CC BY
27Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 23 (62). № 1. 2010 г. С.292-298.
УДК 343.2
НЕНАДАННЯ ДОПОМОГИ ХВОРОМУ МЕДИЧНИМ ПРАЦ1ВНИКОМ: ПРОБЛЕМИ КРИМ1НАЛЬНО-ПРАВОВО1 ХАРАКТЕРИСТИКИ ОБ'еКТИВНИХ ОЗНАК ЗЛОЧИНУ
Чеботарьова Г. В.
Кримський економiчний тститут ДВНЗ «Кшвський нащональний економiчний ун1верситет м В. Гетьмана», Смферополь, Украта
В статп пропонуеться визначення безпосереднього об'екту злочину, передбаченого ст. 139 КК (ненадання допомоги хворому медичним пращвником), а також розглядаються ознаки об'ективно! сторони складу цього злочину.
Ключовi слова злочин, безпосереднш об'ект, медичний працiвник, бездiяльнiсть, медична допо-мога, обстановка.
Медицина е системою наукових знань та практичною д1яльшстю, спрямованою на збереження й змщнення здоров'я людини, продовження И життя, попередження й лшування хвороб [1, с. 7; 2, с. 577]. Стан галуз1 охорони здоров'я е одним з показни-юв створення в держав1 належних умов для досягнення ф1зичного й псих1чного бла-гополуччя, повнощнного життя, тривало! сощально! активносп И населення. До ме-дичних пращвниюв за квал1ф1кованою, яюсною та своечасною лшувальною й про-фшактичною допомогою щоденно звертаються тисяч1 громадян. Тому випадки бай-дужого або недбалого ставлення цих фах1вщв до виконання сво!х професшних обов'язюв набувають особливо негативного резонансу. Забезпечуючи запоб1гання проявам «професшно! безд1яльносп» з боку представниюв системи охорони здоров'я, в1тчизняний законодавець традицшно встановлюе кримшальну вщповщальшсть за найбшьш небезпечш И р1зновиди, передуем за ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним пращвником, який зобов'язаний, зпдно з установле-ними правилами, надати таку допомогу, якщо йому завщомо вщомо, що це може мати тяжю наслщки для хворого (ст. 139 КК). З'ясування обумовленосп ще! крим1-нально-правово! заборони як засобу забезпечення правопорядку в сфер1 медично! д1яльносп та правильне застосування кримшального закону щодо випадюв безд1я-льносп медичних пращвниюв передбачае, зокрема, ч1тке встановлення об'ективних ознак злочину, передбаченого ст. 139 КК, що й е метою ще! статп.
Як свщчить огляд л1тератури, у визначенш безпосереднього об'екта ненадання допомоги хворому медичним пращвником думки фах1вщв розшшлися. Так, шод1 ним визнаеться право на життя або право на здоров'я [3, с. 71]. Деякими авторами аргументуеться також, що при ненаданш допомоги хворому ¡гноруеться право людини перебувати у безпечному для життя та здоров'я становищ1 [4, с. 124]. Нав1ть якщо не заглиблюватися в дискуси щодо змюту об'екта злочину (е ним суспшьш вщносини, правове благо, штереси, права тощо) як довол1 складно! проблеми, яка не може бути виршена в межах окремо! статп, вважаемо все ж, що вказане визначення об'екта злочинно! безд1яльност1 в медицин! в будь-якому раз1 слщ ощнити як невда-
ле. Як вщомо, права на життя та здоров'я належать до класу природних невщчужу-ваних прав людини, яю нiхто не може дарувати чи вщбирати. Вони пов'язанi з бю-соцiальною сутнiстю людини, належать !й вiд народження [5, с. 169, 172]. Тому право на життя, право на здоров'я в принцип не можуть зазнати шкоди вщ дiй чи бездiяльностi медика (чи будь-якого шшого суб'екта), а отже, й визнаватися об'ектом злочину.
Чимало авторiв ототожнюють родовий та безпосереднш об'екти зазначеного посягання. Так, Горелш I. I. вважав об'ектом цього злочину життя або здоров'я по-терпшого [6, с. 191]. Таку ж думку з цього питання висловили Бердичевський Ф. Ю. [7, с. 73], Дудоров О. О. [8, с. 321] i деяю iншi дослiдники. Водночас, Глуш-ков В. О. оцшив подiбнi позици як надмiрно широкi, оскiльки, як слушно зауважуе науковець, у них не вщображено сутностi суспiльних вщносин, якi складаються при необхiдностi обов'язкового надання допомоги хворому особою медичного персоналу. Посилаючись на наявний у медичних працiвникiв обов'язок надавати громадя-нам невiдкладну допомогу, Глушков В. О. зазначае: ухиляючись вщ не!, такий суб'ект не вступае у визначеш йому законом вщношення щодо надання послуг медичного характеру з охорони здоров'я, порушуючи при цьому принцип квалiфiко-ваного надання медично! допомоги, И повсюдшсть й обов'язковiсть. Тому безпосереднш об'ект зазначеного злочину вiн визначив як вщношення, покликаш забезпе-чити реалiзацiю права громадян на охорону здоров'я в системi охорони здоров'я зпдно з принципами квалiфiкованостi, обов'язковосп та повсюдностi надання медично! допомоги [9, с. 19].
Виршуючи поставлене питання слщ пiдкреслити, що як суб'екти (учасники) суспiльних вщносин медично! дiяльностi медичнi працiвники зобов'язуються за сво!м професiйним статусом вживати заходiв щодо надання фахово! допомоги вшм, хто !! потребуе. Функцюнування зазначених суспiльних вiдносин вимагае вщ залу-чених до не! суб'екпв конкретних вчинкiв, спрямованих на забезпечення збережен-ня медичними засобами нормального юнування предмета цих вiдносин - життя й здоров'я людини. Але необхщнють слщування цим вимогам юнуе лише у зв'язку з певними видами загроз для зазначеного предмета - таких, яким об' ективно здатен протцщяти, використовуючи сво! професiйнi можливостi, саме медик (наприклад, лшувальна допомога пораненому чи хворому входить до кола його обов'язюв, а от рятування людини вщ стихшного лиха чи вщ злочинного посягання - ш, адже це е обов'язком шших фахiвцiв - працiвникiв МВС, МЧС тощо). Приймаючи до уваги зазначену обставину безпосереднiй об'ект злочину, передбаченого ст. 139 КК, про-понуеться визначити як суспiльнi вiдносини в сферi медично! дiяльностi в частиш забезпечення своечасного надання медично! допомоги особам, життю або здоров' ю яких загрожуе небезпека вiд хвороб чи шших патолопчних станiв. Тому по сво!й соцiальнiй сутностi передбачений ст. 139 КК злочин е невтручанням медичного пращвника в розвиток загрозливих для життя або здоров'я шшо! людини процешв, породжених обставинами, лшвщащя, локалiзацiя чи мiнiмiзацiя яких належить до його професiйно!' компетенци.
Об'ективна сторона ненадання допомоги хворому медичним пращвником поля-гае в невиправданш поважними причинами бездiяльностi. Як i щодо будь-якого ш-
шого випадку кримшально-правово! оцшки безд!яльносп, квал!фшащя передбаче-ного ст. 139 КК злочину передбачае необхвдшсть встановити два критери -об'ективний («наявшсть обов'язку д1яти певним чином») та суб'ективний («можли-вють д1яти певним чином»). Анал1з ознаки «обов'язок д1яти певним чином» стосов-но складу передбаченого ст. 139 КК злочину вимагае в свою чергу визначити: 1) яю джерела вимагають вщ медичних пращвниюв забезпечувати допомогу хворим; 2) вщсутшсть яко! поведшки квал1ф1куеться за ст. 139 КК як кримшально карана без-д!яльшсть. Законодавець не розкривае щ обставини, наголошуючи лише на необ-хщносп допомагати потерпшому «зпдно з установленими правилами». Виходячи з основних положень правово! теорп «правила» - форма нормативного або правового акту, яким визначаються процедурш норми, що встановлюють порядок здшснення якогось роду д1яльност1, або кодифшацшний акт, що визначае не правовий статус, а правовий порядок якогось виду д!яльносп (наприклад, Правила дорожнього руху) [5, с. 257]. Однак, буквальне розумшня ще! категори при квал!ф!каци злочину за ст. 139 КК недоцшьне, адже в тепершнш час медичне право в Укра!ш перебувае лише на стадп розвитку. Тому термш «правила» в ст. 139 КК доцшьно шддавати розши-рювальному тлумаченню, 1 вважати ними вимоги вс1х нормативних { правових ак-т1в, що визначають тдстави й порядок надання в Укра!ш допомоги хворим медич-ними пращвниками. Як слушно вказали Бажанов М. I. й Сташис В. В., «щ обов'язки можуть бути конкретизоваш в р1зних шдзаконних актах - правилах, шструкщях, положеннях» [10, с. 145]. Передуем такими правилами кримшалюти, що анал1зують ст. 139 КК, визнають положення Основ законодавства Укра!ни про охорону здоров'я [11, с. 324; 12, с. 398; 8, с. 327]. Основш обов'язки медиюв щодо надання професш-но! допомоги, як випливають з цих Основ, можна розподшити на групи в залежнос-т вщ обставин, за яких вимагаеться допомога: 1) загальний професшний обов'язок кожного медика безплатно подавати першу невщкладну медичну допомогу грома-дянам у раз! нещасного випадку та в шших екстремальних ситуащях (наприклад, при тяжкому пораненш, гострому отруенш, патолопчних пологах, проявах ешдем> чних захворювань, небезпечних для життя кровотечах { т. ш.); 2) обов'язок надання первинно! лшувально-профшактично! допомоги, яка подаеться переважно за тери-тор1альною ознакою шмейними лшарями або шшими лшарями загально! практики; 3) обов'язок надання спещал!зовано! (вторинно!) лшувально-профшактично! допомоги (вона надаеться лшарями, яю мають вщповщну спещал!защю 1 можуть забез-печити бшьш квал1ф1коване консультування, д1агностику, профшактику { лшування, шж л1кар1 загально! практики); 4) обов'язок надання високоспещал!зовано! (третин-но!) л!кувально-проф!лактична допомоги, що подаеться лшарем або групою лшар!в, як! мають в!дпов!дну тдготовку у галуз! складних для д!агностики ! л!кування захворювань, у раз! лшування хвороб, що потребують спещальних метод!в д!агности-ки та лшування, а також з метою встановлення д!агнозу ! проведення лшування захворювань, що р!дко зустр!чаються [13]. Таким чином, положення законодавства про охорону здоров'я дозволяють побачити, що змют обов'язюв медичних пращв-ник!в надавати фахову допомогу конкретизуеться залежно в!д потреб хворого у тому чи шшому вид! лшування, в!д обстановки, в якш виникае ця потреба. Завдання допомогти хворому може поставати перед медичним пращвником в р!зних ситуащ-
ях, вщ яких залежатимуть i характер дш, якi вiд нього вимагаються. Така потреба може виникнути i за межами лшувального закладу (наприклад, коли медик стае св> дком нещасного випадку, до нього звернувся його сусщ зi скаргою про напад хво-роби тощо), а також безпосередньо в медичному закладi (при доставщ хворого, де-стабiлiзацi! чи попршення стану пацiента, який вже перебувае на стащонарному чи амбулаторному лшуванш та iн.) [14,с.38]. Тому Глушков В. О., характеризуючи злочинне ненадання медично! допомоги, слушно наголошуе на необхiдностi видшя-ти умови, в яких !! не було надано: поза лiкувальним закладом - це повна вщсут-нiсть надання допомоги, а в лiкувальному (лшувально-профшактичному) закладi -це !! вщсутшсть при обов'язковостi квалiфiкованого !! надання [9, с. 109]. З погляду кримшально-правово! доктрини доцшьно говорити все ж не про умови, а про обстановку як ознаку об'ективно! сторони складу злочину, передбаченого ст. 139 КК. По-перше, обстановка вчинення цього злочину мае бути такою, при якш хоча б одна особа може вважатися хворою та потребуе медично! допомоги. Хворий - це нездорова, недужа особа, така, що мае будь-яку хворобу [15, с. 919]. Отже, це жива лю-дина, яка перебувае в у сташ, що на даний момент загрожуе !! життю, здоров'ю або працездатносп. Очевидно, що не в будь-який час хворий потребуе надання медично! допомоги. Так, у одних випадках такш особi вже надаеться медична допомога шшими фахiвцями, а тому додаткове втручання конкретного медичного пращвника е зайвим. В шших випадках стан хворого е стабшьним i не вимагае негайного меди-чного втручання. Зазначене дозволяе зробити висновок, що для об' ективно! сторони злочину, передбаченого ст. 139 КК мае значення сукупшсть конкретно-об'ективних умов, в яких хоча б одна особа може вважатися хворою, е обгрунтоваш припущен-ня, що !! стан вимагае медичного втручання надання допомоги, тобто вона перебу-вае в небезпечному для життя чи здоров'я сташ або тяжко хвора [16, с. 128].
По-друге, необхщно вказати, що окрiм хворих серед суб'екпв медичних право-вщносин розрiзняють пацiентiв. Пащент - це «особа, яка звернулася за наданням профiлактично!, дiагностично!, лшувально! чи реабiлiтацiйно-вiдновно! допомоги до закладу охорони здоров'я будь-яко! форми власносп чи медичного працiвника iнди-вщуально! практики незалежно вiд стану здоров'я або добровшьно погодилась на проведення медико-бiологiчного експерименту» [17, с. 128-129]. Отже, пащент - не завжди особа, що е хворою. Якщо ж до цього додати, що медична допомога - це вид дiяльностi, який включае комплекс заходiв, спрямованих на оздоровлення та лшу-вання пащент1в у станi, що на момент !! надання загрожуе життю, здоров'ю i праце-здатност та здiйснюеться професiйно пiдготовленими пращвниками, якi мають на це право вщповщно до законодавства, можна окреслити обсяги та види дiй, вщсут-нiсть яких з боку медичного пращвника може вважатися злочинною бездiяльнiстю, передбаченою ст. 139 КК: очшувана вщ суб'екта допомога мае носити саме медико-лiкувальний (а не дiагностичний чи профiлактичний) характер. З цих причин не роз-глядатиметься як така бездiяльнiсть вiдмова медичного пращвника (навт якщо во-на е безтдставною, необгрунтованою) в наданш косметологiчних медичних послуг, послуг зi штучного заплiднення та iмплантацi! ембрюна (ембрiонiв), змiни (корек-цi!) статево! належностi, здiйснення медичного втручання для хiрургiчно! стерилiза-цi! чоловiкiв або жшок тощо. При зверненнi особи за медичними послугами нелiку-
вального характеру ненадання !х не може квал1ф1куватися за ст. 139 КК.
По-трете, обстановкою визначаеться й коло обов'язюв щодо надання медично! допомоги, невиконання яких тягне вщповщальнють медичного пращвника: поза л> кувальним закладом це вщмова в першш медичнш допомоз! хворому, що перебувае в критичному для життя сташ або сташ, що загрожуе його здоров'ю, вщмова належ-но його оглянути, невжиття заход1в щодо доставки хворого до лшувально! установи. У лшувальному заклад! злочинною вважатиметься й така поведшка медичних пра-щвниюв, яка свщчить про вщмову в наданш хворому спещал!зовано! медично! допомоги (гшеколопчно!, кардюлопчно!, уролопчно!, гастроентеролопчно! 1 тлн.).
Прикладами ненадання допомоги хворому в юридичнш та медичнш л1тератур1 найчастше називають вщмову в огляд1 хворого, у ви!зд1 за викликом, у втручанш в хщ хвороби, у прийманш хворого до лшувально! установи, куди вш був доставлений або прибув сам, вщмову госштал!зувати його, оргашзувати за ним нагляд, ненадання допомоги хворому, який перебувае в лшувальнш установ^ вщмову надати невщкладну медичну допомогу громадянам в дороз^ на вулищ тощо [10, с. 145; 9, с. 109; 18, с. 102; 16, с. 128-130]. На думку Бердичевського Ф. Ю. , для квал!ф!каци ненадання допомоги хворому медичним пращвником необхщно, щоб сама безд1я-льшсть полягала лише у повнш вщсутносп допомоги хворому [7, с. 76-77]. Под1б-ним чином м1ркуе й Борзенков Г. М. , вказуючи, що под1бний злочин вчиняеться шляхом безд!яльносп, коли винний не виконуе дш, необхщних у данш ситуаци для рятування життя, полегшення страждання потерпшого або його лшування [19, с. 122]. З такою позищею не можна погодитися повнютю, оскшьки, як влучно вщзна-чено, сощальна сутшсть безд!яльносп е такою, що вона «вчиняеться не у свт речей, а в свт людей» [20, с. 53; 21, с. 98]. Очевидно, згадаш автори взяли до уваги лише ф1зичну сторону злочинно! безд!яльносп, а не !! сощальш властивосп. На нашу думку, мають ращю правознавщ, яю не виключають можливосп ненадання допомоги { неналежним виконанням дш, яю вимагаються вщ медичного пращвника в конкретнш ситуаци. Зокрема, Дудоров О. О.пише, що «ненадання допомоги хворому може виражатись як у повнш вщмов! вщ !! надання, так { у ненаданш допомоги в обсяз1, необхщному у конкретнш ситуаци» [8, с. 322.]. При характеристик форм ненадання допомоги медичним пращвником Смтенко В. М. вказав, що воно, окр1м прямо! вщмови або ухилення вщ надання допомоги тому, чие життя чи здоров'я у небезпещ, може полягати у неяюсному виконанш д1агностичних заход1в, неналеж-ному огляди Науковець вважав, що у випадках, коли медичний пращвник наче й виконуе яюсь ди в штересах хворого, але при цьому не настае потр1бний результат, ощнка його поведшки мае будуватися не на формальнш участ1, а на фактичнш сут-ност д1яльност1, наслщком яко! е реальне ненадання медично! допомоги [16, с. 129]. Горелш I. I. також писав з цього приводу, що сам по соб1 факт явки до хворого або прийом його до лшувально! установи ще не свщчить про виконання медпращвни-ком свого обов'язку. Наданню медично! допомоги передуе постановка д1агнозу, без якого неможливо визначити, яко! саме допомоги потребуе хворий. Постановщ д!аг-нозу, своею чергою, передуе огляд хворого, а в необхщних випадках - додатков! дослщження (рентгеноскоп!я, лабораторн! досл!дження, тощо). Тому, якщо лшар, не оглядаючи хворого, засвщчуе, що той не потребуе допомоги, або ставить такий д!а-
гноз, при якому той допомогу надавати непотрiбно, вш мае нести вщповщальшсть саме за ненадання медично! допомоги. Постановка такого <^агнозу» з метою ухи-литися вiд надання медично! допомоги рiвнозначна вiдмовi вiд надання тако! допомоги. Вiдмiннiсть полягае лише в тому, що в цьому випадку ненадання допомоги носить не вщкритий, а завуальований характер [22, с. 36; 6, с. 192-193].
Слщ тдтримати зазначених дослiдникiв в тому, що для аналiзованого злочину не завжди характерною е «чиста» бездiяльнiсть: як ненадання допомоги хворому повинне квалiфiкуватися i вчинення медичним працiвником дiй, якi хоча зовш й виглядають як медична допомога, але при цьому за сво!м змiстом очевидно такою не е (наприклад, коли лшар лише оглядае хворого, в той час як той за вшма показ-никами потребуе термшово! госпiталiзацi! до лшувального закладу). Водночас, ви-падки неправильного проведення медичних манiпуляцiй, виконання не викликаних необхщшстю лiкувальних дiй, неуважшсть пiд час !х виконання (як-от залишення в тiлi пацiента стороншх предметiв - тампонiв, iнструментiв та ш.) мае квалiфiкува-тися за чинним законодавством не як ненадання допомоги, а як неналежне виконан-ня медичним пращвником професiйних обов'язкiв (ст. 140 чинного КК).
Виходячи зi сказаного вище пропонуеться безпосереднiй об'ект злочину, пе-редбаченого ст. 139 КК, визначити як суспшьш вiдносини в сферi медично! дiяльно-стi в частит забезпечення своечасного надання медично! допомоги особам, життю або здоров'ю яких загрожуе небезпека вiд хвороб чи шших патологiчних станiв.
Оцiнюючi злочинность пасивно! поведiнки медичного пращвника необхiдно враховувати, що ненадання допомоги хворому може виражатися як у бездiяльностi, так i в неналежному виконаннi дiй, якi в обстановщ, що склалася, вимагаються вiд медичного пращвника. При цьому обстановка е обов'язковою ознакою об'ективно! сторони складу злочину, передбаченого ст. 139 КК. Вона мае бути такою, при якш хоча б одна особа може вважатися хворою та потребуе медично! допомоги.
Список лггератури
1. Большая медицинская энциклопедия / [Гл. ред. Б. В. Петровский]: в 30-ти томах. - [3-е изд.]. -М. : Советская энциклопедия. - . -
Т. 14. «Медицина-меланоз». - 1980. - 496 с.
2. Краткая медицинская энциклопедия: В 2 т. / [под ред. В. И. Покровского]. - М. : НПО «Медицинская энциклопедия». - . -
Т. I. А-Механотерапия. - 1999. - 608 с.
3. Уголовное право Российской Федерации. Особенная часть: [учебник] / [под ред. Б. Т. Разгиль-диева и А. Н. Красикова]. - Саратов: СЮИ МВД России, 1999. - 672 с.
4. Мамонтов Д. Ю. Объективные признаки неоказания помощи больному / Д. Ю. Мамонтов //Черные дыры в Российском законодательстве. - 2008. - № 4. - С. 123-124.
5. Скакун О. Ф. Теор1я держави [ права: [тдручник] / О. Ф. Скакун. - Х. : Консум, 2001. - 656 с.
6. Горелик И. И. Квалификация преступлении, опасных для жизни и здоровья / И. И. Горелик. -Минск : Выща школа, 1973. - 319 с.
7. Бердичевский Ф. Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей / Ф. Ю. Бердичевский. - М. : Юрид. лит., 1970. - 128 с.
8. Науково-практичний коментар Кримшального кодексу Укра!ни [за ред. М. I. Мельника, М. I. Хавронюка]. - К. : Юридична думка, 2008. - 1216 с.
9. Глушков В. А. Ответственность за преступления в области здравоохранения / В. А. Глушков. - К. : Выща шк., 1987. - 200 с.
Сташис В. В., Бажанов М. I. Особа - тд охороною кримшального закону / В. В. Сташис, М. I. Бажанов. - Х. : Право, 1996 . - 225 с.
11. Уголовный кодекс Украины: [научно-практический комментарий] / [отв. ред. С. С. Сценко].
- [3-е изд. исправл. и дополн.]. - К. : А.С.К., 2003. - 1088 с.
12. Кримшальний кодекс Украши: [науково-практичний коментар] / Ю. В. Баулш, В. I. Борисов, С. Б. Гавриш та ш. / [за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. В. Сташиса, В. Я. Тащя]. - [2-е вид., перероб. та доп]. — X. : ТОВ «Одюсей», 2004. - 1152 с.
13. Основи законодавства Украши про охорону здоров'я ввд 19.11.1992 // Ввдомосп Верховно! Ради Украши. - 1993. - № 4. - Ст. 19.
14. Ахметшин Р. Л. УК в медицине. Взгляд врача на составы преступлений в медицинской сфере / Р. Л. Ахмешин. - Донецк: Издатель Заславский А. Ю., 2007. - 56 с.
15. Сучасний тлумачний словник украшсько! мови [Текст]: 100 000 сл1в / [за заг. ред. В. В. Дубь чинського]. - Х. : ВД «Школа», 2008. - 1008 с.
16. Смитиенко В. Н. Уголовно-правовая охрана здоровья населения в СССР / В. Н. Смитиенко. -К. : Выща шк. Гол. изд-во, 1989. - 243 с.
17. Стеценко С. Г., Стеценко В. Ю., Сенюта I. Я. Медичне право Украши: [тдручник] / [за заг. ред. С. Г. Стеценка]. - К. : Всеукра!нська асощащя видавщв «Правова едщсть», 2008. - 507 с.
18. Громов А. П. Права, обязанности и отвественность медицинских работников / А. П. Громов.
- М. : Медицина, 1976. - 227 с.
19. Борзенков Г. Н. Квалификация преступлений против жизни и здоровья: [Учебно-практическое пособие]. - М. : ИКД «Зерцало-М», 2005. - 144 с.
20. Тимейко Г. В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г. В. Тимейко. - Ростов на Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1977. - 215 с.
21. Шарапов Р. Д. К вопросу о бездействии в уголовном праве / Р. Д. Шарапов // Правоведение. -1998. - № 3. - С. 98-102.
22. Горелик И. И. Ответственность за оставление в опасности по советскому уголовному праву / И. И. Горелик. - М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1960. - 72 с.
Чеботарева Г. В. Непредоставление помощи больному медицинским работником: проблемы уголовно-правовой характеристики объективных признаков преступления/ Г. В. Чеботарева//
Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия : Юридические науки. - 2010. - Т. 23 (62). № 1. 2010. - С. 294-300.
В статье предлагается определение непосредственного объекта преступления, предусмотренного ст. 139 УК Украины (непредоставление помощи больному медицинским работником), а также рассматриваются признаки объективной стороны состава этого преступления.
Ключевые слова преступление, непосредственный объект, медицинский работник, бездействие, медицинская помощь, обстановка.
G. Chebotareva. Failure to provide health assistance by a medical employee: Problems of criminal and legal characteristics of objective crime attributes/ G. Chebotareva // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. - Series : Juridical sciences. - 2010. - Vol. 23 (62). № 1. 2010. - Р. 294300.
The author offers her own definition of the direct object of a crime, foreseen in article 139 of the Criminal Code of Ukraine, and discusses the signs of objective side of this crime Keywords: crime, direct object, medical activities, omission.
Надтшла до редакцп 19.10.2009 р.
