CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 25 (64). 2012. № 2. С. 225-230.
УДК 343.2
НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ПРОФЕС1ЙНИХ ОБОВ'ЯЗК1В МЕДИЧНИМ АБО ФАРМАЦЕВТИЧНИМ ПРАЦ1ВНИКОМ: ПРОБЛЕМИ КРИМ1НАЛЬНО-ПРАВОВО1 ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБ'€КТИВНО1
СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ
Чеботарьова Г.В.
Кримський эконожчний тститут ДВНЗ «Кшвський нащональний економiчний утверси-тет iменi Вадима Гетьмана».
В статп розглядаються ознаки об'ективно! сторони складу злочину. передба-ченого ст. 140 КК (неналежне виконання професшних обов'язюв медичним або фа-рмацевтичним пращвником), а також пропонуеться встановлення кримшально! вь дповiдальностi за необгрунтоване медичне втручання.
Ключов1 слова: злочин, медичний або фармацевтичний пращвник, професiйнi обов'язю, неналежне виконання, медична допомога.
В сучаснш Укра!ш соцiальнi галузi, таю як сфера медично! дiяльностi, пот-ребують першочергово! уваги, особливо ретельного правового регулювання та за-хисту, тому що охорона людини, И життя i здоров'я мае бути одним iз найважли-вiших напрямюв державно! полiтики.
Особливо небезпечними дефектами дiяльностi в сферi медицини е вчинення И представниками правопорушень та злочишв, що, на жаль, не е винятковими випад-ками. Проблеми кримшально! вщповщальносп працiвникiв медицини за результата свое! професшно! дiяльностi перiодично привертають увагу правознавцiв як в Укра!ш, так i за !! межами, однак через суперечност у кримiнальному законодавст-вi та дефщит науково обгрунтованих рекомендацiй щодо його застосування нерiдко виникають суттевi труднощi при вирiшеннi питань притягнення до кримiнально! вiдповiдальностi медичних або фармацевтичних пращвниюв за неналежне виконання професшних обов'язюв.
Правильне застосування кримшального закону щодо випадкiв неналежного виконання професiйних обов'язкiв медичним або фармацевтичним працiвником передбачае, зокрема, ч^ке встановлення ознак об'ективно! сторони злочину, пе-редбаченого ст. 140 КК, що й е метою ще! статп.
З об'ективно! сторони неналежне виконанням професiйних обов'язкiв медичним або фармацевтичним пращвником характеризуеться: а) недбалим чи б) несум-лшним ставленням до професiйних обов'язкiв, що потягло шкоду у вид тяжких наслщюв для хворого. При найбшьш загальному пiдходi неналежне виконання професшних обов'язюв - така поведiнка винного, що перебувае в межах цих обов'язюв, однак при цьому не вщповщае !х вимогам. Для з'ясування змiсту
225
об'ективних ознак складу злочину, передбаченого ст.. 140 КК необхщне встанов-лення: 1) якими е професшш обов'язки суб'екта злочину; та 2) якими е критери ви-знання його професшно! поведiнки належною (i, вiдповiдно, неналежною). Звiдси слщуе що склад зазначеного злочину вщсутнш в разi, коли невиконана (неналеж-ним чином виконана) дiя особи перебувае за межами професшних обов'язюв суб'екта.
Лiкування хворих е лише одшею з багатьох складних проблем, яю повинен вмiти правильно виршувати сучасний лiкар [1,с.7]. Тому професшш обов'язки конкретного медичного чи фармацевтичного пращвника, про якi iдеться в ст. 140 КК, можуть i виходити за меж суто медично! дiяльностi (наприклад, до них може належати дотримання правил протипожежно! безпеки в службових та побутових примщеннях, хоч порушення цих правил медичним пращвником отримае iншу юридичну ощнку - наприклад, при виникненнi пожеж з людськими жертвами - за ст. 270 КК). Необхщно вiдрiзняти й професiйну медичну дiяльнiсть та дiяльнiсть медичних працiвникiв, пов'язану iз виконанням ними суто службових функцш [2,с.с.85-86].
Неналежною е професiйна дiяльнiсть медичного (фармацевтичного) пращв-ника, здшснена у такий спосiб, який суперечить або неповною мiрою вiдповiдае встановленим нормам, правилам та стандартам, виробленим у сферi медицини. «Неналежним, - пише В.О.Глушков, - е лшарювання при наданнi медично! допо-моги без виконання вимог сучасно! медично! науки, зневажливому ставленнi до виконання професшного обов'язку, порушенню вимог деонтолопчного порядку» [3,с.91]. Невiрними цi ди е, зокрема, у випадку, коли вш не виконав якiсть обов'язков^ вiдомi в медицинi вимоги (наприклад, не визначив резус-приналежнiсть кровi при !! переливаннi, при операци з приводу травми живота не здшснив ретельно! ревiзi! органiв черевно! порожнини) [4,с.85]. Так, квалiфiкував-ши дi! палатно! медично! сестри за ч. 2 ст.140 КК, мюцевий суд дiйшов висновку про доведешсть !! вини у неналежному виконанш нею 15 квiтня 2008 р. сво!х про-фесiйних обов'язкiв внаслщок недбалого до них ставлення, а саме проведення ма-нiпуляцi! по постановщ очисно! клiзми з порушенням алгоритму постановки катетера та використанш не передбаченого для ще! процедури катетера малолiтнiй, що призвело до розриву прямо! кишки та розлитого перитошту, що знаходиться у прямому причинно-наслщковому зв'язку зi смертю малолiтньо!. З пояснень експерта вбачаеться, що смерть наступила внаслщок розлитого перитошту, обумовленого розривом товстого кишювника при проведенш машпуляци по постановщ очисно! ктзми з застосуванням не передбаченого для цiе! процедури уролопчного катетера «Фолея», яка проводилась з грубим порушенням алгоритму постановки катетера
[5].
Хоч у назвi ст. 140 КК щеться лише про злочинну дда (неналежне виконання суб'ектом сво!х обов'язкiв), однак в !! диспозицi! вказуеться i на бездiяльнiсть (не-виконання обов'язкiв). Назва норми значно вужча за змютом вщ !! диспозицi! (що е техшчним недолiком законодавства). Отже, за смислом цього закону, у складi зло-чинного дiяння може набувати форми не лише ди, а й бездiяльностi. Цю обставину обгрунтовано визнають деякi дослiдники цього питання. Так, О. О. Дудоров визнае невиконання професшних обов'язюв як не вчинення медичним або фармацевтич-ним пращвником тих дш, якi вiн «в силу виконувано! роботи зобов'язаний був вчи-
226
нити», тобто як бездiяльнiсть [6,с.с.323-324]. Отже, в цьому випадку дiяння розгля-даеться як дiя або як дiя, поеднана i3 бездiяльнiстю.
На думку Р.Л. Ахметшина, невиконанням професiйних обов'язкiв е повна бездiяльнiсть медичного або фармацевтичного пращвника, коли вiн Mir i повинен був виконати професiйнi обов'язки (не проведено призначених манiпуляцiй, дезш-фiкуюча обробка iнструментiв та матерiалiв, не дотримано правил щодо виготов-лення лiкiв та iн.), а неналежне виконання е там, де винш особи хоча i виконують сво! професiйнi обов'язки, але не так, як цього вимагають правила, шструкци i iншi нормативнi акти (перед введенням антибютику не проведено пробу на алерпчну чутливiсть, введення препарату в дозах, що не вщповщають призначенню та iн.) [7,с.39]. Отже, в останньому випадку цей автор пов'язуе неналежшсть виконання лише з порушеннями певних правил.
Хоча медична (i фармацевтична) дiяльнiсть регламентуеться численними офiцiйними правилами, але iснуючi офiцiйнi документи не вичерпують та i не мо-жуть передбачити всього рiзноманiття дiй медичних пращвниюв, тим бiльш зва-жаючи на особливосп iндивiдуального протiкання захворювання у кожного хворого. Дiагностика та лшування всiх без винятку захворювань не можуть бути перед-бачеш вичерпним чином офiцiйними документами. Одним (однак, тдкреслимо, не единим) з критерив оцiнки якостi дiй медичного або фармацевтичного пращвника виступають також певш положення медично! науки й лшарсько! практики. При цьому стд зважати на те, що в медициш нерiдко спiвiснують рiзнi методи дiагнос-тики та лiкування одних i тих самих захворювань. Правомiрнiсть тако! рiзницi ви-пливае з результапв наукових дослiджень, пiдкрiплюеться щоденною медичною практикою [8,с.с.63-64]. Тому дiяльнiсть медичного працiвника при наданнi медично! допомоги чи послуги зпдно з канонами одше! з визнаних методик, за наявностi iнших (альтернативних) не може означати неналежнiсть виконання цим суб'ектом професшного обов'язку.
З сощальним та медико-правовим питанням вимiрювання якостi медично! допомоги безпосередньо пов'язана кримшально-правова проблема оцiнки належ-ност (сумлiнностi) виконання медичним або фармацевтичним пращвником сво!х обов'язкiв. Медична допомога, яка, власне, е «ядром» виконання професшних обов'язюв, про яю щеться в ст. 140 КК, охоплюе велику кiлькiсть лiкувальних, профiлактичних та шших заходiв, якi повиннi здшснюватися вiдповiдними пращв-никами. Зважаючи на особливу сферу сощальних вiдносин, в яких задiянi медичнi (i фармацевтичш) працiвники, вiд несумлiнного, недбалого, самонадшного !х став-лення до сво!х професiйних обов'язкiв з високою iмовiрнiстю може настати шкода здоров'ю чи й життю пацiента. З шшого боку, навряд чи сучасний рiвень знань про людину та стан медично! науки й практики породжують шюзда всесильностi останнiх в боротьбi iз загрозливими для людини факторами. Тому несприятливi результати в медичнш дiяльностi - не винятковий випадок. ïх можна виявити в практищ кожного лiкаря - навiть найвщомшого, найдосвiдченiшого. Наприклад, досить багато !х наводить з особистого досвiду в однш зi сво!х книг такий видат-ний медик, як М.М. Амосов [9,с.с.1-400; 10,с.с.159-164].
Безумовно, що не вш захворювання закiнчуються благополучно для пащента. ïх несприятливi результати, як вже говорилося, можуть бути обумовлеш рiзноманi-тно! природи чинниками, що впливають на несприятливий результат захворювання
227
та його лшування, а це, своею чергою, викликае чимало проблем при юридичнш оцшщ поведшки медичних працiвникiв, причетних до процесу лiкування. Для нормального, прогресивного розвитку медично! дiяльностi вкрай важливо виробити чiткi уявлення щодо параметрiв визнання медично! допомоги належною та навпа-ки, неналежною, неякiсною. Як слушно зазначае Р.Ю.Гревцова, «очевидно, що i медичнi послуги, i медична допомога повиннi вiдповiдати вимогам нормативно-правових актiв, спрямованих на регулювання порядку надання певних видiв медично! допомоги/послуг, а також таким документам, як клшчш протоколи та норма-тиви надання медично! допомоги з вщповщних лшарських спещальностей» [11,с5].
У системi охорони здоров'я Укра!ни розробляються та впроваджуються кри-тери, стандарти, еталони структури, процесу та результату медично! допомоги. Серед них за обов'язковютю виконання можна розрiзнити рекомендацшш стандарти (методичнi рекомендаций iнструктивнi листи, виконання яких не вимагае точного слщування раз i назавжди затвердженiй методицi, у виконанш яких можливi варiа-нти) i нормативнi стандарти у виглядi закошв, постанов, наказiв тощо, якi, вщпов> дно, мають виконуватися обов'язково. До такого виду стандарт належать, перед-усiм, затверджуванi наказами МОЗ клшчш протоколи надання медично! допомоги.
У системi надання медично! допомоги основними визнаються наступи меди-ко-технологiчнi документи: ктшчш настанови, якi вiдповiдають на питання: «Що може бути зроблено?» (еталонний варiант клiнiчно! практики на основi останнiх досягнень медично! науки), стандарти медично! допомоги, ушфшоваш ктшчш протоколи медично! допомоги - «Як повинно бути зроблено в умовах кра!ни?», локальний протокол медично! допомоги (маршрут пащента) - на питання «Як це повинно бути виконано в конкретному закладi охорони здоров'я?» [12]. Водночас, справедливо визнати, що, зважаючи на специфшу медично! дiяльностi, будь-який стандарт в цш сферi не може гарантовано та точно рекомендувати лшарю, як дiяти в тш чи iншiй ситуацi!. Лшар ухвалюе самостiйне рiшення, спираючись на власш знання й досвiд, виходячи iз клiнiчно! симптоматики. При цьому «об'ективна не-стандартнiсть» органiзму людини та його захворювань для усшшного лшування пацiента може змусити вщшти вiд вимог, закрiплених у медичному стандартi. Пра-вомiрнiсть цього вщхилення мае оцiнюватися iз врахуванням наявносп особливих обставин, якi створюють реальну можливють шкоди життю або здоров'ю людини при точному виконанш медичним пращвником таких вимог (наприклад, якщо осо-бливi обставини не знайшли вщображення у стандартi, або стандарт е застаршим) [13].
Приймаючи подiбнi застереження, тим не менш слгдування медичного прац!в-ника стандартам л1кування (або порушення остантх), в сучасних умовах сл1д розг-лядати як основный критерт правом1рност1 його повед1нки (на що, до реч^ дуже мало уваги звертаеться в сучаснш кримшально-правовш лггератур^. Фахiвцi в га-лузi медичного права цю вщповщшсть також виносять до критерив належного надання медично! допомоги [14,с.476].
О^м порушень стандартiв лiкування, неналежнiсть виконання професшних обов'язкiв може полягати в недотриманш суб'ектом положень iнших нормативних або правових актiв, що регулюють медичну дiяльнiсть. Наприклад, зважаючи на Перелш медичних протипоказань до проведення профiлактичних щеплень [15], не-
228
належним виконанням професшних обов'язюв е щеплення будь-яко! вакцини без перевiрки наявностi в пащента алергiï на будь-який компонент вакцини, захворювання нервово! системи, що прогресують та iнших протипоказань.
Джерелами професiйних обов'язкiв е також службовi iнструкцiï, документи внутрiшнього обiгу, в яких в межах окремих закладiв та установ охорони здоров'я закршлюються функщональш обов'язки конкретних представникiв медичного персоналу.
Не можна погодитись iз В.Флорею, який вважае, що правила, методи медич-но! допомоги, невиконання яких е пiдставою кримшально! вiдповiдальностi медичного працiвника, можуть утворюватися на основi судових прецеденпв [16,с.22]. Навiть якщо автор мав на увазi судовi рiшення по справах, в яких розглядалися правопорушення медиюв, важко, тем не менш, уявити, що лiкар в ходi здiйснення лiкувально-профiлактичних заходiв керуватиметься ршенням, яке ухвалюе суддя (особа з вищою юридичною освiтою).
У дослщженнях судово!, слiдчоï, судово-експертно! практики порушення професiйних обов'язкiв медичними працiвниками зводиться у кшька груп: 1) порушення техшчш (залишення при операщях стороннiх предметiв в порожнинах та ранах, застосування неналежних лiкарських препарапв, надмiрне дозування лшар-ських препарапв в анестезiологiчнiй практицi, помилки при використанш медично! технiки тощо); 2) порушення тактичш (частiше зустрiчаються в робот хiрургiв та акушерiв-гiнекологiв - помилкове визначення показань до операци, невiрний вибiр часу проведення операци, и обсягу та iн); 3) порушення дiагностичнi (не розш-знання або помилкове розпiзнання хвороби, в результат чого настають тяжкi нас-лiдки). Останнiй вид порушень вважаеться найбшьш розповсюдженим в медичнiй практищ [17,с.38]. При цьому зазначенi групи порушень можуть бути взаемообу-мовленими, мiж ними не iснуе ч^ко! межi: порушення дiагностичнi здатнi потягти порушення техшчш й тактичш, техшчне порушення - зумовити наступне тактичне тощо. Так, в одному випадку пащентщ правильно поставлено дiагноз гострого апе-ндициту та перитонiту, проведене вiдповiдне хiрургiчне лiкування, однак не забез-печено належного контролю перебшу захворювання. Перитонiт призвiв до розвит-ку iнтоксикацiйного синдрому, що помилково було сприйнято за рак. Лшування, проведене у вiдповiдностi з цим дiагнозом, призвело до низки ускладнень, якi при-звели до летального наслщку [18,с.9].
Проблема якостi медично! допомоги вимагае торкнутися досить давно вщо-мо! в медичнiй дiяльностi проблеми необгрунтованого медичного втручання. Його можна розподшити на умисне (яю можна назвати «зловживанням медициною»), та необережне, коли втручання здшснене внаслщок несумлiнного чи недбалого виконання професшних обов'язюв медичним працiвником (поверхового огляду, невiр-ного поводження з дiагностичною апаратурою, помилково! постановки дiагнозу), або добросовiсноï помилки медичного пращвника. «Класичним» прикладом умис-ного зловживання е постановка завiдомо неправильних дiагнозiв та схилення пацi-ента до невиправданих чи непотрiбних йому медичних процедур. Наприклад, у 70-90-ri роки ХХ ст. у США пращвники одного з великих цен^в охорони здоров'я у Флоридi забезпечували постшний приплив пацiентiв умисними обманними дiями. Хiрург Д.Керроу робив операци коронарного шунтування (пересаджував у серце пащента здоровi судини), що забезпечуе циркулящю кровi в обхiд пошкоджених
229
судин. Хоч майже половина пащенпв могла бути вилшувана лшарськими засобами i подiбна операцiя була для них необов'язкова, ктенпв умовляли шти на шунту-вання.
Подiбнi випадки вiдомi й в Укра!нi. Наприклад, пращвниками ДСБЕЗ МВС виявлено, що в одному iз комунальних закладiв охорони здоров'я в Луганськiй об-ластi керiвництво та деякi представники медичного персоналу багатьох пацiентiв лшували свiдомо неправильно, оперували навiть у випадках, коли в цьому не було найменшо! потреби, з метою отримання вщ пацiентiв та !х родичiв винагороди за такi незаконш дi! [19,с.6]. За даними, оприлюдненими у ЗМ1, бiльш нiж 1 млрд. грн. втрачають громадяни Укра!ни внаслiдок свiдомого обману з боку медичних пра-цiвникiв [20].
Необережне необгрунтоване медичне втручання може бути квалiфiковане за ст. 140 КК. Окремого припису, що надавав би можливост боротися з умисним «медичним шахрайством», яке також е небезпечним для здоров'я укра!нщв, чинне законодавство не мютить. За певних умов щ дi! можуть квалiфiкуватися за «загаль-ними» статтями про злочини проти життя та здоров'я особи та проти власносп. Наприклад, якщо пацiентовi завiдомо невiрно ставиться дiагноз i з метою iмiтацi! л> кування умисно проводиться хiрургiчна операцiя, тобто втручання у цшсшсть та функцiонування органiв, тканин його тша, вчинене дiяння може бути квалiфiковане як заподiяння тiлесного ушкодження (ст.ст. 121, 122, 125 КК). Водночас, така оцш-ка не зовшм точно, як на нашу думку, вщображатиме сощальну природу й мехашзм посягання подiбних дiянь на об'екти кримшально-правово! охорони. У цьому зв'язку вбачаеться доцшьним видiлення в роздш II Особливо! частини КК окре-мою нормою пiдставу вщповщальносп за них. Вона могла б виглядати наступним чином:
«Стаття 141-1 Необгрунтоване медичне втручання
1. Умисне необгрунтоване медичне втручання, яке запод1яло шкоду здоров'ю патента -
караеться...
2. Т сам1 д1яння, що потягли тяжю насл1дки для патента -
караеться...».
Список використаних джерел та лггератури:
1. Келановски Тадеуш. Пропедевтика медицины / Тадеуш Келановски; пер. с польск. - М.: «Медицина», 1968. - 168 с.
2. Бердичевский Ф. Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей / Ф. Ю. Бердичевский. - М. : Юрид. лит., 1970. - 128 с.
3. Бородин С. В. Квалификация преступлений против жизни / С. В. Бородин. - М.: Юрид. лит., 1977. - 239 с.
4. Ковалев М. И. Об уголовной ответственности медицинских работников за ненадлежащее лечение / М. И. Ковалев, И. Г. Вермель // Уголовное право в борьбе с преступностью: межвуз. сб. науч. трудов. - Свердловск : Свердловский юридический ин-т, 1987. - С. 82-89.
5. Арх1в Нововолинського мюького суду Волинсько! областт Справа №1-73-09.
6. Науково-практичний коментар Кримшального кодексу Укра!ни / за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка. - 5-те вид., переробл та доповн. - К.: Юридична думка, 2008. - 1216 с.
7. Ахметшин Р. Л. УК в медицине. Взгляд врача на составы преступлений в медицинской сфере / Р. Л. Ахметшин. - Донецк : Издатель Заславский А.Ю., 2007. - 56 с.
8. Громов А. П. Права, обязанности и отвественность медицинских работников / А. П. Громов. - М.: Медицина, 1976. - 227 с.
230
9. Амосов Н. М. Мысли и серце / Н. М. Амосов. - [Изд. 3-е, перераб., расшир. и доп.]. - Донецк : Сталкер, 1998. - 400 с.
10. Бобров О. Е. Медицинские преступления : правда и ложь / О. Е. Бобров. - Петрозаводск : Изд-во ИнтелТек, 2003. - 200 с.
11. Гревцова Р. Ю. Актуальш правовi питання здшснення лжарсько! дшльносп / Р. Ю. Гревцова // Здоров'я Укра!ни. - 2008. - № 2. - С. 5.
12. Ушфжована методика з розробки клшчних настанов, медичних стандарта, ушфжованих клшчних протокол1в медично! допомоги, локальних протокол1в медично! допомоги (клшчних марш-рутiв пащенпв) на засадах доказово! медицини (частина перша) [Електронний ресурс] / [укладачi: А. В. Степаненко, А. М. Морозов, В. Т. Чумак та ш.]. - К.: Мiнiстерство охорони здоров'я Укра!ни; ДП «Державний фармакологiчний центр» МОЗ Укра!ни, 2008. - Режим доступу : http:// www.moz.gov.ua/ua
13. Маляева Е.О. Медико-правовые проблемы ответственности медицинских работников [Електронний ресурс] / Е. О. Маляева, К. В. Маляев. - Режим доступу: http://www.u№№.ru/pages/issues/vest№ik/999
14. Стеценко С.Г. Медичне право Укра!ни: пiдручник / С. Г. Стеценко, В. Ю. Стеценко, I. Я. Се-нюта ; за заг. ред. д.ю.н., проф. С. Г. Стеценка. - К.: Всеукра!нська асоцiацiя видавщв «Правова ед-тсть», 2008. - 507 с.
15. Перелж медичних протипоказ1в до проведення профшактичних щеплень: затверджений наказом Мшстерства охорони здоров'я Укра!ни 03.02.2006 р. № 48.
16. Флоря В. Нарушение по халатности правил и методов оказания медицинской помощи / В. Флоря // Закон и жизнь. - 2005. - № 2. - С. 20-24.
17. Крылов И. Ф. Врач и закон / И. Ф. Крылов. - Л.: «Знание», 1972. - 48 с.
18. Чепельська Т. Цша лжарсько! помилки / Т. Чепельська // Моменти. - 2009. - 26 червня. - С.
9.
19. Погукай Т. Ескулатв - здирниюв вивели на чисту воду / Т. Погукай // 1менем закону. - 2009.
- № 33 (5679). - С. 6.
20. Облудт рецепти: Канал 1+1. Програма «Новини ТСН» ввд 28 вересня 2008 р., 20. 00 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://1plus1. tv/news/28-09-2008.
Чеботарева Г.В. Ненадлежащее выполнение своих профессиональных обязанностей медицинским или фармацевтическим работником: проблемы уголовно-правовой характеристики объективных признаков преступления / Г.В. Чеботарева // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2012. - Т. 25 (64). № 2. 2012. - С. 225-231.
В статье рассматриваются признаки объективной стороны преступления, предусмотренного ст. 140 УК Украины (ненадлежащее выполнение профессиональных обязанностей медицинским или фармацевтическим работником), а также предлагается установление уголовной ответственности за необоснованное медицинское вмешательство.
Ключевые слова: преступление, медицинский или фармацевтический работник, профессиональные обязанности, ненадлежащее выполнение, медицинская помощь.
Chebotareva G.V. Improper performance of their professional duties by medical or pharmaceutical employee: problems of criminal and legal characteristics of objective crime attributes / G.V. Chebotareva // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences.
- 2012. - Vol. 25 (64). № 2. 2012. - Р. 225-231.
The author discusses the signs of objective side of a crime, foreseen in article 140 of the Criminal Code of Ukraine (improper performance of their professional duties by medical or pharmaceutical employee), and proposes to criminalize the unwarranted medical intervention.
Key words: crime, medical or pharmaceutical employee, professional duties, improper performance, medical activities.
231
