CC BY
2
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 1 (33), 2022
УДК 343.82
Наталiя Слотвшська
Нацiональний унiверситет "Львiвськa полтехшка", асистент кафедри кримшального права i процесу навчально-наукового iнституту права, психологи та шновацшно! oсвiти, кандидат юридичних наук, https://orcid.org/0000-0002-2756-4557
ПРИЧИНИ, ВИДИ ТА НАСЛ1ДКИ ПОМИЛКОВО1 КРИМ1НАЛ1ЗАЦИ
http: //doi.org/10.23939/law2022.33.206 © Слотв1нська Н., 2022
Стаття присвячена питанням причин, вцщв та наслщюв помилковоТ кри-м1нал1зац11.
Однieю з проблем кримiналiзацiт cуcпiльно небезпечних д1янь е те, що рiзнi фактори можуть спричинити неправильну, або так звану помилкову кримшалпаЫю. 1т видами е: 1) необгрунтована кримiналiзацiя; 2) надм1рна кримшалпашя; 3) неповна кримшалпаЫя; 4) неправильна кримiналiзацiя.
Необгрунтована (безпщставна) кримiналiзацiя полягае у визнаннi кримшальним правопорушенням д1яння, якому не притаманнi доcтатнi для кримiналiзацiт характер та стушнь шкiдливоcтi (небезпечноcтi). Тобто, у такому випадку кримшалпаЫя здшсню-еться за вщсутност для цього пщстав i в 11 результатi кримшальним правопорушенням визнаеться д1яння, яке об'ективно таким не е.
Надмiрна кримшашзащя мае мicце у випадку, коли у кримшалпацп немае об'ективнот необхiдноcтi, що зумовлено наявнicтю кримшальнот вщповщальносп за дiяння, яке кримiналiзуетьcя. У такому випадку кримiналiзацiт пiдлягае дiяння, якому притаманнi необхiднi для кримiналiзацiт характер та cтупiнь шкiдливоcтi, але яке не мае потреби у кримшалпацп, оскшьки кримшальна вiдповiдальнicть за нього вже icнуе. Це призводить до появи дублюючих або не потрiбних спещальних cкладiв крим1нальних правопорушень.
Що ж стосуеться неповнот кримiналiзацiт, то це кримiналiзацiя, яка не охоплюе уах д1янь (прояв1в дiяння), характер та cтупiнь шкiдливоcтi яких дозволяе визнавати тх крим1нальними правопорушеннями. У результатi такот кримiналiзацiт поза дiею кри-мiнального закону залишаються д1яння, за вчинення яких, виходячи з тх cутноcтi, об'ективно мають застосовуватися заходи кримшально-правового характеру.
Неправильна (неточна) кримiналiзацiя полягае в тому, що при тТ здiйcненнi злочинним визнаеться дiяння, характер i стушнь шкщливосл якого е доcтатнiм для його кримшалпацп, але законодавче описання якого не зовам правильно вщображае сутшсть такого дiяння. Тобто, у такому випадку мае мкце неправильне вщображення в законi cутноcтi злочинного дiяння. Результатом неправильнот кримiналiзацiт е розплив-часте, двозначне, неточне формулювання ознак кримшального правопорушення, яке призводить, по-перше, до нечiткого встановлення меж кримшальнот вiдповiдальноcтi за
певне дiяння, по-друге, до складнощiв у визначенш ознак такого дiяння, по-трете, до проблем у вщмежуванш злочинного дiяння вiд незлочинного, оскшьки через зазначенi причини вiдбуваеться "злиття" ознак вiдповiдних кримiнального правопорушення та адмшктративного чи iншого правопорушення.
Ключовi слова: правопорушення, квалiфiкацiя, помилка, кримшальна вщпо-вiдальнiсть, закон.
Постановка проблеми. Одним iз прiоритетних напрямкiв дiяльностi будь-яко! цившзовано! держави е протцщя злочинностi. У науцi кримiнального права, така дiяльнiсть, що здiйснюeться засобами кримшально! репресп, а саме, за допомогою засобiв матерiального кримiнального права, називаеться кримiнально-правовою полiтикою держави. Одними iз основних напрямкiв крим> нально-правово! полiтики е кримiналiзацiя i декримiналiзацiя суспiльно-небезпечних дiянь, а також нерозривно пов'язаш з ними пеналiзацiя та депеналiзацiя.
Проблема кримшалiзащ! мае пряме вщношення до виявлення та усунення прогалин у кримшальному правi. Бшьше того, кримiналiзацiя завжди припускае усунення прогалини у кримшальному правi.
Наявшсть прогалини е, звичайно, великим недолшом законодавства, вона приводить до того, що вщповщш органи опиняються беззбройними перед обличчям очевидного негативного сустльно небезпечного явища. Разом iз тим, не меншу шкоду несе надмiрна кримiналiзацiя, хоча ця шкода i не настiльки очевидна.
Аналiз дослщження проблеми. До питань кримiналiзацil звертались у сво! працях такi знаш науковцi, як О. Готiн. М. Мельник, П. Фрю та ш.
Не зважаючи на значну кшьюсть публiкацiй, присвячених дослiджуваним проблемам, наукова стльнота i досi знаходиться доволi далеко вiд одностайного розумшня згаданих питань.
Мета статтi. Усвiдомлюючи, що в межах одше! коротко! науково! статтi неможливо розкрити всi питання, пов'язаш з кримiналiзацiею дiянь, зосередимо нашу увагу лише на найбшьш значимих, на нашу точку зору, моментах, залишивши все iнше для наступних наукових розвiдок.
Виклад основного матерiалу. Однiею з проблем кримiналiзацil суспiльно небезпечних дiянь е те, що рiзного роду фактори можуть спричинити неправильну, або так звану помилкову кримiналiзацiю. М. Мельник називае таю И види:
1) необгрунтована;
2) надмiрна
3) неповна;
4) неправильна [1, с. 94].
На думку М. Мельника, необгрунтована (безшдставна) кримiналiзацiя полягае у визнанш кримшальним правопорушенням дiяння, якому не притаманш достатнi для кримiналiзацil характер та стутнь шкiдливостi (небезпечностi) [1, с. 95]. Тобто у такому випадку кримiналiзацiя здшснюеться за вiдсутностi для цього шдстав i в И результат кримiнальним правопорушенням визнаеться дiяння, яке об'ективно таким не е.
З нашо! точки зору, небезпечшсть необгрунтовано! кримiналiзацil полягае в тому, що вона закладае законодавчi основи для безтдставного притягнення до кримшально! вщповщальносп за дiяння, яке за сво!м характером мало б тягнути шшу, менш сувору юридичну вщповщальнють, створення штучних критерi!в вiдмежування злочинного вщ незлочинного. У такому разi мають мiсце двi недопустимi з юридично! точки зору ситуацi!:
1) закон, яким здшснюеться така кримiналiзацiя, за своею суттю е не правовим;
2) вш на законодавчому рiвнi закладае основи для притягнення до кримшально! вщпо-вiдальностi фактично невинувато! у вчиненнi кримiнального правопорушення (адже такого
кримшального правопорушення об'ективно не юнуе) особи. Тобто грубо порушуються принципи верховенства права та презумпцп невинуватост (статей 8 та 62 Конституци Укра!ни [2]).
Як вказуе М. Мельник, надмiрна кримiналiзацiя мае мюце у випадку, коли у кримшалiзацн немае об'ективно! необхiдностi, що зумовлено наявнютю кримшально! вiдповiдальностi за дiяння, яке кримiналiзуеться. У такому випадку кримшалiзацн шдлягае дiяння, якому притаманш необхiднi для кримшалiзацн характер та стушнь шкщливосп, але яке не мае потреби у кримшалiзацп, оскшьки кримiнальна вiдповiдальнiсть за нього вже юнуе. Це призводить до появи дублюючих або не потрiбних спещальних складiв кримiнальних правопорушень [1, с. 95].
Безумовно, така ситуащя може спричинити на практицi порушення принципу недопустимостi подвiйного iнкримiнування. Прикладом надмiрно! кримiналiзацil може слугувати спроба законодавця встановити кримшальну вiдповiдальнiсть за "рейдерство" у формi встановлення контролю над юридичною особою чи И активами.
Крiм того, кримiналiзуватися повинш лише тi дiяння, якi вщповщають вимогам шдвищено! суспшьно! небезпеки, значно! поширеностi, можливостi визнання !х протиправними без шкоди для чинного законодавства [3, с. 97]. Новий вид кримшальних правопорушень мае вказувати на те, що при виявленш правоохоронними органами суспшьно небезпечних посягань, вони не можуть бути квалiфiкованi за жодною iз статей чинного КК Укра!ни.
Беручись розробляти черговий законопроект про кримiналiзацiю дiянь, законодавцевi потрiбно пам'ятати, що кримiнально-правова репресiя е важливим, проте не единим ^ навiть не головним засобом боротьби зi злочиннiстю. Кримiнальна репресiя - останнш рубiж оборони у боротьбi з найбiльш небезпечними формами поведшки, яка вiдхиляеться вiд нормально!, прийнятно! для суспiльства. Там, де бажаний результат може бути досягнутий застосуванням засобiв меншого ступеню репресивностi, що тягнуть за собою менш жорстю обмеження i негативнi наслiдки для порушника (адмiнiстративно-правовi, цивiльно-правовi, дисциплiнарнi), кримша-лiзацiя виявляеться зайвою. Варто додати, що за таких умов кримiналiзацiя не лише зайва, але й шюдлива та небезпечна, як для права та законодавства, так i для правосуддя та його учасниюв. Якщо все ж Верховною Радою Укра!ни було допущено прийняття закону про кримiналiзацiю вiдповiдних дiянь, якими встановлюеться подвiйна кримiнальна вiдповiдальнiсть за одне й те ж дiяння, то такий закон повинен бути визнаний неконституцшним, оскшьки вш суперечить положенню ст. 61 Конституци Укра!ни.
Негативний аспект надмiрно! кримiналiзацi! полягае, зокрема, у: грубому порушенш принципу економп кримiнально-правово! репресi!; штучному створенш конкуренцi! кримшально-правових норм; створенш парадоксальних, з правово! точки зору, ситуацш, за яких одне i те саме дiяння може каратися ютотно рiзними кримiнально-правовими засобами.
Зокрема, М. Мельник справедливо зауважуе, що переважно надмiрна кримiналiзацiя е наслщком: безсистемного пiдходу до створення кримшального закону чи внесення до нього змш; "законодавчого свавiлля", яке шноруе пiдстави та умови кримiналiзацi! дiянь; прагнення окремих суб'ектiв законодавчо! шщативи пiдкорегувати кримiнальний закон пiд "свш смак"; помилкового уявлення про необхщнють законодавчого стимулювання так званих мертвих та дрiмаючих норм ("Мертва" норма - це норма, яка не застосовуеться (чи майже не застосовуеться) на практищ через !! конструктивш недосконалостi, особливостi реалiзацi! антикримiногенно! пол^ики, вiдсутнiсть дiянь, за якi вона встановлюе вщповщальшсть тощо. "Дрiмаюча" норма - це норма, яка не застосовуеться на практищ через неможливють такого застосування з причини незавершено! законодавчо! регламентацп !! застосування) [1, с. 96].
Що ж стосуеться неповно! кримiналiзацi!, то це кримiналiзацiя, яка не охоплюе усiх дiянь (проявiв дiяння), характер та стушнь шюдливосп яких дозволяе визнавати !х кримiнальними правопорушеннями. У результатi тако! кримiналiзацi! поза дiею кримiнального закону залишаються дiяння, за вчинення яких, виходячи з !х сутностi, об'ективно мають застосовуватися заходи кримшально--правового характеру.
Неповна кримшашзащя може мати мюце в силу рiзних причин ^ передуем, двох з них. По-перше, в силу того, що законодавець не зм^ виявити дiяння, ступiнь шкiдливостi якого об'ективно вимагае визнання його кримiнальним правопорушенням. По-друге, через те, що законодавець не зм^ правильно вщобразити суть такого дiяння в законi (за цим моментом така кримшашзащя наближаеться до наступного виду помилково! кримiналiзацi! - неправильно! кримшатзацп).
З нашо! точки зору, як приклад до сказаного вище, можна навести законодавче описання ушх складiв кримiнальних правопорушень проти безпеки виробництва (статтi 271-275 КК Укра!ни), ознакою об'ективно! сторони яких е, зокрема, наслiдки у вид "шкоди здоров'ю потерпiлого" (основний склад) та "загибелi людей або шших тяжких наслiдкiв" (квалiфiкований склад). За такого описання злочинними е вщповщш порушення безпеки виробництва, якi потягли за собою шкоду здоров'ю потерпшому, загибель людей та iншi тяжю наслiдки. Буквальне тлумачення вказаних ознак, у тому чи^ тако! з них як "загибель людей", з урахуванням наявност у КК Укра!ни таких ознак кримiнальних правопорушень як "загибель людини", "смерть особи", дае деяким фахiвцям пiдстави зробити висновок про те, що описаш у статтях 271-275 КК порушення у сферi безпеки виробництва, що потягли за собою смерть одше! особи, строго за буквою закону не охоплюються складом цих кримшальних правопорушень. Водночас, невизнання кримшальним правопорушенням порушення, яке призвело до смерт одше! людини, i визнання таким такого ж порушення, яке спричинило шкоду здоров'ю потерпшого, е парадоксальним.
М. Мельник вважае, що неправильна (неточна) кримiналiзацiя полягае в тому, що при !! здшсненш злочинним визнаеться дiяння, характер i ступiнь шюдливосп якого е достатнiм для його кримiналiзацi!, але законодавче описання якого не зовшм правильно вiдображае сутнють такого дiяння [1, с. 96]. Тобто, у такому випадку мае мюце неправильне вщображення в закош сутностi злочинного дiяння.
Результатом неправильно! кримiналiзацi! е розпливчасте, двозначне, неточне формулювання ознак кримшального правопорушення, яке призводить, по-перше, до нечiткого встановлення меж кримшально! вщповщальност за певне дiяння, по-друге, до складнощiв у визначенш ознак такого дiяння, по-трете, до проблем у вщмежуванш злочинного дiяння вщ незлочинного, оскiльки через зазначеш причини вiдбуваеться "злиття" ознак вщповщних кримiнального правопорушення та адмшютративного чи iншого правопорушення.
Причиною неправильно! або шшо! помилково! кримiналiзацi!, на нашу думку, може бути посшшшсть прийняття рiшення про кримiналiзацiю, за яко! дотримуеться лише форма процедури ухвалення кримiнального закону, а по суп вш не проходить належно! науково! та юридично! експертизи, детального розгляду по суп в парламентських комiтетах i на сесi! парламенту. Як приклад можна навести прийняття у 2003 р. ново! редакцп ст. 209 КК Укра!ни. Законопроект про внесення таких змш до КК було подано на розгляд парламенту 25 грудня 2002 р., вже наступного дня його без обговорення на сесп парламенту було прийнято у першому читанш, а 16 шчня 2003 р. - прийнято в цшому як закон. Головне, чим була зумовлена така посшшшсть, полягало в тому, щоб продемонструвати БАТБ прагнення Укра!ни до створення належно! законодавчо! основи для протидп легалiзацi! доходiв, одержаних злочинним шляхом. Прагнення було продемонстровано, але з належною якютю закону не склалося - нова редакцiя ст. 209 КК Укра!ни, як i введена цим Законом нова ст. 209-1 КК Укра!ни, мiстила багато недолтв, якi iстотно ускладнювали застосування !х на практицi (у тому чи^ i в частинi вщмежування вiд незлочинних дiянь) [4].
Виходячи з всього вище зазначеного, на нашу думку, сьогодш найбшьший ефект у справi запобiгання помилковш кримiналiзацi! мало б розумiння того, що:
1) ухвалення кримшального закону за жодних обставин не може вщбуватися посшхом;
2) змша кримшального закону в бш розширення сфери його дп чи посилення вщпов> дальностi мае здiйснюватися за принципом крайньо! необхiдностi - коли без цього дшсно не можна обштися;
3) кримшальний закон не може творитися методом проб та помилок, оскшьки таю помилки дуже дорого коштують державi та суспшьству [5, с. 36].
Висновки. Отже можна зауважити, що помилкова кримiналiзацiя - це брак дiяльностi парламенту у сферi законотворення. Брак, обумовлений трьома основними взаемопов'язаними мiж собою групами причин, що зводяться до:
1) неправильного розумшня сутност кримшального закону, а отже, i його ролi та значення у правовш системi держави (власне, йдеться про дилетантський погляд на кримшальний закон);
2) недостатнього теоретичного рiвня тих, хто готуе законопроекта про кримiналiзацiю;
3) недотримання (або ж дотримання лише форми) процедури ухвалення кримшального закону.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Мельник М. (2004). Помилкова кримшал1защя: види, причини та наслвдки. Шдприемництво, господарство i право. № 5. С. 88-99.
2. Конституция Украши. (1996). Вiдомостi Верховно'! Ради Украши. № 30. Ст. 141/ Ст. 8, 62
3. Готш О. (2005). Шдстави кримшал1зацп д1янь. Право Украти. № 2. С. 94-98.
4. Кримшальний кодекс Украши в1д 05.04.2001 р. (2001). Вiдомостi Верховноï Ради Украти. № 25-26. Ст. 209, 209-1.
5. Фр1с П. (2005). Кримшально-правова полтгика Украшсько1 держави: теоретичш, юторичт та правов1 проблеми. К.: Апка, 332 с.
REFERENCES
1. Melnyk M. (2004). Pomylkova kryminalizatsiia: vydy, prychyny ta naslidky [False criminalization: types, causes and consequences.]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. No. 5. P. 88-99.
2. Konstytutsiia Ukrainy [The Constitution of Ukraine]. (1996). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. No. 30. 141 р., р. 8, 62.
3. Hotin O. (2005). Pidstavy kryminalizatsii diian [Grounds for criminalization of acts]. Pravo Ukrainy. No. 2. P. 94-98.
4. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [Criminal Code of Ukraine] vid 05.04.2001 r. (2001). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. No. 25-26. S. 209, 209-1.
5. Fris P. (2005). Kryminalno-pravova polityka Ukrainskoi derzhavy: teoretychni, istorychni ta pravovi problemy [Criminal law policy of the Ukrainian state: theoretical, historical and legal problems.]. K.: Atika, 332 p.
Дата надходження: 29.12.2021 р.
Natalia Slotvinska
Lviv Polytechnic National University, Assistant of the Department of Criminal Law and Procedure Educational-Scientific Institute of Law, psychology and innovative education, Doctor of Law, https://orcid.org/0000-0002-2756-4557
CAUSES, TYPES AND CONSEQUENCES OF FALSE CRIMINALIZATION
The article is devoted to the causes, types and consequences of false criminalization. One of the problems with the criminalization of socially dangerous acts is that various factors can lead to incorrect or so-called erroneous criminalization. Its types are: 1) unjustified criminalization; 2) excessive criminalization; 3) incomplete criminalization; 4) incorrect criminalization.
Unjustified (unjustified) criminalization is the recognition of an act as a criminal offense, which is not characterized by sufficient for criminalization nature and degree of harm (danger). That is, in this case, criminalization is carried out in the absence of grounds for this and as a result of a criminal offense is an act that is not objectively so.
Excessive criminalization occurs when there is no objective need for criminalization, due to the existence of criminal liability for the act being criminalized. In such a case, criminalization is subject to an act which is characterized by the nature and degree of harm necessary for criminalization, but which does not require criminalization, as criminal liability for it already exists. This leads to the emergence of duplicate or unnecessary special components of criminal offenses.
As for incomplete criminalization, it is criminalization that does not cover all acts (manifestations of the act), the nature and degree of harmfulness of which allows to recognize them as criminal offenses. As a result of such criminalization, acts that, based on their essence, should be objectively subject to criminal law measures remain outside the scope of criminal law.
Incorrect (inaccurate) criminalization is that when it is committed, an act is recognized as criminal, the nature and degree of harmfulness of which is sufficient for its criminalization, but the legislative description of which does not quite correctly reflect the essence of such an act. That is, in this case there is an incorrect reflection in the law of the essence of the crime. The result of incorrect criminalization is a vague, ambiguous, inaccurate formulation of the signs of a criminal offense, which leads, firstly, to a vague establishment of criminal liability for a particular act, secondly, to difficulties in determining the signs of such an act, thirdly, to problems in distinguishing a criminal act from a noncriminal one, because for these reasons there is a "merger" of signs of the relevant criminal offense and administrative or other offense.
Key words: offense, qualification, error, criminal liability, law.
