CC BY
427
УДК 340.15:340.11 Д. А. Шигаль,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний утверситет «Юридична академ1я Украгни ¡мет Ярослава Мудрого», м. Харюв
ТЕОР1Я 1СТОРИКО-ПРАВОВОГО ПОРШНЯЛЬНОГО МЕТОДУ
У данш статп дослiджуeться теорiя iсторико-правового порiвняльного методу як нового засобу спещально-наукового пiзнання. Визначаеться мiсце теори у crpyKrypi будь-якого методу, аналiзуеться змiст основно'1' проблеми, на виршення яко'1 спрямовано iсторико-правовий порiвняльний метод. Розглядаються iсторичний, правовий i порiвняльний пiдходи, що визначають напрямок реалiзащï головного завдання в теорп юторико-правового порiвняльного методу. Указуються принципи, що лежать в основi кожного тдходу.
Ключовг слова: iсторико-правовий порiвняльний метод, теорiя iсторико-правового порiвняльного методу, юторико-правова компаративiстика, iсторико-правова наука, iсторичний тдхщ, правовий пiдхiд, порiвняльний пiдхiд.
Наука юторп держави i права, знаходячись на перетиш предметних сфер iсторичноï i правово'1' науки, набувае значно'1' специфiки, яка виявляеться передусiм у ïï методологи. Спецiально-науковi iсторичнi i правовi методи, зазнаючи в юторико-правовш науцi перехресного взаемовпливу, породжують нов^ досить цiкавi засоби наукового тзнання юторико-правово'1' матери. Унаслiдок тривало'1 вщсутносп належно'1 уваги до методологiчних проблем науки юторп держави i права ïï спецiально-науковi методи, породженi в результат штегративно'1' комбшацп „юторичного" i „правового", й донин залишаються малодослщженими, а ïx роль i значення в ходi проведення iсторико-правових дослщжень ще не до кiнця з'ясоваш. Одним з таких методiв, який останшм часом здобувае все бшьшого поширення в наукових працях з юторп держави i права, е юторико-правовий порiвняльний метод, у тдгрунт якого лежать порiвняльно-iсторичний i порiвняльно-правовий методи спецiально-наукового пiзнання. Будучи досить ефективним засобом виршення низки важливих завдань, що виникають тд час iсторико-правового дослiдження, iсторико-правовий порiвняльний метод разом iз тим фактично е „tabula rasa" в методологи науки юторп держави i права, а тому потребуе свого поглибленого розроблення.
Актуальнють дано'1' науково'1' публшацп полягае в тому, що в умовах нерозробленосп методологи в^чизняно'1' юторико-правово'1' науки ми привертаемо увагу до такого важливого питання, як забезпеченють ща науки власним спещально-науковим методологiчним iнструментарiем. Мета статтi зумовлена прагненням ïï автора розробити теор^ iсторико-правового порiвняльного методу як один з важливих елемешив його структури. Наукова новизна публшацп виражаеться в тому, що вперше у вiтчизнянiй iсторико-правовiй наущ головнi аспекти теори iсторико-правового порiвняльного методу як спецiально-наукового засобу тзнання отримують всебiчне й детальне опрацювання.
Обов'язково слiд вiдзначити тих вчених-юториюв i правознавцiв, - якi у сво'1'х наукових працях вивчали методологию порiвняльно-iсторичниx i порiвняльно-правовиx дослiджень. До найбшьш яскравих представникiв цього напрямку в наущ, можна вщнести таких дореволющйних, радянських i сучасних науковщв, як В. I. Бартон [3], Х. Бехруз [4], О. В. Бочаров [5], М. А. Дамiрлi [6, 7], В. В. 1ванов [8], Д. А. Керимов [9], М. М. Ковалевський [10], I. Д. Ковальченко [11], Х. Кьотц [27], Л. А. Луць [12],
М. М. Масленшков [13], Б. Г. Могильницький [14], О. В. Петришин [16], С. П. Погребняк [16], А. Х. Садов [17], В. I. Синайський [18], I. М. Ситар [19], О. Л. Чорнобай [19], О. Ф. Скакун [20, 21], В. М. Сирих [22], А. А. Тшле [24], М. М. Файзieв [26], К. Цвайгерт [27], Г. В. Швеков [24] та ш. Разом з тим, незважаючи на значну кшьюсть наукових публшацш i монографш з питань методологи порiвняльних дослiджень, структура юторико-правового порiвняльного методу й донинi залишаеться маловивченою.
Провiдними структурними елементами наукового методу виступають його теорiя, методика й техшка дослiдження. Усi вони тюно пов'язанi мiж собою й виступають у свош дiалектичнiй едносп. При цьому ядром, серцевиною методу е саме його теорiя, навколо яко'1' формуеться вже вщповщна методика й техшка дослщження.
Показово, що в дослiдницькiй практицi формування нового методу може вщбуватися не лише по такш лши, як проблема - теорiя - методика - техшка. Досить часто розроблення наукового методу розпочиналося з використання нових техшчних засобiв дослiдження, якi врештьрешт й обумовлювали постановку питання про видшення нового засобу наукового тзнання з вiдповiдною внутрiшньою структурою.
У цшому ж теорiю наукового методу слщ розглядати у 2-х аспектах - як центральний елемент внутршньо'1' структури методу i як фшософсько-методолопчне вчення про метод взагалi. У данш статтi розглядатиметься переважно перший аспект. Вщзначимо також, що серед усього розмшття поглядiв на теор^ наукового методу найбiльш виваженою i обгрунтованою щодо змiсту й основних складниюв теори методу, на нашу думку, е позищя I. Д. Ковальченка, представлена у його фундаментальны пращ «Методи iсторичного дослщження» [11, с. 39-45]. Так, зпдно з його концепщею теорiя методу включае й оргашчно поеднуе такi елементи, як (а) постановка проблеми, яку слщ виршити за допомогою нового засобу наукового тзнання; (б) основний науковий пщхщ, що лежить у тдгрунп нового методу, i (в) принципи, присутш вiдповiдному науковому пщходу, що зумовлюють форму цього методу. Вщзначимо, що не вс дослщники подiляють таку точку зору на структуру теори наукового методу, виносячи за и меж постановку проблеми й науковий пщхщ. Вважаемо це невiрним, оскiльки метод без вщповщно'1' концептуально'1' визначеностi е не бшьше як сукупнiсть способiв i прийомiв дослiдження, практично нiчим мiж собою не пов'язаних.
Що стосуеться юторико-правового порiвняльного методу, основною проблемою, на виршення яко'1' спрямовано цей зааб пiзнання, е отримання нового знання за допомогою проведення порiвнянь юторико-правових джерел. Звичайно, гносеологiчнi можливостi
Рис. 1. Структура наукового методу
юторико-правового порiвняльного методу цим не вичерпуються, однак у контекстi дано! науково! публшацп важливе iнше - вiдповiдь на запитання, якi умови вмщуе основна проблема теорп цього засобу наукового тзнання? Як видно, для отримання нового знання потрiбнi 3 складники: (а) порiвняння (у низщ випадкiв також i аналогiя), яю е стандартною загальнонауковою логiчною операщею; (б) порiвняння повиннi характеризуватися своею ретроспективнютю, тобто бути iсторичними; (в) порiвнюватися повинна правова матерiя. Лише поеднання цих 3-х умов становить змют головно! проблеми теорп юторико-правового порiвняльного методу й висувае вщповщш вимоги до основних пiдходiв i принципiв !! вирiшення.
Вiдсутнiсть будь-яко! з вищевказаних умов у постановщ проблеми, на вирiшення яко! спрямовано юторико-правове порiвняльне дослiдження, не тшьки унеможливлюе отримання достовiрних висновкiв, а й робить неможливим застосування в ходi науково! роботи юторико-правового порiвняльного методу. Так, брак „юторичного" у порiвняльному дослiдженнi, дозволяе обмежитися порiвняльно-правовим методом як центральним елементом усього застосовуваного методолопчного арсеналу, а брак „правового" дае можливють з легкютю обiйтися порiвняльно-iсторичним методом. Тiльки штегративне поеднання „юторичного" i „правового" в порiвняннях з необхiднiстю ставить питання про застосування шшого - юторико-правового засобу спещально-наукового пiзнання, оскiльки для дослщження юторико-правово! матери гносеологiчного потенщалу як порiвняльно-iсторичного, так i порiвняльно-правового методiв уже не вистачае.
Постановка проблеми вимагае пошуюв шляхiв !! вирiшення, якими е тдходи, що визначають головний напрямок реалiзацii поставленого дослiдницького завдання. У сучаснш науцi в результатi узагальнення науково-дослщницько! практики сформувалося чимало загальнонаукових пiдходiв - як традицiйних, якi е вже давно вщомими, так i нових, вироблених вiдносно нещодавно. До традицшних пiдходiв можна вiднести лопчний та iсторичний, абстрактний i конкретний, анал^ичний i синтетичний, iндуктивний i дедуктивний, генетичний, типологiчний, порiвняльний та ш. До числа нових загальнонаукових пiдходiв входять системний, структурний, функщональний, iнформацiйний, модельний та iн. Важливо розум^и, що, незважаючи на тюний взаемозв'язок будь-якого методу майже з бшьшютю загальнонаукових пiдходiв, у його тдгрунп мае лежати виключно провщний пiдхiд у вирiшеннi головно! проблеми. При цьому, якщо метод е штегративним за своею сутнiстю, тобто утвореним на пiдставi декiлькох загальнонаукових або спещально-наукових засобiв пiзнання, в його основi також будуть лежати декшька провiдних пiдходiв, що намiчають стратегiю розв'язання порушено! проблеми. Наприклад, ключовим у вирiшеннi основно! проблеми в теорп загальнонаукового порiвняльного методу буде порiвняльний пiдхiд, а для тако! його спецiально-науковоi модифiкацii, як порiвняльно-iсторичний метод, пiдходiв до розв'язання головно! проблеми вже буде 2 - порiвняльний та юторичний.
Таким чином, коли ми вивчаемо тдходи, що окреслюють головний напрямок виршення центрально! проблеми в юторико-правовому порiвняльному дослiдженнi, слiд мати на уваз^ що комбiнацiя порiвняльно-iсторичного й порiвняльно-правового методiв обумовлюе й комбiнацiю вщповщних ключових пiдходiв. Отже, провiдними напрямками реалiзащi головного завдання в теорп юторико-правового порiвняльного методу будуть 3 -юторичний, правовий i порiвняльний.
1сторичний пiдхiд виявляеться у спрямованосп наукового пiзнання iз сучасностi в минуле, що зумовлюе його ретроспективний характер. Вщповщно, таю категори, як час i простiр, в юторичному контекстi набувають свое! специфiки, яка перш за все знаходить свш прояв у тому, що сощально-юторичний час стае асиметричним, незворотшм й завжди спрямованим вiд минулого в майбутне, а юторичний проспр у бшьшосп випадкiв не спiвпадае з географiчним. Крiм того, iсторичне тзнання е опосередкованим унаслщок вiддаленостi дослщника вiд iсторичного об'екта або дослщжуваного явища, а тому позбавляе його безпосереднього контакту з фактами минулого. Звичайно,
ретроспектившсть юторичного пiдходу висувае особливi вимоги до роботи з юторичними джерелами, яю стають не лише засобами тзнання, а й його об'ектами.
Незважаючи на очевиднi складнощi, що виникають при застосуваннi iсторичного пщходу, вiн мае декiлька важливих переваг. По-перше, при вивченнi будь-якого державно-правового явища дослiдник мае справу не лише з його «тепершшм у минулому», а й з минулим i майбутнiм. Це дае можливiсть у процесi дослiдження розглянути будь-який державно-правовий об'ект у його як юторичнш ретроспектив^ так i перспективi, а також з'ясувати вс його сторони i внутрiшнi зв'язки не лише у синхрошчному, а й дiахронiчному аспектах. Крiм того, дослщження будь-якого державно-правового процесу в юторичному контекстi дае пiдстави для побудови модел^ що iмiтуватиме його подальший розвиток. Результати ща iмiтащi внаслiдок 1'х спiввiдношення з реальним пщсумком розвитку можуть стати пщгрунтям для вдосконалення моделей. Усе це сприятиме розробщ якiсних методiв прогнозування наступного етапу державно-правовоi еволюцп сучасних краш.
Ще однiею важливою рисою iсторичного пiдходу е його реконструктивний характер, що прямо зумовлений неможливютю безпосереднього почуттевого сприйняття минулого. Звщси - потреба вiдновлення у свщомосп iсторика необхiдних елементiв минулого на пiдставi даних iсторичних джерел. Реконструктивнють в iсторичному пiзнаннi пояснюеться дворiвневою суб'ективацiею iсторичного знання, в якш перший рiвень мае мiсце при вщображенш юторично!' дiйсностi творцями юторичних джерел, а другий - при сприйнятп цiеi дiйсностi iсториком через вивчення юторичних джерел [11, с. 110-118].
Що ж до правового пщходу, то вш обумовлений юнуванням права як специфiчного явища суспшьного життя. У правовiй науцi юнуе чимало дефiнiцiй термiна «право», однак «будь-яке визначення права е неповним, вщносним, оскiльки не може охопити всього рiзноманiття рiзних його властивостей, рис, характеристик, зв'язюв» [23, с. 137]. Виходячи iз цього для компаративюта-правознавця актуальним е виокремлення ознаки права, яка була б визначальною в порiвняльно-правовому дослiдженнi й наповнювала конкретним змiстом саме правовий тдхщ. Думаемо, що такою ознакою права виступае його нормативнiсть, яка зумовлюе його iснування як системи юридичних норм, що офiцiйно визнаються державою i формально визначенi, тобто функщонують у певному матерiалiстичному виглядi.
Саме нормативнiсть права в порiвняльно-правовому дослiдженнi вимагае вiд дослщника вмiння за допомогою формально-логiчних, граматичних та шших засобiв тлумачити норми права i правильно розумiти 1'х змiст. Результати трактування права, якщо вони були отриманi без порушення основних вимог граматичного, логiчного, систематичного, юторико-пол^ичного i спецiально-юридичного способiв тлумачення, служать пщвалинами для проведення порiвняльного аналiзу. Отже, правовий пiдхiд у порiвняльно-правових дослiдженнях означае перш за все процедуру штерпретацп правового джерела, що виражаеться в сукупност прийомiв i засобiв, якими мае волод^и компаративiст, i якi дозволяють усвщомити реальний смисл i змiст норми права й (або) нормативно-правового акта.
Сутшстю порiвняльного пiдходу в юторико-правовому порiвняльному дослiдженнi е спiвставлення мiж собою 2-х або бiльше порiвнюваних об'ектiв за певними критерiями з метою отримання шформацп про 1'х подiбнiсть або про ступiнь 1'х схожостi чи вiдмiнностi. В основi порiвняльного пiдходу лежить логiчна операщя порiвняння. У низцi випадкiв цей тдхщ допускае проведення аналогш. При цьому коло вщомих ознак об'екта або явища, з яким проводиться ствставлення, повинне бути ширше, шж у дослiджуваного об'екта. Крiм того, проведення аналогш передбачае отримання висновюв, iмовiрних за ступенем достовiрностi.
Таким чином, юторико-правовий характер порiвняльних дослщжень виявляеться у вiдповiдних пiдходах i вимагае вiд дослiдника високого професiоналiзму, в якому знання суто юторично! спрямованостi повиннi гармонiйно поеднуватися зi знанням теорii права [25]. 1гнорування або нехтування в ходi компаративного дослщження з юторп держави i
права будь-яким з 3-х названих пiдходiв, що лежать у пiдrрунтi теорп iсторико-правового порiвняльного методу, неминуче призведе до недооцшки певних чинникiв, не дозволить виявити необхщш закономiрностi i провести якiсний аналiз.
Пiдхiд, визначаючи головний шлях вирiшення центрально! проблеми в теорп методу, окреслюе сам метод лише в найзагальтших рисах. Конкретизують змiст методу принципи, властивi вiдповiдному пiдходу. За сво'1'м функцюнальним шсцем у теорп методу принципи е гносеолопчно-методолопчним засобом реалiзацii певного тдходу. Як основоположнi засади виршення ■па чи шшо'1 проблеми, вони мютять низку вимог, що мають нормативно-регулятивний характер. Дотримання останнiх - неодмшна умова успiшного застосування вщповщного методу.
Стосовно теорп iсторико-правового порiвняльного методу, принципи, що лежать в основi реалiзацii його гносеологiчного потенщалу, доцiльно розглядати окремо щодо кожного з 3-х названих пiдходiв виршення головно'1 проблеми цього засобу наукового тзнання. Так, порiвняльний пiдхiд може бути реалiзований за принципами порiвнюваностi державно-правових явищ, полiварiантностi (широкого вибору) критерпв порiвняння, аналоги, типолопзацп тощо. 1сторичний може отримувати свою реалiзацiю через принципи генетичного розгляду державно-правових явищ, всебiчного вивчення iсторичних джерел, моделювання державно-правових процесiв i явищ та ш. Правовий пiдхiд конкретизуватиметься через принципи всебiчного тлумачення юторико-правових джерел, використання рiзних способiв штерпретаци iсторико-правових документiв, урахування соцiально-економiчних, щеолопчних i полiтичних чинникiв прийняття юторико-правових актiв тощо.
Таким чином, теорiя iсторико-правового порiвняльного методу, обгрунтовуючи постановку проблеми, основн шляхи 11 виршення i принциповi нормативнi умови, визначае об'ективну природу цього засобу наукового тзнання, що виявляеться у вщповщнш методищ й технiцi iсторико-правового компаративного дослщження. При цьому внаслiдок дiалектичного взаемозв'язку мiж теорiею й методом розвиток юторико-правовох компаративiстики неминуче спричинятиме поступове поглиблення й удосконалення теоретичних засад юторико-правового порiвняльного методу. Тож, все сказане зумовлюе вщкритють дискусп щодо теорп iсторико-правового порiвняльного методу й ставить питання про необхщнють й подальшого розвитку.
Список лтератури: 1. Алексеев А. Н. Логические методы исследования /
A. Н. Алексеев // Исследование систем управления: учеб. курс. [Эектрон. ресурс]. - Режим доступа: http://e-college.ru/xbooks/xbook192/book/index/index.html?go=part-009*page.htm. 2. Андреев И. Д. О методах научного познания: моногр. / И. Д. Андреев. - М.: Наука, 1964. - 184 с. 3. Бартон В. И. Сравнение как средство познания: моногр. / В. И. Бартон. - Минск: Изд-во БГУ, 1978. - 128 с. 4. БехрузХ. Порiвняльне правознавство: тдруч. / Х. Бехруз. - О.: Фешкс, 2009. - 464 с. 5. Бочаров А. В. Алгоритмы использования основных научных методов в конкретно-историческом исследовании: учеб. пособие / А. В. Бочаров. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 2007. - 138 с. 6. Дамирли М. А. Специфика историко-правового познания и новый облик историко-правовой науки / М. А. Дамирли // Актуал. пробл. полггики: сб. ст. - Вип. 16. - О.: Юрид. лгг., 2003. - С. 416-424. 7. Дам1рл1 М. А. Предметна сфера юторико-правового тзнання: традицп й оновлення (етстемолопчний аналiз): автореф. дис. на здоб. наук. ступ. д-ра. юрид. наук / М. А. Дамiрлi. - Х., 2005. - 40 с.
8. Иванов В. В. К вопросу о содержании и развитии сравнительно-исторического метода /
B. В. Иванов // Методологические и историографические вопросы исторической науки: сб. ст. / отв. ред. А. И. Данилов. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1967. - Вып. 5. - С. 15-29.
9. Керимов Д. А. Методология права: Предмет, функции, проблемы философии права: моногр. - [6-е изд.] / Д. А. Керимов. - М.: Изд-во СГУ, 2011. - 521 с. 10. КовалевскийМ. М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приёмы изучения истории права / М. М. Ковалевский // Порiвняльне правознавство: Антолопя укршнсько'1 компаративютики
XIX-XX cmniTb / за ред. О. В. Кресша. - К.: 1ДП НАНУ, Логос, 2008. - Серiя наук. видань «Енциклопедiя порiвняльного правознавства». - Вип. 5. - С. 112-127. 11. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования. - [2-е изд., доп.] / И. Д. Ковальченко. - М.: Наука, 2003. - 486 с. 12. Луць Л. А. Теорiя порiвняльно-правового методу. Методи та засоби порiвняльно-правового дослщження / Л. А. Луць // Держава i право. Юрид. i полгг. науки.
- К.: 1ДП НАНУ, 2006. - Вип. 31. - С. 489-496. 13. МасленниковМ. М. Методологическое значение сравнения в научном познании / М. М. Масленников. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1968. - 58 с. 14. Могильницкий Б. Г. Введение в методологию истории: учеб. пособ. [для студ. вузов, обучающихся по спец. „История"] / Б. Г. Могильницкий. - М.: Высш. шк., 1989. - 175 с. 15. Нерсесянц В. С. Сравнительное правоведение в системе юриспруденции / В. С. Нерсесянц // Гос-во и право. - 2001. - № 6. - С. 5-15. 16. Порiвняльне правознавство: тдруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов, I. О. Биля-Сабадаш та ш.; за заг. ред. О. В. Петришина. - Х.: Право, 2011. - 272 с. 17. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): учебник /
A. Х. Саидов; под ред. В. А. Туманова. - М.: Юристъ, 2000. - 448 с. 18. Синайский В. И. Техника юридической методологии в связи с общим учением о методологии /
B. И. Синайский. [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.russkije.lv/ru/pub/read/tehnika-yuridicheskoi-metodologii/ 19. Ситар I. М. Методолопчш основи порiвняльного правознавства: навч.-метод. поаб. / I. М. Ситар, О. Л. Чорнобай. - Л: ЛьвДУВС, 2009. - 72 с. 20. Скакун О. Ф. Принцип единства логического и исторического методов в сравнительном правоведении: открытая лекщя / О. Ф. Скакун. - Киев; Симферополь: ИГП НАНУ; Логос, 2007. - Вып. 5. - 31 с. 21. Скакун О. Ф. О терминопонятиях «типология», «типологизация», «тип» в сравнительном правоведении / О. Ф. Скакун // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та; серия «Юрид. науки». - 2007. - Том 20 (59). - № 2. - С. 101-104. 22. Сырых В. М. Метод правовой науки: Основные элементы, структура: моногр. / В. М. Сырых. - М.: Юрид. лит., 1980. - 176 с. 23. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с. 24. Тилле А. А. Сравнительный метод в юридических дисциплинах.
- [Изд. 2-е, доп. и испр.]: моногр. / А. А. Тиле, Г. В. Швеков. - М.: Высш. шк., 1978. - 199 с.
25. Ткаченко С. В. Рецепция римского права: вопросы теории и истории: дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук / Ткаченко Сергей Витальевич. - М., 2006 [Электрон. ресурс]. -Режим доступа: http://www.allpravo.ru/library/doc108p0/instrum6674/item6677.html
26. Файзиев М. М. Советское сравнительное правоведение в условиях федерации / М. М. Файзиев. - Ташкент: Изд-во ФАН Узбек. ССР, 1986. - 124 с. 27. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. - [в 2-х т. - Т. 1: Основы] / К. Цвайгерт, Х. Кетц; пер. с нем. - М.: Междунар. отношения, 2000. - 480 с.
ТЕОРИЯ ИСТОРИКО-ПРАВОВОГО СРАВНИТЕЛЬНОГО МЕТОДА
Шигаль Д. А.
В данной статье исследуется теория историко-правового сравнительного метода как нового способа специально-научного познания. Определяется место теории в структуре любого метода. Анализируется содержание основной проблемы, на разрешение которой нацелен историко-правовой сравнительный метод. Рассматриваются исторический, правовой и сравнительный подходы, определяющие направление реализации основной задачи в теории историко-правового сравнительного метода. Указываются принципы, лежащие в основе каждого подхода.
Ключевые слова: историко-правовой сравнительный метод, теория историко-правового сравнительного метода, историко-правовая компаративистика, историко-правовая наука, исторический подход, правовой подход, сравнительный подход.
THEORY OF A HISTORICAL AND LEGAL COMPARATIVE METHOD
Shygal D. A.
The theory of a historical and legal comparative method as a new way of special and scientific knowledge is investigated in this article. The theory place in the method structure is defined. The historical and legal comparative method is aimed at solving the main problem which content is analyzed. Historical, legal and comparative approaches which define the direction of realization of the main task in the theory of a historical and legal comparative method are considered. The principles underlying each approach are specified.
Key words: historical and legal comparative method; theory of a historical and legal comparative method; historical and legal comparativistic; historical and legal science; historical approach; legal approach; comparative approach.
Hadiumna dopeda^ii30.09.2013p.
