CC BY
115
УДК 342.821(477)
С. М. Марцеляк
ЗАСАДА Р1ВНОГО ВИБОРЧОГО ПРАВА ПРИ ВИБОРАХ НАРОДНИХ
ДЕПУТАТШ УКРА1НИ
Одшею гз базових засад вибор1в народних Оепутапив Украгни на рн;ш гз засадами загалъних, прямих /' вшьних вибор1в виступае засада р1вного выборного права, що е проявом загалъного конституцтного принципу р1вноспп людини /' громадянина. Дана засада у найбшьиий .\iipi вкИювЮас сучаснт демократичны сутностг тституту вибор1в, гарантуючи рншу участь виборщв у формувант парламенту держави. Реальшсть же р1вност1 виборчого права на виборах народних Оепутапив Украгни потребуе детального законодавчого закртлення даног засади /з урахуванням свтовог практики, а також забезпечення и безпосереднъого дотримання на парламентсъких виборах. 3 огляду на це и вбачаютъся актуалъними питания сутностг засади р1вного виборчого права при виборах народних Оепутапив Украгни.
Засада р1вного виборчого права передбачае, що громадяни Украгни, ят маютъ виборч1 права, маютъ ркич можливост1 щодо гх реал1заци та берутъ участь у виборах на рнших умовах, гм гарантуютъся однаковг форми, способи /' засоби захисту порушення суб 'ективного активного /' пасивного виборчого права.
Виконано анал1з теоретичних положенъ та 1дей, норм виборчого законодавства, що стосуютъся сутностг та зм1сту засади р1вного виборчого права при виборах народних депутат ¡в Украгни, визначено и переваги /' проблеми забезпечення, а також обхрунтовано прюритетт напрямки гарантування р1вност1 виборчих прав на парламентсъких виборах.
Киочов'г слова: засади вибор1в, виборщ, р1вне виборче право, виборчий процес, народт депутати Украгни
Постановка проблеми. Одшею ¡з базових засад вибор1в народних депутат!в Украши на р1вш ¡з засадами загальних, прямих 1 вшьних вибор1в виступае засада р1вного виборчого права, що е проявом загального конститущйного принципу р1вносп людини 1 громадянина. Дана засада у найбшьиий м1р1 вщповщае сучаснш демократичны сутносп ш статуту вибор1в, гарантуючи р1вну участь виборщв у формуванш парламенту держави. Реальшсть же р1вносп виборчого права на виборах народних депутат!в Украши потребуе детального законодавчого закртлення дано! засади ¡з урахуванням свповоУ практики, а також забезпечення й безпосереднього дотримання на парламентських виборах. 3 огляду на це й вбачаються актуальними питания сутносп засади р1вного виборчого права при виборах народних депутате Украши.
Аналгз останнгх дослгдженъ г публгкацгй. Зазначимо, що деяю аспекти розумшня принципу р1вного виборчого права та його застосування на виборах рашше вже розглядались такими вченими як А. С. Автономов, Г. Н. Андреева, Т. В. Герасименко, Л. А. Окунькова, С. В. Радченка, Б. А. Страшун, В. М. Шаповал та шип. Разом ¡з тим, щ дослщження здебшыпого розкривають лише загальш питания р1вносп виборчого права у виборчому законодавста сучасних краш св1ту поза комплексною характеристикою становления дано! засади як невщ'емно! складово'1 демократичних вибор1в, особливостей 1 проблем р1зних пщход1в до визначення принципу р1вного виборчого права. Саме тому метою нашо! робота е анал1з теоретичних положень та щей, норм виборчого законодавства, що стосуються сутносп та змюту засади р1вного виборчого права при виборах народних депутат!в Украши, визначення й переваг 1 проблем
забезпечення, а також обгрунтування прюритетних напрямив гарантування р1вносп виборчих прав на парламентських виборах.
Викладення основного матергалу. Передуам, вщмггимо, що щея р1вного виборчого права вироблялися у XVII-XVIII ст. в рамках концепцп природного права як наслщок несправедливого обмеження виборчих й шших прав громадян. Хоча у т1 часи здебшыпого йшлося, передуам, про загальшсть виборчих прав, тод1 як 1х р1внють вщходила на другий план 1 не завжди дотримувалась. Зокрема в XIX ст. у виборчому законодавста заруб1жних краш була передбачена практика плюрального вотуму, сутнють якого його розробник Дж. С. Мил вбачав у надання додаткових виборчих прав бшып зд1бним 1 осв1ченим громадянам. Так, наприклад, у Великш Британи на виборах депутат! в нижньо! палати парламенту до 1948 р. юнувала практика надання окремим категор1ям виборщв додаткових голоав - випускникам ушверситет1в, власникам нерухомосп поза мюцем постшного проживания 1 т.д. В Австри за законом1896 р. за кур1ально1 виборчо! системи на парламентських виборах громадяни, яи входили до курш великих власншав, мюькоТ громади, торгово-промислово! палати або сшьськоТ громади, також мали додаткове право голосу 1 в кури загального виборчого права. Так само 1 в Бельги у 1890 р. при виборах до палати депутат! в допускалось надання додаткового голосу одруженим (овдовшим) особам з тридцяти п'яти рою в, яю мали законних дггей 1 сплачували податок щонайменш п'ять франюв; особам з двадцяти п'яти роюв, яи мали вщповщний майновий ценз. А особи, яю мали середню або вищу освггу, чи обшмали визначену законом публ1чну посаду - мали два додаткових голоси.
3 приводу принципу надання додаткових голоав висловлювались р1зш думки, вказуючи, з одного боку, на його практичну щншсть 1 справедливють, а, з шшого боку, на порушення ним р1вносп громадян. Ж.-Ж. Руссо у даному раз1 виходив з ще! народного суверенитету, що передбачае його р1вний подш м1ж уама громадянами, а отже й означав природне (а не надане державою, яка не може встановлювати будь-якч коефщенти голоав) однакове для вах право голосу на виборах до представницьких оргашв. Натомють доцшьнють принципу надання додаткових голоав головною м1рою обгрунтовувалося розумшням виборчого права як сусшльно! функцп, виконувати яку держава уповноважуе громадянина. Держава сама вправ1 позбавляти окраш групи громадян виборчих прав, а шших над1ляти додатковими голосами, якщо це вщповщае загальносощальним штересам. Л. А. Шалланд зауважуе, що у дшсносп люди об'ективно не е р1вними у сво1х сощальних чи моральних якостях, а тому з метою обрання до представницького органу дшсно кращих людей, д1ючи не в приватному, а загальному штереа, диференщащя окремих груп виборщв е цшком виправданою.
Вщмггимо, що як критерп надання додаткових голоав визначались р\зн'\ якосп особи, зокрема це майновий, освггнш, вшовий, становий та шип цензи. Одним ¡з найбшып недосконалих критерпв е майнова забезпечешсть, оскшьки якосп особи як громадянина та виборця безпосередньо не залежать вщ й багатства, а надання заможним громадянам додаткових виборчих прав лише заглиблювало сощальну несправедливють та класову боротьбу. Щодо цензу майновоТ забезпеченосп Мшл 1 Шалланд наголошували на неможливосп об'ективно ставити множиннють голосування в залежшсть вщ заможност1 виборця, яка сама по соб1 не характеризуе його гщносп.
Осетий критерш плюрального голосування передбачав надання додаткових голоав особам, яю мають ушверситетсью дипломи, що пов'язано з розумовою вшщстю таких оаб пор1вняно з загальною масою населения. Однак, варто погодитись ¡з тим, що наявшсть у громадян не просто початково!, а саме середньо! чи вищо! освгги, шдтверджено! певним дипломом, ще не вказуе на справжш переваги чи активну участь штел1генци у полпичному житп краши. Наявнють у громадянина диплому е формальним критер1ем 1 не обов'язково говорить про його сощально-моралып якосп як
виборця, тим бшыпе що у минул1 часи здобуття пдно! освгги вимагало значних матер1альних витрат, що фактично об'еднуе освггнш 1 матер1альний цензи. Надання ж осв1ченим громадянам додаткових голоав також лише загострювало би конфронтацш м1ж штел1генщею та звичайним народом. Незначна частка штел1генци у виборчому корпус! в будь-якому раз1 не могла би призвести до й суттевого впливу на результата вибор1в навпъ з урахуванням додаткових голоав осв1чених виборщв.
Видшення критер1ем плюрального голосування сусшльного становища особи (пщприемець, вчений, громадський д1яч тощо) так само головною м1рою обгрунтовувалось й особливим розумовим розвитком, зд1бностями, репутащею та сощальною вагою. Вважалося, що таю особи мають бшыш заслуги, авторитет 1 значения у суспшьств1 пор1вняно з загальною масою шших виборщв, а тому мае право здшснювати бшыний вплив на формування представницьких оргашв. Проте як 1 випадку багатих 1 осв1чених громадян, за цим критер1ем також неможливо надати ушверсальну оцшку (в екв1валенп додаткових голоав) цшносп певного вченого чи шдприемця. Варто вказати 1 те, що таи особи, з одного боку, через свою не чисельнють так само не спроможш за допомогою додаткових голоав ¡стотно впливати на процес голосування, а, з шшого боку, в силу свого сощального становища 1 так вже мають низку сощально-економ1чних 1 полггичних переваг вщносно звичайного громадянина.
1снував 1 вжовий коефщент для надання додаткових голоав особам, яю досягли певного вшу. ЕЛ к розглядався як своерщне свщчення досвщу 1 полггичноУ зршосп громадянин, голос яких повинен мати бшыпу вагу ашж голос молодг Надшення старших за вшом виборщв одразу декшькома голосами по-суп було визнанням, винагородою за його багатор1чну полггичну активнють. Перевагою в1 ко во го цензу вбачаеться те, що на вщмшу вщ майнового, освггнього чи станового ценз1в вш мае загально сощальний характер, ¡з плином часу доступний кожному виборцю. Хоча вшовий коефщент попри сво! переваги також був досить умовним з огляду на вщсутшсть переконливо'1 аргументацп з якого саме в1ку громадянам мають надаватись додатков1 голоси.
Ще одним критер1ем плюрального голосування виступав амейний стан особи, зокрема передбачалось надання додаткових голоав главам амейств чи просто одруженим громадянам. Одружеш громадяни на вщмшу вщ неодружених мають значно бшыпе обов'язив 1 вщповщальносп, е бшып зршими 1 сощал1зованими, а тому вони повинш мати бшыпе прав, у тому чист й виборчих прав. 1снувала також точка зору, за якою глава амейства мав одержувати додатков1 голоси за свою дружину 1 неповнолггшх детей, яи перебували на його утриманш, що серед шшого розглядалось як своерщна компенсащя за позбавлення ж1нок виборчих прав. Вказане обгрунтовувалось близьюстю полггичного св1тогляду чоловшв 1 1х дружин, зокрема Р1вс зауважуе, що <лм'1 голосують однаково, оскшьки як чоловши, так 1 жшки одного сощального р1вня зазвичай мають однаков1 полггичш ¡деали та ¡нтереси. Однак, ютотним недсшком тако! практики було позбавлення можливооп бути представленими на виборах незам1жних жшок 1 вдов, а тому плюральний вотум чоловша навряд-чи може розглядатись як непряме надання жшкам виборчого права. Так само й надання громадянину додаткових голоав за наявнють у нього неповнолггшх дггей е досить сумшвним критер1ем, адже багатоамейшсть, хоча 1 покладае на голову ам'Т бшыпе обов'язкчв, проте сама по соб1 ще не свщчить про його полггичну зршсть, здатнють краще шж неодружеш чи безд1тш громадяни брати участь у формуванш представницького органу.
Вщтак, вищерозглянуп коефщенти попри певш переваги мають й значш недолши, яи намагались усунути поеднанням р1зних коефщ1ент1в. Проте 1 такий пщхщ призводив до суперечливих ситуащй надання окремим громадянам навпъ близько
десяти додаткових голоав, а у Швецй деяи виборщ на мюцевих виборах могли мати аж до ста голоав [1, с. 321-322]. Попри теоретичну цшшсть плюрального голосування його практичне впровадження видаеться неможливим через вщсутнють загального ушверсального критерш, який би забезпечував дшсно обгрунтований 1 сощально виправданий розподш м1ж виборцями додаткових голоав.
Вщповщно до цього, на сьогодш, починаючи з XX ст., плюральний вотум не використовуеться у виборчш практищ розвинених краш. Замють надання окремим виборцям за р1зними критер1ями додаткових голоав широко визнаним е принцип р1вного виборчого права, що мае природно-правову природу 1 грунтуеться на щеях народного суверештету, свободи та р1вносп вах громадян, якт в однаковш м1р1 мають право виршувати долю народу, а отже й формувати представницькт органи держави [2, с. 27].
Зазначимо, що принцип р1вного виборчого права виступае неодмшним елементом сучасно! демократично! виборчо! системи. Даний принцип безпосередньо вщображений 1 в Конвенцй про стандарта демократичних вибор1в, виборчих прав 1 свобод у державах-учасницях Ствдружносп Незалежних Держав, а саме як право кожного громадянина мата один голос або кшька р1вних з шшими громадянами голоав 1 здатнють здшснити на р1внш основ! з шшими громадянами свое право голосувати, причому його голос мае таку ж вагу, як 1 голос шших виборщв. Р1вшсть як засада сучасних демократичних вибор1в розкриваеться й в ¡нших положениях названо! Конвенцй, а саме при проведенш голосування в одномандатних чи багатомандатних виборчих округах утворення цих окрупв на р1внш (за кшькютю виборщв) основу р1вний 1 безперешкодний доступ кожного виборця на виборчу дшьницю 1 в примщення для голосування; створення можливосп дострокового голосування, голосування поза примщенням для голосування або шших процедур голосування, якщо виборець не може проголосувати у звичайному порядку; р1вш можливосп для громадян висувати свою кандидатуру на виборах, встановлення обмежень для кандидате, яи на виборну посаду на новий термш; заборона використання кандидатами у виборчому процеав переваг свого службового становища чи професй [3, с. 27-35].
Таким чином, засада р1вного виборчого права передбачае р1вшсть не тшьки самого активного та пасивного виборчого права громадян, але й умов 1х реал1зацй. Вщповщне розумшня сутност1 засади р1вного виборчого права вщображено 1 в профшьному Закош Украши «Про вибори народних депутат!в Украши», ч.1 ст.З якого визначае р1вшсть вибор1в народних депутат!в Украши в учасп в них громадян Украши на р1вних засадах. Зпдно з чинним виборчим законодавством р1внють виборчих прав громадян насамперед забезпечуеться наявшстю у кожного виборця в одномандатному та загальнодержавному округах по одному голосу (тобто р1вно! к1лькост1 р1вних голос1в), який виборець може використати тшьки на однш виборчш дшьнищ, де в1н включений до списку виборщв. При цьому, не менш важливе значения на р1вш ¡з вищевказаним мае р1внють умов реал1зацп виборчого права (не мають створюватись перешкоди чи прившеТ для участ1 громадян у виборах), без якоТ навряд-чи можна було би говорити про реальну р1вшсть вибор1в. Реальшсть р1вного характеру вибор1в т1сно пов'язана 1 з р1вшстю умов використання ус1ма суб'ектами виборчого процесу вах доступних ефективних форм, способ1в 1 засоб1в захисту !хшх виборчих прав. Усе це в комплекс! покликано забезпечити р1вшсть можливостей виборщв впливати на хщ \ результата вибор1в.
В Укра!н1 кожен виборець мае однакову (р1вну) кшькють голос1в - по одному голосу в одномандатному та загальнодержавному виборчих округах на виборах народних депутате Украши. При цьому, слщ вказати, що у виборчому законодавста деяких заруб1жних кра!н виборщ можуть мати бшыпу кшькють голоав [4, с. 335].
Надання громадянам двох i бшыпе голоав не буде порушенням принципу р1вного виборчого права, якщо в результат! Bei виборщ матимуть однакову кшькють голоав. Голосування виборця бшып шж одного разу, що мало б наслщком порушення принципу р1вного виборчого права, унеможливлюеться через передбачену виборчим законодавством Украши заборону включения громадянина до виборчих списюв бшып шж на однш виборчш дшьнищ.
Вибори народних депутат!в Украши вщбуваються одночасно в одномандатному та загальнодержавному виборчих округах за змшаною виборчою системою. У загальнодержавному окруз1 голосують Bei громадяни, тому питома вага голосу кожного окремого виборця однакова. Це ж з метою дотримання принципу piBHoro виборчого права мае забезпечуватись i в одномандатних округах, що вимагае утворення виборчих окрупв з приблизно однаковою кшькютю жител1в. У такому pa3i народш депутата Украши в одномандатних виборчих округах обиратимуться практично вщ однаково'1 кшькосп виборщв. Таке правило щодо вщносно! piBHOCTi виборчих окрупв як одше! з складових принципу р1вних вибор1в мае ч1тко регламентуватись виборчим законодавством. Зокрема ч.2 ст. 18 Закону Украши «Про вибори народних депутат! в Украши» вщ 17.11.2011 р. встановлено, що одномандатш округи утворюються в межах Автономно! Республши Крим, областей, мют Киева i Севастополя з приблизно р1вною кшькютю виборщв в кожному окрузг А вщхилення кшькосп виборщв в одномандатному окруз1 не може перевищувати дванадцяти вщсотюв ор1ентовно1 середньо'1 кшькосп виборщв в одномандатних округах [5].
При цьому, важливого значения задля збереження норми представництва е своечасний перегляд меж виборчих окрупв, оскшьки цшком лопчно, що чисельшсть виборщв в рамках виборчих окрупв може змшюватись, вже не вщповщаючи середнш кшькосп населена виборчих окрупв, яка i3 часом теж може мшятись. Наприклад, у Бельгй перегляд меж окрупв мае проводитись щонайменш один раз на десять роив (у зв'язку i3 переписом населения) [6, с. 350], а в Имеччиш межч окрупв переглядаються, якщо чисельност! населения в одному окруз1 вщхиляеться б1льше н1ж на 33,3% вщ середньо'1 к1лькост1 населения виборчих окрупв [7, с. 38].
До засад piBHOCTi вибор1в чинним Законом Украши «Про вибори народних депутате Украши» вщ 17.11.2011 р. вщноситься i те, що Bei суб'екти виборчого процесу (кандидата та вщповщш партй) на парламентських виборах мають piBHi права i можливост1 брата участь у виборчому процесг У даному pa3i засада piBHoro виборчого права забезпечуеться низкою закршлених виборчим законодавством гарантш, що передбачае заборону будь-яких прившеш чи обмежень кандидате у народн1 депутата Украши; заборону втручання оргашв публ1чноТ влади у виборчий процес, кр1м прямо визначених законом випадюв; piBHe i неупереджене ставлення оргашв публ1чно1 влади (ix службових i посадових oci6) та засоб1в масовоТ ¿нформацй до суб'екпв виборчого процесу; заборону використання суб'ектами виборчого процесу на фшансування передвиборно'1 аптацй ¡нших кошт1в, кр1м кошпв виборчих фонд1в [5]. KpiM цього, гараттею piBHOCTi Bnoopiß виступае й неможливють балотування кандидата одразу в дектлькох одномандатних виборчих округах, а сам порядок висунення та статус Bcix кандидате у народн1 депутати Украши е однаковим.
Перевагою сучасного виборчого законодавства Украши у забезпеченш реальносп засади piBHoro виборчого права вбачаеться вщсутнють в Украш1 на парламентських виборах кур1ально'1 системи та фжсованого представництва у Верховн1й Рад1 Украши для певних груп чи прошарюв населения.
Зазначимо, що система кур1альних вибор1в передбачае под1л виборщв за р1зними ознаками на вщповщш кате гор ii (курй), кожна з яких обирае власних депутат! в до представницького органу держави. Критер1ями формування курш могли бути
нащональш, релЫйш, станов1 чи mini ознаки, a cami Kypiï îctotho вщр1знялися одна вщ одно'1 за ici лыа стю виборщв чи наданих ш мандат! в, у результат! чого представництво курш у парламент! було не р1вним. Корпоративш вибори найбшыпе бути поширеш у феодальну епоху (наприклад, у Прусп з 1849 р. до 1918 р. [8, с. 387-388]), проте деяю рудимента кур1ально'1 виборчо'1 системи збер1гались i донедавна (в 1талп з 1928 р. до 1944 р., у Португали за Конститущею 1933 р. [9, с. 184], у Швденно-Африкансьюй Республ1щ, в Югослави за Конститущею 1974 р. Слщ вказати i те, що кур1альний пщхщ на виборах i по сьогодш юнують спещальш Kypiï для родоплемшних вожд1в у таких крашах як Ботсвана, Гамб1я, Сьерра-Леоне [4, с. 336]. Загалом же наголосимо, що кур1альш вибори не вщповщають сучасним стандартам р1вних демократичних вибор1в, осюльки призводять до HepiBHoro представництва населения, надаючи перевагу або обмежуючи цшшсть голоав тих чи шших сощальних груп.
За системи фшсованого представництва окремим групам громадян в обов'язковому порядку гарантуються мюця у парламент!. Фшсоване представництво, як правило, покликане на забезпечення прав жшок або р1зних сощальних менших, яи на законодавчому pibhî одержують cboï квота мюць у представницькому оргаш держави. Зокрема у Бангладеш! 30 з 330 депутатських мандат!в закршлено за жшками, у Иордани мюця у парламент! видшяються окремо для християн i черкеав, у Словеш'1 -для угорщв i 1тал1йц1в, у Тайван1 - для коршного населения [10, с. 107], в 1нди -двадцять два в1дсотки мандат!в вид1лено для каста i племен недоторканих [10, с. 40], у Францп дванадцять сенатор!в призначаються у спец1альному порядку Вищою радою француз1в, яи мешкають за кордоном [4, с. 336-337]. У будь-якому pa3i, попри позитивну мету фшсованого представництва у парламент!, такий пщхщ безумовно суперечить принципу р1вного виборчого права i може використовуватись для завуальованого встановлення виборчих привше'1'в чи обмежень для окремих сощальних груп. У той же час, бшып прогресивним вбачаеться створення державою умов, яю би забезпечували pibhi можливост1 bcîm громадянам брата участь у виборчому npoueci, обирати та бути обраними до представницького органу.
Висновок. Отже, шдсумовуючи щодо вищевикладеного, шдкреслимо, що засада piBHoro виборчого права передбачае, що громадяни Украши, яю мають внбор1н права, мають pi в Hi можливосп щодо ïx реал1защ'1 та беруть участь у виборах на р1вних умовах, ÏM гарантуються однаков1 форми, способи i засоби захисту порушення суб'ективного активного i пасивного виборчого права.
Список використано'1 лггератури
1. Шаповал В. М. Сучасний конституцюнал1зм : моногр. / В. М. Шаповал. - К. Салком; Юршком 1нтер, 2005. - 560 с.
2. Шаповал В. Вибори як форма безпосередньо'1 демократи: питания icTopiï, Teopiï i практики / В. Шаповал // Reforma prawa wyborczeqo w Polsce I na Ukrainie ; pod redakcja Petro Steciuka i Jerzeqo Buczkowskieqo. - Przemysl, 2004. - P. 27.
3. Виборче законодавство: украшська практика, м1жнародний досвщ та шляхи реформування / за заг. ред. С. В. Радченка. - К. : Факт, 2003. - 258 с.
4. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. В 4-х т.: учебн.. / отв. ред. Б. А. Страшун. - М. : Изд-во БЕК, 1996. - Т. 1-2. . - 778 с.
5. Про вибори народних депутате Украши :Закон Украши вщ 17.11.2011 р. № 4061-VI // Вщомосп Верховно'1 Ради Украши. - 2012. - № 10. - Ст. 73.
6. Конституции государств Европы : в 3 т. / под общей ред. Л. А. Окунькова. - М. : НОРМА, 2001. - Т. 1. - 824 с.
7. Герасименко Т. В. Принципы выборов в органы государственной власти и местного самоуправления в Российской Федерации : дис... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 Конституционное и муниципальное право. - Тюмень, 2003. - 243 с.
8. Андреева Г. Н. Конституционное право зарубежных стран : учебн. / Г. Н. Андреева. -М. : Эксмо, 2005. - 656 с.
9. Автономов А. С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебн. / А. С. Автономов. - М. : ТК Велби, Проспект, 2006. - 548 с.
10. Поабник з розробки виборчих систем : наук.-практ. вид. - К. : Нора-Друк, 2003. -168 с.
Стаття надшшла до редакцй 15.11.2013 р.
S. М. Martselyak
THE PRINCIPLE OF EQUAL SUFFRAGE IN THE ELECTION OF PEOPLE'S
DEPUTIES OF UKRAINE
One of the basic principles ofparliamentary elections in Ukraine at the level of general principles, direct and free elections is the principle of equal suffrage, which is a manifestation of the constitutional principle of equality and civil rights. This principle corresponds to the greatest extent in modern democratic nature of elections Institute, ensuring equal participation of voters in the formation of the state parliament. Reality also equal suffrage in the election of deputies of Ukraine requires a detailed legislative consolidation of the principles taking into account international practices and ensures compliance with its direct parliamentary elections. Issues relevant entity principles of equal suffrage in the election of people's deputies of Ukraine.
The principle of equal suffrage states that citizens of Ukraine who have the right to vote, have equal opportunities for their realization and participate in elections on an equal footing, they are guaranteed the same forms, methods and means of protection violation subjective active and passive suffrage.
The analysis of theoretical positions and ideas, norms of electoral legislation regarding the nature and content of the principle of equal suffrage in the election ofpeople's deputies of Ukraine is made; also it was determined its advantages and problems ofproviding, as well as substantiated priority directions of ensure equal voting rights in parliamentary elections.
Keywords: principles of elections, voters, equal suffrage, electoral process, people's deputies of Ukraine
УДК 343.23(477)" 13/16"(045)
О. В. Патлачук
1СТОРЮГРАФ1Я ДОСЛ1ДЖЕННЯ1НСТИТУТУ ЗЛОЧИНУ У ПРАВ1 ВЕЛИКОГО КНЯ31ВСТВА ЛИТОВСЬКОГО
Проблеми державност1, права та социального життя Великого княивства Литовсъкого досл1джувалися протягом майже двох столтъ. Достатнъо поено реконструйована icmopin кнпивства, його суспшьний i державний лад. Тривае вивчення литовсько-руського права. Однак не eci тститути права Великого княивства Литовсъкого е достатнъо досл1дженими науковцями. Сказане поеною лирою стосуетъся тституту злочину. Bidcymni комплекст досл1дження злочишв, ят розглядалисяу р1зних судах Великого княз1вства Литовсъкого; не простежена еволющя тституту злочину в Литовсъко-Русъкт держав1; не встановлювалися eidMWHOcmi, ят тнували м1ж нормами писаного права i тими нормами, ят вживалися у правозастосуванш.
K.uonoei слова: злочин, право, статут, тститут злочину, суд, icmopin, процес, держава, спадщина, кодекс.
