ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЯ ЯК МЕТОД КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ Текст научной статьи по специальности «Право»

УДК 343.82

Костянтин Марисюк

доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри кримшального права i процесу Навчально-наукового шституту права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",

marysyuk@i.ua

Володимир Канщр

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримiнального права i процесу Навчально-наукового iнституту права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка",

kancir_01 @ukr.net

ДЕКРИМ1НАЛ1ЗАЦ1Я ЯК МЕТОД КРИМ1НАЛЬНО-ПРАВОВО1 ПОЛ1ТИКИ

© Марисюк К., Канц1р В., 2019

np0aHani30BaH0 питання декримiналiзацiт як методу кримшально-правовот полггики. Пiдсумовуючи викладене, констатовано, що декримiналiзацiя як процес офiцiйного визнання факту втрати певним д1янням сусшльнот небезпеки та вилучення норми, яка рашше встановлювала кримiнальну вiдповiдальнiсть за згадане дiяння, i3 КК Укратни, е одним i3 найдieвiших методiв кримшально-правовот полiтики. Водночас, хоч законодавець i доволi часто звертаеться до декримшалiзацiт у свотй дiяльностi, все ж остання, на нашу думку, не повною мiрою використовуеться у процеа реформування не лише окремих норм чинного закону про кримшальну вщповщальшсть, а й згаданого закону загалом.

Ключовi слова: покарання; полггика; злочин; крим1нальна вщповщальшсть; право.

Константин Марисюк, Владимир Канцир

ДЕКРИМИНАЛИЗАЦИЯ КАК МЕТОД УГОЛОВНО-ПРАВОВОЙ ПОЛИТИКИ

Проанализированы вопросы декриминализации как метода уголовно-правовой политики. Подытоживая изложенное, констатировано, что декриминализация как процесс официального признания факта потери определенным действием общественной опасности и исключения нормы, ранее устанавливающей уголовную ответственность за упомянутое деяние, из УК Украины, является одним из самих действенных методов уголовно-правовой политики. В то же время, хотя законодатель довольно часто обращается к декриминализации в своей деятельности, все же последняя, по нашему мнению, не в полной мере используется в процессе реформирования не только отдельных норм действующего уголовного закона, но и упомянутого закона в целом.

Ключевые слова: наказание; политика; преступление; уголовная ответственность; право.

Kostyantyn Marysyuk

Professor of the Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University,

Sc. D., Doc.

Volodymyr Kancir

Professor of the Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University,

Sc. D., Prof.

DECRIMINALIZATION AS A METHOD OF CRIMINAL-LEGAL POLICY

The article is devoted to the analysis of issues of decriminalization as a method of criminal-legal policy. Summarizing that decriminalization, as a process of official recognition of the fact of the loss of a certain act of social danger and the exclusion of a norm that previously established the criminal responsibility for the said act from the Criminal Code of Ukraine, is one of the most effective methods of criminal-law policy. At the same time, although the legislator often addresses decriminalization in his activity, the latter, in our opinion, is not fully used in the process of reforming certain norms of the current law on criminal liability and the law as a whole.

Key words:punishment; politics; crime; criminalresponsibility; law.

Постановка проблеми. Одним 3i структурних елеменпв державно! полгтики е правова полгтика, основне завдання яко! - створення ефективно! системи регулювання суспшьних вщносин правовими засобами.

Залежно вщ спрямованосп цю полгшку подшяють на тдвиди, що, як правило, вщповщають галузям системи права. Однак юнують i мiжгалузевi види правово! полiтики, якi об'еднуються на пiдставi спшьно! мети. До таких видiв належить полiтика у сферi боротьби 3i злочиннiстю, системоутворювальним елементом яко! е кримiнально-правова полiтика.

Завдання кримшально-правово! полiтики, яка е структурним елементом полiтики у сферi боротьби 3i злочиннiстю, - розроблення та реалiзацiя заходiв боротьби 3i злочиннютю за допо-могою кримiнально-правових засобiв, для цього використовують чотири основш методи, а саме кримiналiзацiю, декримiналiзацiю, пеналiзацiю та депеналiзацiю.

Аналiз дослщження проблеми. Питання кримiнально-правово! полiтики слугували предметом наукових розвщок значно! кшькосп вiтчизняних науковцiв, наприклад, М. Бажанова,

B. Борисова, С. Гавриша, В. Грищука, Т. Денисово!, О. Дудорова, О. Кваш^ Н. Савiново!,

C. Стрельцова, В. Тащя, В. Тютюгша, В. Харченка та iн. Водночас чи не единим вггчизняним науковцем, який працював над теоретичним та понятшним аспектами кримiнально-правово! полiтики, е П. Фрю, публiкацi! якого вщобразили вiтчизнянi пiдходи до настiльки складних та важливих питань.

Незважаючи на значну кшьюсть публiкацiй з питань кримшально-правово! полггики загалом, а також !! методiв зокрема, чимало питань i досi е спiрними, щодо них не досягнуто одностайностi у колах науковщв та практикiв.

Мета статть Усвiдомлюючи, що в межах одше! коротко! науково! стагтi неможливо розкрити питання, пов'язаш з ушма методами кримiнально-правово! полiтики, звернемо увагу лише на один iз них, а саме на декримiналiзацiю, та й то лише у частиш найбазовших положень, залишивши все шше для подальших наукових розвiдок.

Виклад основного матерiалу. Поняттю декримiналiзацi! в кримшально-правовш теорi! вченi дають рiзнi визначення. Зокрема, як зазначае О. Кузнецов, тд декримiналiзацiею розумiють: процес встановлення тдстав вiдокремлення суспiльно! небезпеки дiяння, визнання недоцiльностi кримь нально-правово! боротьби з ним i скасування його кримшально! караностi; метод кримшально-правово! полгтики, який передбачае скасування кримшально! вщповщальносп за ранiше злочинш й

караш дiяння; вилучення дiяння iз перелшу кримiнально караних, тобто скасування кримшально1 вiдповiдальностi за його вчинення [1, с. 17].

На думку П. Фрюа, декримiналiзацiя - це процес визнання на державному рiвнi втрати кримiналiзованим дiянням сусшльно1 небезпечностi, вщсутшсть необхiдностi подальшо! боротьби з ним за допомогою КК Украши та вилучення норм, що передбачають вщповщальшсть за його вчинення, з чинного закону про кримшальну вщповщальшсть [2, с. 27].

Водночас невиправданою можна вважати позищю деяких дослщниюв, якi ставлять знак рiвностi мiж поняттями декримiналiзацil та гумашзацп. До представникiв згаданого пщходу можна зарахувати, наприклад, Е. Густову, яка стверджуе, що "протилежним процесу кримiналiзацil е процес декримiналiзацil. Ця форма реалiзацil кримшально1 полггики в зв'язку з обраною спрямованютю на гуманiзацiю та лiбералiзацiю чинного законодавства е такою, що часто використовуеться на практищ" [3, с. 225].

На противагу наведенш ще1, наприклад, Л. Тимофеева зазначае, що як декримшашзащя не ототожнюеться iз реалiзацiею принципу гуманiзму, так i кримiналiзацiя не ототожнюеться iз репресившстю. Обидва згаданi методи кримiнально-правового регулювання можуть сприяти реашзацп полiтики гумашзацп. I принципи, i методи кримшально-правового регулювання iснують у единiй системi загальних засад кримiнального права поряд iз метою, завданнями, функцiями [4, с. 177].

Далi дослiдниця наводить аргументи на користь згадано1 позицп, якi потрiбно вiдтворити. "У КК УРСР 1960 р. була передбачена кримшальна вщповщальшсть за наклеп, а в КК Украши 2001 р. до 2014 р. вщповщальносп за таке дiяння не було передбачено. Законом Украши "Про внесення змш до Закону Украши "Про судоустрш i статус суддiв" та процесуальних законiв про додатковi заходи захисту безпеки громадян" № 721 -VII вщ 16.01.2014 р. наклеп знову було кримiналiзовано, а вiдповiдальнiсть за нього було передбачено ст. 151-1 КК Украши. Сустльство бурхливо вщреагувало на змiни КК Укра1ни, пов'язаш з кримiналiзацiею наклепу, екстремiзму, збшьшенням санкцiй за посягання на спещального суб'екта (правоохоронцiв, суддiв, прокурорiв). Пщ впливом суспiльного резонансу цi змши так i не втiлилися в життя. 28.01.2014 р. закон скасовуеться i дiяння, що охоплюеться складом наклепу, декримiналiзуеться. Держава робить спроби врегулювання вщносин за допомогою змш КК Украши не тому, що це найкращий спошб, а тому що немае шшого виходу" [4, с. 177-178].

Декримiналiзацiя може торкатися як дiяння загалом, так i окремих його частин, визнавати його правопорушенням iншого виду, тобто зарахувати це дiяння до розряду адмшютративних, цивiльних, податкових, дисциплiнарних правопорушень. Пщ декримiналiзацiею необхiдно розумiти законодавчу процедуру, що дозволяе вилучити заборонене кримшальним законом дiяння iз перелiку злочишв [1, с. 17].

На думку Л. Прозументова, конкретними пщставами декримiналiзацil е:

1. Зникнення сусшльно1 небезпеки дiяння внаслiдок зникнення певного виду сустльних вiдносин, якi охоронялися кримшальним законом (об'екта злочинного посягання).

2. Втрата дiянням того ступеня сустльно1 небезпеки, який вимагав застосування саме заходiв кримiнально-правового характеру (внаслiдок змш, що вщбулися в економiчнiй, полгшчнш, соцiальнiй та iнших сферах життя сусшльства).

Безумовно, можлива декримiналiзацiя i через необгрунтованiсть введення само1 кримшально-правовот' заборони, тобто через ^норування вироблених в теори кримiнального права та кримшологи пiдстав кримiналiзацil [5, с. 90].

Про це ж веде мову й Е. Густова, пишучи, що декримiналiзацiя здшснюеться внесенням певних новел до Особливо1 частини кримшального законодавства i вилученням або видозмшою складiв злочинiв у такий спошб, що результатом И е вилучення дiянь з числа злочинних i скасування 1'х кримiнальноl караностг Декримiналiзацiя може полягати у скасуванш кримiнальноl караностi дiяння:

- зважаючи на втрату ним того ступеня сусшльно1 небезпеки, який характерний для злочишв;

- застосуванням альтернативних видiв сощального реагування, тобто зарахуванням його до розряду адмшстративного, дисциплiнарного або цившьно-правового делiкту;

- за допомогою змши складiв злочишв шляхом звуження ознак, що вщносяться до характеристики рiзних елеменпв складу злочину [5, c. 225].

За слушним твердженням П. Фрюа, сьогоднi питання про декримiналiзацiю набувае особливого значення у зв'язку iз запровадженням у нацюнальне законодавство нового шституту -iнституту кримiнального проступку. Це передбачае необхщшсть широко! декримiналiзацi! та переведення частини кримiналiзованих дiянь iз категорi! злочинiв до категорп кримiнальних проступкiв. У зв'язку iз цим питання повинно вирiшуватись у кожному конкретному випадку декримiналiзацi! з урахуванням критерi!в, якi сформулював В. О. Туляков: 1) наявнють диспро-порцiй у кримiнально-правовому регулюваннi (надмiрна кримiналiзацiя); 2) внутрiшня, зовнiшня, конституцшна та мiжнародно-правова неузгодженiсть кримiнально-правово! норми установкам шших правових актiв; 3) ушкальнють регулювання вузького надзвичайного конкретного питання; 4) нестшюсть правозастосовно! практики (одиничнють застосування); 5) вiдноснiсть заборони (прихована декримiналiзацiя за допомогою реалiзацi! бланкетних та вiдсилальних норм); 6) явна випадковють буття норми, викликано! до життя поточними змiнами полгшчних процесiв [2, c. 28].

Висновки. Щцсумовуючи викладене вище, можна констатувати, що декримiналiзацiя як процес офщшного визнання факту втрати певним дiянням суспiльно! небезпеки та вилучення норми, яка рашше встановлювала кримiнальну вщповщальнють за згадане дiяння з КК Укра!ни, е одним iз найдiевiших методiв кримiнально-правово! полiтики. Водночас, хоч законодавець i доволi часто звертаеться до декримiналiзацi! у сво!й дiяльностi, все ж остання, на нашу думку, не повною мiрою використовуеться у процес реформування окремих норм чинного закону про кримшальну вщповщальнють та й згаданого закону загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кузнецов А. Криминализация - декриминализация, пенализация - депенализация как содержание уголовной политики. Вестник Краснодарского университета МВД России. 2017. № 1. С. 16-18. 2. Фрю П. Кримiналiзацiя i декримiналiзацiя у кримшально-правовш полгшщ. В1сник АсощацИ' крим1нального права Украгни. 2014. № 1 (2). С. 19-28. 3. Густова Э. Криминализация и пенализация деяний как формы реализации уголовной политики. Вестник Воронежского института МВД России. 2014. № 1. С. 224-228. 4. Тимофеева Л. Криминализация и декриминализация как проявление реализации принципа гуманизма в уголовном праве Украины. URL:http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/5231/Kriminalizacija%20i%20dekriminalizacija% 20kak%20projavlenie%20realizacii%20principa%20gumanizma.pdf?sequence=1 &isAllowed=y 5.

Прозументов Л. Основания криминализации (декриминализации) деяний. Вестник Томского государственного университета. Право. 2014. № 4 (14). С. 81-91.

REFERENCES

1. Kuznetsov A. Kriminalizatsiya - dekriminalizatsiya, penalizatsiya - depenalizatsiya kak soderzhaniye ugolovnoy politiki [Criminalization - decriminalization, penalization - depenalization as the content of criminal policy], Vestnik Krasnodarskogo universiteta MVD Rossii, 2017, № 1. P. 16-18. 2. Fris P. Kriminalizatsiya y dekriminalizatsiya u kryminalno-pravoviy polititsi [Criminalization and Decriminalization in Criminal Politics], Visnyk Asotsiatsiyi kriminalnoho prava Ukrayiny. 2014. № 1 (2). P. 19-28. 3. Gustova E. Kriminalizatsiya ipenalizatsiya deyaniy kak formy realizatsiiu golovnoy politiki [Criminalization and penalization of acts as a form of criminal policy implementation],Vestnik Voronezhskogo instituta MVD Rossii. 2014. № 1. P. 224-228. 4. Timofeyeva L. Kriminalizatsiya i dekriminalizatsiya kak proyavleniye realizatsii printsipa gumanizma v ugolovnom prave Ukrainy. Available at: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/5231/Kriminalizacija%20i%20 dekriminalizacija%20kak%20projavlenie%20realizacii%20principa%20gumanizma.pdf?sequence=1&isAl lowed=y 5. Prozumentov L. Osnovaniya kriminalizatsii (dekriminalizatsii) deyaniy [Bases of criminalization (decriminalization) of acts], Vestnik Tomskogo gosudarstvennogo universiteta. Pravo. 2014. № 4 (14). P. 81-91.

Дата надходження: 10.05.2019р.