нац. ун-т внутр. справ МВС Украши - Харюв, 2005. - 21 с.
8. Советский гражданский процесс / под ред. проф. М. К. Треушникова. - Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1989. - 463 с.
9. Гражданский процесс : учебник / отв. ред. проф. В. В. Ярков. - 5-е изд., перераб. и доп. -Москва : Волтерс Клувер, 2004. - 720 с.
10. Беспалов Ю. Ф. Судебные расходы по гражданским, уголовным делам и делам об административных правонарушениях : учеб.-практ. пособие / Ю. Ф. Беспалов, А. Ю. Беспалов. -Москва : Проспект, 2014. - 216 с.
11. Симайтис Р. Функции гражданско-процессуального института судебных расходов / Римантас Симайтис // Гражданский процесс: наука и преподавание / под ред. М. К. Трешни-кова, Е. А. Борисовой. - Москва : Изд. Дом «Городец», 2005. - С. 302-313.
12. Про забезпечення права на справедливий суд : Закон Укра!ни ввд 12.02.2015 р. № 192-VIII // Офщшний вкник Укра!ни. - 2015. - № 17 (10.03.2015). - Ст. 447.
13. Бюджетний кодекс Укра!ни ввд 08.07.2010 р. № 2456-VI // Офщшний вксник Укра!ни. -2010. - № 59. - Ст. 2047.
14. Про застосування судами законодавства про судовi витрати у цившьних справах [Елек-тронний ресурс] : постанова Пленуму Вищого спецiалiзованого суду Укра!ни з розгляду цившьних i кримшальних справ ввд 17.10.2014 р. № 10. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/v0010740-14.
15. Про внесення змш до деяких законодавчих аклв Укра!ни щодо професшно! i трудово! реабшггацп швалщв : Закон Укра!ни ввд 06.10.2005 р. № 2960- IV // Офщшний вксник Укра-!ни. - 2005. - № 50 (28.12.2005) - Ст. 3108.
16. Зварич О. В. 1нституцшт засади судового збору i державного мита / О. В. Зварич // Вкник Академп митно! служби Укра!ни. Серiя «Економжа» / Акад. митно! служби Укра!ни. -Днiпропетр. : Акад. митно! служби Укра!ни, 2013. - № 2 (50). - С. 5-10.
17. Лазюк С. В. Судовий збiр як рiзновид державного мита / С. В. Лазюк // Право i суспшь-ство. - 2012. - № 6. - С. 63-65.
18. Куйбвда Р. О. Реформування правосуддя в Укра!ш: стан i перспективи : монографiя / Р. О. Куйбiда. - Ки!в : Атiка, 2004. - 288 с.
19. Про Концепщю вдосконалення судiвництва для утвердження справедливого суду в Укра-!нi ввдповвдно до европейських стандартiв : Указ Президента ввд 10.05.2006 р. № 361/2006 // Офщшний вксник Укра!ни. - 2006. - № 19. - Ст. 1376.
20. Сакара Н. Ю. Проблема доступност правосуддя у цившьних справах : монографiя / Н. Ю. Сакара. - Харюв : Право, 2010. - 256 с.
21. Податковий кодекс Укра!ни ввд 02.12.2010 р. № 2755-VI // Офщшний вксник Укра!ни. -2010. - № 92 (10.12.2010) (Ч. 1). - Ст. 3248.
22. Aires v. Portugal (dec.), no. 21775/93, D.R. no. 81-B, p. 48.
23. Perdigao v. Portugal, no. 24768/06, § 41, 16 November 2010.
24. Курс цившьного процесу : пвдручник / В. В. Комаров, В. А. Бнун, В. В. Баранкова та ш. ; за ред. В. В. Комарова. - Харюв : Право, 2011. - 1352 с.
References:
1. Pro derzhavne myto : Dekret Kabinetu Ministriv Ukrayiny vid 21.01.1993 r. № 7-93 // Vidom. Verkhov. Rady Ukrayiny. - 1993. - № 13 (30.03.1993). - St. 113.
2. Pro sudovyy zbir : Zakon Ukrayiny vid 08.07.2011 r. № 3674-VI // Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny - 2011. - № 59 (12.08.2011). - St. 2349.
3. Sovetskiy grazhdanskiy protsess : uchebnik / pod red. K. I. Komissarova i V. M. Semenova. -2-e izd., pererab i dop. - Moskva : Yurid. lit. - 480 s.
4. Grazhdanskoe protsessualnoe pravo Rossii : uchebnik dlya vuzov / pod red. M. S. Shakar-yan. - Moskva : Yurist', 2002. - 634 s.
5. Tsyvil'nyy protsesual'nyy kodeks Ukrayiny :naukovo-praktychnyy komentar / za red. V. V. Komarova. - Kharkiv : Odissey, 2001. - 816 s.
CaKapa H. №. npo npaBOBy npupody судового 36opy
6. Shokueva, E. M. Institut sudebnyih rashodov v rossiyskom grazhdanskom sudoproizvodstve : avtoref. dis. ... kand. yurid. nauk : 12.00.15 / E. M. Shokueva. - Saratov. gos. akad. prava. - Saratov, 2005. - 27 s.7.
7. Bohlya S. S. Sudovi vtraty u tsyvil'nomu sudochynstvi : avtoref. dys. ... kand. yuryd. nauk : 12.00.03 / S. S. Bohlya ; Nats. un-t vnutr. sprav MVS Ukrayiny - Kharkiv, 2005. - 21 s.
8. Sovetskiy grazhdanskiy protsess / pod red. prof. M. K. Treushnikova. - Moskva : Izd-vo Mosk. un-ta, 1989. - 463 s.
9. Grazhdanskiy protsess : uchebnik / otv. red. prof. V. V. Yarkov. - 5-e izd., pererab. i dop. -Moskva : Volters Kluver, 2004. - 720 s.
10. Bespalov, Yu. F. Sudebnyie rashodyi po grazhdanskim, ugolovnyim delam i delam ob admin-istrativnyih pravonarusheniyah : ucheb.-prakt. posobie / Yu. F. Bespalov, A. Yu. Bespalov. - Moskva : Prospekt, 2014. - 216 s.
11. Simaytis, R. Funktsii grazhdansko-protsessualnogo instituta sudebnyih rashodov / Rimantas Simaytis // Grazhdanskiy protsess: nauka i prepodavanie / pod red. M. K. Treshnikova, E. A. Boriso-voy - Moskva : Izd. Dom «Gorodets», 2005. - S. 302-313.
12. Pro zabezpechennya prava na spravedlyvyy sud : Zakon Ukrayiny vid 12.02.2015 r. № 192-VIII // Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny - 2015. - № 17 (10.03.2015). - St. 447.
13. Byudzhetnyy kodeks Ukrayiny vid 08.07.2010 r. № 2456-VI // Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny. -2010. - № 59. - St. 2047.
14. Pro zastosuvannya sudamy zakonodavstva pro sudovi vytraty u tsyvil'nykh spravakh [Ele-ktronnyy resurs] : postanova Plenumu Vyshchoho spetsializovanoho sudu Ukrayiny z rozhlyadu tsyvil'nykh i kryminal'nykh sprav vid 17.10.2014 r. № 10. - Rezhym dostupu : http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/v0010740-14.
15. Pro vnesennya zmin do deyakykh zakonodavchykh aktiv Ukrayiny shchodo profesiynoyi i tru-dovoyi reabilitatsiyi invalidiv : Zakon Ukrayiny vid 06.10.2005 r. № 2960- IV // Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny - 2005. - № 50 (28.12.2005) - St. 3108.
16. Zvarych, O. V. Instytutsiyni zasady sudovoho zboru i derzhavnoho myta / O. V. Zvarych // Visnyk Akademiyi mytnoyi sluzhby Ukrayiny. Seriya «Ekonomika» / Akad. mytnoyi sluzhby Ukray-iny. - Dnipropetr. : Akad. mytnoyi sluzhby Ukrayiny, 2013. - № 2 (50). - S. 5-10.
17. Lazyuk, S. V. Sudovyy zbir yak riznovyd derzhavnoho myta / S. V. Lazyuk // Pravo i sus-pil'stvo. - 2012. - № 6. - S. 63-65.
18. Kuybida, R. O. Reformuvannya pravosuddya v Ukrayini: stan i perspektyvy : monohrafiya / R. O. Kuybida. - Kyyiv : Atika, 2004. - 288 s.
19. Pro Kontseptsiyu vdoskonalennya sudivnytstva dlya utverdzhennya spravedlyvoho sudu v Ukrayini vidpovidno do yevropeys'kykh standartiv : Ukaz Prezydenta vid 10.05.2006 r. № 361/2006 // Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny. - 2006. - № 19. - St. 1376.
20. Sakara, N. Yu. Problema dostupnosti pravosuddya u tsyvil'nykh spravakh : monohrafiya / N. Yu. Sakara. - Kharkiv : Pravo, 2010. - 256 s.
21. Podatkovyy kodeks Ukrayiny vid 02.12.2010 r. № 2755-VI // Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny -2010. - № 92 (10.12.2010) (Ch. 1). - St. 3248.
22. Aires v. Portugal (dec.), no. 21775/93, D.R. no. 81-B, p. 48.
23. Perdigao v. Portugal, no. 24768/06, § 41, 16 November 2010.
24. Kurs tsyvil'noho protsesu : pidruchnyk / V. V. Komarov, V. A. Bihun, V. V. Barankova ta in. ; za red. V. V. Komarova. - Kharkiv : Pravo, 2011. - 1352 s.
Sakara N. Y., Candidate of Legal Sciences, Docent of civil procedure department of Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkov, Ukraine.
e-mail: Natalija_sakara@mail.ru
Court fee legal nature
In the article the author attempts to determine court fee legal nature He comes from that court fee is included in the composition of court costs. Consequently these concepts are correlated as part
and unit. Thus part adopts signs characteristic from unit, saving the feature. Court costs are statutory expenses (monetary resources) of parties, other persons participating in the case, born by them in connection with it consideration and permission, and in case of their exemption are expenses of the state that it carries in connection with permission of certain case. They perform two functions: compensation to the participants of process their expenses related to consideration of the case, and stopping from illegal and unconscientious judicial behavior.
The author comes from that court fee is not the type of state duty, as these payments have different purviews. Court fee is paid only at an appeal to the court, and state duties - to another unjudicial organs. In addition, in the national legislation since 1 January 2006 both payments are examined as national taxes and collections.
Legal nature of court fee it is suggested to determine taking into account those functions that it executes. Firstly, due to court fee the special fund of the state budget is filled up. Its facilities go to financing the functioning of the judicial system. A person, paying it, executes his public obligation. Secondly, the payment of court fee prevents illegal judicial behavior, stimulates parties to the extra-judicial settlement of dispute. Paying court fee a person discharges duties, envisaged by a procedural legislation.
It is suggested to understand court fee as a payment to the budget that is realized for specific public and procedural obligations fulfillment due to person's realization of his access to court for the legal defense right or due to person's court decree according to Law of Ukraine "About Court fee", the payment of which should entail some legally significant actions on this person as a receipt of "special benefit". The last mentioned should appear during writ, application, claim examination and appropriate court decision taking by results, that is in judicature for the purpose of person's rights, interests and freedoms protection.
Keywords: court costs; state duty; court fee; functions of court fee; public obligation; procedural obligation.
Hadiuwna do pedKomzii 25.02.2016 p.
