CC BY
56
УДК 343.9 : 343.213
В. В. Пивоваров, В. В. Маковецька,
канд. юрид. наук, доцент кафедри студентка 5 курсу 1нституту
кримтологп та кримтально-виконавчого тдготовки кадрiв для оргатв
права, Нащональний юридичний прокуратура, Нащональний юридичний
утверситет iменi Ярослава Мудрого, утверситет iменi Ярослава Мудрого,
м. Хартв м. Харшв
/ А/ / Г / \ ! / \
\\ ' / \ // ^ \ ^ \ КРИМ1НАЛЬНА В1ДПОВ1ДАЛЬН1СТЬ КОРПОРАЦ1Й:
ПРОБЛЕМА ВИЗНАЧЕННЯ ВИНИ
Розглянуто питания запровадження кримтальног в1дпов1дальност1 юридичних ос1б та крим1нолог1чн1 перспективи цього Iнституту.
Ключов1 слова: корпоративна злочиннють, кримшальна вщповщальнють, вина юридично'1 особи.
Запровадження в Укра!ш ринкових вщносин супроводжувалося зростанням кшькост тдприемств. Д1яльнють суб'екпв господарювання, безперечно, мае важливе значення для розвитку економжи краши. Однак поряд
^у £ Я III17 Л Г 1111
1з цим тут спостер1гаються й негативш тенденцн. Так, намагаючись досягти максимального прибутку, д1яльнють таких тдприемств дуже часто завдае шкоди суспшьним вщносинам, як охороняються кримшальним законодавством. Стр1мке зростання злочишв з боку господарюючих суб'ект1в дозволяе говорити про те, що сьогодш сформувався якюно новий вид злочинност - злочиннють юридичних оЫб, яку в кримшологн називають «корпоративна злочиннють». Проте ми не можемо ставити питання корпоративно! злочинност без виршення проблеми запровадження шституту
кримшально! вщповщальност юридичних oci6.
У зв'язку з цим сьогодш юнуе нагальна потреба у кримшально-правовому регyлюваннi впливу на юридичних ошб i притягнення !х до кримшально! вiдповiдальноcтi. Головна cкладнicть стосовно запровадження i фyнкцiонyвання iнcтитyтy кримшально! вщповщальносл юридичних оciб полягае в тому, що теорiя нацiонального кримшального законодавства розвивалася виключно у напрямку кримшально! вщповщальносл тiльки фiзичних о^б. Законодавчо визначено, що суб'ектом злочину е фiзична осудна
\\\ у [
особа, яка вчинила злочин у вщ^ з якого вщповщно до чинного Кримiнального кодексу Укра!ни (далi - КК Укра!ни) може наставати кримшальна вiдповiдальнicть. Тому сьогодш шдприемства, установи, оргашзаци, акцiонернi товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнicтю тощо, якi визнаються
юридичними особами, не можуть бути суб'ектами злочинного дiяння. Поряд iз • б • -
тим юридичнi особи, через як здiиcнюютьcя злочини, прикриваючи свою
дiяльнicть у легальних формах, залишаються реальною базою для подальшо!
злочинно! дiяльноcтi.
Як вщомо, юридичнi особи визнаються суб'ектами злочишв у
кримiнальномy правi багатьох шоземних держав, зокрема в США, Франци,
ВеликiИ Британi! тощо. Попри це серед науковщв все ще точиться полемша
навколо питання кримiнально-правового статусу суб'екта злочину, причинно-
наcлiдкового зв'язку i вини юридично! особи. Оскшьки дiяльнicть юридично!
особи складаеться з дiяльноcтi окремих фiзичних оciб, юнують рiзнi бачення
щодо того, ким все ж таки реально вчиняеться злочин i як у закош та судовш
практицi необхiдно визначити вщповщальшсть за такиИ злочин.
Проблема запровадження шституту кримiнально! вiдповiдальноcтi
юридичних о^б досить давно е об'ектом уваги науковщв. Чимало наукових
праць було присвячено данш темi. Зокрема, за кордоном дослщженням
кримiнально! вщповщальносп юридичних оciб заИмалися такi вчеш, як
О. Ю. Антонова, Б. В. Волженкш, С. I. Келша, Н. Ф. Кузнецова, Н. С. Крилова
та ш У в^чизнянш наyковiИ лiтератyрi концептyальнi та спещальш питання з
2
дано! проблеми розглядалися В. К. Грищуком, Н. О. Гуторовою, I. М. Даньшиним, О. О. Дудоровим та ш.
Однак думки науковщв щодо кримшально! вщповщальност юридичних оЫб неоднозначш. Зустр1чаються як прихильники запровадження даного шституту в законодавство, так \ т1, хто виступають ршуче проти.
1нститут вщповщальност юридичних ос1б знаходить свое закршлення в р1зних правових системах. Вивчення юридичних джерел свщчить, що кримшальну вщповщальшсть юридичних ос1б встановлено 1976 р. у Нидерландах, 1982 р. - у Португали, 1995 р. - у Фшлянди, 1997 р. - у Кита!. Ниш кримшальна вщповщальшсть юридичних ос1б юнуе в США, Канад1, Великш Британи, Шотланди, Дани, Люксембургу. Щкаво, що в Шмеччиш, Швеци, Ггали та 1спани встановлено так звану квазшримшальну (по суп -
законодавство.
Свгговш практищ вщомо декшька шдход1в правового регулювання шституту кримшально! вщповщальност юридичних ос1б. Вщповщно до першого з них юридична особа розглядаеться як самостшний суб'ект злочину. Тобто вона може нести кримшальну вщповщальшсть як поряд 1з ф1зичними особами, так \ самостшно. Такий тдхщ було використано в юридичних системах США, Велико! Британи, Австрали, Нщерланд1в, Франци, Португали { ряду шших кра!н, а також шкорпоровано у правов1 системи Грузи, Литви, Молдови, Естони [1, с. 27]. Другий тдхщ кримшально! вщповщальносл юридичних ос1б бшьшою м1рою враховуе принцип винно! вщповщальност1 особи за вчинення злочину, { грунтуеться на визнанш ф1зично! особи едино можливим суб'ектом злочину. У випадку ж участ юридично! особи в злочиш, вчиненому ф1зичною особою в його шгересах, юридична особа поряд 1з ф1зичною особою тддаеться кримшально-правовому впливу як додатковому. На даний час ця модель введена в кримшальне законодавство таких кра!н, як Австр1я, Ал батя, 1спашя, Латв1я, Мексика, Перу, Туреччина, Швейцар 1я.
Третш шдхщ передбачае адмшютративну вщповщальшсть юридичних о^б за причетнють до злочину. Вiднеcти цю модель до шституту кримшально! вщповщальносл юридичних оciб можна лише умовно. Деяк вченi називають цеИ тдхщ «квазжримшальна вiдповiдальнicть юридичних о^б». Вона характерна для кра!н, що заИмають помiркованy позицiю щодо заходiв впливу на юридичних о^б. Сьогоднi така модель юнуе в Нiмеччинi, Ггали, Швецi! [2, с. 15].
Слушною е думка О. О. Кашкарова, якиИ вiдзначаe, що встановлення кримшально! вiдповiдальноcтi юридичних оciб - складниИ i багатовекторниИ процес, якиИ потребуе переосмислення в першу чергу юнуючих принципiв кримiнального права та кримшально! вщповщальност^ а саме суб'ективного ставлення у вину та шдивщуаизаци кримшального покарання, а також створення нових принцитв, що будуть вiдповiдати сучасним вимогам законодавства про кримшальну вщповщальшсть [8, с. 239].
"'КШБИ V^ I K^J! //oSr
1дея запровадження шституту кримiнально! вiдповiдальноcтi юридичних оЫб не оминула i вiтчизняного законодавства. Так, 23.05.2013 р. Верховна Рада Укра!ни приИняла Закон Укра!ни «Про внесення змш до деяких законодавчих акпв Укра!ни (щодо виконання Плану дш щодо лiбералiзацi! СвропеИським Союзом вiзового режиму для Укра!ни щодо вщповщальносл юридичних о^б)». Щодо КК Укра!ни, то змiни вступили в силу з 01.09.2014 р. i стосуються роздшу XIV-I «Заходи кримшально-правового характеру щодо юридичних оЫб» Загально! частини. У зв'язку з тим, що вггчизняна кримiнально-правова доктрина базуеться на позици, вiдповiдно до яко! суб'ектом злочину не може бути визнана юридична особа, законодавець обрав шдхщ згщно з яким единим суб'ектом злочину визнаеться фiзична особа. Що ж стосуеться юридично! особи, то до останньо! можуть застосовуватися вщповщш заходи кримшально-правового характеру.
На нашу думку, в цшому концепщя кримiнально! вiдповiдальноcтi юридичних о^б е кримiнологiчно перспективною, особливо щодо тдвищення
ефективноcтi боротьби з цшою низкою cпецифiчних видiв злочинно!
4
дiяльностi, включаючи корпоративну злочиншсть у цшому. Разом iз тим не можна не бачити i всю складнiсть рiшення ще! проблеми як на законотворчому, так i на правозастосовному рiвнi.
Низка складних питань пов'язана iз природою юридично! особи. Визначаючи природу юридично! особи, С. В. Проценко стверджуе, що вiдповiдно до позици загально! теорi! права пiд юридичною особою розумiеться штучно створений шляхом просто! фшци суб'ект права. За даною концепщею, юридична особа створюеться з конкретною метою, причому тшьки держава вщповщним актом може «викликати !! до життя», визначаючи при цьому сферу !! дiяльностi [12, с. 63]. З огляду на це можна дшти висновку, що юридична особа як проста фшщя е «кримшально недiездатною». Дiездатними е люди, як в суспiльному обиу виступають як «законнi представники» тако! особи. Таким чином, потрiбно сказати, що юридична особа не може дiяти без волi людей. За
7 ЙГ/к / \ / \ I % \
юридичною особою завжди сто!ть конкретна людина, фiзична особа або !х / * /^Д ОПО \\ А ^^
колектив.
Вважаеться, що нарiжним каменем кримiнально! вiдповiдальностi
юридичних о^б е вирiшення питання вини (як одного iз обов'язкових елементiв
складу правопорушення) суб'екта вщповщальность Адже конструкщя вини, як
психiчне ставлення до вчиненого, що виражаеться у формi умислу чи
необережностi, мае на увазi тiльки поведiнку особистостi, й !! не можна
механiчно перенести на злочинну дiяльнiсть господарсько! оргашзацп. У
такому контекстi вести мову стосовно вини юридично! особи неможливо.
Скорше за все вина юридично! особи мае ощнюватися як перенесене на
дiяльнiсть корпорацi! психiчне ставлення фiзичних осiб-керiвникiв юридично!
особи до дiяння та його наслiдкiв у формi умислу та необережностi. Це
зумовлюе необхщнють ставити питання про вщокремлення суб'екта злочину,
яким е фiзична осудна особа, яка досягла вжу кримiнально! вiдповiдальностi,
вiд суб'екта кримшально! вщповщальност^ яким повинна визнаватися
юридична особа. Зокрема, на таке вказують багато науковщв. Вони
наголошують, що доцшьно розрiзняти суб'ект злочину i суб'ект кримталъног
5
в1дпов1дальност1. Злочин як суспшьно небезпечне протиправне i винне дiяння може вчиняти тшьки фiзична особа, яка володie свщомютю i волею. Саме таке дiяння, яке мютить у cобi ознаки вщповщного складу злочину, е пiдcтавою кримшально! вiдповiдальноcтi. А от нести кримшальну вiдповiдальнicть за такi дiяння могли б не тшьки фiзичнi особи, але И за певних умов i юридичнi. Наyковцi зазначають, що притягнення до кримшально! вщповщальност керiвникiв або шших фiзичних оciб, як представляють вiдповiднy юридичну особу, як правило, пов'язано по сут з об'ективним ставленням, оскшьки така особа хоча i знала про незаконну дiяльнicть юридично! особи, але сво!ми силами змiнити нiчого не могла. У багатьох випадках взагал складно встановити, хто конкретно винниИ у злочиш. Зокрема, А. С. Ншфоров пише: «Злочин визнаеться вчиненим юридичною особою, якщо вш вчинениИ (безпосередньо чи за посередництвом шших о^б) особою або особами, якi
контролюють здiИcнення юридичною особою !! прав i дiють з метою здшснення
I I Y^r^O yA Sri \
цих прав, тобто е для юридично! особи !! «другим я» [10, с. 63-68].
Щкаву позищю заИняв Р. В. Мiнiн, якиИ висловлюе свое негативне ставлення до позици тих науковщв, якi стверджують, що вина оргашзаци у вчиненнi кримшального правопорушення встановлюватися не повинна. Вш наголошуе на тому, що прихильники зазначеного тдходу заперечують icнyвання вини юридичних оЫб у cкладi правопорушення, говорячи про незастосовшсть до юридичних оЫб класичного поняття вини, сформульованого для фiзичних оciб. Однак суб'ективна сторона виступае як обов'язковиИ елемент будь-якого складу правопорушення. Тому науковець видшяе два основних тдходи до визначення вини юридичних о^б - суб'ективниИ та об'ективниИ - i зазначае, що юридична особа виступае як самостшниИ суб'ект права, якиИ мае сво! iнтереcи в cоцiально-економiчномy життi И володie власною волею та здатшстю нести вiдповiдальнicть за приИня^ рiшення. Працiвники повнicтю тдкоряються волевиявленню юридично! особи. Пов'язувати вину юридично! особи з виною окремих службовщв (суб'ективниИ шдхщ) теоретично неправильно. Оргашзащя володie cамоcтiИною виною, яка
poзкpивaeться в об^тавни концепцп вини юpидичнoï особи. Об^ктивне poзумiння вини юpидичнoï особи дoзвoляe пpитягнути винну opгaнiзaцiю до кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнoстi, не дивлячись нa неможливють пpитягнення до тaкoï oкpемих фiзичних oсiб [9, с. 9-10].
Як бaчимo, нaвiть сеpед нaукoвцiв, як в цiлoму e пpихильникaми шституту кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнoстi юpидичних oсiб, немae eдинoгo пiдхoду до визнaчення вини юpидичнoï особи. Вoднoчaс неaбияким нapiжним кaменем e пpинцип oсoбистoï винно! кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнoстi i для ^отивниюв дaнoгo iнституту.
Пpoтивники кpимiнaльнoï вiдпoвiдaльнoстi юpидичних oсiб нaдaють сво! apгументи пpoти введення дaнoгo iнституту в дшче зaкoнoдaвствo. Один iз головних apгументiв вчених - пpoтивникiв зaпpoвaдження кpимiнaльнoï
вiдпoвiдaльнoстi юpидичних oсiб пoлягae в тому, що юpидичнa oсoбa дie тiльки
ï ...... ï
зa пoсеpедництвoм свolх пpедстaвникiв, ïï дiяння не може мaти тaк звaнol
Г ***** I /Л
«психолопчно! озшки». Тобто дiяльнiсть юpидичних оЫб не може виpaжaтися
у фopмi умислу aбo неoбеpежнoстi. Тaк, у бaгaтьoх пpaвoвих системaх поняття
вини включае в себе елемент докору, який вщповщно до клaсичнoï теopiï
кpимiнaльнoгo пpaвa може бути звеpнутий лише до фiзичнoï особи [11, с. 243].
Н. Ф. Kузнецoвa ввaжae, що пoeднувaти пpинципи вини тa особисто!
вiдпoвiдaльнoстi з невинною колективною вiдпoвiдaльнiстю юpидичних oсiб
неможливо. Винa являe собою не що шше, як психiчне стaвлення особи до
свого дiяння. Тaкoï вини у юpидичних oсiб немae. Пiдстaвoю кpимiнaльнoï
вiдпoвiдaльнoстi, вiдпoвiднo до ^инципу зaкoннoстi, e вчинення
пpaвoпopушення ^бо нaявнoстi його склaду). Пoдiбнoгo злочину, як зaпoдiяння
шкоди дieю aбo бездiяльнiстю, юpидичнa oсoбa тaкoж вчинити не може [8,
с. 20]. Чинне кpимiнaльне зaкoнoдaвствo у тому вигляд^ в якому воно iснуe
сьoгoднi, не готове ефективно спpиймaти кpимiнaльну вiдпoвiдaльнiсть по
вiднoшенню до юpидичних oсiб.
Беpучи до увaги, що юpидичнa oсoбa (чеpез зaгaльнi збopи учaсникiв)
делегуe opгaну упpaвлiння пpийняття тa викoнaння основних стpaтегiчних i
7
оперативних ршень в штересах i вщ iменi юридично! особи, то через це вона i повинна нести вiдповiдальнiсть. Сама по собi юридична особа не здатна до психiчно! дiяльностi, характерно! для фiзично! особи. Тому, створивши штучний суб'ект - фiкцiю, законодавець прирiвнюе волевиявлення та вину юридично! особи до фiзично! [4, с. 98].
У даному контекст П. П. 1ванцов також зазначае, що розумiння вини конкретно! фiзично! особи, яка безпосередньо вчинила злочин, як вини
юридично! особи суперечить вимогам теори психолопчно! концепци вини.
Г/
Виннiсть органiзацi! трактуеться в межах теорi! оцмочног вини, яка е неприйнятною для вггчизняно! теорi! кримшального права. Змiстом вини е сукупнють психiчних елементiв, якi вiдображають об'ективш ознаки злочину i виражають конкретне ставлення особи до цих ознак. Вина виражаеться в сукупностi конкретних психiчних процесiв, якi вiдбуваються в центральнш нервовiй системi людини. Вщповщно, юридична особа (фiктивна за своею
/ /^кл О^А \\ А //юйс^Д г*\\
природою, яка не володiе нi тшом, нi розумом) не може бути визнана суб'ектом злочину [5, с. 18].
Т. С. Батраченко, обгрунтовуючи недоцшьшсть введення кримшально! вiдповiдальностi юридичних о^б, наводить такi аргументи. Можливють накладення кримiнального покарання на юридичну особу без доведення факту наявносл !! вини у вчиненнi злочину суперечить положенням ст. 62 Конституци Укра!ни, вiдповiдно до яко! особа не може бути тддана кримшальному покаранню, доки !! вину не буде доведено в законному порядку i встановлено обвинувальним вироком суду. Наявшсть вини - обов'язкова умова притягнення особи ^зично! чи юридично!) до кримшально! вiдповiдальностi. Юридична особа, як штучне утворення, не надшена психжою, iнтелектуальними й вольовими ознаками, вщповщно, не може почуватися винною. Отже, довести наявшсть у !! дiях вини неможливо. Саме тому неможливо i притягнути до кримшально! вщповщальносл юридичну особу [3, с. 99].
Таким чином, кожен науковець, який не шдтримуе концепщю
8
кримшально! вщповщальност юридично! особи, особливу увагу звертае на виншсть юридично! особи. Поряд •з цим багато прихильниюв введення даного шституту також говорять про те, що не слщ використовувати стосовно юридичних о^б термши «вина», «виншсть», як мають пcихологiчниИ змicт. Беручи це до уваги, можна говорити про те, що вина юридично! особи виявляеться опосередковано через винну поведшку !! пращвниюв, якi контролюють здiИcнення юридичною особою !! прав та обов'язюв. А питання про вщповщальшсть юридично! особи можна ставити тшьки в тому випадку, якщо встановлена вина керiвника юридично! особи. Таким чином вина юридично! особи буде визначатися симбюз як пcихiчного ставлення !! керiвникiв до вчиненого ними дiяння i cycпiльно небезпечних наслщюв, та матерiально! складово! злочину.
Необхщнють запровадження шституту кримiнально! вщповщальност
/ 5Г/ч \ 1 / 1\ п\*о\
юридичних ошб за вчинення багатьох економiчних, еколопчних злочинiв, злочишв проти миру та безпеки людства на цеИ час визнаеться бшьшютю вчених-кримiнологiв. Однак запровадження даного шституту потребуе передyciм значно! модернiзацi! вггчизняного кримiнального законодавства щодо суб'екта злочину, i це завдання покладаеться на науку кримшального права. Так, одшею з проблем введення кримiнально! вщповщальност юридичних оciб е те, що визнання юридично! особи суб'ектом злочину не вщповщае традицшнш кримiнально-правовiИ доктрин винно! вiдповiдальноcтi в розyмiннi цшеспрямованого ycвiдомленого суб'ективного (пcихiчного) ставлення суб'екта до дiяння i наcлiдкy.
Вважаемо, що на сьогодш юнуе нагальна потреба вирiшення низки складних науково-теоретичних проблем шституту вщповщальност юридичних оЫб. Адже cycпiльcтвy необхiднi новi, впливовi та дieвi механiзми кримiнально-правового примусу для реашзаци заходiв запобiгання корпоративнш злочинноcтi - як в нацiональномy, так i в шгегрованому cвiтовомy маcштабi.
Список лггератури:
1. Алимбеков М. Уголовная ответственность юридических лиц: теория и практика / М. Алимбеков // Юрист. - 2011. - № 5. - C. 24-29.
2. Бастрыкин А. К вопросу о введении в России уголовной ответственности юридических лиц / А. Бастрыкин // Время и право : научн.-практ. журн. Главного управления МЮ РФ по СЗ и ГОУ ВПО РПА МЮ Северо-Западный ф-л. - 2012. - № 3. - С. 14-19.
3. Батраченко Т. С. Визначення окремих проблемних питань щодо кримшально'1 вщповщальносп юридичних оаб / Т. С. Батраченко // Вюник академп митно'1 служби Украши. - Серiя «Право». - 2013. - № 2. - С. 97-101.
4. Богданов Е. В. Сущность и ответственность юридического лица / Е. В. Богданов // Государство и право. - 1997. - № 10. - С. 97-101.
5. Иванцов П. П. Проблема ответственности юридических лиц в российском уголовном праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / П. П. Иванцов. - СПб., 2000. - 22 с.
6. Кашкаров О. О. Передумови реформування Кримшального кодексу Украши та створення законодавства про кримшальш проступки [Електронний ресурс] / О. О. Кашкаров // Форум права. - 2009. - № 1. - С. 236-241. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09koopkp.pdf.
7. Крылова Н. Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты / Н. Е. Крылова // Вестник Московского университета. - 1998. - № 3. - С. 69-80.
8. Кузнецова Н. Ф. Кодификация норм о хозяйственных преступлениях / Н. Ф. Кузнецова // Вестник МГУ. - Серия 11 «Право». - 1993. - № 4. - С. 17-26.
9. Минин Р. В. Институт уголовной ответственности юридических лиц в России: проблемы обусловленности и регламентации : автореф. дис. . канд. юрид. наук / Р. В. Минин. - Тюмень, 2008. - 20 с.
10. Никифоров А. С. Современные тенденции развития уголовного законодательства и уголовно-праввовой теории / А. С. Никифоров // Государство и право. - 1994. - № 6. - С. 6368.
11. Пасека О. Ф. До питання про доцшьнють визнання юридично'1 особи суб'ектом злочину / О. Ф. Пасека // Науковий вюник Львiв. держ. ун-ту. внутр. справ. - 2007. - № 2. -С. 240-249.
12. Проценко С. В. К вопросу о целесообразности привлечения к уголовной ответственности юридических лиц / С. В. Проценко // Юридический мир. - 2008. - № 9. -С. 62-69.
Пивоваров В. В., Маковецкая В. В. Уголовная ответственность корпораций: проблема определения вины.
Рассмотрен вопрос введения уголовной ответственности юридических лиц и криминологические перспективы этого института.
Ключевые слова: корпоративная преступность, уголовная ответственность, вина юридического лица.
Pyvovarov V. V., Makovetska V. V. Criminal liability of corporations: the problem of
guilt.
The article examines the introduction of criminal liability of legal entities and criminological prospects of this institute.
Key words: corporate crime, criminal liability, guilt of legal entity.
Розширена анотащя статт Пивоварова В.В., МаковецькоУ В.В. «Кримшальна вiдповiдальнiсть корпорацiй: проблема визначення вини»
Pyvovarov V. V., Candidate of Law, associated professor of Department of criminology and legal and executive law, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
Makovetska V. V., student, Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: CRIMINAL LIABILITY OF CORPORATIONS: THE PROBLEM OF
GUILT
Problem setting. Today there is a need to holding accountable corporations to criminal liability. There is a question among scientists about the criminal and legal status of the perpetrator and guilt of the corporation. Therefore it is essential to analyse concepts of the introduction criminal responsibility of legal entities.
Recent research and publications analysis. It is known various scientists who were engaged in research of criminal liability of legal entities, such as O. Antonov, B. Volzhenkyn, S. Kelyna, N. Kuznetsova, N. Hutorova, I. Danshin, O. Dudorov etc.
Paper objective. To analyse options of determining the corporation as a perpetrator and bring it to criminal liability.
Paper main body. It is known a few approaches to legal regulation of the institute of criminal liability of legal entities. According to the first variant the legal entity is considered an autonomous perpetrator. The second approach is based on the recognition of a natural person as an only subject of crime. The legal entities is exposed only criminal and legal impact. The third approach provides administrative responsibility of legal entities.
There is still a contentious issue about the guilt of legal entities. The guilt as a mental attitude to the offense denotes only individual behavior of a personality and it
can not be mechanically transferred to the criminal activities of a legal entity. The guilt of a legal entities must be assessed as a mental attitude of natural persons-heads of a corporation to the action and its consequences. The main argument of opponents of the criminal liability of legal entities is that the action of the corporation cannot have psychological characteristic. That is why the question about the responsibility of the legal entity can put only in that case if it will be established the guilt of a chief this corporation.
Conclusions of the research. Today is undoubted about the necessary to holding accountable legal entities for committing multitude economic, ecologic crimes, crimes against peace and security of mankind etc. The main obstacle introduction of criminal liability legal entities is that recognition the legal entity as perpetrator does not correspond with the traditional doctrine of criminal law. That is why must be improved as the institute of criminal responsibility legal entities and as national criminal law.
