CC BY
11
УДК 343.232-029:2-1-423.44:343.85(043.3/5)
Тетяна Леоненко
Запорiзький нацюнальний техшчний унiверситет доктор юридичних наук, доцент завщувач кафедри кримiнального, цившьного та мiжнародного права [email protected]
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ОСНОВИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ФЕНОМЕНА ЗЛОЧИННОСТ1 НА РЕЛ1Г1ЙНОМУ ГРУНТ1 ЯК СОЦ1АЛЬНО-ПРАВОВОГО ЯВИЩА
© Леоненко Т., 2017
Розглянуто питання методолопчних основ дослiдження злочинност на релiгiйному rрунтi та на nigcraBi комплексного аналiзу методологи наукових дослщжень як системно!" eдноcтi прийомнв, методiв i cпоcобiв наукового мислення, комплексу icторично складених ращональних зacобiв i форм руху мислення вщ незнання до знання, вiд явища до cутноcтi та припущення до ктини зроблено висновок, що методолопчш основи доcдлiження злочинноcтi на релейному грунтi складають дiaлектичний, феноменологiчний, синергетичний та системний пщходи наукового шзнання.
Ключовi слова: методологiя; метод; пщхщ; дiaлектикa; феномен; система; наука
Татьяна Леоненко
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ФЕНОМЕНА ПРЕСТУПНОСТИ НА РЕЛИГИОЗНОЙ ПОЧВЕ ЯК СОЦИАЛЬНО-ПРАВОВОГО ЯВЛЕНИЯ
В статье рассмотрены вопросы методологических основ исследования преступности на религиозной почве и на основании комплексного анализа методологии научных исследований, як системного единства прийомов, методов и способов научного мышления, комплекса исторически сложившихся рациональных путей, способов и форм движения мышления от незнания к знанию, от явления к сущности и допустимости истины сделан вывод, что методологические основы исследования преступности на религиозной почве составляют диалектический, феноменологический, синергетический и системный подходы.
Ключевые слова: методология; метод; подход; диалектика; феномен; система; наука.
Tetyana Leonenko
Zaporizhzhya National Technical University
Sc.D., Prof.
METODOLOGICAL BASES STUDY OF THE PHENOMENON OF CRIME ON RELIGIOUS GROUNDS AS A SOCIO-LEGAL PHENOMENON
The methodology generally has two meaning: as a system-defined methods and techniques used in a particular field - science, politics, etc., and as the study of this system as a
general theory of method, theory in action. Therefore, the methodology - a philosophical theory of system methods of scientific knowledge and the transformation of reality, and the doctrine of the application of the principles of the laws of dialectics and science to the process of learning and practice in the interest of acquiring new knowledge.
In the process of learning methodology like developing a strategy cognitive and practical activities and performs the following functions: it directs the course of research on the optimal way for the benefit of the new acquisition of true knowledge; regulating the use of methods, tools, techniques and knowledge in the practice; summarizes the results of scientific knowledge in different forms of knowledge; forms the general principles and methods of scientific research
The questions of methodological foundations of the study of crime on religious grounds and on the basis of a comprehensive analysis of the methodology of scientific research as a systemic unity of methods, techniques and methods of scientific thinking, complex historically composed of rational ways of means and forms of movement of thought from ignorance to knowledge, from appearance to essence and assumptions of truth concluded that the methodological basis study crime on religious grounds constitute dialectical, phenomenological, synergy and system approaches scientific knowledge.
Key words: methodology; method; approach; dialectic; phenomenon; system; science.
Постановка проблеми. Методолопя загалом мае два смисловi значення: як система визначених способiв i прийомiв, застосовуваних у тш чи шшш сферi дiяльностi - у наущ, полггищ тощо i як вчення про цю систему, як загальна теорiя методу, теорiя в ди. Отже, методолопя - це фшософське вчення про систему методiв наукового тзнання i перетворення реально! дшсносп, а також вчення про застосування принцитв, закотв дiалектики й науки до процесу тзнання i практика в штересах набуття нових знань.
Щц час тзнання методолопя тби розробляе стратепю тзнавально! та практично! дiяльностi i виконуе таю основш функци: вона спрямовуе наукове дослщження з оптимального шляху в штересах придбання нового ютинного знання; регулюе застосування методiв, засобiв, прийомiв у процес тзнання i практики; узагальнюе результати наукового тзнання в рiзнi форми знання; формуе загальт принципи й методи наукового дослщження [1, с. 17].
Аналiз дослщження проблеми. Питанням методолопчних основ дослщження феномена злочинносп на релшйному грунт присвячували сво! дослiдження доволi багато науковщв, серед яких Ю. Александров, Г. Гребеньков, Т. Денисова, О. Костенко, П. Рабшович, М. Хавронюк та ш., проте вони, здебшьшого, або лише побiчно заторкували питання феномену релтйно! злочинностi, або ж заторкували винятково окремi елементи останнього.
Що стосуеться дослiджуваного нами питання, то воно дос залишалось поза грунтовною увагою вiтчизняних науковцiв.
Метою статт е визначення методологiчного iнструментарiю дослiдження злочинностi на релiгiйному грунт на пiдставi аналiзу методологi! наукових дослщжень.
Виклад основного матерiалу. Враховуючи специфiку злочинiв на релiгiйному грунту методологiя призначена для досягнення цшей дослiдження, повинна створюватися як едине збiрне цiле. У логiчному ланцюжку "об'ект - методологiя - предмет" [2, с. 64] така суттсть штегральних методологi!i зумовлюе наукову яюсть не тiльки пiзнання об'екта (предмета), а i його самопiзнання й самовизначення [3, с. 52]. Методолопчний потенщал кожно! теорi!, вчення i концепцi! обмежений правовим аспектом предмета (об'екта) тзнання, а критерiем постають !х завдання й цiлi. Межа мiж пiзнанням методiв та !х застосуванням досить умовна й проявляеться в межах лопчного ланцюжка
"мета - зашб - результат". Фактично весь набiр методiв юридичних знань дае змогу вирiшити пiзнавальнi завдання дослщження, вийти на рiвень практичного втшення теоретичних знань про злочиннють на релiгiйному rрунтi.
Структура методологи кримшолопчних i кримiнально-правових дослiджень - це досить складне й багатопланове утворення. Тривалий час пщходи, принципи та методи дослщження не були об'еднат за певними рiвнями, формами та видами. З розвитком наукового тзнання методолопя поступово виокремилася у специфiчний предмет тзнання i затвердилася як багаторiвнева система соцiально апробованих принцитв, правил i засобiв теоретично! та праксеолопчно! дiяльностi. Тому в сучаснш науцi найпоширенiшою е концепщя про багаторiвневий характер методологи наукового дослщження [4, с. 19].
Проектування методологи дослщження злочинносп на релейному грунт мае бути здiйснено згщно з критерiями, якi характеризують формальт та змiстовнi особливостi 11 застосування до питання взаемовпливу злочинносп та релт! загалом. До цих критерив у межах нашого дослiдження можна зарахувати: рiвень доктринального (концептуального) дослщження наукових пiдходiв до питання злочинносп й релш!; доцiльнiсть розгляду фшософсько-правових проблем виникнення i генези релш! та релiгiйностi, !хнього впливу на злочиннють; комплексну науково-пiзнавальну спрямованють вивчення злочинностi i релш!; потенцшну результативнiсть моделювання методологи за правилами лопчного ланцюжка: "мета-зашб-результат"; дотримання принцитв науково! дiяльностi як основи пошуку того методологiчного рiзноманiття, яке забезпечуе теоретико-практичну визначенють взаемозв'язку i взаемовпливу злочинносп й релш!; вiдповiднiсть шформацп, отримано! на основi застосування певних методiв наукового дослiдження принципам необхщносп й достатностi для вирiшення завдань i досягнення поставлених цiлей; iерархiчнiсть i варiативнiсть структури методологи, враховуючи iмперативний або диспозитивний аспект шструментально! цiнностi вибраного способу пiзнання для виршення поставлених завдань; отримання репрезентативного (представницького) за обсягом, глибокого за шформацшним змютом матерiалу, який грунтуеться не лише на фшсаци кримшолопчно значущих ознак, а й на виявлент глибоких системних зв'язкiв мiж ними; отримання нових знань про злочиннють на релейному грунтi, И причини, умови, що сприяють !й, особу злочинця з метою розроблення й реалiзацi! заходiв, спрямованих на пщвищення ефективностi дiяльностi, пов'язано! iз запобiганням злочинним проявам [5].
Так, узагальнено подавши методолопю, з'являеться можливють вибудувати И структуру, яка складаеться, на думку Г. В. Гребенькова i С. С. Назимка, з чотирьох груп методiв: обов'язкових для будь-якого дослщження фшософських ^алектичний, феноменолопчний, герменевтичний), загальнонаукових методiв (системний, порiвняльний, iсторичний), спецiально-наукових i дисциплiнарних [6]. Своею чергою, iншi автори, видшяють методи формальнi й змiстовнi. До формальних належать методи iншi формально! та математ^^^' символiчно! логiки, а до змютовних -методи фшософсью, загальнонауковi, логiчнi й спецiальнонауковi. Крiм того, видiляють i такi методи, як емшричт й теоретичнi, фундаментальш й прикладнi, методи дослiдження та методи викладу [7, с. 21]. Водночас ми не заперечуемо багаторiвневу методолопчну класифшащю методiв наукового тзнання, згщно з якою !х розподшяють на загальнi фiлософськi (дiалектичний i метафiзичний), загальнонауковi методи (системний, структурно-функцюнальний, кiбернетичний, iмовiрнiсний, моделювання та ш.), спецiальнонауковi, дисциплiнарнi й мiждисциплiнарнi дослщження.
О. М. Костенко е прихильником сощально-натуралютично! методологи, суттстю яко! е принцип сощального натуралiзму, який полягае у визнант iснування - поряд iз фiзичною природою i бюлопчною природою - також соцiально! природи, що юнуе за сво!ми, притаманними лише !й (вiдмiнними вiд фiзичних i бiологiчних) законами - законами сощально! природи. На його думку, перевага сощально-натуралютично! методологи юриспруденции порiвняно з iншими вiдомими методологiями (зокрема й iншими вiдомими "природно-правовими" методолопями) полягае в тому, що вона е ефективтшим засобом подолання "правового позитивiзму", який
проявлясться у виглядi "правово! сваволГ' й "правових шюзш". А останнi i е основними руйнiвниками соцiального (зокрема й правового) порядку, без якого немае добробуту людини [8].
С. К. Бостан подшяе методолопю правознавства (юридично! науки) на два блоки. Перший блок ^вень) - теоретико-свггоглядний. Вiн складаеться iз сукупносп таких загальних способiв (шляхiв) тзнання, змютовний вибiр яких залежить вщ свггоглядно! позицп дослiдника. Це, насамперед, домшантний свiтогляд - цiлiсна сукуптсть панiвних для певно! юторично! епохи цштсних настанов (переконань, iдей, принцитв) тзнавально! й практично! дiяльностi людей, який е юторично зумовленим. У межах домшантного свiтогляду формуеться й юнуе iнший структурний компонент цього блоку методолопчних знань - стиль наукового мислення - притаманний для певного юторичного часу (епохи, перюду, етапу) загальний тип мислення, який стшко виявляеться в розвитку основних наукових напрямiв цього часу та зумовлюе певт ушфшоваш уявлення тд час пiзнання. Останнiм структурним компонентом теоретико-свггоглядного блоку е найбiльш загальт, вихщт свiтогляднi положення, що спрямовують суб'екта пiзнання на здобуття достовiрних знань, iнакше кажучи, науковi принципи тзнання. Основними з них е принципи юторизму, об'ективносп та сощального гуманiзму.
До другого рiвня належить шструментальний блок методологiчних знань. До методiв цiе! групи С. К. Бостан зараховуе: 1) загальнофшософсью; 2) загальнонауковц 3) спецiальнi. До складу останньо! групи входять: а) спещальт методи конкретно! науки та !! галузей; б) спецiальнi методи, запозичет з iнших наук [9].
Найпоширешшою е класифiкацiя рiвнiв методологи вщповщно до рiвня узагальнення, абстрагування, об'екта науково тзнання. П. М. Рабинович виокремлюе систему фшософсько-свггоглядних поглядiв (матерiалiстичний, iдеалiстичний, дiалектичнiй, метафiзичний), методiв (загальнонаукових, групових та спещальних) та засобiв науково-юридичного дослiдження (емтричт та теоретичнi), а також вчення про !х використання в тзнант право-державних закономiрностей державних [10, с. 24-25]. Водночас вш вважае, що нит вже можна констатувати, що на цш дiлянцi укра!нсько! загальнотеоретично! юриспруденцi! вдалося подолати свггоглядно-фшософський монiзм радянського перiоду i, спираючись на дорадянську й сучасну зарубiжну науку, запровадити у дослiдницькi пошуки такi фiлософсько-правовi пiдходи, котрi ратше були у нас здебiльшого об'ектами гостро! критики з огляду на !х суб'ективно- чи об'ективно-iдеалiстичне шдгрунтя [11, с. 13].
Незаперечним е твердження про те, що складтшим е предмет тзнання, що багатогрантшими е форми його вияву в сустльному житп, тим бiльшу кшькють методiв слiд застосовувати пiд час його дослщження. Як зазначае В. Попович, набiр методiв i, особливо, система !хньо! iнтерпретацi! в межах кожного рiвня методологi! матиме сво! особливостi, свою специфiку, залежну вщ меж, спрямованостi й специфiки предмета дослщження, методи, методики й техтчт засоби дослщження - вщ фшософських методiв до методiв i методик конкретних наук - слщ пщбирати вiдповiдно до предмета дослiдження, але система !хньо! iнтерпретацi! пiд час проведення дослщжень залежить не лише вщ потреб предмета дослщження, а й вщ вимог i правил, сформованих у методолопях вищого рiвня: фiлософсько-свiтоглядного, загальнотеоретичного, спецiально-теоретичного та конкретно-наукового. Крiм вказаних рiвнiв, важливе значення для наукового дослщження мае також використання загальних принцитв методологи наукового дослщження: едносп теорп i практики, об'ективносп, усебiчностi дослiдження, едностi юторичного й лопчного, системностi, детермiнiзму, дiалектичного розвитку, достовiрностi [12, с. 22-23].
На фшософсько-свггоглядному рiвнi методологi! тзнання злочинносп та релiгi! використовують цшст методологiчнi пiдходи, якi дали нам змогу тзнати рiзнi аспекти феномену релш! та !! впливу на злочинтсть.
Спецiально-теоретичний рiвень методологi! охоплюе методолопю наук кримшально-правового циклу та кримшологи. Методологiя кримiнально-правового циклу не зобов'язуе дослщника на використання суворо визначеного перелшу методiв, оскшьки наукове пiзнання -творчий процес [13].
Конкретно-наукова методолопя - це сукупнють наукових пiдходiв, методiв i процедур штерпретаци та застосування загальних методiв, що застосовують у конкретнiй галузi знань для тзнання, властивого тiльки !й об'екта дослiдження [14]. До таких методiв у кримшологп належить емтричний метод пiзнання (статистичний i соцюлопчний (опитування, аналiз документiв, бесiда), аналiз слщчо-судово! практики).
I. Честнов зазначае, що наприкiнцi ХХ - на початку XXI ст. виникла нова посткласична (або неокласична) методолопя права, яка народилась як реакщя на беззмютовнють або вщсутнють позитивно! програми в постмодершзм^ серед конкретно-юридично! методики дослщження видшяе посткласичну методологiю, до яко! вiн зараховуе включене спостереження. Цей метод передбачае аналiз дослщжувано! ситуацi! зсередини, з погляду чинного суб'екта. Такий аналiз принципово важливий, тому що зовтшнш спостерiгач практично завжди позбавлений можливостi звернути увагу на т деталi, якi приховат вiд очей невтаемниченого, але е суттевими для дiючого суб'екта або представника шшо! (щодо спостерiгача) культури. Для виявлення мотивацi! поведiнки, смислу юридично значущих дiй, що дають змогу пояснити й зрозумiти те, що сталося, саме й потрiбна емпаия (спiвпереживання), тобто опис цих дш на мовi суб'екта. Особливо важливою е така дiяльнiсть з експлшацп неофiцiйних норм регулювання поведшки у малих групах, наприклад, у злочинних угрупованнях для кримшолога, у не захщних суспiльствах для порiвняльно-правового дослiдження тощо. 1ншим досить щкавим методом е case study - монографiчний метод опису одиничного випадку (об'екта) за можливо максимально! кшькосп його взаемозв'язюв. Рекомендований для вивчення такого явища, яке не пщдаеться кiлькiсному узагальненню, але може бути евристично цшним для аналiзу майже будь-якого явища, оскшьки дае змогу звернути увагу на те, що залишаеться за межами кшькюного узагальнення. До "якюних" методiв I. Честнов зараховуе бiографiчний метод, що означае висвгглення подi!, яка цiкавить дослщника, крiзь призму iсторi! окремо! особистосп. Джерелом бiографiчних даних, як правило, е особист документи (мемуари, щоденники тощо) або матерiали iнтерв'ю та бесщ. Особливо важливий цей метод для виявлення мотивiв юридично значущих правомiрних дiй або поведiнки правопорушниюв, що, таким чином, дае змогу дати переконливше трактування механiзму шдивщуально! правомiрно! чи протиправно! поведiнки. Не можна лишити без уваги також методи семантичного аналiзу, якi активно розробляють у психолiнгвiстицi. Значний штерес для проведення дослiджень у юриспруденци може становити метод асоцiативного експерименту. Розробивши шкалу значущих для ще! правово! культури асоцiацiй i провiвши таке дослiдження, можна отримати важливi данi щодо панiвних цiнностей, групових i колективних установок, якi збертаються на рiвнi несвiдомого. Аналiз фразеологiзмiв, що !х використовують, також дае змогу виявити патвт стереотипи повсякденно! свiдомостi як, наприклад, з погляду ставлення населення стосовно етшчних, сощально-групових стереотипiв (сприйняття iнших етносiв, клашв, соцiальних груп) для виявлення потенцшних конфлiктiв у суспiльствi [15, с. 78, 81-83]. Ще одтею перспективною методикою конкретно-юридичного дослiдження посткласично! методологi!, яку розробляе I. Честнов, е дискурс-аналiз. Нинi це один iз найпопулярнiших мiждисциплiнарних напрямiв, що виражае квштесенщю посткласично! гуманiтарно! науки. Дискурс - це не лише особливий тип розмови, у межах яко! вщбуваеться обмш аргументами "за" i "проти", а й структура тако! комунiкацi! та !! артикулящя у мовнiй практицi. Тим самим дискурс-аналiз спiввiдноситься з теорiею аргументацп, що мiтить як рацiональнi лопчт прийоми, так i нерацiональнi емоцшт способи переконання аудиторi!, яка активно використовуеться для аналiзу юридично! дiяльностi [15, с. 83].
У дослщжент феномена злочинностi на релiгiйному грунт дискурс-аналiз мав би важливе значення для з'ясування специфши повсякденно! правосвщомосп, зокрема механiзмiв формування упереджень та шших соцiальних установок.
Статистичнi методи широко використовують пщ час вивчення масових явищ, одним з яких е злочиннють. Вони дають змогу виявити закономiрностi та тенденцп !! розвитку. Статистика, знаходячи i вимiрюючи загальнi властивостi, визначае закономiрностi, засноват на дi! закону великих чисел. Проте вона не пояснюе внутршнш механiзм формування цих закономiрностей, не встановлюе детермшацшних зв'язкiв мiж певними явищами та процесами.
Особливе мюце у кримшолопчних дослiдженнях посщають конкретно-соцiологiчнi методи, тобто способи вивчення сощальних явищ у ïx конкретному bmbî в певних умовах мюця й часу.
Проблеми злочинностi на релейному rрунтi, що вивчаються кримшолопею, можуть бути глибоко i досить повно дослщжет тiльки на основi феноменологiчного, дiалектиктичного, синергетичного та системного методiв пiзнання.
Використання основних фшософських законiв i категорiй, таких як вивчення сощальних явищ, еднють i боротьба протилежностей, перехщ кiлькостi в якють, причиннiсть i наслiдок тощо, дае змогу глибше проникнути в сутнють дослiджуваниx кримiнологiею явищ i процешв.
На думку М. Панова, дiалектичний метод е загальним й утверсальним методом наукового пiзнання, що охоплюе необxiднi та дуже важливi етапи сходження вiд абстрактного до конкретного, i надал^ - вщ конкретного до абстрактного. Процедура ïx формування не може бути зведена лише до елементарного (спрощеного) процесу сходження вщ конкретного до абстрактного або лише вщ абстрактного до конкретного. Тут завжди наявнi складш та взаемопов'язанi логiко-гносеологiчнi процедури, яю можна охарактеризувати як внутрiшньо суперечливий i одночасно оргатчно единий та взаемодоповнювальний пiзнавальний процес. Застосування методу сходження вщ абстрактного до конкретного особливо актуально в перюд розвитку i становлення правових наукових теорш i концепцш. Причому процедура абстрагування в разi сходження вiд абстрактного до конкретного може бути рiзною.
Так, за допомогою застосування переважно "абстракцп iдеалiзацiï" формуються новi правовi утворення - новi правовi категорп i поняття, якi не мали рашше аналогiв нi в наущ та нормотворчiй практицi, нi в чуттево-конкретних, тобто емпiрично заданих об'ектах. У результат створюються новi логiко-правовi одиницi - категорiï або поняття, яю мiстять важливi смисловi та прагматичш значення. У них вщображено i закрiплено сутнiсть ("квштесенщю") правових щей, теорш i концепцш, що мають на мет забезпечити ефективш, найдоцiльнiшi та найдосконалiшi за змютом i формою правового регулювання суспшьш вiдносини [16].
У кримiнологiï закони дiалектики в разi дослiдження рiвня, стану, динамiки злочинностi мають велике значення. Наприклад, Закон взаемного переходу кшькюних i якюних змiн показуе, як здшснюються зв'язки й вщбуваеться розвиток, який ïxнiй меxанiзм. Змют дiï цього закону розкриваеться через категорп: "якють", "кшькють", "властивють", '^ра", "стрибок". Закон едностi i протилежностей виявляе джерело розвитку та зв'язюв ушх природних, соцiальниx i духовних об'ектв, розкриваеться через категорiï: "протилежнють", "суперечнiсть", "еднiсть", "боротьба протилежностей", "тотожнють", "вiдмiннiсть". Закон заперечення характеризуе напрям i форму розвитку, поступовють, вщносну повторюванiсть певних моментiв старого. Основною для цього закону е категорiя дiалектичного заперечення. Суперечливiсть явищ передбачае стрибкоподiбний переxiд вiд однiеï якост до iншого, що з боку взаемовщносини й нового е процесом заперечення [17].
Дiалектика як методолопя мютить, насамперед, такi загальнi категорп, як: "змют", "форма", "сутнють", "явище", "причина", "наслщки". Категорiï, що вщображають специфiчнi зв'язки у процесi тзнання: "матерiя" та "свiдомiсть", "емпiричне" та "теоретичне", "абстрактне i конкретне", "юторичне" i "логiчне". Загальнонауковi методи, як використовуються у всix науках, або бшьшост з них: структурний, функцюнальний, сходження вiд абстрактного до конкретного. Загальнолопчш й загальнонауковi прийоми тзнання: аналiз i синтез, iндукцiя й дедукщя, системний i функцiональний, а також конкретно-соцюлопчний аналiз [18, с. 33].
Треба зазначити, що, на жаль, дiалектичний метод тзнання не дае готових ршень тих питань, яю вiн вивчае, а тшьки озброюе методологiею пiзнання для знаходження правильних i обгрунтованих рiшень. Пояснюючи це, треба зазначити, що юторичний пщхщ як важливий прояв дiалектичного вивчення суспiльства вчить нас розглядати релшйну злочиннiсть як своерiдну систему, що функцюнуе в рiзниx юторичних умовах, показуе ïï змiни на рiзниx етапах суспiльного розвитку.
Творцем феноменолопчного методу, одного iз найвпливовiшиx у фшософи XX ст., був Едмунд Гуссерль. У свош найпростiшiй формi феноменологiя намагаеться створити умови для
об'ективного вивчення того, що зазвичай вважаеться суб'ективним - свщомосп та таких !! проявiв, як судження, сприйняття та почуття.
Феноменологiчний метод "...утримуе визнання буттево! значущостi об'ективного свггу i тим самим цiлком i повнiстю виключае його iз поля судження, а також буттеву значущость усiх фактiв, що об'ективно сприймаються i фактiв внутрiшнього досвiду" [19]. У зв'язку з цим об'ективний свгг речей у феноменологи Гуссерля розглядаеться тшьки тодi, коли вш мае значення для людини. Але ми певним чином повинт бути гарантованими в об'ективност пiзнання, тим паче, що Гуссерль -це та ф^ура, що занепокоена проблемою строго! науковост фшософського пiзнання. Об'ективнють пiзнання феноменiв гарантуе те, що вони очевидна Якщо щось е, то воно очевидно. Так, якщо злочиннють на релшйному грунтi очевидна, вона юнуе i цей факт е об'ективним. Головним у цьому випадку е визначення способу тзнання з метою розумшня сутност феномену злочинносп на релшйному грунтi.
Але як ми повинт споглядати на реальнють, щоб побачити не звичний свiт, наданий нам у досвда (внутрiшньому й зовнiшньому), а феномени, надшет буттевою значущiстю? Як ми повинт у загальному вчент про злочиннють виокремити феномен злочинносп на релейному грунт? Вiдповiдь на це запитання лежить у межах гносеологи. Прояснення мае вщбуватись у два етапи: Перший етап - це феноменолопчна (едейтична) редукцiя. Сутнiсть !! полягае в тому, що свгг цiлком зводиться до суб'ективного, внутршнього досвiдулюдини. Другий етап - це трансцендентальна феноменолопчна редукщя. Здiйснюеться вона завдяки епохе (еяохл) - утримання вщ винесення судження про буття.
Що ж стосуеться буття суспшьства, то на нього у сво!й теори Едмунд Гуссерль виходить, намагаючись захистити роздуми про трансцендентального суб'екта вщ обвинувачень у солiпсизмi1. 1накше кажучи, якщо я не осмислюю об'ект у власнш суб'ективнш реальностi - це не означае, що цей об'ект не юнуе в об'ективному свт, адже пщтвердженням юнування такого об'екта повиннi бути об'ективт факти, якi феноменологiчний метод пщ час пiзнання об'екта дшсносп вiдкидае. Для запобiгання таким обвинуваченням Гуссерль вводить поняття "iнтерсуб'ективнiсть" -структура свщомосп, що основуеться на повнютю лопчному допущеннi, що трансцендентальне Я передбачае юнування шших трансцендентальних Я. Сам процес смислоутворення трансендентальним Я вщбуваеться з урахуванням цього передбачення. Так, застосування феноменолопчного методу у дослщжент злочинностi на релшйному грунтi приводить нас до таких висновюв: 1) якщо предметом нашого дослiдження е феномен злочинностi на релейному грунтi - для нас, як для дослщниюв, вiн вже юнуе об'ективно, для нас вш очевидний, але вiн iснував в об'ективному свт i до того, як стати предметом нашого дослщження, тому що вивчався шшими науковцями в межах предмета !х дослщження; 2) якщо злочиннють на релейному грунт очевидна, вона юнуе i цей факт е об'ективним. Головним у цьому разi е визначення способу тзнання з метою розумшня сутности феномену злочинносп на релшйному грунт; 3) вщкидаючи пщтвердження юнування феномену всшякими догматичними твердженнями, яю е об'ективними, в застосувант феноменолопчного методу треба орiентуватись на "штерсуб'ективнють" - структуру свiдомостi, що основуеться на повнютю лопчному допущент, що трансцендентальне Я передбачае юнування шших трансцендентальних Я. Тобто феномен злочинносп на рел^шному грунт юнуе не лише в нашш свщомосп, як дослщниюв, а й в свщомост тих, предметом дослiдження яких е це сощально-правове явище.
Синергетичний пщхщ можна застосувати пiд час дослщження злочинносп на релiгiйному грунтi для тзнання детермшацп феномена крiзь призму соцюкультурних, полiтичних, психологiчних та випадкових чинниюв впливу на формування мотивацп й мотиву релiгiйно! ненавистi або ворожнеч^ таким чином, у межах предмета науки кримшологи, вiдкривши ютинт причини та умови виникнення й поширення злочинностi на релiгiйному грунт.
1Сол1псизм - ф1лософська позиц1яв межах суб'ективного щеал1зму, що характеризуеться визнанням власно! 1ндив1дуально! св1домост1 як едино! 1 безумовно! реальност1 1 запереченням об'ективно! реальност1 навколишнього св1ту.
Одним з найефективтших загальнонаукових методiв С. Назимко [20], В. Бесчасний [21], М. Хавронюк [22], Т. Денисова [23] та iншi видшяють системний аналiз.
Системний шдхщ (аналiз), який грунтуеться на принципах динамiчноï системи, взаемоди та взаемозалежностi елементiв, комплексности цiлiсностi та iерарxiчностi, в дослщженш злочинностi на релiгiйному грунтi пов'язаний iз вивченням злочинностi як цшсно1" едностi, з пiзнанням ступеня i характеру взаемозв'язку елементв (пiдсистем), що входять у системне утворення. Найважливше призначення цього тдходу полягае в тому, що його використання дае змогу виявити яюсш, стшю сторони штегрально1' освiти, а не просто зафшсувати меxанiчну сукупнiсть складових його компонента. Перевагою цього тдходу е й те, що вш дае змогу використовувати загальний метод як вщправну точку наукового тзнання, а загальнонауковi й частковонауковi методи - як способи виршення конкретних дослщницьких завдань.
Висновки. Так, провщним методолопчним iнструментарiем дослiдження злочинностi на релшйному грунтi на загальнотеоретичному рiвнi е феноменолопчний, дiалектичний, синергетичний та системний тдходи.
Загалом у висновку хотшося б процитувати Ю. Оборотова, який зазначае, що методолопчне наповнення сучасних дослiджень правово1' системи необxiдно вести в напрямi визначення руху правово1' системи Украши лiнiею модернiзацiï (прогресивних змш) на основi врахування сформованих традицш правового життя Украши, правового менталитету украшського народу та його правових шститупв [24, с. 35].
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Баскатов А. Я. Методология научного исследования : учебн. пособ. / А. Я. Баскатов,
H. В. Туленков. - Кигв : МАУП, 2002. - 216 с. 2. Сачков А. Н. Судебная власть: методология правового исселедования: монография / А. Н. Сачков. - Москва : Юрлитинформ, 2013. - 216 с. 3. Керимов Д. А. Методология права / Д. А. Керимов. - Москва, 2001. - 560 с. 4. Малишев В. С. Застосування аммстИ' в Украш: крим1нально-правове досл1дження : монограф1я / В. С. Малишев,
B. М. Бесчасний, С. С. Назимко. - Донецьк : Ноул1дж, 2014. - 170 с. 5. Александров Ю. В. Кримтолог1я: курс лекщй /Ю. В. Александров, А. П. Гель, Г. С. Семаков. - К. : МАУП, 2002. - 295 с. 6. Гребеньков Г. В. Методолог1я крим1нально-правових досл1джень : наук.-практ. поаб. / Г. В. Гребеньков, С. С. Назимко ; Донецький юридичний тститут МВС Украгни. - Донецьк : Цифрова типограф1я, 2012. - 201 с. 7. Баскатов А. Я. Методология научного исследования : учеб. пособ. / А. Я. Баскатов, Н. В. Туленков. - К. : МАУП, 2002. - 216 с. 8. Костенко О. Сощальний натурал1зм - методолог1чна основа прогресивног юриспруденцИ' / О. Костенко // Право Украгни. -2014. - № 1. - С. 129. 9. Бостан С. К. Методолог1я сучасного правознавства : конспект лекщй / Серг1й Костянтинович Бостан. - Запор1жжя : КПУ, 2014. - 82 с. 10. Рабтович П. М. Наука фшософп права: до характеристики предмета й методологИ' / П. М. Рабтович // Проблеми фшософп права. - Кигв ; Чертвщ: Рута, 2003. - Т. 1. - 26 с. 11. Рабтович П. Методолог1я в1тчизняного загальнотеоретичного право державознавства: деяю сучасм тенденцИ' / П. Рабтович // Право Украгни. - 2014. - № 1. - 383 с. 12. Малишев В. С. Застосування аммстИ' в Украт: крим1нально-правове досл1дження: монограф1я / В. С. Малишев, В. М. Бесчасний,
C. С. Назимко. - Донецьк : Ноул1дж, 2014. - 170 с. 13. Хилюк С. В. Розвиток науки крим1нального права Украгни тсля в1дновлення гг державног незалежност1 (питання Особливог частини) : дис. ... канд. юрид. наук за спец: 12.00.08 - крим1нальне право та криминология; крим1нально-виконавче право / С. В. Хилюк. - Льв1в : ЛНУ 1мен1 1вана Франка, 2007. - 258 с. 14. Бойко А. Методолог1я тзнання економ1чног злочинност1 / А. Бойко // В1сник Льв1вського нац. ун-ту ¡м. I. Франка. Сер1я юридична. - 2008. - Вип. 47. - С. 153-163. 15. Честнов I. Посткласична методолог1я права /
I. Чеснов // Право Украгни. - № 1. - 2014. - С. 78-83. 16. Панов М. Проблеми методолог1г формування категор1ально-поняттного апарату юридичног науки / М. Панов // Право Украгни. -№ 1. - 2014. - С. 52. 17. Зайчик О. В. Теор1я держави та права: Академ1чний курс : тдручник / О. В. Зайчик, Н. М. Омщенко. - К. : Юр1нком 1нтер, 2006. - 688 с. 18. Шейко В. М. Оргатзащя та
методика науково-до^дницьког дiяльностi : тдручник / В. М. Шейко, Н. М. Куштренко. - 2-ге вид., переробл. i допов. - Кигв : Знання-Прес, 2002. - 295 с. 19. Гуссерль Э. Логические исследования. Картезианские размышления: Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. Кризис европейского человечества и философии. Философия как строгая наука. - Мн. : Харвест, М.: ACT, 2000. - 752 с. 20. Назимко С. Можливостi використання методу системного аналiзу тд час до^дження тституту покарання / С. Назимко // Юридична Украгна. - 2011. - № 5. - С. 8993. 21. Малишев В. С. Застосування аммстИ' в Украгш: кримтально-правове до^дження : монографiя / В. С. Малишев, В. М. Бесчасний, С. С. Назимко. - Донецьк : Ноулiдж, 2014. - 170 с. 22. Хавронюк М. I. Кримтальне законодавство Украгни та тших держав континентальног Свропи: порiвняльний аналiз, проблеми гармотзацп: автореферат на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук: спец 12.00.08: кримтальне право та кримiнологiя; кримтально-виконавче право / М. I. Хавронюк. - К., 2008. - 604 с. 23. Денисова Т. А. Кримтально-виконавче право : навч. поаб. / В. А. Бадира, С. Ф. Денисов, М.М. Мiнаeв, В.Г. Хашев. - К. : 1стина, 2008. -400 с. 24. Оборотов Ю. Аспекти розгортання методологИ юриспруденцИ / Ю. Оборотов // Право Украгни. - № 1. - 2014. - 383 с.
REFERENCES
1. Baskatov A. Metodolohiya nauchnoho issledovaniya [Methodology of scientific research], Kyiv, MAUP Publ., 2002. 216 p. 2. Sachkov A. Sudebnaya vlast: metodolohiyapravovogo isseledovaniya [Department judicial: methodology of legal research], Moskow, Yurlytynform Publ., 2013. 216 p. 3. Kerymov D. Metodologiya prava [Methodology of law], Moskow, 2001. 560 p. 4. Malyshev V. Zastosuvannia amnistii v Ukraini: kryminalno-pravove doslidzhennia [Application of amnesty in Ukraine: criminally-law research], Donetsk, Vydavnytstvo Noulidzh, 2014. 170 p. 5. Aleksandrov Yu. Kryminolohiia [Criminology], Kyiv, MAUP Publ., 2002. 295 p. 6. Hrebenkov H. Metodolohiia kryminalno-pravovykh doslidzhen [Methodology of criminally-law researches], Donetsk, Tsyfrova typohrafiia, 2012. 201 p. 7. Baskatov A. Metodolohyia nauchnoho yssledovanyia [Methodology of scientific research], Kyiv, MAUP Publ., 2002. 216 p. 8. Kostenko O. Sotsialnyi naturalizm -metodolohichna osnova prohresyvnoi yurysprudentsii [Social naturalism is a methodological basis of progressive jurisprudence], Pravo Ukrainy, 2014, Vol. 1. - p. 129. 9. Bostan S. Metodolohiia suchasnoho pravoznavstva [Methodology of modern jurisprudence], Zaporizhzhia, KPU Publ., 2014. 82 p.
10. Rabinovych P. Nauka filosofii prava: do kharakterystyky predmeta i metodolohii [Science of philosophy of law: to description of object and methodology], Chernivtsi, Ruta Publ., 2003. 26 p.
11. Rabinovych P. Metodolohiia vitchyznianoho zahalnoteoretychnoho pravo derzhavoznavstva: deiaki suchasni tendentsii [Methodology home general theoretic law and state research], Pravo Ukrainy, 2014, Vol. 1. p. 383. 12. Malyshev V. Zastosuvannia amnistii v Ukraini: kryminalno-pravove doslidzhennia [Application of amnesty in Ukraine: criminally-law research], Donetsk, Vydavnytstvo Noulidzh, 2014. 170 p. 13. Khyliuk S. Rozvytok nauky kryminalnoho prava Ukrainy pislia vidnovlennia yii derzhavnoi nezalezhnosti (pytannia Osoblyvoi chastyny) [Development of science of criminal law of Ukraine after proceeding state independence (question of Special part)], Lviv, LNU imeni Ivana Franka Publ., 2007. 258 p. 14. Boiko A. Metodolohiia piznannia ekonomichnoi zlochynnosti [Methodology of cognition of economic criminality], Visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu imeni I. Franka. Seriya yurydychna, 2008, Vol. 47. pp. 153-163. 15. Chestnov I. Postklasychna metodolohiia prava [Post-classic methodology of law], Pravo Ukrainy, 2014, Vol. 1. pp. 78-83. 16. Panov M. Problemy metodolohii formuvannia katehorialno-poniatiinoho aparatu yurydychnoi nauky [Problems of methodology of forming of category-conceptvehicle of legal science], Pravo Ukrainy, 2014, Vol. 1. p. 52. 17. Zaichyk O. Teoriia derzhavy ta prava [Theory of state and law], Kyiv, Yurinkom Inter Publ., 2006. 688 p. 18. Sheiko V. Orhanizatsiia ta metodyka naukovo-doslidnytskoi diialnosti [Organization and methodology of scientifically-research activity], Kyiv, Znannia-Pres, 2002. 295 p. 19. Husserl E. Lohycheskye yssledovanyia. Kartezyanskye razmbishlenyia: Kryzys evropeiskykh nauk y transtsendentalnaia fenomenolohyia. Kryzys evropeiskoho chelovechestva y fylosofyy. Fylosofyia kak strohaia nauka [Logical researches. Cartesianism reflections: Crisis of European sciences and transcendental phenomenology. Crisis of
European humanity and philosophy. Philosophy as strict science], Minsk, Kharvest, 2000. 752 p. 20. Nazymko Ye. Mozhlyvosti vykorystannia metodu systemnoho analizu pid chas doslidzhennia instytutu pokarannia [Possibilities of the use of method of analysis of the system research of institute of punishment], Yurydychna Ukraina, 2011, Vol. 5. pp. 89-93. 21. Malyshev V. Zastosuvannia amnistii v Ukraini: kryminalno-pravove doslidzhennia [Application of amnesty in Ukraine: criminally-law research], Donetsk, Vydavnytstvo Noulidzh, 2014. 170 p. 22. Khavroniuk M. Kryminalne zakonodavstvo Ukrainy ta inshykh derzhav kontynentalnoi Yevropy: porivnialnyi analiz, problemy harmonizatsii [Criminal legislation of Ukraine and other states of continental Europe : comparative analysis, problems of harmonization], Kyiv, 2008. 604 p. 23. Denysova T. Kryminalno-vykonavche pravo [Criminally-executive law], Kyiv, Istyna Publ., 2008. 400 p. 24. Oborotov Yu. Aspekty rozghortannia metodolohii yurysprudentsii [Aspects of development of methodology of jurisprudence], Pravo Ukrainy, 2014, Vol. 1. p. 383.
Дата надходження: 27.12.2016р.
