CC BY
37
УДК 342. 9
Тарас Перун
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", аспiрант кафедри адмшстративного та iнформацiйного права
peruntarass@gmail.com
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ МЕХАН1ЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ IНФОРМАЦIЙНОÏ БЕЗПЕКИ В yKPAÏHI
© Перун Т., 2017
Розглядаються питання методолопчних засад дослщження MexaHi3My забезпечення шформацшноУ безпеки в Украïнi. Розглядаються кнуючи групи методiв правознавства, визначаеться ïx роль в аналЫ питань шформацшного забезпечення. Доведено, що комплексне застосування методiв дае можливiсть дослщжувати проблеми у едностi ïx сощального змiсту i юридично'1 форми, здшснити системний аналп вказаних питань.
Kлючовi слова: методологiя; методи правознавства; шформацшна безпека; компаративiстика; синергетика; iсторико-правовий метод.
Тарас Перун
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ МЕХАНИЗМА ОБЕСПЕЧЕНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ
В УКРАИНЕ
Рассматриваются вопросы методологических основ исследования механизма обеспечения информационной безопасности в Украине. Рассматриваются существующие группы методов правоведения, определяется их роль в анализе вопросов информационного обеспечения. Доказано, что комплексное применение методов дает возможность исследовать проблемы в единстве их социального содержания и юридической формы, осуществить системный анализ указанных вопросов.
Ключевые слова: методология; методы правоведения; информационная безопасность; компаративистика; синергетика; историко-правовой метод.
Taras Perun
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University, Department of Administrative and Informational Law
METHODOLOGICAL APPROACHES FOR CONDUCTING INVESTIGATION OF MECHANISMS OF INFORMATION SECURITY
IN UKRAINE
The article discusses the methodological aspects of the study of the mechanism of information security in Ukraine. Existing groups of methods of jurisprudence are considered as well their role in the analysing of issues related to information security is determined. It has been proved that integrated application of methods provides the opportunity to explore the problems in the unity of its social content and legal form. It also helps to accomplish the analysis of the questions mentioned above.
Key words: methodology; methods of jurisprudence; information security; comparative; synergetic; historical and legal method.
Постановка проблеми. Юридичне тзнання е одшею з найскладшших теоретико-прикладних проблем, яка за своею сутнютю мае глобальний i всеосяжний характер i е однаковою мiрою
актуальною для конкретного шдивщуума, держави та свггово1 стльноти загалом. Складна структура юридичного пiзнання проявляеться у рiзних за змiстом понятiйних категорiях, розроблення яких передбачае як диференцшований, так i iнтеграцiйний пiдхiд на основi використання комплексних даних фшософп та права. Правознавщ, як правило, вивчають зовнiшнiй, тобто правовий бiк юридичного тзнання. У той самий час вчет вiдзначають дуалiзм юридичного тзнання: по-перше, як пiзнання, що грунтуеться на фiлософських положеннях теори права; подруге, як тзнання на основi теори процесуального права [6, с. 10]. Однак найвищий ефект може бути досягнутий у результат комплексного дослщження, коли питання юридичного тзнання будуть вивчатися з гносеолопчно!, лопчно1, психолопчно1 та правово! точок зору у едносп [5, с. 46]. Така необхщтсть зумовлюе використання великого арсеналу методiв пiзнання тд час дослiдження механiзму забезпечення шформацшно! безпеки в Укра1т.
Аналiз дослщження проблеми. Вказаним питанням тiею чи шшою мiрою придiляли увагу М. В. Коститцький, П. М. Рабшович, С. В. Ромашюн, М. К. Треуштков, А. В. Цихоцький, Р. М. Шевчук, Д. А. Шигаль та ш. Поряд з цим, мехатзм забезпечення шформацшно1 безпеки перебувае у фазi реформування, у зв'язку iз чим актуальностi набувають питання оптимiзацil методологи И пiзнання.
Мета роботи - визначити методолопчт засади дослщження мехатзму забезпечення шфор-мацшно1 безпеки в Укра1т.
Виклад основного матерiалу. Теоретико-практичний iнтерес до системного вивчення проблем юридичного тзнання ^ особливо, до його юторико-фшософського аспекта, пояснюеться тим, що у сучасних умовах вiдбуваеться перетворення природи, сустльства, держави i само1 людини, юридична наука повинна вщповщати вимогам практики i в належний спосiб ощнювати И. Використання сучасного методологiчного шструментарда е найважливiшою передумовою дослiдження мехатзму забезпечення шформацшно1 безпеки.
Як вщомо, юридична методологiя включае такi групи методiв:
- фiлософсько-свiтогляднi пiдходи (матерiалiстичний чи iдеалiстичний, дiалектичний чи метафiзичний, визнання чи заперечення об'ективних сощальних, зокрема й державно-правових, закономiрностей та можливосп !х пiзнання, здобуття ютинних знань щодо них);
- загальнонауковi методи, тобто такi, що використовуються в ушх або у бшьшосп наук (наприклад, структурний, функцiональний методи, сходження вщ абстрактного до конкретного, формально-лопчт процедури, скажiмо, аналiз, синтез тощо);
- груповi методи, тобто таю, яю застосовуються лише у певнш групi наук, наприклад, тщьки у суспiльствознавствi (наприклад, метод конкретно-сощолопчного дослiдження);
- спецiальнi методи, тобто таю, яю прийнятi для дослщження предмета тшьки однiеl науки (наприклад, у юриспруденцп - це способи уяснення (тлумачення) норм права, своерщт прийоми узагальнення юридично1 практики) [2, с. 168].
Розглянемо детальтше методи та пщходи, якi мають особливе значення для дослщження мехатзму забезпечення шформацшно1 безпеки.
Насамперед по^бно звернути увагу на природно-правовий (юснатуралiстичний) пщхщ до оцiнки юридичних явищ. Вказана методолога виходить з того, що право не даруеться державою, а юнуе у свiдомостi людей, норми права формуються у суспiльствi та диктуються потребами людини, а не велшням держави. Виразом природного права е невщ'емт, невiдчужуванi права людини. На них повинт спиратися норми позитивного права, що дае змогу правам людини визначати права влади (держави), а не навпаки. Але тшьки проголошення цих прав е недостатшм для повноцiнного життя сустльства. Невщчужуваш права людини повиннi насправдi реалiзовуватися. Забезпечення реалiзацil прав людини прихильники природно-правових поглядiв покладали i покладають на державу, доводячи, що вона е тим сощально-полггичним шститутом, який покликаний охороняти природне право людини [4, с. 27-28].
Невщ'емною складовою цього типу праворозумшня е необхiднiсть дотримання принципу верховенства права. Незважаючи на набуття верховенством права характеру глобального щеалу, сьогоднi в Украш вiдсyтня еднiсть його доктринального розумшня та практично!' реалiзацiï. Ускладнюеться ця проблема ще й тим, що принцип верховенства права мае англосаксонське походження, i його впровадження у крашах з континентальною правовою системою мае своï особливостi. П. М. Рабшович вiдзначае, що: "...тд верховенством права потрiбно розyмiти всезагальну роль права у стосунках мгж yсiма учасниками сyспiльного життя, у житпедаяльносп дер-жавних i недержавних оргатзацш, соцiальних спiльностей, груп, об'еднань, ушх людей" [3, с. 11].
Дотримання прав людини та принципу верховенства права е ключовими категорiями природно-правового праворозyмiння i мають стати центральними у дослщжент механiзмiв забезпечення iнформацiйноï безпеки. Саме тому дослщження проблем дiяльностi та розвитку цього державного органу потрiбно здiйснювати насамперед iз урахуванням природно-правових пiдходiв.
Не треба забувати i про дiалектичний шдхщ. Як зазначають фахiвцi, у сучасного дослщника-правознавця фактично е два дiалектичнi методи. Перший, розроблений Сократом, Платоном та Арютотелем, удосконалений сучасними iндyктивними та дедуктивними засобами, може стати у нагодi для дослщження фактичного правового матерiалy за допомогою шдуктивного висунення певних гшотез (зокрема формування дефiнiцiй понять, здшснення певних теоретичних узагальнень), та перевiркою 1'х iстинностi дедуктивним обгрунтуванням i доведенням. Таю шдуктивно-виявлеш та дедуктивно-обгрунтоваш теоретичнi положення (постiйнi зв'язки, вщношення та властивостi правових явищ) можуть бути використаш для пояснення i прогнозування нових факпв, як нового тдгрунтя для подальшого теоретичного узагальнення, i вже по^м його обгрунтування i доведення. Другий, розроблений Г. Гегелем, К. Марксом та Ф. Ен-гельсом, тсля усунення положень, яю не витримали критики ютори, та тих, що диктувалися щеолопею класовоï боротьби, войовничим матерiалiзмом та претензiею на всезагальнiсть, може стати у нагодi вченому-правознавцю як шструмент дослiдження окремих процесiв правовоï реальности що справдi спричиняються суперечливими протилежностями, як необхiдно виокремити i зняти вщнаходженням об'еднувальних соцiально-правових реалiй, що здатш примирити протилежностi на вищому рiвнi дyховно-матерiального правового yнiверсyмy [7, с. 30]. Вказаш пiдходи можна використовувати тд час аналiзy мехатзму забезпечення iнформацiйноï безпеки.
При цьому за методолопчну основу аналiзy мехатзму забезпечення шформацшно1' безпеки можливо взяти такi категорiï дiалектики, як можливють i дiйснiсть, форма i змют, сyтнiсть i явище, простiр i час, цше й частина та ш. Можливо також використати закони дiалектики: про еднiсть i боротьбу суперечностей; про перехщ кiлькiсних змш у якiснi; про заперечення тощо.
Варто звернути увагу на юторико-правовий метод юридичного пiзнання. Основною проблемою, на виршення яко1' спрямований юторико-правовий порiвняльний метод, е отримання нового знання за допомогою проведення порiвнянь юторико-правових джерел. Як бачимо, для цього потрiбнi три складовi: 1) порiвняння (здебiльшого аналогiя), якi е стандартною загальнонауковою логiчною операцiею; 2) порiвняння повиннi характеризуватися своею ретроспективнютю, тобто бути iсторичними; 3) порiвнюватися повинна правова матерiя. Тiльки поеднання цих трьох умов становить змют головно1' проблеми теори iсторико-правового порiвняльного методу й висувае вiдповiднi вимоги до основних пiдходiв i принцитв ïï реалiзацiï [8, с. 180]. Оскшьки питання механiзмy забезпечення шформацшно1' безпеки були актуальними ще за радянських чашв, хоча сьогоднi 1'х дослiдження активiзyвалися, врахування iсторичних аспекпв е вкрай важливим для визначення напрямiв подальшого розвитку та оптимiзацiï механiзмiв iнформацiйного забезпечення.
Не менш важливим е порiвняльно-правовий метод. Компаративiзм (вiд лат. comparativus -порiвняльний) у юриспрyденцiï передбачае дослiдження державно-правових об'ектiв, якi порiвнюються i що юнували у минулому або ддать у наш час. Для порiвняння можна вибрати спiвмiрнi норми i положення, складнiшi компоненти на рiвнi юридичних явищ, iнститyтiв i процешв,
а також державт i npaBOBi системи загалом. Порiвняльно-юридичному аналiзу пiддаються суб'екти у межах держави, кра'ни, що входять в однорщт правовi cîm'ï i правовi системи рiзних правових сiмей. Використання цього методу дасть змогу не тшьки порiвняти окремi аспекти iнформацiйного забезпечення у середин краïни (наприклад, у рiзних областях), а й зютавити механiзми шформацшного забезпечення у нашiй державi та в шших краïнах. У цьому контекст особливого значення набувають питання оцшки механiзмiв iнформацiйного забезпечення у розвинених европейських кра'нах.
Отже, тд порiвняльним методом у дослiдженнi питань механiзмiв iнформацiйного забезпечення розумiють процес вщображення i фiксацiï вiдношень тотожносп i протилежностi у питаннях правового регулювання iнформацiйного забезпечення, зокрема на рiвнi рiзних краïн. До реч^ порiвняльний метод, що набув надзвичайно' актуальностi, не треба ототожнювати з порiвняльним правознавством i порiвняльним державознавством.
Доцшьно враховувати системно-структурний метод тд час дослiдження структури механiзму шформацшного забезпечення.
Спещально-юридичний метод, сутнiсть якого полягае у фшсаци державно-правово' практики, норм i принцитв тощо, для встановлення зовшшшх ознак правових явищ, 1х вiдмiнностi одне вiд одного, вщпрацювання визначень про них потрiбно застосовувати пiд час здiйснення анатзу правового забезпечення механiзмiв iнформацiйного забезпечення.
Важливого значення у контексп вказаного набувають соцюлопчт методи дослiдження, зокрема, метод опитування. Громадська думка щодо вказаних проблем е одним iз критерив ефективностi та якостi шформацшного забезпечення.
Набувае особливого значення i синергетичний шдхщ. Синергетика - це м1ждисциплшарний напрям, що виник у 70-т роки ХХ ст. та мав на мет пiзнання загальних законiв i принципiв, що покладеш в основу самоорганiзацiï у природ^ рiзних ïï складових: у фiзицi, хiмiï, бiологiï, технiцi, соцiумi. Синергетика пропонуе яюсно iншу картину свггу, нiж ту, що покладена в основу класично' науки та пов'язана з iменами Ньютона та Ейнштейна, тобто науки, що грунтуеться не лише на класичнш теорiï мехашки Ньютона i квантово-релятивiстськiй концепцiï Бора, Ейнштейна, яку ще називають некласичною. Настае вiдмова вiд уявлення свггу, що грунтуеться на елементарних частинках - цеглинках матери на користь картини свпу як сукупност нелшшних процесiв. Для синергетики притаманнi фундаментальш принципи: 1) два структурт принципи буття: гомеоста-тичтсть; iерархiчнiсть; 2) п'ять принцитв становлення: нелiнiйнiсть; нестшюсть; незамкненiсть; динамiчна iерархiчнiсть; спостережливiсть [1, с. 8-9]. Застосування цих шдходГв до розгляду механiзму iнформацiйного забезпечення дасть можливють поглянути на нього ¡з позицш самоорганiзацiï.
Висновки. Отже, тд час проведення дослiдження правових аспекта механiзму iнформацiйного забезпечення не треба обмежуватися лише власними методами правознавства, потрГ6но використовувати широкий арсенал сучасно' науково' методологи. Зокрема, доцшьно застосовувати дiалектичний, структурно-функцiональний, системно-структурний, порГвняльно-правовий, юторичний та шшГ методи наукового тзнання, яю дають змогу в^6Гчно дослщити механiзми iнформацiйного забезпечення та реалiзувати можливост порiвняльно-правового, конкретно-соцюлопчного, юторичного та лопчного аналiзiв. Таке комплексне застосування методiв уможливлюе дослщжувати проблеми у едностi 1'х сощального змюту i юридично' форми, здшснювати системний аналiз вказаних питань.
1. Костицький М. В. Деяю питання методологИ' юридичног науки / М. В. Костицький // Науковий в1сник Нащональног академИ' внутрштх справ. - 2013. - № 1. - С. 3-11. 2. Рабшович П. М. Основи загальног теорИ' права та держави. - 5-те вид., 3i змшами: навч. поаб. - К.: Атша. - 2001. - 176 с. 3. Рабшович П. М. Права людини i громадянина у КонституцИ' Украгни (до
iитерпретаци вихгдних конституцШних положень) / П. М. Рабгнович; Акад. прав. наук Украгни. -Х. : Право, 1997. - 63 с. 4. Ромашкт С. В. Визначения права школою природного права / С. В. Ромашкт // Правова держава. - 2005. - № 8. - С. 24-28. 5. Треушников М. К. Судебные доказательства /М. К. Треушников. 2-е изд., доп. -М. : Городец, 1998. - 190 с. 6. Цихоцкий А. В. Методология науки гражданского процесса / А. В. Цихоцкий // Теоретические и прикладные проблемы реформы гражданской юрисдикции. - Екатеринбург: Изд-во Гуманитарного ун-та, 1998. - 287 с. 7. Шевчук Р. М. Дiалектичиий метод у правозиавствi: окремi аспекти / Р. М. Шевчук // Фшософсью та методологiчиi проблеми права. - 2012. - № 2. - С. 25-31. 8. Шигаль Д. А. Основт елементи теорИ iсторико-правового порiвияльиого методу / Д. А. Шигаль // Правова доктрина - основа формування правовог системи держави : матер. Мiжиар. иаук.-практ. коиф., присвяч. 20^ччю НАПрН Украгни та обговоренню п 'ятитом. моногр. "Правова доктрина Украгни ", Харюв, 20-21 листоп. 2013 р. /Нац. акад. прав. наук Украгни. - Харюв, 2013. - С. 179-183.
REFERENCES
1. Kostyts 'kyy M. V. Deyaki pytannya metodolohiyi yurydychnoyi nauky [Some questions of legal science methodology] Naukovyy visnyk Natsional'noyi akademiyi vnutrishnikh sprav. 2013. Vol. 1. pp. 3-11. 2. Rabinovych P. M. Osnovy zahal'noyi teoriyi prava ta derzhavy. Vydannya 5-te, zi zminamy. Navchal'nyy posibnyk. [Fundamentals of general theory of law and state. 5th Edition, as amended. Tutorial.] Kyiv: Atika Publ. 2001. 176 p. 3. Rabinovych P. M. Prava lyudyny i hromadyanyna u Konstytutsiyi Ukrayiny (do interpretatsiyi vykhidnykh konstytutsiynykh polozhen') [Human rights and civil rights in the Constitution of Ukraine (to the initial interpretation of constitutional provisions)]. Akad. prav. nauk Ukrayiny. Kharkiv.: Pravo Publ., 1997. 63 p. 4. Romashkin S. V. Vyznachennya prava shkoloyu pryrodnoho prava [Identifying the right natural law school]. Pravova derzhava. 2005. Vol. 8. pp. 24-28. 5. Treushnikov M. K. Sudebnyie dokazatelstva [Judicial evidence]. 2-e izd., dop. Moscow.: Gorodets Publ., 1998. 190 p. (In Russian) 6. Tsihotskiy A. V. Metodologiya nauki grazhdanskogo protsessa [Methodology of civil process science]. Teoreticheskie i prikladne problemyi reformyi grazhdanskoy yurisdiktsii. Ekaterinburg: Izd-vo Gumanitarnogo un-ta, 1998. 287 p. (In Russian) 7. Shevchuk R. M. Dialektychnyy metod u pravoznavstvi: okremi aspekty [Dialectical Method in Law: some aspects]. Filosofs'ki ta metodolohichni problemy prava. 2012. Vol. 2. pp. 25-31. 8. Shyhal' D. A. Osnovni elementy teoriyi istoryko-pravovoho porivnyal 'noho metodu [Key elements of the theory of historical comparative legal method]. Pravova doktryna - osnova formuvannya pravovoyi systemy derzhavy : materialy Mizhnar. nauk.-prakt. konf., prysvyach. 20-richchyu NAPrN Ukrayiny ta obhovorennyu p'yatytom. monohr. "Pravova doktryna Ukrayiny", Kharkiv, 20-21 lystop. 2013 r. /Nats. akad. prav. nauk Ukrayiny. Kharkiv, 2013. pp. 179-183.
Дата надходження: 19.02.2017р.
