CC BY
1
BicHiiK Нацiонального унiверситету "Львiвcька полггехшка". Серiя: "Юридичт науки" № 1 (33), 2022
УДК 343.71
Св^лана Сорока
Нацюнальний ушверситет "Льв1вська голтехшка", Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! освiти, дoцент кафедри кримiнaльнoгo права i прoцесу,
кан. юрид. наук, дoц.
СП1РН1 ПИТАНИЯ СУБ'еКТИВНО! СТОРОНИ СКЛАДУ КРИМ1НАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО ст. 187 КК УКРА1НИ
http: //doi.org/10.23939/law2022.33.212 © Сорока С., 2022
Розглянуто сшрт питання суб'ективноТ сторони складу кримшального правопо-рушення, передбаченого ст. 187 КК УкраТни. Biдзначено, що для характеристики розбою важливе значення мае суб'ективна сторона вчинення цього кримшального право-порушення. Як вщомо, суб'ективна сторона кримiнального правопорушення - це його внутршня сторона, тобто пcихiчна дiяльнicть особи, що вщображае ставлення Тт cвiдомоcтi та волi до cуcпiльно небезпечного дiяння, що нею вчиняеться, i до його наслщюв. Змicтом суб'ективноТ сторони складу кримшального правопорушення е таю ознаки, як вина, мотив та мета кримшального правопорушення. Основною ознакою, що характеризуе суб'ективну сторону дiяння, е вина. Вона найбшьше акумулюе в cобi ознаки об'екта й об'ективнот сторони, як в дзеркалi вщображае те, як щ ознаки проходять крпь призму свщомост i воль Розглянуто в яких випадках кримшальне правопорушення вважаеться вчиненим умисно, а в яких з необрежность Проаналповаш думки науковцiв щодо визначення форми вини у формальних складах кримшальнних правопорушень i конкретно розбою (ст. 187 КК Укратни). Зроблено висновок, що при вчиненш розбшних дш у реальн1й дiйcноcтi особа усвщомлюе cуcпiльно небезпечний характер вчинюваного розбшного посягання, який складаеться з двох взаемопов'язаних дш, передбачае настання наслщюв вiд обох цих дiй у вид реальних под1й або створення небезпеки i бажае Тх настання. Вина при вчиненш розбою характеризуеться прямим умислом, змкт якого утворюють два моменти - штелектуальний i вольовий. 1нтелектуальний момент мicтить двi ознаки - уcвiдомлення cуcпiльно небезпечного характеру вчиненого дiяння i передбачення суспшьно небезпечних наcлiдкiв. Вольовий момент мктить одну ознаку - бажання настання суспшьно небезпечних наслщюв, що передбачаються винною особою.
У випадках вчинення розбою особа усвщомлюе, що вона заволодiвае або прагне заволод^и чужим рухомим майном шляхом його вщкритого вилучення, що вона не мае шякого права на це майно i порушуе встановлеш державою правила щодо законного об^у такого майна. Разом з тим, особа усвщомлюе, що вона вчинюе свот дн поза волею або проти волi власника, потерпшот особи або особи, яка виявилася на мкщ вчинення кримшального правопорушення, усвщомлюе також едшсть основнот та допомiжноТ дп,
тобто усвщомлюе, що вщкрите або таемне вилучення предметiв посягання вона здшснюе або прагне здшснити за допомогою фiзичного насильства, що е небезпечним для життя чи здоров'я потерпшого або погрози негайним застосуванням такого насильства. Особа також застосовуючи фiзичне насильство, усвщомлюе його вщкритий або таемний характер, а застосовуючи психiчне насильство, усвщомлюе, що потерпший розщнюе погрозу як реальну i як таку, що у разi реашзацп буде небезпечною для його життя або здоров'я.
Ключовi слова: розбш, право власностi, суб'ективна сторона, кримшальне правопорушення, умисел, необережшсть, вина, мотив,мета, життя, здоров'я особи.
Постановка проблеми. Вщповщно до ст. 41 Конституци Укра!ни кожен мае право волод^и, користуватися i розпоряджатися своею власнiстю, результатами свое! штелектуально!, творчо! дiяльностi. Нiхто не може бути протиправно позбавлений права власносп. Право приватно! власност е непорушним.
Суб'ектами права власностi е фiзичнi особи (громадяни Укра!ни, шоземщ, особи без гро-мадянства), юридичш особи (господарськi товариства, професiйнi спшки, громадськi, релiгiйнi об'еднання тощо), держава. 1х рiвнiсть перед законом i забезпечення захисту !'хшх прав державою закршлено у ст. 13 Конституци.
Право власност охороняеться законом. Зокрема, у роздш VI Кримiнального кодексу Укра!ни встановлено, якi саме суспшьно небезпечнi дiяння проти власностi е кримшальними правопору-шеннями та яю покарання застосовуються до осiб, що !х вчинили.
Розбiй е одним з найнебезпечшших серед кримiнальних правопорушень проти власностi. Це зумовлено тим, що обов'язковим додатковим об'ектом його виступають здоров'я потерпшого та психiчна недоторкашсть особи.
Аналiз дослiдження проблеми. Питання кримшально-правово! характеристики розбою розглядали в сво!х роботах такi втизняш та зарубiжнi вченi: М. Бажанов, В. Батиргареева, Г. Борзенков, В. Владiмiров, Л. Гаухман, М. Гельфер, В. Глушков, В. Гончаренко, В. Емельянов, В. Кундеус, М. Мельник та ш.
Мета статть Метою запропоновано! статтi е аналiз суб'ективно! сторони складу кримь нального правопорушення, передбаченого ст. 187 КК Укра!ни.
Виклад основного матерiалу. Для характеристики розбою важливе значення мае суб'ективна сторона вчинення цього кримшального правопорушення. За твердженням В. Кудрявцева, суб'ективна сторона породжуе, спрямовуе i регулюе об'ективну сторону. Майбутня об'ективна сторона кримшального правопорушення в щеальнш формi утворюеться у свiдомостi особи i потiм тiею чи iншою мiрою здiйснюеться в реальностi. Вибiр правопорушником об'екта посягання, часу, мiсця вчинення кримшального правопорушення i засобiв досягнення протиправно! мети визначае й об'ективну сторону його поведшки. Об'ективна сторона, на його переконання, слугуе практичним виконанням протиправних намiрiв суб'екта [1, с. 102].
Як вщомо, суб'ективна сторона кримшального правопорушення - це його внутршня сторона, тобто психiчна дiяльнiсть особи, що вiдображае ставлення !! свiдомостi та волi до суспшьно небезпечного дiяння, що нею вчиняеться, i до його наслщюв [2, с. 191].
Змiстом суб'ективно! сторони складу кримшального правопорушення е таю ознаки, як вина, мотив та мета кримшального правопорушення. Вина е обов'язковою ознакою, мотив та мета -факультативними ознаками загального складу кримшального правопорушення. У тих випадках, коли мотив та (або) мета передбачеш як обов'язкова ознака конкретного складу кримшального правопорушення, вони мають значення обов'язково! ознаки цього складу.
Основною ознакою, що характеризуе суб'ективну сторону дiяння, е вина. Вина як невщ'емний елемент суб'ективно1 сторони кримiнального правопорушення та обов'язкова ознака складу кримшального правопорушення нерозривно пов'язана з об'ектом та об'ективною стороною. Вона найбшьше акумулюе в œ6i ознаки об'екта й об'ективно1 сторони, як в дзеркат вщображае те, як щ ознаки проходять крiзь призму свiдомостi i воль Свщомють i воля - це елементи псж!чно1 дiяльностi людини, сукупшсть яких створюе змiст вини. Вони тюно взаемодiють мiж собою i вщбивають iнтелектуальний та вольовий моменти дiяння. Рiзнi поеднання цих моментов створюють двi форми вини - умисел i необережнють [3, с. 128].
Зпдно зi ст. 24 КК Украши кримiнальне правопорушення вважаеться вчиненим умисно, якщо особа усвщомлювала суспiльно небезпечний характер свого дiяння, передбачала його суспiльно небезпечнi наслщки i бажала або свiдомо припускала ïx настання. Вчиненим з необережносп, згiдно зi ст. 25 КК, кримшальне правопорушення вважаеться, якщо особа передбачала можливють настання суспшьно небезпечних наслщюв свого дiяння, але легковажно розраховувала на ïx вiдвернення, або якщо особа не передбачала можливосп настання суспшьно небезпечних наслщюв свого дiяння, хоча повинна була i могла ïx передбачити.
Як зазначае О. Рарог, законодавче визначення умислу i необережност - сформульовано стосовно так званих матерiальниx складiв кримшальних правопорушень, об'ективна сторона яких являе собою класичний варiант: дiя - причинний зв'язок - наслiдок. У подiбниx складах форма вини визначаеться псиxiчним ставленням до наслiдкiв. У формальних складах об'ективною ознакою, що втшюе суспiльну небезпечнiсть протиправного дiяння, е суспiльно небезпечна дiя або бездiяльнiсть. Тому форма вини визначаеться характером штелектуального i вольового ставлення саме до цiеï ознаки [4, с. 33].
В. Ломако у зв'язку з цим також зазначае, що структура цих склащв кримшальних правопорушень е такою, що наслщки тут знаходяться поза межами необхщних ознак об'ективноï сторони, а вщтак, i складу кримшального правопорушення. Вже тому суб'ект не може бажати ïx настання. Проте ця обставина не виключае умисно1' вини. 1нтелектуальна ознака умислу в цих випадках мютить лише усвiдомлення суспiльно небезпечного характеру свого дiяння, i ставлення до наслщюв тут не виникае та й не може виникнути. А вольова ознака умислу обмежуеться бажанням вчинення конкретно!' дп чи бездiяльностi [2, с. 102].
В. Емельянов таку позищю вважае неточною, оскшьки законодавець, на його думку, надав визначення умислу не стосовно складу кримшального правопорушення, а кримшального правопорушення як явища реальноï дшсность Кримiнальне правопорушення же, на його думку, як будь-яке посягання на якийсь об'ект, неминуче призводить до виникнення тих чи iншиx наслщюв, i у винноï особи завжди присутне якесь псиxологiчне ставлення не тшьки до власних дiянь, але й до ïxmx наслiдкiв, незалежно вiд того, передбаченi ознаки цих наслщюв у вiдповiдниx складах кримшальних правопорушень чи ш [5, с. 107].
Пщтримуючи останню позицiю, М. Семикш наводить на ïï користь таю аргументи. "Важко уявити, щоб в реальнiй дiйсностi вимагатель бажав тшьки пред'явити вимоги i його воля була б в цей момент не спрямована на отримання результату; щоб особа, яка вчиняе розбшний напад, бажала здшснити лише сам факт нападу i не бажала при цьому шяких шших наслщюв; щоб особа, яка керуе терористичною оргашзащею, бажала тшьки самого факту цього "призначення" i не уявляла найближчих та вщдалених наслщюв того, що трапилося; а особи, яю утворюють терористичну органiзацiю, бажали тiльки самого факту цього створення i взагалi не уявляли тих наслщюв, до котрих призводить створення такоï органiзацiï, та не бажали цих наслщюв. Для чого ж тодi 1м цю органiзацiю створювати?" [6, с. 52].
Хоча склад розбою в закош сформульовано як так званий формальний i ушчений, однак це не означае, що особи, яю вчиняють цi дп в реальнiй дiйсностi, усвiдомлюючи суспшьно небезпечний характер цих дш, не передбачають настання суспшьно небезпечних наслщюв як результат цих дш i
не бажають настання конкретних наслщюв, заради яких вони зважилися на вчинення кримшального правопорушення.
Як зазначае В. Кундеус, особливють усвщомлення особою ознак об'ективно! сторони кримшальних правопорушень стосовно викрадення, пов'язана з тим, що особа розумiе, що ïx може бути вчинено тшьки шляхом дiï - заволодiнням предметами матерiального свiту шляхом ïx вилучення проти або поза волею власника, потерпiлоï особи, держави та iншоï особи [7, с. 112].
При цьому особа також усвщомлюе, що вщкрите або таемне вилучення предмепв посягання, яке вона здшснюе або прагне здшснити за допомогою фiзичного насильства, що е небезпечним для життя чи здоров'я потерпшого, або погрози негайного застосування такого насильства. Особа також, застосовуючи фiзичне насильство, усвщомлюе його вщкритий або таемний характер, а застосовуючи псиxiчне насильство, усвщомлюе, що потерпший розщнюе погрозу як реальну i як таку, що у випадку реалiзацiï буде небезпечною для його життя чи здоров'я.
При розбо1', пов'язаному з фiзичним насильством, намiр винно1' особи може бути некон-кретизованим, тобто, застосовуючи насильство i усвщомлюючи можливють спричинення потер-пшому ушкоджень, небезпечних для його життя чи здоров'я, винний не завжди в достатнш мiрi ясно i ч^ко уявляе собi, якi конкретно ушкодження настануть вiд його дiй. У таких випадках при неконкретизованому намiрi винний несе вiдповiдальнiсть за той результат, який фактично настав. Така залежшсть квалiфiкацiï дiй винно1' особи вщ результату, що настав, може бути пояснена тим, що винний, хоча i не уявляе собi виразно розмiру шкоди, яка може бути заподiяна потерпiлому, але завжди усвщомлюе небезпеку сво1'х насильницьких дш для життя чи здоров'я потерпшого взагалi i, застосовуючи 1'х, шби заздалегiдь погоджуеться з будь-яким наслщком [8, с. 71].
Передбачення суспшьно небезпечних наслщюв як ознака штелектуального моменту умислу означае здатнiсть особи уявляти подальший розвиток подiй i настання можливих або неминучих наслщюв. При вчиненнi розбою особа передбачае настання наслщюв вiд обох взаемопов'язаних дш у видi реально1' можливосп або неминучостi спричинення шкоди обом об'ектам посягання шляхом вилучення рухомого майна або предме^в спещального призначення, поеднаного з небезпечним для життя чи здоров'я особи насильством. При вчиненш фiзичного насильства з неконкретизованим умислом винний передбачае суспшьно небезпечний результат у загальних рисах. При вчиненш псиxiчного насильства особа передбачае, що потерпший сприйме застосовану погрозу як реальну i тому не вчинить опору в процес заволодшня предметом посягання [8, с. 23].
Вольовий момент прямого умислу, згщно зi ст. 24 КК Украши, характеризуемся бажанням особи настання суспшьно небезпечних наслщюв. При цьому бажання, як вольова ознака прямого умислу, полягае в прагненш до певного результату, наслщюв, тобто з прямим умислом можуть досягатися лише ri результати, наслщки, яю е метою винного [9, с. 87]. За наявносп прямого умислу мета i наслщки знаходяться в нерозривному зв'язку i, як зазначав А. Рарог, "бажання як ознака умислу полягае в прагненш до певних наслщюв" [4, с. 27].
Вина, будучи обов'язковою ознакою суб'ективно1' сторони складу кримшального правопорушення i основним елементом суб'ективно1' сторони кримшального правопорушення, не вичерпуе змют суб'ективно1' сторони. Важливу роль у характеристик суб'ективно1' сторони кримшального правопорушення i складу кримшального правопорушення вщграе мотив i мета. Мотив i мета як самостшш психолопчш ознаки взаемопов'язаш мiж собою i лише в свош едносп можуть дати повне уявлення про спрямовашсть поведiнки особи, вони е характерними для будь-яко1' свщомо1' вольово1' поведiнки людини, в ix пiдI'рунтi лежать потреби та iнтереси людини [2, с. 102].
Мотив вчинення розбою, як правило, е корисливим i тюно пов'язаний з метою дiяння. Керуючись мотивами, особа ставить собi ту чи шшу мету, котра тюно пов'язана з ïï потребами та штересами. Мета характеризуе той безпосереднш результат, якого прагне досягти особа, вчиняючи те чи шше дiяння, i являе собою "результат дш, що передбачаеться i е бажаним, котрий наближуе суб'екта дiяльностi до задоволення актуально].' потреби".
Метою розбою е заволодшня чужим рухомим майном або предметами спещального приз-начення, але якщо такоï мети немае, то немае i складу розбою, навтоь якщо мотив насильницького посягання було корисливим [4, с. 87].
Висновки. Враховуючи вищезазначене, можна дшти висновку, що при вчиненш розбшних дш у реальнш дшсност особа усвщомлюе суспшьно небезпечний характер вчинюваного роз-бшного посягання, який складаеться з двох взаемопов'язаних дiй, передбачае настання наслщюв вiд обох цих дiй у видi реальних подiй або створення небезпеки i бажае ïx настання. Вина при вчиненш розбою характеризуеться прямим умислом, змют якого утворюють два моменти - штелектуальний i вольовий. 1нтелектуальний момент мютить двi ознаки - усвiдомлення суспiльно небезпечного характеру вчиненого дiяння i передбачення суспшьно небезпечних наслщюв. Вольовий момент мютить одну ознаку - бажання настання суспшьно небезпечних наслщюв, що передбачаються винною особою.
У випадках вчинення розбою особа усвщомлюе, що вона заволодiвае або прагне заволодтои чужим рухомим майном шляхом його вщкритого вилучення, що вона не мае шякого права на це майно i порушуе встановлеш державою правила щодо законного об^у такого майна. Разом з тим, особа усвщомлюе, що вона вчинюе своï дп поза волею або проти волi власника, потерпiлоï особи або особи, яка виявилася на мющ вчинення кримiнального правопорушення, усвiдомлюе також еднють основноï та допомiжноï дп, тобто усвiдомлюе, що вiдкрите або таемне вилучення предме^в посягання вона здшснюе або прагне здiйснити за допомогою фiзичного насильства, що е небез-печним для життя чи здоров'я потерпшого або погрози негайним застосуванням такого насильства. Особа також застосовуючи фiзичне насильство, усвiдомлюе його вщкритий або таемний характер, а застосовуючи псиxiчне насильство, усвiдомлюе, що потерпший розцiнюе погрозу як реальну i як таку, що у разi реалiзацiï буде небезпечною для його життя або здоров'я.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Кудрявцев В. (1960) Объективная сторона преступления. М.: Госюриздат, 244 с.
2. Кримшальне право Украни (2004). Загальна частина : тдруч. / за ред. М. I. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тащя. К.: Юршком 1нтер, 480 с.
3. Уголовное право Украины (1988). Общая часть. / под ред. М. И. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тация. Х.: Право, 400 с.
4. Рарог А. (1980) Общая теория вины в уголовном праве. М.: ВЮЗИ, 92 с.
5. Емельянов В. (2002) Терроризм и преступления с признаками терроризирования : уголовно-правовое исследование. СПб.: Юридический центр Пресс. 291 с.
6. Семикш М. (2003) Створення терористичнох групи чи терористичнох оргашзацп : кримшально-правове дослщження. Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 145 с.
7. Кундеус В. (2004) Кримшально-правова характеристика викрадення : дис. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Кундеус Владислав Геннадшович. Х. 198 с.
8. Батиргареева В. (2003) Кримшолопчна характеристика та попередження розбоïв, поеднаних з проникненням у житло / Батиргареева В. С. Х.: Одиссей, 256 с.
9. Егоров В. (2001) Понятие состава преступления в уголовном праве. М.: Моск. психолого-социальный ин-т ; Воронеж: Изд-во НПО "МОДЭК", 80 с.
REFERENCES
1. Kudriavtsev V. (1960) Ofoektyvnaia storona prestuplenyia. M.: Hosiuryzdat, 244 p.
2. Kryminalne pravo Ukrainy (2004). Zahalna chastyna : pidruch. / za red. M. I. Bazhanova, V. V. Stashysa, V. Ya. Tatsiia. K. : Yurinkom Inter, 480 p.
3. Uholovnoe pravo Ukrayny. (1998) Obsfchaia chast. / pod red. M. Y. Bazhanova, V. V. Stashysa, V. Ya. Tatsyia. Kh.: Pravo, 400 p.
4. Raroh A. (1980) Obstahaia teoryia vyny v uholovnom prave. M.: VluZY, 92 p.
5. Emelianov V. (2002) Terroryzm y prestuplenyia s pryznakamy terroryzyrovanyia : uholovno-pravovoe yssledovanye. SPb.: Yurydycheskyi tsentr Press, 291 p.
6. Semykin M. (2003) Stvorennia terorystychnoi hrupy chy terorystychnoi orhanizatsii : kryminalno-pravove doslidzhennia. Kh.: Vyd-vo Nats. un-tu vnutr. sprav, 145 p.
7. Kundeus V. (2004) Kryminalno-pravova kharakterystyka vykradennia : dys. kand. yuryd. nauk : 12.00.08 / Kundeus Vladyslav Hennadiiovych. Kh. 198 p.
8. Batyrhareieva V. (2003) Kryminolohichna kharakterystyka ta poperedzhennia rozboiv, poiednanykh z pronyknenniam u zhytlo / Batyrhareieva V. S. Kh.: Odyssei, 256 p.
9. Ehorov V. (2001) Poniatye sostava prestuplenyia v uholovnom prave. M.: Mosk. psykholoho-sotsyalnyi yn-t; Voronezh: Yzd-vo NPO "MODEK", 80 p.
Дата надходження: 16.12.2021 р.
Svitlana Soroka
Lviv Polytechnic National University, Institute of Jurisprudence and Psychology,
Department of Criminal Law and Process,
Cand. of Law
CONTROVERSIAL ISSUES OF THE SUBJECTIVE PARTY OF THE CRIMINAL OFFENSE PROVIDED FOR IN ART. 187 OF THE CRIMINAL CODE OF UKRAINE
Controversial issues of the subjective side of the composition of a criminal offense under Art. 187 of the Criminal Code of Ukraine were considered. It is noted that for the characterization of robbery, the subjective side of the commission of this criminal offense is important. As you know, the subjective side of a criminal offense is its inner side, that is, the mental activity of a person, reflecting the attitude of his consciousness and will to the socially dangerous act committed by her and to its consequences.The content of the subjective side of the composition of a criminal offense includes such signs as guilt, motive and purpose of the criminal offense. The main feature that characterizes the subjective side of the act is guilt. It most of all accumulates in itself the signs of the object and the objective side, as in a mirror it reflects how these signs pass through the prism of consciousness and will.It is considered in which cases the criminal offense is considered to be committed intentionally, and in which due to negligence. The opinions of scientists on determining the form of guilt in the formal composition of criminal offenses and specifically robbery are analyzed (Article 187 of the Criminal Code of Ukraine).It is concluded that when committing robberies in reality, the person is aware of the socially dangerous nature of the robbery, which consists of two interrelated actions, involves the consequences of both these actions in the form of real events or danger and wants them to occur. Guilt in robbery is characterized by direct intent, the content of which is formed by two points - intellectual and volitional. The intellectual moment contains two features - awareness of the socially dangerous nature of the act and anticipation of socially dangerous consequences.The volitional moment contains one sign - the desire for the onset of socially dangerous consequences provided for by the guilty.
In cases of robbery, a person realizes that he seizes or seeks to seize someone else's movable property by open seizure, that he has no right to this property and violates the rules established by the state on the lawful circulation of such property. However, the person is aware that he acts against the will or against the will of the owner, victim or person who was at the scene of the crime, is also aware of the unity of the main and ancillary actions, ie realizes that open or secret seizure it commits or seeks to commit by means of physical violence that is dangerous to the life or health of the victim or the threat of immediate use of such violence. The person also uses physical violence, realizes its open or secret nature, and when using mental violence, realizes that the victim considers the threat as real and as such that if implemented will be dangerous to his life or health.
Key words: robbery, property rights, subjective side, criminal offense, intent, negligence, guilt, motive, purpose, life, health.
