CC BY
1
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (33), 2022
УДК 343.82 1рина Шульган
Нацiональний унiверситет "Львiвськa полтехшка", асистентка кафедри кримшального права i процесу Навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! oсвiти,
кандидатка юридичних наук Iryna. I .Shulhan@lpnu .ua ORCID ID: 0000-0002-9623-3495
ПРИМУСОВ1 ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, НЕ ПОВ'ЯЗАН1 З 1ЗОЛЯЦ1еЮ
http: //doi.org/10.23939/law2022.33.218 © Шульган I., 2022
Стаття присвячена поняттю примусових заходiв медичного характеру, не пов'яза-них з iзолящею.
Констатовано, що сучасне кримiнальне законодавство дае вичерпний перелж вид1в примусових заходiв медичного характеру, як мае право застосувати суд, а саме: надання амбулаторноТ пcихiатричноT допомоги в примусовому порядку; гоcпiталiзацiя до пcихiатричного закладу i3 звичайним наглядом; гоcпiталiзацiя до пcихiатричного закладу з посиленим наглядом; гоcпiталiзацiя до пcихiатричного закладу iз суворим наглядом, з яких лише перше вщноситься до таких, що не пов'язаш з iзоляцiею.
Наведено основш риси активного та пасивного тишв суспшьнот небезпечноcтi оciб. Так, активний тип суспшьнот небезпечноcтi особи характеризуеться тим, що мотив, який пщштовхуе до суспшьно небезпечного дiяння, походить вщ самот особи, не залежить вщ зовшшшх обставин, i безпосередньо пов'язаний з психопатолопчною характеристикою пcихiчного розладу i антиcуcпiльною cпрямованicтю особи. Пасивний тип суспшьнот небезпечност хворого характеризуеться тим, що причини вчинення суспшьно небезпечного дiяння не залежать вщ нього, не обумовлеш безпосередньо характером пcихiчних розладiв, а прямо пов'язаш з зовшшшми обставинами або дiями оточуючих оciб. Такi хворi легко пiдкоряютьcя i пiддаютьcя нав1юванню.
Biдзначено, що единим видом примусових заходiв, не пов'язаних iз iзоляцiею, е надання амбулаторноТ пcихiатричнот допомоги в примусовому порядку.
Доведено, що цей достатньо новий для кримшального законодавства Укратни вид примусових заходiв е проявом гумашзацп суспшьства i розвитку правовот держави. Biдcутнicть iзоляцiт особи вiд cуcпiльcтва, обмеження психотравмуючого впливу госш-талiзацiт е позитивними моментами, як якчсно впливають на процес лжування. В той же час, на нашу думку, категорично потрiбно виправити уа наявнi на законодавчому та практичному рiвнi недолжи для подальшого ефективного застосування такого виду примусових заходiв медичного характеру.
Ключовi слова: правопорушення, примуcовi заходи медичного характеру, осуд-нicть, криминальна вщповщальшсть.
Постановка проблеми. Псиxiчнoxвoрi особи вважаються oднieю i3 найменш захищених кaтeгoрiй суспiльствa, у зв'язку i3 цим на мiжнaрoднoму i нащональному рiвнi приймаються
законодавчi акти, яю покликаш захищати права i iнтереси ще! групи ошб. На жаль, не зважаючи на вс позитивнi кроки, якi вщбулись в Укра!ш за останнi роки, проблема постшного збiльшення кiлькостi сусшльно небезпечних дiянь, вчинених психiчнохворими особами, е гострою i викликае широкий резонанс у суспшьствь Така невтшна тенденцiя свiдчить про те, що як на теоретичному, так i на практичному рiвнi iснують нез'ясоваш питання, суперечливi моменти, якi вносять хаос при практичному застосування примусових заходiв медичного характеру.
Аналiз дослщження проблеми. Питання поняття, видiв та загально! характеристики примусових заходiв медичного характеру слугували предметом наукових розвiдок значно! кiлькостi науковцiв, таких як А. Батанов, Н. Жарко, В. Первомайський, Т. Приходько, В. Смтенко та ш.
Не зважаючи на значну кшьюсть публшацш, присвячених питанням примусових заходiв медичного характеру, значна кшьюсть питань i дос е спiрними та не знаходять одностайност у колах науковцiв та практиюв.
Мета статтi. Усвiдомлюючи, що в межах одше! коротко! науково! статтi неможливо роз-крити вс питання, пов'язанi з усiма видами примусових заходiв медичного характеру, зосередимо нашу увагу лише на тих, що не пов'язаш з iзоляцiею.
Виклад основного матерiалу. Сучасне кримшальне законодавство (ч. 1 ст. 94 КК Укра!ни 2001 р.) дае вичерпний перелш видiв примусових заходiв медичного характеру, якi мае право застосувати суд, а саме: надання амбулаторно! психiатрично! допомоги в примусовому порядку; госпiталiзацiя до психiатричного закладу iз звичайним наглядом; госпiталiзацiя до психiатричного закладу з посиленим наглядом; госпiталiзацiя до психiатричного закладу iз суворим наглядом.
В сво!й дисертацп Н. Жарко видiляе такi тдстави застосування примусових заходiв медичного характеру: факт вчинення особою сусшльно небезпечного дiяння або кримiнального правопо-рушення; наявнiсть у особи психiчного розладу; зв'язок психiчного розладу i характеру вчиненого дiяння або кримшального правопорушення з можливiстю заподiяння особою шшо! ютотно! шкоди або з небезпекою для себе або шших осiб [1, с. 140].
Це загальш пiдстави застосування примусових заходiв медичного характеру, але постае питання, як вибирати конкретний вид, якими критерiями користуватись? В КК Украши в статп 94 вказуеться, що суд мае враховувати характер та тяжюсть захворювання, тяжкiсть вчиненого дiяння i ступiнь небезпечностi психiчно хворого для себе або шших ошб. Вважаемо такий законодавчий шдхвд позитивним, оскшьки враховуеться два параметри - юридичний (тяжкiсть вчиненого дiяння) i медичний (характер i тяжкiсть захворювання), яю в сукупностi дадуть вщповщь на запитання, який саме вид примусового заходу буде достатшм i необхiдним для вилiкування хворого i убезпечення його i суспiльства вщ вчинення нових кримiнальних правопорушень щею особою.
Вважаемо за необхiдне детальшше розкрити поняття суспiльноl небезпечностi особи i ступiнь тяжкостi вчиненого дiяння. Суспiльно небезпечнi дiяння, що вчинеш психiчно хворим, залежно вiд ступеня тяжкосп вчиненого подiляються на: дiяння проти життя i здоров'я громадян, що завдали фiзичноl шкоди або несуть загрозу тако! шкоди, включаючи порушення статево! недоторканостi; дiяння, яю не спрямованi проти життя i здоров'я громадян та мають у зв'язку iз сво!ми об'ективними ознаками незначну суспiльну небезпечнiсть у випадку !х вчинення осудною особою, передбачають мшмальш термiни покарання; iншi дiяння, якi не спрямованi проти життя i здоров'я громадян, за винятком тих, що передбаченi у попередньому пункп.
При застосуваннi примусового заходу медичного характеру враховуеться тип сусшльно! небезпечносп хворого як показник, що штегруе особливосп психiчного розладу, настанови особи i обставин вчинення сусшльно небезпечного дiяння. Видiляються активний i пасивний типи суспiльно! небезпечностi особи, яю суб'ективно характеризують вчинене сусшльно не-безпечне дiяння.
Активний тип суспшьно1 небезпечност особи характеризуеться тим, що мотив, який тд-штовхуе до суспшьно небезпечного дiяння, походить вiд само1' особи, не залежить вiд зовшшшх обставин, i безпосередньо пов'язаний з психопатолопчною характеристикою псж!чного розладу (як продуктивною, так i негативною) i антисуспшьною спрямованютю настанов особи. Найбшьш характерними рисами активного типу е прояви агресивносп з боку хворого, що стають причиною вчинення суспшьно небезпечного дiяння [2, с. 65].
Активний тип суспшьно1 небезпечностi спостершаеться у хворих з такими псиичними розладами: синдроми розладнано1 свiдомостi, яю супроводжуються тривогою, страхом, емоцiйним напруженням, збудженням рухливост (делiрiознi розлади, сутiнковi розлади свiдомостi, пароксиз-мальнi психопатичш стани тощо); психопатологiчнi синдроми iз розгальмованiстю статевого потягу; нав'язливi ще1' певного змiсту, скерованi проти конкретних ошб або органiзацiй, якi проявляються як на вербальному, так i дшовому рiвнi (iдеï переслiдування, отруення, стороннього впливу на мозок тощо); психопатолопчш синдроми з галюцинаторними проявами iмперативного i страхiтливого характеру; психопатолопчш синдроми з нав'язливими щеями своеï особливоï значимостi i намiрами або спробами у зв'язку з цим привернути до себе увагу суспшьства через вчинення небезпечного дiяння; психопатолопчш синдроми з нав'язливими щеями захисту або реатзацп своïх "винаходiв" шляхом, що становить небезпеку для оточуючих; депресивш стани з хворобливими щеями звинувачення своеï особи i можливютю вчинення розширеного самогубства; манiакальнi стани з шдвищеною розкутiстю i дшовою розгальмованiстю; психопатологiчнi стани, якi, незалежно вiд клiнiчноï картини, супроводжуються проявами агресивност^ роздратованостi, подразливостi, дiйовоï розкутосп як ознаками негативних настанов особи або преморбщних рис хворого; розлади настрою дисфоричного характеру у хворих на епшепсда з вираженими змшами в iнтелектуальнiй i емоцiйнiй сферах.
Пасивний тип суспшьно1' небезпечностi хворого характеризуеться тим, що причини вчинення суспшьно небезпечного дiяння не залежать вщ нього, не обумовленi безпосередньо характером його псих1чних розладiв, преморбщними рисами або настановами особи, а прямо пов'язаш з зовшшшми обставинами або дiями оточуючих ошб. Найбшьш характерними рисами пасивного типу е вщсутшсть проявiв агресивностi з боку хворого, його пасившсть, вiддаленiсть вщ того, що його оточуе, падшня енергетичного потенцiалу психiчноï сфери i особистосп, зниженням рухово1' активностi та збуджувальних мотивiв.
Хворi легко пщкоряються i пiддаються навiюванню, або, навпаки, проявляють непщдатли-вiсть зовнiшньому подразнику, при тривалш дiï якого може виникнути короткочасна агресiя з 1'х боку. У першому випадку хворi можуть бути втягнутi та умисно використаш здоровими особами у умисних кримшальних правопорушеннях. У другому - дн хворих мають ситуативний характер i спрямоваш на лiквiдацiю подразника, що спричиняе дискомфорт.
Пасивний тип суспшьно1' небезпечностi спостерiгаеться у хворих з такими психiчними розладами: синдроми розладнано1' свiдомостi, якi не супроводжуються тривогою, страхом, емо-цiйним напруженням (аментивш, онейроïднi розлади тощо); синдроми постпсихотичного пси-хiчного дефекту як фшалу або як етапу переб^у психiчноï хвороби (за винятком психопато-подiбного); синдроми недоумства рiзного походження; розумова вiдсталiсть без ознак виражених емоцiйно-вольових розладiв; психотичнi стани з проявами пщвищено1' пiдкорюваностi та здатносп до навiювання.
Отже, ми встановили загальш пiдстави застосування примусових заходiв медичного характеру i визначили те, на що суд мае звертати увагу при призначенш виду примусового заходу в кожнш конкретнш справь
Сдиним видом примусових заходiв, не пов'язаних iз iзоляцiею, е надання амбулаторно1' психiатричноï допомоги в примусовому порядку.
Вщповщно до ч. 2 ст. 94 КК Украши цей вид може бути застосований судом стосовно особи, яка страждае на псих1чш розлади i вчинила суспшьно небезпечне дiяння, якщо особа за станом
свого псих1чного здоров'я не потребуе госштатзаци до псих1атричного закладу. Вважаемо таку законодавчу норму не досконалою, оскшьки у нш використовуеться оцшочне i дуже загальне поняття "не потребуе госпiтaлiзaцiï до психiaтричного закладу", а також недолгом е те, що не вказуеться, яким за ступенем тяжкосп може бути сусшльно небезпечне дiяння.
А. Батанов пише, що цей вид примусових зaходiв медичного характеру застосовуеться до ошб, яю вчинили суспiльно небезпечне дiяння в сташ неосудностi, до осiб, у яких шсля вчинення кримiнaльного правопорушення настав псих1чний розлад, що робить неможливим призначення або виконання покарання, а також до осiб, яю вчинили кримiнaльне правопорушення i яю потребують лiкувaння психiчного розладу, що не виключае осудностi.
1ншим критерiем вибору зaзнaченоï мiри е характер вчиненого сусшльно небезпечного дiяння. Амбулаторне примусове спостереження i лшування у психiaтрa треба призначати, як правило, особам, яю вчинили дiяння, що не мютять ознаки тяжких та особливо тяжких злочишв. Крiм того, необхщно враховувати соцiaльно-психологiчну характеристику хворого, його спошб життя. У деяких випадках соцiaльнi умови життя особи, його зв'язки, коло спшкування можуть здшснювати несприятливий вплив на психiчний стан iндивiдa, збiльшувaти ймовiрнiсть вчинення ним нових сусшльно небезпечних дiянь [3, с. 20].
Автор досить повно описуе критери вибору амбулаторного лшування, оскшьки вказуе про те, що злочин мае бути невеликоï чи середньоï тяжкосп, звертае увагу на такий важливий момент, як сощальне становище i оточення хворого, що вщшрають важливу роль в процес виздоровлення. Мiнусом е те, що автор не розкривае медичний параметр, а лише вказуе загальне коло суб'екпв, до яких може застосовуватись такий вид примусових зaходiв. Звертаючись до нормативно-правих акпв ми також не знаходимо вкaзiвки на перелш захворювань, при яких може застосовуватись амбулаторне лшування.
Закон Украши "Про психiaтричну допомогу" вiд 22 лютого 2000 р. визначае, що амбулаторна психiaтричнa допомога - це психiaтричнa допомога, що включае в себе обстеження стану психiчного здоров'я ошб на пiдстaвaх та в порядку, передбачених цим законом та шшими законами, профшактику, дiaгностику психiчних розлaдiв, лiкувaння, нагляд, догляд, медико-сощальну реaбiлiтaцiю осiб, якi страждають на психiчнi розлади, в амбулаторних умовах.
Амбулаторна психiaтричнa допомога особi, яка страждае психiчним розладом, залежно вщ медичних показань надаеться у виглядi диспансерного або консультативного нагляду. Диспан-серний нагляд - комплекс зaходiв при нaдaннi aмбулaторноï психiaтричноï допомоги, який здшснюеться лiкaрем-психiaтром та/або шшими фaхiвцями психiaтричного закладу, шляхом визначення особ^ яка страждае на психiчний розлад, термiну (дати та часу) вщвщувань псих1ат-ричного закладу, запрошення ïï на психiaтричний огляд, а також вщвщувань удома на прохання або за усвiдомленою згодою особи чи ïï законного представника, або без усвiдомленоï згоди особи чи ïï законного представника, у рaзi надання aмбулaторноï психiaтричноï допомоги в примусовому порядку за рiшенням суду, з метою безперервного систематичного спостереження за перебшом психiчного розладу, умовами життя та сощального функцiонувaння особи, та здшснення необ-хiдних профшактичних, дiaгностичних, лiкувaльних i реaбiлiтaцiйних зaходiв, спрямованих на покращання або вщновлення стану психiчного здоров'я.
Консультативний нагляд - надання aмбулaторноï психiaтричноï допомоги особам, яю страждають на психiчнi розлади, шляхом спостереження лiкaрем-психiaтром (шшими фaхiвцями психiaтричного закладу) за перебшом психiчного розладу, проведення вiдповiдних дiaгностичних, лiкувaльних, реaбiлiтaцiйних та медико-соцiaльних зaходiв на прохання або за усвщомленою згодою особи чи ïï законного представника, якщо форма та характер перебшу психiчного розладу не потребують установлення за особою диспансерного нагляду, або вщсутня усвщомлена згода особи чи ïï законного представника на проведення диспансерного нагляду, а шдстави для надання aмбулaторноï психiaтричноï допомоги у примусовому порядку вщсутш.
Вибiр форми диспaнсеризaцiï - диспансерний нагляд чи консультативний нагляд - е компетенщею лiкaря-психiaтрa (комiсiï лiкaрiв-психiaтрiв) та встановлюеться залежно вiд форми та характеру перебшу наявного психiчного розладу.
Надання амбулаторно1' психiатричноï допомоги можна подшити на два види: перша -застосовуеться психоневрологiчним закладом за мюцем проживання психiчно хворого; друга -надаеться психiчно хворому за мюцем вщбуття ним покарання [4, с. 14].
Перший вид застосовуеться до неосудних ошб, ошб, яю звiльненнi вiд кримiнальноï вщповщальносп чи покарання, а також до о^б, яким призначене покарання, не пов'язане iз обмеженням чи позбавленням вол^ звiльнених iз мiсць позбавлення волi за необхiдностi продовження примусового лшування. Другий вид застосовуеться до ошб, якi вiдбувають покарання, пов'язане з обмеженням чи позбавленням воль
Перший вид полягае у тому, що психiчно хворий вщправляеться судом у психоневролопчний диспансер за мюцем свого проживання, де вш буде узятий шд нагляд без помщення у стацюнар. Особа повинна усвщомлювати змiст i мету заходу, який до не1' застосовуеться, не рщше нiж 1 раз на мюяць проходити огляд психiатра, також виконувати ус рекомендацiï лiкаря.
Надалi зосередимо увагу на особливостях здшснення примусового амбулаторного лшування осiб, яким призначене кримшальне покарання, пов'язане з позбавленням воль Обов'язок iз забезпечення такого лшування покладаеться на адмiнiстрацiю i медичну службу виправно1' установи, де особа, котра страждае на психiчний розлад, що не виключае осудносп, вщбувае покарання. змiст такого лшування та перiодичнiсть його надання не мають суттевих особливостей i виключень: засуджеш до позбавлення волi забезпечуються психiатричною допомогою на шдставах i в порядку, встановленим законодавством про охорону здоров'я.
У разi погiршення стану здоров'я хворого амбулаторна псииатрична допомога, яка йому надавалася, може бути замiнена на стацюнарну, для забезпечення якою в пештенщарнш системi створенi лiкарнянi заклади, причому у великих багатопрофiльних лiкарнях е психiатричнi вiддiлення [5, с. 123].
Переваги амбулаторного надання психiатричноï допомоги: а) пащент не зазнае негативного впливу з боку шших пащенпв, якi перебувають на стацiонарному лшування. Це дуже вагомий момент, оскшьки потрiбно усвiдомлювати, що на практищ iснуе багато недолiкiв в плат розмщення пацiентiв у лiкарнях, тобто при такому розмщенш не враховуеться рiзниця психiчного стану i тяжкост вчиненого дiяння рiзних хворих, тому негативного впливу з боку певних пащенпв на шших оминути не можливо; б) надання амбулаторно1' допомоги не "виривае" особу з сощуму. Хворий веде нормальний спошб життя, живе з близькими, спiлкуеться з оточуючими, навчаеться чи працюе. Звичайно, це е великий плюс, порiвнюючи iз стацiонарним лiкуванням, оскiльки особа, яка помщення в стацюнар пюля виписки переживае достатньо тривалий перюд соцiальноï адаптацiï. Але потрiбно розум^и, що якщо звичним для особи середовищем е носи девiантноï поведшки або iншi особи, яю ведуть аморальним спошб життя, то, звичайно, що таке середовище не повпливае позитивно на лшування особи, тому лопчшше буде призначити стацюнарне лшування; в) амбулаторна психiатрична допомога в примусовому порядку повинна скласти вщповщну альтернативу такому способу надання психiатричноï допомоги як госштатзащя, оскшьки контрольована пси-хофармакотерапiя в амбулаторних умовах е найбiльш економiчно обгрунтованим та ефективним засобом боротьби з декомпенсащею i дезiнтеграцiею, а також носить значно менш обмежувальний характер, шж примусова госпiталiзацiя.
Недолiки амбулаторно1' психiатричноï допомоги в примусовому порядку: а) попри те, що цей вид примусових заходiв медичного характеру е актуальним i ефективним, все ж юнуе багато недолшв на практищ, яю свiдчать про недосконалють законодавчого врегулювання згаданого питання. На законодавчому рiвнi практично не врегульовано процедури надання тако1' амбулаторно1' допомоги. С потреба прийняти нормативно-правовий акт, у якому б регламентувались права i обов'язки хворого i медично1' установи, вщповщальнють за ухилення вiд лiкування, взаемозв'язок лшарень i органiв внутрiшнiх справ в процеш надання амбулаторно1' допомоги; б) потрiбна чiтка регламентацiя санкцш за вiдмову пацiента вiд лшування. Велика кiлькiсть пацiентiв, усвiдомлю-ючи, що не мае засобiв примусу, яю можуть застосуватись щодо них, не бажае вiдвiдувати
nOTxiaTpa i тим бшьше виконувати його рекомендацп i вказiвки. Ю. Аргунова вказуе, що безлiч хворих не проживае за мiсцем реестрацп, !х мiсцезнаходження е невiдомим [6, с. 38]. Доцшьним вважаемо, встановити на законодавчому рiвнi, що вiдмова або ухилення хворого вiд лiкування е безумовною пiдставою призначення бiльш суворшого виду примусових заходiв примусового характеру, тобто помщення у стацiонар вщповщного типу.
Висновки. Отже, пiдсумовуючи питання щодо надання амбулаторно! психiатричноl допомоги, варто зазначити, що цей достатньо новий для кримшального законодавства Укра!ни вид примусових заходiв е проявом гумашзацп суспiльства i розвитку правово! держави. Вiдсутнiсть !золяцп особи вщ суспiльства, обмеження психотравмуючого впливу госпiталiзацil е позитивними моментами, яю якiсно впливають на процес лшування. В той же час, на нашу думку, категорично потрiбно виправити усi наявнi на законодавчому та практичному рiвнi недолiки для подальшого ефективного застосування такого виду примусових заходiв медичного характеру.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Жарко Н. В. (2005). Принудительные меры медицинского характера (уголовно-правовой аспект) : дис.... канд. юрид. наук : 12.00.08 "Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право" / Рязанский гос. ун-т. Рязань, 230 с.
2. Первомайський В. Б. (1995). Питання судово-псих1атрично! експертизи при визнанш неосудносп та призначенш примусових заход1в медичного характеру у проектах КПК та КК Укра!ни. BicHUK Академи правових наук Украши. № 4. С. 84-92.
3. Батанов А. Н. (2004). Принудительные меры медицинского характера (история, теория, законодательное регулирование и практика применения) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 "Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право" / Рязанский гос. ун-т. Рязань, 20 с.
4. Приходько Т. М. (2001). Проблеми обмежено! осудносп в кримшальному прав1 : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 "Кримшальне право та кримшолопя; кримшально-виконавче право" / Ки!в. Нац. ун-т 1м. Т. Шевченка. Кшв, 24 с.
5. Жук I. В. (2009). Примусов! заходи медичного характеру та примусове лжування у кримшальному прав1 Украши : Дис.... канд юрид.наук: 12.00.08 "Кримшальне право та кримшолопя; кримшально-виконавче право" / КНУВС. Ки!в, 293 с.
6. Аргунова Ю. (1998). Профилактика преступного поведения лиц с психическими расстройствами. Российская юстиция. № 2. С. 34-40.
REFERENCES
1. Zharko N. V. (2005). Prinuiytel'nye mery meditsynskoho kharaktera (uholovno-pravovoy aspekt) [Compulsory measures of medical character (criminal-legal aspect)]. Doctor's thesis. Ryazan': Ryazanskyy GU [in russian].
2. Pervomays'kyy V. B. (1995). Pytannya sudovo-psykhiatrychnoyi ekspertyzy pry vyznanni neosudnosti ta pryznachenni prymusovykh zakhodiv medychnoho kharakteru u proektakh KPK ta KK Ukrayiny [Issues of forensic psychiatric examination in the recognition of insanity and the appointment of coercive measures of a medical nature in the drafts of the CPC and the Criminal Code of Ukraine]. VisnykAkademiyipravovykh nauk Ukrayiny. No. 4. P. 84-92 [in Ukrainian].
3. Batanov A. N. (2004). Prinuditel'nye mery meditsynskoho kharaktera (istoriya, teoriya, zakonodatel'noye rehulirovanieiy praktika primeneniya) [Compulsory measures of a medical nature (history, theory, legislative regulation and practice of application)]. Doctor's thesis. Ryazan': Ryazanskyy GU [in Russian].
4. Prykhod'ko T. M. Problemy obmezhenoyi osudnosti v kryminal'nomu pravi [Problems of limited sanity in criminal law]. Doctor's thesis. Kyiv: Kyyivs'kyy NU im. T. Shevchenka [in Ukrainian].
5. Zhuk I. V. (2009). Prymusovi zakhody medychnoho kharakteru ta prymusove likuvannya u kryminal'nomu pravi Ukrayiny [Coercive measures of medical nature and compulsory treatment in the criminal law of Ukraine]. Doctor's thesis. Kyiv: KNUVS [in Ukrainian];
6. Arhunova Yu. (1998). Profylaktika prestupnoho povedeniya lits s psikhicheskimi rasstroystvami [Prevention of criminal behavior of persons with mental disorders]. Rossiyskaya yustytsiya. No. 2. P. 34-40 [in russian].
Дата надходження: 12.01.2022р.
Iryna Shulhan
Lviv Polytechnic National University, Institute of Jurisprudence, Psychology and Innovative Education, Department of Criminal Law and Procedure,
Ph. D.
COMPULSORY MEASURES OF MEDICAL NATURE, NOT RELATED TO INSULATION
The article deals with the concept of coercive measures of a medical nature, not related to isolation.
It is stated that the modern criminal legislation provides an exhaustive list of types of coercive measures of a medical nature that the court has the right to apply, namely: the provision of compulsory outpatient psychiatric care; hospitalization in a psychiatric institution with normal supervision; hospitalization in a psychiatric institution with increased supervision; hospitalization in a psychiatric institution with strict supervision, of which only the first refers to those not related to isolation.
The main features of active and passive types of public danger of persons are presented. Thus, the active type of social danger of a person is characterized by the fact that the motive that pushes to a socially dangerous act comes from the person himself, does not depend on external circumstances, and is directly related to the psychopathological characteristics of a mental disorder and the antisocial orientation of the person. The passive type of social danger of the patient is characterized by the fact that the reasons for committing a socially dangerous act do not depend on him, are not directly due to the nature of mental disorders, but are directly related to external circumstances or the actions of those around him. Such patients are easily submissive and susceptible to suggestion.
It is noted that the only type of coercive measures not related to isolation is the provision of outpatient psychiatric care on a compulsory basis.
It is proved that this rather new type of coercive measures for the criminal legislation of Ukraine is a manifestation of the humanization of society and the development of the rule of law. Lack of isolation of a person from society, limiting the traumatic impact of hospitalization are positive aspects that qualitatively affect the treatment process. At the same time, in our opinion, it is absolutely necessary to correct all the shortcomings existing at the legislative and practical level for further effective application of this type of coercive measures of a medical nature.
Key words: offenses, coercive measures of medical nature, sanity, criminal liability.
