CC BY
227
КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВО
iменi Ярослава Мудрого, академк НАПрН Украни, м. Харш
Микола 1ванович Панов,
д-р юрид. наук, професор Нацюнальний юридичний унверситет
УДК 343.21:341.645(4)
ПРИНЦИП ПРАВОВОУ ВИЗНАЧЕНОСТ1 У ПРАКТИЦ1 еВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ I ПРОБЛЕМИ ЯКОСТ1 КРИМ1НАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАУНИ
У статт1 розглядаються основт положення принципу правовог визначеност1 у практиц бвропейського суду з прав людини, з'ясовуеться його вплив на забезпечення якост1 нацонального криминального законодавства та дотримання принципгв верховенства права I законност1 в судовш практищ з криминальных справ. Вгдзначавться, що категор1я «якгсть закону про кримтальну вгд-повгдальнгсть», що тгсно пов'язана з принципом правовог визначеност1, включав широкий спектр проблем, найважлившою з яких в проблема точностг кримтально-правових норм. Розкривавться змгст даног багатогранног категори з точки зору ргзных гг аспектгв: гносеологгчного, логгчного, лтгвктичного, прагматичного I на щй основ1 розглядаються суттст риси I властивост1 точ-ност1 кримтально-правових норм, що виступають необхгдною умовою забезпечення якост1 закону про кримтальну вгдповгдальтсть. Одночасно з'ясовуються окрем1 недолжи чинного криминального законодавства, вносяться пропозица щодо гх усунення.
Ключовi слова: принцип правово1 визначеносп, яюсть закону про кримтальну ввдповвдаль-тсть, тотожшсть кримшально-правових норм, гносеолопчний аспект, лопчний аспект, лшгвгс-тичний аспект, прагматичний аспект, точшсть кримшально-правових норм, законодавча техтка.
Принцип правовог визначеност1 в бвропейськш конвенцп про захист прав 1 основоположних свобод людини в1д 4 листопада 1950 р. (дал1 - Конвенщя) не знайшов свого безпосереднього закршлення. Проте цей принцип, який висту-пае необхщною умовою 1 засобом реал1зацп принципу верховенства права та
шших фундаментальних положень сучасного бвропейського права, однозначно випливае з !! змюту. Так, статт 2, 5, 8-12 Конвенцп встановлюють вимоги щодо наявност правових пiдстав для усяких допустимих обмежень прав, гарантова-них Конвенщею; ст. 6 (ч. 1) встановлюе обов'язкову правову регламентацiю процедури визнання винност обвинуваченого; ст. 7 закршлюе правову визна-ченiсть злочину i покарання, що за нього застосовуеться, тощо. Саме з цих вщправних положень виходить практика бвропейського суду з прав людини (далi - Суд) з конкретних справ про захист прав i основоположних свобод людини, у тому числ зi справ щодо застосування норм нащонального кримЬ нального законодавства, держав - учасниюв Конвенцп. Пiдкреслюючи у своТх рiшеннях положення Конвенцп стосовно принципу правово! визначеностi, Суд неодноразово вказував, що вш виходить iз наступних вимог до нащональних нормативно-правових акив, щоби вони вважалися законом для щлей Конвенцп!: 1. «Нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинов1 як ор1ентир правовог поведтки I гг насл1дк1в, достаттм за тих правових норм, що застосовуються у конкретнш справ1». 2. «Норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необх1дною точтстю (справа «Сандi Таймз проти Сполученого Королiвства»)». У справi «Кантош проти Францп» Суд зазначив, що закон мае в1дпов1дати як1сним вимогам: бути доступним I перед-бачуваним. У справi «Коккшаюс проти Грецп» а також у справах «8.Я. проти Сполученого Королiвства» та «К. - Н.Ж проти Шмечини» Суд вказував, що заявник скаржиться, що кримтальний закон е настшьки неч1тким, що не можна зрозум1ти, яка саме поведтка заборонена [3, с. 94-96, 99- 102; 5, с. 104- 122, 168-186; 14, с. 163- 167, 178-186; 17, с. 43-46; 18, с. 729-731].
Отже, з наведеного можна зробити висновок, що бвропейський суд виходить з того, що нащональш правовi акти вважаються законом, придатним для досягнення щлей Конвенцп, коли вони в щлому вщповщають принципу правово! визначеност i задовольняють наступним основним вимогам: доступност1, передбачуваностг, ч1ткост1 визначення злочину I покарання за нього, наявност1 тдстав I процедури визнання особи винною у вчинент злочину тощо. При цьому доступтсть закону завжди пов'язуеться з його офщшним опублшуванням, коли громадяниновi надана можливкть знати приписи, що в ньому мютяться, i орiентуватися, яка саме правова норма застосовуеться до даного випадку. Це стосуеться й шдзаконних правових акпв, коли вони деталiзують i розвивають загальш положення, закршлеш у закош. Передбачуватсть закону - транспа-рентшсть (прозорють) - означае достатньо повне i зрозумше для громадян закршлення в ньому правових приписiв чи заборон, що дае необхщш уявлення про сощальш очшування щодо переваг чи обмежень (правових наслщюв), яы е результатом дп його норм. З ще! ознаки закону випливае, що вш виступае як «правовий орiентир» при обраннi особою того чи шшого варiанта поведiнки (негативно! чи позитивно!) i завжди пов'язаний з в1дсутн1стю в ньому прогалин та суперечностей. Визначетсть закону сввдчить головним чином про його як1сть: чггюсть, конкретшсть i вичерпшсть формулювань у ньому злочинiв та
1х ознак, а також покарань, установлених за щ злочини. Мова йде про доско-налють не тiльки 3MicTy, але й форми закону. З позицп бвропейського суду, норма не може визнаватися законом, якщо вона не сформульована з достаттм ступенем точност1 i внасл1док цього не здатна ефективно регулювати пове-дтку особи. Визначешсть закону означае також фактичну реалiзацiю в зако-нодавствi i сyдочинствi фундаментального принципу nullum crimen sine lege, nulla poena sine lege, i вщповвдно до цього - заборону застосування закону за аналопею. Вимога визначеност закону виконуе функщю можливого i розумо-вого обмеження дискрецшних повноважень пyблiчноí влади, виступае гаран-тiею додержання прав особи, яка притягаеться до юридично! вщповщальность Шдстав i процедури визнання особи винною у вчиненш злочину пов'язана, перш за все, iз безперечним визнанням загального правила, зпдно з яким юридична вiдповiдальнiсть (у тому числ й кримiнальна) може наставати лише за дiяння, якi на час 1х вчинення визнавалися правопорушеннями (злочинами), з одно-часною забороною розповсюдження юридично! сили закону на дiяння, що не були визнаш на час 1х вчинення правопорушеннями (злочинами). Ця вимога означае заборону зворотно! дп законiв у часi, крiм випадкiв, коли вони пом'як-шують чи скасовують юридичну (кримшальну) вiдповiдальнiсть. Нарештi, ця вимога завжди пов'язана зi встановленням у закон i чiткою регламентацiею пiдстави юридично! (кримiнальноí) вiдповiдальностi особи та визнання ii винною у вчиненш правопорушення (злочину), що регламентуеться досить розви-неними системами галузевого матерiального i процесуального законодавства.
Практика бвропейського суду з формування i реалiзацií принципу пра-вово! визначеностi була широко сприйнята нащональними правовими системами держав - учасниыв Конвенцп. З наведених принципових позицш виходить i законодавство та судова практика Украши з кримiнальних справ. Зокрема Конститущя Украши встановлюе: «В Укра'1ш визнаеться i дiе принцип верховенства права» (ст. 8) < ... > Права i свободи людини та 1х гаранта визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави. Держава вiдповiдае перед людиною за свою дiяльнiсть (ст. 3) < ... > Правовий порядок в Укра'1ш Грунтуеться на засадах, ввдповщно до яких нiхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19) < ... > Кожному гаран-туеться знати сво1 права i обов'язки (ст. 57) < ... > Шхто не може вщповвдати за дiяння, якi на час 1х вчинення не визнавалися законом як правопорушення (ст. 58) < ... > Юридична вщповщальшсть особи мае шдивщуальний характер (ч. 2 ст. 61) < ... > Особа вважаеться невинуватою у вчиненш злочину i не може бути шддана кримшальному покаранню, доки ii вину не буде доведено в законному порядку i встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62). Зазначеш та iншi конституцшш вщправш нормативно-правовi положення, в яких зна-ходить вщображення також i принцип правово1 визначеностi, е базовими для чинного кримшального законодавства Украши. Так, Кримшальний кодекс Укра1ни (далi - КК) встановлюе: «Пiдставою кримшально! вiдповiдальностi
е вчинення особою сусшльно небезпечного д1яння, яке м1стить склад злочину, передбаченого цим кодексом (ч. 1 ст. 2); закршлюе, що: «Злочиншсть 1 кара-шсть д1яння, а також шш1 кримшально-правов1 наслщки визначаються законом про кримтальну вщповщальшсть, що д1яв на час вчинення цього д1яння» (ч. 2 ст. 4 КК); визначае: «Злочином е передбачене цим Кодексом сусшльно небезпечне, винне д1яння (д1я або безд1яльшсть), вчинене суб'ектом злочину» (ч. 1 ст. 11); наголошуе, що «Злочиншсть д1яння, а також його карашсть та шш1 кримшально-правов1 наслщки визначаються тшьки цим Кодексом» (ч. 3 ст. 3); «Застосування закону про кримтальну вщповщальшсть за аналопею заборонено (ч. 4 ст. 3 КК)»; кримшальнш в1дпов1дальност1 шдлягае лише особа ф1зична, осудна, що досягла в1ку, з якого може наставати кримшальна в1дпо-вщальшсть (з ш1стнадцяти рошв, а у виняткових випадках - з чотирнадцяти рошв (ст. 22 КК); покарання мае на мет не тшьки кару, а й виправлення засу-джених, а також запобиання вчиненню нових злочишв як засудженими, так 1 шшими особами (ч. 2 ст. 50 КК); покарання не мае на мет завдати ф1зичних страждань або принизити людську пдшсть (ч. 3 ст. 50 КК). На цих принципо-вих позищях Грунтуеться 1 судова практика з конкретних кримшальних справ.
У наущ крим1нального права пост1йно розробляються проблеми, пов'я-зан1 безпосередньо 1з принципом правово1 визначеност1, 1 тим самим багато в чому забезпечуеться впровадження його положень як в науку, так 1 в практику кримшального права. Одшею з найбшьш визначальних та фундамен-тальних проблем кримшального права, пов'язаних з реал1защею принципу правово! визначеност1, е, на наш погляд, проблема якост1 закону про крим1-нальну в1дпов1дальшсть [16, с. 13-48]. Категоргя «якгсть закону про крим1-нальну в1дпов1дальн1сть» (дал1 - кримшального закону) е досить широкою за обсягом 1 включае в себе з точки зору його зм1сту р1зш ознаки (сторони або ж аспекти), що ввдображають сутшсть та особливост1 даного закону. Але в ус1х випадках ця категор1я завжди вказуе на позитивну властивкть закону - його придатшсть, необх1дн1сть та корисн1сть, що обумовлюе в к1нцевому рахунку його дощльшсть 1 ефективн1сть у досягненш завдань цього закону: правового забезпечення охорони прав 1 свобод людини 1 громадянина, власност1, громадського порядку та громадсько! безпеки, довшлля, конституцшного ладу Укра!ни в1д злочинних посягань, забезпечення миру 1 безпеки людства, а також запоб1гання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).
Як наукова проблема, яшсть кримшального закону штегруе в соб1 широкий спектр ввдносно ввдокремлених, хоча й нерозривно пов'язаних 1 досить емних наукових напрям1в: кримшал1защя (декримшал1защя) 1 пенал1зац1я (депенал1зац1я) сусп1льно небезпечних д1янь, юридична терм1нолог1я, тексто-лопя 1 понят1йний апарат крим1нального права, законодавча техшка, крим1-нально-правов1 норми, юридичш конструкц1!, 1нститути та категори Загально! 1 Особливо! частин кримшального права тощо. Узагальнено вс1 вони можуть бути визначеш у вигляд1 юридичних (нормативних) та соц1альних властивос-
тей кримшального закону як важливих показниыв його якоси, що вщобража-ють його сутшсть i формальну визначешсть. До важливих i фундаментальних складових (властивостей) якост закону про кримшальну ввдповщальшсть належить проблема точност1 кримтально-правових норм, яка тюно пов'язана з принципом правово!" визначеност i е, на наш погляд, недостатньо розробле-ною в теорп кримiнального права [12, с. 37-41].
Тут одночасно вщзначимо, що ефектившсть кримiнального закону багато в чому залежить вщ точного i повного опису в ньому сусшльно небезпечних дiянь, визнаних злочинами, тобто вщ точностi кримiнально-правових норм, що утворюють змiст закону про кримiнальнy вщповщальшсть. Аналiз причин, що обумовлюють помилки у правозастосовнш дiяльностi й знаходять вираження у неправильному застосуванш кримшального закону, свщчить про те, що в ïx числi не останне мюце займають неяснiсть, недостатня чггысть правових забо-рон i приписiв, iнакше кажучи - недостатня точшсть даного закону [1, с. 59-67; 4, 103- 108]. Тому точне, повне i доступне за формою викладення кримшаль-но-правових норм у закош про кримшальну вщповщальшсть мае надзвичайно важливе значення для правильно!" квалiфiкацiï злочишв, визначення характеру i ступеня ix сyспiльноï небезпечностi, призначення справедливого покарання.
Поняття «точшсть норм кримшального права», як i поняття «точшсть», що широко використовуеться у фшософп (у теорй' шзнання), включае в себе гносеолопчний, логiчний, лшгвктичний i прагматичний аспекти (рiвнi) як ïï об'ективнi та необxiднi показники [9; 10; 15]. У своему поеднанш вони можуть сввдчити про точшсть (або навпаки неточшсть) правових норм i, вщ-повiдно, про ступшь досконалостi закону про кримшальну ввдповвдальшсть як об'ективну характеристику його якость У свою чергу, щ показники (як вимоги) досить суттево впливають на теxнiкy кримiнального законотворення i на виршення низки важливих проблем у законотворенш, в тому чи^ при вдосконаленнi кримiнального законодавства.
1. Гносеолог1чний аспект точност1 норм кримшального права означае, перш за все, що в закош в узагальненому виглядi вказаш лише найбшьш iстотт i типовi ознаки деяко1 множинност сусшльно небезпечних дiянь (тобто акив поведшки людини) одного i того ж виду (типу), наприклад, таемне викрадення чужого майна - «крадiжка» - у ст. 185 КК, форми зовшшнього вираження яких, маючи вщповщш шдивщуальш риси, в той же час володшть загальними (тотожними) ознаками, або рисами ютотно1 схожост (подiбностi). Виокрем-лення вказаних загальних ознак - результат коштко1 шзнавально1 дiяльно-стi, що включае в себе методи як емшричного вивчення ввдповщних об'ектiв (спостереження, порiвняння, експеримент, вимiрювання), так i теоретичного дослщження (абстрагування, аналiз i синтез, шдукщя i дедyкцiя, перехщ вiд абстрактного до конкретного i навпаки тощо). Причому в цих ознаках мае дiа-лектично поеднуватися абстрактне i конкретне. Це означае, що в правових нормах поведшка суб'екив (заборонена або обов'язкова) описуеться завжди
в узагальненому вигляд1 шляхом видшення 1 закршлення в закош видових ознак, що оптимально вщображають його змкт, властив1 вс1м конкретним формам цього виду (типу) злочинно! поведшки. Так ознаки е результатом абстра-гування (узагальнення), вщволшання в1д несуттевих, не основних рис дано! поведшки [7, с. 43-48; 11, с. 59-68]. У той же час вказаш ознаки мають бути досить конкретними, ч1тко вщображати особливост (своерщшсть) акт1в поведшки одного 1 того ж виду (типу чи класу), !х специф1чш риси, що й дозволяе шдив1дуал1зувати !х, в1др1зняти вщ сум1жних злочинних д1янь 1 в1д д1янь, що не е злочинами. Даш ознаки повинш одночасно оптимально вщображати також 1 сощальш властивост злочину, передуем його сусшльну небезпечшсть. Вони повинш бути необхщними 1 достатшми для встановлення в д1ях особи складу злочину як шдстави кримшально! в1дпов1дальност1 [7, с. 73].
Злочинна поведшка суб'екта, тобто сусшльно небезпечне, протиправне д1яння (д1я чи безд1яльшсть), може бути закр1плена в диспозицГ! статей КК у р1зний спос1б. Як правило, в нш описуються одиничний вид (тип) - вар1ант -тако! повед1нки. Але шод1 вказуеться в альтернатив! деюлька вид1в (тип1в) д1янь; це диспозищя з альтернативними ознаками. В1др1зняючись м1ж собою певною м1рою формою зовшшнього вираження, альтернативн1 д1яння в той же час мають риси ютотно! под1бност1, спрямован1 на запод1яння шкоди одному й тому ж безпосередньому об'екту, 1 на цш шдстав1 визнаються однор1дними, що 1 дозволяе об'еднувати !х в одному склад1 злочину. При цьому перел1к таких вид1в (тип1в) злочинно! повед1нки (д1янь) в одних випадках (у сво!й б1льшост1) е вичерпним, в шших же закон вказуе лише !х приблизний перел1к, який у такому раз1 повинен завершуватися узагальнюючою характеристикою (узагальнюючим термшом). Формулювання в закош так званих «вщкритих» 1 «незавершених» перел1к1в сусп1льно небезпечних д1янь неприпустиме.
2. Лог1чний аспект поняття «точшсть норми кримшального права» вказуе на його зв'язок 1з загальними законами 1 правилами формально! лопки 1 акцен-туе увагу на тому, що останш лежать в основ1 формулювання вщповщних норм 1 закршлення в них сусшльно небезпечних д1янь, визнаних злочинами. Визна-чення у закош правових понять (дефшщш) мають бути емними, повними 1 в той же час короткими, 1з вказ1вкою вс1х обов'язкових ознак, що вичерпно характеризують ввдповщш сусп1льно небезпечш д1яння. За загальним правилом, законодавець вдаеться до використання понять точного значення, як1 характеризуються формальною визначешстю, чггюстю, !х обсяг 1 зм1ст суворо ф1ксован1. Це дозволяе точно визначати обсяг ввдповщних !м явищ реально! д1йсност1, встановлювати ознаки, що утворюють зм1ст цих понять 1 певних склад1в злочин1в, 1 вщтак правильно застосовувати крим1нальний закон.
При цьому використовуються видов1 поняття, яю ввдображають певн1 види явищ (д1янь), у них закршлених, ч1тко ф1ксують основн1 1 суттев1 ознаки цих явищ 1 вказують на !х вщмшшсть в1д явищ шшого порядку. Не можна визнати корисним застосування родових понять для визначення злочинност1 1 кара-
ност сусшльно небезпечних дiянь, оскшьки за обсягом узагальнення вони е надто широкими i не у всix випадках забезпечують точшсть закону, чггысть закршлення в ньому кримшально-правових заборон i приписiв.
Поряд з поняттями точного значення в кримшальному закош у низщ випадюв застосовуються оцточш поняття, обсяг яких за загальним правилом вельми широкий, а об'екти, що в них вщображаються, завжди потребу-ють ощнки конкретних явищ за шкалою: «бшьше - менше», «гiрше - краще». Форми прояву вiдображyваниx у них об'екпв рiзноманiтнi, ознаки, що утворю-ють ïx змiст, невичерпш i можуть бути доповненi новими, рашше не вiдомими ознаками. Зараз законодавець шшов шляхом розкриття в багатьох випадках змкту таких понять (кшьюсш ознаки) у примiткаx до статей КК Украши, що значною мiрою наближае ïx до формально визначених понять i виступае необ-хвдною умовою правильного застосування кримшального закону i виключення можливо'1 аналоги. Такий шдхщ безумовно заслуговуе шдтримки.
3. Лтгвктичний аспект означае, що термши, за допомогою яких в диспози-щях статей КК описуються конкретш види злочинiв, оптимально ввдображають ïx дiйсний змiст. Це означае, що слова або словесш комплекси (словосполу-чення), включенi до вщповвдних статей КК, повиннi характеризуватися одно-значнiстю, семантичною жорсткiстю, чiтко сшввщноситися з поняттями, якi вони призначеш позначати. Термiни, що вживаються в нормах кримшального закону, незалежно вщ того, чи вони е загальнопоширеними, спещально-юри-дичними, теxнiчними або шшими, мають бути позбавленi експресивностi, при цьому виступати особливими знаковими одиницями, що чггко концентрують в узагальненому виглядi (i в той же час досить конкретно) гранично високий рiвень знань про кримiнально-правовi явища, i однозначно ïx вщображати.
Мова кримшального закону мае бути чггкою, доступною i зрозумшою не тшьки юристам, але й широкому колу користyвачiв, мктити необxiдний обсяг шформацп щодо дiянь, що визнаються злочинними i караними [8, с. 29-33]. При визначенш в закош ознак злочину неприпустимо вживати слова штуч-них мов, шшомовного походження (при наявносп аналопв у нацiональнiй мов^, нечiткi (розмитi) термiни, допускати синошмш, полiсемiю, дyблетнiсть, через що поняття, включеш в текст права, втрачають точшсть i визначешсть як яюсну ïx характеристику, а самi термши стають залежними ввд контексту i можуть трактуватися неоднозначно.
4. Прагматичний аспект точноси кримiнально-правовиx норм полягае в тому, що при ïx формулюванш в кримшальному закош мають суворо дотри-муватися сучасш правила законодавчо'1 теxнiки. Це означае, що у КК повинш бути у чггкш формi та у завершеному виглядi викладенi вiдповiднi шститути i норми Загально'1 i Особливо'1 частин кримiнального права, що знаходяться в оргашчнш едностi та взаемозв'язку. Правовi дефiнiцiï мають бути повними, емними i в той же час короткими, лакошчними. У кримшальному закош при формулюванш правових норм мають широко використовуватися не тшьки
традицшш прийоми i засоби законотворчост, але й в силу необхщност засто-совуватися нетиповi правовi приписи: юридичш конструкцп, юридичнi фжцп та презумпцп, якi багато в чому забезпечують правильне розумiння i точне застосування норм кримшального закону. Законодавча техшка повинна вщпо-вiдати принципу системност1 викладення змюту закону: кримiнально-правових норм, юридичних конструкцiй i iнститутiв, вщображати ïx взаемозв'язок i вза-емозалежшсть, уникати суперечностей i прогалин. Дотримання правил законо-давчо1 теxнiки формулювання норм кримшального закону передбачае лопчно обгрунтовану його структуру, внутрiшню узгоджешсть елементiв, що виступа-ють ïï складовими. Останнi повиннi бути розташоваш в логiчнiй послщовно-стi: загальш положення мають передувати конкретним (частковим); загальш норми - нормам спещальним, останнi вiдповiдають першим i сшввщносяться з ними як частка i щле. Прагматичний аспект передбачае, крiм того, оптимальне використання поряд з описовими також i бланкетних диспозицш, як в даний час складають бшьшють у КК. Норми кримшального права, передбачеш в них, визначаються, безумовно, законом про кримшальну ввдповщальшсть. Але вод-ночас окремi складовi цих диспозицiй (термiни, поняття, норми) передбача-ються i в дшчих нормативних актах, що належать до шших галузей права (адмiнiстративного, цившьного, екологiчного, земельного та iн., а в даному разi включаються в кримшальний закон як допомiжнi i обслуговуючi його у кримiнально-правовому регулюванш структурнi одиницi). По вiдношенню до кримшального закону щ елементи бланкетних норм виконують субсидЬ арну (доповнюючу) i конкретизуючу функцй' i не замшюють норм останнього, а лише розвивають i уточнюють (конкретизують) ïx.
Викладене дае пiдстави зробити висновок, що гносеолопчний, логiчний, лiнгвiстичний та прагматичний аспекти ^вш) точностi норм кримшального права у своему поеднанш утворюють певну сукупшсть показникiв (пара-метрiв) як обов'язкових вимог до якост закону, урахування яких у проце^ правотворчостi мае забезпечити оптимальне й достатньо точне формулювання цих норм у закош про кримшальну ввдповвдальшсть i таким чином -високий рiвень якость Це е необхвдною умовою визначення i закршлення у текст закону про кримшальну ввдповвдальшсть точних склад1в злочитв з ч1тко i вичерпно визначеними ïx ознаками. Як бачимо, категорiя «точшсть норм кримшального права» надае можливкть реалiзувати принцип правово1 визначеност у кримшальному правi, що, у свою чергу, забезпечуе втшення на практищ принципiв верховенства права i законност у кримiнальному судо-чинствi як неодмiнниx iдей правово1 держави.
При конструюванш кримiнально-правовиx норм зазначених вимог щодо точностi кримiнально-правовиx норм дотримуються не завжди. Диспози-ц11 статей Особливо1 частини КК внаслiдок рiзноманiття форм зовнiшнього вираження одного i того ж злочину передбачають iнодi не один, а декшька можливих видiв (варiантiв, типiв) злочинно! поведшки, тобто рiзниx форм
одного i того ж дiяння, яю прямо не вказаш в закош, а лише випливають з його змюту. У результат цього характеристика злочину виявляеться вираже-ною лише в загальнш форм^ на високому рiвнi абстрагування, а ознаки його позбавлеш конкретностi, достатньо'1 чiткостi та визначеностi, наприклад, запо-дiяння майново'1 шкоди шляхом обману або зловживання довiрою - ст. 192 КК, хулпанство - ст. 296 КК. У низщ випадюв злочин описуеться в законi шляхом вказiвки лише орiентовного перелiкy ознак вщповвдного дiяння, наприклад, самовiльна без потреби зупинка по1зда, зловживання ошкунськими правами (статтi 283, 167 КК). Така конструкщя кримiнально-правовиx норм не може бути визнана задовшьною, оскшьки мiстить у собi можливiсть вшьно'1 штер-претацп i невизначеностi меж кримшально'1 вiдповiдальностi.
У кримiнальниx кодексах поряд з формально визначеними поняттями застосовуються доволi часто й ощночш поняття. Обсяг та змют таких понять розкриваються i уточнюються лише по ввдношенню до конкретного факту, внаслщок ощночно-шзнавально'1 дiяльностi суб'екта, який застосовуе норму права. Причому в основi висновку про ввдповвдшсть конкретного факту даному ощночному поняттю лежить не тшьки урахування обставин (факта) об'ективного характеру, але певною мiрою i внyтрiшне переконання (розсуд) особи, яка застосовуе закон [7, с. 134- 143; 2, с. 63-64; 6, с. 68-74]. Тому вклю-чення ощночних понять у норми КК ускладнюе ïx розумшня i застосування, i отже, мае бути обмежене.
Термши, за допомогою яких описуються ознаки окремих злочишв, мають певш хиби i тому не завжди можуть тлумачитися однозначно. Так, в окремих статтях КК одним i тим же термтом нерщко позначаються рiзнi поняття, наприклад <4стотна шкода» - у ч. 2 ст. 11 КК i у ч. 2 ст. 182, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 425 КК; «тяжк на^дки» - у ст. 236 i в ч. 2 ст. 245, ст. 248, ч. 2 ст. 364 КК. Iнодi рiзнi термти, включеш в норми КК, позначають фактично одне i те ж поняття - «шкода» - у статтях 364, 3641, 365, 3651, 367 КК, у стат-тях 185, 186, 189, 190 КК i «матерiальна шкода» (збитки) - у статтях 222, 229 КК або «майнова шкода» в ст. 192, ч. 2 ст. 265, ч. 2 ст. 265-1 КК. Мають мюце також випадки, коли рiзнi за змктом поняття позначаються термтами, назва яких мае мiж собою значну схожшть: «ктотна шкода» в статтях 364-364-1, 365, 365-2, 367 КК i «значна шкода» в статтях 361-363-1 КК. У всix наведених недо-лшах, причиною яких е «термшолопчна недостатшсть» (як об'ективне явище), або, в окремих випадках, - певш вади законодавчоТ техшки, термши втрачають важливу ïx яысть - чггку визначешсть, суворе сшввщношення iз поняттями, яы вони покликаш позначати, i отже, стають залежними ввд контексту. Те ж явище ми спостерпаемо i тод^ коли в закош вживаеться кшька термшв, що позначають два або бшьше понять, яы закршлюють ознаки одного i того ж злочину й сшввщносяться мiж собою як «рвд» i «вид». Наприклад, «розповсю-дження» предмета порнографiчного характеру, очевидно, включае також i ïx «збут», через що вживання в диспозицп ст. 301 КК термша «збут» поряд з тер-мшом «розповсюдження» можна визнати зайвим.
Кримшальний кодекс мютить i низку термшв, як вживаються в бага-тьох нормах i тому носять так би мовити «наскрiзний» характер (напри-клад, «насильство», «фiзичне насильство», «загроза насильством», «обман», «зловживання довiрою» та ш.). Вони закрiплюють поняття, що мають у в^х випадках один i той же змкт безвщносно до того, в яку iз кримшально-пра-вових норм вони включеш. При цьому смислове ïx значення законом не роз-криваеться i не визначаеться. Наслвдок цього - неоднакова ïx штерпретащя у правозастосовнш практицi стосовно рiзниx злочинiв. Нарешт, при форму-люваннi кримiнально-правовиx норм використовуються i розпливчаст тер-мши, наприклад, «забруднення моря», «забруднення атмосферного повггря», «втягнення у злочинну дiяльнiсть» тощо, позбавленi чiткостi у визначенш обсягу явищ, якi вони позначають.
Удосконалення техтки конструювання норм Особливог частини КК мае здшснюватися по лшп пошуку бiльш чiткиx i повних формулювань ознак ввд-повщних складiв злочинiв у напрямку оптимального сшвввдношення «конкретного» i «абстрактного». Конструювання кримшально-правових норм, що вiдрiзняються надмiрно високим рiвнем абстрагування, i охоплюють за обсягом декшька форм (видiв) одного й того ж злочину, передбачених в однш i тш же статтi КК, навряд чи дощльне. Ступiнь точностi кримшально-правових норм може шдвищуватися в процесi ïx подальшо'1 диференцiацiï (шляхом «^фука-цп», дроблення, видiлення загальних i спещальних норм). Якщо ж така можли-вiсть вiдсутня, ця проблема може бути виршена за рахунок бшьш детального i чiткого опису конкретного складу злочину з обов'язковою вказiвкою у закош, його форм (видiв), навггь за умови деякого перевищення обсягу i меж диспозицш, прийнятих у законотворчш практищ. Принагiдно зауважимо, що тлумачення правових норм, понять i категорш кримшального законодавства в постановах Пленуму Верховного Суду Украши хоча й сприяе з'ясуванню змюту закону правозастосовувачем, але не виршуе саме по собi повшстю проблеми точностi норм закону про кримшальну ввдповщальшсть.
За загальним правилом у диспозицп статт КК доцiльно в узагальне-ному виглядi описувати лише одиничний вид (варiант, тип) злочинно'1 пове-дшки (дiяння) особи. Важливе значення при цьому мае вказiвка в закош на таш спецiальнi ознаки, як «спо^б», «мiсце», «обстановка», «мотив», «мета вчинення злочину» тощо. Вони уточнюють, конкретизують злочин, вказу-ють на притамаш йому специфiчнi риси, яш вiдрiзняють його вiд iншиx злочишв i вiд дiянь, що не е злочинними. Виправдано також конструювання кримшально-правових норм шляхом опису дешлькох альтернативних форм даного злочину iз зазначенням кожно'1 з них або орiентовного перелжу ознак у поеднанш iз узагальнюючим родовим термiном. Застосування орЬ ентовних (незавершених) перелiкiв при опи^ ознак складу злочину ктотно ускладнюе правильне розумiння i застосування закону i тому не повинно практикуватися у законотворенш.
При формулюванш кримшально-правових норм дощльно уникати ощ-ночних понять, а якщо це об'ективно неможливо, надавати можливо повний перелiк ознак, що утворюють змкт такого поняття (наприклад, ознаки понять «умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокктю», а також «способом, небезпечним для життя багатьох о^б» (п. 4, п. 5 ст. 115 КК) оптимально розкрито в п. 8 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду Украши № 2 ввд 07.02.2003 р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи»). Удосконалення юридично1 термшологп - важливий за^б забезпечення точност кримшального закону. У нормах Особливо! частини КК мае бути ч^ко i лакошчно сформульовано ознаки вщповщних злочишв, забезпечено сувору ввдповвдшсть термiнiв тим поняттям, яю вони призначенi вщображати, виключено розпливчастi та неоднозначнi термши, реалiзовано принцип едностi термiнологiï. Слвд виключити з норм КК видовi термiни, якщо для характеристики одного й того ж злочину чи його ознак у закош вжито термш бшьш високого рiвня узагальнення - родового порядку.
Правильному застосуванню кримшально-правових норм сприяло б також роз'яснення в закош (у Загальнш частиш КК, наприклад, в окремому роз-дШ, або додатку до КК) термшв, що вживаються в багатьох статтях Особливо! частини КК, мають однаковий змют та значення i вщображають одш й ri ж правовi поняття.
Список л^ератури:
1. Анашкин Г. З. Эффективность правосудия и судебные ошибки / Г. З. Анашкин, И. Л. Петрухин // Советское государство и право. - 1968. - № 8. - С. 59-67.
2. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. - М., 1967.
3. Варламова Н. Принцип правовой определенности в практике Европейского Суда по правам человека / Н. Варламова // Конституционное право: Восточноевроп. обозрение. - 2002. -№ 4. - С. 94-109.
4. Вопленко Н. Н. Причины ошибок в правоприменении. Опыт конкретно-социологического изучения / Н. Н. Вопленко // Советское государство и право. - 1982. - № 4. - С. 103-108.
5. Европейский Суд по правам человека. Избранные решения. - М., 2000. - Т. 1.
6. Ковалев М. И. Оптимальное соотношение формального и оценочного в уголовном законе / М. И. Ковалев // Советское государство и право. - 1973. - № 11. - С. 68-74.
7. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / В. Н. Кудрявцев. -М., 1972.
8. Кузнецова Н. Ф. Эффективность уголовно-правовых норм и язык закона / Н. Ф. Кузнецова // Социалистическая законность. - 1973. - № 9. - С. 29-33.
9. Лазарев В. Ф. Проблема точности естественнонаучного знания / В. Ф. Лазарев // Вопросы философии. - 1968. - № 9.
10. Материалистическая диалектика как общая теория развития. Диалектика развития научного знания. - М., 1982.
11. Наумов А. В. Законы логики при квалификации преступлений / А. В. Наумов, А. С. Нови-ченко. - М., 1978.
12. Панов Н. И. Качество закона об уголовной ответственности и проблема точности правовых норм Н. И. Панов // Теоретичт основи забезпечення якосп кримшального законодавства та правозастосовчо1 д1яльност1 у сфер1 боротьби 1з злочиншстю : матер1али наук. конф., 15 травня 2009 р. - Х. : Право. - 2009. - С. 37-41.
13. Пиголкин А. С. Законодательная техника и правотворчество / А. С. Пиголкин // Научные основы советского правотворчества. - М., 1981. - С. 290-303.
14. Погребняк С. П. Основоположш принципи права (змктовна характеристика) / С. П. Погребняк. - Х. : Право. - 240 с.
15. Сагатовский В. Н. Точность как гносеологическое понятие / В. Н. Сагатовский // Философские науки. - 1974. - № 1.
16. Теоретичш основи забезпечення якост кримшального законодавства та правозастосовчо'1 дiяльностi у сферi боротьби i3 злочиншстю в Укра'М : монографiя / за заг. ред. В. I. Борисова, В. I. Зеленецького. - Х. : Право, 2011. - 344 с.
17. Хорольський Р. Застосування закону з нечиким змктом (досввд США та бвропейських судiв i можливкть його застосування в Украш) / Р. Хорольський // Укр. правов. часопис. -2004. - Вип. 6 (II). - С. 43-47.
18. Шевчук С. Судовий захист прав людини. Практика бвропейського суду з прав людини у контексп захвдно1 правово'1 традицп / С. Шевчук. - К. : Реферат, 2006 - 848 с.
Панов Н. И. Принцип правовой определенности в практике Европейского суда по правам человека и проблемы качества уголовного законодательства Украины.
В статье рассматриваются основные положения принципа правовой определённости в практике Европейского суда по правам человека, показывается его влияние на обеспечение качества национального уголовного законодательства и соблюдение принципов верховенства права и законности в судебной практике по уголовным делам. Отмечается, что категория «качество закона об уголовной ответственности», тесно связанная с принципом правовой определенности, включает широкий спектр проблем, важнейшей из которых является проблема точности уголовно-правовых норм. Раскрывается содержание данной многогранной категории с точки зрения различных ее аспектов: гносеологического, логического, лингвистического, прагматического и на этой основе рассматриваются сущностные черты и свойства точности уголовно-правовых норм, выступающих необходимыми условиями обеспечения качества закона об уголовной ответственности. Одновременно выясняются отдельные недостатки действующего уголовного законодательства, вносятся предложения об их устранении.
Ключевые слова: принцип правовой определенности; качество закона об уголовной ответственности; точность уголовно-правовых норм; гносеологический аспект, логический аспект, лингвистический аспект, прагматический аспект точности уголовно-правовых норм, законодательная техника.
Panov M. I. The principle of legal certainty in the practice of the European Court of Human Rights and the quality problems of the criminal legislation of Ukraine.
The article provides an outline of the principle of «legal certainty» in the practice of the European Court of Human Rights, shows its influence on the quality assurance of national criminal law and the principle of «rule of law» and «law» in judicial practice in criminal cases. It is noted that the category of «quality of the law on criminal responsibility» is closely connected with the principle of «legal certainty», includes a wide range of issues, the most important of which is the problem of the accuracy of criminal law. The content of this multifaceted category in terms of its various aspects: epistemological, logical, linguistic, pragmatic and on this basis are considered essential features and properties of the accuracy of criminal law, a necessary condition for ensuring the quality of the law on criminal responsibility. At the same time found out some shortcomings of the current penal legislation, proposals are being made to eliminate them.
Key words: principle of legal certainty, the quality of the law on criminal responsibility, the accuracy of criminal law, the epistemological aspect, the logical aspect, the linguistic aspect, pragmatic aspect of precision of criminal law, the legislative machinery.
Надшшла до редколегп 17.02.2015 р.
