CC BY
17
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" № 3 (27), 2020
УДК 340.12 Наталiя Лесяк
Нацюнальний унiверситет "Львiвська полггехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освгги,
студентка natalialesiak2812@gmail.com 1гор Коваль
Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка", 1нститут права, психологи та шновацшно! освiти, кандидат юридичних наук, доцент кафедри теори, iсторii та фiлософii права
kim201@ukr.net ОЯСГО ГО: 0000-0002-5332-6958
ПРЕДМЕТ ЮРИДИЧНО1 КОМПАРАТИВ1СТИКИ ТА ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФ1НЩШ
http://doi.org/10.23939/law2020.27.082 © Лесяк Н., Коваль I., 2020
У статт проведено аналiз предмету юридичноТ компаративiстики та проблеми визначення дефшщш. Проаналiзовано теоретичну i практичну значущiсть наукового анашзу правових деф1н1ц1й, зокрема в предмет юридичноТ компаративiстики. До-слiджено роль та специфжу юридичноТ компаративiстики в системi юридичних наук. Також проаналповано юридичну компаративiстику як комплексну юридичну науку.
У теперiшнiй час значного розвитку в юридичнш науцi набули порiвняльно-правовi дослiдження, метою яких е виявлення закономiрностей становлення, розвитку i функцiонування правових систем сучасностц удосконалення нац1оиальиих правопо-рядк1в. Значення таких дослщжень полягае не тшьки в тому, що вони сприяють вир^ шенню тих чи шших проблем, але й висувають ряд питань, в1дпов1д1 на якi можна отримати лише шляхом здшснення комплексних пор1вняльно-правових дослiджень. У структурi юридичноТ науки зростае роль юридичноТ компаративктики. Це повязано, здебiльшого, з тим, що сучасне право не може розвиватися польовано вiд загально-свггових тенденцiй розвитку. Використання юридичноТ компаративктики допомагае вирiшувати як науковi, академiчнi, пiзнавальнi, так i суто практичш, прикладш завдання. Вона успiшно виконуе шзнавальну, iнформацiйну, критичну, аналiтичну, штегративну та iншi функцн.
Методологiчною основою загальнотеоретичного дослiдження галузевоТ юридичноТ компаративктики е комплекс фiлософських, загальнонаукових та спещальних пiдходiв i методiв. Дiалектичний пiдхiд до вивчення правовоТ реальности з точки зору загальних закошв розвитку природи та суспiльства, мислення й загальних зв'яз^в явищ, дозволив визначити закономiрностi формування юридичноТ компаративктики та визначити ТТ статус у системi юридичних наук. 1сторичний пщхщ дозволив розглянути генезис галузевоТ юридичноТ компаративiстики, а також здiйснити огляд дослщження галузевоТ компаративiстики в юридичнш лггературь Порiвияльио-правовий пiдхiд сприяв розробщ методологiчних засад юридичноТ компаративiстики. Системний пщхщ
Предмет юридичног компаративгстики та проблеми визначення дефтщй
дозволив визначити мкце юридичноТ компаративктики в системi правових i гуманiтарних наук, а також виокремити ТТ структурнi елементи. Формально-логiчний метод використано при формуванш основних понять, що утворюють понят1йний апарат юридичноТ компаративктики, при визначеннi ТТ основних структурних елемен^в.
Ключовi слова: юридична компаративктика, дефшщн, дiалектичний пiдхiд, ште-гративна, аналiтична, критична.
Постановка проблеми. Юридична компаративютика - система знань, накопичених у процес порiвняльних дослщжень у правовiй сферi. Компаративiстика - слово латинського походження (лат. сошрагайуш) i в перекладi означае порiвняння. В сучаснiй науковiй юридичнiй лiтературi вiдсутня едина iнтерпретацiя сутностi, змюту й призначення юридично! компаративiстики, це ж стосуеться i назви зазначено! дисциплiни. Науковцi використовують рiзнi термши для позначення сукупностi знань у порiвняльно-правовiй сферi, зокрема: компаративна юриспруденщя, порiвняння у правi, порiвняльне право, порiвняльне правознавство [1, с. 39].
Об'ектом дослщження е юридична компаративютика як комплексна юридична наука. Предметом дослщження е загальнотеоретичш засади предмета юридично! компаративютики.
Предмет юридично! компаративютики дае вщповщь на питання, що вона вивчае як навчальна дисциплша i що дослiджуе як самостшна галузь знань. Вiдповiдаючи на щ питання, необхiдно за-значити, що юридична компаративютика, з одного боку, мае справу з такими явищами, категорiями i поняттями, як процес порiвняння, порiвняльно-правовий метод, ствставлення та протиставлення, а з шшого - право, правовi iнститути, правовi системи та iншi правовi явища.
Аналiз дослiдження проблеми. Цю проблему дослщжували такi вiтчизнянi i зарубiжнi вченi з юридично! компаративiстики, теори держави i права та шших галузей права, як: У. Батлер, В. Безбах, Х. Бехруз, А. Бузгалш, Ф. Георпев, К. Горобець, Л. Гусаров, М. Дамiрлi, В. Дудченко, А. Сгоров, Г. Ссаков, I. Кисельов, О. Кресiн, I. Кривцова, Х. Кьотц, А. Малиновський, О. Мали-новський, А. Малько, М. Марченко, А. Мщкевич, Ю. Оборотов, К. Осакве, В. Пучинський, П. Рабшович, М. Рейманнi, А. Са!дов, С. Са!дов, А. Саломатш, О. Скакун, Ж. Сталев, О. Тихомиров, Ю. Тихомиров, С. Харитонов, О. Харитонова, К. Цвайгерт, В. Чиркш, Н. Янчук тощо.
Метою статтi е розкриття змюту, природи i специфiки юридично! компаративютики в системi юридичних наук. Досягнення поставлено! мети дослщження зумовило необхщнють вирь шення таких завдань: визначити поняття та предмет, надати характеристику дослщженням юридично! компаративiстики в юридичнш науцi; виявити методологiчнi особливостi юридично! компаративютики; обгрунтувати необхiднiсть iнтеграцi! науки й освгги у сферi юридично! компаративютики; охарактеризувати основш пiдходи до визначення статусу юридично! компаративютики; виявити взаемозв'язки юридично! компаративютики та шших компаративютських наук.
Виклад основного матерiалу. Як вщомо, поняття "предмет" i "об'ект" науково! дисциплiни не е тотожними. Поняття об'екту науки е бшьш широким порiвняно з !! предметом. Об'ект, зазвичай, е загальним для цшо! низки наук, у той час як предмет у кожно! iз них свiй власний, який не може ствпадати з предметами шших наук. Загальним об'ектом дослщження для вшх юридичних наук е об'ективно юнуюча правова дшснють. З'ясовуючи питання щодо об'екта юридично! компаративютики, М. М. Марченко зазначае, що в якост такого завжди виступае об'ективно юнуюча в рiзних кра!нах порiвняльно-правова реальнiсть. Об'ект порiвняльного правознавства нiхто не придумуе i не виводить iз шчого. Вiн iснуе в життi, реальнш дiйсностi [2, с. 101].
Лесяк Нат^я, Коваль 1гор
З'ясовуючи питання про предмет юридично! компаративютики, необхщно зазначити, що едино! вiдповiдi на поставлене питання в науковш лiтературi немае. Як справедливо зазначае О. Тихомиров, необхщно визнати, що полемша з приводу предмета порiвняльного правознавства продовжуеться з моменту його виникнення. До сьогодшшнього дня не вироблений загальний пщхщ до його визначення, оскшьки серед компаративiстiв вiдсутня едшсть поглядiв не лише на його предмет, але i на сшввщношення його предмета з його об'ектом та методами [3, с. 18].
Оскшьки юридична компаративютика вивчае об'ект дослщження, правову дiйснiсть, пiд сво!м специфiчним кутом зору, вона мае свш власний предмет дослiдження, а отже повнютю не спiвпадае iз порiвняльно-правовим методом i не е складовою частиною загально! теорii держави i права - i саме тому е самостшною юридичною науковою дисциплiною. Юридична компаративю-тика дослщжуе геоправовий простiр через порiвняння комплексу правових явищ, якi тiсно пов'язаш з полiтичними, соцiальними, культурними та шшими аспектами функцiонування правових систем в об'ективно юнуючому нацiональному та загально-сощальному контекстi.
Сучасний етап розвитку науки характеризуеться iнтенсивною розробкою проблем методологи, що е характерним практично для всх галузей наукових знань. Така штенсивнють пояснюеться, на-самперед, потребами глибшого i всебiчного тзнання складних процесiв суспiльного буття та перспектив його розвитку. Цшавою в цьому аспекп е думка О. В. Кресша, який зазначае, що в наш час в юридичнш наущ склалася ситуацiя, коли адекватне осмислення полiтико-правових явищ минулого та сучасносп вимагае суттевого розширення дослщницького контексту iз залученням принципово нових для юридично! науки наукових методiв, яю мали б парадигмальний характер [4, с. 173].
Будь-яка наукова дисциплша дослщжуе свш предмет за допомогою низки прийомiв та засобiв. Сукупнють таких прийомiв та засобiв i складае методологiю вiдповiдноi науки. Якщо предмет науки вiдповiдае на питання, що вона вивчае, дослщжуе, то методолопя дае вщповщь на питання, як вона це робить, тобто методолопя е засобом розкриття предмета вщповщно! науково! дисциплiни.
Як самостшний науковий напрям порiвняльне правознавство мае власний предмет, а також розроблеш та запозичеш методи, обумовлеш цим же предметом, якi спрямоваш на вирiшення проблем, з якими порiвняльне правознавство стикаеться. Порiвняльне правознавство використовуе практично весь методолопчний арсенал сучасно! юридично! науки. Тому методолопя компаративютики не може бути обмеженою використанням виключно порiвняльно-правового методу. Разом з тим, останнш е провщним, провщним у науцi порiвняльного правознавства. Отже, можна говорити про те, що порiвняльне правознавство засноване на свщомому, теоретично i методично виваженому застосуванш порiвняльного методу як основного наукового методу дослiдження [5, с. 10].
Порiвняльно-правовий метод - це не лише певна система мислення, тобто сума критерив, яка мае забезпечити досягнення правильного результату, але це й робочий метод. Порiвняльно-правовий метод е одним з важливих засобiв вивчення правових явищ. Завдяки його застосуванню стае можливим виявити загальне, особливе та конкретне в правових системах сучасносп [6, с. 42]. Варто детальшше розглянути критери порiвняльно-правового дослщження. У зв'язку з цим зазна-чимо, що досить важливо визначити критерш, за допомогою якого можна вщнайти шститути й норми, яю належать до рiзних правових систем та пщдаються порiвнянню мiж собою настшьки, що це порiвняння е виправданим.
Вщправним пунктом тут е використання тих самих понять i термшв, якими користуються в iншiй правовш системi, i це дае ефект при порiвняннi спорiднених систем. При розширенш кола порiвнюваних правових явищ зменшуеться вiрогiднiсть тотожностi юридично! термшологи i зростае ризик помилок пщ час пошуку iноземного юридичного поняття або термiна, який вiдпо-вщав би вiтчизняному. Обмеженiсть такого критерда приводить до висновку про бшьшу кориснiсть функцiонального порiвняння правових явищ. Вщправною точкою для нього е виршення схожих суспiльних проблем, порiвняння за суспiльними потребами, якi задовольняються за допомогою права, його шститунв i норм [7, с. 15-18].
Предмет юридичног компаративгстики та проблеми визначення дефтщй
Прихильниками функщонального критерда в порiвняльному правознавсга е, зокрема, шмецью юристи К. Цвайгерт i Х. Кьотц. На !хню думку, pi3Hi npaBOBi системи пiддаються порiвнянню лише иею мiрою, якою вони виршують певну проблему, задовольняючи потребу в адекватному правовому регулюванш.
Висновок. Щцсумовуючи все вищенаведене, можна без перебшьшення вважати розвиток методологи порiвняльного правознавства найважлившим теоретичним завданням. Його устшне вирiшення дасть змогу озбро!ти студенпв-юриспв, законодавцiв, службовцiв органiв виконавчо! влади, судщв знанням прийомiв i способiв вiдбору, розгляду, оцiнки i використання нормативно-правових джерел i матерiалiв, якi порiвнюються. Таким чином, юридична компаративiстика як юридична наукова дисциплша займае самостiйне мiсце в систем! правових наук, що зумовлено наявнютю у не! власного предмету та системи методiв наукового дослiдження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Харитонов Р. Ф. Галузева юридична компаративютика : загальнотеоретичне дослщження. Одеса, 2016. 208 с. 2.Ткаченко В. Д. Пор1вняльне правознавство : тдручник для студенпв юридичних спещальностей вищих навчальних заклад1в. Харкав : Право, 2003. 274 с. З.Тихомиров О. Д. Юридичш компаративютсьш дослщження: деяк1 проблеми теори i методологи. Науковий вгсник Днтропетровського юридичного тституту МВС Укра'ти. К., 2000. № 1. С. 11-39. 4. Кресш. О. В. Пор1вняльне правознавство у систем! юридичних наук: проблеми методологи / за ред. Ю. С. Шемшученко. Кш'в, 1н-т держави i права 1м. В. М. Корцького, 2006. 256 с. 5. Лисенко О. М. Мюце пор1вняльного правознавства в номенклатур1 спещальностей для захисту дисертацш. Пор1вняльне правознавство: досвщ i проблеми викладання : зб. наук. праць i навч.-методич. матер1ал1в. К., 2011. С. 63-71. 6. Тихомиров О. Д. Фшософське та методолопчне зна-чення еволюци розумшня науки для дослвдження юридично! компаратив1стики. Науковий вгсник Ужгородського нацюнального утверситету. 2014. № 5. С. 17-26. 7. Шилшгов В. С. Юридична компаративютика: проблеми визначення назви дисциплши та и предмету. Часопис Кигвськогоунгверситету права. 2010. № 1. С. 39-43.
REFERENCES
1. Xarytonov R. F. Galuzeva yury^dy^chna komparaty^visty^ka zagaVnoteorety^chne doslidzhennya. [Sectoral Legal Comparative Studies: A General Theoretical Study]. Odesa, 2016. 208 p. 2. Tkachenko V. D. Porivnyalnepravoznavstvo. [Comparative Law]. : Pidruchnyk dlia studentiv yurydychnykh spetsialnostei vyshchykh navchalnykh zakladiv: Kharkiv : Pravo, 2003. 274 p. 3. Tykhomyrov O. D. Yurydychni komparatyvistski doslidzhennia: deiaki problemy teorii i metodolohii. [Yurydychni komparatyvistski doslidzhennia: deiaki problemy teorii i metodolohii]. Naukovyi visnyk Dnipropetrovskoho yurydychnoho instytutu MVS Ukrainy. Kyiv : 2000. No. 1. P. 11-39. 4. Kresin O. V. Porivnialne pravoznavstvo u systemi yurydychnykh nauk: problemy metodolohii [Comparative Law in the System of Legal Sciences: Methodology Problems] Kyiv, In-t derzhavy' i prava im. V. M. Kor-cz'kogo, 2006. 256 p. 5. Lysenko O. M. Mistse porivnialnoho pravoznavstva v nomenklaturi spetsialnostei dlia zakhystu dysertatsii. Porivnialne pravoznavstvo. [The place of comparative law in the nomenclature of the specialties for the protection of theses. Comparative Law]. Kyiv, 2011. P. 17-26. 6. Tykhomyrov O. D. Filosofske ta metodolohichne znachennia evoliutsii rozuminnia nauky dlia doslidzhennia yurydychnoi komparatyvistyky. [The philosophical and methodological significance of the evolution of the understanding of science for the study of legal comparative studies]. Naukovy^j visnysk Uzhgorods'kogo nacionaVnogo universy'tetu. 2014. No. 5. P. 17-26. 7. Shylinhov V. S. Yurydychna komparatyvistyka: problemy vyznachennia nazvy dystsypliny tayiipredmetu. [Legal Comparative Studies: Problems in Determining the Name of a Discipline and Its Subject]. Chasopyss Kysyivs\ogo universy'tetu prava Kyiv. 2010. No. 1. P. 39-43.
Дата надходження: 31.07.2020р.
flecxK Hamanix, Koeanb hop
Natalia Lesyak
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education,
student
natalialesiak2812@gmail.com Ihor Koval
Lviv Polytechnic National University, Institute of Law, Psychology and Innovative Education,
Ph. D.,
Associate Professor of the Department of Theory, History and Philosophy of Law
kim201@ukr.net ORCID ID: 0000-0002-5332-6958
SUBJECT MATTER OF LEGAL COMPARATIVITY AND PROBLEMS OF DEFINITION OF DEFINITIONS
The article analyzes the subject of legal comparative studies and the problems of defining definitions. The theoretical and practical significance of the scientific analysis of legal definitions is analyzed, in particular in the subject of legal comparative studies. The role and specificity of legal comparative studies in the system of legal sciences is investigated. Legal comparative studies are also analyzed as a complex legal science.
Nowadays considerable comparative legal researches have been developed in the legal science, which aim is to identify the laws of formation, development and functioning of the legal systems of the present, improvement of national law and order. The value of such research lies not only in the fact that they contribute to solving certain problems, but also raise a number of questions that can only be answered through comprehensive comparative legal research. In the structure of legal science, the role of legal comparative studies, including legal comparative studies, is increasing. This is due in large part to the fact that modern law cannot evolve in isolation from global trends. The use of legal comparative studies helps to solve both scientific, academic, cognitive and purely practical, applied problems. It successfully performs cognitive, informational, critical, analytical, integrative and other functions. The methodological basis of the general theoretical study of sectoral legal comparative studies is a set of philosophical, general scientific and special approaches and methods. The dialectical approach to the study of legal reality from the point of view of the general laws of the development of nature, society and thinking and the general relations of phenomena allowed us to determine the laws of formation of its legal comparative studies and to determine its status in the system of legal sciences. The historical approach has made it possible to examine the genesis of sectoral legal comparative studies and to review the study of sectoral comparative studies in legal literature. The comparative legal approach contributed to the development of methodological foundations of legal comparative studies. The systematic approach made it possible to determine the place of legal comparative studies in the system of legal and human sciences, as well as to distinguish its structural elements. Formal-logical method is used in the formation of the basic concepts that form the conceptual apparatus of legal comparative studies, in determining its basic structural elements.
Key words: legal comparative studies, definitions, dialectical approach, integrative, analytical, critical.
