CC BY
183
УДК 343.6
ПОРУШЕННЯ ВСТАНОВЛЕНОГО
ЗАКОНОМ ПОРЯДКУ ТРАНСПЛАНТАЦИ ОРГАН1В АБО ТКАНИН ЛЮДИНИ, ВЧИНЕН1 В1ДНОСНО РЕЦИШСНТА
С. В. ГРИНЧАК,
канд. юрид. наук, доцент кафедри кримтального права № 1, Нацюнальний юридичний утверситет iменi Ярослава Мудрого, м. Хартв
Стаття присвячена досл1дженню об 'ективног сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК Украгни. Детально проанал1зовано види порушень встановленого законом порядку трансплантаци оргашв або тканин людини, як1 можуть бути вчинет в1дносно рецитента. Наведений перелт випадк1в незаконног трансплантаци щодо рецитента, на думку автора, е найбшьш типовим.
Ключов1 слова: анатомiчнi матерiали, донор, незаконна трансплантащя, органи або тканини, порушення порядку трансплантаци, рецитент, трансплантащя.
У ч. 1 ст. 143 Кримшального кодексу Укра!ни (дал1 - КК Укра!ни) передбачена кримшальна вщповщальнють за порушення встановленого законом порядку трансплантаци оргашв або тканин людини. За конструкщею складу злочину незаконна трансплантащя е злочином з формальним складом, тому до обов'язкових ознак об'ективно! сторони цього злочину, встановлення яких е необхщним, належить суспшьно небезпечне д1яння.
Проблеми кримшально! вщповщальност за незаконну трансплантащю анатом1чних матер1ал1в людини дослщжувались у працях В. О. Глушкова, I. I. Горелка, А. М. Красикова, Н. в. Крилово!, О. О. Мисливо!, А. В. МуЫенка, С. С. Тихоново!, Г. В. Чеботарьово! та шших вчених. Однак недостатня наукова розробка цього питання потребуе подальших дослщжень.
Диспозищя ч. 1 ст. 143 КК Укра!ни вказуе на порушення встановленого законом порядку трансплантаци оргашв або тканин людини. Це дае шдстави стверджувати, що за способом визначення кримшально! протиправност ця норма е банкетною \ для встановлення !! змюту необхщно звернутися до
нормативних аклв, як регулюють порядок проведення трансплантаци оргашв або тканин людини. В Укра!ш цей порядок передбачений як законами, так i пiдзаконними нормативними актами. Враховуючи значну кiлькiсть нормативних ак^в у сферi трансплантаци, необхiдно встановити, порушення яких саме приписiв утворюе об'ективну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК Украши. На нашу думку, чггка вказiвка в ч. 1 ст. 143 КК Украши на порушення закону, дае пiдстави стверджувати, що лише Закон Украши «Про трансплантацш оргашв та шших анатомiчних матерiалiв людини» [12] (дай -Закон про трансплантацш) та Основи законодавства Украши про охорону здоров'я [11] (дай - Основи) е тими норматив ним актами, порушення яких тягне кримшальну вщповщальнють за ч. 1 ст. 143 КК Украши.
Беручи до уваги, що трансплантащя - це спещальний метод лжування,
який являе собою медичну операцш по вилученню оргашв або тканин у донора
/ ^^ W /11 /1\ I \ /|\ \д . ^ \
.... i пересадку 1х реципiенту на умовах i в порядку, визначеному в законодавствi
Украши. С вс пiдстави зробити висновок про те, що в залежност вщ адресата,
щодо якого порушуеться порядок трансплантаци, кримiнально караш дiяння,
якi входять до об'ективно! сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК,
завжди вчиняються вщносно донора або реципiента.
У даному випадку ця стаття присвячена анаизу видiв незаконно!
трансплантаци, як вчиняються вiдносно реципiента. Такими порушеннями, на
нашу думку, е наступш
1. Здшснення трансплантаци без наявностi медичних показань
\ Jt"T? if в ш g1 71 ■ g 1 I 11 I ...••'
консилгуму лiкарiв. Таке дiяння прямо заборонено Законом про трансплантацш, оскшьки ст. 6 зазначае, що трансплантащя може бути застосована виключно за наявност медичних показань, наданих консилiумом лiкарiв закладу охорони здоров'я або науково! установи. Лiкарi на пiдставi медичного обстеження стану здоров'я рецишента повиннi встановити медичнi показання, як свiдчать про потребу проведення трансплантаци i придатнiсть реципiента за станом здоров'я до трансплантаци. Придатним за станом здоров'я можна вважати такого рецишента, щодо якого медичш пращвники можуть гарантувати суттеве
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
покращення здоров'я або врятування життя за умови вдало1 трансплантаци. Тому недоцшьним е проведення трансплантаци рецитенту, загальний стан якого не дае йому нади на збереження життя [15, с. 84]. За результатами обстеження рецитента, як вщображет в iсторiï хвороби, складаеться акт, а також протокол або ршення консилiуму лiкарiв про наявтсть у пацiента медичних показань до трансплантаци [7, с. 49].
2. Здшснення трансплантаци без попереднього надання рецитенту повно'1, об'ективно'1 шформаци про майбутне оперативне втручання. Суть цього дiяння полягае в тому, що медичний пращвник, на якого покладено обов'язок надати рецитенту об'ективну шформацш [14, с. 105-106] з приводу пересадки останньому анатомiчних матерiалiв, взагаш не надае та^ шформаци (злочинна бездiяльнiсть) або ненадежно надае ïï, неповнiстю або не об'ективно
(злочинна дiя). Вiдсутнiсть об'ективно' шформаци не дае рецитенту змогу б ■ ■ ■
зважити для себе всi «за» та «проти» i вирiшити питання про згоду на
-J & \
трансплантацiю або вiдмову вiд не''.
Треба вщзначити, що протягом багатьох роюв право на об'ективну шформацш рецитенту не гарантувалося законодавством Укра'ни. Серед медичних пращвниюв склалося стшке переконання, що у всiх критичних ситуащях вiд хворого слiд приховувати правду або повщомляти ïï лише штел^ентним, мислячим, сильним людям [8, с. 45]. Були й бшьш радикальш точки зору, прихильники яких вважали, що хворий взагалi не повинен знати ютинного дiагнозу, особливо при тяжких, невилшовних захворюваннях [2,
\ Jt"T? If g g g 1 71 I g 1 I il 1 ■■
с. 46]. Таким чином, дiяла патерналiстська модель, яка базувалася на старому гшокра^вському принципi «Prima non nocere!» («Перш за все не нашкодь!»). Суть ïï полягала в тому, що лшар, маючи певну освiту, належний досвiд, повинен сам вирiшувати питання щодо тактики лiкування, його початку та закшчення без будь-яких консультацт з хворим. Додатковим аргументом було те, що отримання негативноï шформаци хворим може призвести до виникнення тяжкого психолопчного стану (депреси, схильност до самогубства тощо) останнього. Як зазначав видатний росшський невропатолог В. М. Бехтерев,
«якщо хворому тсля розмови з лшарем не стало легше - з ним розмовляв не ткар» [5, с. 107-108].
Сьогодш право громадянина на достовiрну та своечасну iнформацiю про стан свого здоров'я, включаючи iснуючi та можливi фактори ризику та !х ступiнь, закрiплене в ст. 6 Основ [11], якому кореспондуе вщповщний обов'язок медичних працiвникiв пояснювати в доступнш, стриманiй по формi, але повну за змiстом iнформацiю про стан здоров'я хворого, мету запропонованих лжувальних заходiв, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числi наявност ризику для життя та здоров я. Пащенту надаеться право знайомитися з iсторiею свое! хвороби та шшими документами, що можуть слугувати для подальшого лiкування. Таку позищю законодавця вважаемо правильною, адже стосунки лшаря та пацiента повиннi будуватися на повнш довiрi один до одного, де немае мюця обману. Лшар повинен ставитися до рецитента як до свого спiльника в боротьбi проти хвороби. Отже, сьогодш
» • ¡¡ШШ'
дiе антипатерналiстська модель, яка закршила «право особи на автономiю» [5, с. 107]. В особливих випадках, коли повна шформащя може завдати шкоди здоров'ю пацiента, закон надае право лшарю (ст. 39 Основ) [11] обмежити ii. У цьому разi вiн iнформуе членiв шм'1 або законного представника пацiента, враховуючи особи стi iнтереси хворого. Для надання згоди на трансплантацш або вщмови вiд не!, крiм повно! об'ективно! шформаци, яка мае надаватися рецитенту, вiн повинен бути повнiстю вшьний i незалежний у прийняттi свого ршення.
I | * ш Тйя 71 ■ g 1 1 11 |/
3. Здтснення трансплантаци без попереднього отримання eid рецитента згоди на це оперативне втручання. Трансплантащя анатомiчних матерiалiв людини завжди порушуе тiлесну недоторканшсть як реципiента, так i донора, тому надзвичайно важливим е кримшально-правове значення згоди цих осiб на таке оперативне втручання.
Одержавши об'ективну шформащю щодо трансплантаци, за наивно! свободи вибору, реципiент мае право погодитися на трансплантацiю або вщмовитись вiд не! [1, с. 89-90; 9, с. 70-71], керуючись етичними мiркуваннями,
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
релтйними переконаннями, небажанням переносити фiзичний або психiчний бшь, страхом перед майбутшми наслiдками тощо. Це волевиявлення рецитента належить до найбшьш важливих правових передумов трансплантаци [3, с. 91]. Г. В. Чеботарьова зазначае, що кримiнально караним е лише проведення трансплантаци реципiенту без наявно! письмово! згоди рецитента, батькiв або iнших законних представниюв. Мотив уючи такий пiдхiд, авторка вказуе, що згода рецитента повинна виражатись у форм^ яка забезпечуе li юридичну доказовiсть, i якщо для переливання кровi достатньо усно!' згоди рецитента, то для пересадки оргатв або тканин людини необхiдне письмове закршлення волевиявлення хворого [15, с. 78, 85-86]. Така позищя нам видаеться помилковою, тому що в Закон про трансплантацiю не встановлений певний споЫб вираження згоди або вщмови реципiента вiд трансплантаци (усно,
письмово, аудюзапис, вiдеозапис), i тому кримшальна вiдповiдальнiсть може
/ w / I Г / \ / \ /II \ \Х \
• А,
наставати тiльки за умови вщсутност факту згоди реципiента, а не конкретного письмового закршлення тако!' згоди. Тут реаизуеться принцип свободи волевиявлення, хоча, дшсно, така свобода вносить певну дезоргашзацда в процес правового регулювання трансплантаци [13, с. 47]. У медичнш практицi вважаеться достатньою наявнiсть усно!' згоди або вщмови хворого щодо оперативного втручання, про яку робиться запис в ютори хвороби. Незалежно вiд мотивiв незгоди реципiента лiкар повинен поважати i дотримуватись його рiшення. У випадках, коли вщсуттсть згоди може призвести до тяжких для рецитента наслщюв, лшар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо й шсля цього
'"х, Jt"T? || а ш g1 7 1 ■ g 1 I 11 I
реципiент вiдмовляеться вiд застосування трансплантаци, лiкар мае право взяти вщ нього письмове шдтвердження, а при неможливостi його одержання -засвiдчити вiдмову вщповщним актом у присутностi свiдкiв [7, с. 49].
К^м того, Закон про трансплантацш дозволяе в невщкладних випадках, коли е реальна загроза життю реципiента, не отримувати згоду реципiента або згоду його законних представниюв для застосування трансплантаци (ст. 6). Однак перелж таких випадюв не визначено, чим надано можливють лiкарям визначати !х самостшно, що, на нашу думку, може призвести до надто
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушеерситету
широкого або вузького !х трактування i, як наслщок, до зловживання волевиявленням рецишенпв.
На практищ може виникнути питання про кримшально-правове значення згоди рецитента на трансплантацш йому анатомiчного матерiалу, завщомо для рецитента здобутого злочинним шляхом. У такому випадку, як правильно зазначае С. С. Тихонова, рецишент повинен виступати пособником того злочину, за допомогою якого отриманий трансплантат. Але не можна погодитись з авторкою, що за таких обставин про фактичне притягнення реципiента до кримiнальноl вiдповiдальностi говорити не можна, через особливо тяжкий стан здоров'я [13, с. 44], бо тако! обставини, що звшьняла б вщ кримшально! вщповщальност^ в КК Укра!ни не передбачено [15, с. 180].
4. Здшснення трансплантаци anamoMiuHUX MamepiaMie людини в закладах охорони здоров'я, наукових установах чи тших оpгaнiзaцiях, як не мають
/ fiCs 111 I// \ у
права проводити так опepamивнi втручання. Це суспшьно небезпечне дiяння характеризуеться тим, що вщповщальт посадовi особи медичних закладiв, установ, оргашзацш, як не надшеш правом проводити трансплантацiю, виходять за межi сво!х повноважень - дозволяють проводити трансплантацiю в таких закладах, що прямо заборонено Законом про трансплантацш. Це пояснюеться тим, що дiяльнiсть, пов'язану з трансплантащею, можуть здшснювати лише акредитованi в установленому законодавством Укра!ни порядку державнi та комунальш заклади охорони здоров'я i державнi науковi установи, що мають вщповщну матерiально-технiчну базу, обладнання та
I | * я Jp я 7 I ■ g 1 I 1 I
квалiфiкованих працiвникiв, якi необхiднi для проведення трансплантаци та здшснення шшо!, пов'язано! з нею дiяльностi [12].
5. Проведення трансплантаци за участю медичного пращвника, який не мае права брати участь у такому оперативному вmpучaннi. Йдеться про лiкарiв, яю брали участь у складi консилiуму вщповщного закладу охорони здоров'я або науково! установи з констатаци факту смерт потенцiйного донора [12]. Цi обмеження Закон про трансплантацш встановлюе для того, щоб виключити будь-яку защкавленють медичних працiвникiв, якi здiйснюють
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (5) /2014 До 210^ччя Ушверситету
констатацгю смертг, в передчасному И встановленнг з метою отримання бiльш якiсного донорського матерiалу для реципгента.
6. Трансплантащя рецишенту op8aHie або тканин, як заборонено пересаджувати. Пересадити рецишенту можливо лише таю анатомiчнi матерiали, якi дозволено вилучати в живого донора або донора-трупа законодавством. Зггдно 3i ст. 6 Закону про трансплантацш, перелгк органiв i тканин, що можуть використовуватися для трансплантацп, встановлюе Мгнютерство охорони здоров'я Украши за погодженням з Академiею медичних наук Украши.
Крiм пересадки реципiенту органiв або тканин, як не входять до перелгку
анатомiчних матерiалiв, дозволених для трансплантацп, злочинним слщ
визнавати й пересадку анатомiчних сегментiв, якi не е придатними до
трансплантацп за медичними показниками (наприклад, органи, отриманг вгд ...
вш-шфгкованих, осiб хворих на СН1Д, якi хворiли гншими iнфекцiйними
/^йШД\ чЗ7 1 С/ /Ш/1 Si
хворобами, небезпечними для життя людини тощо). Ця заборона гарантуе, що при пересаджуваннг трансплантата рецишенту його здоров'я не опиниться пгд загрозою зараження хворобою, яка була в донора. Однак медична практика знае неодноразовi випадки порушення цього правила, коли проводилася трансплантащя органгв або тканин, уражених важкими хворобами, як пiзнiше виявлялись i в реципiентiв [3, с. 108].
Деякг вченi до злочинних дiянь, якi утворюють об'ективну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 143 КК Украши, вгдносять трансплантацш
я я g i 7 1 I g ■ м и Ш 1 /
статевих залоз, репродуктивних клгтин та живих ембрiонiв [15, с. 91]. Таке тлумачення ч. 1 ст. 143 КК суперечить ст. 3 Закону про трансплантацш, в якгй закршлено, що трансплантащя статевих залоз, репродуктивних клгтин та живих ембргонгв не регулюеться цим нормативним актом, i з цього нг в якому разг не випливае, що такг види пересадки е кримгнально караними, навпаки, вони дозволенг гншим законодавством Украши [11].
7. Iншi порушення встановленого законом порядку трансплантацп органiв або тканин людини, вчиненi вiдносно рецитента. Видами таких
порушень можуть бути, наприклад, недотримання принципу колепальност при виршенш питань трансплантаци анатомiчних матерiалiв рецитенту [10, с. 208209]; проведення трансплантаци у випадках, коли усунути небезпеку для життя або вщновити здоров'я рецишента можливо було й шшими методами лiкування; трансплантащя органiв або тканин рецитенту з порушенням принципу черговостi згiдно з «листом очжування» [6, с. 117; 4, с. 31; 7, с. 46] тощо. Таким чином, наведений перелж можливих порушень порядку трансплантаци не е вичерпним. Автор прагнув проаналiзувати найбiльш типовi та ймовiрнi види незаконно! трансплантаци. Крiм того, необхщно зазначити, що цi порушення не е тотожними за ступенем суспшьно! небезпечностi, критерiями оцiнки яко! е об'ективнi та суб'ективнi ознаки. Врахування суспшьно! небезпечностi конкретного порушення порядку трансплантаци вщбуваеться
при призначенш покарання.
/ ^^^ 111
Таким чином, беручи до уваги конструкщю складу злочину,
С/.. 5и
передбаченого ч. 1 ст. 143 КК, необхщно зазначити, що встановлення хоча б одного з наведених видiв незаконно! трансплантаци, вчиненого вщносно рецишента, е моментом закшчення цього злочину, так як iншi ознаки об'ективно! сторони, о^м дiяння, е факультативними i на квалiфiкацiю не впливають.
Список л1тератури:
1. Горелик И. И. Правовые аспекты трансплантации органов и тканей / И. И. Горелик // Сов. государство и право. - 1968. - № 9. - 91 с.
2. Громов А. П. Права, обязанности и ответственность медицинских работников / А. П. Громов. - М. : Медицина, 1976. - 227 с.
3. Дргонец Я. Современная медицина и право / Я. Дргонец, П. Холлендер ; пер. со словац. - М. : Юрид. лит., 1991. - 336 с.
4. Захаров В. В. Морально-этические, правовые, социальные и религиозные аспекты трансплантологии / В. В. Захаров, С. В. Кичатый, В. А. Лихоеденко, Ю. И. Ахламова // Трансплантология. Додаток до журн. : Матерiали III з'!зду трансплантолопв Укра!ни (м. Донецьк, 6-8 жовтня 2004 р.). - 2004. - Т. 7. - № 3. - С. 30-32.
5. Коломгець О. Фшософсько-гумашстичш проблеми медично! бюетики / О. Коломiець // Фшософ. думка. - 2002. - № 6. - С. 105-120.
6. Кривошеин П. Принципы правового регулирования изъятия внутренних органов и тканей человека для трансплантации / П. Кривошеин, Н. Горбунова // Уголовное право. - 2006. - № 6. - С. 116-120.
7. Мазур Н. А. Основные принципы правового регулирования и документальное сопровождение трансплантации в Украине / Н. А. Мазур // Трансплантология. - 2004. - Т. 7. -№ 3. - С. 45-51.
8. Малеина М. Н. Человек и медицина в современном праве : учеб. и практ. пос. / М. Н. Малеина. - М. : БЕК, 1995. - 272 с.
9. Маргацкая Н. А. Гражданско-правовые проблемы донорства и трансплантации : дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н. А. Маргацкая ; Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, юрид. ф-т. - М., 1984. - 180 с.
10. Муртазаева Г. Н. Трансплантащя оргашв i тканин людини: принципи правового регулювання / Г. Н. Муртазаева, В. А. Некрасов // Медичне право Украши: правовий статус пащенпв в Укрш'ш та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми i перспективи вдосконалення) : матерiали II Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львiв, 17-18 квггня 2008 р.). - Л., 2008. - С. 208-209.
11. Основи законодавства Украши про охорону здоров'я // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 1993. - № 4. - Ст. 19.
12. Про трансплантацш оргашв та шших анатомiчних матерiалiв людини : Закон Украши ввд 16.07.1999 р. // Вщом. Верхов. Ради Украши. - 1999. - № 41. - Ст. 377.
13. Тихонова С. С. Прижизненное и посмертное донорство в Российской Федерации: вопросы уголовно-правового регулирования / С. С. Тихонова - СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. - 321 с.
14. Ушаков Е. В. Права и гарантии в системе медицинской помощи. Что нужно знать каждому пациенту / Е. В. Ушаков. - М. : ТК Велби КноРус, 2004. - 200 с.
15. Чеботарьова Г. В. Кримiнально-правовi проблеми трансплантацп оргашв або тканин людини та донорства кровк дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.08 / Г. В. Чеботарьова ; НАН Украши, 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького. - К., 2003. - 219 с.
Гринчак С. В. Нарушение установленного законом порядка трансплантации органов или тканей человека совершенные относительно реципиента/
Статья посвящена исследованию объективной стороны состава преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 143 УК Украины. Подробно анализируются виды нарушений установленного законом порядка трансплантации органов или тканей человека, которые могут быть совершены в отношении реципиента. Приведен перечень случаев незаконной трансплантации реципиента, которые, по мнению автора, является наиболее типичными.
Ключевые слова: анатомические материалы, донор, незаконная трансплантация, органы или ткани, нарушение порядка трансплантации, реципиент, трансплантация.
Grinchak S. V. Violation of the legal procedure \ of human organs or tissues transplantation committed against the recipient.
The article investigates the objective side of the crime under Part 1 of Art. 143 of the Criminal Code of Ukraine. The types of violations of the legal order of human organs or tissues transplantation that can be committed against the recipient are analyzed in detail. The list of cases of illegal transplantation against recipient who, in author opinion, are the most common are proposed here.
Key words: anatomical materials, donor, illegal transplantation, violation of the order of organs or tissue transplantation, the recipient, transplantation.
Розширена анотащя статп Гринчака С. В. на тему: «Порушення встановленого законом порядку трансплантаци оргашв або тканин людини вчинеш ввдносно
рецишента»
Grinchak S.V., Candidate of Law, associated professor of the criminal law department №1 of Yaroslav the Wise National Law University named after
An extended abstract of paper on the subject of: VIOLATION OF THE LEGAL PROCEDURE OF HUMAN ORGANS OR TISSUES TRANSPLANTATION COMMITTED AGAINST THE RECIPIENT
The first paragraph of Art. 143 of the Criminal Code provides the criminal penalties for violation of the legal procedure of human organs or tissue transplantation. According to the construction of the crime illegal transplantation has formal structure, so socially dangerous act is the essential characteristics of the objective side of this crime, the determination of which is needed.
The problems of criminal liability for human anatomical materials illegal transplantation were studied in the works of V. Glushkov, I.I. Gorelik, A.M. Krasikov, N.Y. Krylova, O.O. Myslyva, A.V. Musienko, S.S. Tikhonova, G.V. Chebotareva and other. However, lack of full scientific development of this issue requires further research.
This article is devoted to a detailed analysis of penal types of illegal
transplantation that are committed against the recipient. These violations, in our
opinion, are the following: 1) transplantation without a medical indication of
consultation of doctors; 2) transplantation without preliminary providing to recipient
the comprehensive, unbiased information about the future surgery; 3) transplantation
without the prior recipient's consent on this surgery; 4) transplantation of human
anatomical materials in health facilities, research institutions and other organizations
which have not the right to conduct such surgery; 5) transplantation with medical
1
worker who has no right to participate in such surgical intervention; 6) transplantation to recipient organs or tissues which are prohibited for transplantation; 7) other violation of the procedure of human organs or tissue transplantation committed against the recipient. So, proposed list of possible violations of the order of transplantation is not exhaustive. The author tried to analyze the most common and possible types of illegal transplantation. In addition, it should be noted that these violations are not the same in degree of public danger, the evaluation criteria for which are objective and subjective elements. The consideration of the social danger of a particular violation of the transplantation takes place in sentencing.
Thus, taking into account the construction of the crime under Part 1 of Art . 143 of the Criminal Code, it should be noted that the establishment, at least, of one of the following types of illegal transplantation against the recipient is the expiry of the crime, as well as other features of the objective side, other than an act, is optional and does not affect the qualification.
Key words: anatomical materials, donor, illegal transplantation, violation of the order of organs or tissue transplantation, the recipient, transplantation.
